Програмне забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білет 1

1. Текстовий редактор -- комп'ютерна програма -- застосунок, призначена для створення й зміни текстових файлів, а також їх перегляду на екрані, виводу на друк, пошук фрагментів тексту тощо.

Деякі текстові редактори забезпечують також розширену функціональність, таку як підсвічування синтаксису, сортування рядків, шаблони, конвертація кодування символів тощо Така функціональність часто характерна для редакторів коду, призначених для написання вихідного коду комп'ютерних програм.

Інші текстові редактори мають розширені функції форматування тексту, впровадження в нього графіки й формул, таблиць й об'єктів. Такі редактори часто називають текстовими процесорами і призначені вони для створення різного роду документів, від особистих листів до офіційних паперів. Класичний приклад -- Microsoft Word.

Ще один клас програм цієї групи -- текстові середовища. По суті, такі середовища являють собою повноцінне робоче середовище, у якому можна вирішувати найрізноманітніші завдання: за допомогою надбудов вони дозволяють писати й читати листа, веб-канали, працювати в вікі й Вебі, вести щоденник, управляти списками адрес і завдань. Представники цього класу -- Emacs, Archy, Vim й Acme з операційної системи Plan 9. Такі програми можуть служити середовищам розробки програмного забезпечення. У кожному разі, останні завжди містять текстовий редактор як необхідний інструмент програмування.

Популярні текстові редактори

Professional Notepad [1] -- Текстовий редактор для заміни стандартного блокнота. Забезпечує підсвічування синтаксису PHP, HTML, CSS, JavaScript, Perl й ін. Необмежений розмір тексту.

GridinSoft Notepad [2] -- текстовий редактор з перевіркою орфографії на 7 мовах.

GEdit -- основний текстовий редактор середовища Gnome.

BDV Notepad [3]. -- Замінник блокнота для Windows, містить додаткові функції для редагування тексту, безкоштовний.

EditPlus [4] -- текстовий редактор для Windows, призначений для програмування й веб-розробки.

Emacs [5]. Відкрита програма. -- Має потужний і дуже гнучкий настроюваний інтерфейс, що, підтримує макроси. Про Emacs також є Вікі -- .

EmEditor -- платний редактор для Windows-систем. Забезпечує підсвічування тексту для різних форматів, модулів, однак інтерфейс вимагає вивчення.

JEdit [7]. Відкрита програма. -- крос-платформний редактор, написаний мовою Java.

Kate [8]. Відкрита програма. -- Потужний розширюваний текстовий редактор з підсвічуванням синтаксису для маси мов програмування й розмітки (модулі підсвічування можна автоматично обновляти по мережі). Гнучкий настроюваний интерфейс, що. Входить до складу KDE.

Notepad -- входить до складу Windows.

SciTE [9]. Відкрита програма. Редактор з підсвічуванням синтаксису для багатьох мов програмування, фолдінгом. Широкі можливості настроювання й автоматизації.

Notepad++ GPL, заснований на тім же рушії, що й SciTE. Має подібні можливості й зручний інтерфейс.

Vim [10]. Відкрита програма. Розділяє процес редагування на режим уведення й командний. Дає необмежені можливості настроювання й автоматизації.

GNU nano [11] -- Редактор для командного рядка.

PSPad [12] -- Текстовий редактор з підсвічуванням синтаксису, підтримкою скриптів й інструментами для роботи з HTML-кодом.

TEA [13] -- Редактор із сотнями функцій обробки тексту й розмітки в HTML, XHTML, LaTeX, Docbook, Wikipedia.

Двомірні масиви: елементи двомірного масиву можуть бути подані у вигляді таьлиці,визначається іменем масиву та 2ма індексами:перший індекс означає номер рядка, а другий - номер стовбця,на перетині яких стоїть елемент.

Обявлення 2мірного масиву:/Назва масиву/:array [a..b,n..m] of <тип>

Білет 2

1. Основні функції текстового редактора

Спочатку ознайомимось з означенням самого текстового редактора. Отже Редактор текстів - це програмний засіб для введення і модифікації текстових файлів або текстових документів.

Основні функції текстових редакторів:

введення тексту - Введення з клавіатури тексту з одночасним завданням параметрів його введення;

Перегляд тексту - Переміщення тексту на екрані з послідовним вертикальним чи горизонтальним зміщенням, редагування тексту з операціями включення\виключення режиму заміни\вставлення;

опрацювання - змістовне впорядкування тексту, виконання необхідних обчислень у таблицях, складання змісту, редагування даних;

відтворення тексту - екранне форматування тексту, встановлення параметрів друкування.

Текстовий процесор - могутній текстовий редактор, що може створювати файли, які не є текстовими.

Функціональні можливості різних систем підготовки текстів істотно відрізняються одна від одної. Водночас значна їх кількість має і багато спільних властивостей.

До загальних функцій, що можуть бути реалізовані текстовими процесорами, можна віднести такі:

1. Введення тексту в комп'ютер.

2. Редагування тексту (заміна, вставка, видалення та ін.).

3. Пошук необхідної інформації у тексті.

4.Форматування тексту (встановлення лівої межі тексту, вирівнювання правого краю, встановлення позиції відступу першого рядка абзацу та ін.).

5. Перенесення і копіювання фрагментів тексту.

6. Виділення частин тексту певним шрифтом.

7. Розбиття тексту на сторінки з певною кількістю рядків та інтервалів між рядками.

8. Робота з декількома документами одночасно.

9. Друкування тексту з заданою щільністю, якістю та ін.

10. Збереження тексту на магнітних дисках.

OpenOffice.org- це вільний пакет офісних додатків, розроблений з метою надати альтернативу Microsoft Office як на рівні форматів, так і на рівні інтерфейсу користувача. Одним з перших став підтримувати новий відкритий формат OpenDocument (ISO/IEC 26300). Працює на платформах Microsoft Windows і UNIX-подібних платформах: GNU/Linux, Mac OS X (підтримка оболонки Aqua знаходиться у стадії альфа-тестування), FREEBSD, Solaris, Irix.

2.Завантаження текстового редактора OpenOffice.org Writer.

Інтерфейс програми.

3. призначення і системи вказівок текстового редактора, робота з текстовими файлами

Зміна режиму відображення

Writer має декілька режимів відображення документа: Розмітка друку, Режим веб-сторінки, На весь екран і Масштаб. Доступ до вибору цих режимів здійснюється за допомогою меню Вигляд. Тільки режим Масштаб має своє підміню.

