Розвиток пізнавальної спрямованості в дітей молодшого шкільного віку

рівнем розвитку інтересу (його силою, глибиною, стійкістю);

характером (багатобічними, широкими інтересами, локальними-стрижневими або багатобічними інтересами з виділенням стрижневого);

місцем пізнавального інтересу серед інших мотивів і їх взаємодією;

своєрідністю інтересу в пізнавальному процесі (теоретичною спрямованістю або прагненням до використання знань прикладного характеру);

зв'язком з життєвими планами й перспективами.

Зазначені умови забезпечують силу й глибину впливу пізнавальних здібностей та пізнавального інтересу на особистість школяра. Уже в молодших класах формується інтерес до навчальних предметів, виявляються схильності до різних областей знання, видам праці, розвиваються моральні й пізнавальні прагнення. Однак цей процес відбувається не автоматично, він пов'язаний з активізацією пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, розвитком самостійності школярів.

Пізнавальна спрямованість дітей молодшого шкільного віку є інтегрованим типом здібностей, які є аналогом загальних здібностей, та які доцільно розглядати системно, як синтетичний прояв рівня творчих можливостей дитини (творчий компонент або креативність), пізнавального розвитку (інтелектуальний компонент), пізнавальної активності, зацікавленості та загальної научуваності дитини (поведінково-результативний компонент). Розвиток пізнавальної спрямованості дітей молодшого шкільного віку базується на застосуванні різних форм сучасних ігрових технологій (в тому числі комп'ютерних) та ігрових психотехнік (розвивально-дидактичних, рухових, релаксаційних), що дозволяє системно оптимізувати базові компоненти пізнавальних здібностей у їх поєднанні, серед яких провідним визначається творчий компонент.

Передумовами розвитку пізнавальної спрямованості дітей є базові психологічні особливості молодшого шкільного: активізація пізнавальних інтересів дитини, інтерес дитини до навчання, швидке й гнучке реагування на безпосередні враження, пізнавальна активність, підвищена схильність до засвоєння й впровадження знань, гострота та рухливість сприйняття, гнучкість і швидкість мисленнєвих процесів тощо.

Ефективним щодо поглиблення пізнавальної спрямованості у дітей молодшого шкільного віку є застосування різноманітних за змістом, спрямованістю (комп'ютерні, дидактичні, змагальні, імітаційні, релаксаційні, рольові) і засобами (зі знаряддям, без знаряддя) ігрових психотехнік, які орієнтовані, перш за все, на розвиток "домінантних показників" пізнавальних здібностей, які у кожної дитини мають різну специфіку. Завдяки цьому оптимізується весь процес розвитку пізнавальних здібностей дитини, виробляється найважливіший для наступного кроку розвитку дитини індивідуальний "почерк", що проявляється в першу чергу в індивідуально-успішному вирішенні дитиною пізнавальних завдань, гармонійності розвитку різних компонентів пізнавальних здібностей.

Проблема мотивації і мотивів поведінки та діяльності - одна із стрижневих у психології. Мотивація - одне з базових понять, що використовується для пояснення рушійних сил поведінки, діяльності людини. Мотиваційна сфера - ядро особистості, що включає систему мотивів (мотивацію) у їх супідрядному взаємозв'язку (ієрархії). Дослідження мотивів у психології відбувається за різними напрямками, а саме через складання їхніх класифікацій, феноменологічний опис, побудову структури окремих мотивів. Таким чином, класифікаційний, феноменологічний і структурний підходи, маючи власну специфіку, є взаємодоповнюючими та взаємопроникаючими.

Ефективність учбової діяльності безпосередньо залежить від мотивів, які спонукають учня до активності і визначають її спрямованість. Будучи невід'ємним компонентом учіння, мотивація чинить вплив як на перебіг, так і на ефективність діяльності школярів. Учбова діяльність дитини стимулюється не одним мотивом, а цілою системою різноманітних мотивів, які переплітаються, доповнюють один одного, перебувають у певному співвідношенні між собою.

В учбовій діяльності школяра мотивація виконує спонукальну, організуючу і смислоутворюючу функції. Мотиви є наслідком психологічної переробки дитиною тих впливів, які надходять від сім'ї, школи, громадських установ і зумовлюються усвідомлюваним чи недостатньо усвідомлюваним ставленням до них залежно від вікових та індивідуальних особливостей дитини.

Мотивація учіння відіграє важливу роль у становленні особистості, адже без неї неможлива ефективна учбова діяльність та розвиток здатності і потреби до самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти. Саме у молодшому шкільному віці закладається основа для подальшого учіння школяра і часто від бажання вчитися у початковій школі залежить і прагнення до учіння у середніх та старших класах.

Результати констатуючого експерименту свідчать, що для дітей-шестирічок початкової школи найменш характерним є тип мотивації учіння, пов'язаний з інтересом до знань і потребою в їх вивченні. Учбово-пізнавальний мотив посів найнижчу позицію. На початку навчання у школі провідне значення для дитини мають соціальні та позиційні мотиви, значну мотиваційну роль відіграють і одержувані учнями оцінки. Проте для 20% першокласників переважаючим ще залишається ігровий мотиви, неадекватно перенесений у нову навчальну сферу. Окрема група учнів вчаться з примусу (6%).

Із зазначеного вище теоретичного і практичного викладення результатів дослідження робимо висновки, що у першокласників переважають зовнішні мотиви учіння (мотиви соціального значення) над внутрішніми. Можна зробити припущення, що у віці шести-семи років внутрішні мотиви неусвідомлені, усвідомлення значення учіння як виду діяльності настає з часом, під впливом різних зовнішніх та внутрішніх чинників самого учня.

Відсоткова доля внутрішніх мотивів учіння збільшується відповідно до терміну учіння і досягає максимального показника в учнів 4 класу (47%). Це, на нашу думку, вказує на усвідомлення учнями самої учбової діяльності. Зовнішні позитивні мотиви є особливо дієвими для учнів 1 (23,5%) та 2 (23,5%) класів. А далі вони поступово втрачають свою значущість у третьокласників (17,6%) та четвертокласників (11,7%). Бажання отримати похвалу з боку значущих дорослих відзначається у 97,2% усіх опитаних учнів.

Подібна тенденція простежується і у дієвості зовнішніх негативних мотивів. Проте тут картина є дещо іншою. Найвищий показник засвідчили другокласники (17,6%), а найнижчий - третьокласники (5,8%). На кінець закінчення початкової школи зовнішні негативні мотиви дещо зростають, проте і надалі залишаються у межах низького рівня (4 клас - 11,7%). Отже, примус батьків і страх бути найгіршим у класі є дієвою негативною мотивацією для сучасних молодших школярів.

