Моделювання процесів прийняття управлінських рішень в галузі ІТ в умовах невизначеності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний біотехнологічний університет, м. Харків

Моделювання процесів прийняття управлінських рішень в галузі ІТ в умовах невизначеності

Шафоренко Ігор Юрійович

аспірант кафедри туризму

Анотація

автоматизований моделювання управлінський менеджер

Проблема ефективного, автоматизованого та швидкого пошуку адекватних варіантів вирішення як операційних, так і стратегічних питань, сучасними менеджерами в ІТ-сфері не є вирішеною в повній мірі та потребує застосування не тільки якісних, але й кількісним підходів до оцінки найбільш ймовірних альтернатив. Визначено, що розвиток економічної системи характеризується певним ступенем невизначеності через відсутність необхідної інформації. У статті розглянуті методи пошуку оптимізуючих рішень для завдань, що найчастіше зустрічаються. Розкрито основні засади моделювання процесів прийняття управлінських рішень на підприємстві. Виявлено характерні особливості управлінських рішень, які впливають на процедуру їхнього прийняття. Проаналізовано різні умови, в яких приймаються різні види управлінських рішень та різні алгоритми процедур ухвалення цих рішень. У статті розглянуто управлінські рішення як ключовий компонент моделі управління підприємством галузі ІТ. Виявлено, що структура та властивості будь-якої моделі залежать від цілей, для досягнення яких вона створюється. Мета побудови моделі полягає у відображенні безлічі окремих елементів зі всіма їх властивостями, функціями, особливостями; встановленими взаємозалежностями та закріпленими взаємозв'язками між ними. Розкрито, що залежно від ступеня невідомості майбутньої поведінки вихідних параметрів прийняття рішень розрізняють умови ризику по ймовірності настання окремих подій, які впливають на кінцевий результат.

Управління організацією ІТ сфери включає такі системоутворюючі компоненти, як визначення управління, види управління, стратегія, принципи, суб'єкт та об'єкт управління, функції, метод, технологія управління, управлінські рішення. Визначено, що основною умовою дії універсальної схеми процесу прийняття управлінських рішень є рух потоків інформації. Узагальнено, що схема узгодження прийняття управлінських рішень на різних рівнях управління повинна бути покладена в основу розроблення методологічних підходів до формування інформаційної забезпечуваної складової управлінських рішень.

Ключові слова: управлінські рішення, класифікація управлінських рішень, методи обґрунтування управлінських рішень, процес прийняття управлінських рішень в ІТ-сфері, моделювання процесів.

Shaforenko Igor Yuriyovych Graduate student of the Department of Tourism, State Biotechnology University, Kharkiv

Simulation of administrative decision-making processes in the it industry in conditions of uncertainty

Abstract

The problem of effective, automated and quick search for adequate options for solving both operational and strategic issues by modern IT project managers is not fully resolved and requires the use of not only qualitative, but also quantitative approaches to the assessment of the most likely alternatives. It was determined that the development of the economic system is characterized by a certain degree of uncertainty due to the lack of necessary information. The article discusses the methods of finding optimizing solutions for the most frequently encountered tasks. The main principles of modeling processes of management decision-making at the enterprise are revealed. Characteristic features of management decisions that affect the procedure for their adoption have been identified. Different conditions in which different types of management decisions are made and different algorithms of these decision-making procedures are analyzed. The article considers managerial decisions as a key component of the IT industry enterprise management model. It was found that the structure and properties of any model depend on the goals for which it is created. The goal of building a model is to display many individual elements with all their properties, functions, and features; establishment of interdependencies and relationships between them. It is revealed that, depending on the degree of uncertainty of the future behavior of the initial decision-making parameters, risk conditions are distinguished in which the probability of the occurrence of certain events affecting the final result.

Management of an IT organization includes such system-forming components as the definition of management, types of management, strategy, principles, subject and object of management, functions, method, management technology, management decisions. It was determined that the main condition for the operation of the universal scheme of the management decision-making process is the movement of information flows. It is summarized that the scheme of coordination of management decision-making at different levels of management should be the basis for the development of methodological approaches to the formation of the information-supported component of management decisions.

