Деякі питання інформаційно-правового забезпечення діяльності органів міністерства внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі питання інформаційно-правового забезпечення діяльності органів міністерства внутрішніх справ України

Адміністратор ТСЦ №4641 РСЦМВСу Львівській області

Анотація

Стаття присвячується питанню інформаційно-правового забезпечення діяльності органів Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України). Серед головних наслідків впливу на сучасний світ процесів глобалізації та інформатизації, бурхливого розвитку інформаційних і комунікаційних технологій одним із найцікавіших та складних питань є формування інформаційного суспільства, в якому знання та інформація стають ключовими ресурсами для національного та суспільного розвитку. В історії людства, на думку Томаса Девенпорта та Джулії Корбі відбулися три хвилі автоматизації відповідно до роботи, що їх брали на себе машини. Так, третя хвиля автоматизації ринула у сферу розумової праці. У різних ситуаціях комп'ютерні системи розширили наші уявлення про можливості сучасних інформаційних технологій та забезпечення інформацією споживачів [1, с.10-14].

На сьогоднішній день розвинені держави світу крокують шляхом цілеспрямованого правового упорядкування відносин у національному інформаційному просторі, що визначається юрисдикцією відповідної держави. Для цього компетентними органами приймаються необхідні законодавчі акти, перебудовується діяльність органів державної влади, які відповідають за формування і реалізацію інформаційної політики [2, с.117-122]. Аналіз наявних концепцій інформаційної політики дозволяє на основі теоретичних напрацювань, існуючої практики, діяльності органів публічного управління, і зокрема, органів внутрішніх справ зробити низку висновків і рекомендацій, що пов'язані з інформаційно-правовим забезпечення діяльності МВС України.

Ключові слова: діяльність, забезпечення, інформація, Міністерство внутрішніх справ України.

Summary. The article is devoted to the issue of information and legal support of the activity of the bodies of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine (hereinafter the Ministry of Internal Affairs of Ukraine). Among the main consequences of the impact on the modern world of globalization and informatization, the rapid development of information and communication technologies, one of the most interesting and complex question is the formation of an information society in which knowledge and information become key resources for national and social development. In human history, according to Thomas Davenport and Julia Corby, there have been three waves of automation according to the work done by machines. Thus, the third wave of automation rushed into the realm of mental labor. In different situations, computer systems have expanded our understanding of the possibilities of modern information technology and consumer information [1, p.10-14].

Today, the developed countries of the world are following the path of purposeful legal regulation of relations in the national information space, which is determined by the jurisdiction of the respective state. To do this, the competent authorities adopt the necessary legislation, restructure the activities of public authorities responsible for the formation and implementation of information policy [2, p.117-122]. The analysis of the existing concepts of information policy allows on the basis of theoretical developments, existing practice, activities of public administration bodies, and in particular, internal affairs bodies to make a number of conclusions and recommendations related to information and legal support of the Ministry of Internal Affairs.

Key words: activity, support, information, Ministry of Internal Affairs of Ukraine. інформаційне правове забезпечення комунікаційний

Постановка проблеми

Серед наявних проблем в діяльності МВС України однією з основних є інформаційна діяльність призначення якої тісно пов'язано з боротьбою, запобіганням та профілактикою правопорушень, а також безпосередньо з діяльністю особового складу органів внутрішніх справ України, служби надзвичайних ситуацій, державної прикордонної служби та інших підрозділів у сфері правоохоронної діяльності. Проблемними залишаються питання координації, взаємодії органів МВС України у вирішенні завдань, функцій внутрішнього і зовнішнього змісту з використанням інформації, що є основою їх діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням інформаційно-правового розвитку та діджиталізації (англ. digitalization - переведення інформації в цифрову форму) органів публічного управління займався В. Кузьменко , проблему інформаційно-правового забезпечення в системі МВС вивчав В. Лозовий, поняття сутності і змісту інформаційно-правового забезпечення діяльності аналізували М. Цьвок та Є. Макаренко , загальні питання розвитку інформаційного суспільства в Україні досліджували Д. Дубов, О. Ожеван, С. Гнатюк та інші. Слід зауважити що інформаційно-правове забезпечення діяльності органів МВС України зазвичай пов'язане із специфічними внутрішніми і зовнішніми функціями держави.

