Особливості структури особистості в теоріїї Зигмунда Фрейда

1. Витіснення - полягає в тому, що небажані думки або імпульси не допускаються до рівня свідомості.

Витіснення є найбільш неефективним механізмом, оскільки при цьому енергія, що протікає по інстинктивних каналах, не реалізується в діяльності, але залишається в людині, викликаючи зростання напруженості. Бажання витісняється в несвідоме, людина про нього зовсім забуває, але залишилась напруга, проникаючи крізь несвідоме, вона дає про себе знати у вигляді символів, що наповнюють наші сни, у вигляді помилок, описок, застережень. При цьому символ, на думку Фрейда, не є безпосереднім відображенням витісненого бажання, але його трансформацією. Тому він надавав таке значення "психопатологіі повсякденного життя", тобто тлумаченню таких явищ як помилки і сновидіння людини, його асоціації. Відношення Фрейда до символкиі було однією з причин його розбіжностей з Юнгом, який вважав, що існує безпосередній і тісний зв'язок між символом і прагненням людини та заперечував тлумачення, вигадані Фрейдом.

2. Проекція - полягає в тому, що індивідуум приписує іншим свої неприйнятні бажання. При проекції людина приписує іншим ті бажання і почуття, які вона відчуває сама. У тому випадку, коли суб'єкт, до якого було приписане будь-яке почуття, своєю поведінкою підтверджує зроблену проекцію, цей захисний механізм діє досить успішно, так як людина може усвідомити ці почуття як реальні, дійсні, але зовнішні по відношенню до нього і не лякатися їх .

3. Заміщення - полягає в переадресуванні почуттів або імпульсів комусь, для кого вони не призначалися, через можливе покарання з боку істинного об'єкта.

4. Раціоналізація - дозволяє індивідууму знаходити правдоподібні виправдання своїх невдач. Раціоналізація пов'язана з прагненням "Понад-Я" хоча б якось проконтролювати ситуацію, що склалася, надавши їй добропорядного вигляду. Тому людина не усвідомлюючи реальних мотивів своєї поведінки, прикриває їх і пояснює придуманими, але морально прийнятними мотивами.

5. Реактивне утворення - дозволяє знизити рівень тривоги шляхом придушення одних імпульсів і почуттів та посилення імпульсів і почуттів протилежного значення.

6. Регресія - полягає у відступі індивідуума на більш ранню стадію розвитку, більш приємну і безпечну; використанні менш дорослих відповідей у спробі впоратися зі стресом. Регресія і раціоналізація є більш успішними видами захисту, оскільки вони надають можливість хоча б часткової розрядки енергії, що міститься в бажаннях людини. При цьому регресія являє собою більш примітивний спосіб реалізації прагнень, виходу з конфліктної ситуації. Людина може почати кусати нігті, псувати речі, жувати гумку або тютюн, вірити в злих чи добрих духів, прагнути до ризикованих ситуацій тощо, причому більшість з цих регресій є настільки загальноприйнятим, що навіть не сприймаються такими

7. Сублімація - форма заміщення, при якій імпульси Ід спрямовуються на активність, прийнятну в даному суспільстві. Фрейд назвав сублімацію найбільш ефективним механізмом. Цей механізм допомагає направити енергію, яка пов'язана із сексуальними чи агресивними прагненнями, в інше русло, реалізувати її, зокрема, у художній діяльності. Механізм сублімації трактується як основне джерело творчості. У принципі Фрейд і вважав культуру продуктом сублімації і з цієї точки зору розглядав твори мистецтва, наукові відкриття. Найбільш успішною ця діяльність є тому, що в ній відбувається повна реалізація накопиченої енергії, катарсис або очищення людини від неї.

8. Заперечення - виявляється у визволенні індивідуума від загрожуючи йому переживань, викликаних його оточенням, шляхом відмежування від їхнього існування.

9. Компенсація-

Ці механізми діють несвідомо і спотворюють сприйняття реальності особистості.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

Фрейд підкреслював, що між трьома структурами особистості існує нестійка рівновага, тому що не тільки їх зміст, але й напрямки їхнього розвитку протилежні один одному. Інстинкти, що містяться у "Воно" прагнуть до свого задоволення, диктуючи людині такі бажання, які практично не здійсненні ні в одному суспільстві. "Понад-Я", у зміст якого входить совість, самоспостереження та ідеали людини, попереджає його про неможливість здійснення цих бажань і стоїть на варті дотримання норм, прийнятих в даному суспільстві. Таким чином "Я" стає ніби ареною боротьби суперечливих тенденцій, які диктує "Воно" і "Понад-Я". Такий стан внутрішнього конфлікту, в якому постійно перебуває людина, робить його потенційним невротиком. Тому Фрейд постійно підкреслював, що не існує чіткої межі між нормою і патологією, постійне напруження, яке відчуває особистість робить її потенційними невротиком. Можливість підтримувати своє психічне здоров'я залежить від механізмів психологічного захисту, які допомагають людині якщо не запобігти (оскільки це фактично неможливо), то хоча б пом'якшити конфлікт між "Воно" і "Понад-Я".