Keywords: management decisions, classification of management decisions, methods of justifying management decisions, the process of making management decisions in the IT sphere.

Постановка проблеми

В даний час для теорії управління, за наявності безлічі різноманітних концепцій та підходів, характерний активний пошук нової парадигми, здатної визначити напрямки вирішення сучасних проблем теоретичного та практичного аспекту управління організацією, однією з яких є проблема вдосконалення процесу прийняття управлінських рішень та їхньої інформаційної складової.

Для визначення напрямів розв'язання сучасних проблем інформаційного забезпечення управлінських рішень необхідно спочатку дослідити управлінські рішення в моделі управління організацією і надалі, спираючись на отримані результати, визначити методологічну основу формування інформаційного забезпечення управлінських рішень, для чого необхідно побудувати модель управління організацією. Структура та властивості будь-якої моделі залежать від цілей, задля досягнення яких вона створюється. Мета побудови моделі полягає у відображенні безлічі окремих елементів з усіма їх властивостями, функціями, особливостями, у встановленні взаємозалежностей та взаємозв'язків між ними. Модель управління організацією включає такі системоутворюючі компоненти: визначення управління, види управління, стратегія, принципи, суб'єкт та об'єкт управління, функції, метод, технологія управління, управлінські рішення. У рамках цієї статті розглянемо управлінські рішення як ключовий компонент моделі управління ІТ-організацією [1]. Серед сучасних підходів прийняття рішення в умовах невизначеності необхідно виділити спроби розробити методично обґрунтовані підходи до прийняття рішень за допомогою перерахованих критеріїв, які дозволяють визначити приватну оптимальну стратегію або максимально задіяти наявну інформацію, яка дозволить знизити ступінь невизначеності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемою прийняття та реалізації управлінських рішень займалися вітчизняні та зарубіжні науковці. Серед них можна виділити таких, як Рудніченко М., Отрадська Т., Шибаєв Д., Петров І., Полікарпов М., Жовковська Т. і ін. [1-13]. Наявність значної кількості наукових публікацій у галузі управлінських рішень не знижує питання актуальності їхньої ролі в моделі управління організацією. У статті наведено авторський підхід до розкриття управлінських рішень у моделі управління ІТ організацією, що включає змістовний аналіз основних складових теоретичного аспекту прийняття управлінських рішень.

Мета статті

Метою статті є розробка системи підтримки прийняття рішень для менеджера з управління IT-проектами для формалізації складних ситуації з великою кількістю альтернатив. Можливість отримання значного ефекту (хоча і при великих витратах) від реалізації ІТ-проекту зумовлює важливість ролі попередньої оцінки при виборі проекту. Процес оцінювання у свою чергу пов'язаний з необхідністю підбору експертів, оціночних показників, методик і сам потребує інформаційно-алгоритмічної підтримки.

Виклад основного матеріалу

В економічній літературі існує безліч визначень поняття «управлінське рішення». Змістовний аналіз окремих визначень «управлінське рішення» дозволяє зробити висновок, що дати універсальне трактування поняття «управлінське рішення» неможливо, оскільки область його дослідження багатогранна [1-4]. Необхідно погодитися з думкою більшості авторів, що управлінське рішення є результатом аналізу, виконаного з урахуванням дослідження управлінської ситуації, результат вибору суб'єктом управління з усієї сукупності існуючих альтернатив конкретного варіанта дій, вкладених у досягнення поставлених цілей. У цьому зміст управлінського рішення визначається метою управлінського впливу. Управлінські рішення мають загальну властивість поліморфізму [5]. Поліморфізм управлінських рішень у поєднанні з їхньою ключовою роллю в моделі управління організацією обумовлює високий ступінь складності управлінських рішень, їх максимальну розгорнутість, індивідуальну та колегіальну форму, різноманітність етапів процесу прийняття рішень та їх методів, специфічність форм відповідальності за прийняті рішення.

Більшість ситуацій, які потребують керуючого впливу, тобто прийняття того чи іншого рішення, виникають у господарській практиці організацій досить регулярно і можуть бути класифіковані за низкою базових характеристик, до яких зазвичай відносять таке [4]:

число осіб, що приймають рішення (ОПР);

тип показника ефективності;

ступінь визначеності інформації про проблемну ситуацію;

ступінь залежності показників проблемної ситуації від часу.