Метою даної статті є аналіз інформаційно-правового забезпечення діяльності органів МВС України для подальшого теоретичного обґрунтування рекомендацій і пропозицій, пов'язаних з даною проблемою.

Виклад основного матеріалу

Сучасний вектор розвитку України, тотожний світовому, передбачає її поступовий перехід від індустріального суспільства до інформаційного, в якому наукове знання та інформація стають визначальним чинником суспільного життя. Поряд із загальною тенденцією зростання ролі інформації, все більшого значення для повсякденного життя громадян набуває інформація, що створюється Кабінетом Міністрів України та її центральними органами виконавчої влади. На цій основі поступово відбувається еволюція напрямів і форм роботи з інформацією у державному управлінні [3, с.5].

Інформаційне або ж так зване постіндустріальне суспільство є одним із історичних етапів розвитку людської цивілізації, головними цілями якої, окрім виробництва стає інформація, її отримання та реалізація. Головними характеристиками інформаційного суспільства , що вирізняють його від попередніх історичних формацій вважають:

• створення глобального інформаційного простору, здатного підвищувати якість життя на новий рівень;

• збільшення питомої ваги інформаційно-комунікативних технологій, продуктів і послуг у ВВП (валовому внутрішньому продукті) країни;

• створення якісно нових засобів комунікацій та ефективної інформаційної взаємодії людей на засадах зростаючого доступу до національних і світових інформаційних ресурсів, подолання інформаційної нерівності (бідності), прогресуюче задоволення людських потреб в інформаційних продуктах і послугах[4, с.3].

В словниках та довідниковій літературі відсутнє пояснення терміну «інформаційне-правове забезпечення». До прикладу, Л. Хромченко визначає інформаційно-правове забезпечення як сукупність управлінських прийомів у системі управління, спрямованих на формування необхідної інформації, спеціальних методів її обробки, систематизації, групування[5, с. 112].

Інформаційна політика України визначається Конституцією України (1996 p.), законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991 р.), «Про інформацію» (1992 р.). «Про науково-технічну інформацію» (1993 р.), «Про захист інформації в автоматизованих системах» (1994 p.), «Про друковані засоби масової інформації» (1992 р.), «Про авторське право та суміжні права» (1993 р.), «Про національний архівний фонд і архівні установи» (1993 p.), «Про телебачення і радіомовлення» (1995 р.), «Про Концепцію Національної програми інформатизації» (1998 р.), «Про Національну програму інформатизації» (1998 р.),[6, c.82] «Про основи національної безпеки України» (2003), «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» (2007 p.), розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні» (2013), указ Президента України «Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020"» (2015), а також іншими чинними нормативними актами загального і спеціального змісту, в яких визначені співвідношення верховенства міжнародних норм і національні пріоритети.

Так, стаття 34 Конституції України закріпила право громадян вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір[7]. В законі України «Про Національну поліцію» в частині інформаційного забезпечення мова йде про формування та користування базами даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС виключно для реалізації повноважень покладених на них, законом України «Про Національну поліцію» [8].

Стратегією розвитку інформаційного суспільства в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 386-р визначено мету, базові принципи, стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні, завдання, спрямовані на їх досягнення, а також основні напрями, етапи і механізм реалізації цієї Стратегії з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей розвитку України в перспективі до 2020 року. Шляхом прийняття ряду нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства, сьогодні сформовано основні правові засади побудови інформаційного суспільства [9, с.1].

Однією із важливих умов розвитку України та становлення її, як європейської держави є реалізація, закріпленого в Стратегії сталого розвитку-2020 ухваленого Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015, вектору гордості, який передбачає реалізацію реформ та програм розвитку в сфері розвитку інформаційного суспільства[10].

