Етносоціальна установка у структурі міжособистісної взаємодії

Отримані дані наведені у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Середньогрупові значення показників поведінкових тенденцій у групах порівняння за методикою Q-сортування В. Стефансона

№	Поведінкові тенденції	Етнічні меншини Закарпаття	Росіяни	Українці
		mean	st.dev	mean	st.dev	mean	st.dev
1	Залежність	8,11	0,51	5,17	0,87	3,33	1,08
2	Незалежність	4,22	1,12	6,24	0,50	4,28	0,75
3	Товариськість	6,47	0,72	7,46	0,51	8,12	1,11
4	Нетовариськість	5,32	0,98	3,42	1,20	2,62	1,16
5	Прийняття боротьби	8,37	0,65	7,13	0,44	7,21	0,89
6	Уникнення боротьби	3,22	1,20	4,98	0,94	3,16	0,98

Із результатів можна зробити висновок, що у групі представників етнічних груп Закарпаття статистично значуще переважають такі поведінкові тенденції, як залежність та прийняття боротьби. Тобто для них властиве прагнення прийняття групових стандартів і цінностей як соціальних, так і морально етичних. Поведінкова тенденція «товариськість» є амбівалентною - у поведінці одночасно спостерігаються тенденція до контактності, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами та протилежні тенденції.

У групі етнічних росіян статистично значуще переважають такі поведінкові тенденції, як товариськість та прийняття боротьби. Тобто для росіян властиве прагнення до утворення широких соціальних контактів, спілкування, встановлення дружніх, теплих, емоційно забарвлених стосунків. Поряд із цим спостерігається критичне ставлення до партнерів у спілкуванні, готовність зайняти категоричну позицію в дискусії, схильність до ініціації, затягування та загострення суперечок. Поведінкова тенденція «залежність» є у росіян амбівалентною. Тобто, з одного боку, вони прислухатися до порад лідера, їм подобається підтримувати пануючий настрій власної групи, вони надають перевагу лідерам авторитарного типу, а з іншого боку, схильні критикувати лідера, у певних ситуаціях прагнуть захопити лідерство, інколи відчувають задоволення, протиставляючи себе лідеру, прагнуть оточити себе однодумцями.

У групі етнічних українців статистично значуще переважають такі поведінкові тенденції, як товариськість та прийняття боротьби. Тобто для українців так само, як і для росіян, властиве прагнення до дружніх, емоційно забарвлених стосунків з оточуючими й одночасно критичність, задиркуватість, конфліктність. Поведінкова тенденція «залежність» так само, як і в росіян є амбівалентною, але порівняно з росіянами ця тенденція виражена меншою мірою. Це свідчить про те що для етнічних українців властиве нейтральне ставлення до групових стандартів, норм і цінностей, вони не схильні коритися авторитету лідера, прагнуть уникати відповідальності за інших, переймаються насамперед не груповими інтересами, а власними.

З'ясувавши основні поведінкові тенденції у кожній із груп порівняння, ми знайшли міжгрупові відмінності. Із результатів можна такі висновки:

- основною відмінністю у поведінці між представниками етнічних меншин Закарпаття та етнічними росіянами є переважання у, представників етнічних груп Закарпаття порівняно з росіянами, тенденцій залежності та нетовариськості. Відмінності між означеними поведінковими тенденціями знаходяться на рівні статистичної значущості;

- основною відмінністю у поведінці між представниками етнічних груп Закарпаття та етнічними українцями є переважання у представників етнічних груп Закарпаття, порівняно з українцями, тенденцій залежності та нетовариськості, а в українців переважання товариськості. Відмінності між означеними поведінковими тенденціями знаходяться на рівні статистичної значущості;

- основною відмінністю у поведінці між етнічними українцями та етнічними росіянами Закарпаття є переважання у росіян, порівняно з українцями, тенденції залежності-незалежності. Відмінності між означеними поведінковими тенденціями знаходяться на рівні статистичної значущості.

Узагальнюючи результати отримані за методикою Q-сортування В. Стефансона, ми визначили поведінкові тенденції, притаманні кожній із етноконтактних груп.

У групі представників етнічних меншин Закарпаття у поведінці переважають алоцентричні тенденції - підкорення індивідуальних цілей груповим, сприйняття себе як невід'ємної частини групи, а групи як продовження самого себе, амбівалентність тенденції «товаристськість» притаманна представникам цієї групи, у структурі властивого їм поведінкового профілю виступає як вибірковість у міжособистісних контактах.

У групі етнічних росіян прагнення психологічної єдності з групою є ситуативним - тенденції алоцентричності й ідеоцентричності визначаються особливостями конкретної ситуації міжособистісної взаємодії.

Амбівалентність тенденції «залежність - незалежність», характерна росіянам, у структурі властивого їм поведінкового профілю виступає як ірраціональність у міжособистісних контактах.

У групі етнічних українців переважають ідеоцентричні тенденції - переважання індивідуальних цілей та інтересів над груповим, сприйняття себе як самодостатнього індивіда, а групи - як сукупності окремих особистостей з власними потребами.

Для поглиблення та деталізації поведінкових тенденцій, визначених методикою Q-сортування В. Стефансона, ми застосували методику ДМС Т. Лірі.

За допомогою методики ДМС Т. Лірі ми дослідили характерні особливості міжособистісних стосунків представників основних етнокотнактних груп Закарпаття.

Отримані дані наведені у таблицях 3.8.

Таблиця 3.8

Середньогрупові значення показників типів міжособистісних ставлень у групах порівняння

№ ОКТ	Тип міжособистісної взаємодії	Етнічні меншини Закарпаття	Росіяни	Українці
		mean	st.dev	mean	st.dev	mean	st.dev
1	Владний-лідируючий	7,15	0,79	7,13	0,92	7,13	0,62
2	Незалежний-домінуючий	9,19	0,37	5,21	1,28	8,21	0,37
3	Прямолінійно-агресивний	7,72	0,59	9,23	0,40	9,86	0,81
4	Недовірливий скептичний	8,67	0,35	8,42	0,49	5,63	0,67
5	Покірний-сором'язливий	6,67	0,91	6,21	1,12	8,13	0,75
6	Залежний-слухняний	6,65	0,92	8,6	0,39	6,12	0,71
7	Співпрацюючий-конвенційний	6,56	0,95	8,54	0,38	6,72	0,31
8	Відповідально-щиросердний	7,11	0,78	10,32	0,62	8,32	0,84

Размещено на Allbest.ru

Середньогрупові значення. наведені у таблиці, дають змогу визначитись із характерними особливостями міжособистісної взаємодії респондентів - представників етнічних груп. Зазначимо, що середньогрупові показники дають змогу визначитись лише з загальними тенденціями.