Залежно від числа ОПР розрізняють завдання індивідуального та групового прийняття рішень. Слід враховувати, що при груповому виборі рішень, крім необхідності вирішення вихідного завдання, виникає проблема узгодження індивідуальних рішень членів групи, якщо їх переваги не збігаються.

За ступенем визначеності інформації про проблему (ситуації) розрізняють завдання прийняття рішень в умовах визначеності та завдання прийняття рішень в умовах невизначеності.

За видом показника ефективності, завдання прийняття рішення поділяються на завдання зі скалярним та векторним показниками. При використанні скалярного показника передбачається, що ОПР цікавить лише одна з можливих характеристик результату операції (процесу). Наприклад, методи лінійного програмування призначені саме для пошуку рішень за скалярним показником ефективності, у ролі якого в цьому випадку виступає цільова функція. При порівнянні рішень за векторним показником зазвичай використовують спеціальні методи, що дозволяють звести векторний показник до скалярного. У тих випадках, коли неможливо зробити згортку векторного показника, необхідно використовувати один з аксіоматичних методів. Ці методи засновані на використанні поняття Парето-оптимальності (на прізвище італійського економіста В. Парето) [6]. Стратегія називається Парето-оптимальною (ефективною), якщо вона за всіма показниками не гірша за будь-яку стратегію з допустимої множини і краще хоча б по одному з них (при взаємній незалежності приватних показників ефективності).

За характером залежності проблемної ситуації від чинника часу розрізняють статичні та динамічні завдання. У динамічних завданнях параметри (характеристики) проблемної ситуації змінюються у часі, а у статичних тимчасова залежність відсутня.

В якості параметрів класифікації можуть застосовуватися також число етапів рішення (одноетапні і багатоетапні); число використовуваних критеріїв (однокритеріальні та багатокритеріальні) та інші критерії [7]. Таким чином, щоб порівняти між собою різні стратегії проведення операції (або рішення), необхідно отримати для них очікувані значення показника ефективності. Для цього, у свою чергу, корисно мати математичну модель досліджуваної операції.

Залежно від ступеня невідомості майбутньої поведінки вихідних параметрів прийняття рішень розрізняють умови ризику, в яких ймовірність настання окремих подій, що впливають на кінцевий результат, може бути встановлена з тим чи іншим ступенем точності, та умови невизначеності, в яких через відсутність необхідної інформації така ймовірність не може бути встановлена. Теорія прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності ґрунтується на наступних вихідних положеннях [8]:

Об'єкт прийняття рішення чітко детермінований і відомі основні з можливих факторів ризику. У фінансовому менеджменті такими об'єктами виступають окрема фінансова операція, конкретний вид цінних паперів, група взаємовиключних реальних інвестиційних проектів тощо.

По об'єкту прийняття рішення обрано показник, який найкраще характеризує ефективність цього рішення. За короткостроковими фінансовими операціями таким показником обирається зазвичай сума чи рівень чистого прибутку, а, по довгостроковим - чистий наведений дохід чи внутрішня ставка доходності.

За об'єктом прийняття рішення обрано показник, що характеризує рівень його ризику, фінансові ризики характеризуються зазвичай ступенем можливого відхилення очікуваного показника ефективності (чистого прибутку, чистого наведеного доходу тощо) від середньої чи очікуваної його величини.

Є кінцева кількість альтернатив ухвалення рішення (кінцева кількість альтернативних реальних інвестиційних проектів, конкретних цінних паперів, способів здійснення певної фінансової операції тощо).

Є кінцева кількість ситуацій розвитку події під впливом зміни факторів ризику. Число таких ситуацій у процесі прийняття рішень повинно бути детерміновано в діапазоні від сприятливих (найоптимістичніша ситуація) до несприятливих (несприятлива ситуація).

За кожним поєднанням альтернатив прийняття рішень та ситуацій розвитку події може бути визначений кінцевий показник ефективності рішення (конкретне значення суми чистого прибутку, чистого наведеного доходу і т.п., що відповідає даному поєднанню).

