Роль гри в розвитку дитини. Соціометричне дослідження колективу

Індекс соціометричного статусу i- члена групи визначається за формулою:

, де(2)

С_i - соціометричний статус i-члена,

R_i -- отримані i-членом вибори,

? - знак підсумовування алгебри числа отриманих виборів j-члена,

N - число членів групи.

Соціометричний статус - це властивість особи як елементу соціометричної структури займати певну просторову позицію (локус) в ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими елементами. Така властивість розвинена у елементів групової структури нерівномірно і для порівняльних цілей може бути виміряно числом -- індексом соціометричного статусу. Елементи соціометричної структури - це особи, члени групи. Кожний з них в тій чи іншій мірі взаємодіє з кожним, спілкується, безпосередньо обмінюється інформацією і т.д. В той же час кожен член групи, будучи частиною цілого (групи), своєю поведінкою впливає на властивості цілого. Реалізація цієї дії протікає через різні соціально-психологічні форми взаємовпливу. Суб'єктивну міру цього впливу підкреслює величина соціометричного статусу. Але особа може впливати на інших двояко -- або позитивно, або негативно. Тому прийнято говорити про позитивний і негативний статус. Статус теж вимірює потенційну здібність людини до лідерства. Щоб вирахувати соціометричний статус, необхідно скористатися даними соціоматриці.

Можливий розрахунок С_i⁺ - позитивного і С_i^- - негативного статусу в групах малої чисельності (N).

Індекс емоційної експансивності j-члена групи обчислюється за формулою:

, де(3)

Ej -- емоційна експансивність j-члена,

R_j - зроблені j-членом вибори (+, -).

З психологічної точки зору показник експансивності характеризує потребу особи в спілкуванні.

З Г.С.І. найбільш важливими є:

Індекс емоційної експансивності групи. Обчислюється за формулою:

, де(4)

Ag- експансивність групи,

N- число членів групи.

Індекс показує середню активність групи при рішенні задачі соціометричного тесту (з розрахунку на кожного члена групи).

Індекс психологічної взаємності («згуртованості групи») в групі обчислюється за формулою:

, де(5)

G_g - взаємність в групі за наслідками позитивних виборів,

А_ij - число позитивних взаємних зв'язків в групі N -- число членів групи.

Надійність розглянутої процедури залежить перш за все від правильного відбору критеріїв соціометрії, що диктується програмою дослідження і попереднім знайомством із специфікою групи. Використання соціометричного тесту дозволяє проводити вимірювання авторитету формального і неформального лідерів для перегруповування людей в бригадах так, щоб понизити напруженість в колективі, що виникає із-за взаємної неприязні деяких членів групи.

Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає великих тимчасових витрат (до 15 хв.). Вона вельми корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по вдосконаленню відносин в колективі. Але вона не є радикальним способом вирішення внутрішньо-групових проблем, причини яких слід шукати не в симпатіях і антипатіях членів групи, а в глибших джерелах.

Метою даної методики є отримання статистичної картини міжособових відносин в колективі, виявлення її лідера, оцінка згуртованості колективу.

Відповідно до мети дослідження визначені наступні завдання:

а) вимірювання ступеня згуртованості-роз'єднаності колективу;

б) виявлення «соціометричних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються «лідер» групи і «знехтуваний»;

в) виявлення усередині групових підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Соціометричне дослідження дозволяє визначити положення випробуваних у системі міжособистісних відносин колективу працівників дитячого садочка. Дослідження групи за допомогою даної методики звичайно проводиться тоді, коли група містить у собі не менш 10 чоловік і існує не менш одного року. Колектив дитячого садочка існує 2,5роки, в ній 23 працівника.

