Заняття в дитячих аматорських хореографічних колективах як засіб подолання кризи підліткового віку

хореографія психофізіологічний криза підлітковий

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ І СПОСОБІВ ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ В ДИТЯЧОМУ АМАТОРСЬКОМУ ХОРЕОГРАФІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ

2.1 Вплив сучасних соціальних чинників на особистість з метою подолання кризи підліткового віку

Вихід України на світовий інформаційно-культурний простір об'єктивно спонукає до переймання духовних цінностей Заходу. У той же час процес транснаціоналізації культур викликає протидію глобалізації як потребу ствердити унікальність своєї культури, спираючись на національні традиції і цінності. Саме тому виникла гостра необхідність пошуку ефективних технологій виховання особистості у динамічних умовах сьогодення, експериментального відпрацювання шляхів його здійснення етнокультурними засобами. Кожне покоління робить свій вибір, шукає свої засоби виховання соціально активної, творчої особистості. Неможливо побудувати стратегію своєї життєдіяльності без урахування багатовікового досвіду і традицій попередників. Традиції забезпечують успадкування цінностей, у тому числі етнокультурних. Зневажливе ставлення до культурної спадщини призводить до порушення спадкоємності у розвитку суспільства і культури, до втрати духовних надбань народу [31].

Визначаючи етнокультурне виховання, як етносоціальний процес формування особистості, що забезпечує етнізацію дітей, як невід'ємну складову їхньої соціалізації, необхідно обумовити:

- процес етнокультурного виховання забезпечується засвоєнням етнокультурної інформації, творчою участю у розвитку рідної культури. Збереження етнокультурних традицій впливає на цілісність етносу, стабільність суспільства і держави;

- педагогіка етнокультурного виховання покликана сприяти гармонізації міжетнічних, міжнаціональних відносин і збагаченню культур;

- зміст етнокультурного виховання полягає у засвоєнні культурних традицій і розвитку їх;

- родинна, загальноосвітні і професійні заклади освіти та інші соціальні інститути беруть участь у цьому процесі з дитинства;

- сучасна теорія педагогіки визначає виховання, яке є частиною соціалізації особистості, як здатність до розвитку протягом усього життя у процесі засвоєння і відтворення культури суспільства.

Одним із ефективних засобів виховання, яке сприяє всебічному розвиткові особистості підлітків, є діяльність, що ґрунтується на вивченні, засвоєнні і трансляції української традиційної народної культури як суспільно-історичного явища, в якому відбився світогляд, морально-етичні і естетичні цінності українського народу. З глибокої давнини і дотепер вони слугують його національному самовизначенню, суспільній консолідації, гуманізації міжособистісних стосунків людей. Відтворення і трансляція культури, духовності починається з поглибленого вивчення її стародавніх традиційних і кращих сучасних надбань [2].

Так, основним засобом етнокультурного виховання особистості є цілеспрямована діяльність підлітків у хореографічному колективі, що пов'язана з засвоєнням, опануванням української традиційної народної культури і відтворенням зразків народного мистецтва засобами народно-сценічного танцю.

Залучення дітей підліткового віку до хореографічного колективу, що спирається на українську традиційну народну культуру, відбувається у процесі комплексної діяльності, основними складниками якої є:

· учбово-навчальна;

· тренувально-репетиційна;

· концертно-виконавська;

· художньо-естетична діяльність.

Підростаюче покоління є органічною складовою суспільства, яке зацікавлено у збереженні життєдіяльності за рахунок спадкоємності поколінь. Тому останні роки у системі освіти йде безперервний пошук педагогічних технологій, адекватних трансформаціям у суспільстві. На відміну від «технології навчання», педагогічна «технологія виховання» є процесом комплексного впливу на особистість, а її розробка і втілення потребує найвищої творчої активності від педагога і учнів. Поленова М.Е. зазначає: «Педагогічна технологія у вихованні - це не інструкції і рецепти, а скоріше принципи практичного втілення закономірностей формування особистості» [50].

На процес виховання підростаючого покоління впливають різні фактори. Тому завданням є створення умов, за яких у підлітків з'являється мотивація до творчої діяльності у хореографічному колективі народного танцю. Перш за все, слід бачити в учнях особистості, враховувати їх психологію і природні здібності, сформувати у них ставлення до традиційної народної діяльності, як до соціально значущої справи, викликати зацікавленість в хореографічні роботі, показати естетичну привабливість виконавської і художньо-практичної діяльності. О.М. Олексюк, досліджуючи процес формування духовного потенціалу підліткової молоді, підкреслює необхідність виховання гуманістичного типу особистості молодої людини, орієнтованої на творче перетворення соціальної дійсності і саморозвиток. За умов прагнення постійного самовдосконалення, підвищення загальнокультурної компетентності, духовний потенціал підлітків «формується як духовне утворення, яке структурується їхнім ціннісним відношенням» до етноукраїнської орієнтаційної діяльності, у процесі якої активізуються духовні сили, розширюється морально-естетичний досвід [54].

Саме тому, самодіяльний хореографічний колектив народного танцю неможливий без поточного і перспективного планування, врахування вимог соціальної педагогіки. Сама етнодіяльність є творчим процесом і вимагає від суб'єктів її діяльності активізації духовних і фізичних сил, удосконалення методів і прийомів захоплюючої роботи.

Етнодіяльність спричиняє рефлексію, яка є необхідною умовою самовиховання як процесу удосконалення внутрішнього світу і узгодження власних потреб з потребами демократичного суспільства. Етнокультурна виховна діяльність підлітків сприяє задоволенню духовних потреб і формуванню нових потреб на більш вищому рівні, вона дає можливість підліткам реалізувати свої здібності, розширити уявлення про майбутню вищу освіту і професію [80].

Середовище носіїв традиційної народної культури залучує дітей змалку до трудового життя дорослих, що сприяє їхній природній соціалізації і етнокультурному вихованню. Завданням сьогодення хореографічного колективу в справі виховання підлітків - намагатися в сучасних умовах використовувати той же соціокультурний фактор середовища. Коло однодумців, дітей і дорослих, захоплених соціально значущою справою, що суттєво впливає на формування і розвиток особистості підлітка. Створення середовища, що живить інтерес учнів до народної творчості, є важливим педагогічним завданням і умовою впровадження технології етнокультурного виховання [88].