В результаті аналізу було встановлено, що у групі представників етнічних меншин Закарпаття - статистично значуще переважає 2-й октант «незалежний-домінуючий». Також високі значення зафіксовано за 4-им октантом «недовірливий-скептичний». Значення за 4-им октантом статистично значуще переважають значення за іншими октантами. Таким чином, можемо стверджувати, що для представників етнічної групи Закарпаття характерними є впевненість, незалежність, схильність до суперництва, прагнення зайняти відособлену позицію в групі, нешаблонний тип мислення, думки оточуючих сприймаються критично, натомість власні міркування почасти догматизуються. Емоціям бракує тепла, а вчинкам - конформності. Для них не властиво коритися авторитетам. Поряд із цим спостерігаються такі риси, як ригідність установок, критичне ставлення до будь-яких думок, окрім власних, підозрілість, надчутливість до критичних зауважень на власну адресу, неконформність суджень і вчинків, схильність до побудови ригідних і надцінних висновків, пов'язаних з переконаністю в недоброзичливості оточуючих.

У другій групі - етнічних росіян - статистично значуще переважає 8-й октант «відповідально-щиросердний». Також високі значення зафіксовано за 3-ім октантом «прямолінійний-агресивний». Значення за 3-ім октантом статистично значуще переважають значення за іншими октантами. Із наведених даних можна зробити висновок, що для представників другої групи характерним є виражена потреба у відповідності соціальним нормам поведінки, схильність до ідеалізації гармонії міжособистісних стосунків, екзальтація у проявах своїх переконань, виражена емоційна залученість, художній тип сприйняття та переробки інформації, легкість входження в різні соціальні ролі, гнучкість у контактах та комунікабельність, доброзичливість, жертовність, прагнення до діяльності, корисної для людей, прояви милосердя, добродійність, місіонерський склад особистості, потреба справляти гарне враження, потреба неусвідомленої ворожості, що викликає підвищену напруженість, соматизацію тривоги і схильність до психоматичних захворювань. Поряд із цим в етнічних росіян, які проживають в АРК, спостерігаються такі риси, як ригідність установок, наполегливість у досягненні цілей, практицизм поряд із недостатнім використанням власного досвіду в стані емоційної залученості, підвищення відчуття справедливості, що поєднується з переконаністю у власній правоті, прямолінійність у думках і вчинках, підвищена образливість, яка легко згасає в комфортній ситуації.

У третій групі - етнічних українців - статистично значуще переважає 2-й октант «незалежний-домінуючий». Також високі значення зафіксовано за 7-м октантом «співпрацюючий-конвенційний». Значення за 7-им октантом статистично значуще переважають значення за іншими октантами. Таким чином, можемо стверджувати, що для етнічних українців, які мешкають на Закарпатті, характерними є впевненість, незалежність, схильність до суперництва, прагнення зайняти відособлену позицію в групі, нешаблонний тип мислення, думки оточуючих сприймаються критично, натомість власні міркування почасти догматизуються. Емоціям бракує тепла, а вчинкам - конформності. Для них не властиво коритися авторитетам. Поряд з цим спостерігаються такі риси, як емоційна нестійкість, високий рівень тривожності та низький рівень агресивності, залежність самооцінки від думок інших, схильність до співробітництва, прагнення до дружніх стосунків з оточуючими, прагнення вишукувати компромісні рішення, сприйнятливість до емоційного настрою групи. Може спостерігатися екзальтованість, потреба у проявах дружності до оточуючих, пошук визнання у найбільш авторитетних особистостей групи.

З'ясувавши переважаючий тип міжособистісних стосунків у кожній із груп порівняння, ми знайшли міжгрупові відмінності. У таблиці 3.9 наведені результати порівняння, здійснені за допомогою t-критерію Стьюдента.

Таблиця 3.9

Статистична значущість відмінностей переважаючого типу міжособистісних стосунків у групах респондентів

ОКТ	Тип міжособистісної взаємодії	Етнічні меншини Закарпаття- росіяни	Етнічні меншини Закарпаття- -українці	Українці -росіяни
		t-критерій Стьюдента
1	ВлВладний-лідируючий	0,01	0,02	0,00
2	Незалежний-домінуючий	2,24*	0,16	1,99*
3	Прямолінійно-агресивний	2,97**	2,13	4,05**
4	Недовірливий скептичний	1,98*	5,32**	0,77
5	Покірний-сором'язливий	0,22	1,05	1,06
6	Залежний-слухняний	0,69	0,39	1,83
7	Співпрацюючий-конвенційний	1,89	3,58**	7,57**
8	Відповідально-щиросердний	3,23**	0,92	3,78**

* - позначені статистично значущі відмінності при р ? 0,05

** - позначені статистично значущі відмінності при р ? 0,001

Размещено на Allbest.ru

Із результатів наведених у таблиці 3.9 випливає, що між групами порівняння існують статистично значущі відмінності значень типу міжособистісних стосунків. Так, між групами етнічних меншин Закарпаття і етнічних росіян статистично значущі відмінності зафіксовані за чотирма октантами: незалежний-домінуючий, прямолінійно-агресивний, недовірливий- скептичний, відповідально-щиросердний. Між групами етнічних меншин Закарпаття і етнічних українці зафіксовані статистично значущі відмінності за двома октантами: недовірливий скептичний, співпрацюючий-конвенційний. Між групами етнічних українців і етнічних росіян статистично значущі відмінності зафіксовані за чотирма октантами: незалежний-домінуючий, прямолінійно-агресивний, співпрацюючий-конвенційний, відповідально-щиросердний.

Узагальнюючи результати, отримані за методикою ДМС Т.Лірі, ми можемо зробити висновок, що у групі етнічних меншин Закарпаття у міжособистісних стосунках переважають тенденції у поведінці зі схильністю до диз'юнктивних проявів, наполегливість у відстоюванні власної точки зору, схильність до лідерства і домінування.

Для етнічних росіян характерним є поєднання у міжособистісних стосунках, з одного боку, схильності до конфліктних проявів, а з іншого боку, схильність до компромісів, конгруентність та відповідальність.

Для етнічних українців характерним є поєднання у міжособистісних стосунках, з одного боку, незалежності думок, наполегливості, тенденції до лідерства і домінування, а з іншого боку, компромісність та прагнення до порозуміння з оточуючими.

