Класифікація ввідних пристроїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Українська академія друкарства

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Комунікаційно-інформаційні технології»

на тему: «Класифікація ввідних пристроїв»

Виконала: Студентка групи Рк-41 Велика О.І.

Перевірив: Хамула О. Г.

Львів 2015

Зміст

Вступ

1. Пристрій введення текстової інформації

2. Пристрої введення графічної інформації

3. Пристрої введення звуку

4. Вказівні пристрої

Список використаної літератури

пристрій інформація клавіатура комп'ютер

Вступ

Процес взаємодії користувача з персональним комп'ютером (ПК) неодмінно включає процедури введення вхідних даних та отримання результатів обробки ПК цих даних. Тому обов'язковою частиною типової конфігурації ПК є різноманітні пристрої введення-виведення, серед яких можна виділити стандартні пристрої, без яких сучасний процес діалогу взагалі не можливий, та периферійні, тобто додаткові. До стандартних пристроїв введення-виведення відносяться монітор, клавіатура та стандартний маніпулятор «миша».

Конкретно щодо ввідних пристроїв, вони поділяються на 4 основні групи, кожна з яких включає в себе певні пристрої (див. мал. 1.)

мал. 1 Класифікація ввідних пристроїв.

1. Пристрій введення текстової інформації

Єдиним пристроєм для введення текстової інформації є клавіатура. Клавіатура - це стандартний клавішний пристрій введення, призначений для введення алфавітно-цифрових даних та команд керування. Комбінація монітора та клавіатури забезпечує найпростіший інтерфейс користувача: за допомогою клавіатури керують комп'ютерною системою, а за допомогою монітора отримують результат.

Клавіатура відноситься до стандартних засобів ПК, тому для реалізації її основних функцій не вимагається наявність спеціальних системних програм (драйверів). Необхідне програмне забезпечення для початку роботи з клавіатурою знаходиться в мікросхемі постійної пам'яті у складі базової системи введення-виведення BIOS. Саме тому ПК реагує на натиснення клавіш на клавіатурі відразу після включення.

Клавіатура стаціонарного ПК, як правило, - це самостійний конструктивний блок, а в портативних ПК вона входить до складу корпуса. Клавіатури мають по 101-104 клавіші, розміщені за стандартом QWERTY (у верхньому лівому кутку літерної частини клавіатури знаходяться клавіші Q, W, E, R, T, Y). Відрізняються вони лише незначними варіаціями розташування й форми службових клавішів, а також особливостями, зумовленими мовою, що використовується. Усю сукупність клавішів клавіатури розбито на декілька функціональних груп:

Ш алфавітно-цифрові;

Ш функціональні;

Ш керування курсором;

Ш службові;

Ш клавіші додаткової панелі.

Основне призначення алфавітно-цифрових клавіш -- введення знакової інформації і команд, які набираються по буквах. Кожна клавіша може працювати у двох режимах (регістрах) і, відповідно, може використовуватися для введення декількох символів. Переключення між нижнім регістром (ввід малих символів) і верхнім регістром (ввід великих символів) здійснюється при натисненні клавіші SHIFT (нефіксоване переключення) або за допомогою клавіші CAPS LOCK (фіксоване переключення).

Група функціональних клавіш включає дванадцять клавіш, позначених від F1 до F12, і розташованих у верхній частині клавіатури. Функції цих клавіш залежать від конкретної, працюючої у даний момент часу програми, а в деяких випадках і від операційної системи. Жорсткого закріпленого значення клавішів немає.

Група клавіш додаткової панелі дублює дію цифрових клавіш, клавіш керування курсором та деяких службових. Основне призначення - введення чисел, тому ці клавіші розміщено у порядку, найзручнішому для цієї роботи. Перехід у режим дублювання клавіш керування курсором і, навпаки, здійснюється натисненням на клавішу Num Lock. Крім цього, клавіші додаткової панелі використовуються для введення символів, що мають розширений код ASCII, але не мають відповідної клавіші на клавіатурі.

Клавіатури ПК володіють властивістю повторення знаків, яка використовується для автоматизації процесу введення. Вона полягає в тому, що при тривалому натисненні клавіші починається автоматичне введення символу, який пов'язаний з цією клавішею. При цьому, параметрами, які можна налаштовувати є: інтервал часу після натиснення, з завершенням якого починається автоматичне повторення символу та темп повторення (кількість знаків за секунду).

2. Пристрої введення графічної інформації

Сканер -- це пристрій, який дає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитувати графічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадку, коли виникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічне зображення для його подальшого оброблення (редагування і т.д.). Введення такої інформації за допомогою стандартних пристроїв введення потребує багато часу і праці. Сканована інформація потім обробляється за допомогою спеціального програмного забезпечення (наприклад, програмою FineReader) і зберігається у вигляді текстового або графічного файлу.

Класифікація сканерів. Існує чимало моделей сканерів, що різняться методом сканування, допустимим розміром оригіналу та якістю оптичної системи. За способом організації переміщення зчитуючого вузла відносно оригіналу сканери поділяються на планшетні, барабанні та ручні.

У планшетних сканерах оригінал кладуть на скло, під яким рухається оптико-електронний зчитуючий пристрій. У барабанних сканерах оригінал через вхідну щілину втягується барабаном у транспортний тракт і пропускається повз нерухомий зчитуючий пристрій. Барабанні сканери не дають змоги сканувати книги, переплетені брошури тощо. Ручний сканер необхідно плавно переміщувати вручну по поверхні оригіналу, що не дуже зручно. При систематичному використанні краще мати настільний планшетний сканер.

Основні технічні характеристики сканерів:

Роздільна здатність. Сканер розглядає любий об'єкт як набір окремих точок (пікселів). Щільність пікселів (кількість на одиницю площі) називається роздільною здатністю сканера і вимірюється у dpi (dots per inch -- точок на дюйм). Пікселі розташовуються рядами, утворюючи зображення. Процес сканування відбувається по рядках, весь рядок сканується одночасно. Якість відсканованого матеріалу залежить також від оптичної роздільної здатності (визначається кількістю світлочуттєвих діодів CCD-матриці на дюйм) та механічної роздільної здатності (визначається дискретністю руху світлочуттєвого елементу або системи дзеркал відносно аркуша). Вибір роздільної здатності визначається застосуванням результатів сканування: для художніх зображень, які потрібно друкувати на фотонабірних машинах, роздільна здатність повинна складати 1000-1200 dpi, для друкування зображення на лазерному або струменевому принтері -- 300-600 dpi, для перегляду зображення на екрані монітора -- 100-200 dpi, для розпізнавання тексту -- 200-400 dpi.

Глибина представлення кольорів. При перетворенні оригіналу у цифрову форму, зберігаються дані про кожний піксел зображення. Прості сканери визначають наявність або відсутність кольору, результуюче зображення буде чорно-білим. Для представлення пікселів достатньо одного розряду (0 або 1). Для передачі відтінків сірого між чорним та білим кольором необхідно як мінімум 4 розряди (16 відтінків) і 8 розрядів (256 відтінків). Чим більше розрядів, тим якісніше передаються кольори. Більшість сучасних кольорових сканерів підтримує глибину кольору 24 розряди. Відповідно сканер дозволяє розпізнавати біля 16 млн. кольорів і можна якісно сканувати фотографії. На ринку сканерів є моделі, що мають глибину представлення кольору 30 та 34 розряди.

Динамічний діапазон. Діапазон оптичної щільності, визначає спектр напівтонів. Оптична щільність визначається як відношення падаючого світла до відображеного і коливається у діапазоні від 0,0 (абсолютне біле тіло) до 4,0 (абсолютно чорне тіло). Значення діапазону доповнюється літерою D і визначає ступінь його чутливості.

Метод сканування. Якість сканованого кольорового зображення залежить від методу накопичення даних сканером. Розрізняють два основних методи, що відрізняються кількістю проходів CCD-матриці над оригіналом. Перші сканери використовували 3-прохідне сканування. При кожному проході сканувався один із кольорів палітри RGB. Сучасні сканери використовують однопрохідну методику, яка розділяє світловий промінь на складові за допомогою призми.