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

3.1 Опитувальник «Виявлення механізмів захисту»

Адаптація Т.М. Домніч

Мета: виявити домінуючі види психологічних захистів особистості

Вік: з 13 років.

Тест на виявлення захисних механізмів LSI Р. Плутчик був розроблений спільно з Г. Келлерманом і Х.Р. Конто в 1979 році. Цей опитувальник є логічним продовженням оригінальної теорії розробленої Р. Плутчик, яка розглядає захисні механізми в контексті еволюційної структури і припускає, що вони є прямо пропорційні емоціям.

Автор виділяє 8 базисних адаптивних реакцій, які є прототипом 8 базисних емоцій, а в комбінаціях - всіх існуючих емоцій. Базисними емоціями є: страх, гнів, радість, довіра, горе, образа, очікування, здивування.

Психологічний захист (по Плутчик) - є послідовним викривленням когнітивних та емоційних складових образу реальної ситуації з метою зменшення емоційного напруження, яке загрожує особистості у випадках повного або адекватного відображення реальності.

Сприяння психологічного захисту послабляють інтенсивні емоційні реакції і підтримують соціально адекватні відносини.

Психологічні захисту регулюють переживання, експресію і поведінки на базі таких емоцій: регресія - здивування, заміщення - гнів, заперечення - довіра, витіснення - страх, проекція - образа, компенсація -горе, реактивне утворення - радість, раціоналізація - очікування.

Часто переживання цих емоцій і використання відповідних захистів є підставою у формуванні особливих рис характеру особистості:

? регресія (механізм захисту) - здивування (емоція) - наївність чи непослідовність (риса характеру);

? заміщення (механізм захисту) - гнів (емоція) - агресивність;

? заперечення - довіра - товариськість;

? витіснення - страх - невпевненість;

? проекція - образа - підозрілість;

? компенсація - горе - депресивності;

? реактивне утворення - радість - дружелюбність;

? раціоналізація - очікування - раціональність.

3.2 Методика виявлення самооцінки (на основі варіанту методики Т.В. Дембо-С.Я. Рубінштейна)

Методика запропонована С. Я. Рубінштейн (1970) для дослідження самооцінки. У ній використаний прийом Т. Dembo, за допомогою якого виявлялися уявлення обстежуваного про свою самооцінку. С. Я. Рубінштейн значно змінив цю методику, розширив її, запровадив замість 1 шкали відліку 4 (здоров'я, розумовий розвиток, характер і щастя). Слід зауважити, що використання шкали відліку для характеристики якого - або особистісні властивості значно більше сприяє виявленню позиції обстежуваного, ніж застосування альтернативних методик типу профілю полярностей і листа прикметників, коли хворому пропонують набір визначень (впевнений - боязкий, здоровий - хворий) і просять визначити свій стан (Н. Heirmann, 1967). У методиці Дембо - Рубинштейн обстежуваному представляється можливість визначити свій стан за обраною для самооцінки шкалою з урахуванням низки нюансів, що відображають ступінь вираженості тієї чи іншої особистісної властивості.

В залежності від конкретної задачі, що стоїть перед досліджується, в методику можна вводити також інші шкали.

Зіставлення даних про самооцінки з об'єктивними показниками по ряду експериментально - психологічних методик певною мірою дозволяє судити про властивий хворому рівень притязань, ступеня його адекватності. Можна думати, що самооцінка при деяких психічних захворюваннях не залишається постійною, і характер її залежить не тільки від специфічності психопатологічні проявів, але й від стадії хвороби.

3.3 Методика особистісного дифференціалу

Адаптована в НДІ ІМ. В. М. Бєхтєрєва. Методика особистісного диференціала (ЛД) розроблена на базі сучасної російської мови і відображає сформовані в нашій культурі уявлення про структуру особистості. Метою її розробки було створення компактного і валідного інструменту вивчення певних властивостей особистості, її самосвідомості, міжособистісних відносин, який міг би бути застосований в клініко-психологічній та психодіагностичній роботі, а також у соціально-психологічної практиці.

Процедура відбору шкал ОД

ОД сформовано шляхом репрезентативної вибірки слів сучасної російської мови, що описують риси особистості, з подальшим вивченням внутрішньої факторної структури своєрідної «моделі особистості», існуючої в культурі і такої, що розвивається у кожної людини в результаті засвоєння соціального та мовного досвіду.

З тлумачного словника російської мови Ожегова було відібрано 120 слів, що позначають риси особистості. З цього вихідного набору відібрані риси ті, які найбільшою мірою характеризують полюса 3-х класичних факторів семантичного диференціалу:

1. Оцінки

2. Сили

3. Активності.