Перед Міністерством внутрішніх справ України, яке є одним із центральних органів виконавчої влади, слід позначити ряд завдань, що прямо чи опосередковано пов'язані з інформаційно- правовим забезпеченням його діяльності. Це стосується :

• забезпечення належного функціонування єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи МВС;

• формування та підтримання в актуальному стані інформаційних ресурсів, що входять до єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи МВС;

• здійснення обробки персональних даних в межах повноважень, передбачених законом;

• забезпечення режиму доступу до інформації;

• надання інформаційних послуг зацікавленим суб'єктам (громадянам, юридичним особам);

• здійснення інформаційної взаємодії з іншими державними органами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

• забезпечення в межах повноважень, передбачених законом, захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

* у порядку та способи, передбачені законом, інформування органів державної влади і громадськість про результати своєї діяльності у сфері інформаційного забезпечення[11].

23 травня 2019 року у Києві на Українському форумі інтернет-діячів iForum 2019 Президент України розглянув питання інформаційного забезпечення діяльності органів публічного управління [12] та акцентував увагу на чотирьох ключових напрямах діджиталізації в Україні. Це стосується інформації про державу; комунікації з державою; транзакції з державою; залучення в управління державою. Кожен з цих напрямів є складовою сучасної системи надання публічних послуг в Україні на державному, регіональному та місцевому рівнях. Однак, проблема «створення інформаційного майбутнього» в Україні пов'язана з упровадженням різноманітних стратегій та реформ, які не завжди реалізовуються у повній мірі на благо громадян України[13, с.4]. Це означає, що у процесі реалізації подібних ініціатив слід звернути увагу на надбання попередніх років у сфері надання інформаційних послуг органами МВС шляхом вивчення найкращого досвіду та адаптації його до потреб інформаційного суспільства, оскільки здійснення структурними підрозділами своїх функціональних завдань має специфічний характер.

Аналіз звіту МВС України за 2013 та 2019 роки щодо стану розгляду запитів на інформацію безпосередньо до органів внутрішніх справ свідчить, що з розвитком інтернету зменшилась кількість запитів у паперовому форматі та збільшилась їх кількість за допомогою електронної пошти (7153 запитів у 2019, з них 2005-поштою та 4323 - електронною поштою, проти 15034 запитів у 2013, з них 9897- поштою1533 - електронною поштою)[14].

З метою переходу до діджиталізації діяльності органів МВС 21 грудня 2018 в Україні запрацював Електронний кабінет водія, який дає змогу отримати інформацію про власні авто та посвідчення водія, перевірити й оплатити штрафи за адміністративні правопорушення, переглянути історію будь-якого автомобіля за VIN-кодом та записатися в електронну чергу до сервісних центрів МВС України. Раніше більшість адміністративних та сервісних послуг водіям надавали лише безпосередньо у СЦ МВС. Так, актуальну інформацію про транспортний засіб та посвідчення водія можна було отримати лише після особистого звернення громадян до органу з надання відповідних послуг. Водночас інформацію про адміністративні штрафи за вчинені правопорушення можна було одержати тільки у вигляді поштового повідомлення за кілька днів після скоєння правопорушення.

З 16 грудня 2019 року Міністерством цифрової трансформації було запущено бета-тест послуги «ДІЯ» з доступом до посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в смартфоні. Для отримання доступу потрібно мати оригінали документів: посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Цифрове посвідчення водія дало змогу користувачам керувати транспортним засобом без фізичних водійських прав, а патрульній поліції - перевіряти документи та особу водія за онлайн-запитом до реєстру. Україна стала однією з 10 країн світу, що запровадили таку послугу. Проте практика користування даним видом послуги говорить про те, що транспортні засоби які востаннє були зареєстровані або перереєстровані до 2013 року та посвідчення водія старого зразка не відображаються в якості інформації, що пов'язано в першу чергу з розвитком інформаційних технологій. Також існує проблема ідентифікації особи як в бета-тесті послуги «ДІЯ» так і в Електронному кабінеті водія, оскільки потребує наявності ID- паспорта або ж ідентифікація проходить за допомогою електронного сервісу Національного банку України або ж банку який підтримує електронну ідентифікацію особи, що створює додаткові труднощі для суб'єктів отриманні інформаційних послуг.