Для з'ясування типових способів реагування на конфліктні ситуації використовувалася методика К. Томаса. Це дало можливість виявити типові способи поведінки представників етнічних груп Закарпаття у процесі міжособистісної взаємодії, окремим випадком якої є конфліктна ситуація. Дані отримані за методикою К. Томаса, наведені у таблиці 3.10.

Таблиця 3.10

Середньогрупові значення показників типів поведінки у конфліктній ситуації за методикою К. Томаса

№	Тип поведінки	Етнічні меншини Закарпаття	Росіяни	Українці
		mean	st.dev	mean	st.dev	mean	st.dev
1	Суперництво (F)	6,42	0,84	4,62	1,02	6,14	0,62
2	Пристосування (S)	4,13	0,65	4,82	0,84	3,96	0,84
3	Компроміс (C)	3,67	0,81	6,19	0,92	7,88	0,92
4	Уникнення (W)	4,14	0,66	6,25	0,75	5,43	0,62
5	Співробітництво (P-S)	6,47	0,85	6,73	0,89	7,12	0,68

Середньогрупові значення, наведені у таблиці 3.10, дають змогу визначитись із притаманними респондентам типам поведінки у конфліктних ситуаціях. Зазначимо, що середньогрупові показники дають змогу визначитись лише з загальними тенденціями.

Із результатів аналізу даних, що в етнічних меншин Закарпаття конфліктних ситуаціях переважають два способи поведінки - суперництво і співробітництво.

Зазначимо, що всі способи реагування у конфліктних ситуаціях, виділені К. Томасом, поєднуються двома векторами, спрямування яких визначається ступенем уваги до інтересів власних та інтересів іншого. Відповідно способи реагування у конфліктних ситуаціях етнічних меншин Закарпаття характеризуються переважаючою увагою до власних інтересів і ситуативною увагою до інтересів інших.

В етнічних росіян у конфліктних ситуаціях не переважає жоден із способів поведінки. Такий результат може бути проінтерпретований значною ситуативною залежністю поведінки етнічних росіян.

В етнічних українців у конфліктних ситуаціях переважають три способи поведінки - суперництво,співробітництво і компроміс. Відпо-відно способи реагування у конфліктних ситуаціях етнічних українців характеризуються увагою як до власних інтересів, так і до інтересів інших.

З'ясувавши переважаючий спосіб реагування у конфліктній ситуації в кожній групі порівняння ми знайшли міжгрупові відмінності. У таблиці 3.11 наведені результати порівняння, здійснені за допомогою t-критерію Стьюдента.

Таблиця 3.11

Статистична значущість відмінностей переважаючого типу поведінки у конфліктній ситуації за методикою К. Томаса

№	Тип поведінки	Етнічні меншини Закарпаття-росіяни	Етнічні меншини Закарпаття -українці	Українці -росіяни
		t-критерій Стьюдента
1	Суперництво (F)	1,99*	0,26	2,01*
2	Пристосування (S)	0,61	0,15	0,61
3	Компроміс (C)	1,98*	2,80**	1,99*
4	Уникнення (W)	2,11*	1,57	0,87
5	Співробітництво (P-S)	0,17	0,55	0,31

* - позначені статистично значущі відмінності при р ? 0,05

** - позначені статистично значущі відмінності при р ? 0,001

Із результатів, наведених у таблиці 3.11, випливає, що між групами порівняння існують статистично значущі відмінності значень способу поведінки у конфліктній ситуації. Так, між групами етнічних меншин Закарпаття і етнічних росіян статистично значущі відмінності зафіксовані за трьома способами поведінки: суперництво переважає у етнічних меншин Закарпаття, а компроміс і уникнення в етнічних росіян.

Між групою етнічних меншин Закарпаття і етнічних українців виявлена лише одна статистично достовірна відмінність - в етнічних українців, порівняно з етнічними меншинами Закарпаття, переважає компромісний спосіб вирішення конфліктної ситуації.

Між групами етнічних росіян і українців дві статистично достовірні відмінності - в етнічних українців, порівняно з росіянами, переважають такі способи поведінки у конфліктній ситуації, як компроміс і суперництво.

На рис. 3.1 проілюстровано особливості реагування респондентів трьох контактних груп у конфліктних ситуаціях.

Підсумовуючи результати, отримані за методикою

Рисунок 1 Локалізація способів реагування у конфліктних ситуаціях у групах порівняння

Зазначимо, що детермінація способів поведінки у конфліктній ситуації визначається взаємодією об'єктивних і суб'єктивних факторів. Перші створюють потенціальну можливість конфлікту, другі визначають особливості його реалізації. Серед суб'єктивних факторів особливого значення набуває схильність особистості до вибору певної тенденції поведінки у конфліктній ситуації. Вона також визначає, як людина сприймає ситуацію, що виникла, своє місце у певній ситуації і поведінку іншої людини, а також прогноз розвитку конфліктної ситуації. Значення суб'єктивних, тобто психологічних, факторів при виборі стратегії поведінки у конфліктній ситуації зростає в поліетнічному середовищі.

Таким чином, вираженість етнічної ідентичності, яка пов'язана з характерними етносоціальними уявленнями, в етнічних росіян детермінує міжособистісну взаємодію, яка характеризується амбівалентними поведінковими тенденціями, провідними з яких є товариськість, агресивність, непослідовність у відстоюванні власних інтересів, чутливість та прямолінійність. Такий підбір поведінкових стратегій у етнічних росіян визначає характер міжособистісної взаємодії, як ситуативно-залежний та непередбачуваний для представників етноконтактних груп.

Вираженість етнічної ідентичності, яка пов'язана з характерними етносоціальними уявленнями, в етнічних українців детермінує міжособистісну взаємодію, провідними компонентами якої є товариськість, компромісність, схильність відстоювати власні інтереси, недовірливість. Особливості поєднання поведінкових стратегій в етнічних українців визначає характер міжособистісної взаємодії, як компромісний та дистанційний.



Висновки до розділу 3

Побудована модель дослідження дозволила з'ясувати особливості етносоціальних установок етноконтактних груп Закарпаття та визначити їхнє місце у структурі міжособистісної взаємодії.

Застосування запропонованої програми дослідження дозволило також визначити взаємозв'язок параметрів етнічної ідентичності та етнічних стереотипів. Отримані результати дослідження дозволяють інтерпретувати знайдені взаємозв'язки як інтегровані показники прояву етнічної ідентичності.

Система ідентичностей не є простою комбінацією елементів, а виступає взаємопов'язаною багаторівневою, динамічною системою, яка визначається багатьма чинниками.

1. Система ідентичностей визначених етноконтактних груп Закарпаття (угорці, румуни, словаки, німці, поляки, етнічні росіяни, етнічні українці) будується на відмінних ціннісно-культурних засадах.