Перед початком дослідження колективу, ті, що зібралися в кабiнетi, одержали інструкцію наступного змісту:

«Ваш колектив існує 2,5 роки. За час спільного життя й спілкування один з одним ви, напевно, змогли довідатися один про одного, і між вами склалися певні особисті й ділові відносини, симпатії й антипатії, повага, неповага друг до друга й т.п. Не все, мабуть, складалося гладко, й відносини, що утворилися між вами, далекі, очевидно, від ідеалу. З кимось вам добре перебувати в одній групі, хтось вас не дуже влаштовує й з ним ви хотіли б розстатися. Тепер уявіть собі, що ваш колектив починає складатися спочатку й кожному з вас представляється можливість знову по вашому бажанню визначити склад колективу. У зв'язку з цим відповідайте на наступні питання, записавши свої відповіді у виданих вам анкетах.

1. Кого зі членів вашого колективу ви по своєму бажанню включили б до складу нового колективу? Запишіть цих людей у анкеті під номером 1 у порядку переваги.

2. Кого зі членів вашої групи ви, навпроти, не хотіли б бачити в складі нової групи? Запишіть їх під номером 2 у порядку відхилення».

Аналіз соціоматриці (Додаток 2) дозволяє виділити лідера групи. Маркина М.Д.(№8) одержала найбільшу кількість виборів (8 виборів) і максимальний соціометричний статус (0,4), що свідчить про значний позитивний вплив на групу. Лідер утворить угруповання з Морозовою В.А.(№ 9) і Ткаченко И. А. (№15), які ставляться до найбільш впливових членів групи (по 6 виборів). Згідно соціограмі (Додаток 3) у групі зложилося наступне угруповання: Любимова Р.Р.(№7), Сидорова Ю.Ю.(№16), Хоружая О.С. (№17), Пава Д.Д. (№10)і Бабушкина О.Р. (№2). Однак позитивне відносини №7 до №17 не є взаємним. Лапша О.Л.(№6) одержала максимальну кількість відхилень - 6 і максимальний соціометричний статус (0,4), що свідчить про явне відкидання її групою. Максимальний соціометричний статус (0,4) одержала Любимова Р.Р.(№7) - 5 відхилень і 4 взаємних вибори, що говорить про неоднозначний вплив її на групу. Мінімальний соціометричний статус (0,05) одержали два працівника - Беда Г.О. (№3) і Слєсарєв Г.О. (№12), що свідчить про деяку відкинутість. СтекоД.Р. (№13) у якості обираних відзначив всіх одногрупників. Від впливових членів групи він одержав 4 відхилення й два взаємних вибори, причому з лідером і впливовим членом групи №7, що говорить як про позитивний, так і про негативний вплив на групу в цілому. Стеко Д.Р. (№13) також має максимальний індекс емоційної експансивності, що характеризує більшу потребу в спілкуванні. Цей показник досить високий у впливових працівників колективу: БабушкиноъО.Р., ХоружейО.С., МорозовоВ.А.

Індекс психологічної згуртованості групи = =0,06. Даний показник не можна вважати достовірним, тому що кілька членів групи були відсутні в день проведення соціометричного дослідження (прізвища позначені), при цьому можна зробити висновок про роз'єднаність групи на даному етапі.

ВИСНОВКИ

За час проходження педагогічної практики у дитячому садочку «Горобчик» було підготовлено та прочитано лекції за темою „Криза 3-х рокiв” та „Роль гри в розвитку дитини”. Проведено семінарські заняття за темою „Психологія дошкільника” та „Психолого-педагогічні проблеми розвитку дітей шестирічного віку і підготовка їх до учбової діяльності”.

Проведено виховний захід, під час якого дули проведені ігри ” Дружба починається з усмiшки” на формування вміння усміхатися іншим людям, робити приємно іншим.” Вітер дме...”,”Співаємо імя” ця гра спрямована на гармонізацію сприйняття свого імені та імені інших дітей. Також були проведені ігри : ”Це я! Це моє”, „Привітання” які допомагають виховувати бажання грати разом, викликають почуття симпатії до однолітків.