Створення нового документа

Ви можете створити порожній документ в Writer декількома способами:

Натисненням клавіш Control+N. При натисненні на клавіші Control+N ви створюєте новий порожній документ. Якщо ви вже працюєте з відкритим документом, то новий документ з'являється в новому вікні.

Вибором Файл > Створити > Текстовий документ. Результат буде таким же, як і при натисненні клавіш Control+N.

Клацанням по іконі Створити на панелі інструментів Стандартна.

Створення документа з шаблонустворення нового документа в Writer ви можете використовувати шаблони. Шаблони служать основою для ряду документів, забезпечуючи їх однакову розмітку. Наприклад, всі документи даного керівництва засновані на одному і тому ж шаблоні. Тому всі вони виглядають однаково; вони мають ті ж самі верхні і нижні колонтитули, використовують однакові шрифти і ін.

На жаль, новий пакет установки OpenOffice.org не містить великого числа шаблонів. Ви можете додавати до них нові шаблони і використовувати їх для створення нових документів. Про це розповідається в розділі "Робота з шаблонами". Крім того, велику кількість шаблонів можна завантажити з Інтернету.

Після створення нового шаблону на вашій системі Ви можете створювати нові документи, використовуючи їх за допомогою меню Файл > Створити > Шаблони і документи. Перед вами відкриється вікно, в якому Ви можете вибрати шаблон, необхідний для створення вашого документа.

Збереження документа

Для збереження документів Writer використовується той же спосіб, що і для збереження інших документів. Докладна інформація приведена в розділі "Управління файлами".

Збереження документа у форматі Microsoft Word

Вам може знадобитися використовувати свої документи спільно з іншими авторами, які не використовують OOo, а працюють з програмою Microsoft Word. OOo може читати і зберігати документи у форматі Word. Щоб зберегти документ у файлі формату Microsoft Word:

Спочатку збережете документ у форматі Ooo (.ODT). Якщо цього не зробити, то будь-які поточні зміни, зроблені вами в цьому документі, будуть збережені тільки у версії документа формату Microsoft Word.

2. Масивом називають впорядковану сукупність елементів одного типу. Кожен елемент масиву має індекси, що визначають порядок елементів. Число індексів характеризує розмір масиву. Кожен індекс змінюється в деякому діапазоні [а,b]. У мові C#, як і в багатьох інших мовах, індекси задаються цілочисельним типом. Діапазон [а,b] називається граничною парою, а - нижньою межою, b - верхньою межею. Якщо межі задані константними виразами, то число елементів масиву відоме у момент його оголошення і йому може бути виділена пам'ять ще на етапі трансляції. Такі масиви називаються статичними. Якщо ж вирази, які задають межі, залежать від змінних, то такі масиви називаються динамічними, оскільки пам'ять їм може бути відведена лише динамічно в процесі виконання програми, коли стають відомими значення відповідних змінних. Масиву, як правило, виділяється безперервна область пам'яті.

У мові C++ всі масиви є статичними

У мові C# знято істотне обмеження мови C++ на статичність масивів. Масиви в мові C# є справжніми динамічними масивами. Як наслідок цього масиви відносяться до посилальних типів, пам'ять їм відводиться динамічно в "купі".

У мові C++ "класичних" багатовимірних масивів немає. Тут введені одновимірні масиви і масиви масивів. Останні є загальнішою структурою даних і дозволяють задати не лише багатовимірний куб, але і порізану, ступінчасту структуру.

У мові C# збережені одновимірні масиви і масиви масивів. На додаток до них в мову додані багатовимірні масиви. Динамічні багатовимірні масиви мови C# є потужною, надійною, зрозумілою і зручною структурою даних, яку сміливо можна рекомендувати до вживання не лише професіоналам, але і новачкам, що програмують на C#. Після цього короткого огляду давайте перейдемо до більш систематичного вивчення деталей роботи з масивами в C#.

2. ОДНОВИМІРНІ МАСИВИ. ОГОЛОШЕННЯ ОДНОВИМІРНИХ МАСИВІВ

У спрощеному вигляді оголошення одновимірного масиву виглядає таким чином:

тип[] ім'я_змінної;

Увага, на відміну від мови C++ квадратні дужки приписані не до імені змінної, а до типу. Вони є невід'ємною частиною визначення класу, так що запис T[] слід розуміти як клас одновимірний масив з елементами типу T.

Що ж до меж зміни індексів, то ця характеристика до класу не відноситься, вона є характеристикою змінних - екземплярів, кожен з яких є одновимірним масивом зі своїм числом елементів, що задаються в оголошенні змінної.

int[] а, b, с;

Найчастіше при оголошенні масиву використовується ім'я з ініціалізацією. І знову-таки, як і в разі простих змінних, можуть бути два варіанти ініціалізації. У першому випадку ініціалізація є явною і задається константним масивом. Ось приклад:



double[] x= {5.5, 6.6, 7.7};

Слідуючи синтаксису, елементи константного масиву слід брати у фігурні дужки.

У другому випадку створення і ініціалізація масиву виконується в об'єктному стилі з викликом конструктора масиву. І це найбільш поширена практика оголошення масивів. Наведу приклад:

int[] d= new int[5];

Отже, якщо масив оголошується без ініціалізації, то створюється лише висяче посилання із значенням void. Якщо ініціалізація виконується конструктором, то в динамічній пам'яті створюється сам масив, елементи якого ініціалізувалися константами відповідного типу, і посилання зв'язується з цим масивом. Якщо масив ініціалізувався константним масивом, то в пам'яті створюється константний масив, з яким і зв'язується посилання.

Білет 3

2. Масивом називають впорядковану сукупність елементів одного типу. Кожен елемент масиву має індекси, що визначають порядок елементів. Число індексів характеризує розмір масиву. Кожен індекс змінюється в деякому діапазоні [а,b]. У мові C#, як і в багатьох інших мовах, індекси задаються цілочисельним типом. Діапазон [а,b] називається граничною парою, а - нижньою межою, b - верхньою межею. Якщо межі задані константними виразами, то число елементів масиву відоме у момент його оголошення і йому може бути виділена пам'ять ще на етапі трансляції. Такі масиви називаються статичними. Якщо ж вирази, які задають межі, залежать від змінних, то такі масиви називаються динамічними, оскільки пам'ять їм може бути відведена лише динамічно в процесі виконання програми, коли стають відомими значення відповідних змінних. Масиву, як правило, виділяється безперервна область пам'яті.