Випадковим чином вихідний набір рис було розбито на 6 списків по 20 рис. Застосовувалися три паралельних методи класифікації рис в середині кожного з цих списків.

1. Оцінка випробуваним (за 100-бальною шкалою) ймовірності того, що людина, яка володіє властивостями особистості А, володіє і властивостями особистості В. В результаті усереднення ймовірностей індивідуальних оцінок отримано узагальнені показники уявлень про поєднання рис особистості, що складають так звану імпліцитну структуру особистості, властиву для всієї

вибірки вцілому.

2. Кореляції між самооцінками за рисами особистості. Випробувані заповнювали 6 бланків самооцінок, кожен з яких був складений з 20 рис особистості і потребував оцінити їх наявність у випробуваного за 5-бальною

шкалою.

3. 120 рис особистості оцінювалися за 3 шкалами (7-бальним), що становлять фактори семантичного дифференціалу, оцінки усереднювались.

У ОД відібрана 21 особистісна риса. У кількох випадках вихідний список не містив одного з членів необхідної антонімічної пари і був доповнений. Шкали ОД заповнювалися випробуваним з інструкцією оцінити самих себе за відібраними рисами особистості.

ВИСНОВКИ

Не можна дати оцінку сучасним теоріям особистості, не віддавши належного визнання теорії З. Фрейда. Незалежно від того приймаються або відхиляються його ідеї, неможливо заперечувати той факт, що вплив теорій Фрейда на цивілізацію 20 століття був досить сильним. Психоаналіз поширився в багато країн у вигляді системи поглядів на природу людської психіки, явища моралі, релігії, культури, мистецтва, науки, суспільного життя. Погляд Фрейда на природу людини завдав значного удар вікторіанському образу думки, що панував на той час. Він запропонував важкий, але притягальний шлях до досягнення розуміння аспектів психічної життя людей, які вважалися темними і недоступними. Культурологічне розуміння вчення Фрейда пов'язано насамперед з виявленням послідовності переходу вченого від вузьконаукового знання до формування комплексу ідей, що відносяться до філософії, естетики, етики, релігії, ширше - теорії та історії всієї людської культури. Хоча не всі аспекти теорії Фрейда одержали наукове визнання, а багато його положень на сьогоднішній день здаються належать скоріше історії, ніж сучасній психологічної науці, неможливо не визнати, що його ідеї вплинули на розвиток світової культури, не тільки психології, але і мистецтва, медицини, соціології. Фрейд відкрив цілий світ, що лежить за межами нашої свідомості і в цьому його величезна заслуга перед людством.

Без перебільшення можна сказати, що австрійський психолог і психіатр Зігмунд Фрейд є одним з тих учених, хто багато в чому вплинув на весь подальший розвиток сучасної психології, а може бути і направив її по визначеному шляху розвитку.

Список літератури

1. Блейхер В.М., Крук В.И. Патопсихологическая диагностика. Киев, 1986. -567 с.

2. Введение в психологию / Под общ. ред. проф. ПетровскогоА.В. -- Москва: Издательский центр «Ака-демия», 1996. - 496 с.

3. Домнич Т.М. Опросник на определение механизмов защиты // Практична психологія та соціальна робота, 2001. - № 6, - с. 18-21

4. Дьяченко М.И., Кандыбович ЛА. “ПСИХОЛОГИЯ словарь-справочник” Минск, изд. “Хелтон” 1998г.-439с.

5. Ждан А. Н.История психологии: Учебник. -- М.: Изд-ва Ж42 МГУ, 1990.--367 с.

6. Луков В.А. “ЗИГМУНД ФРЕЙД хроника-хрестоматия” Москва, изд. “Флинта” Московский психолого-социальный институт 1999г.-387с.

7. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. Заведений: В 3 кн.-4-е узд.-М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 1: Общие основы психологии.

8. Марцинковская М.Г. Ярошевский “100 выдающихся психологов мира” Москва, изд. “Институт практической психологии” 1995г.и. -- 688 с.

9. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб, заведений. - 2-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр «Академия»; Высшая школа, - 512 с.

10. Уэлл Г. Крах психоанализа. М., 1968.-570 с.

11. Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. - Древний мир - эпоха Просвещения. - М., 1991.-478с.

12. Якунин В.А. История психологии. - СПб., 1998. - 880с.

13. Ярошевский М.Г. История психологии. - М., 1996.-798с.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

ОПИТУВАЛЬНИК «ВИЯВЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ»

Інструкція:

Перед початком дослідження респондентові надається інструкція: уважно прочитайте наведені нижче твердження, що описують почуття, поведінку та реакції людей в певних життєвих ситуаціях, і якщо вони мають до Вас відношення, позначте відповідні номери в опитувальний лист знаком "+"

Питання опитувальника:

1. Зі мною дуже легко ладити.

2. Я сплю більше, ніж більшість людей, яких я знаю.