Для формування такого середовища особливо плідною є організація в хореографічному колективі народно-сценічного танцю з організацією етнокультурних заходів різного рівня. Діти із захопленням беруть участь у постановочній та концертній діяльності, занурюючись у стихію народного буття. У такому середовищі підлітки знаходять друзів, навчаються розв'язувати конфліктні ситуації, з'ясовувати стосунки, нести тягар обов'язків. Вони опановують засоби побудови рівноправних стосунків у міжособистісному спілкуванні, навчанні, праці. Керівник колективу повинен намагатися зробити це «розвиваюче середовище» таким, щоб підлітки прожили цей кульмінаційний момент свого життя у його чистих, культурних формах. Етнокультурні заходи дають можливість вихованцям випробувати і ствердити себе у різних видах творчої діяльності в межах мистецтва танцю та засобами народно-сценічного танцю.

Сучасна педагогіка виходить з того, що процес виховання - це непрямий вплив на виховання, а «соціальна взаємодія різноманітних суб'єктів: індивідуальних (конкретних людей), групових (мікро груп і колективів), і умовно соціальних інститутів виховання» за ствердженням В.В. Давидова [50].

За допомогою такої «соціальної взаємодії» люди навчаються ефективно працювати і співпрацювати у певних соціальних групах, реалізуючи свій творчий потенціал.

Для впровадження технології етнокультурного виховання є необхідною спеціально створена відкрита соціально-педагогічна система як «постійно функціонуючий взаємозв'язок і соціально-педагогічна взаємодія компонентів (суб'єкта, об'єкта, соціальних груп, механізмів взаємодії), що відбивають особливості існування даної системи у часі і в умовах реальної соціальної дійсності, забезпечують їх єдність і узгодженість у соціально-педагогічній діяльності, сприяють саморозвитку (компонентів, механізму функціонування і системи в цілому) та спрямовані на досягнення певної мети» доводить Л.В. Мардахаєв [97].

Основними механізмами взаємодії компонентів соціально-педагогічної системи є творча співпраця і струмінь виховної інформації, на основі якої «вихованець будує або перебудовує свої стосунки, установки, переконання - все те, що ми узагальнено називаємо позицією його особистості», пише Б. Бетенас.

Суттєвий виховний вплив здійснює також соціальне середовище. Цілеспрямований виховний процес, у якому очікується конструктивне реагування вихованців, передбачає отримання зворотної інформації про ефективність виховних дій. Система має існувати в час державотворення і перебудови системи освіти, в соціокультурному просторі етнографічної діяльності, взаємозв'язок і соціально-педагогічна взаємодія компонентів якої сприяє саморозвитку системи і спрямована на етнокультурне виховання підростаючого покоління [99].

Як зазначено вище, технологію виховання повинні окреслювати принципи практичного втілення закономірностей формування особистості.

Головні принципи виховання засобами творчої діяльності:

- принцип соціальної спрямованості хореографічної діяльності, що ґрунтується на закономірній залежності етнодіяльності від потреб суспільного життя і педагогічної практики;

- принцип системно-комплексного підходу до хореографічної діяльності, що відбиває як об'єктивну закономірність поліфункціональної творчої діяльності, об'єктом якої є українська традиційна народно культура в її різноманітних проявах (за обраною темою - народно-сценічний танець);

- принцип оптимальної організації творчої діяльності, що відбиває таке закономірне явище, як цілісність реального світу, взаємозв'язок, взаємообумовленість його складових частин, єдність соціального життя і творчої діяльності людини, єдність мети, завдань, змісту, методів етнодіяльності;

- принцип урахування регіональних особливостей традиційної народної культури. Цей принцип орієнтує сучасних суб'єктів хореографічної діяльності на вивчення скарбів традиційної народної культури, що збереглися до наших днів у різних областях України і за її межами, в також на поглиблене дослідження району, селища, села, що стало об'єктом етнодіяльності;

- принцип раннього залучення дітей до мудрості і краси традиційної народної культури. Цей принцип базується на закономірностях розвитку і функціонування дитячої психіки, якій притаманні підвищена вразливість, пластичність, швидке формування умовних рефлексів, стрімкий розвиток другої сигнальної системи, гостра потреба в ігровій діяльності, у прояві самостійності і самоповаги [104].

Технологія етнокультурного виховання підлітків, як сукупність засобів виявляє ефективність, що доводить результативність хореографічної діяльності колективу народно-сценічного танцю, у справі становлення активної позиції особистості підлітка і його самовиховання. На вимогу педагогіки сьогодення, що зорієнтована на постмодерністську парадигму пізнання світу, самовиховання має на меті формування незалежної, і високим творчим потенціалом особистості, яка перш за все має спиратися на власні сили, розум, енергію [106].

Критеріями виховання засобами етнодіяльності підлітків, виступають ціннісні орієнтації у соціокультурній сфері, самостійність щодо вирішення питань, пов'язаних з морально-естетичним вибором, рівень національної самосвідомості, вміння здійснювати самовиховання на основі здатності до об'єктивної динамічної самооцінки, успішність у реалізації творчих здібностей, експертна оцінка соціально значущих досягнень підлітків у сфері творчої діяльності. Та до критеріїв етнокультурного виховання можливо віднести володіння українською хореографічною культурою, яка безперечно забезпечує соціальну спадковість поколінь і прилучення до національних традицій.

Виконавська майстерність підлітків можлива за умови плідної роботи над собою, спрямованої на розвиток хореографічних здібностей, загальної культури. Ця діяльність сприяє патріотичному вихованню і соціальному становленню підлітків, формує критичне ставлення до творів сучасної маскультури, що пропагують численні канали ідеологічного і психологічного впливу.

Хореографічна діяльність колективів народно-сценічного танцю, яка спрямована на вивчення, збереження і трансляцію духовних цінностей української традиційної культури, є ефективним засобом етнокультурного виховання підлітків, суспільно-значущою справою, що забезпечує послідовне просування України до демократичної держави.

Проблема формування особистості підлітка до теперішнього часу залишається однією з самих складних проблем у вітчизняній педагогіці. Її вирішення потребує комплексного науково-педагогічного підходу, адже процес формування особистості складається з різних факторів: впливу спадковості, виховання в сім'ї та школі та впливу оточуючого середовища.

Спадковість залежить від генотипу (або генофонду) людини, від успадкування зовнішніх та внутрішніх рис батьків, або ще ранішніх генерацій, проявляється у схожості задатків, здібностей, темпераменту, характерів, рис обличчя тощо. Але спадковість може бути також і генетичним наслідком розумового відставання (через недорозвиненість інтелекту або алкоголізму батьків) [108].