Результати проведених автором опитувань населення (опитано 129 осіб) щодо інформаційно- правового забезпечення діяльності органів МВС свідчать про те, що інформацію за допомогою смартфона отримують 19% опитаних, за допомогою інтернету 25%, за допомогою ЗМІ 31%, не отримують інформацію зовсім 18% , та іншими способами 7 %.

Висновки

Важливим у теоретичному аспекті є вироблення єдиного підходу серед науковців і практиків в частині розуміння і застосування термінології, що позначається, як «інформаційно-правове забезпечення».

Так, під «інформаційно-правовим забезпеченням» слід розуміти сукупність управлінських прийомів у системі управління, спрямованих на формування необхідної інформації, спеціальних методів її обробки, систематизації та групування.

Надання інформації за допомогою сучасних засобів технологій не знаходить свого кінцевого споживача в особі літніх людей, або ж соціально незабезпечених людей, які не можуть мати доступу до таких засобів технологій, що створює ситуацію інформаційної нерівності серед даної категорії споживачів.

Інформаційно-правове забезпечення реалізації управлінського рішення, повинно передбачати комплекс інформаційно-аналітичних матеріалів для виконавців з метою координації їхніх дій, а також містити питання обліку, контролю та мотиваційний механізм, завдячуючи якому можна реалізувати завдання у вказаній сфері діяльності МВС України.

Список використаної літератури

1. Девенпорт Т., Корбі Д. Вакансія -людина. Як не залишитися без роботи в добу штучного інтелекту/ пер. з англ. Наталія Кошманенко.- К.: Наш формат, 2018.-336 с.

2. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика : монографія / Є.А. Макаренко. - К. : Наша культура і наука, 2000. - 368 с.

3. Ортинський В.Л. Удосконалення державної політики у сфері інформаційних технологій у контексті діяльності органів виконавчої влади// Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2014. № 801.

4. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С. Л. Гнатюк. - К. : НІСД. - 2010. - 64 с.

5. Хромченко Л.Г. Організація інформаційної діяльності. Теоретичні основи : [навч. посібник] / Л.Г. Хромченко, О.С. Раковська-Башмакова, А.С. Шраєр ; за заг. ред. Х.В. Чаловського. - Х. : МСУ - Харків, 2008. - 351 с.

6. Лозовий В.М. Інформаційно-правове забезпечення діяльності Державтоінспекції МВС України// Вісник Академії управління МВС. 2010. №3(15).

7. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № 30. - с. 141. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

8. Закон України «Про національну поліцію» [Електронний ресурс]// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2015. - №580-VII. - Режим доступу: exthttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#T

9. Цьвок М.С. Інформаційно-правове забезпечення діяльності недержавних громадських організацій в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: 12.00.07. Львів, 2016. 22 с.

10. «Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020"» : Указ Президента України; Стратегія від 12.01.2015 № 5/2015

11. «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» : Постанова КМУ від 28.10.2015 №878. Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/248608057

12. Зеленський В. Гарант інновацій - створюємо майбутнє разом. URL: https://2019.iforum.ua/speakers/zelenskiy/#speech_1705.

13. Кузьменко В.М. Діджиталізація публічних послуг: досвід України // Електронне наукове видання "Публічне адміністрування та національна безпека". - 2020. - №1. https://doi.org/10.25313/2617- 572X-2020-1-5590

14. Звіти про надходження запитів. Інформація про стан розгляду запитів на інформацію в Міністерстві внутрішніх справ України. Режим доступу: https://mvs.gov.ua/ua/info_access/

Размещено на Allbest.ru