За кожною із аналізованої ситуації можлива чи неможлива оцінка ймовірності її реалізації. Можливість здійснення оцінки ймовірності поділяє всю систему приймаючих ризикових рішень на раніше розглянуті умови їхнього обґрунтування («умови ризику» або «умови невизначеності»).

Вибір рішення здійснюється за найкращою з аналізованих альтернатив.

Прийняття управлінських рішень є складним і систематизованим процесом, що складається з ряду послідовних етапів. Фахівцями з управління пропонуються різні схеми процесу управлінських рішень, які різняться між собою ступенем деталізації окремих процедур. Універсальна схема процесу управлінських рішень, яка застосовується в будь-якій організації, включає постановку завдання вирішення проблеми, розробку рішення, організацію виконання рішення та його оцінку.

Процес прийняття управлінських рішень здійснюється на підставі всієї сукупності інформації про певну управлінську ситуацію. Отже, основною умовою дії універсальної схеми процесу управлінських рішень є рух інформаційних потоків. При підготовці рішення необхідна інформація про параметри керованої системи, що включає пошук, збирання та обробку інформації та її інтерпретацію, що дозволяє на даному етапі виявити та сформувати проблеми, що потребують рішень. У процесі розробки рішень отриману інформацію необхідно перетворити відповідно до поставлених завдань. Керована система шляхом отримання інформації про хід виконання управлінського рішення контролює його якість. Розширення універсальної схеми здійснюється шляхом доповнення певних процедур у межах зазначених етапів. При цьому кількість процедур має бути максимально можливою, а процес управлінських рішень має бути логічно послідовним і досить деталізованим. Етапи прийняття управлінських рішень утворюють у своїй сукупності повний цикл прийняття рішень [9]. При цьому, як уже зазначалося, склад та зміст етапів залежатиме від конкретної управлінської проблеми.

Найбільш прийнятною альтернативою методу вимірів є моделювання, тобто заміщення досліджуваного об'єкта (оригіналу) його умовним чином або іншим об'єктом (моделлю) та вивчення властивостей оригіналу шляхом дослідження властивостей моделі. Очевидно, що дійсна користь від моделювання може бути отримана лише за дотримання двох умов:

модель забезпечує коректне (або, як кажуть, адекватне) відображення всіх властивостей оригіналу, суттєвих з точки зору досліджуваної операції;

модель дозволяє усунути всі проблеми, властиві проведенню вимірів на реальних об'єктах.

Залежно від способу реалізації, всі моделі можна розділити на два великі класи: фізичні та математичні. Фізичні моделі припускають, як правило, реальне втілення тих фізичних властивостей оригіналу, які цікавлять ОПР. Фізичне моделювання іноді називають також макетуванням. Математична модель є формалізованим описом системи (або операції) деякою абстрактною мовою, наприклад у вигляді сукупності математичних співвідношень або схеми алгоритму.

Процес пошуку (вибору) оптимального управлінського рішення на кожному етапі носить циклічний характер. Будь-який із його етапів може повторюватися неодноразово до того часу, доки не буде знайдено рішення, яке задовольняє вимогам ОПР (або закінчиться час, відпущений на прийняття рішення). При цьому можуть уточнюватися цілі та умови проведення операції, коригуватися модель переваг ОПР і модель самої операції. Очевидно, тривалість і успіх пошуку залежать не тільки від знань і навичок дослідника, а й від того, які інструменти він використовує у своїй роботі. Якщо система переваг ОПР має властивості повноти і спрямованості, то може бути побудована модель переваг ОПР, тобто формалізований опис відповідних категорій, який забезпечить повторення процедури вибору в однотипних ситуаціях при різних вихідних даних. Для успішного вирішення завдання вибору необхідно виявити та виміряти переваги ОПР. Під виявленням переваг ОПР розуміється зазвичай процес отримання інформації про судження ОПР щодо можливих результатів операції [10]. Саме в результаті виявлення переваг ОПР виявляється можливим визначити, чи володіють вони (переваги) властивостями повноти і спрямованості.