У структурі ідентифікаційної матриці етнічних меншин Закарпаття перші місця ієрархії самовизначень посідають визначення, що ввійшли до категорій «родинна належність», «гендер», «етнічна ідентичність». Останні місця займають категорії «екзистенціальне «Я» та «опис своїх фізичних даних».

У структурі ідентифікаційної матриці представників російської етнічної групи посідають визначення, що ввійшли до категорій «особистісні якості», «навчальна належність», «самооцінка». Останні місця займають категорії «екзистенціальне «Я» та «етнічна ідентичність».

У структурі ідентифікаційної матриці представників української етнічної групи посідають визначення, що ввійшли до категорій «навчальна належність», «родинна належність», «самооцінка». Останні місця займають категорії «екзистенціальне «Я» та «локальна, місцева ідентичність».

2. Аналіз ідентичності шести узагальнених показників («фізичне «Я», «матеріальне «Я», «соціальне «Я», «діяльнісне «Я», «комунікативне «Я», «рефлексивне «Я» ) дозволив визначити ієрархію етносоціальних установок у структурі етнополітичної свідомості респондентів. Ієрархія етносоціальних установок у представників основних етноконтактних груп статистично значуще відрізняється. Групи етнічних росіян і етнічних меншин Закарпаття статистично значуще відрізняються за двома інтегративними категоріями - «актуальне Я» та «рефлексивне Я», група етнічних росіян статистично значуще відрізняється від групи етнічних українців за категорією «діяльнісне Я» та «рефлексивне Я», група етнічних меншин Закарпаття статистично значуще відрізняється від групи етнічних українців за категоріями «актуальне Я» та «діяльнісне Я».

3. Аналіз когнітивних та емоційних компонентів етносоціальної установки респондентів дозволяє стверджувати, що існують характерні відмінності ставлення у представників кожної з етноконтактних груп до представників своєї етнічної групи.

- співвідношення позитивних і негативних визначень когнітивного та емоційно-ціннісного спрямування етносоціальної установки етнічних росіян стосовно етнічної інгрупи є амбівалентним. Змістовне наповнення когнітивного компонента є когнітивно складним, а емоційно-ціннісний компонент характеризується великою амплітудою реагування - від украй негативного ставлення до некритично позитивного;

- співвідношення позитивних і негативних визначень когнітивного та емоційно-ціннісного спрямування етносоціальної установки етнічних меншин Закарпаття стосовно етнічної інгрупи є позитивним. Змістовне наповнення когнітивного компонента є когнітивно складним, а емоційно-ціннісний компонент характеризується переважно позитивним ставленням;

- співвідношення позитивних і негативних визначень когнітивного та емоційно-ціннісного спрямування етносоціальної установки етнічних українців стосовно етнічної інгрупи дозволив визначити їх ставлення до представників власної етнічної групи як нейтральне. Змістовне наповнення когнітивного компонента є когнітивно складним, а емоційно-ціннісний компонент характеризується переважно емоційно незабарвлених визначень.

4. Аналіз когнітивних та емоційних компонентів етносоціальної установки респондентів дозволяє стверджувати, що існують характерні відмінності ставлення у представників кожної з етноконтактних груп до представників чужої етнічної групи.

5. Кількісні показники параметрів етнічних стереотипів (інтенсивність, амбівалентність, спрямованість) є емпіричними індикаторами емоційно-оцінного компоненту етнічносоціальної установки.

6. У групі етнічних меншин Закарпаття у міжособистісних стосунках переважають неконформні тенденції у поведінці зі схильністю до диз'юнктивних проявів, наполегливість у відстоюванні власної точки зору, схильність до лідерства і домінування. Основними способами поведінки у конфліктних ситуаціях є суперництво та співробітництво.

Для етнічних росіян характерним є поєднання у міжособистісних стосунках, з одного боку, схильності до конфліктних проявів, а з іншого боку, схильності до компромісів, конгруентність та відповідальність. Характерного для етнічних росіян способу поведінки у конфліктних ситуаціях не виявлено.

Для етнічних українців характерним є поєднання у міжособистісних стосунках, з одного боку, незалежності думок, наполегливості, тенденції до лідерства і домінування, а з іншого боку, компромісність та прагнення до порозуміння з оточуючими. Основними способами поведінки у конфліктних ситуаціях є суперництво та співробітництво і компроміс.

9. Етносоціальні установки етнічних меншин Закарпаття детермінують міжособистісну взаємодію, провідними тенденціями якої є суперництво, активність у відстоюванні власних інтересів, залежність від авторитетів.

Етносоціальні установки етнічних росіян детермінують міжособистісну взаємодію з амбівалентними поведінковими тенденціями, провідними з яких є товариськість, агресивність, непослідовність у відстоюванні власних інтересів, чутливість та прямолінійність. Такий підбір поведінкових стратегій у етнічних росіян визначає характер міжособистісної взаємодії як ситуативно-залежної та не передбачуваної для представників етноконтактних груп. Етносоціальні установки у етнічних українців детермінують міжособистісну взаємодію, провідними компонентами якої є товариськість, компромісність, схильність відстоювати власні інтереси, недовірливість. Особливості поєднання поведінкових стратегій в етнічних українців визначають характер міжособистісної взаємодії як компромісний та дистанційний.



Висновки

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні особливостей етносоціальних установок основних етноконтактних груп Закарпатської обл. та з'ясовано місце етносоціальних установок у структурі міжособистісної взаємодії. Запропонована теоретична база і методологічна послідовність аналізу етносоціальних установок дозволили виокремити проблемну область дослідження та на основі емпіричного дослідження зробити такі висновки:1. Визначення категорії «установка» у соціальній психології широко варіюють за змістом. Представники різних теоретичних шкіл і напрямків вкладають різний зміст і значення в поняття «установка», що викликає неузгодженість термінологічного апарату, невизначеність та суперечливість теоретичних концепцій. Узагальнюючи результати теоретичного аналізу етносоціальної установки, ми можемо виокремити незаперечливі положення щодо феноменології даного явища, які й виступили теоретичним підґрунтям нашого дослідження.У структурі соціальної установки виділяють три компоненти - когнітивний, афективний і конативний. Основними функціями соціальної установки є інструментальна, захисна, адаптивна, ціннісна і пізнавальна. Категорії «установка» і «взаємодія» щільно пов'язані між собою. Феноменологія взаємодії визначається через систему загальних відносин людини і світу та складається з об'єктивно-фізикальних відношень, суб'єктивного ставлення, діяльнісних та інших соціальних стосунків, феноменальних та екзистенційних взаємин.