У мові C++ всі масиви є статичними

У мові C# знято істотне обмеження мови C++ на статичність масивів. Масиви в мові C# є справжніми динамічними масивами. Як наслідок цього масиви відносяться до посилальних типів, пам'ять їм відводиться динамічно в "купі".

У мові C++ "класичних" багатовимірних масивів немає. Тут введені одновимірні масиви і масиви масивів. Останні є загальнішою структурою даних і дозволяють задати не лише багатовимірний куб, але і порізану, ступінчасту структуру.

1. Детектори перевіряють оперативну або зовнішню пам'ять на наявність вірусу за допомогою розрахованої контрольної суми або сигнатури (частина коду, що повторюється) і складають список ушкоджених програм.

Фаги - виявляють та знешкоджують вірус (фаг) або кілька вірусів.

Ревізори - програми, що контролюють можливі засоби зараження комп'ютера, тобто вони можуть виявити вірус, невідомий програмі.

Сторожі - резидентні програми, які постійно зберігаються у пам'яті й у визначений користувачем час перевіряють оперативну пам'ять комп'ютера (включаючи додаткову та розширену), файли, завантажувальний сектор, FAT-таблицю.

Вакцини - програми, які використовуються для оброблення файлів та завантажувальних секторів з метою передчасного виявлення вірусів.

білет4

1. картинка

2. У програмі вони реалізуються наступним чином:

repeat

<команди>;

until <умова>;

Цикл виду "repeat" виконується поки не порушиться умова. Якщо умова не виконується взагалі, то команди циклу виконаються один раз. У цьому полягає відмінність циклу "repeat" від "while". Цикл "repeat" так само, як "while", зручний тоді, коли невідома кількість повторень.

білет 5

1. Одним из наиболее распространенных видов сервисных программ являются программы, предназначенные для архивации - упаковки файлов путем сжатия информации, хранящейся в них.

Сжатие информации - это процесс преобразования информации, при котором уменьшается избыточность в ее представлении и соответственно объем памяти для хранения. Применяются различные алгоритмы сжатия информации.

Архивный файл - это специальным образом организованный файл, содержащий в себе один или несколько файлов в сжатом виде и служебную информацию об именах файлов, дате и времени их создания или модифика­ции, размерах и т. п.

Архивация (упаковка) - помещение исходных файлов в архивный файл.

Разархивация (распаковка) - процесс восстановления файлов из архива точно в таком виде, какой они имели до загрузки в архив.

В настоящее время применяется несколько десятков программ-архивато­ров, которые отличаются перечнем функций и параметрами работы. Наиболее популярные ARJ, WINZIP, LHA, WINRAR и др.

Функции архиваторов:

- помещение файлов в архив;

- извлечение файлов из архива;

- просмотр оглавления архива;

- пересылка файлов в архив и из архива (после пересылки файлы из источника удаляются);

- архивирование каталогов;

- проверка целостности архива;

- восстановление поврежденных архивов;

- защита архива с помощью пароля.

Многие архиваторы могут создавать многотомные архивы. Том - это составная часть многотомного архива.

Программы-архиваторы позволяют создавать и архивы, которые для извлечения файлов не требуют дополнительных программ: эти архивы содержат программу распаковки. Такие архивные файлы называются само­распаковывающимися.

Рассмотрим программу WinRAR. Выделение файлов в окне.

1. Левой кнопкой мыши (при нажатой клавиши Ctrl) можно выбирать файлы селективно.

2. Командами меню File; Select all; Select group (комбинацией клавиш Gray+).

3. Клавишами управления курсором при нажатой клавише Shift.

4. Вызов командного окна.

1. Командой меню Commands; Add files to archive.

2. Кнопкой Add files to archive.

3. Командой контекстного меню Add.

Извлечения файлов из архива.

Открыть архив в окне двойным щелчком или нажатием клавиши Enter, выделить необходимые файлы и воспользоваться:

- командой меню Commands, Extract to specified directory;

- кнопкой Extract to specified directory;

- контекстным меню Extract to directory.

В открывшемся окне Extract options указать требуемый рабочий диск и пап­ку, после чего щелкнуть ОК.

Выводы. Целью архивации файлов являются обеспечение компактоного размещение информации на диске, сокращение времени передачи информа­ции по каналам связи в компьютерных сетях, упрощение переноса файлов с одного компьютера на другой, сокращение времени копирования файлов на диски, защита информации от несанкционированного доступа, защита от заражения компьютерными вирусами. Ш Термины: архивный файл, многотомный архив, самораспаковывающийся архив, программа-архиватор.

2. Цикл з передумовою у мові Pascal має наступний вигляд:

while do

begin

<команди> ;

end;

Цикл виду "while" виконується лише поки справджується умова. Якщо умова початково хибна, то команди не виконаються жодного разу. Цикл "while" зручний, коли невідома кількість повторень.

Команда "while" може приводити до зациклення - безкінечного виконання програми. Тому в умові циклу завжди має бути якась змінна, яка прицьому змінюється в циклі.

білет 6

1. Архівація даних - це злиття кількох файлів чи каталогів в єдиний файл - архів.

Стиснення даних - це скорочення обсягу вихідних файлів шляхом усунення надлишкової інформації.

Для виконання цих завдань існують програми-архіватори, які забезпечують як архівацію, так і стиснення даних. За допомогою спеціальних алгоритмів архіватори видаляють з файлів надлишкову інформацію, а при зворотній операції розпаковування вони відновлюють інформацію у первісному вигляді. При цьому стиснення та відновлення інформації відбувається без втрат.

Стиснення без втрат актуальне при роботі з текстовими і програмними файлами, у задачах криптографії.

Існують також методи стиснення із втратами. Вони видаляють з потоку інформацію, яка незначно впливає на дані або взагалі не сприймається людиною. Такі методи стиснення застосовуються для аудіо- та відеофайлів, деяких форматів графічних файлів.

Методи стиснення даних без втрат

На сьогодні розроблено багато способів стискання без втрат, в основі їх лежать такі методи кодування:?

Кодування Хаффмана (англ. Huffman) - в основі лежить той факт, що деякі символи в тексті можуть траплятися частіше середньої частоти повторень, а інші - рідше.

Кодування Лемпеля-Зіва (англ. Lempel, Ziv) - використовує факт неодноразового повторення фрагментів тексту, тобто послідовностей байтів.

Групове кодування RLE. Використовується для зображень з великими одноколірними ділянками. Зображення, в яких мало сусідніх пікселів однакового кольору, не придатні для стиснення по методу RLE. Розмір стиснутого файлу в такому разі може перевищувати розмір вихідного файлу.