3. У моєму житті завжди була людина, на яку мені хотілося бути схожим.

4. Якщо мене лікують, то я намагаюся дізнатися, яка мета кожної дії.

5. Якщо я чого-небудь хочу, то не можу дочекатися моменту, коли моє бажання збудеться.

6. Я легко червонію.

7. Одне з найбільших моїх достоїнств - це вміння володіти собою.

8. Іноді у мене з'являється наполегливе бажання пробити стіну кулаком.

9. Я легко виходжу із себе.

10. Якщо в юрбі мене хто-небудь штовхне, я "готовий його вбити".

11. Я рідко запам'ятовую свої сни.

12. Мене часто дратують люди, які командують іншими.

13. Я часто буваю не в своїй тарілці.

14. Я вважаю себе виключно справедливим людиною.

15. Чим більше я здобуваю речей, тим стаю щасливішим.

16. У своїх мріях я завжди в центрі уваги оточуючих.

17. Мене засмучує навіть думка про те, що мої домочадці можуть розгулюють по будинку без одягу.

18. Мені кажуть, що я хвастун.

19. Якщо хтось мене відкидає, у мене може з'явитися думка про самогубство.

20. Майже всі мною захоплюються.

21. Буває так, що я в гніві, що-небудь ламаю або б'ю.

22. Мене дуже дратують люди, які пліткують.

23. Я завжди звертаю увагу на кращу сторону життя.

24. Я докладав багато зусиль і зусиль, щоб змінити свою зовнішність.

25. Іноді мені хочеться, щоб атомна бомба знищила світ.

26. Я людина, у якої немає забобонів

27. Мені кажуть, що я буваю занадто імпульсивним.

28. Мене дратують люди, які манірнічають перед іншими.

29. Дуже не люблю недоброзичливих людей.

30. Я завжди намагаюся випадково кого-небудь не обідити.

31. Я з тих, хто рідко плаче.

32. Мабуть, я багато курю.

33. Мені дуже важко розлучатися з тим, що мені належить.

34. Я погано пам'ятаю обличчя.

35. Я іноді займаюся онанізмом.

36. Я важко запам'ятовую нові прізвища.

37. Якщо мені хтось заважає, то я його не ставлю до відома, а жалуюсь на нього іншому.

38. Навіть якщо я знаю, що я правий, я готовий слухати думки інших людей.

39. Люди мені ніколи не набридають.

40. Я не можу всидіти на місці навіть незначний час.

41. Я мало, що можу згадати зі свого дитинства.

42. Я тривалий час не помічаю негативних рис інших людей.

43. Я вважаю, що не варто даремно злитися, а краще все спокійно обдумати.

44. Інші вважають мене надто довірливим.

45. Люди, які домагаються своїх цілей скандалом, викликають у мене неприємні відчуття.

46. Погане я намагаюсь викинути з голови.

47. Я ніколи не втрачаю оптимізму.

48. Вирушаючи у поїздку, я намагаюся все спланувати до дрібниць.

49. Іноді я знаю, що сержусь на іншого надмірно.

50. Коли справи йдуть не так, як мені потрібно, я стаю похмурим.

51. Коли я сперечаюся, то мені доставляє задоволення вказувати іншим на помилки в його міркуваннях.

52. Я легко приймаю кинутий мені виклик.

53. Мене виводять з рівноваги непристойні фільми.

54. Я засмучують, коли на мене ніхто не звертає уваги.

55. Інші вважають, що я байдужий чоловік.

56. Що-небудь вирішивши, я, тим не менш, часто сумніваюсь.

57. Якщо хтось засумнівається в моїх здібностях, то я з духу протиріччя буду показувати свої можливості.

58. Коли я йду в натовпі, то у мене часто виникає бажання зачепити кого-небудь плечем.

59. Багато людей виводять мене з себе своїм егоїзмом.

60. Їдучи відпочивати, я часто беру з собою яку-небудь роботу.

61. Від деяких харчових продуктів мене нудить.

62. Я гризу нігті.

63. Інші кажуть, що я намагаюся уникати проблем.

64. Я люблю випити.

65. Непристойні жарти приводять мене у замішання.

66. Я іноді бачу сни з неприємними подіями та речами.

67. Я не люблю кар'єристів.

68. Я багато говорю неправди.

69. Порнографія викликає у мене огиду.

70. Неприємності в моєму житті часто бувають через мій кепський характер.

71. Найбільше не люблю лицемірних, нещирих людей.

72. Коли я розчаровуюсь, то часто впадаю в зневіру.

73. Звістки про трагічні події не викликають у мене хвилювання.

74. Торкаючись до чого-небудь липкого і слизького, я відчуваю огиду.

75. Коли в мене гарний настрій, я можу вести себе як дитина.

76. Я думаю, що часто сперечаюся з людьми даремно.

77. У мене не викликають ніяких почуттів небіжчики.

