Розробка педагогічного програмного засобу підтримки теми: "Логіка та інформація в початковій школі"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти Харківської обласної державної адміністрації

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут

Кафедра інформатики та ТЗН

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Програмування»

за темою «Розробка педагогічного програмного засобу підтримки теми: «Логіка та інформація» в початковій школі»

Виконала: студентка 5 курсу Т.Ю.Костенко

Науковий керівник: С.Б. Нікольський

Харків 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи педагогічного засобу підтримки теми: «Логіка та інформація» в початковій школі

1.1 Загальне уявлення про логіку як науку, її історичні і сучасні аспекти

1.2 Формування понятті інформації у шкільному курсі інформатики

1.3 Загальний екскурс у програми які розвивають логічне та інформаційне мислення школярів

РОЗДІЛ 2. Розробка педагогічного програмного засобу підтримки теми: «Логіка та Інформація» в початковій школі

2.1 Створення мозаїки у середовищі «Лого»

2.2 Створення гри на розвиток логіки у середовищі «Лого»

2.3 Створення тестової програми у середовищі «Лого»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

ВСТУП

Чудо XX століття -- комп'ютери -- завдяки своїм унікальним у ряді випадків можливостям все більше використовуються у різних сферах людської діяльності. Тут не може стояти осторонь і навчально-виховний процес, де все частіше впроваджуються комп'ютерні технології навчання.

Інтеграція України у світовий інформаційний простір, створення мережі інформаційного забезпечення освіти та науки мають значний вплив на освітні процеси в державі. Швидкими темпами здійснюється інтенсифікація системи навчання та виховання дітей і учнівської молоді на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій, триває формування інформаційної культури педагогів та їх вихованців.

Запровадження зазначених інновації в освітній процес загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів забезпечує формування технічно та технологічно освіченої творчої особистості, підготовленої до життя, активної трудової діяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства, створює належне підґрунтя для розвитку життєвої компетентності, пізнавальної та творчої активності дітей та учнівської молоді, їх творчу самореалізацію та професійне самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей та особистісних уподобань.

Найвищою метою освіти ХХІ століття - є виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і розвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого вирішення проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Тобто перед сучасною освітою на передній план виступає завдання інтелектуального розвитку. Для реалізації даної мети особистість повинна мати достатній рівень розвитку всіх видів пам'яті, уваги, уяви, мислення та мовлення, а також здібність до аналізу та синтезу, абстрагування й узагальнення, вміння приймати рішення, доводити твердження і спростовувати їх. Отже, вміння логічно мислити - це необхідна умова розвитку інтелекту особистості. Хоча процес формування логічного мислення досягає стадії формально-логічних операцій лише у підлітковому віці, без належних зусиль у дошкільному віці та у початковій школі інтелектуальний розвиток особистості буде частковим.

З огляду на це метою нашої курсової роботи є розробка педагогічного програмного засобу підтримки теми: «Логіка та інформація» в початковій школі та визначення організаційно-педагогічних та дидактичних аспектів використання понять «логіка» та «інформація» у процесі формування освітніх навиків у вихованців шкільних навчальних закладів.

Об'єктом дослідження буде виступати навчальний процес в початковій школі.

Предметом дослідження є вплив педагогічного програмного забезпечення на навчання учнів.

У нашому дослідженні ми виходимо з наступного припущення, що процес навчання учнів буде більш ефективним за наступних умов:

- впровадження в навчальний педагогічного програмного забезпечення;

- використання у педагогічній діяльності розробленої навчальної програми «Логіка та інформація»;

- створення учителями методичного програмного забезпечення у середовищі «Лого».

Завдання дослідження:

1) проаналізувати загальнотеоретичні відомості з теми «Логіка та інформація в початковій школі»;

2) розробити педагогічне програмне забезпечення на тему «Логіка та інформація»;

3) провести апробацію проекту в базовій школі.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи педагогічного засобу підтримки теми: «Логіка та інформація» в початковій школі

1.1 Загальне уявлення про логіку як науку, її історичні і сучасні аспекти

Мислення людини підкоряється логічним законам і протікає в логічних формах незалежно від науки логіки. Вона є лише наслідком існування певного закономірного стану речей і є його систематизоване і упорядковане відображення. Так як для фізики причиною її виникнення є закони Всесвіту, так логіці передують закони мислення. Як фізика, вона знаходиться в постійному становленні і розвитку, тому що можливості і предмет її дослідження і відображення безмежно широкий, і не пізнаний. Багато людей мислять логічно, не знаючи правил логіки, так само як для падіння (комусь або чомусь) необов'язково знати закони тяжіння або для розмови - закони граматики.