Завдання архівації

Досі йшлося про одне призначення архівації даних - економніше використання носіїв інформації. Однак за допомогою архівації можна виконувати цілий комплекс завдань:

Зменшення обсягу файлів. Це завдання виконується за допомогою методів стискання, що були розглянуті вище. Зменшення файлів актуальне не лише для економії вільного місця на дисках, а й для прискорення передачі файлів по мережі. Якщо дисковий простір можна "нарощувати" шляхом придбання сучасніших дисків більшої ємності, то швидкість передавання ще довго стримуватиме збільшення розміру файлів, що передаються.

Резервне копіювання. У процесі експлуатації комп'ютера не виключені ситуації, що загрожують невідновною втратою інформації (несправність пристрою накопичувача або дефекти на поверхні жорсткого диска, неправильні операції з файлами або випадкове знищення файлів, чи руйнування інформації комп'ютерним вірусом). Для збереження важливої інформації застосовується резервне копіювання на зовнішні носії (магнітооптичні диски, диски CD-R і CD-RW, вінчестери). Резервне копіювання виконується за допомогою спеціальних утиліт, що забезпечують створення компактних архівів. Одна з таких утиліт, Microsoft Backup, входить до комплекту Windows.

Архівація при шифруванні даних. Ця операція виконується з метою зменшення імовірності злому криптосистеми. Доведено, що чим менша кореляція (взаємозв'язок) між блоками вхідної інформації, тим нижча імовірність злому. Процедура архівації, знищуючи надмірну інформацію, ліквідує кореляції у вхідному потоці.

Архівні формати й архіватори

Для роботи з архівами існують програми, що називаються архіваторами.

Перші програми-архіватори з'явилися в середині 80-х років. Вони були зорієнтовані, насамперед, на роботу в MS-DOS і підтримували популярні архівні формати: ARC, ZIP, LZH, ARJ, RAR, ICE тощо. Тогочасні архіватори дозволяли створювати архівні файли та розкривати архіви, переглядати архіви, сортувати файли в архіві, виводити вміст архіву иа екран, знищувати файли в архіві. Існувала також група архіваторів (PKLITE, LZE,..), які запаковували дані у саморозпаковувані архіви - файли з розширеннями exe, com.

В MS-DOS програми-архіватори викликаються командним рядком з чи-сленними параметрами. Параметри забезпечують великі можливості, хоча й створюють труднощі пересічному користувачеві у роботі з архіваторами.

Значно зручнішою стала робота з архівами з появою ОС Windows 9.x і Windows-версій архіваторів.

Розглянемо принципи роботи з архіваторами на прикладі програми WinRAR.

WinRAR - потужний архіватор і менеджер архівів, який має зручну графічну оболонку й підтримує технологію Drag and Drop. Програма WinRAR дозволяє працювати з архівними файлами типу rar, zip, cab, arj.

Запускається WinRAR будь-яким з можливих способів, передбачених у Windows. Якщо піктограми WinRAR немає на робочому столі або на панелі інструментів Windows, то найпростіше запустити WinRAR з головного меню (Пуск - Программы - WinRAR - WinRAR).

Функції WinRAR:

Перегляд і вилучення файлів з архіву.

Архівація файлів.

Додавання файлів до архіву.

Створення багатотомних, саморозпаковувальних й неперервних архівів.

2. Оператор організації циклів FOR має загальний вигляд:

FOR параметр := вираз 1 {to downto} вираз2 do {оператор};

де параметр - змінна цілого, символьного або перелічуваного типу;

вираз 1, вираз 2 - відповідно початкове та кінцеве значення параметра (константа, змінна або вираз);

оператор - простий або складний оператор (це, так зване, тіло циклу).

Приклад:

For i=1 to 25 do A[i]:=0;

У циклі FOR параметр завжди змінюється з кроком “один”. Якщо i - ціла зміна, то вона збільшується від 1 до 25. Якщо треба змінювати параметр, вживають слово downto.

Приклад:

For i:=30 downto 5 do begin ….. End;

У цьому випадку параметр i буде зменшуватись з кроком 1, при кожному значенні i виконується складний оператор.

Приклад. Скласти програму для обчислення значень функції Y(x)

Програма:

Var X : Array[1..4] of Real;

A,B,Y : Real;

I : Byte;

Begin

Write(`Введіть А і В :'); ReadLn(A,B);

For I:=1 to 4 do

Begin

Write(`Введіть X[',I,']='); ReadLn(X[I]);

End;

For I:=1 to 4 do

Begin

Y:=A*SQR(X[I])+B;

WriteLn(`X=',X[I], `Y=',Y);

End;

End.



Білет 7

1. Ви знаєте, що програмне забезпечення комп'ютерів ділиться на три види:

системне;

прикладне і

інструментальне.

До Досі ми говорили про програми, що вирішували будь-які конкретні задачі -- прикладних. Серед безлічі прикладних програм - загального призначення і спеціалізованих - ми вибираємо ті, що допоможуть виконати потрібну нам роботу. Але є програма, без якої комп'ютер взагалі не зможе працювати. Це центральна частина системного ПЗ - операційна система (ОС).

В задачі операційної системи входить:

управління

робота з файлами;

управління програмами (запуск, виділення пам'яті та інших ресурсів і т. п.);

взаємодія з користувачем.

Операційна система починає свою роботу відразу після включення комп'ютера. Тому, в відміну від інших програм, як мінімум частина її повинна зберігатися в постійній памяті43. Після перевірки справності оперативної пам'яті і інших вузлів з диска І весь час поки комп'ютер працює, деяка частина операційної системи (її називають резідентной44) знаходиться в оперативній пам'яті. Інші ж її частини підвантажуються у міру потреби.

В складу сучасного комп'ютера можуть входити найрізноманітніші зовнішні пристрою. Кожне з них має свій набір команд - "розмовляє на своєю мовою ". Щоб можна було використовувати будь-який з існуючих пристроїв, вдаються до допомоги "перекладачів". Така програма, керуюча конкретним пристроєм, називається драйвером45.

Робочий екран програми-оболонки для MS-DOS "Volkov Commander"

Зручність роботи з операційною системою залежить, в першу чергу, від інтерфейсу, що надається командним процесором. Одні системи управляються за допомогою командного строкі46 (кожна команда набирається "по буквах" на клавіатурі), в інших - більш сучасних - використовується графічний інтерфейс47. Його перевага - в набагато більшої наочності і простоті освоєння. Користувачеві немає потреби запам'ятовувати написання безлічі різних команд. Тому й для ОС, спочатку керованих з командного рядка, створені програми-оболонки "з графічним інтерфейсом48.

Операційні системи дозволяють користувачеві виконувати різні операції з файлами:

зберігати дані на диску і завантажувати їх з диска в оперативну пам'ять;

переглядати каталоги файлів;

переміщати файли з одного каталогу в інший;

копіювати файли з одного пристрою на інший;

перейменовувати і знищувати файли.

Для того щоб можна було використовувати магнітний диск, його попередньо потрібно відформатувати - завдати особливу магнітну розмітку. Це теж виконує операційна система.

В склад ОС зазвичай входить деякий набір допоміжних програм - утіліт49. Вони призначені для обслуговування дисків, перевірки комп'ютера, налаштування тих чи інших параметрів і т. п.

В залежно від того, скільки користувачів і скільки програм може одночасно працювати на комп'ютері, операційні системи діляться на однокористувацький і розраховані на багато користувачів, однозадачние і багатозадачні. Прикладом однокористувацький однозадачной ОС є MS-DOS50, однокористувацький багатозадачного - Mac OS51, OS/252 і MS Windows ME, багатокористувацької багатозадачного - UNIX53.

Примітки

У PC-сумісних комп'ютерах цей модуль ОС носить назву базової системи вводу-виводу (Basic Input-Output System - BIOS).

Residens (лат.) - сидящий, що знаходиться де-небудь.

Driver (англ.) - шофер, машиніст, погонич і т. п.

Інтерфейс командного рядка використовується в MS-DOS і UNIX, командна рядок може використовуватися в Windows.

Ідея графічного інтерфейсу народилася в PARC (-Palo Alto Research Center) Xerox, потім була реалізована в Apple Mac OS, а трохи пізніше Microsoft в Windows.

Багато користувачів навіть не замислюються, що блакитні панелі Norton Commander - не частина MS-DOS, а допоміжна програма, написана зовсім іншою фірмою.

Utility (англ.) - корисна річ.

Microsoft Disk Operating System. Для PC-сумісних комп'ютерів. Практично витіснена Windows-95/98/ME.

Macintosh Operating System.

Operating System 2nd generation. Операційна система фірми IBM для PC-сумісних комп'ютерів.

2. Оператор цикла с параметром.

Иногда заранее точно известно, сколько раз должно быть выполнено опре-деленное действие. Для задач такого типа в языке Паскаль, имеется операторцикла с параметром. Этот оператор имеет вид:

for

переменная:= выражение 1

to

выражение 2

do

оператор;

где

for

,

to

,

do

-

служебные слова; переменная;

переменная целого типа,называемая индексом или параметром цикла.

Выражение 1, выражение 2 - арифметические выражения целого типа, т.е.значения выражений должны быть целыми;

оператор - простой или составной оператор.

Для того чтобы оператор цикла выполнялся хотя бы один раз, значениевыражения 1 должно быть меньше или равно значению выражения 2 (на прак-тике значения выражения 1 всегда меньше значения выражения 2). Операторработает следующим образом: вначале переменной (параметру цикла) при-сваивается значение выражения 1, затем сравнивается значение параметра цик-ла и значение выражения 2. Если параметр цикла меньше значения выражения2, то выполняется оператор после слова

do.

Затем параметр цикла увеличива-ется на 1, после этого вновь сравнивается значение параметра цикла и выраже-ние 2, если параметр цикла меньше, то вновь выполняется оператор после слова

do.

И так продолжается до тех пор, пока параметр цикла не станет большевыражения 2. Как только это происходит, оператор цикла заканчивается.

Білет 8

1. Персональний комп'ютер (ПК) -- це пристрій, що виконує операції введення інформації, оброблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною.

Якість комп'ютера характеризується багатьма показниками. Це - набір інструкцій (команд), які комп'ютер здатен розуміти і виконувати; швидкість роботи (швидкодія) ЦП; кількість пристроїв введення-виведення, які можна приєднати до нього одночасно; споживання електроенергії та ін. Головним показником є швидкодія - кількість операцій, яку ЦП здатний виконати за одиницю часу.

Структура комп'ютера - це модель, що встановлює склад, порядок та принципи взаємодії її компонентів.

Основні функції визначають призначення комп'ютера: оброблення та зберігання інформації, обмін інформацією із зовнішніми об'єктами. Додаткові функції підвищують ефективність виконання комп'ютером основних функцій: забезпечують ефективні режими її роботи, діалог з користувачем, високу надійність. Ці функції комп'ютера реалізуються за допомогою її компонентів - апаратних та програмних засобів.

За кожну функцію відповідають спеціальні блоки комп'ютера: пристрій введення, центральний процесор (ЦП), пристрій виве­дення. Всі ці блоки складаються з окремих дрібніших при­строїв. Номенклатура блоків може варіюватися, але мінімальний комплект складають: системний блок, клавіатура, монітор, маніпулятор (миша). В числі додаткових пристроїв можуть бути: принтер, додатковий накопичувач та ін.

Монітор (дисплей) -- пристрій для відображення інформації, що вводиться в ПК і виводиться з нього.

Клавіатура -- пристрій для ручного введення число­вої або текстової інформації в ПК. Пристрої мовного введення-виведення належать до за­собів мультимедіа. Пристрої мовного введення -- це різні мікрофонні акустичні системи (наприклад «звукові миші») зі складним програмним забезпеченням, що дає змогу розпізнавати слова, ідентифікувати їх і видавати комп'ютеру відповідні команди або перетворювати мову на текст. Пристрої мовного виведення -- це різні синтезатори звуку, які перетворюють цифрові коди на літери та слова, відтворювані через гучномовці (динаміки) або зву­кові колонки, приєднані до комп'ютера.

Основні блоки ПК:

мікропроцесор - до нього входять логічні блоки: керуючий пристрій (КП), АЛП та мікропроцесорна пам'ять (МПП);

материнська (системна) плата;

накопичувачі;

постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП);

оперативний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП);

блок живлення;

адаптери.

Системний блок (корпус)

Системний блок стаціонарного ПК -- прямокутний каркас, в якому розміщено всі основні вузли комп'ютера: материнську плату, адаптери, блок живлення, один-два накопичувачів на гнучких магнітних дисках (НГМД), один (іноді більше) накопичувач на жорсткому магнітному диску (НЖМД), динамік, дисковод для компакт-дисків або інші накопичувачі, органи керування. Серед органів керування, що, як правило, встановлюють на передній панелі можуть бути: вимикач електроживлення; кнопка загального скидання RESET; кнопка "сну", яка дає змогу знизити енергоспоживання, коли комп'ютер не використовується; індикатори живлення та режимів роботи.