Виховання ж являється цілеспрямованим організованим процесом формування особистості, який впливає на свідомість та поведінку людини. Метою цього процесу є формування відповідних життєвих установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, які забезпечують необхідні умови для розвитку людини, підготовки її до суспільного життя та успішної трудової діяльності [110].

До наступного фактору - впливу оточуючого середовища - мають відношення навколишні, суспільні, матеріальні та духовні умови існування людини.

Однією із складових кожного з цих факторів являється культура, як історично визначений ступінь розвитку суспільства та людини, який відображається у розвитку матеріальної і духовної діяльності.

Бажано, щоб сучасний керівник колективу був в курсі інтересів та уподобань своєї аудиторії та допомагав підліткам правильно орієнтуватися в музиці та танцях, проводити історичні паралелі та знаходити тематичні і жанрові зв'язки між народною, професійною класичною музикою.

Молодіжна субкультура - невід'ємна складова розвитку підлітка. Поняття «субкультури» як наукового терміну є досить широким та багатоскладовим. За даними новітнього філософського словника «субкультура» - це система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства.

Сучасне суспільство, яке базується на розділі труда та соціальної стратифікації, представляє собою систему багатоподібних напрямних субкультур. Поняття «субкультури» включає в себе також:

- сукупність деяких негативно інтерпретованих норм та цінностей традиційної культури, що функціонують як культура злочинного прошарку суспільства;

- особлива форма організації людей (частіше всього молоді) - автономне цілісне утворення усередині панівної культури, яке визначає стиль життя та мислення її носіїв та відрізняється своїми звичаями, нормами та комплексами цінностей;

- трансформована професійним мисленням система цінностей традиційної культури, що отримала своєрідне світоглядне забарвлення.

За способом виникнення розрізняють субкультури, що утворились як позитивна реакція на соціальні та культурні потреби суспільства, та субкультури, які являються негативною реакцією на існуючу соціальну структуру і панівну в суспільстві культуру. Взагалі сучасні субкультури являються специфічним способом диференціації розвинених національних та регіональних культур, в яких поряд з основною класичною традицією існують своєрідні культурні утворення, що виникають на генетичній основі провідної культурної традиції, але по формі та змісту відрізняються від неї.

Молодіжна субкультура являється одним з багатьох видів субкультур. Молодь створює свій жаргонний язик, моду, музику та моральний клімат. Особливості цієї субкультури пояснюються, з одного боку - надлишком життєвої енергії, а з іншого - відсутністю у більшості молодих людей економічної та соціальної самостійності. І тому для такої людини спосіб знаходження свого місця у молодіжному угрупованні є способом самоствердження та самореалізації себе в суспільстві.

Одним з проявів молодіжної субкультури є тотальне захоплення сучасними стилями та напрямками естрадної музики та танцю, які нараховують безліч стилів та працюючих в них виконавців.

Творча діяльність таких виконавців тісно пов'язана з комерційною структурою шоу-бізнесу, яка відображає рівень монополізації естрадної музики та танцю. Складовим цієї структури являються: індустрія виготовлення носіїв CD, DVD, цифрове телебачення, радіомовлення, організація гастролей виконавців, система концертних залів, рекламні агентства і органи преси, що відають популяризацією естрадної сучасної субкультури. Також в цю структуру входять фестивалі, клуби та дискотеки, фан-клуби зірок, магазини, де продаються аудіо- та відеокасети тощо.

Успіх виконавців у публіки залежить від багатьох факторів: музики та створених композицій (лексики), хореографічних, технічних та артистичних даних виконавця, його професійних вмінь та сценічного іміджу - уявного образу, що складається у свідомості журі, або публіки щодо конкретного виконавця чи колективу.

Імідж створюється спеціально або мимоволі самим виконавцем, або його продюсером - людиною, яка здійснює технічне та фінансове керування процесом створення шоу-проекту. Такими проектами можуть бути: створення групи виконавців, постановочна робота, тощо.

Технологія створення сучасного шоу-проекту та його «розкрутка», є дуже дорогим і комплексним комерційним проектом, реалізація якого починається із вкладення в даний проект певної суми грошей. Дня цього виконавець або продюсер повинен знайти спонсора (людину, яка захоче вкласти гроші у цей проект) - це стосується конкретного уже існуючого виконавця. А способи пошуку виконавців можуть бути різними, але з них зараз найбільш розповсюдженим являється кастинг - конкурсний відбір виконавця, або декількох виконавців (для групи, колективу). Кастинг організовується продюсерами проекту, і під час його проведення знаходять потрібних артистів, прикладів цього зараз багато.

Коли цей процес завершено, наступним дуже важливим етапом роботи є перетворення вже готового проекту в шоу-продукт. До цього мають відношення:

- ратирування - трансляція проекту у великій кількості у засобах масової інформації (по телебаченню);

- популяризація в інтернеті та у пресі;

- випуск продукції (сувеніри, тощо), яка рекламує даний проект.

Коли проект розкручений, починається концертна діяльність виконавців на великих концертних майданах, в клубах, дискотеках та різних рекламних акціях. Виконавець та продюсер отримують гроші згідно контракту, укладеному на початку роботи над проектом.

Кожний сучасний шоу проект розраховано на певну аудиторію - вікові, психологічні та естетичні потреби якої враховуються при плануванні та розробці проекту. Ця особливість стосується також і різних стильових напрямів і течій естради.

Працюючи з дітьми підліткової вікової групи сучасний керівник повинен постійно удосконалювати свою педагогічну майстерність, бути в курсі останніх педагогічних інновацій, та пам'ятати, що підліткова аудиторія надзвичайно вимоглива до його професійних та особистих якостей.

Зрозуміло, що підлітки, з багатьох обставин, мають найбільшу вразливість від впливу сучасної субкультури та шоу-бізнесу. Тому у складній економічній, соціальній, та культурній ситуації сьогоденна дітей-підлітків вкрай потрібно виховувати на кращих зразках національної та світової культури, щоб зробити їх високодуховними громадянами своєї країни.

Сучасний педагог, навіть якщо він є справжнім професіоналом, не може чинити опір засобам масової інформації і тому йому потрібно гарно розбиратись в субкультурі, щоб зрозуміти підлітка, зменшити негативний вплив деяких проявів субкультури та направити культурний розпиток підлітка у потрібне русло. Основне завдання педагога-керівника - виховувати мислячих, висококультурних, духовних людей.