Соціальна значущість учіння особливо підкреслюється в учнів 1 класу (17,6 %). Аналіз показників свідчить, що шкільна атрибутика і надалі має значний вплив на навчальну діяльність молодших школярів 2, 3 та 4 класів. Майже усі учні вказували на значущість перерви, спілкування на перерві з однолітками, відпочинку тощо. Проте мотиви соціальної значущості учіння, спрямованість на оцінку та уникнення покарання недостатньо дієві, стійкі та довготривалі. Ці мотиви можна виокремити у групу нестійких, мало усвідомлених, неузагальнених, які є основною причиною зниження мотивації учіння молодшого школяра.

Мотивація престижу шкільного навчання зазнає суттєвих змін від початку навчання (1 клас - 47%, 2 клас - 35,5%) до закінчення початкової школи (3 клас - 29,4%, 4 клас - 17,6%). Як бачимо, особливо чутливі до оцінки та похвали за результати шкільної праці саме першокласники і другокласники. Хоча і відповіді учнів 3 та 4 класів підкреслюють наявність у дітей мотивації престижу.

Значення оціночної мотивації, на нашу думку, набуває цінності для школярів за рахунок переносу оцінки за навчальні успіхи на оцінку себе як особистості. І це не випадково, адже більшість учителів і батьків, підкреслюючи значення навчальної діяльності, характеризують і особистість учня як позитивного чи негативного (молодець, вчиться на відмінно). Аналіз відвідувань уроків дає змогу констатувати той факт, що позитивно підкріплена учителем учбова діяльність учнів супроводжується не тільки позитивним емоційним піднесенням, а й активною діяльністю впродовж уроку - більше половини учнів активно працювали після підкріплення позитивної оцінки похвалою вчителя. У випадках, коли позитивна діяльність учнів не підкріплювалась підтримкою чи схваленням учителя, їхня активність знижувалась.

Спрямованість на отримання знань зростає в учнів 3 і 4 класів. Висока спрямованість на оцінку, як вид мотивації, спостерігається на усіх класно-вікових проміжках. Але найвищими є показники в учнів другого та третього класів. Проте не всі діти першого і другого класів добре розуміють об'єктивну роль оцінки. Для молодших школярів оцінка виражає і оцінювання знань учнів, і суспільну думку про нього, тому діти прагнуть до неї не власне заради знань, а заради того, щоб зберегти і підвищити свій престиж.

Із отриманих результатів очевидні важливість і необхідність формування та корекції мотиваційної системи учнів, яка визначатиме характер учіння та динаміку розумового розвитку. З огляду на це першочерговим завданням навчально-виховного процесу у початковій школі є подолання негативного ставлення учнів до шкільного навчання, формування далекоглядної мети учіння, виховання у молодших школярів правильної організації самостійного оволодіння знаннями, помічати власні навчальні недоліки, застосовувати пізнавальні здібності та свідоме керування своєю учбовою діяльністю.

Провівши серію корекційних занять з учнями третіх класів, були отримані позитивні результати. Вони виявилися у значному підвищенні внутрішніх мотивів учнів на навчальну діяльність. Так, якщо до початку занять ця мотивація становила 17,6 %, від загальних стимулів до навчання, то після корекційної роботи цей показник зріс до позначки 35,3%. Також підвищився показник соціальної значущості навчання -- з 11,7% до почату занять, і до 23,5 % після їх закінчення.

Ці результати дають нам можливість говорить про ефективність розробленої корекційної програми, а тому, можна рекомендувати її для підвищення мотивації навчальної діяльності та пізнавальної спрямованості учнів молодших класів.

Молодший шкільний вік має великі резерви формування мотиваційної сфери учіння, які необхідно використовувати, щоб уникнути "мотиваційного вакууму" при переході в середню школу. У цьому віці головний зміст мотивації полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися. Молодший шкільний вік - початок становлення мотивації учіння, від якого великою мірою залежить подальша доля дитини. Перед педагогами сучасної школи стоїть досить важливе завдання знайти нові шляхи формування позитивної мотивації школярів до здійснення учбової діяльності.

Список використаної літератури

1. Афанасьев С.П., Коморин С.В. Триста творческих конкурсов. -- М., 1997.

2. Бабанский Ю.К. Як оптимізувати процес навчання. М., 1978.

3. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання - К., 1997;

4. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994;

5. Виноградова М.Д., Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. -- М.: Просвещение, 1977;

6. Винокурова Н.К. Магия интеллекта, или Книга о том, когда дети бывают умнее, быстрее, смышленее взрослых. -- М.: Эйдос, 1994;

7. Воронина Т.П. 100 головоломок, игр, занимательных задач, викторин. Для начальной школы. -- М.: Аквариум, 2001;

8. Галузинський В.М. Педагогіка. - Київ: Вища школа, 1995;

9. Голуб Н.М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей: Науково-методичні матеріали для студентів педагогічних навчальних закладів. - Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, 2005.- Частина 2. - 23 с.;

10. Голуб Н.М. Реалізація евристичної функції пізнавальних завдань випереджаючого характеру в роботі з 6-річними учнями // Гуманізація навчально-виховного процесу. - Наук.-метод. зб. - Вип. XXII. - Слов'янськ: СДПУ, 2004. - С.242- 246;

11. Голуб Н.М. Підготовка вчителя до роботи з 6-річними дітьми // Зб. наук. пр. Бердянського державного педагогічного університету. - № 2 (Педагогічні науки). - Бердянськ: БДПУ, 2003. - С.79- 85;

12. Голуб Н.М. Умови формування стійких пізнавальних інтересів у дітей 6-річного віку // Матеріали IV Міжнародної наук.-практ. конф. "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління". - Харків: Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті", ХНУ ім. В.Н. Каразіна 2003. - С.186-187;

13. Голуб Н.М. Щоб учитися було цікаво // Палітра педагога. - 1999. - № 2. - С.17-19.

14. Кирилова Г.Д. Теорія й практика уроку в умовах розвиваючого навчання. М., 1980.

15. Кобаль В.І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів учнів // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Київський національний лінгвістичний університет, збірник наукових праць. Випуск 24. -- К., 2003. - С.20-24.

16. Кобаль В.І. Проблеми формування пізнавальних інтересів у навчальній діяльності школярів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 6. -- К., 1998. -- С.56-58.

17. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников. -- М.: Педагогика, 1985.

18. Коноваленко С.В. Развитие познавательной деятельности у детей от 6 до 9 лет. -- М.: Гном-Пресс, 1998.

19. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников - М.: Просвещение, 1976, - 304 с.

20. Лернер И.Я. Дидактична система методів навчання. М, 1976.

21. Лихачов Б.Т. Педагогика. Курс лекций: Учебное пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК. -- М.: Юрайт, 1999.