Із тильного боку системного блока розташовано штепсельні рознімні з'єднання -- порти для підключення шнурів живлення і кабелів зв'язку із зовнішніми (встановленими поза системним блоком) пристроями. В середині системного блока розміщено плати сполучення пристроїв із центральним процесором (ЦП) та іншими пристроями на материнській платі (адаптери, або контролери, і плати розширення).

Блок живлення

Цей блок перетворює змінний струм стандартної мережі електроживлення (220 В, 50 Гц) на постійний струм низької напруги. Він має кілька виходів на різні напруги (12 і 5 В), які забезпечують живленням відповідні пристрої комп'ютера. Електронні схеми блока живлення підтримують ці напруги стабільними незалежно від ко­ливань мережної напруги в досить широких межах (від 180 до 250 В). Звичайна потужність блоків живлення ПК становить 150--230 Вт, для мережного сервера вона може бути значно більшою. Більшість блоків живлення має вентилятор для відведення із системного блока надмір­ного тепла, що виділяється під час роботи електронних пристроїв.

Системна (материнська) плата

Так називають велику друковану плату одного із стандартних форматів, яка несе на собі головні ком­поненти комп'ютерної системи: ЦП; оперативну пам'ять; кеш-пам'ять; комплект мікросхем логіки, що підтримують роботу плати, -- чіпсет (chipset); центральну магістраль, або шину; контролер шини і кілька рознімних з'єднань-гнїзд (слотів, від англ. slot щілина), які служать для підключення до материнської плати інших плат (контролерів, плат розширення та ін.). Частина слотів у початковій комплектації ПК залишається вільною. В рознімні з'єднання іншої конфігурації встановлюють модулі оперативної пам'яті. Кількість і тип рознімних з'єднань є однією з важливих характеристик системної плати, оскільки при доукомплектовуванні або модернізації комп'ютера вільних слотів може не вистачити.

Крім того, на материнській платі є мініатюрні перемички (jumpers) або перемикачі (switches), за допомогою яких відбувається настроювання плати. На системній платі розташовано також з'єднувачі, до яких за допомогою спеціальних кабелів (шлейфів) підключають додаткові пристрої.

Ще один важливий елемент, який встановлюють на системній платі, -- мікросхема BIOS (Basic Input-Output System, базова система введення-виведення). Вона є енергонезалежним постійним запам'ятовуючим пристроєм (ПЗП), в який записано програми, що реалі­зують функції введення-виведення, а також програму тестування комп'ютера в момент вмикання живлення (POST, Power On Self Test), програму настроювання параметрів BIOS і системної плати та інші спеціальні програми.

У роботі BIOS використовують відомості про апаратну конфігурацію комп'ютера, які зберігає ще одна мікро­схема -- CMOS RAM (Complementary Metal-Oxide Semiconductor RAM). Це енергозалежна пам'ять, що постійно підживлюється від батарейки, яка також знаходиться на системній платі. Вона живить і схему кварцового годинника -- годинника реального часу (real-time, clock, RTC), що безперервно відлічує час і поточну дату.

Мікропроцесор

Мікропроцесор (МП) -- це, по суті, мініатюрна обчислювальна машина. Основними параметрами МП є: набір команд, розрядність, тактова частота.

Набір або система команд постійно вдосконалюється, з'являються нові команди, що замінюють серії найпримітивніших команд, -- мікропрограми. На виконання нової команди потрібна менша кількість тактів, ніж на мікропрограму. Сучасні МП можуть виконувати до кількох сотень команд (інструкцій).

Розрядність показує, скільки двійкових розрядів (бітів) інформації обробляється (або передається) за один такт, а також скільки двійкових розрядів може бути використано у МП для адресації оперативної пам'яті, передачі даних та ін.

Кількість пам'яті, що адресується, або адресний простір, залежить від числа ліній шини адреси МП. Якщо Цих ліній 20, то адресний простір становитиме 220 = 1 Мбайт; якщо ліній 24, то -- 224 = 16 Мбайт, і т. д.

Тактова частота вказує, скільки елементарних операцій (тактів) МП виконує за секунду, вимірюється в мегагерцях (1 МГц = 1 000 000 Гц). Вона є лише відносним показником продуктивності МП. Через архітектурні відмінності МП у деяких з них за один такт виконується робота, на яку інші витрачають кілька тактів.

Важливими характеристиками сучасних МП, що впли­вають на їхню продуктивність, є ємність і швидкість функціонування вмонтованої кеш-пам'яті (від англійського cache -- тайник). Річ у тім, що сучасні МП "обганяють" за тактовою частотою інші елементи комп'ютера. Найпринциповіше, що тактова частота МП в кілька разів вища, ніж частота синхронізації системної шини, по якій від­бувається обмін інформацією з відносно повільним оперативним запам'ятовуючим пристроєм (ОЗП). Без внутрішньої кеш-пам'яті (що має особливо високу швидкодію) МП часто працював би вхолосту, чекаючи чергової інструкції з ОЗП або закінчення операції запису у пам'ять.

Накопичувачі

Накопичувачі -- це запам'ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації.

Накопичувач можна розглядати як сукупність носія та відповідного приводу. Розрізняють накопичувані зі змінними і незмінними носіями.

Привід -- це поєднання механізму читання-запису з відповідними електронними схемами керування. Його конструкція визначається принципом дії та виглядом носія. Носій, що є середовищем зберігання інформації, на зовнішній вигляд може бути дисковим або стрічковим; за принципом запам'ятовування -- магнітним, магнітооптичним, оптичним. Стрічкові носії застосовують тільки в магнітних накопичувачах; у дискових використовують магнітні, магнітооптичні й оптичні методи запису-зчиту­вання. Дискові носії (дисководи) розрізняються залежної від типу носія.

Інформація на дискових носіях зберігається в сектоpax (як правило, по 512 байт). На магнітних носіях секто­ри розташовуються вздовж концентричних кіл -- доріжок. Якщо запис ведеться на кількох поверхнях носія (для дискети це два боки магнітного диска), то сукупність доріжок з однаковими номерами називається циліндром. Сектори і доріжки утворюються під час форматування носія. Форматування виконує користувач за допомогою спеціальних програм-утилітів. Ніяка інформація користувача не може бути записана на неформатований носій.