Також однією з прикмет нашого часу давно стала фемінізація, тобто переважання жінок в усіх сферах, які активно формують особистість, і відповідні наслідки цього.

Жінка часто просто поставлена перед такою необхідністю - вміти обходитися без чоловіка, і тому їй хочеш-не-хочеш доводиться заміняти його! Жінка може багато чого! Може навіть перевершувати чоловіка в суто чоловічих якостях («чоловіча рішучість», «чоловіча прямота», «чоловіча великодушність» тощо), може бути мужнішою багатьох чоловіків ... Одного не може жінка - бути чоловіком.

А між тим. як би не була мати гідна поваги свого сина, як би не радів він тому, що схожий на неї, все ж таки ідентифікувати себе він може тільки з чоловіком.

Так ніхто не говорить малюку-хлопчику: ти повинен наслідувати чоловікам або старшим хлопчикам. Він сам безпомилково вибирає жести і рухи, властиві чоловікам. Ще зовсім недавно малюк кидав свій м'ячик або камінці безпомічно, замахуючись десь з-за вуха, як і всі малюки. Але от до кінця літа, проведеного в спілкуванні з більш старшим віком, цей же хлопчина, перш ніж кинути камінчик або паличку, робить чисто чоловічий замах, відводячи руку вбік і перегинаючи до неї корпус. А дівчинка, його однолітка й подружка, так само замахується через голову... Чому?

Чому маленький онук копіює жести свого діда. а не бабусі? Чому ображається, коли чує цілком дружелюбне звернення зустрічного однолітка: «Ти куди пішла?». Зараз, як раніше, хлопчики схильні ображатися, якщо їх приймають за дівчаток. Тобто спрацьовує механізм одностатевої ідентифікації.

Пташенятам півчих птахів необхідно в певним момент їхнього життя почути спів їх дорослого одноплемінника, інакше вони так і не навчаться співати.

Хлопчикові необхідний контакт з чоловіком в різні вікові періоди, а краще - постійно. І не тільки для ідентифікації...

Ми дуже мало знаємо про ті види органічної залежності однієї людини від іншої, яку поки що неможна виміряти приладами або позначити відомими науковими термінами. Перш за всіх інших виявляє себе органічна потреба дитини у фізичному та емоційному контакті з матір'ю, порушення якого є причиною різних форм психічного неблагополуччя.

Дитина - плід материнського тіла, і навіть відокремившись від нього, стаючи фізично все більш автономною, вона довго ще буде мати потребу в теплі цього тіла, в дотику матері, у її ласках. І все своє життя, вже ставши дорослою, буде потребувати її любові.

Подібний зв'язок у дитини буває і з батьком - у тому випадку, якщо з якихось причин він змушений замінити йому мати.

Але зазвичай батько сприймається інакше. Вже ставши дорослими, колишні хлопчики і дівчатка рідко можуть передати словами свої перші відчуття його близькості. Але перш за все - в нормі - це відчуття сили, рідної і близької.

Багато дітей з тих, у кого не було близького старшого - чоловіки, протягом підліткового періоду обростають гострими шипами, перебільшеною схильністю до самозахисту, без необхідності в ній. І підлітку батько теж потрібен як старший друг, але вже не як притулок, а швидше як джерело самоповаги.

До сих пір наші уявлення про функції старшого - чоловіка в житті підлітка невірні, примітивні, оскільки ми підмінюємо повагу страхом.

Страх в якійсь мірі може - до пори до часу - стримувати деякі спонукання. Але на страху нічого гарного не може вирости! Повага - ось єдиний благодатний грунт, необхідна умова позитивного впливу старшого на підлітка, провідник його сили. Повагу можна викликати, заслужити, але неможливо випросити, марно вимагати, ставити в обов'язки. Змусити поважати силою теж не можна, насильством повага зменшується. Ми ж хочемо, щоб наші діти мали нормальне почуття людської гідності.

Отже, чоловік своїм становищем старшого зобов'язаний частіше заглядати в психологічне і моральне дзеркало, чи можуть діти поважати його? Що візьмуть від нього? Чи захоче його син бути схожим на нього?

«Я сам», прагнення до автономії - це одне. «Ти мені потрібен, старший друг» - це інше. Воно рідко знаходить у дитини словесне вираження, але це так! Між першим і другим немає суперечності. Друг не заважає, а допомагає цьому «я сам»… І коли діти відвертаються та йдуть від нас, захищаючи свою автономію, шумно протестують проти всього, що виходить від нас, це значить, що ми пожинаємо плоди нашого бездумного до них відношення і, можливо, нашої зради. Якщо найближчий старший не хоче навчити бути другом молодшого, не хоче зрозуміти його насушні психологічні потреби, він уже зраджує його.

Дитина - це не механічна іграшка, не примха і не чийсь каприз, а людина, що виникає з союзу двох людей (що люблять або не люблять - інша розмова, та важливо підкреслити ту думку, що дитина зароджується тільки від союзу двох людей). Таким чином, вже на біологічному рівні дитина потребує як матір, так і батька.

З раннього віку дитина, що виховується в повній сім'ї, знайомиться з роллю матері й батька, учиться спілкуватися і з чоловіками, і з жінками. Дитина самотньої матері опиниться тут в явно невигідному положенні, особливо якщо роль батька, якого дитина, можливо, і не знає, не виконувалася ніяким іншим членом сім'ї.

Звичайно, одна справа - положення самотньої матері з дитиною в грудному віці і зовсім інше - матері, у якої дитина пішла в школу або вже минула перехідний вік і шукає свій шлях у житті. Кожен період розвитку дитини - і вона, і її мати потребують особливої уваги не тільки один до одного, але і збоку. До цього додається ще одна обставина, що ускладнює положення самотньої матері - стать дитини. Одні складнощі у неї виникають із дочкою та зовсім інші - з сином.

По-різному відноситиметься до матері дочка в день, коли мати відведе її вперше в школу, і в день, коли вона проводжатиме її на випускний бал. Так і син по-різному реагуватиме на відсутність батька в 3 роки і в 10 років.

Досвід показує, що хлопчики реагують на відсутність батька хворобливіше і стають при цьому більш уразливі, ніж дівчатка. Дівчатка, на відміну від хлопчиків, легше адаптуються до обстановки, що змінюється, з ними зазвичай буває менше клопоту у вихованні, але і по їх поведінці можна відмітити, що їм не вистачає людини, по якій могли б скласти собі уявлення про свого майбутнього партнера в житті.