22. Лопатина А.А., Скребцова М.В. Секреты мастерства. 62 урока о профессиях и мастерах. -- М.: Книжный Дом Локус, 2002.

23. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. -- М.: Просвещение, 1993.

24. Махмутов М.И. Організація проблемною навчання в школі. М., 1977.

25. Морозова Н.Г. Учителю о познавательном интересе. -- М.: Знание, серия Педагогика и психология, 1999.

26. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. Кн. для учителя - М.: Просвещение, 1990 - 175 с.

27. Освітні технології. Навч.-метод. посіб / За заг. ред. О.М. Пєхоти - К.: А С К, 2001 - 256 с.

28. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений /В.АСластенин, И.ФИсаев, А.ИМищенко, Е.НШиянов. -- 3-е изд. -- М.: Школа -- Пресс, 2000.

29. Пидкасистый П.И. Самостійна пізнавальна діяльність школярів у навчанні. М., 1980.

30. Подмазін С. Психологія особистісно-орієнтованого навчання // Сучасні шкільні технології Ч 1 / Упоряд. І. Рожнятовська, В. Зоц - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004 - С.50-63.

31. Пов'якель Н.І., Улькіна Т.В. Ігрові психотехнології в системі підготовки спеціалістів початкової освіти до психологічної роботи з пізнавальними здібностями дітей // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. - Збірник статей. - Частина 1. - Випуск 3. - К.: Педагогічна преса, 2001. - С. 201- 207.

32. Приходько М.Л. Педагогіка вищої школи: курс лекцій для магістрів. -- Запоріжжя: ЗДУ, 2001. -- 96 с.

33. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. -- К., 1997.

34. Симановский А.Э. Развитие творческого мышления детей. -- Ярославль: Гринго, 1996.

35. Ситуация успеха // Відкритий урок - 2002 - № 19-20 - С.48.

36. ; Скаткин М.Н. Удосконалювання процесу навчання. М., 1971.

37. Сухомлинский В.А.Серце віддане дітям. -- Вибрані твори в 5 томах. --Т. 3-К.: Рад. шк, 1977.

38. Тихомирова Л.Ф. Логика. Дети 7-10 лет. -- Ярославль: Академия развития, 2001.

39. Улькіна Т.В. До проблеми дослідження проявів і психологічного змісту пізнавальних здібностей у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. - Випуск 11. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. - С. 242 - 247.

40. Улькіна Т.В. Особливості змісту пізнавальних здібностей. Рання психодіагностика та психологічна підтримка обдарованих дітей з особливими потребами // Актуальні проблеми виховання та навчання студентів з особливими потребами. Збірник наукових праць - К.: Університет "Україна", 2002. - Випуск 1. - С. 173 -179.

41. Щукина Г.И. Мотивация учения - М.: Научное образование, 1980.

42. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. -- М.: Просвещение, 1999.

43. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. -- М., 1991.

44. Щукина Г.И. Познавательный интерес в учебной деятельности школьника. -- М., 1975.

45. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. -- М.: Педагогика, 1998.

46. Энциклопедия «Я познаю мир. Наука». -- М.: Астрель, 2002.

Додатки

Додаток А. 1

Карта стану мотивації навчання учнів і ходи її формування (за А.К. Марковою)

Тип відношення до навчання	Мотивація до навчання	Уміння вчитися
	Мотиви	Цілі	Емоції	Навченість	Навчання
				Знання	Навчальна діяльність
Негативне	Перевага мотивів уникнення неприємностей, покарання. Відсутність інтересу до процесу та змісту навчання. Пояснення своїх невдач зовнішніми причинами.	Відволікання на уроках. Невміння почати роботу. Низький рівень домагань.	Негативні емоції страху, образи незадоволеності собою і вчителем.	Знання про факти. Вузьке коло знань.	Навчальна діяльність несформована. Невміння виконувати кілька дій у певній послідовності. Низька самооцінка.	Відсутність перенесення знань до нових умов. „закритість" для допомоги іншої людини.
Нейтральне (пасивне) відношення	Нестійкі мотиви інтересу до зовнішніх результатів навчання.	Відхід від труднощів. Відсутність самостійних цілей, неповернення до невирішених завдань.	Негативні емоції нудьги, невпевненості. Нестійкість емоцій.	Дізнавання й відтворення готових знань.	Виконання окремих навчальних дій за інструкцією і за зразком.	Пасивність у нових умовах і ситуаціях.
Позитивне (аморфне) відношення	Широкий пізнавальний мотив як інтерес до результату навчання і до оцінки вчителя. Нестійкість мотивів.	Орієнтація на результат своєї діяльності. Розуміння, первинне осмислення і досягнення цілей, поставлених вчителем.	Емоції подиву, переживання, незвичайні, новизни та розважальності навчального матеріалу. Позитивні емоції від перебування в ліцеї. Загальний нестійкий позитивний настрій до навчання, що залежить від ситуації.	Знання про факти, поняття, терміни. Запам'ятовування знань.	Розуміння та виконання навчального завдання, поставленого вчителем. Виконання ряду навчальних дій за інструкцією. Підсумковий контроль і самооцінка за результатом роботи.	Сприйняття до засвоєння нових знань.
Позитивне (пізнавальне) відношення	Нові мотиви із самостійно поставлених цілей. Усвідомлене співвіднесення мотивів і цілей своїх дій.	Поставка мети із урахуванням суб'єктивної ймовірності успіху, уміння визначити витрачання сил і часу на досягнення мети. Пояснення причин своїх успіхів і невдач.	Позитивні емоції від пошуку різних способів вирішення. Усвідомленість емоцій. Негативні емоції тимчасової невдоволеності собою при зіткненні завданнями нових труднощів.	Знання про закони і теорії, про способи діяльності. Застосування знань у знайомих умовах. Розуміння знань. Репродуктивний рівень засвоєння знань.	Покроковий самоконтроль і самооцінка по ходу роботи. Розрізнення способу і результату навчальної діяльності, усвідомлений пошук різних способів вирішення. Адекватна самооцінка.	Сприйнятливість до засвоєння способів навчальної роботи.
Позитивне (активне, творче) відношення	Мотиви вдосконалювання способів навчальної діяльності (самоосвіти). Самостійність мотивів.	Постановка самостійної мети. Усвідомлення себе, як суб'єкта навчальної діяльності та джерела активності в навчанні.	Позитивні емоції при постановці проблеми. Негативні емоції тимчасової незадоволеності при самостійній постановці більш складних завдань.	Знання про методи пізнання. Продуктивний рівень засвоєння знань. Гнучкість і оперативність знань.	Гнучкість і мобільність навчального завдання та способів навчальної діяльності. Прогностичний самоконтроль і самооцінка до початку роботи. Висока самооцінка.	Сприйнятливість до засвоєння узагальнених раціональних способів організації своєї навчальної роботи. Перенесення способу дій в нові умови.
Позитивне (особистісне, відповідальне) відношення	Мотиви вдосконалювання способів співробітництва з іншою людиною в ході навчально - пізнавальної діяльності. Мотиви відповідальності.	Постановка соціально значимих цілей. Передбачення соціальних результатів і наслідків досягнення своїх цілей. Наполегливість і завзятість під час подолання своїх удач і невдач внутрішніми причинами.	Позитивні емоції впевненості у своїх можливостях, гордості та гідності. Позитивні та негативні емоції і співпереживання вчителю і учням.	Оцінювання як наявність своїх особистих суджень з приводу знань і способів навчальної діяльності.	Виконання навчання як соціально значимої діяльності. Виконання результатів навчання у соціальній практиці. Оволодіння культурою навчальної роботи, складаними вміннями, навичками та звичками. Уміння зайняти умовну позицію в спільній діяльності.	Сприйнятливість до нових видів співробітництва під час навчання, до нових способів застосування засвоєного у соціальній практиці. Готовність до співробітництва. Швидкий темп просування.