Логіка - наука про мислення. Назва її походить від грецького слова logos - “думка”, “слово”, “закон” і т.д. Уперше термін "логіка" ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт (бл. 460-- 370 pp. до н. є.), назвавши свою працю "Про логічне, або про правила" [8, с.7].

Зазначений термін має кілька значень. Його можна застосувати як до матеріальної дійсності, так і до мислення.

Під цим терміном розуміють:

Об'єктивну закономірну послідовність речей і явищ, наприклад, коли говорять "невмолима логіка речей", "логіка фактів", "логіка суспільного розвитку" тощо.

Послідовність мислення. Коли, наприклад, кажуть, що "мислення логічне", "в його міркуваннях залізна логіка" та ін., то це означає, що мислення вирізняється зв'язністю, визначеністю, послідовністю. Навпаки, якщо говорять, що "його міркуванням бракує логіки", "йому бракує логіки", "де ж логіка?" і т. д., то це означає, що мислення є безладне, непослідовне, суперечливе, тобто нелогічне.

Науку, яка вивчає мислення. Із цього можна дійти висновку, що предметом логіки як науки є мислення людини. Логіка -- це наука про мислення. Але таке визначення логіки було б досить широким. Мислення -- явище складне, різнобічне, є предметом вивчення багатьох наук. Тому недостатньо сказати, що логіка вивчає мислення, необхідно ще з'ясувати, який бік мислення досліджує логіка, що в мисленні складає предмет саме логіки. Перш за все з'ясуємо, що таке мислення взагалі [8, с.7].

Термін “логіка” вживається також для позначення закономірностей об'єктивного світу (наприклад “логіка фактів”, “логіка речей” і т.д.); для позначення строгості, послідовності, закономірності процесу мислення (“логіка мислення”, “логіка міркування”). Закономірний характер мислення є своєрідним відображенням об'єктивних закономірностей. Логіки мислення є відображення логіки речей (змістовно). Але на відміну від інших наук, вивчаючих мислення людини, наприклад, фізіології вищої нервової діяльності чи психології, логіка вивчає мислення як засіб пізнання. Логіка, яка вивчає пізнаюче мислення і застосовується як засіб пізнання, виникла і розвивалась як філософська наука і в теперішній час являє собою складну систему знань, що включає дві відносно самостійні науки: логіку формальну і логіку діалектичну (усне пояснення).

Як самостійна наука логіка склалася більше двох тисяч років назад в ІV ст. до н.е. Її засновником є давньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н.е.). В своїх працях, які отримали назву “Органон” (грец. “знаряддя пізнання”), Аристотель сформулював основні закони мислення: тотожності, протиріччя і виключеного третього - описав важливі логічні операції, розробив теорію поняття і судження, змістовно дослідив дедуктивний (силогістичний) умовивід. Аристотелівське вчення про силогізм склало основу логіки предикатів (математична логіка). Античні стоїки доповнили теорію силогізму, описавши складні умовиводи (Зенон, Хрисипп та ін.). Також великий вклад зробили такі мислителі як Гален, Порфірій, Боецій.

В середні віки логіка слугувала в основному релігійній схоластиці, тим самим удосконалюючи і розвиваючи свої можливості. Видатні представники середньовіччя дуже високо оцінювали логіку як науку. Ось як писав про неї відомий логік кінця XI сторіччя, візантійський письменник, філософ, державний діяч Михайло Псьолл (1018 -- 1090): "Логіка -- це мистецтво мистецтв та наука наук, яка вказує шлях до початків усіх методів". Цю точку зору на оцінку методологічного значення логіки підтримувала більшість філософів-схоластів середньовіччя.