Часто кажуть, що українська жінка, яка нарівні з чоловіками веде боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу, обов'язково має бути феміністкою. Такі розмови особливо часто ведуться сьогодні, у вік емансипації та ствердження жіноцтва на керівних посадах в усіх сферах суспільного буття.

Необхідно спростовувати такі уявлення, оскільки вони несуть лише шкоду для українського суспільства - порушують гармонію взаємин між чоловіком і жінкою, відкидають традиційні християнські підвалини української родини. В історії України не було прикладів фемінізації у жодній сфері, що українська жінка в минулому ніколи не перебирала на себе чоловічих обов'язків, не виконувала чоловічої роботи за власним бажанням.

Мислення феміністки є нетиповим для української жінки, тобто нетрадиційним. В українській традиції, з часів Київської Русі, жінка є берегинею родини яка турбується про національне виховання своїх дітей, охоронницею дому у буремні часи, коли чоловік воює з ворогом-нападником. Українська жінка виконує чоловічі обов'язки лише тоді, коли її змушують обставини, - у періоди лихоліть, які часто переживала Україна. Безліч прикладів цьому знаходимо в історії.

До чого призвів феміністський рух другої половини XX століття? До зубожіння національного генофонду сучасної Європи й США:

- маскулінізація (з французької masculin перекладається як «чоловічий») жіноцтва й фемінізація чоловічої статі;

- звідси - утвердження збоченських відносин, які вихолощують душевний і духовний світ людини;

- звідси - поглиблення самотності людського єства;

- звідси - втрата людиною орієнтирів в умовах сучасної глобалізації;

- у результаті - порушення гармонійної єдності «чоловіче - жіноче» як основи людського буття .

Українська жінка, яка прагне зберегти гармонію подружніх відносин та благополуччя в родині, яка сповідує традиційне християнство - протиставляється неприродному суспільному рухові, який тепер охопив західні «розвинуті, цивілізовані» суспільства.

2.2 Методичні рекомендації щодо подолання кризи підліткового віку заняттями в дитячому аматорському хореографічному колективі

Порівняльний аналіз можливо провести між підлітками, що пасивно та активно спілкуються з хореографічним мистецтвом.

Так підлітки, що не займаються хореографією, не мають певного виконавського досвіду, вони лише можуть сприймати хореографічне мистецтво, тому і сутність його впливу відповідно, як з глядачем. Тобто, сформовані естетичні цінності є наслідком пасивного спілкування підлітків з хореографічним мистецтвом (народний танець) і на основі власного розважально-танцювального досвіду (позакласна робота, клубні вечори).

Учні-підлітки, що займаються в аматорському хореографічному колективі, мають певний досвід виконання хореографічних постанов, тому рівень їх естетичних цінностей є слідством як пасивного так і активного спілкування з хореографічним мистецтвом.

Сама категорія «підлітки» - це найважливіший і найскладніший з усіх віків дитинства. Але це і найвідповідальніший період, тому що в ньому складаються основи моральності, формуються соціальні установки, відношення до себе, до людей та суспільства. Тому так цікаві спільні та розбіжні якості в рівнях сформованості естетичних цінностей двох категорій підлітків.

Стабілізуються риси характеру, її основні форми міжособистісної поведінки, головні мотиваційні риси цього вікового періоду пов'язані з активним спрямуванням на особисте самовдосконалення - самопізнання, самовираження та самоствердження. Дослідження орієнтоване саме на категорію підлітки, на соціальні аспекти хореографічної культури, які проявляються поза межами шкільної освіти, в позашкільних формах досудової діяльності, в позашкільних закладах освіти, в яких часто зустрічаються підлітки, на яких соціальні фактори впливають більш вразливо.

Виходячи з опанованого матеріалу першого розділу дослідження, можливо визначити наступні критерії естетичних цінностей засобами народної хореографії для двох категорій підлітків:

Культурологічно-пізнавальний, який відповідає за ступінь сформованості естетичних цінностей, як складової хореографічної культури, тобто: наявність відповідних знань з питань хореографічного мистецтва, розуміння особливостей української народної хореографії та її порівняння з іншими народами. Показниками першого критерію мають бути: знання з історії розвитку народної хореографії; активність пізнавальної сфери; усвідомлення значення особливостей народної хореографії в контексті розвитку суспільства.

Аксіологічно-регуляційний, який відповідає за якість естетичних цінностей підлітків, їх вміння аналізувати та визначати власну думку. Показники другого критерію мають бути: сукупність естетично-ціннісної уяви про хореографічну культуру; вміння оцінити хореографічну композицію, аргументувати власну думку; рівень та якість ознак хореографічної самосвідомості.

Художньо-емоційний, який стимулює пошук самостійних шляхів реалізації художнього світовідношення учнів-підлітків у соціокультурній діяльності, та відповідає за емоційність сприйняття хореографічного образу. Показниками до третього критерію мають бути: прагнення самовираження через художній компонент в хореографічній діяльності; емоційна розвиненість, накопичення емоційного досвіду; емоції та вплив на глядачів, артистичність.

Творчо-інтерпретаційний, який відповідає за організацію хореографічного процесу на інтегрально-духовному рівні з опорою на творчу самореалізацію учнів. Показниками четвертого критерію мають бути: творча уява і фантазія в постановочній роботі; яскравість і винахідливість в процесі інтерпретації образу; творча спрямованість та активність в обговоренні образу хореографічного твору.

Постійним методом дослідження має бути педагогічне спостереження, протягом якого може проводитись також:

- анкетування;

- опитування;

- творчі завдання;

- тестові завдання.

Кожний метод надає можливість визначити рівень сформованості того чи іншого показника критеріїв естетичних цінностей підлітків. Наведемо декілька прикладів застосування обраних для діагностики методів.

Метод анкетування. Анкета може мати наступні запитання:

1) Що таке хореографія?

2) Які танці народної хореографії Вам відомі?

3) Які види мистецтва присутні у хореографії?

4) Які танці є народними, а які класичними?

5) Які українські танці Вам відомі?

6) Чи є у Вас бажання займатися народною хореографією?

7) Чи можна передати засобами народної хореографії все, що трапляється у житті людини?

8) Яке значення має костюм в народному танці?

9) Які відомі ансамблі народного танцю Вам відомі?

10) Який народний танець Вам сподобався найбільше?

11) Як Ви вважаєте, що було спочатку: народний танець або класичний?

12) Яке взуття необхідне для виконання народного танцю?