Додаток А. 2

Класифікація психологічних причин низької мотивації навчання, що найчастіше зустрічаються, їхні ознаки та способи подолання

Причини	Ознаки	Способи подолання
Погане здоров`я.	Швидко стомлюється або до кінця уроку; або після перших уроків. Часто пропускає заняття.	Спостереження у лікарів, полегшений режим.
Не враховуються індивідуальні особливості нервової системи учня.	Учень не встигає виконати завдання у запропонований час, болісно реагує на невдачі.	Допомогти учню вивчити свої особливості, й навчити його їх враховувати в процесі діяльності. Вчителеві дотримуватися певних правил у роботі з такими учнями (наприклад не ставити їх у ситуацію миттєвої відповіді).
Відсутність мотивації досягнення успіху.	Низька самооцінка, нерішучість, не проявляє ініціативи, проявляє непевність у своїх силах.	Підвищити самооцінку учня, сприяти формуванню мотивації.
Несформованість прийомів навчальної діяльності.	Не володіє способами навчальної роботи (наприклад, не вміє працювати з підручником, не контролює свою роботу).	Навчити основним прийомам навчальної діяльності.
Недоліки в розвитку пізнавальних процесів.	Не може зосередитися, погана пам`ять, зазнає труднощів при вирішенні завдань.	Використання коригувальних вправ на розвиток пізнавальних процесів.

Додаток А. 3

Психологічна характеристика молодшого шкільного віку

Віковий період. Молодший шкільний вік
Вікові межі. 6(7) - 10 (11) р.
Провідна діяльність. Учбова діяльність
На що спрямована пізнавальна діяльність. На пізнання основ наук.
Яка сфера психіки переважаюче розвивається. Інтелектуально-пізнавальна.
Психологічні новоутворення. На межі дошкільного і молодшого шкільного віку: "внутрішня позиція школяра" (являє собою сплав двох потреб - пізнавальної потреби та потреби у спілкуванні з дорослими на новому рівні). У молодшому шкільному віці: довільність психічних процесів, вміння свідомо ставити мету, шукати засоби її досягнення, долати труднощі; внутрішній план дій (у процесі навчання формується здатність до виконання дій про себе, дитина планує, намічає перспективи); рефлексія; самоконтроль.
Соціальна ситуація розвитку. Вступ дитини до школи зумовлює зміну соціальної ситуації розвитку. Встановлюються якісно нові відносини між дитиною і колективом класу, між дитиною і дорослим, який його навчає. Соціальна ситуація розвитку залежить від рівня задоволення соціальних потреб школяра, які реалізуються в межах взаємодії "вчитель-учень" і "учень-учень". Система відносин "Дитина-суспільний предмет" (за Д.Ельконіним).
Сензитивний період. Сензитивний до засвоєння морально-психологічних норм і правил поведінки, до оволодіння цілями і способами систематичного навчання.
Протиріччя віку. Моральний розвиток відстає від інтелектуального.
Вікові кризи. Криза 7 років: народження соціального Я. Дитина усвідомлює своє місце у світі суспільних відносин, відкриває значення нової соціальної позиції - позиції школяра. Криза супроводжується переоцінкою цінностей, узагальненням переживань, появою внутрішнього життя, втратою дитячої безпосередності.

Додаток А.4

Структура учбової діяльності (Д. Ельконін, В.Давидов)

мотивація	Мотив - це те, заради чого учень здійснює ту чи іншу діяльність. О.М. Леонтьєв розрізняє мотиви, які розуміють учні і мотиви реально діючі. Л.І. Божович виділяє широкі соціальні мотиви і учбово-пізнавальні. С. Урдю виділяє внутрішні мотиви (пов'язані з процесом і змістом діяльності) та зовнішні. До останніх відносить: а) широкі соціальні: мотив обов'язку і відповідальності перед суспільством, групою, окремими людьми; мотиви самовираження і самовдосконалення); б) вузько особистісні (прагнення отримати схвалення з боку інших людей; прагнення отримати високий соціальний статус); в) мотиви уникнення неприємностей, які можуть виникати через незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей.
Учбова задача	Учбова задача - це система завдань, при виконанні яких учень засвоює найбільш загальні способи дій. Учбова задача спрямована на удосконалення самого учня. Г.Балл виокремлює кілька видів учбових задач, які використовуються у початкових класах: проблемні задачі (евристичні вказівки); пізнавальні задачі (дають інформацію, яка має довго зберігатись у пам'яті: таблиця множення, граматичні правила); орфографічні і пунктуаційні задачі, яких немає в тексті підручника і які не даються вчителем, а які учні самостійно розв'язують під час написання контрольних диктантів, переказів, творів; комунікативні задачі (на передачу мовними засобами інформації від суб'єкта (учня) до об'єкта.
Учбові дії	Учбові дії необхідні для розв'язання учбової задачі. До їх складу входять ряд учбових операцій. За допомогою учбових дій діти відтворюють і засвоюють взірці загальних способів розв'язання задач і загальні прийоми визначення умов їх використання. Виконуються ці дії як у предметному, так і розумовому плані. Виокремлюють учбові дії: мисленнєві, перцептивні, мнемічні, інтелектуальні; репродуктивні (виконавчі) та продуктивні (створення нового). Окремим завданням навчального процесу на цьому етапі є спеціальне формування в учнів системи необхідних учбових дій.
Дії контролю	Дії контролю - це дії звірки, співставлення учбових дій із зразком, заданим ззовні, що здійснюються на основі механізму зворотного зв'язку або зворотної аферентації. Виокремлюють етапи контролю: 1) контроль вчителя; 2) взаємоконтроль; 3) самоконтроль. Види контролю: за кінцевим результатом; покроковий (корекція діяльності, слідкування за ходом дій, за тим, як дія виконується в даний момент, які дії виконані, що ще потрібно зробити); перспективний самоконтроль (найбільш досконалий вид саморегуляції, корегування діяльності на кілька операцій вперед, прирівнювання майбутньої діяльності зі своїми потенційними можливостями її виконання).
Дії оцінювання	Дії оцінювання - це оцінювання дитиною своєї діяльності на різних етапах її виконання. Найбільш загальна і важлива функція самооцінки - регулятивна. Виокремлюють такі етапи самооцінки: 1) оцінює вчитель; 2) взаємооцінка; 3) самооцінка. Види самооцінки: ретроспективна (оцінка досягнутих результатів своєї діяльності) та прогностична (оцінка учнем власних можливостей, співставлення умови задачі зі своїм досвідом). У діях самооцінки (як і самоконтролю) виділяють три ланки: а) модель, образ бажаного результату; б) процес зіставлення цього образу дії з реальною дією; в) прийняття рішення про продовження або корекцію дії.