Система переваг ОПР має властивість повноти на безлічі елементів вибору, якщо вона дозволяє порівняти між собою будь-які два вхідних до множини елемента di, di і винести одне з трьох альтернативних суджень:

а) di переважніше d2;

б) di та d2 рівноцінні;

в) d2 краще di.

Одна з найважливіших умов скорочення витрат часу та сил при пошуку рішення - це вміння правильно вибрати метод пошуку. Саме це і є предметом досліджень теорії прийняття рішень, що пропонує кілька типових алгоритмів (методів) пошуку оптимізуючих рішень для завдань, що найчастіше зустрічаються.

Основні принципи моделювання, в стислій формі відбивають досить багатий досвід, який накопичений до теперішнього часу в галузі розробки та використання математичних моделей, наступні [11]:

Принцип інформаційної достатності. За повної відсутності інформації про досліджувану систему побудова її моделі неможлива. За наявності повної інформації про систему її моделювання не має сенсу. Існує деякий критичний рівень апріорних відомостей про систему (рівень інформаційної достатності), при досягненні якого може бути побудована її адекватна модель.

Принцип здійсненності. Створювана модель повинна забезпечувати досягнення поставленої мети дослідження з ймовірністю, що істотно відрізняється від нуля, і за кінцевий час.

Принцип множинності моделей. Цей принцип є ключовим. Йдеться у тому, що створювана модель повинна відображати насамперед властивості реальної системи (чи явища), які впливають на обраний показник ефективності. Відповідно при використанні будь-якої конкретної моделі пізнаються лише деякі сторони реальності. Для більш повного її дослідження необхідний ряд моделей, що дозволяють з різних сторін і з різним ступенем детальності відображати аналізований процес.

Принцип агрегування. Найчастіше складну систему можна уявити такою, яка складається з агрегатів (підсистем), для адекватного математичного опису яких виявляються придатними деякі стандартні математичні схеми. Принцип агрегування дозволяє досить гнучко перебудовувати модель залежно від завдань дослідження.

Зі зростанням залежності від впроваджених ІТ рішень збільшується залежність компанії від ризиків пов'язаних з використанням ІТ. Управління ІТ-ризиками стає невід'ємною частиною процесів глобального управління ризиками бізнесу, а оцінка та управління ІТ-ризиками вимагають аналізу специфічних для галузі ІТ факторів, у тому числі пов'язаних з інформаційною безпекою (ІБ) впроваджених рішень [2]: зовнішнього та внутрішнього шахрайства; несанкціоноване використання ресурсів компанії; порушення конфіденційності, цілісності та достовірності інформації; втрата доступності ресурсів; людський фактор та помилки персоналу; збій інформаційних систем, незапланований простий систем; невідповідність вимогам регуляторів та законодавства тощо. Виявлення та зниження ризиків ІТ рішень є невід'ємним завданням служби інформаційної безпеки компанії, яка все більше ускладнюється зі зростанням числа компонентів ІТ-інфраструктури та взаємного впливу систем.

До складу послуги побудови системи управління ІТ-ризиками входить [2,3]:

визначення сфери діяльності, що забезпечує консолідацію зусиль та збільшення ефективності системи;

аудит ІТ рішень, задіяних у підтримці бізнес-процесів галузі діяльності;

виявлення та ідентифікація передбачуваних ризиків;

аналіз та оцінка ризиків, на основі розробленої методології управління;

вибір та впровадження методів управління ризиками;

розробка та впровадження заходів щодо зниження ризиків до прийнятного рівня;

розробка правил, інструкцій, проведення навчання для передачі; співробітникам компанії знань та досвіду з управління ризиками;

підтримка відділу ІБ підприємства у процесі використання впровадженої системи управління.

У результаті, буде отримана узгоджена з бізнес-цілями, адоптивну і функціонуючу систему управління ІТ ризиками для підтримки та розвитку. Результативність та ефективність управлінських рішень багато в чому визначається використовуваними методами у процесі прийняття та реалізації рішень. В теорії розробки управлінських рішень виділяються такі групи методів: аналітичні, статистичні, математичні, евристичні, активуючі, експертні, методи сценаріїв та дерева рішень. Кожен метод заснований на дослідженні спеціально розроблених моделей, які періодично перевіряються на достовірність, точність та ефективність.