Можливо припустити, що більш інформованими за анкетуванням будуть підлітки, що займаються у танцювальних гуртках, тому як мають певний рівень підготовки в теорії та практиці. Їх більша проінформованість є слідством регулярних цілеспрямованих занять хореографією.

Для виявлення ступеню прояву показників культурологічно-пізнавального критерію можуть бути використані тести з такими запитаннями:

1. Який танець виник першим:

а) класичний танець

б) бальний танець

в)народний танець

2. Визначити вірне формулювання поняття «танець»:

а) рух під музику

б) сукупність ритму музики та пластики тіла

в) рух різними частинами тіла

3. Який із представлених танців відноситься до українського народного танцю:

а) Гопак

б) Краков'як

в) Бульба

4. В якому взутті танцюють народні танці:

а) пуанти

б) туфлі, чоботи

в) джазовки

5. На Вашу думку, в іспанському танці юбка повинна бути якої довжини:

а) довга

б) середня

в) коротка

6. В українському народному танці як виглядають чоловічі штани:

а) шаровари

б) трико

7. На Вашу думку, що виховує народний танець:

а) емоційність

б) витривалість

в) виворотність

8. Що з цих назв є балетом:

а) Мазурка

б) Чардаш

в) Лускунчик

9. Що в російському народному танці у дівчини в руці:

а) тамбурин

б) хусточка

в) кастаньєти

10. Який народний танець виник першим:

а) хоровод

б) Козачок

в) Аркан

11. «Бігунець» - до якого народного танцю відносяться ці рухи:

а) молдавський

б) російський

в) український

12. Скільки позицій ніг в класичному танці:

а) 3

б) 6

в) 5

13. Хоровод - це…

а) обрядовий танець

б) сюжетний танець

в) бальний танець

14. Що в українському народному танці у дівчини на голові:

а) нічого

б) косинка

в) вінок

15. Який музичний розмір має танець «Вальс»:

а) 4/4

б) 3/4

в) 2/4

У діагностиці можливо запропонувати творче завдання, яке полягає у доборі до прослуханої народної мелодії костюму відповідної національності. Наприклад, пропонуймо п'ять мелодій різних народностей: українська, російська, польська, молдавська, білоруська, до них п'ять карток з ілюстрацією зазначених народних костюмів. Завдання полягає в необхідності, прослухавши мелодію, визначити, яка це народність та вірно підібрати костюм.

Оцінювання завдань має здійснюватись за розробленою шкалою. Так, підсумовуючи результати за усіма завданнями, необхідно визначити шляхом математичної обробки загальні результати. Якщо максимальний бал за окремий критерій естетичних цінностей підлітків має становити 9 балів, то максимальний бал за усіма критеріями, що складається з суми усіх результатів, встановлює 36 балів (мінімальний - 0 балів). Так можливо визначити коефіцієнт рівня сформованості естетичних цінностей за формулою Kf, де результат дорівнює загальній сумі показників певного критерію. На кожного підлітка можливо підрахувати Kf: на високому рівні можливо вважати результат від 7 до 8,5; на середньому - 5-5,7; на низькому рівні - від 3 до 3,5. На основі цього формуємо критерії естетичних цінностей підлітків засобами народної хореографії, які відповідають наступним рівням: високий, середній, низький.

За визначеними якісними ознаками підлітки диференціюються за рівнями таким чином:

До високого рівня відносимо підлітків, які мають:

- досить високий рівень знань з хореографічного мистецтва;

- знання з історії розвитку народної хореографії;

- усвідомлення значення особливостей народної хореографії в контексті розвитку суспільства;

- вміле оцінювання хореографічної композиції;

- аргументовані висловлювання власної думки;

- творчу уяву і фантазію в постановочній роботі;

- яскравість і винахідливість в процесі інтерпретації образу;

- творчу спрямованість та активність в обговоренні образу хореографічного твору.

До середнього рівня відносимо підлітків, які мають:

- високий рівень знань, але не зовсім чітко аргументували власну думку;

- не показують високий рівень творчої уяви та фантазії;

- оцінювання йде крізь призму власних почуттів, що не завжди адекватно;

- активність на заняттях нестабільна.

До низького рівня відносимо підлітків, що:

- досить слабко орієнтуються в знаннях з хореографічного мистецтва;

- відповідають не аргументовано, не маючи власну думку;

- бажання творчого самовираження повністю відсутнє;

- емоційність та активність не проявляється.

Виходячи з сутності і структури естетичних цінностей підлітків засобами народної хореографії, узагальнення педагогічного досвіду, а також аналізу методичної документації, розроблені методичні рекомендації щодо шляхів подолання кризи підліткового віку.

Наведені методичні рекомендації передбачають реалізацію ряду принципів, втілення яких здійснюється за допомогою певних форм, методичних прийомів та засобів.

Принцип пізнавальної активності - один з найважливіших принципів ознайомлення підлітків з хореографічною діяльністю. Досягнути його можливо емоційністю, завдяки емоційному викладанню керівник підтримує увагу підлітків. Орієнтувальне підкріплення виступає як метод, втілений прийомами протягом заняття. І в цьому аспекті емоційні впливи підтримують орієнтувальну активність на основі введення орієнтувальних підкріплень різної модальності (зорових, слухових стимулів).

Принцип поетапності. Система будується на основі переходу від легкого до складного, таким чином, кожний етап є базовим для переходу до наступного. Він дозволяє відтворити цей зв'язок практично: заняття повинно складатися з кількох пов'язаних частин, розрахованих на поступове освоєння смислового змісту танцю. Зміна частин заняття обґрунтована поступовістю освоєння, розуміння та відпрацювання певного навику.

Багатократне повторення будь-якої частини заняття забезпечується принципом циклічності, тобто поетапністю вивчення і необхідністю багатократного повторення (цикл) будь-якої частини заняття в залежності від необхідності. Ця необхідність іноді пов'язана не тільки зі складністю освоєння деяких елементів танцю, але і зі специфікою емоційного реагування підлітків.

Принцип інтеграції, який дозволив поєднати емоційно-чуттєві та фізіологічні ресурси учнів.

Принцип художнього виконання, дотриманий у методиці, дозволить викладачу створити у підлітків цілісне сприйняття того, що вони виконують, здатність художньо розкритися. Художнє виконання виховує естетично гарне виконання.