78 Я не люблю тих, хто завжди намагається бути в центрі уваги.

79. Багато людей викликають у мене роздратування.

80. Митися не в своїй ванні для мене велика мука.

81. Я з трудом вимовляю непристойні слова.

82. Мене дратує, якщо не можна довіряти іншим.

83. Я хочу, щоб мене вважали сексуально привабливим.

84. У мене таке враження, що я ніколи не закінчую розпочату справу.

85. Я завжди намагаюся добре одягатися, щоб виглядати більш привабливим.

86. Мої моральні правила вище, ніж у більшості моїх знайомих.

87. У суперечці я краще володію логікою, ніж мої співрозмовники.

88. Люди, позбавлені моралі, мене відштовхують.

89. Я приходжу в лють, якщо хтось мене зачепить.

90. Я часто закохуюсь.

91. Інші вважають, що я зайве об'єктивний.

92. Я залишаюся спокійним при вигляді людської крові.

Ключ

Назва шкали	Номер твердження	Max балів
Витіснення	6, 11, 31, 34, 36, 41, 55, 73, 77, 92	10
Регресія	2, 5, 9, 13, 27, 32, 35, 40, 50, 54, 62, 64, 68, 70, 72, 75, 84	17
Заміщення	8, 10, 19, 21, 25, 37, 49, 58, 76, 89	10
Заперечення	1, 20, 23, 26, 39, 42, 44, 46, 47, 63, 90	11
Проекція	12, 22, 28, 29, 45, 59, 67, 71, 78, 79, 82, 88	12
Компенсація	3, 15, 16, 18, 24, 33, 52, 57, 83, 85	10
Реактивне утворення	17, 53, 61, 65, 66, 69, 74, 80, 81, 86	10
Раціоналізація	4, 7, 14, 30, 38, 43, 48, 51, 56, 60, 87, 91	12

Інтерпретація даних

Регресія

У класичних уявленнях регресія розглядається як механізм психологічного захисту, за допомогою якого особистість у своїх поведінкових реакціях прагне уникнути тривоги шляхом переходу на більш ранні стадії розвитку лібідо. При цій формі захисної реакції особистість, піддаються дії фруструючих факторів, замінює рішення суб'єктивно більш складних завдань на відносно більш прості і доступні в сформованих ситуаціях. Використання більш простих і звичних поведінкових стереотипів істотно збіднює загальний (потенційно можливий) арсенал переважання конфліктних ситуацій. До цього механізму відноситься і згадується в літературі захист по типу "реалізація в дії", при якій неусвідомлені бажання або конфлікти прямо виражаються в діях, що перешкоджають їх усвідомлення.

Імпульсивність і слабкість емоційно-вольового контролю, властива психопатичним особистостям, визначаються актуалізації саме цього механізму захисту на загальному тлі зміни мотиваційно-потрібносної сфери в бік їх більшого спрощення та доступності.

Заміщення

Поширена форма психологічного захисту, що в літературі нерідко позначається поняттям "зміщення". Дія цього захисного механізму проявляється в розрядці пригнічених емоцій (як правило, ворожості, гніву), які направляються на об'єкти, які представляють меншу небезпеку або більш доступні, ніж ті, що викликали негативні емоції і почуття. Наприклад, відкрите прояв ненависті до людини, яка може викликати небажаний конфлікт з ним, переноситься на іншого, більш доступного і безпечними. У більшості випадків заміщення дозволяє емоційне напруження, яке виникло під впливом фруструючих ситуацій, але не призводить до полегшення або досягнення поставленої мети. У цій ситуації суб'єкт може здійснювати несподівані, часом безглузді дії, які дозволяють внутрішню напругу.

Заперечення

Механізм психологічного захисту, за допомогою якого особистість або заперечує деякі фруструючі, що викликають тривогу обставини, або який-небудь внутрішній імпульс або сторона заперечує саме себе. Як правило, дія цього механізму виявляється в запереченні тих аспектів зовнішньої реальності, які, будучи очевидними для оточуючих, тим не менш, не приймаються, не визнаються самої особистістю. Іншими словами, інформація, яка турбує і може призвести до конфлікту, не сприймається. Мається на увазі конфлікт, який виникає при прояві мотивів, що суперечать основним установкам особистості, або інформація, яка загрожує її самозбереження, самоповага або соціальному престижу.

Як процес, спрямований назовні, заперечення часто протиставляється витіснення як психологічної захисту проти внутрішніх, інстинктивні вимог і спонукань. Примітно, що автори методики ІЖС пояснюють наявність підвищеної внушаемості і довірливість у істероідних особистостей дією саме механізму заперечення, за допомогою якого у соціального оточення заперечуються небажані, внутрішньо неприйнятні риси, властивості або негативні почуття до суб'єкта переживання. Як показує досвід, заперечення як механізм психологічного захисту реалізується при конфліктах будь-якого роду і характеризується зовні виразний спотворенням сприйняття дійсності.