Основне завдання кожної моделі - спростити процес розробки рішення. Точність визначається відповідністю модельованих процедур і операцій розробки рішень реальним процесам. У науковій літературі існує кілька різних підходів до класифікації методів обґрунтування управлінських рішень за умов невизначеності та ризику. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень складена автором представлена у табл. 1.

До класичних критеріїв, які використовуються при прийнятті рішень в умовах невизначеності, можна віднести [11]:

принцип недостатнього обґрунтування Лапласа;

максимальний критерій Вальда;

мінімаксний критерій Севіджа;

критерій узагальненого максиміну (песимізму-оптимізму) Гурвіца.

Таблиця 1. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень

*Джерело: складено за даними [10]

У процесі обґрунтування, розробки та реалізації управлінських рішень важливе значення має правильний вибір методів, що використовуються на конкретному етапі та застосовуються до певного виду управлінських рішень. На кожному етапі обґрунтування, розробки та реалізації управлінських рішень використовуються певний метод, група методів або їхня сукупність. Правильність вибору методів та їх оптимальне поєднання визначаються знаннями, досвідом та інтуїцією суб'єктів, які приймають управлінські рішення. Завершальним етапом технології обґрунтування, розробки та реалізації управлінських рішень є оцінка їхньої результативності та ефективності, яка дозволяє визначити якість управлінського рішення [12-13]. Під якістю управлінського рішення розуміється сукупність параметрів, які забезпечують виконання його призначення моделі управління організацією: обґрунтованість, своєчасність, несуперечність, оптимальність, стислість і ясність, конкретність у часі, ефективність.

ІТ підприємство не може існувати замкнуто та стаціонарно, без розвитку у просторово-часовому континуумі, що неминуче призводить до зміни інформаційного потоку. У цих умовах доцільно використовувати динамічну модель прийняття рішення з урахуванням інформації, що змінюється. Рішення в даному випадку приймається з урахуванням ступеня ризику, а сам процес, що протікає в рамках ІТ підприємства, інтерпретується як перехід організації від одного стану до іншого, при якому економічна система прагне досягти в певний момент часу такого стану, який був б по можливості максимально наближено до попередньо заданої мети.

Висновки

Зростання масштабів та складності діяльності організацій зумовлює підвищення вимог до якості управлінської діяльності. Основу будь- якої управлінської діяльності складають прийняті органами управління одноосібно чи колегіально управлінські рішення які спрямовані на досягнення певної мети, що стоїть перед організацією. Відсутність, недостатність чи неточність необхідної інформації визначають причини виникнення ризикових ситуацій, за умов яких приймаються управлінські рішення. У цих складних умовах організації, які займаються розробкою, впровадженням та супроводом програмного забезпечення, велику увагу приділяють питанням формування інформаційної та аналітичної бази для ухвалення управлінських рішень на всіх організаційних рівнях. Збільшення обсягу інформації, що надходить до органів управління і безпосередньо керівнику, складність завдань, необхідність обліку великої кількості взаємозалежних факторів, швидка зміна навколишнього середовища - все це вимагає використання спеціальних комп'ютерних систем - систем підтримки прийняття рішень.

Однією з основних завдань, які виконують у рамках управління ІТ-проектами, є управління ризиками проектної діяльності або управління ризиками проекту. Це завдання відокремлюється від інших функцій управління ІТ-проектами. При визначенні фінансових потреб, обчислення кошторису та бюджету, підготовка та укладання контрактів, при контролі за реалізацією проекту стоїть завдання захисту учасників проектної діяльності від різних видів ризиків. Саме тому проблеми дослідження та управління ризиками у проектній діяльності є важливими та актуальними як з точки зору теорії, так і відносно практичних застосувань.

Література

1. Двордіца Ю.С. Інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень. Луганськ: СНУ, 2015. 122 с.

2. Рудніченко М., Отрадська Т., Шибаєв Д., Петров І., Полікарпов М. Розробка системи підтримки прийняття рішень для менеджера з управління ІТ-проектами. Інформаційні технології та суспільство. 2021. Вип. 2. С. 50-57. DOI: https://doi.org/10.32689/ maup.it.2021.2.6.