Накопичувані на жорстких магнітних дисках (НЖМД)

Накопичувач на жорстких магнітних дисках -- це пристрій з незмінним носієм. Його конструктивна схема схожа зі схемою НГМД, але реалізація істотно інша. НЖМД має забезпечувати в сотні разів більші ємність та швидкість обміну даними. Тому інформація записується не на один, а на набір дисків, що складається з кількох пластин, ідеально плоских і з відполірованим феро­магнітним шаром. При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини (крім крайніх).

Отже, працює не одна, а група магнітних головок, складених в єдиний блок. Пакет дисків обертається без­перервно і з великою частотою (до 7500, а в окремих мо­делях до 10 000 об/ід), поки ПК ввімкнений, і тому ме­ідео пі контакт головок і дисків недопустимий. Кожна головка „плаває” над поверхнею диска на відстані 0,5--0,13 мкм. Проникнення в такий механізм найдрібніших пилинок вивело б його з ладу; тому електромеханіч­ну частину накопичувана закрито герметичним корпусом.

На швидкодію НЖМД впливають такі характеристики: частота обертання шпинделя, ємність кеш-памяті, час пошуку або час доступу, час затримки, швидкість обміну.

Адаптери

Форми подання даних і керуючих сигналів, викорис­товуваних у різних пристроях ПК, істотно різні, оскільки різними є функції пристроїв, фізичні принципи їхньої ро­боти, форми взаємодії з людиною. Так, дані, які зчитуються з дискети, подаються послідовністю електричних імпульсів, кожний з яких несе значення одного біта. Ті самі дані в системній шині зображаються комбінацією, наприклад, 32 імпульсів, які передаються одночасно.

Для підтримання взаємодії пристроїв необхідно вико­нувати перетворення форм подання інформації, викорис­товуючи спеціальні пристрої - адаптери. Конструктив­но -- це друковані плати, що, з одного боку, мають стан­дартне рознімне з'єднання для сполучення з шиною, а з іншого -- специфічне рознімне з'єднання (одне або кілька) для зв'язку з відповідним пристроєм. На платах розміщують мікросхеми й інші елементи, які виконують необхідні перетворення. З удосконаленням елементної ба­зи зменшується потреба в адаптерах, оскільки деякі функції щодо перетворення сигналів виконують елек­тронні схеми керування самих пристроїв (наприклад, на­копичувачів), а деякі з узгоджень забезпечують мікросхе­ми, встановлені на системній платі.

Види пам'яті

Розрізняють постійну (постійний запам'ятовуючий пристрій - ПЗП) та оперативну (оперативний запам'ятовуючий пристрій - ОЗП) пам'ять.

Постійна пам'ять (RОМ -- Read Onily Memory) - це енергонезалежна пам'ять, яка використовується для тривалого зберігання інформації. До неї відносяться пристрої: НЖМД або вінчестер, накопичувач на гнучкому магнітному диску (НГМД) або дискети, компакт-диски. Дискети та компакт-диски крім збереження інформації використовуються для переносу формації між комп'ютерами.

Накопичувачі на гнучких магнітних дисках

Гнучкі носії для магнітних накопичувачів випускають у вигляді дискет, або флоппі-дисків. Власне носій -- це плоский диск зі спеціальної плівки (майлара), що має до­статню міцність і стабільність розмірів. Він покритий фе­ромагнітним шаром і поміщений у захисний конверт (оболонка дискети). На 3,5-дюймовій дискеті є віконце із засувкою, під час відкривання якої будь-яка зміна інформації на дискеті стає неможливою. Маркування HD (high density -- висока щільність) оз­начає, що використовується 80 доріжок із високою щільністю запису, стандартна ємність дискети -- 1,44 Мбайт.

На відміну від жорсткого диска, диск у НГМД приво­диться в обертання тільки за командою на читання або за­пис; в інший час він перебуває у спокої. Головка читан­ня-запису під час роботи накопичувача механічно контак­тує з поверхнею носія, що призводить до швидкого спрацювання дискет.

Накопичувачі CD-ROM

Накопичувачі на компакт-дисках (CD-ROM) здатні тільки прочитувати дані, занесені на диск. Маючи велику ємність (до 640 Мбайт) та високу швидкість зчитування, вони ефективні при зберіганні й поширенні великих об­сягів інформації (великі програмні комплекси, довідники, словники тощо).

Цифрова інформація відображається на пластиковому диску з покриттям у вигляді западин (невідбивних плям) та острівців, що відбивають світло. На відміну від вінчестера, доріжки якого мають вигляд концентричних кіл, компакт-диск має одну безперервну доріжку у формі спіралі.

Зчитування інформації з компакт-диска відбувається за допомогою лазерного променя. Потрапляючи на острівець, що відбиває світло, він відхиляється на фотодетектор, який інтерпретує це як двійкову одиницю. Промінь лазера, що потрапляє в западину, розсіюється і поглинається -- фотодетектор фіксує двійковий нуль. Як відображальна використовується алюмінієва поверхня.

У сучасних накопичувачах CD-ROM використовують кілька стандартів запису інформації, найпоширенішим з яких є стандарт ISO 9660, особливо в частині рівня фай­лової системи. Стандарт дає змогу зберігати інформацію на компакт-диску і звертатися до неї так само, як і до інформації на жорсткому диску або дискеті.

Пристрої CD-ROM мають, як правило, внутрішнє ви­конання, застосовується інтерфейс IDE, рідше -- SCSI. У першому випадку використовується модифікація IDE -- ATAPI (АТА Packet Interface, пакетний інтерфейс АТА). Однією з важливих характеристик пристроїв цього типу є частота обертання шпинделя, з якою прямо пов'язана швидкість обміну даними з пристроєм. За стандартної ча­стоти обертання швидкість передачі даних становить близько 150 Кбайт/с. Удво- і більш швидкісних CD-ROM диск обертається з пропорційно більшою частотою, і про­порційно підвищується швидкість передачі даних. Напри­клад, швидкість 1200 Кбайт/с (восьмишвидкісний пристрій) позначається 8х. Сучасні 24- і навіть 36-швидкісні накопичувачі CD-ROM за швидкістю доцільного доступу до даних (80--250 мс) відстають від НЖМД.

Оперативна пам'ять (RAM-- random access memory -- пам'ять прямого доступу) - це енергозалежна пам'ять, яка використовується під час роботи комп'ютера. Характерною є велика швидкість виконання операцій. Обсяг ОЗП персональних ЕОМ зараз становить від 16 Мb і вище 1 Gb в зaлeжнocтi вiд класу. Після вимикання живлення інформація в пам'яті не зберігається. Оперативна пам'ять розподілена на елементарні області -- байти. Кожний байт має свою адресу.