Додаток Б. 1

Стимульний матеріал до методики "Вивчення емоційного ставлення дитини до школи" (Урунтаєва Г.А., Афонькіна Ю.А.)

Хороший	Поганий
Дорослий	Дитячий
Чистий	Брудний
Пасивний	Активний
Добрий	Злий
Сумний	Веселий
Швидкий	Повільний
Сильний	Слабкий
Великий	Маленький
Важкий	Легкий
Гарячий	Холодний
Сміливий	Боягузливий
Світлий	Темний

Протокол методики "Емоційне ставлення до школи"

ВІК ДИТИНИ		Прикметники-характеристики
	Для дошкільника	Для школяра
	+	-	відмова	+	-	відмова
1клас ( р.)

Додаток Б. 2

Опитувальник "Спрямованість на набуття знань" (Є.П. Ільїн, Н.А. Курдюкова)"

Одержавши погану оцінку, ти, повернувшись додому:

а) відразу сідаєш за уроки, повторюючи і те, що погано відповів;

б) сідаєш дивитися телевізор чи грати на комп'ютері, думаючи, що урок з цього предмета буде ще через день.

Після одержання гарної оцінки ти:

а) продовжуєш сумлінно готуй ся до наступного уроку;

б) не готуєшся ретельно, тому що знаєш, що все одно не запитають.

Чи буває, що ти залишаєшся незадоволений відповіддю, а не а оцінкою:

а) так;

б) ні.

Що для тебе навчання:

а) пізнання нового;

б) тяжке заняття.

Чи залежать твої оцінки від старанності підготовки до уроку:

а) так;

б) ні.

Чи аналізуєш ти після одержання низької оцінки, що ти зробив неправильно:

а) так;

б) ні.

Чи залежить твоє бажання готувати домашнє завдання від того, чи ставлять за нього оцінки:

а) так;

б) ні.

Чи легко ти втягуєшся в навчання після канікул:

а) так;

б) ні.

Чи шкодуєш ти, що не було уроків через хворобу вчителя:

а) так;

б) ні

Коли ти, перейшовши в наступний клас, одержуєш нові підручники, чи цікавить тебе, про що в них йдеться:

а) так;

ні.

Що, по-твоєму, краще - учитися чи хворіти:

а) учитися;

б) хворіти.

Що для тебе важливіше - оцінки чи знання:

а) оцінки;

б) знання.

Додаток Б. 3

Опитувальник "Спрямованість на оцінку" (Є. Ільїн, Н. Курдюкова)

№ з/п	Питання	так	ні
1.	Чи пам'ятаєш ти, коли отримав першу в житті двійку?
2.	Чи турбує тебе, що твої оцінки трохи гірші, ніж в інших учнів класу?
3.	Чи буває, що перед контрольною роботою серце в тебе починає прискорено битися?
4.	Чи червонієш ти при оголошенні тобі поганої оцінки?
5.	Якщо наприкінці тижня ти одержав погану оцінку, у тебе на вихідний поганий настрій?
6.	Якщо тебе довго не викликають, це тебе турбує?
7.	Чи хвилює тебе реакція однолітків на отриману тобою оцінку?
8.	Після одержання гарної оцінки чи готуєшся ти до наступного уроку як слід, хоча знаєш, що все одно ще скоро не запитають?
9.	Чи тривожить тебе очікування опитування?
10.	Було б тобі цікаво учитися, якби оцінок взагалі не було?
11.	Чи хочеш ти, щоб тебе запитали, якщо будеш знати, що оцінку за відповідь не поставлять?
12.	Після одержання оцінки на уроці ти продовжуєш активно працювати?

Додаток Б. 4

Опитувальник "Виявлення мотивації учіння" (за В. Кириленко)

№ з/п	Твердження	так	ні
1.	Я навчаюсь тому, що на уроці мені цікаво
2.	Я навчаюся тому, що змушують батьки
3.	Я навчаюсь тому, що це приносить мені радість
4.	Я навчаюсь тому, що хочу в майбутньому мати гарну роботу
5.	Я навчаюсь тому, що хочу, аби батьки могли мною пишатися
6.	Я навчаюсь тому, що не хочу відставати від інших учнів та своїх товаришів
7.	Я навчаюсь тому, що наш клас найкращий в школі
8.	Я навчаюсь тому, що мені подобаються шкільні перерви
9.	Я навчаюсь тому, що у наш час треба багато всього знати
10.	Я навчаюсь тому, що не хочу бути покараним за невдачі
11.	Я навчаюсь тому, що мені подобається класний керівник
12.	Я навчаюсь тому, що мені подобається, коли мене хвалять
13.	Я навчаюсь тому, що мені подобається ходити в школі у новій шкільній формі
14.	Я навчаюсь тому, що хочу отримувати високі оцінки
15.	Я навчаюсь тому, що мені подобається, коли мене хвалить учитель в класі
16.	Я навчаюсь тому, що до мене часто звертаються однокласники по допомогу
17.	Найкраще у навчанні мені вдається:
	- рахувати, додавати, віднімати, ділити, множити;
	- читати
	- писати
	- ліпити та малювати, робити фізичні вправи

Додаток В

Фрагменти тренінгових занять на тему "Я - школяр. Я - третьокласник!"

Заняття 1

Мета. Створення атмосфери безпеки та позитивного приймання, позитивного настрою на заняттях, консолідація групи; сприяти усвідомленню учнями позиції школяра; розвивати впевненість у собі і своїх можливостях.

Вправа "Моє ім'я". Учні стають у коло та, кидаючи один одному м'яча, називають своє ім'я у лагідній формі. Коли всі учні назвуть своє ім'я, їм пропонується оформити власні беджі, якими вони користуватимуться протягом усього циклу занять (беджі бажано зберігати в тренерській кімнаті).