Швидкість сканування. Немає стандартної методики, що визначає продуктивність сканера. Виробники вказують кількість мілісекунд сканування одного рядка. Але потрібно враховувати також спосіб під'єднання до комп'ютера, драйвер, схему передачі кольорів, роздільну здатність. Тому швидкість сканування визначається експериментальним шляхом.

Відеокамера. Останні роки все більшого поширення набувають цифрові камери (відеокамери і фотоапарати). Цифрові камери дозволяють отримувати відеозображення і фотознімки безпосередньо в цифровому (комп'ютерному) форматі.

Цифрові відеокамери можуть бути підключені до комп'ютера, що дозволяє зберігати відеозаписи в комп'ютерному форматі. Для передачі "живого" відео по комп'ютерних мережах використовуються недорогі Web-камери, роздільна здатність яких зазвичай не перевищує 640x480 пікселів.

Якщо встановити в комп'ютер спеціальну плату (ТВ-тюнер) і підключити до її входу телевізійну антену, то з'являється можливість переглядати телевізійні передачі безпосередньо на комп'ютері.

Веб-каммера -- цифрова відео чи фотокамера, яка має можливість в реальному часі фіксувати зображення, призначені для подальшої передачі по мережі Інтернет (в програмах типу Skype, Instant Messenger тощо).

Веб-камери, які доставляють зображення по інтернету, завантажують зображення на веб-сервер чи по запиту, або безперервно, або через регулярні проміжки часу. Це досягається шляхом підключення камери до комп'ютеру або завдяки можливостям самої камери. Деякі сучасні моделі володіють апаратним та програмним забезпеченням, яке дозволяє камері самостійно працювати в якості веб-сервера, FTP-сервера, FTP-клієнта і/або відсилати зображення за допомогою електронної пошти.

Веб-камера складається з об'єктиву, оптичного фільтру, ПЗЗ (пристрій з зарядовим зв'язком) матриці, блока оцифрування, блока компресії (стиснення) відеозображення, центрального процесора і вбудованого веб-сервера, ОЗУ, флеш-пам'яті, мережевого інтерфейсу або послідовного порту, тривожного входу/виходу.

Зображення об'єкта скрізь лінзову систему (об'єктив) та оптичний фільтр потрапляє (проектується) на світлочутливий елемент відеокамери -- ПЗЗ матрицю, яка складається з великої кількості світлочутливих осередків. Під дією світла в ПЗЗ матриці народжується носії заряду які у блоку оцифрування перетворюються у цифровий код.

Плата відеозахоплення -- електронний пристрій (частіше PCI або PCI-E, рідше USB-сумісна плата) для перетворення аналогового відеосигналу в цифровий відеопотік.

Як правило, складається з одного або декількох АЦП і може обробляти сигнал від одного або кількох аналогових джерел (відеокамер, прийомних телевізійних антен, відеомагнітофонів тощо).

Найпоширеніші як апаратні частини для систем відеоспостереження. Застосовувані в системах закритого кабельного спостереження (CCTV) карти діляться за принципом обробки відео:

· Апаратні;

· Програмні;

Апаратні володіють своїми процесорами, що дозволяють упаковувати відеопотік по одному з алгоритмів стиснення. У програмних варіантах упаковку відео виробляє центральний процесор ПК.

Також платами відеозахоплення можуть називати ТБ-тюнери.

3. Пристрої введення звуку

Мікрофон -- прилад, що перетворює звукові коливання на коливання сили електричного струму. Пристрій введення звукової інформації: голоси або музики. Існують системи розпізнавання мови, налаштовані на особливості людського голосу, які знаходять застосування при вивченні іноземних мов.

Диктофон -- пристрій для запису, або для запису і відтворення усного мовлення з метою його подальшого прослуховування і транскрибування. На відміну від переносних репортерських магнітофонів, призначених для якісного запису поза студією, диктофони використовують у випадках, коли необхідно записувати промову впродовж тривалого часу без особливих вимог до якості запису -- на лекціях і виступах, для фіксації телефонних розмов і диспетчерських переговорів абощо.