Білет 9

Ранее Вы познакомились с условным оператором If, который позволяет программе выполнять переходы на ту или иную ветвь по значению булева условия. Используя несколько операторов If, можно производить ветвление по последовательности условий. В приведенном фрагменте показано, как при помощи ряда операторов If можно преобразовать целое число (в диапазоне 0-9) к его словесному представлению:

if Ziphra = 0

then

write ('Нуль');

if Ziphra = 1

then

write ('Единица');

f Ziphra = 2

then

write ('Два');

и т.д.

Білет 10

1. Оперативна пам'ять (англ. Random Access Memory, дослівно -- пам'ять з довільним доступом, первинна пам'ять) -- пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. У сучасних комп'ютерах оперативна пам'ять переважно представлена динамічною пам'яттю з довільним доступом DRAM.

Різні типи оперативної пам'яті

Протилежністю до пам'яті з довільним доступом є пам'ять з послідовним доступом. При довільному доступі, пам'ять організована таким чином, що в будь-яку мить можна отримати значення, записане в будь-якій комірці пам'яті, не переглядаючи інші комірки. При пам'яті з послідовним доступом, яка реалізується, наприклад, на магнітній стрічці, для доступу до певного елемента пам'яті потрібно прокрутити стрічку, зчитуючи інші елементи.

Види ЗПДД (запам'ятовуючий пристрій з довільним доступом) :

Напівпровідникова статична (SRAM) -- комірками є напівпровідникові тригери. Переваги -- невелике енергоспоживання, висока швидкодія. Відсутність необхідності проводити «регенерацію». Недоліки -- малий обсяг, висока вартість. Нині широко використовується як кеш-пам'ять процесорів у комп'ютерах.

Напівпровідникова динамічна (DRAM) -- кожна комірка є конденсатором на основі переходу КМОН-транзистора. Переваги -- низька вартість, великий обсяг. Недоліки -- необхідність періодичного прочитування і перезапису кожної комірки -- т.з. «регенерації», і, як наслідок, зниження швидкодії, велике енергоспоживання. Процес регенерації реалізується спеціальним контролером, встановленим на материнській платі або в центральному процесорі. DRAM зазвичай використовується як оперативна пам'ять (ОЗП) комп'ютерів.

Феромагнітна -- є матрицею з провідників, на перетині яких знаходяться кільця або біакси, виготовлені з феромагнітних матеріалів. Переваги -- стійкість до радіації, збереження інформації при виключенні живлення; недоліки -- мала ємність, велика вага, стирання інформації при кожному читанні. В даний час в такому, зібраному з дискретних компонентів вигляді, не застосовується.

Проте до 2003 року з'явилася магнітна пам'ять MRAM в інтегральному виконанні. Поєднуючи швидкість SRAM і можливість зберігання інформації при відімкненому живленні, MRAM є перспективною заміною типам ROM і RAM. Проте вона приблизно удвічі дорожча за мікросхеми SRAM (при тій же ємності і габаритах).

Повна команда розгалуження має вигляд:if<лог вираз> then<команда1> else<команда2

дія команди: якщо лог вираз істинний то виконується команда 1.в протирлежному випадку команда2.команди можуть буди просими чи складними.

Білет 11

1. Постійна пам'ять (RОМ -- Read Onily Memory) - це енергонезалежна пам'ять, яка використовується для тривалого зберігання інформації. До неї відносяться пристрої: НЖМД або вінчестер, накопичувач на гнучкому магнітному диску (НГМД) або дискети, компакт-диски. Дискети та компакт-диски крім збереження інформації використовуються для переносу формації між комп'ютерами.

Білет 12

1. Основне призначення ПП - забезпечити надходження в ЕОМ із навколишнього середовища програм і даних для опрацювання, а також видачу результатів роботи ЕОМ у виді, придатному для сприйняття людини або для передачі на іншу ЕОМ, або в іншій, необхідній формі. ПП в чималому ступені визначають можливості застосування ЕОМ.

Білет 13

1. Pascal -- алгоритмічна мова програмування універсального призначення. Існують діалекти мови з підтримкою об'єктно-орієнтованого програмування. В 1990 році було затверджено стандарт ISO 7185:1990, «Pascal»[1], та ISO 10206:1990 «Extended

Білет 14

1. Виконання поставлених перед ним завдань обчислювальна машина може забезпечувати за допомогою переміщення певних механічних частин, руху потоків електронів, фотонів або за рахунок використання ефектів від інших добре вивчених фізичних явищ. На сьогодні більшість найпоширеніших типів використовуваних обчислювальних машин -- електронний обчислювальна машина. Архітектура обчислювальних машин може безпосередньо моделювати вирішувану проблему, максимально близько (у значенні математичного опису) відображаючи досліджувані фізичні явища. Так, електронні потоки можуть використовуватися як моделі потоків води при моделюванні гребель або дамб. Таким чином сконструйовані аналогові обчислювальні машини були звичними у 60-х роках XX століття, проте сьогодні є достатньо рідкісним явищем. У більшості сучасних обчислювальних машин проблема спочатку описується в математичних термінах, при цьому вся необхідна інформація представляється в двійковій формі (у вигляді одиниць і нулів), після чого дії з її обробки зводяться до застосування простої алгебраїчної логіки. Оскільки практично вся математика може бути зведена до виконання булевих операцій, достатньо швидка електронна обчислювальна машина може бути застосована для вирішення більшості математичних завдань (а також і більшості завдань з обробки інформації, які можуть бути легко зведені до математичних).

Білет 15

Перерахований тип даних (на рос.мові - перечисляемый тип) складається із скінченної кількості елементів, що заключені у круглі дужки. Причому кількість і назву елементам перерахованого типу даєте Ви самі, залежно від умов задачі. Наприклад, можна задати перерахований тип днів тижня, імен, тощо. Але не допускаються числові та символьні дані (наприклад, 16, `14', `Ivan').

type Imena=(Ivan, Andrij, Oleksij, Anna);

Впорядкування елементів перерахованих типів відбувається відповідно до їх послідовності.

Перший елемент у списку має порядковий номер 0, другий - 1, і т.д.

До даними цього типу НЕ МОЖНА застосовувати операції read, readln, write, writeln.

Можна тільки використовувати операції порівняння >, >=, <, <=, =, <> і три стандартні функції ORD, SUCC, PRED.

uses crt;

type Imena=(Ivan,Andrij,Olecsij,Anna);

var k:byte;

begin

clrscr;

Writeln('Введіть число від 0 до 3');

readln(k);

case k of