3. Рудніченко М.Д., Кривиленко І.Є. Проектування інтерфейсу інформаційної системи оцінки пріоритетів альтернатив управлінських рішень. Сучасні інформ. технології та телекомунікаційні мережі: тези доп. 56-ої наук. конф. молодих дослідників ДУОП- бакалаврів. (м. Одеса, 2021 р.). Одеса, 2021. С. 144-148.

4. Щабель А.І. Моніторинг і регулювання управлінських рішень щодо реалізації потенціалу підприємства. Economics. 2020. № 9. DOI: 10.36074/2663-4139.09.07 URL: http://www.ukrlogos.in.ua.

5. Помазун О. Сучасні аспекти прийняття рішень з управління бізнес-процесами підприємства. Ефективна економіка. 2016. № 3. URL: http://www.economynayka.com.ua/?op=1&z=4816.

6. Жовковська Т. Методологія прийняття управлінських рішень за рефлексивного підходу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2018. Вип. 19. Ч. 1. С. 146-151.

7. Лисенко В.В., Кондратюк Н.В., Пронська В.В. Управлінські рішення як ключовий компонент моделі управління організацією. Економіка та управління підприємствами. 2019. Вип. 32. URL: http://www.market-infr.od.ua > 32_2019_ukr.

8. Кабаченко Д. Прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та ризику. Економічний вісник. 2017. № 2. С. 107-115.

9. Грубяк С. Сучасні аспекти розроблення і прийняття управлінських рішень. Економіка і суспільство. 2017. № 11. С. 201-204. URL: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/11_ukr/33.pdf.

10. Chernykh D.S. Analysis of existing methods to inform management decisions under conditions of risk and uncertainty. Науковий журнал НДУ ІТМО. Серія «Економіка та екологічний менеджмент». № 4, 2016. DOL10.17586/2310-1172-2016-9-4-65-69.

11. Карпенко І.В. Особливості застосування критеріїв прийняття рішень в умовах невизначеності. Економічні проблеми сталого розвитку: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції імені проф. Балацького О.Ф., м. Суми, 27 травня 2019 р. / За заг. ред.: О.В. Прокопенко, М.М. Петрушенка. Суми: СумДУ, 2019. С. 353-355.

12. Бусленко Б.В. Управління результативністю використання потенціалу підприємства. 2015. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.3825897.

13. Кальницька І.В. Управлінська обліково-аналітична система з метою управління організацією. Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації.. 2020. № 45. С. 11-17. URL: https://pdatu.edu.ua/zhurnal-instytut-bukhhalterskoho-obliku-kontrol-ta-analiz-v-umovakh-hlobalizatsii.html.

References

1. Dvorditsa, Yu.S. (2015). Intelektual'ni systemy pidtrymky pryjniattia rishen' [Intelligent decision support systems]. Luhans'k: SNU. 122 s. [in Ukrainian].

2. Rudnichenko, M.& Otrads'ka, T., Shybaiev, D., Petrov, I., Polikarpov, M. (2021). Rozrobka systemy pidtrymky pryjniattia rishen' dlia menedzhera z upravlinnia IT-proektamy. Informatsijni tekhnolohii ta suspil'stvo [Development of a decision support system for IT project management managers. Information technologies and society]. Vyp. 2. S. 50-57. DOI: https://doi.org/10.32689/maup.it.2021.2.6[in Ukrainian].

3. Rudnichenko, M.D. & Kryvylenko, I.Ye. (2021). Proektuvannia interfejsu informatsijnoi systemy otsinky priorytetiv al'ternatyv upravlins'kykh rishen'[Designing the interface of the information system for evaluating the priorities of management decision alternatives]. Suchasni inform. tekhnolohii ta telekomunikatsijni merezhi: tezy dop. 56-oi nauk. konf. molodykh doslidnykiv DUOP-bakalavriv. (m. Odesa, 2021 r.). [Modern information. technologies and telecommunication networks: theses add. of the 56th Science. conf. young researchers of DUOP bachelors. (Odesa, 2021)]. Odesa, 2021. S. 144-148. [in Ukrainian].