Витіснення

3. Фрейд вважав цей механізм (його аналогом є придушення) головним способом захисту інфантильності "Я", неспроможного чинити опір спокусі. Іншими словами, витіснення - механізм захисту, за допомогою якого неприйнятні для особистості імпульси: бажання, думки, почуття, що викликають тривогу, стають несвідомому.

На думку більшості дослідників, цей механізм лежить в основі дії та інших захисних механізмів особистості. Витіснення (пригнічений) імпульси, не знаходячи вирішення в поводженні, тим не менше зберігають свої емоційні та психовегетативні компоненти. Наприклад, типова ситуація, коли змістовна сторона психотравмуючої ситуації не усвідомлюється, і людина витісняє сам факт будь-якого неблаговидного вчинку, але інтрапсихічний конфлікт зберігається, а викликане ним емоційне напруження суб'єктивно сприймається як зовні невмотивована тривога. Саме тому витіснення потягу можуть проявлятися в невротичних і психофізіологічних симптоми. Як показують дослідження і клінічний досвід, найбільш часто витісняються багато властивості, особистісні якості та вчинки, не роблять особистість привабливою у власних очах себе і в очах інших. Слід підкреслити, що Психотравмуючі обставини або небажана інформація дійсно витісняються з свідомості людини, хоча зовні це може виглядати як активну протидію спогадів і самоаналізу.

В опитувальник в цю шкалу автори включили і питання, що відносяться до менш відомому механізмом психологічного захисту - ізоляції. При ізоляції Психотравмуючі і емоційно підкріплений досвід індивіда може бути усвідомив, але на когнітивної рівні, ізольовано від афекту тривоги.

Проекція

В основі проекції лежить процес, за допомогою якого неусвідомлювані і неприйнятні для особистості почуття та думки локалізуються назовні, приписується іншим людям і таким чином стають як би вторинними. Негативний, відтінок відчувають і властивостей, наприклад, агресивність нерідко приписується іншим, щоб виправдати свою власну агресивність або недоброжелательність, яка виявляється як би в захисних цілях. Добре відомі приклади ханжества, коли людина постійно приписує іншим власні аморальні прагнення. Рідше зустрічається інший вид проекції, при якому значущим особам (частіше з мікросоціального оточення) приписуються позитивні, соціально схвалюєте почуття, думки або дії, які здатні підняти. Наприклад, учитель, не виявили особливих здібностей у професійній діяльності, схильний наділяти улюбленого учня талантом саме в цій галузі, несвідомо підносячись тим самим і себе ( "переможцю учню від переможеного вчителя").

Компенсація

Цей механізм психологічного захисту нерідко поєднують з ідентифікацією. Він проявляється в спробах знайти відповідну заміну реального або уявної вади, дефекту нетерпимого почуття іншим якістю, найчастіше за допомогою фантазування або присвоєння собі властивостей, переваг, цінностей, поведінкових характеристик іншої особистості. Часто це відбувається при необхідності уникнути конфлікту з цією особистістю і підвищення почуття самодостатності. При цьому запозичені цінності, установки або думки приймаються без аналізу та переструктурування і тому не стають частиною самої особистості.

Ряд авторів обгрунтовано вважають, що компенсацію можна розглядати як одну з форм захисту від комплексу неповноцінності, наприклад, у підлітків з асоціальних поведінкою, з агресивними і злочинними діями, спрямованими проти особистості. Ймовірно, тут мова йде про гіперкомпенсаціі або близькою за змістом регресії із загальною незрілістю МПЗ.

Іншим проявом компенсаторних захисних механізмів може бути ситуація подолання фруструючих обставин або сверхзадоволення в інших сферах. Наприклад, фізично слабкий або боязкий чоловік, не здатні відповісти на загрозу розправи, знаходить задоволення в приниженні кривдника за допомогою витончені розуму чи хитрості. Люди, для яких компенсація є найбільш характерним типом психологічного захисту, часто виявляються мрійники, які шукають ідеали у різних сферах життєдіяльності.

Реактивні утворення

Цей вид психологічного захисту нерідко ототожнюють з гіперкомпенсацією. Особистість запобігає вираз неприємних або неприйнятних для неї думок, почуттів або вчинків шляхом перебільшеною розвитку протилежних прагнень. Іншими словами, відбувається як би трансформація внутрішніх імпульсів в суб'єктивно розуміють їх протилежність. Наприклад, жалість або дбайливості можуть розглядатися як реактивні освіти по відношенню до несвідомо черствості, жорстокості або емоційного байдужості.