Теоретичний аналіз та загальна методологічна база дослідження, що ґрунтується на визначенні ролі кожного структурного компонента міжособистісної взаємодії, дозволили обрати як її детермінуючі чинники етносоціальні уявлення, етносоціальні стереотипи, етносоціальні установки. Для з'ясування характеру міжособистісної взаємодії були обрані такі показники - тип міжособистісних стосунків, тенденції поведінки людини у реальній групі та форми поведінки в конфліктних ситуаціях.

2. Побудована модель дослідження дозволила з'ясувати особливості етносоціальних установок респондентів та визначити їх місце у структурі міжособистісної взаємодії, визначити взаємозв'язок параметрів етнічної ідентичності та етнічних стереотипів. Отримані результати дослідження дозволяють інтерпретувати знайдені взаємозв'язки як інтегровані показники прояву етнічної ідентичності представників етноконтактних груп.

Система ідентичностей основних етноконтактних груп Закарпатської області будується на різних ціннісно-культурних засадах. У структурі ідентифікаційної матриці етнічних меншин Закарпаття перші місця займають визначення, що ввійшли до категорій «родинна належність», «гендер», «етнічна ідентичність». У структурі ідентифікаційної матриці представників російської етнічної групи перші місця ієрархії займають визначення, що ввійшли до категорій «особистісні якості», «навчальна належність», «самооцінка». У структурі ідентифікаційної матриці представників української етнічної групи на перших позиціях знаходяться визначення, що ввійшли до категорій «навчальна належність», «родинна належність», «самооцінка».

Аналіз ідентичності узагальнених показників дозволив визначити ієрархію етносоціальних установок у структурі етнополітичної свідомості респондентів. Ієрархія етносоціальних установок у представників основних етноконтактних груп статистично значуще відрізняється.

3. Аналіз когнітивних та емоційних компонентів етносоціальної установки представників етноконтактних груп дозволяє стверджувати, що за багатьма параметрами вони статистично достовірно відрізняються.

Співвідношення позитивних і негативних визначень когнітивного компонента етносоціальної установки етнічних росіян стосовно етнічної інгрупи є амбівалентним. Змістовне наповнення когнітивного компонента є когнітивно складним, а емоційно-ціннісний компонент характеризується великою амплітудою реагування - від украй негативного ставлення до некритично позитивного.

Співвідношення позитивних і негативних визначень когнітивного компонента етносоціальної установки етнічних меншин Закарпаття стосовно етнічної інгрупи є позитивним. Когнітивний компонент характеризується складністю, а емоційно-ціннісний визначається позитивним спрямуванням.

Особливості співвідношення позитивних і негативних визначень когнітивного компонента етносоціальної установки етнічних українців стосовно етнічної інгрупи дозволив визначити їхнє ставлення до представників власної етнічної групи як нейтральне. Змістовне наповнення когнітивного компоненту є складним, а емоційно-ціннісний компонент характеризується наявністю переважно емоційно незабарвлених визначень.

Зміст когнітивного й емоційно-оцінного компонента етносоціальної установки у росіян стосовно етнічних меншин Закарпаття та українського етносів характеризується вираженою амбівалентною спрямованістю. Зміст когнітивного й емоційно-оцінного компонента етносоціальної установки у етнічних меншин Закарпаття стосовно росіян носить негативний характер, а стосовно українців - загалом нейтральний, із тяжінням до позитивного полюса. Зміст когнітивного й емоційно-оцінного компонента етносоціальної установки в українців стосовно росіян носить амбівалентний характер, а стосовно етнічних меншин Закарпаття - загалом нейтральний, із тяжінням до негативного полюса. Смислові значення позитивних і негативних якостей, наданих українцями росіянам, переважно є дуже близькими, натомість їх емоційні параметри є протилежними.

4. Особливості етносоціальних установок впливають на характер і зміст міжособистісної взаємодії представників молоді етноконтактних груп. Етносоціальні установки етнічних меншин Закарпаття детермінують міжособистісну взаємодію, провідними тенденціями якої є суперництво, активність у відстоюванні власних інтересів та залежність від авторитетів.

Етносоціальні установки етнічних росіян детермінують міжособистісну взаємодію з амбівалентними поведінковими тенденціями, провідними з яких є товариськість, агресивність, непослідовність у відстоюванні власних інтересів, чутливість та прямолінійність.

Етносоціальні установки в етнічних українців детермінують міжособистісну взаємодію, провідними компонентами якої є товариськість, компромісність, схильність відстоювати власні інтереси, недовірливість.

У групі етнічних меншин Закарпаття у міжособистісних стосунках переважають неконформні тенденції у поведінці зі схильністю до диз'юнктивних проявів, наполегливість у відстоюванні власної точки зору, схильність до лідерства і домінування. Основними способами поведінки у конфліктних ситуаціях є суперництво та співробітництво.

Для етнічних росіян характерним є поєднання у міжособистісних стосунках, з одного боку, схильності до конфліктних проявів, а з іншого боку, схильності до компромісів, конгруентність та відповідальність. Характерного для етнічних росіян способу поведінки у конфліктних ситуаціях не виявлено.

Для етнічних українців характерним є поєднання у міжособистісних стосунках, з одного боку, незалежності, наполегливості, тенденції до лідерства і домінування, а з іншого боку, компромісність та прагнення до порозуміння з оточуючими. Основними способами поведінки у конфліктних ситуаціях є суперництво, співробітництво та компроміс.



Список використаних джерел

1. Агеев B.C. Психология межгрупповых отношений. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1983. 144 с.

2. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах / Пер. с англ. Под ред. И.А. Ушакова. М.: Сов. Радио, 1974. 272 с.

3. Актуальные проблемы этнической психологии / Отв. Ред. А.Ф. Шикун, Ю.П. Платонов. Тверь: Тверской гос. ун-т. 1992. 140 с.

4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 338 с.

5. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Аспект Пресс, 1996. 376 с.

6. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на западе. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1978. 272 с.

7. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. 448 с.

8. Аронсон Э. Теория диссонанса: прогресс и проблемы // Современная зарубежная социальная психология. М.: МГУ, 1984. С. 111-127.

9. Асмолов А.Г. Проблема установки в необихевиоризме: прошлое и настоящее // Вероятностное прогнозирование в деятельности человека. М. 1977. С. 60-112.

10. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1990. 367 с.

11. Асмолов В.Г., Ковальчук М.А. О соотношении понятия установки в общей и социальной психологии.// Теоретические и методические проблемы социальной психологии / Под ред. Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой. М., 1977. С. 143-163.