Робота з казкою. До нашої розмови про навчання зробимо короткий вступ - послухайте віршовану казку "Про Колю"

(автор - Н. Селезньова, творчий переклад - О. Кізь)

Жив на світі хлопчик Коля. Не хотів навчатись в школі,

Робить уроки не любив і мамі твердо говорив:

"В школу не буду я ходити, тому що вмію все робити.

Міліціонером можу стати, буду усіх я захищати!

Чи хворих буду лікувати, а треба - то й дітей навчати.

Усе я вмію вже робити й до школи можу не ходити!"

Сказав так мамі та й побіг, а ввечері він спати ліг.

Заснув і бачить в сні себе, так ніби він мужчина вже.

"Дорослий я, - подумав Коля, - не буду я навчатись в школі.

Усе я зможу, все зумію, я працювати добре вмію!

Піду я хворих рятувати важкі хвороби лікувати!"

Бачить хлопчина: лікар йде й термометр у руках несе.

Коля до лікаря біжить і голосно йому кричить:

"Я вам сьогодні допоможу, усе я вмію, все я можу!"

Та лікар Колі не зрадів, натомість грізно відповів:

"А знаєш ти, як лікувати, що при застуді слід приймати?

Яку призначиш ти мікстуру, щоб знизити температуру?

Ти в школу, друже, не ходив, уроків в школі ти не вчив.

Таблицю множення не знав, і книг корисних не читав.

А якщо в школу не підеш, в житті роботи не знайдеш".

Коля подумав: "Не біда! Професій в світі - не одна!"

Міліціонером хочу стати та всіх у місті захищати!"

Пройшла лиш мить - а той іде та честь колезі віддає.

А Коля голосно кричить: "Злочинця я впіймаю вмить!

Я вам в роботі допоможу, усе я вмію, все я можу!"

Міліціонер сповільнив крок і Колі дав такий урок:

"Чи знаєш ти, як рятувати, життя людей як захищати?

Злочинців швидко як ловити, правопорушників провчити?

Закон ти, хлопче, поважаєш? А Кодекс кримінальний знаєш?

Ти в школу, друже, не ходив, уроків в школі ти не вчив.

Таблицю множення не знав, і книг корисних не читав.

А якщо в школу не підеш, в житті роботи не знайдеш".

Коля подумав: "Не біда! Професій в світі - не одна!

Художником я можу стати, картини буду малювати".

Пройшла лиш мить - а той іде, палітру й пензлики несе.

Коля чимдуж за ним біжить і голосно йому кричить:

"Я вам сьогодні допоможу, усе я вмію, все я можу!"

Художник Колі не зрадів, натомість грізно відповів:

"Чи знаєш ти, як малювати, як фарби вдало підбирати?

Портрет, пейзажі як творити, як натюрморти зобразити?

Ти в школу, друже, не ходив, уроків в школі ти не вчив.

Таблицю множення не знав, і книг корисних не читав.

А якщо в школу не підеш, в житті роботи не знайдеш".

Задумався сумненький Коля: "А може, й справді треба в школу?

Професію знайти я зможу і людям, звісно, допоможу.

Я вивчуся й розумним буду, а сон цей дивний не забуду.

Прокинувся наш хлопчик Коля. Кричить до мами: "В школу! В школу!"

Швиденько речі я зберу і першим в школу я прийду.

Я хочу знати все на світі, всі таємниці на планеті.

Книги корисні прочитаю, усе я вивчу, все пізнаю!"

То ж Коля учнем був зразковим і став художником чудовим.

А міг він стати інженером, лікарем, міліціонером.

Багато нового пізнав й корисним для людей він став.

Питання для обговорення:

Що означає "стати корисним для людей"?

Для чого ви навчаєтесь у школі?

Вправа "Я - третьокласник". Ведучий нагадує дітям, що після літа їх називають по-новому - третьокласниками, а далі пропонує подумати, чим третьокласники відрізняються від першокласників та другокласників.

У другій частині вправи діти по черзі вимовляють фразу "Я - третьокласник" з різними інтонаціями - з радістю, зі страхом, зі здивуванням, задумливо, сердито, замріяно, з гордістю, з тривогою, урочисто, величаво, невпевнено, соромлячись, вихваляючись, . Інтонацію задає ведучий усно чи за допомогою карточок з назвами почуттів.

Вправа "Що цікаво для третьокласника". Діти отримують завдання уявити собі чарівну підзорну трубу, через яку можна роздивитися близьке майбутнє. Чого вони очікують від нової зустрічі зі школою? Якими є їхні бажання? Що їх тривожить та турбує? Що їх лякає у новому навчальному році? Про що вони хотіли б дізнатися? Нехай кожен розкаже, яку картинку він побачив крізь чарівну підзорну трубу.

Вправа "Мої досягнення в школі та вдома". Ця вправа для постійного домашнього самостійного аналізу досягнень учня під час виконання домашніх завдань та батьківських доручень. Кожне заняття пропонується починати з аналізу досягнень дітей за тиждень. Для початку тренер може навести приклад. Учні 3-4 класів можуть зробити це завдання письмово. Цю вправу можна виконувати також і в парах, ускладнивши завдання: після пригадування ситуації, учням роздаються заготовки (вправа "Коло моїх умінь"). Діти попарно мають домовитися, чиї спогади цікавіші та корисніші. Домовившись, складають план презентації спогадів, а наприкінці заняття аналізують вміння слухати іншого.

Вправа "Я виконую домашні завдання". Учні розповідають, як виконують домашні завдання: з яких предметів починають, хто допомагає у підготовці уроків, використовують чернетку чи одразу записують у чистовик, чи перевіряють домашні завдання дорослі. Завдання. Учням пропонується скласти поради щодо виконання домашніх завдань

Заняття 2

Мета. Зняття наруги, створення позитивного настрою, вміння слухати інших, формування та підкріплення позитивної самооцінки; сприяння формуванню дружніх взаємин у класі.

Робота з казкою. Діти слухають та обговорюють казку.

Два міста

Дивна історія трапилась зі мною у дитинстві. Я був приблизно таким, як ви зараз, коли моя сім'я вирішила переїхати в інше місто. До цього часу ми жили у великому світлому будинку. У ньому було дуже спокійно і затишно.

Це було невелике казкове містечко мого дитинства. Усі його мешканці, на диво добрі і привітні люди, часто ходили один до одного в гості, дарували подарунки.

Кожного ранку ми з бабусею прогулювались парком. Зимою ліпили цілу снігову сім'ю. Весною знаходили найдивовижніші квіти для моєї мами. Улітку та поринав у цікаві спостереження за різнокольоровими метеликами, дивними жуками та іншими мешканцями нашого парку. З приходом осені я починав поповнювати свою колекцію, набиваючи кишені гладенькими жолудями і ніжними листочками.