Проте між цими двома великими епохами піднесення логічного знання - античністю та середньовіччям -- логіка перебувала у стані зимової сплячки. її поважали за попередні результати. Вона залишалася одним з головних предметів викладання в усіх західноєвропейських університетах. До речі, в Україні логіка була обов'язковим предметом вивчення у Києво-Могилянській академії. Ось як розпочинав свій курс професор цієї академії Стефан Яворський: " Відкриваю для вас, найстаранніші атлети, не так олімпійські ігри, як лабіринт Аристотеля, що переважає лабіринт Деда-ла. Тут що не питання, то пастка, яка чатує на вас на широких шляхах. І вам не доведеться користуватися м'язами ніг, але чутливим рухом розуму та міркування, аби досягти найбільшої та бажаної насолоди, слави, вислухавши дворічний курс... Перед нами великі шляхи, котрі необхідно буде перейти, уподібнюючись навіть до блукаючих зірок. Хай не лякають вас у цьому винограднику логічні троянди, оточені стількома шипами, нехай вони будуть стимулом та відганяють своїми жалами бузтурботність" [27].

Проте навряд щоб хтось передрікав у ці часи для логіки велике майбутні:. Навпаки, дуже часто наголошували на неспроможності логіки до подальшого розпитку. Видатний німецький філософ І.Кант (1724 -- 1804) навіть стверджував, що логіка від самого початку є завершеною наукою, яка не зробила жодного кроку вперед з часів Аристотеля.

Помилковість таких уявлень щодо перспектив логіки була спростована дійсним розвитком подій упродовж останніх ста років, коли на зміну традиційній логіці прийшла сучасна логіка [25, с.9-10].

У Новий час значний вклад зробив Ф.Бекон (1561-1626), розробивши на противагу дедуктивній логіці Аристотеля індуктивний метод, принцип якого виклав у праці “Новий Оганон”. Розроблені методи наукової індукції, систематизовані пізніше англійським філософом і логіком Д.С.Міллем (1806-1873) суттєво укріпили позиції логіки як окремої науки. Тим самим дедуктивна логіка Аристотеля і індуктивна логіка Бекона-Мілля склали основу загальноосвітньої дисципліни названої формальною логікою. Подальший розвиток логіки пов'язаний з іменами таких видатних філософів як Р.Декарт, Г.Лейбніц.

Р.Декарт (1569-1650) розробив ідеї дедуктивної логіки, сформулювавши правила наукового дослідження. Г.Лейбніц (1646-1716) сформулював закон достатньої підстави, висунув ідею математичної логіки. В другій половині ХІХ ст. в логіці починають широко застосовуватися математичні методи ви числення. Цей напрямок розроблений в працях Д.Буля, І.С.Джевонсонц, П.С.Порецкього, Г.Фреге, Ч.Пірса, Б.Россела, Я.Лукашевича та ін. математиків і логіків. Теоретичний аналіз дедуктивних міркувань методами ви числення з використанням формалізованих мов отримав назву математичної, чи символічної логіки. Символічна логіка включає багато “логік”, таких як: багатозначна логіка, модальна логіка, ймовірнісна і часова логіка. Особливе значення для правознавства має деонтична логіка, яка досліджує структури мови наказів (приписів), тобто висловлювань зі значенням “обов'язково”, “дозволено”, “заборонено” і т.д., які широко використовуються в юриспруденції.

Виділяють ще окрім формальної логіки діалектичну логіку, яка вивчає не самі форми мислення, а мислення в його виникненні, зміні, розвитку.

Вперше розроблена вона була Гегелем (1770-1831). Методологічні принципи, які формуються на основі діалектичного підходу виявляють об'єктивність і всебічність розгляду предмету, принцип історизму, роздвоєння єдиного на протилежні частини, сходження від абстрактного до конкретного, принцип єдності історичного і логічного і ін. Ці дві логіки доповнюють одна одну.

У розвитку людської думки значення терміна "логіка" неодноразово змінювалося. На сьогодні йому приписують щонайменше три значення.

· Термін "логіка" можна вживати у словосполученнях типу "логіка історії", "логіка речей", "логіка подій","логіка фактів", "логіка суспільного розвитку", "логіка правового розвитку", "логіка людського прогресу", "логіка економічної кризи" тощо. Тут слово "логіка" використовують для позначення певних взаємозв'язків, взаємозалежностей явищ, подій, дій людини. Воно вказує на закономірну послідовність речей та явищ.