Для допомоги в подоланні кризи підліткового віку пропонуємо використовувати наступні методичні прийоми і засоби, які втілюються засобами народної хореографії:

- історичний екскурс в період становлення та розвитку народного танцю перед початком розучування;

- прослуховування музики до розучування танцю;

- аналогія, зв'язок з іншими народними танцями;

- чітка хореографічна драматургія;

- аналіз і самоаналіз інтерпретацій хореографічних творів;

- накопичення глядацьких еталонів.

Естетичні цінності мистецтва важливі з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Завдяки універсальності художньо-образної мови вони передають зрозумілу для різних народів інформацію, дають змогу вступити в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасного, розуміти інших і розширювати свій власний досвід. Найбільш ефективно він може проходити в процесі сприйняття хореографічного мистецтва.

В сучасному мистецтві дуже велике зацікавлення надається хореографії. Різні види танцювального мистецтва превалюють в тій чи іншій соціальній групі. Дуже актуальне і значне місце має займати народна хореографія, якій сьогодні поділяється не досить важливе значення. Народна хореографія відіграє дуже важливу роль в процесі розвитку та становлення суспільства, тому що народний танець - це пластичний портрет народу. Поезія, пісня, танець несе в собі частину народної душі, в якій відображається творча сила народної фантазії, поетичність і образність думок, виразність та пластичність форм, глибина почуттів. Це емоційно-поетичний літопис народу, своєрідно, образно і яскраво малюючи історію подій і почуттів. Народний танець зацікавлює тим, що нема більш святкового, життєрадісного виду мистецтва, ніж народний танець.

В процесі ознайомлення з народним танцем діти-підлітки визначають для себе особливості того чи іншого етносу, його традиції, обряди, його світогляд. Через костюм, відповідну музику, рухи в них формуються чіткі уявлення про культуру певного народу. Тому народний танець має бути впроваджений в процес виховання.

Процес пізнання народного танцю, на нашу думку, повинен базуватися на досвіді і методичних прийомах, існуючих в самій традиційній культурі.

Відмінними ознаками педагогічної системи хореографічної підготовки є специфічні принципи навчання, які припускають відповідну етапність в оволодінні хореографічними елементами.

У процесі дослідження обраної теми ми дійшли висновків, що проблема формування особистості підлітка задля подолання кризи підліткового віку є насущною практичною проблемою нашого часу.

Соціометрія.

Даний метод з'явився у 30-ті роки ХХ століття. Ця методика була розроблена Джекобом Морено - американським психіатром та соціальним психологом. Морено з позицій, близьких до гештальтпсихології вивчав процеси, що протікали в малих групах, які відображають неформальну мікроструктуру суспільства. Згідно його теорії психологічне благополуччя особистості виявляється його місцем в структурі міжособистісних відношень. Відносини виявляються емоційною обстановкою, взаємними симпатіями та антипатіями між членами групи.

Методика дозволяє зробити моментальний зріз з динаміки між групових відносин, щоб далі використовувати отримані результати для переструктурування груп, покращення їх дружності та ефективності діяльності.

Ціллю соціометричного дослідження можуть стояти наступні питання:

1. вимір степені дружності колективу;

2. виявлення авторитета в групі за позиціями симпатії-антипатії;

3. виявлення внутрігрупових підсистем.

В дослідженні ми використовуємо параметричну процедуру, яка характеризується обмеженням кількості виборів, а допомогою чого знижується можливість випадкового вибору.

На основі соціоматриці можливе складання соціограми, яка робить можливим наочне представлення соціометрії у вигляді схеми - «мішені».

Кожне коло в соціограмі має своє значення.

1. Внутрішнє коло - це так звана «зона зірок», в яку попадають лідери, що набрали найбільшу кількість виборів.

2. Друге коло - зона бажаних, в яку входять особи, що набрали виборів у кількості вище середнього показника.

3. Третє коло - зона небажаних, в яку входять особи, що набрали виборів у кількості нижче середнього показника.

4. Четверте коло - зона ізольованих, це ті, які не отримали жодного бала.

Соціограма наочно представляє наявність груп в колективі та взаємовідносини між ними.

Даний метод ми використовуємо вперше для зрізу даних щодо міжособистісних стосунків в колективі, щоб виявити обидві групи підлітків, які особливо гостро реагують на кризу підліткового віку. Вдруге, щоб перевірити ефективність рекомендацій щодо подолання кризи підліткового віку.

В дослідженні приймали участь 17 учасників середньої групи народного художнього колективу хореографічного ансамблю «Квіти України»:

1. Ткаченко Влад

2. Зінченко Сніжана

3. Умудов Владислав

4. Тарєлкіна Катерина

5. Драчук Денис

6. Кравчук Анастасія

7. Кононенко Максим

8. Семенищ Вікторія

9. Дубров Данило

10. Люш Катерина

11. Довгич Зиновій

12. Петровська Дар'я

13. Пеклин Іван

14. Дроботун Аня

15. Гороз Олег

16. Назаренко Марія

17. Іванищева Марія

Всього 8 хлопців та 9 дівчаток.

Досліджуваним дозволялося зробити лише 3 позитивних та 3 негативних вибори. Нижче подаємо соціоматрицю першого дослідження

№	Прізвище	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
1	Ткаченко Влад							+3			-2		+1	+2	-3	-1
2	Зінченко Сніжана								+2	-3	+1	-2	+3					-1
3	Умудов Владислав	-3				-2		+2						+3		-1		+1
4	Тарєлкіна Катерина		+3				-3				-1		+2		-2		+1
5	Драчук Денис	-3		-2			+1	+3	-1					+2
6	Кравчук Анастасія				-2				+2	+3	-1						-3	+1
7	Кононенко Максим	-2	+1										+2	+3		-3		-1
8	Семенищ Вікторія	-1	+2								-2		+3		-3		+1
9	Дубров Данило	-1						+3					+1	+2	-3	-2
10	Люш Катерина	-2	+3					+2		-1		-3		+1
11	Довгич Зиновій	+3			-1			+1	-3					+2	-2
12	Петровська Дар'я	-3	+2					+3							-2	+1		-1
13	Пеклин Іван	-1	+2	-3				+3					+1			-2
14	Дроботун Аня	+3	+1								-1		+2				-3	-2
15	Гороз Олег		+3		-1			+2						+1	-2			-3
16	Назаренко Марія	-3	+2				-1						+3		-2			+1
17	Іванищева Марія	-2	-1			+3					+2				-3		+1
	Кількість виборів	12	10	2	3	2	3	9	4	3	7	2	9	8	9	6	5	8
	Кількість балів	-15	+18	-5	-4	+1	-3	+22	0	-1	-4	-5	+18	+16	-22	-8	-3	-5
	Загальна сума

З наведених вище даних ми виразно бачимо міжособистісні відносини. Нас цікавить 2 групи підлітків: лідерська та ізольована. Саме в таких дітей криза підліткового віку виражена найяскравіше.