12. Балиашвили М.С. Роль активности личности в процессе смены социальной установки // Вопросы инженерной и социальной психологии.Тбилиси.: Мецниереба. 1979. Т.2, С. 79-87.

13. Бандура А., Уолтерс С. Принципы социального научения // Современная зарубежная социальная психология. М.: МГУ, 1984. С. 55-61.

14. Баранова Т.С. Теоретические проблемы социальной идентификации личности / Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000. 607 с.

15. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 352 с.

16. Бессознательное: природа, функции, методы исследования / Под общ. ред. А.С. Прангишвили, А.Е. Шерозия, Ф.В. Бассина. Тбилиси: Мецниереба, Т.1. 1978. 788 с.

17. Бессознательное: природа, функции, методы исследования./ Под общ. ред. А.С. Прангишвили, А.Е. Шерозия, Ф.В. Бассина. Тбилиси.: Мецниереба, т.З. 1978. 798 с.

18. Бжалава И.Т. К проблеме бессознательного в теории установки Д.Н. Узнадзе // Вопросы психологии. 1967. №1. С. 155-160.

19. Бжалава И.Т. Психология установки и кибернетика. М.: Наука, 1966. 172 с.

20. Бжалава И.Т. Установка и механизмы мозга. Тбилиси.:Мецниереба, 1971. 196 с.

21. Бичко О.В. Концептуальні засади вивчення етнічної ідентичності // Вісник Київського нац. ун-ту, серія «соціологія, психологія, педагогіка». К., 2003. №19. с. 52-54.

22. Бичко О.В. Регіональні особливості параметрів етнічної ідентичності студентської молоді // Соціальна психологія. 2004. №3 (5). С. 72-81.

23. Бичко О.В. Регіональні особливості прояву етнічної ідентичності у студентської молоді України: Актуальні проблеми психології. Зб. наук праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Т.І. Ч.11. К.: Міленіум, 2003. С. 82-85.

24. Бичко О.В. Актуальні проблеми вивчення психологічних особливостей етнічної ідентичності української молоді: Вісник Київського нац. ун-ту, серія «соціологія, психологія, педагогіка». К., 2002. №14. С. 35-38.

25. Блумер Г. Коллективное поведение // Американская социологическая мысль / Под ред. В.И. Добренькова. М.: МГУ, 1994. С. 168-215.

26. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 978. 312 с.

27. Богоявленская Д.Б., Чернавский С.Л. О построении прогнозирующей системы // Вероятностное прогнозирование в деятельности человека. М. 1977. С. 226-242.

28. Бодалев А.А. О взаимосвязи общения и отношения // Вопросы психологии 1994. №1 С. 122-127.

29. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Изд-во МГУ, 1988. 188 с.

30. Божович Л.И. Избранные психологические труды / Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 212 с.

31. Бозрикова Л., Семенов А. Аттитюды и их связь с поведением // Социальная психология за рубежом. Вып. 1. Реферативный сборник. М.: Инст-т науч. инф. по общ. наукам, 1974. С. 55-101.

32. Бочоришвили А.Т. Основные положения психологии установки.

33. Бурдье П. Структуры. Habitus. Практики // Современная социальная теория. Новосибирск. 1995. С. 16-18.

34. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Киев: Наук, думка, 1989. 200 с.

35. Вардомацкий А.П. Моральная регуляция поведения личности. Минск: Наука и техника. 1987. 128 с.

36. Васильченко О.М. Етносоціальні уявлення в структурі «Я-концепції» університетської молоді. Дис… канд. психол. наук. К., 2003. 208 с.

37. Васильченко О.М. Психосемантичний підхід до дослідження соціальних уявлень особистості // Актуальні проблеми сучасної української психології. До 60-річчя від дня народження академіка С.Д. Максименка: Наукові записки Інституту психології Г.С. Костюка АПН України. К.: Нора-прінт, 2002. Вип. 22. С. 24-37.

38. Васильченко О.М. Сімейна ідентичність в структурі ідентифікаційної матриці молоді // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За редакцією Максименка С.Д. К., 2001. Т. ІІІ, Ч. 3. С.27-31.

39. Васильченко О.М. Роль етнічної ідентичності в соціальній адаптації молоді: Вісник Харк. держ. ун-ту, серія «психологія». Х., 2001. №.568 С. 29-31.

40. Введение в этническую психологию / Платонов Ю.П., Бороноев А.О., Почебут Л.Г. и др. // Под ред. Ю.Л. Платонова СанктПетербург.: Изд-во СПбГУ, 1995. 200 с.

41. Вихалемм П.А. Роль социальных установок в восприятии газетной информации. Автореферат дис. на соискание уч. ст.канд. псих. наук. Л.: ЛГУ, 1974. 20 с.

42. Водзинская В.В. Понятие установки, отношения и ценностной ориентации в социологическом исследовании // Философские науки. 1968. №2 С. 48-55.

43. Вопросы инженерной и социальной психологии / Под ред Ш.А. Надирашвили. Тбилиси: Мецниереба, т. 1. 1974. 183 с.

44. Выготский Л.С. Проблемы общей психологии // Собрание соч.: В 6 т. Т. 2. М.: Педагогика. 1982. 504 с.

45. Гертцог Р.Л. Характеристика установки лингвистического кода // Экспериментальные исследования по психологии установки, Тбилиси: Мецниереба. Т.4. 1970. С. 208-264.

46. Гибш Г., Форверг М. Введение в марксистскую социальную психологию / Пер. с немец. М.: Прогресс. 1972. 296 с.

47. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: Философский и психологический анализ. К., 1999. 465 с.

48. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ. 1987. 176 с.

49. Гомелаури М.Л. К вопросу о связи структурных компонентов «Я» с установкой // Вопросы инженерной и социальной психологии. Т.2. 1979.С. 87-98.

50. Гоффман Э. Представление себя другим // Современная зарубежная социальная психология. М.: МГУ, 1984. С. 188-197.

51. Грин Ф.Б. Измерение установки // Математические методы в современной буржуазной социологии. М.: Прогресс. 1966. С. 227-287.

52. Гуттман Л. Основные компоненты шкального анализа // Математические методы в современной буржуазной социологии. М.: Прогресс. 1966. С. 288-344.

53. Дащцамиров А.Ф. К методологии исследования национально-психологических проблем // Советская этнография. 1983. №2. С. 62-74.

54. Дзидзигури Д.К. Эффекты установок и их роль в активности человека // Вопросы инженерной и социальной психологии, Т.2. Тбилиси. 1979. С. 22-33.

55. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. М.: Новая школа, 1996. 352 с.