Минав час. Усе частіше я чув від батьків про якісь необхідні зміни. "Прийшла пора", - говорили вони з хвилюванням, часто поглядаючи на мене. Але що це була за "пора", і яке вона мала право змусити мене змінити наш затишний, тихий будинок на зовсім чужі, чорно-білі вулиці неприємного міста, я так і не зрозумів.

Тривожні очікування батьків закінчились нашим переїздом. І моє життя перевернулося з ніг на голову.

Зміни

Чорно-біле місто було містом дітей. У тому розумінні, що батьків я майже перестав бачити, не говорячи вже про бабусю, яка приїжджала до нас лише на вихідні. Центром міста був Головний Будинок, сіра споруда середніх розмірів. Там я і проводив більшу частину свого часу, серед галасливих, чимось постійно зайнятих хлопчиків і дівчаток.

У Головному Будинку мені, як і усім решта дітям, потрібно було вирішувати важливі завдання. І в цих справах нам допомагала єдина доросла з-поміж нас - добра, але строга фея. У неї навіть була справжня чарівна паличка, яку вона ніколи не випускала з рук. А мені так хотілося до неї доторкнутися, хоч один разочок!

Нам говорили, що від нашої праці залежить майбутнє, не лише наше, але й інших людей. Тому я щиро намагався виконувати завдання. Здається, лише у цих випадках мене і помічали.

У перервах між "важливими заняттями" я з боку помічав, як інші діти сміються, граються, і мені ставало ще сумніше. Адже кожен з них вмів щось дуже добре робити, і вони збиралися, демонстрували один одному свої вміння. А я ніяк не міг зрозуміти, що ж таке цікаве можу запропонувати для гри. Я не вмів так високо стрибати, як висока, худа дівчинка з забавним ластовинням, у мене не було такого довгого блискучого волосся, як у її подружки, я навіть не вмів так голосно хрустіти кістками пальців чи виразно сміятися, як ті двоє хлопчиків, що завжди і всюди ходили разом. Можливо, саме тому я ніколи не брав участі в цих іграх, а може просто не хотів цього.

Ще я не розумів, чому мої мама та тато так переживають і так хочуть, щоб я подружився з дітьми із Головного Будинку. Адже у мене були друзі, бабуся, наприклад, чи ті, які спокійно вміщувались у коробці з-під мого улюбленого шоколадного печива. Я маю на увазі набір фар, який я позичив, виїжджаючи з улюбленого містечка, у соковитих зелених дерев, жаркого жовтого сонця, голубого неба, солодкої бабусиної полуниці.

Та все ж таки одного разу мені захотілося взяти участь у спільній грі, і я вирішив підійти до дітей.

Можна мені разом з вами? - запитав я і сам здивувався, почувши свій несміливий голос.

А що ти вмієш? - хором поцікавились діти, а одна дівчинка хитро прижмурила очі.

Намагаючись не хвилюватися, я напружився і став пригадувати, що ж можу робити найкраще. І тут раптом відповідь вирвалася сама по собі:

Я... я можу бути улюбленим...

Дуже треба! - упереміш з насмішками почувся чийсь недоброзичливий голосочок.

Це було останнє, що я пам'ятаю, перед тим, як усе навколо розплилося від непроханих сліз, що виступити на моїх очах, а образа і дивний сором не давали дихнути на повні груди. Мені хотілося щонайшвидше бігти додому і більше ніколи не повертатися до Головного Будинку. Далі я лише пам'ятаю, як повернувся ввечері додому.

А оскільки я був змушений і надалі відвідувати Головний Будинок, то наступні дні стали для мене ще сірішими від попередніх.

Про те, як було знайдено вихід

Минав час… Усі вже забули про той чорний для мене день. Ми готувались до великого свята. Від нас, мешканців Головного Будинку, усе місто очікувало до свята чогось особливого, тому метушня була нестерпна. Але придумати, чим же можна здивувати місто, ніхто не міг. Навіть наймудріша добра, але строга фея із сумом очікувала прозріння.

Повернувшись того дня додому, я відкрив свою потаємний ящик з фарбами і, дивлячись на них, став пригадувати, як яскраво проходили у нас свята раніше, до переїзду. Потім я уявив собі, наскільки милішим, веселішим і живішим могло б стати і це місто, якщо б одягнути його у різнокольорові фарби моєї палітри. Ці думки так заполонили мене, що я і не помітив, як цілий вечір провів за малюванням, ретельно продумуючи, промальовуючи кожну деталь і Головного Будинку, і дворів навколо нього, і площадок.

Зранку, наступного дня, допомагаючи мені зібрати приладдя для "важливих справ", мама поклала до моєї сумки і папку з малюнками. Я цього навіть не помітив.

Коли я діставав усе необхідне для занять, з моєї сумки вислизнули і розсипалися по підлозі усі мої барвисті малюнки. Німе здивування на обличчях дітей і нашої феї змінилося усмішками і захопленими вигуками: "Як гарно!", "Як яскраво!!, "Як чудово!!!"

А потім я побачив, як кольори моїх картин почали весело грати у радісних очах хлопчиків і дівчаток, які не донедавна здавалися мені безнадійно сірими. А тепер діти з інтересом вдивлялися у мої роботи і їхні очі наповнювалися кольорами віри, надії та любові. Їхні погляди, що переливалися кольорами веселки, розмальовували усе, до чого лише торкалися.

Коли ж Головний Будинок повністю розцвів, місто по-справжньому охопило свято, а люди, задоволені і здивовані таким сюрпризом, розходилися, несучи у свої домівки та свої вулиці усе різноманіття фарб.

І наостанок…

З цього незабутнього дня пройшло вже багато років. Місто з тих пір сильно змінилося. Я полюбив його. А Головний Будинок став для мене якоюсь мірою і моєю домівкою.

Питання для обговорення:

Хто здогадався: що таке Головний Будинок?

Хто така добра, але строга фея?

З якими труднощами зіткнувся хлопчик в Головному Будинку?

Чому?

Як він їх подолав?

Вправа "Портфель". Ведучий (дорослий) збирається до школи. Всі інші учні - шкільне приладдя, одна дитина - портфель. У нього ведучий і складає шкільні речі. Учні об'єднуються між собою, взявшись за руки. Вправа розвиває почуття колективу, тактильні контакти, фантазію.

Вправа "Успіх". Учні на аркуші паперу мають записати три гарні вчинки, які вони здійснили протягом останнього тижня. Згодом завдання ускладнюємо, запропонувавши пригадати тільки шкільні справи, які спрямовані на засвоєння знань. Після запису просимо бажаючих прочитати написане, всі учні мають по черзі похвалити однокласника за добрі вчинки. Бажано, щоб вислови похвали не повторювалися.