Раціоналізація

Цей захисний механізм часто позначають поняттям "раціоналізація". Автори методики об'єднали ці два поняття, хоча їх сутнісні значення дещо відрізняється. Так, дія інтелектуалізації проявляється у заснованому на фактах надмірно "розумовому" способі подолання конфліктної або фрустріруючої ситуації без переживань. Іншими словами, особистість перериває переживання, викликані неприємної або суб'єктивно неприйнятною ситуацією за допомогою логічних установок і маніпуляцій навіть при наявності переконливих доказів на користь протилежного. Відмінність інтелектуалізації від раціоналізації, на думку Ф. Е. Василюк (1984), полягає в тому, що вона, по суті, являє собою "відхід з світу імпульсів і афекту в світ слів і абстракцій". При раціоналізації особистість створює логічні , але благовидні обгрунтування своєї або чужої поведінки, дій або переживань, викликаних причинами, які вона (особистість) не може визнати через загрозу втрати самоповаги. При цьому способі захисту нерідко спостерігаються очевидні спроби знизити цінність недоступного для особистості досвіду. Так, опинившись у ситуації конфлікту, людина захищає себе від її негативного дії шляхом зниження значимості для себе та інших причин, які викликали цей конфлікт чи психотравмуючу ситуацію. У шкалу інтелектуалізації - раціоналізації була включена і сублімація як механізм психологічного захисту, при якому витіснене бажання і почуття гіпертрофованої компенсуються іншими, що відповідають найвищим соціальним цінностям, сповідувані особистістю.

ДОДАТОК Б

Протокол дослідження

Опитувальника «Виявлення механізмів захисту»

Респондент: Іванова Вікторія Юріївна, 29 років

Експериментатор: Кочетова Олена Володимирівна

Дата: 19 квітня 2009 року

Самопочуття: задовільне

Висновки:

Після проведення опитування за опитувальником «Виявлення механізмів захисту» та підрахунків результатів були одержані наступні дані: переважаючими механізмами захисту є проекція, компенсація та реактивне утворення. Згідно даній шкалі респондент був відвертим.

ДОДАТОК В

МЕТОДИКА ВИЯВЛЕННЯ САМООЦІНКИ (НА ОСНОВІ ВАРІАНТУ МЕТОДИКИ Т.В. ДЕМБО-С.Я. РУБІНШТЕЙНА)

Інструкція

Перед початком дослідження респондентові надається інструкція:

Частина І. Респондентові пропонується обрати із наведеного списку 20 будь-яких якостей особистості, які , на його думку, найбільш часто зустрічаються в житті та у спілкуванні. Пропонується записати їх у будь-якому порядку у другу колонку таблиці на бланку. При цьому можна використовувати будь-які інші якості особистості, що не ввійшли до поданого списку.

Якості особистості:агресивність, акуратність, активність, артистизм, безпечність, бодрість, балакучість, вдумливість, навіюваність, гордість, грубість, жадібність, жорстокість, життєрадісність, заздрість, злопам'ятство, інтелектуальність, інтелігентність, ініціативність, вишуканість, відвертість, іронічність, капризність, конфліктність, легковір'я, повільність, мстивість, мужність, наполегливість, ніжність, нервозність, нестриманість, обережність, пасивність, педантичність, рухомість, підозрілість, принциповість, поетичність, проникливість, байдужість, розсудливість, стриманість,милосердя, сміливість, терплячість, затоплюваність, впертість, черствість, чесність, холодність, цілеспрямованість, егоїзм, економність, енергійність, ентузіазм.

Частина ІІ. Респондентові пропонується ще раз прочитати записані у бланку якості. А потім розглянути ці якості з точки зору їх соціальної корисності та прийнятності. Оцінити кожну якість від 1 до 20. Бали проставити у лівій колонці (N1). Так, бал «1» пропонується поставити навпроти тієї якості, яка менш за все бажана та прийнятна, або пропонується обрати найбільш бажану якість та навпроти поставити «20». Оцінки від 2 до 19 (або від 19 до2) треба розташувати у відповідності з вашими уявленнями про те, наскільки корисними вони є для суспільства. Респондентові зауважують на те, що ні одна оцінка не повинна повторюватися. Коли ця частина виконана, лівий бік бланка необхідно загнути так, щоб цифри у подальшому не було видно.

Ключ

Формула Спірмена

S=1-

d-разність рангів

N-число порівнювальних пар величин двох змінних.

Позитивне «+» значення коефіцієнту кореляції або його наближення до «1» (0,47-0,74) дозволяє стверджувати про об'єктивну самооцінку; більше «1»-завишена самооцінка; «-0,47-(-1)»-патологічно занижена самооцінка.