56. Добрович А. Паранойя как среда обитания // Журнал «22», Москва: Иерусалим, 1992. №74. С. 217-247.

57. Дондурей Д.Б. Роль некоторых символических форм поведения в удовлетворении эстетических потребностей // Проблемы формирования социогенных потребностей. Тбилиси. 1981. С. 285-291.

58. Донцов А.И., Емельянова Т.П. Концепция «социальных представлений» в современной французской психологии. М., 1987.

60. Дробижева Л.М. История и социология. М.: Мысль. 1971. 157 с.

61. Дробижева Л.М., Кузнецов И.М., Кцоева Г.У. Некоторые проблемы этнопсихологических исследований // Психол. журнал 1988. Т.9. №3. С. 26-35.

62. Дункер К. Психология продуктивного (творческого) мышления // Психология мышления. М.: Прогресс. 1965. С. 86-235.

63. Дэвис Дж. Э. Социология установки // Американская социология. М.: Прогресс. 1972. С. 54-68.

64. Енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996. С. 122.

65. Запорожец А.В. Развитие произвольных движений. М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР. 1960. 430 с.

66. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: Россия на путях преодоления кризиса. М.: Аспект Пресс, 1995. 317 с.

67. Здравомыслов А.Г., Ядов В.А. Отношение к труду и ценностные ориентации личности // Социология в СССР. т.2. М.: Мысль. 1966. С. 187-208.

68. Иванова Н.Л. Психологическая структура социальной идентичности. Дисс... д-ра психол.наук. Ярославль, 2003. 399 с.

69. Ионин Л.Г. Идентификация и инсценировка (к теории социокультурных изменений). Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Издательский дом «Бахрах-М», 2000. С. 641-655.

70. Истошин И.Ю. Ценностные ориентации в личностной системе регуляции поведения // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М., 1979. С. 252-268.

71. Качанов Ю.Л. Проблема ситуационной и трансверсальной идентичности личности как агента (объекта) социальных отношений // Психология самосознания. Самара, 2000. С. 613-623.

72. Келли Г., Тибо Дж. Межличностные отношения. Теория взаимозависимости // Современная зарубежная социальная психология. М.: МГУ, 1984. С. 61-82.

73. Кенчадзе Н.О. Особенности действия установки в процессе лингвистической активности личности // Вопросы инженерной и социальной психологии, Т.2. Тбилиси. 1979. С. 105-115.

74. Кисельов С. Національна ідентичність українців // Політичний менеджмент. №2. 2003. С. 31-40

75.Козлов В.И. Основные проблемы этнической экологии // Советская этнография. 1983. №1. С. 3-16.

76. Козулин А.М. Два подхода к биологическому анализу поведения // Вопросы психологии. 1977. №2. С. 40-51.

77. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск: Изд. БГУ, 1976. 352 с.

78. Кон И.С. Дружба: этико-психологический очерк. М.: Политиздат, 1980. 255 с.

79. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 383 с.

80. Корнев Н.Н. Потребность в общении основа формирования позиции личности // Проблемы формирования социогенных потребностей. Тбилиси, 1981. С. 101-105.

81. Коростелина К.В. Проблема взаємозв'язку ідентичності і системи атитюдів // Зб. наук. пр. Інституту ім. Драгоманова: Психологія. Київ, 2001. №14. С. 59-64.

82. Коростелина К.В. Психология социальной идентичности. Автореф. дис. … д-ра психол. наук: 19.00.05. К., 2003. 30 с.

83. Коростелина К.В. Система социальных идентичностей: опыт анализа этнической ситуации в Крыму. Симферополь, 2002. 255 с.

84. Коростелина К.В. Социальная идентичность и конфликт. Симферополь, 2003. с. 359.

85. Коростелина К.В. Этническая идентичность и оценка ситуаций: опыт экспериментального исследования // Журнал практикующего психолога. 2002. №8. с. 118-134.

86. Коростеліна К.В. Ідентичність як система: структура і смисловий зміст елементів // Проблеми загальної та педагогічної психології. 2001. Т.ІІІ. Ч.7. С. 118-124.

87. Коростеліна К.В. Особистісна й етнічна ідентичність кримських татар і росіян: порівняльний аналіз // Проблеми загальної та педагогічної психології. 2002. Т.ІV. Ч.1. С. 117-121.

88. Кулапина Т.И. Социально-экологические переменные в системе регуляции неадаптивного поведения // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М. 1979. С. 233-252.

89. Куликов В.Н., Сушков И.Р., Ципцюк В.Г. Социально-психологический аспект межнациональных отношений // Психологический журнал. 1991. т.12. №1. С. 31-40.

90. Кун М., Макпартлэнд Т. Эмпирическое исследование установок личности иа себя // Современная зарубежная социальная психология. Мб МГУ, 1984. С. 180-188.

91. Куницына В.Н. Трудности межличностного общения. Докт диссерт. СПб., 1991. 366 с.

92. Куницына В.Н., Панферов В.Н. Проблема отношений личности в трудах В.Н. Мясищева // Психологический журнал 1992. т. 13. №3. С. 140-147.

93. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1980. 390 с.

94. Лазарсфельд П. Логические и математические основания латентноструктурного анализа // Математические методы в современной буржуазной социологии. М. 1966. С. 344-398.

95. Лебон Г. Психология народов и масс. Санкт-Петербург: Мант, 1995. 316 с.

96. Левкович В.П., Панкова Н.Г. Социально-психологические проблемы этнического сознания // Социальная психология и общественная практика / Отв. ред. Е.В. Шорохова, В.П. Левкович. М.: Наука, 1985. С. 138-153.

97. Лингарт И. Процесс и структура человеческого учения / Пер. с чешек. М.: Наука, 1970. 214 с.

98. Личность и ее ценностные ориентации. Вып.2. Инф. Бюллетень 25(40). Серия: Материалы и сообщения. / Отв. ред. В.А. Ядов, И.С. Кон. М.: Совет. Социол. школа, 1969. 123 с.

99. Лоренц К. Агрессия. / Пер. с немец. Г.Ф. Двейника. М.: Прогресс, 1994. 272 с.

100. Маградзе Г.А. Групповые процессы: конформность и антиконформность / Вопросы инженерной и социальной психологии. т.2. Тбилиси: Мецниереба, 1979. С. 115-121.

101. Магун B.C. Потребности и психология социальной деятельности личности / Под ред В.А. Донцова. Л.: Наука, 1983. 176 с.

102. Майер Н. Мышление человека // Психология мышления. М.: Прогресс, 1965. С. 245-300.