Лідерами є 4 підлітка: 2 хлопчика та 2 дівчинки (Кононенко Максим, Пеклин Іван, Зінченко Сніжана та Петровська Дар'я). Групу небажаних або ізольованих дітей складають: Ткаченко Влад та Дроботун Аня.

Методичні рекомендації використовували по відношенню до цих дітей по-різному: до лідерів - більш активно, до «ізольованих» обережно.

Вдруге ми використали соціометрію після проведення роботи з допомоги подолання кризи підліткового віку. І ось, що ми отримали

№	Прізвище	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
1	Ткаченко Влад							+3			-2		+1	+2	-3	-1
2	Зінченко Сніжана								+2	-3	+1	-2	+3					-1
3	Умудов Владислав	-3				-2		+2						+3		-1		+1
4	Тарєлкіна Катерина		+3				-3				-1		+2		-2		+1
5	Драчук Денис	-3		-2			+1	+3	-1					+2
6	Кравчук Анастасія				-2				+2	+3	-1						-3	+1
7	Кононенко Максим	-2	+1										+2	+3		-3		-1
8	Семенищ Вікторія	-1	+2								-2		+3		-3		+1
9	Дубров Данило	+3						-1					-3	+2	+1	-2
10	Люш Катерина	+2	+3					-2		-1		-3		+1
11	Довгич Зиновій	+3			-1			+1	-3					-2	+2
12	Петровська Дар'я	+2	-3					-2							+3	+1		-1
13	Пеклин Іван	+2	-1	-3				+3					+1			-2
14	Дроботун Аня	+3	+1								-1		+2				-3	-2
15	Гороз Олег		+3		-1			-2						+1	+2			-3
16	Назаренко Марія	+2	-3				-1						-2		+3			+1
17	Іванищева Марія	-2	-1			+3					+2				-3		+1
	Кількість виборів	12	10	2	3	2	3	9	4	3	7	2	9	8	9	6	5	8
	Кількість балів	+7	+5	-5	-4	+1	-3	+4	0	-1	-4	-5	+9	+12	+1	-8	-3	-5
	Загальна сума

Деякі лідери не залишили свої позиції, деякі зайняли позиції середніх показників. Щодо «ізольованих» - один підліток піднявся до позиції середнього показника, а інший - взагалі став одним із активних лідерів колективу. Що і доводить ефективність методичних рекомендацій щодо допомоги в подоланні кризи підліткового віку дітям в аматорському дитячому хореографічному колективі.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

У підлітковому віці важливим психічним новоутворенням є розвиток довільності психічних процесів, що зумовлено вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності; розвиток уваги; відчуття та сприймання; розвиток пам'яті; розвиток мислення; розвиток мовлення.

Ознайомлення з народною танцювальною творчістю розвиває у дітей почуття гордості за художньо-митецьке надбання своєї Батьківщини, викликає інтерес до життя і мистецтва своїх предків, виховує любов і повагу до них. Отже, вивчення народного та класичного танців поряд з іншими видами мистецтва танцю, надає чималих можливостей для виховної роботи з підростаючим поколінням нашої держави з метою поліпшення їх відносин з педагогами та батьками.

Викладаючи хореографію в дитячому аматорському хореографічному колективі, завжди треба пам'ятати, що танець як мистецтво не може бути беззмістовним, бо він, як і інші види мистецтва, сприяє вивченню дійсності, допомагає формуванню світогляду.

Мова народного танцювального мистецтва яскрава і виразна, танець кожного народу - це ілюстрація його життя, побуту, праці, виявлення засобами хореографії багатогранності характеру людини, глибини її душі.

Кожен керівник дитячого хореографічного колективу повинен мати творче натхнення, достатній досвід та творчі плани, щоб своєю працею пропагувати духовне багатство українського народу. Тому, що одним з важливих завдань дитячого художнього аматорства є показ нашої дійсності, створення образів українських дітей-підлітків, яким просто не вистачає часу на всілякі кризи в їх житті.

В сучасному мистецтві дуже велике зацікавлення надається хореографії. Різні види танцювального мистецтва превалюють в тій чи іншій соціальній групі. Дуже актуальне і значне місце має займати хореографія в дитячих колективах, якій сьогодні приділяється не досить важливе значення.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Подолання кризи підліткового віку була завжди і залишається одною з найактуальніших проблем педагогічної теорії та практики. Підлітковий вік - це особливий вік для становлення особистості підлітка, його специфічного виховання, саме в цьому віці формуються всі основні поняття і відношення до дійсності вже як дорослої людини.

В процесі дослідження було обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності роботи дітей підліткового віку в процесі хореографічної діяльності: здійснення морально-духовного виховання підлітків у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах; формування у дітей підліткового віку адекватного відношення до своїх перемін в організмі та у сприйманні об'єктивної дійсності; спрямування змісту хореографічної діяльності на формування найважливіших складових становлення особистості підлітків; упровадження в зміст хореографічної діяльності форм виховної роботи, спрямованих на реалізацію психофізичних станів дітей підліткового віку.

В роботі визначено теоретичне підґрунтя занять в дитячих аматорських хореографічних колективах як засобу подолання кризи підліткового віку. Встановлено, що хореографічна діяльність підлітків застосовується як засіб становлення та розвитку особистості дитини, розвитку її фізичної культури, емоційності дітей, їх почуттів, сприйняття національної специфіки мистецтва танцю тощо.

Зазначимо, що в процесі виконання творів хореографічного мистецтва у дітей формуються знання, емоції та почуття, розвивається творче мислення, накопичуються вміння, навички вираження своїх думок та переживань, виховується фізична краса та здатність до створення нових унікальних хореографічних проявів. Все це, безумовно, допомагає дитині подолати кризу її віку.

Треба сказати, що дослідження не вичерпує всіх зазначених проблем і передбачає подальшу роботу в напрямі розробки методичного забезпечення виховання дітей підліткового віку в ході хореографічної діяльності, її змістовного та програмного наповнення, впровадження в хореографічну діяльність елементів театрального, вокального, літературного мистецтв з метою посилення впливу на становлення особистості підлітка та мінімізації психологічних та фізіологічних навантажень в період кризи підліткового віку.