4. Вказівні пристрої

Маніпулятор "миша". Миша -- це пристрій керування маніпуляторного типу. Вона має вигляд невеликої пластмасової коробочки з двома (або трьома) клавішами. Переміщення миші по поверхні синхронізоване з переміщенням графічного об'єкта, який називається курсор миші, на екрані монітора. На відміну від клавіатури, миша не є стандартним пристроєм керування, тому для роботи з нею вимагається наявність спеціальної системної програми -- драйвера миші. Драйвер миші призначений для інтерпретації сигналів, що поступають від миші, а також для забезпечення механізму передачі інформації про положення та стан миші операційній системі та іншим прикладним програмам. Драйвер миші встановлюється при першому підключенні миші або при завантаженні операційної системи.

Комп'ютером керують переміщення миші та короткочасні натиснення її клавіш (ці натиснення називаються кліками).

Миша не може безпосередньо використовуватися для введення знакової інформації, її принцип керування базується на механізмі подій. З точки зору драйвера, всі переміщення миші та кліки її клавіш розглядаються як події, аналізуючи які, драйвер встановлює, коли відбулася подія і в якому місці екрану знаходився в цей час курсор миші. Ці дані передаються в прикладну програму, із якою працює користувач, і за цими даними програма може визначити, яку команду мав на увазі користувач, і приступити до її виконання.

До числа параметрів миші, якими може керувати користувач, належать:

Ш чутливість (характеризує величину переміщення курсору миші на екрані при заданому переміщенні миші);

Ш функції лівої та правої клавіш;

Ш чутливість до подвійного кліку (визначає максимальний проміжок часу, протягом якого два окремих кліки клавіші розглядаються як один подвійний клік).

Трекбол (кульовий маніпулятор) -- це куля, розташований разом з кнопками на поверхні клавіатури (перевернута миша). Для нього не потрібно килимок і простір для переміщення маніпулятора. Переміщення покажчика по екрану забезпечується обертанням кулі. Застосовується в портативних комп'ютерах.

Тачпамд або семнсорна панемль, -- вказівний пристрій введення, що застосовують, частіше за все, в ноутбуках.

Як і інші вказівні пристрої, тачпад зазвичай використовується для керування курсором через переміщення пальця по поверхні пристрою. Тачпади мають різні розміри, але зазвичай їх площа не перевищує 50 смІ.

В 1988 році Джордж Ґерфайде винайшов сенсорну панель (тачпад). Фірма Apple ліцензувала його проект і почала використовувати його в своїх ноутбуках PowerBook, починаючи з 1994 року. З тих пір тачпад став найбільш поширеним пристроєм управління курсором для ноутбуків.

Світлове перо має світлочутливий елемент на своєму кінчику. Зіткнення пера з екраном замикає електричний ланцюг і визначає місце введення або корекції даних. Переміщуючи перо по екрану можна малювати або писати. Застосовуються такі пристрої в дизайнерських роботах. Часто використовується в кишенькових мікрокомп'ютерах.

Сенсорний екран або тачскрін -- пристрій для введення інформації, що є екраном, який реагує на дотики до нього. В пристрої для широкого загалу (телефони, КПК тощо) сенсорні екрани увійшли як заміна крихітної клавіатури тоді, коли з'явилися пристрої з великими (на всю передню панель) рідкокристалічними дисплеями.

Список використаної літератури

1. Могильов А.В. Інформатика / А.В. Могильов, Н.І. Пак, Є.К. Хеннер. М.: Вогні, 2003. 816 c.

2. Тадеусевич Р. О. Інформатика - це дуже просто! / Р. О. Тадеусевич, М. С. Хшонстовскій, П. Р. Ришард. М.: ІЛ, 1996. 155 c.

3. Якубайтіс Е.А. Інформатика - Електроніка - Мережі / Е.А. Якубайтіс. М.: Наука, 1989. 200 c.

4. Вікіпедія [Електронний ресурс]: інтернет-довідник. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Пристрій_введення, вільний.

5. Комп'ютерні науки та інформатика [Електронний ресурс]: електронний довідник. Режим доступу: http://referatu.net.ua/referats/94/26420, вільний.

Размещено на Allbest.ru