Було проведено соціометричне дослідження, під час якого було встановлено індекс психологічної згуртованості колективу дитячого садочку, а також діагностовано міжгрупові та міжособистісні відносини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ

1. Ананьев Б.Г. К проблеме возраста в современной психологии// Избр. психол. труды. - М., 1980. - Том 1.-512с.

2 Асеев В.Г. Возрастная психология. - Иркутск, 1989. - 356с.

3.Бурлачук Л.Ф. Исследование личности в клинической психологии. - К.: Вища школа, 1979. - 174с.

3.Возрастная и педагогическая психология/ Под ред. М.В. Гамезо и др. - М., 1984. - 456с.

4 Гальперин П.Я., Запорожец А.В., Карпова С.Н. Актуальные проблемы возрастной психологии. - М., 1978.-237с.

5. Грэйс Крайг Психология развития. - СПб., 2000.-245с.

6.Діти з затримкою психічного розвитку. Під ред. Т.А.Власовой, В.И.Лубовського, М.А.Ципіной. М., 1984.-208с.

7.Зейгарник Б.В. Патопсихология. - М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО - Пресс, 2000. - 576с.

8.Зик К. Ребенок и его мир: советы по умственному развитию детей до 6 лет. -М., 1985.-156с.

9. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология. - М., 2001.-373с.

10. Курс лекций по медицинской психологии и психиатрии. Учебное пособие. / Под ред. В.А.Абрамова. - Донецк, 1998. - 242с.

11.Леонгард К. Акцентуированные личности. - Киев, 1989.-275с.

12.Меграбян А.А. Личность и сознание. - М.: Медицина, 1978. - 175с.

13. Моргун В.Ф., Ткачева Н.Ю. Проблема периодизации развития личности. - М., 1981.-187с.

14.Мухина В.С. Возрастная психология. - М., 1997.-356с.

15. Мухина В.С. Детская психология. - М., 1985-375с.

16.Мягков И.Ф., Боков С.Н., Чаева С.И. Медицинская психология: пропедевтический курс. Учебник для вузов. Изд. второе, перераб. и доп. - М.: Логос, 2002. - 320с.

17.Невгамовнi чомучки. Психологiчнi особливостi дiтей дошкiльного вiку. 4-5 роки життя /авт.-уклад. Нуреева, З.I. Шейнфельд.; худ. - оформ. М.В.Журавльова. - Х.: Вид. Группа «Основа»: «Трiада+», 2008. - 258,с.:iл. - (Серiя «дошкiльний навчальний заклад. Психологiя виховання»).

18.Немов Р.С. Психология. Том 2. - М., 1997-26-75С.

19.Практикум по психологии умственно отсталого ребёнка: учебное пособие для студентов пед. ин-тов по спец. №2111 «Дефектология»/ А.Д.Виноградова, Е.И.Липецкая, Ю.Т.Матасов, И.П.Ушакова; Сост. А.Д.Виноградова. - М.: Просвещение, 1985. - 144с.

20.Психология обучения и воспитания детей с задержкой психического развития: Метод. Рекомендации для студентов педагогических ин-тов и учителей 1-4-х классов общеобразовательной школы. / Сост. Н.А.Головань. - Кировоград: КГПИ, 1991. - 332с.

21. Психология формирования и развития личности/ Под ред. Л.И. Анциферовой. - М., 1961-232с.

22.Рувинский Л.И. Самовоспитание личности. - М., 1984.-124с.

23.Сидоров П.И. Введение в клиническую психологию. - М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 416с.

24.Снеежевский А.В. Общая психопатология: Курс лекций. Валдай: Б. И., 1970. - 190с.

25. Толстых А.В. Возрасты жизни. - М., 1988.-212с.

26.Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. - М., 1995.-245с.

27.Хрестоматия по возрастной психологии. - М., 1985.-425с.

28.Шапарь,В.Б. Рабочая книга практического психолога/ Виктор Шапарь, Александр Тимченко, Валерий Швыдченко.-М.:АСТ;Харьков:Торсинг,2005.-672с.-(Библиотека практической психологии).

Размещено на Allbest.ru