Вправа "Сходинки уроків". Учням роздаються картки із зображеними сходинками (кількість сходинок відповідає кількості шкільних предметів + один). Учні розташовують предмети, починаючи з верхньої сходинки, відповідно до значущості предмета для дитини. Вправа може мати і діагностичний характер. Ранжування предметів допоможе встановити його значущість для дитини. Після виконання вправи просимо кожного учня усно сказати, чому саме і що подобається йому в даному предметі.

Етюд "Колективний малюнок". Учням пропонується на аркуші ватману, прикріпленому до дошки, намалювати будь-яку ситуацію на шкільну тематику, але так, щоб це був спільний малюнок. Після виконання завдання малюнок розглядається та обговорюється колективно.

Заняття 3

Мета. Формування емоційної підтримки членів групи через створення умов для вибору і прийняття колективних рішень. Формування ініціативності і відповідальності за прийняте рішення.

Вправа "Мої досягнення в школі та вдома".

Вправа "Долоня". Школярам пропонується на аркуші паперу обвести фломастером власну долоню. Потім на малюнку, на кожному пальцеві, починаючи з великого, написати позитивні вислови-характеристики про самого себе.

Вправа "Успіх сьогодні і вчора". Учням пропонується пригадати навчальне дошкільне минуле, наприклад, вік до 6 років коли їх похвалили за виконану навчальну діяльність. Вони мають розповісти свої спогади. Далі пригадують успіхи в навчанні за вчорашній день та порівнюють результати свого розвитку "вчора та сьогодні". Пригадують радість чи задоволення від добре виконаної роботи.

Вправа "Мої навчальні помилки". Учням повідомляється, що кожна людина може помилятися в роботі або не знати, як її виконувати На власні помилки кожен реагує по-різному. Учням пропонується пригадати ситуації, коли щось не вдавалось. На першому етапі вправи діти малюють настрій при невдалій ситуації. Другим етапом тренер пропонує, розділившись на мікрогрупи, обговорити помилки, знайти їх у власній діяльності. Для терапевтичного ефекту, після обговорення з групою, просимо пригадати навчальні ситуації, коли все вдавалось. Можна запропонувати відобразити внутрішній стан через малюнок чи розповісти її групі. Остання частина є обов'язковою для виконання кожним учнем.

Вправа "Мої очікування". 3 ватману виготовляється дерево очікувань. На занятті учням роздаються стрічки різного кольору і пропонується кожному учаснику записати свої очікування від занять у групі (після корекційних занять - очікування від навчання в школі на даний навчальний рік. Це "дерево" вивішується в класі. Вчитель наприкінці навчального року має підбити підсумки очікувань).

Прощання. Вправа "Подаруй усмішку". Ця вправа призначена для зняття скутості учнів. Перший учасник передає в долоні сусідові уявну усмішку з веселими побажаннями, які відображатимуть шкільне життя. Наприклад, побажання отримати відмінну оцінку за біганину на перерві.

Заняття 4

Мета. Розвинути вміння розрізняти бажання, прийняти та утримати мету діяльності, позитивно оцінити власні можливості.

Вправа "Ми". Ведучий просить дітей придумати і сказати, які вони, та наводить приклад: "Ми - веселі". Діти хором викрикують придумані фрази: "Ми - розумні", ""Ми - охайні", "Ми - працьовиті", "Ми - дружні" і т.ін. якщо у дітей виникають труднощі, ведучий їм допомагає.

Вправа "Приємні спогади". Кожен учасник має пригадати шкільну ситуацію, в якій він був задоволений собою, пишався своїми діями та досягненнями. Слід з'ясувати, що саме викликало задоволення, які позитивні відчуття учень пам'ятає. Для початку психолог наводить приклад. Учні 3-4 класів можуть зробити це завдання письмово. Цю вправу можна виконувати також і в парах, ускладнивши завдання: після пригадування ситуації, учням роздаються заготовки (вправа "Коло моїх умінь"). Діти попарно мають домовитися, чиї спогади цікавіші та корисніші. Домовившись, складають план презентації спогадів, а наприкінці заняття аналізують вміння слухати іншого.

Вправа "Мій успіх". Учням пропонується пригадати випадок з власного життя, коли вони досягнули успіху: виступ на святковому вечорі - аплодисменти; отримали високу оцінку з навчання - винагороди; вчасно прийшли до школи та ін. Учні пригадують і емоції, які супроводжували досягнення. Коли всі учасники групи пригадали вказані ситуації, психолог розповідає про позитивні результати та формулює мету на досягнення позитивного результату.

Вправа "Так, ні не говори". Грають по черзі всі учасники заняття. Учням пропонується, відповідаючи на запитання керівника, не вживати слів "так" чи "ні", а замінювати їх іншими, схожими за значенням. Кидаючи м'яч одному з учасників, керівник запитує: - Ти любиш школу? - Ти любиш виконувати домашні завдання? - Ти хочеш залишитись завтра вдома? - Ти добре вчишся? - Всі зайці сірі? - На всіх деревах листя? - Ти любиш читати? Для кожного учасника потрібно скласти по три-чотири запитання для визначення переможця.

Заняття 5

Мета. Визначити емоційний стан учнів під час навчального процесу та формування вміння визначати необхідність здійснення діяльності, створюючи позитивний настрій.

Вправа "Настрій". Учням розповідають про емоційні стани людини. Психолог згадує про смуток, радість, спокій, пов'язуючи емоції з навчальною діяльністю. Залежно відвіку учнів розповідь може мати форму казки, ігри-фантазії, яка міститиме наукові знання. Для яскравості процесу можна використовувати унаочнення: три квітки, які символізуватимуть настрій: розквітла, зів'яла, квітка, прикрашена серпантином. Коли йдеться про спокійний стан, психолог показує розквітлу квітку, говорячи про сумні речі - зів'ялу. А коли мова йде про радісний, піднесений стан - прикрашає квітку серпантином чи люрексом. Далі учні обговорюють запитання: Чи буває у них сумний настрій, коли? Як виходили з такого стану? Що відчували? Що треба робити, щоб настрій покращився? Друга частина вправи - це малювання них емоційних станів, які притаманні учням.

Вправа "Мої бажання та мій успіх". Діти мають пригадати випадок із власного життя, коли вони досягли успіху та бажання, які виникали в цей момент. Оскільки цю вправу діти виконували на минулому занятті, то вони пригадують ситуації самостійно. Учні згадують, якими емоціями були підкріплені досягнення. Коли всі учасники групи відновили у пам'яті вказані ситуації, психолог аналізує взаємозв'язок між бажаннями, що виникли, та отриманим успіхом, формулює мету на досягнення позитивного результату.