103. Майерс Д. Социальная психология: Перев. с англ. СПб.: Питер, 2000. 688

104. Мак-Дауголл У. Основные проблемы социальной психологии / Пер. с англ. М.Н.Смирновой. М.: Космос, 1916. 282 с.

105. Максименко С.Д. Генетическая психология. М.К.: Ваклер, 2000. 320 с.

106. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. Методологія, методи, програми, процедури: Навч. Посіб. Для вищої школи. К.: Наук. Думка, 1998. 226 с.

107. Максименко С.Д., Пірен М.І. Регіональна еліта в Україні та її роль в державотворенні: Наук.записки: Українська еліта та її роль в державотворенні. Вип. 1. К., 2000. С. 4-7.

108. Марковская И.М. Диагностика и тренинг взаимодействия родителей с детьми. Дисс. на соис. уч. ст. канд. психол. наук. СПб., 1996. 190 с.

109. Маттэус В. Многоуровневые концепции в российской и грузинской психологии (к восприятию идей Вюрцбургской школы) // Психологический журнал. 1995 т. 16. №4. С. 49-61.

110. Миллер Дж., Галантер Е., Прибрам К. Пианы и структура поведения. М.: Прогресс, 1965. 238 с.

111. Московичи С. Социальне представления: исторический взгляд // Психологический журнал. 1995. Т. 16. №1-2. С. 3-19, 4-20.

112. Мшвидобадзе Г.Г. Выявление социальных установок языковыми структурами // Вопросы инженерной и социальной психологии. т.2. 1979. С. 122-128.

113. Мясищев В.Н. О связи проблем психологии отношения и психологии установки // Понятие установки и отношения в медицинской психологии / Под. ред. И.Т. Бжалава. Тбилиси: Мецниереба. 1970. С. 9-16.

114. Мясищев В.Н. Психология отношений М.: Изд-во Инст-т практической психологии, Воронеж: НПО МОДЭК, 1995. 356 С.

115. Нагорна Л. Поняття «національна ідентичність» і «національна ідея» в українському термінологічному просторі // Політичний менеджмент 2003. №2. с. 14-30.

116. Надирашвили Ш.А. Внутренние факторы поведения и деятельности человека / Проблемы формирования социогенных потребностей. Тбилиси.1981.С. 105-109.

117. Надирашвили Ш.А. Понятие установки в общей и социальной психологии. Тбилиси: Мецниереба. 1974. 170 с.

118. Национально-культурная специфика речевого поведения. М.: Наука, 1977. 352 с.

119. Норакидзе В.Г. Методы исследования характера личности. Тбилиси: Мецниереба, 1975. 242 с.

120. Норакидзе В.Г. Характер личности и метод фиксированной установки // Понятие установки и отношения в медицинской психологии. Тбилиси. 1970. С. 164-174.

121. Норакидзе В.Г. Темперамент личности и фиксированная установка. Тбилиси: Мецниереба, 1970. ПО с.

122. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. Л.: ЛГУ, 1979. 150 с.

123. Орбан Л.Е., Хрущ В.Д. Етнопсихологія: навчально-методичний посібник. Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, 1994. 83 с.

124. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навчальний посібник. К.: «Сфера», 1999. 407 с.

125. Панок В.Г. Культурно-історичний контекст у практичній психології // Практична психологія в контексті культур. Зб. наукових праць. Відп. ред. З.Г. Кісарчук К: Ніко-Центр, 1998, С. 238-241

126. Панок В.Г. Прогнозування й планування життєвого шляху. // Основи практичної психології. Підручник К: Либідь, 1999. Частина І гл. 5.5. С. 177-190 (в співавт. з Титаренко Т.).

127. Панферов В.Н. Восприятие и интерпретация внешности людей // Вопросы психологии. 1974 №2. С. 3243.

128. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М.: Мысль, 1971. 348 с.

129. Пірен М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні: Навч.посібник. К.: вид-во УАДУ, 1999. 320 с.

130. Пірен М.І. Основи етнопсихології. К., 1996.450 с.

131. Пірен М.І. Основи етнопсихології: Підручник. К., 1996. 360 с.

132. Пірен М.І. Проблеми інтелекту та еліти: Зб.наук.праць. № 1-2 (14): Українська еліта та її роль в державотворенні. К., 2000. С. 3-5.

133. Платонов Ю.П. Социальная психология этнического взаимодействия // Введение в этническую психологию. СПб. 1995.

134. Попова О.В. Политическая идентификация в условиях трансформации общества. СПб.: Изд-во С.Петербургского ун-та, 2002. 258 с.

135. Почебут Л.Г. Этнические диспозиции. С.101-122 // Введение в этническую психологию. Санкт-Петербург. 1995.

136. Почебут Л.Г. Этнические факторы развития личности. С. 66-84.// Введение в этническую психология. Санкт-Петербург. 1995.

137. Почебут Л.Г. Этническое и социальное в природе человека // Актуальные проблемы этнической психологии / Отв. ред. А.Ф. Шикун, Ю.П. Платонов. Тверь: Твер. гос. ун-т, 1992. 140 с.

138. Прангишвили А.С. Психологические очерки. Тбилиси: Мецниереба, 1975. 110 с.

139. Практическая психодіагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Издательский дом «Бахрах», 1998. 672 с.

140. Пушкин В.Н. О некоторых принципиальных вопросах психологии и кибернетики // Вопросы психологии. 1967. №1. С. 168-170.

141. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук./ Пер с франц. Под ред. В.А. Туманова, В.П. Казимирчука. М.: Прогресс, 1972. 608 с.

142. Ратинов А.Р. Структура правосознания и некоторые методы его исследования // Методология и методы социальной психологии. М.: Наука, 1977. 248 с.

143. Рейтман У.Р. Познание и мышление. Моделирование на уровне информационных процессов / Пер. с англ. М.: Мир, 1968. 400 с.

144. Рікер П. Сам як інший: Пер. із фр. Вид. 2-е. К.: Дух і Літера, 2002. 458 с.

145. Рубан Л.С. Чеченский узел кавказского кризиса. / Отв. ред. В.К. Потемкин. М., 1996. 227 с.

146. Рубинштейн Л.С. Человек и мир // Проблемы общей психологии. М.: Наука, 1973. С. 330-420.

147. Русалинова А.А. Взаимоотношения в производственном коллективе и их совершенствование. Л.: ЛГУ, 1977. 256 с.

148. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. / Под ред. В.А. Ядова. Л.: Наука, 1979. 264 с.

149. Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия по социальной психологии личности. Самара: Издательский дом «БАХРАХ-М», 2000. 655 с.