ДОДАТОК Г

Протокол дослідження

За методикою виявлення самооцінки (на основі варіанту методики Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейна)

Респондент: Іванова Вікторія Юріївна, 29 років

Експериментатор: Кочетова Олена Володимирівна

Дата: 20 квітня 2009 року

Самопочуття: задовільне

Табл.Г1

Інтерпретація даних

N1	Якості	N2	d	d2
4	балакучість	6	-2	4
5	навіюваність	10	-5	25
3	заздрість	1	2	4
15	іронічність	5	10	100
2	нервозність	11	-9	81
16	вдумливість	20	-4	16
11	обережність	13	-2	4
17	пасивність	19	-2	4
1	терплячість	9	-8	64
13	егоїзм	18	-5	25
10	відчуженість	4	6	36
14	агресивність	12	-2	4
9	грубість	8	1	1
18	милосердя	2	16	256
12	нестриманість	17	-5	25
6	мужність	3	3	9
7	активність	16	-9	81
8	динамічність	7	1	1
19	ініціативність	14	5	25
20	розкутість	15	5	25

Висновки:

Після проведення дослідження за методикою «За методикою виявлення самооцінки (на основі варіанту методики Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейна)» та підрахунків результатів були одержані наступні дані: позитивне значення коефіцієнту кореляції та його наближення до «1» дозволяє стверджувати про об'єктивну адекватну самооцінку респондента.

ДОДАТОК Д

МЕТОДИКА «ОСОБИСТІСНОГО ДИФЕРЕНЦІАЛУ»

Інструкція

Перед початком дослідження респондентові надається інструкція: заповнити бланк відповідей, зазначивши прізвище, ім'я, по-батькові, стать та вік.

Бланк ОД та ключ

О+1. Привабливий 3210123-Неприємний

С-2.Слабкий 3210123+Сильний

А+3.Балакучий 3210123 -Мовчазний

О-4.Безвідповідальний 3210123+Добросовісний

С+5.Впертий 3210123-Поступливий

А-6.Замкнутий 3210123+Відкритий

О+7.Добрий 3210123-Егоістичний

С-8.Залежний 3210123+Незалежний

А+9.Діяльний 3210123-Пасивний

О-10.Черствий 3210123+Відкритий

С+11.Рішучий 3210123-Нерішучий

А-12.Млявий 3210123+Енергійний

О+13.Справедливий 3210123-Несправедливий

С-14.Розлаблений 3210123+Напружений

А+15.Метушливий 3210123-Спокійний

О-16.Ворожий 3210123+Дружелюбний

С+17.Впевнений 3210123-Невпевнений

А-18.Відлюдкуватий 3210123+Відвертий

О+19.Чесний 3210123-Нещирий

С-20.Несамостійний 3210123+Самостійний

А+21. Роздратований 3210123-Спокійний

Ключ

Інтерпретація факторів ОД

При застосуванні ОД для дослідження самооцінки значення фактора Оцінки (О) результати свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника говорять про те, що респондент приймає себе як особистість, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, у певному сенсі задоволений собою.

Низькі значення фактора (О) вказують на критичне ставлення людини до самого себе, його незадоволеність власною поведінкою, рівнем досягнень,

особливостями особистості, на недостатній рівні приняття самого себе. Особливо низькі значення цього чинника у самооцінці свідчать про можливі невротичних чи іншиі проблеми, пов'язані з відчуттям малої цінності своєї особистості.

При використанні ОД для вимірювання взаємних оцінок фактор (О) інтерпретується як свідчення рівня привабливості, симпатії, яким володіє один чоловік у сприйнятті іншого. При цьому позитивні (+) значення цього чинника відповідають перевазі, яка надається об'єкту оцінки, негативні (-) - його заперечення.

Фактор Сили (С) в самооцінці свідчить про розвиток вольових сторін особистості, як вони усвідомлюються самим випробуваним. Його високі значення говорять про впевненість у собі, незалежністі, схильність розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатность триматися прийнятої лінії поведінки, залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на астенізацію і тривожність. У взаємних оцінках фактор (С) виявляє відносини домінування-підпорядкування, як вони приймаються суб'єктом оцінки.

Фактор Активності (А) в самооцінці інтерпретується як свідчення екстравертованості особистості. Позитивні (+) значення вказують на високу активність, общітельность, імпульсивність; негативні (-) - на інтравентивність , певну пасивність, спокійні емоційні реакції. У взаємних оцінках відображаєся сприйняття людьми особистісних особливостей один одного.

При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди слід пам'ятати про те, що в них відображаються суб'єктивні, емоційно-смислові уявлення людини про самого себе та інших людей, його відносини, які можуть лише частково відповідати реальному стану справ, але часто самі по собі мають першочергове значення.

ДОДАТОК Е

Протокол дослідження

За методикою «Особистісного диференціалу»

Респондент: Іванова Вікторія Юріївна, 29 років

Експериментатор: Кочетова Олена Володимирівна

Дата: 21 квітня 2009 року

Самопочуття: задовільне

Висновки

Після проведення опитування за методикою «Особистісного диференціалу» та підрахунку результатів були одержані наступні дані: респондент приймає себе як особистість, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, у певному сенсі задоволений собою, впевненість у собі, незалежність, схильність розраховувати на власні сили у важких ситуаціях, екстравертивність, активність.