4. Schabel', A.I.Monitorynh i rehuliuvannia upravlins'kykh rishen' schodo realizatsii potentsialu pidpryiemstva [Monitoring and regulation of management decisions regarding the realization of the enterprise's potential]. Economics [Economics.]. 2020. № 9. DOI:10.36074/2663-4139.09.07 URL: http://www.ukrlogos.in.ua [in Ukrainian].

5. Pomazun, O. (2016). Suchasni aspekty pryjniattia rishen' z upravlinnia biznes-protsesamy pidpry-iemstva [Modern aspects of decision-making in the management of business processes of an enterprise]. Efektyvna ekonomika [Efficient economy]. № 3. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4816 [in Ukrainian].

6. Zhovkovs'ka, T. (2018). Metodolohiia pryjniattia upravlins'kykh rishen'za refleksyvnoho pidkhodu [Methodology of managerial decision-making with a reflexive approach]. Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu [Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University]. 2018. Vyp. 19. Ch. 1. S. 146-151. [in Ukrainian].

7. Lysenko, V.V. & Kondratiuk? N.V., Prons'ka? V.V. (2019). Upravlins'ki rishennia iak kliuchovyj komponent modeli upravlinnia orhanizatsiieiu [Management decisions as a key component of the organization's management model]. Ekonomika ta upravlinniapidpryiemstvamy [Economics and enterprise management]. Vyp. 32. http://www.market-infr.od.ua>32_2019_ukr [in Ukrainian].

8. Kabachenko, D. (2017). Pryjniattia upravlins'kykh rishen' v umovakh nevyznachenosti ta ryzyku [Making managerial decisions under conditions of uncertainty and risk]. Ekonomichnyj visnyk[EconomicHerald]. № 2. S. 107-115. [in Ukrainian].

9. Hrubiak, S. (2017). Suchasni aspekty rozroblennia i pryjniattia upravlins'kykh rishen' [Modern aspects of the development and adoption of managerial decisions]. Ekonomika i suspil'stvo [Economy and society]. № 11. S. 201-204. URL: http://www.economyandsociety.in.ua /journal/11_ukr/33. pdf [in Ukrainian].

10. Chernykh, D.S. (2016). Analysis of existing methods to inform management decisions under conditions of risk and uncertainty [Analysis of existing methods to inform management decisions under conditions of risk and uncertainty]. Naukovyj zhurnal NDU ITMO. Seriia «Ekonomika ta ekolohichnyj menedzhment». [Scientific journal of NSUITMO. Series "Economics and Environmental Management] № 4, 2016. DOI: 10.17586/2310-1172-2016-9-4-65-69[in Ukrainian].

11. Karpenko, I.V. (2019). Osoblyvosti zastosuvannia kryteriiv pryjniattia rishen' v umovakh nevyznachenosti [Peculiarities of the application of decision-making criteria in conditions of uncertainty]. Ekonomichni problemy staloho rozvytku: materialy Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii imeniprof. Balats'koho O.F., m. Sumy, 27 travnia 2019 r. / Za zah. red.: O.V. Prokopenko, M.M. Petrushenka. Sumy [Economic problems of sustainable development: materials of the International Scientific and Practical Conference named after Prof. Balatskoho O.F., Sumy, May 27, 2019 /For general ed.: O.V. Prokopenko, M.M. Petrushenko Sumy]: SumDU, 2019. S. 353-355. [in Ukrainian].

12. Buslenko, B.V. (2015). Upravlinnia rezul'tatyvnistiu vykorystannia potentsialu pidpryiemstva [Management of the effectiveness of the use of the company's potential]. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.3825897. [in Ukrainian].

13. Kal'nyts'ka, I. V. (2020). Upravlins'ka oblikovo-analitychna systema z metoiu upravlinnia orhanizatsiieiu [Management accounting and analytical system for the purpose of managing the organization]. Instytut bukhhalters'koho obliku, kontrol' ta analiz v umovakh hlobalizatsii [Institute of accounting, control and analysis in the conditions of globalization]. 2020. № 45. S. 11-17. URL: https://pdatu.edu.ua/zhurnal-instytut-bukhhalterskoho-obliku-kontrol-ta-analiz-v-umovakh-hlobalizatsii.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru