Виражальні засоби у композиційній структурі освітнього Інтернет-ресурсу

Харків

MEANS OF EXPRESSION IN THE COMPOSITION STRUCTURE OF THE EDUCATIONAL INTERNET RESOURCE

The article is devoted to the study of the system of expressive means on the example of the composition of educational Internet resources. The author examines educational portals and sites in the context of artistic communication. From her point of view, this problem has a clearly expressed functional orientation and cannot be separated from the practices of using the Internet. It is emphasized that the utilitarian content of the educational portal cannot exist outside the boundaries of aesthetics. In a broader sense, it does not exist outside of artistic representations. Beauty and utility coexist as afunctional model.

The analyzed sources allow us to assert that means of expression are the basic tool of the process of use in all its various aspects: from entertainment to education. This inseparability of artistic and functional means is generally characteristic of the field of design, but it is especially relevant for graphic design and multimedia practices.

Conclusions. The spatial and compositional structure of the network resource is based on the principles of screen composition. The screen artistic structure has many differences compared to the compositional solutions of the printed edition. Network consumption of information changes the practice of applying polygraphic principles to work with spatial and compositional solutions. The conducted research makes it possible to single out the following components: 1) dynamism and interactivity of network information; 2) flexible spatial and compositional settings that allow the user to adjust the elements of the content form; 3) network integration and visual properties derived from it (for example, the aesthetics of hyperlinks, which by definition is absent in printed design). The parameter of the compositional behavior of the elements, which is considered by the author as one of the key mechanisms in solving the task of creating a high-quality design, is of great importance for the construction of spatial and compositional solutions.

Key words: educational Internet resource, expressive means in web design, web page composition, Internet aesthetics.

Постановка проблеми

Освітній Інтернет-ресурс представляє собою особливий тип художніх взаємовідносин, які мають чітко виражену функціональну спрямованість та є невід'ємними від практик користування. Попри все, утилітарна змістовність контенту освітнього порталу не може існувати поза межами естетики, а в більш широкому сенсі, - поза межами художніх репрезентацій. Краса та користь співіснують як функціональна модель.

Проаналізовані джерела дозволяє стверджувати, що засоби виразності є базовим інструментом процесу користування у всіх його різноманітних аспектах: від розважального до навчального. Така нероздільність художніх та функціональних засобів є в цілому характерною для сфери дизайну, проте особливо актуальна для графічного дизайну та практик мультимедіа, де художні норми часто виступають у ролі інструментарію користувача.

Інтернет є відносно новою технологією, яка швидко стала цінним інструментом масової комунікації та пред'явлення інформації. При цьому як і будь-яка інша медійна структура, мережа інтернет формувалася не на порожньому місці. Саме це визначило активні запозичення з тих сфер дизайну та візуальної комунікації, які вже існували на момент формування мережевої культури. У першу чергу, це книжкова та журнальна графіка, а також загалом усі існуючі в «до інтернетівську» епоху феномени мультимедіа. Норми та принципи, встановлені цими сферами побутування естетики, швидко знайшли своє віддзеркалення в інтернет-культурі, що помітно впливає на систему виражальних засобів освітніх веб-ресурсів.

Аналіз досліджень

Історіографія питання має очевидну нерівномірність в сторону більшої актуалізації дослідження функціональних властивостей освітніх Інтернет-ресурсів (зокрема, практики юзабіліті). Натомість, наукові публікації, в яких запропонована проблематика аналізу системи виражальних засобів, не є мейнстрімними. Відтак, у межах сформульованої нами постановки питання, ми спиралися на англомовну історіографію. У цьому колі досліджень виділимо роботи Лісбет Торлацій (Thorlacius, L.), Елен Брейдж (Brage, E.), Іди Енгхольм (Engholm, I.) та інших вчених.

Метою статті є дослідження системи виражальних засобів на прикладі композиційної структури освітніх Інтернет-ресурів.

Виклад основного матеріалу

Розглянемо дві основні групи виражальних засобів у композиційній структурі освітніх інтернет-ресурсів.

Перша група: принципи композиції сайту, що походять з норм друкованої графіки. Журнальна та газетна верстка має вкрай широкий вплив на побудову просторово-композиційної структури сайту. Веб-ресурс є своєрідним мультимедійним «дзеркалом» класичного поліграфічного видання.

На наш погляд, серед базових принципів сучасного веб-дизайну варто виділити універсальну групу, що орієнтована на типові та загальновживані закономірності користування та споживання інформації. Серед них, передусім, назвемо: 1) колонаж, або специфічну структуру подачі інформації у модульних колонках; 2) внутрішній рубриткатор, або структуру звернення, що регламентує практики організації змісту; 3) моделі співіснування текстових та зображальних контекстів сайту, які визначають спрямованість звернення та його функції.

Вплив кожного із значних принципів важко переоцінити, так як усі вони мають безпосереднє відношення до проблематики побудови композиційного простору веб-ресурсу.

Наприклад, колонаж є основним структурним компонентом у модульному проектуванні простору сайту. Колонка та міжколонкові інтервали формують фігуративні моделі художньої геометрії сайту. Натомість, внутрішній рубрикатор визначає властивості стильового представлення текстів та зображень, відповідаючи за розпізнавання функціонального поля елементів.

Для прикладу, розглянемо сайт Гарвардського університету (США, Масачусетс), в дизайні якого присутні класичні «друковані» виражальні засоби.

Екранний простір стартової сторінки поділений на три частини, кожна з яких має властиве кольорове тло, що допомагає у аранжуванні інформації та візуально розмежовує застосовані композиційні мотиви. Так, чільний аркуш є своєрідним вступом до контенту, де заглавне фото у контексті загальної екранної репрезентації є цілком самостійним простором. Його роль полягає не тільки в безпосередньому інформуванні споживача щодо контенту, але й має художньо-виражальний зміст. Подібний прийом «простору у просторі» ми також можемо віднести до характерних елементів візуальної культури друкованих видань.

Основний простір перебирає на себе найбільш вагому частину полоси прокрутки екрану, яка займає декілька екранних рамок: споживач має можливість динамізувати цей простір, обираючи актуальний фрейм та змінюючи набір компонентів зображення. У композиційному сенсі, просторова площина складається з текстових елементів-цитат, які є посиланнями на базові матеріали. Принцип їхнього розташування імітує вільне проектування, проте, насправді, є системою модулів, що визначають місце елемента у відповідності до його компонентності: текст - картинка або текст - текст.

Дизайн сторінки має цілу низку рис, які нагадують естетику глянцевого журналу «нульових» років. У першу чергу, це стосується прийомів представлення текстової інформації, проте має вираження і щодо підходів ілюстрування та графічної репрезентації змісту.

Передусім, звернемо увагу на загальну текстову компановку, яка за розмірностями інтерліньяжу та щільністю літерних мас наближена до друкарських стандартів. В екранному сприйнятті така модель не втрачає якості читання, проте має очевидні візуальний ефект: подані у такий спосіб тексти на екрані посилюють враження «повільного читання», більш характерного для паперових видань. При цьому блоки тексту оформленні із застосуванням буквиць, не містять переносів та формалізовані за лівою виключкою. Під час розгортання сторінки на глибину перегляду, текстовий простір звужується до центрального одноколонкового формату, лишаючи вільними простори білого.

Важливо відмітити, що гіперпосилання у сторінці змісту не є традиційними кнопками, а натомість представлені у вигляді авторських цитат із збільшеними маніскульними знаками «лапок», що також є класичним журнальним прийомом. Якщо до цього переліку додати використання інверсій кольору між позитивним та негативним простором основних площин екранну, практичну відсутність модульної верстки та умовно вільне моделювання елементів у межах екранної площини, стають зрозумілими виражальні засоби дизайну такого типу. На наше переконання, вони націлені на створення відповідного режиму сприйняття інформації, що можна охарактеризувати відомою тріадою інтелектуально-емотивного дизайну, характерного для американського графічної культури початку - середини нульових років: класично, виважено, стильно (рис. 1).