· Термін "логіка" дуже часто у спілкуванні людей використовують у зв'язку з таким феноменом, як людське мислення. Усім відомі словосполучення "логіка мислення", "жіноча логіка", "де ж логіка?", "в його міркуваннях залізна логіка" тощо. У цьому випадку слово "логіка" вживають для позначення обґрунтованості, доведеності положень, які висуває людина. Тут можна говорити про логіку як характеристику людського мислення.

· Термін "логіка" може бути використаний для позначення певної науки. Саме про цю науку й піде далі мова.

Що ж вивчає ця наука, що с предметом її дослідження] Найчастіше відповідь на це запитання є такою: логіка - це наука, яка вивчає мислення людини.

Певною мірою це дійсно так: логіка тісно пов'язана з мисленням. Проте мислення - це дуже складний та багатогранний об'єкт для дослідження. Не випадково його образно іноді називають "всесвітом навколо нас". Мислення - це складний феномен, який вивчають багато наук: філософія, кібернетика, мовознавство, естетика, психологія, нейрофізіологія тощо. Логіка знаходиться серед цих наук і специфіка її полягає в тому, що вона вивчає не мислення загалом, а лише процес міркування людини. Логіку перш за все цікавить, яким чином міркують люди, які схеми міркувань вони застосовують для обґрунтування своїх думок, яких помилок вони можуть при цьому припускатися.

У зв'язку з цим логіку можна визначити так.

Логіка - це наука, яка вивчає форми (схеми, структури) міркувань людей [25, с.7].

Логіка невід'ємно пов'язана з мисленням людини. Мислення - властивість матерії, воно не існує поза нею. Мислення є функція людського мозку. Мозок - орган мислення людини. Але мислення за своєю природою суспільне. Воно виникає і розвивається разом із появою людини й людського суспільства. Поза людиною й людством мислення не існує. Вирішальна роль у виникненні мислення належить праці. Праця виділила людину з царства тварин, є основою виникнення і розвитку свідомості, мислення і мови.

Мислення є відбиття дійсності в думках людей у формі понять, суджень та умовиводів. Мислення - це вища форма відображення, пізнання. Воно суттєво відрізняється від таких форм віддзеркалення, як відчуття, сприйняття й уявлення.

Як відомо, пізнання є відображення в голові людини об'єктивного світу. Пізнання пов'язане з практикою, виникає з неї. Практика - мета пізнання і критерій істини. Пізнання - не окремий тимчасовий акт, а складний діалектичний процес проникнення людського розуму в суть речей, у їхні закономірні зв'язки і стосунки. Пізнання розпочинається із живого споглядання, з відчуття, сприйняття і приводить до абстрактного мислення.

У пізнанні виділяють два ступені: чуттєвий і раціональний (абстрактне мислення). Чуттєве пізнання відбувається у формі відчуттів, сприймань, уявлень.

Відчуття - перша елементарна форма чуттєвого пізнання зовнішнього світу. Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності. Предмети і явища навколишнього світу, діючи на органи чуття людини, викликають різні відчуття - зорові, слухові, дотикові тощо. Відчуття відображають окремі ознаки, властивості, якості речей. На основі відчуттів виникає сприйняття.

Сприйняття - це дещо складніша, ніж відчуття, форма пізнання дійсності. Сприйняття є віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. Воно виникає з різних відчуттів, але не є механічною сумою відчуттів. У сприйнятті різноманітні відчуття не ізольовані одне від одного, а органічно пов'язані, злиті в цілісний образ. Сприйняття, як і відчуття, є відбиття наочне і безпосереднє. Воно має місце лише тоді, коли предмет безпосередньо діє на наші органи чуття. На базі відчуттів і сприйняття виникають уявлення, в яких відтворюються відчуття і сприйняття.

Уявлення - це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше. Уявлення виникають із чуттєвих сприймань, але, на відміну від них, вони безпосередньо не пов'язані з предметами. Утворення уявлень не потребує безпосереднього впливу речей на органи чуттів у даний момент. Уявлення з'являються на основі минулого сприйняття предмета, образ якого зберігся у пам'яті людини. Уявлення може виникнути внаслідок опосередкованого сприймання предметів. Нарешті, ми можемо уявити собі й те, що ніколи не існувало й існувати не може, наприклад русалку, біса, лісовика і т. д., але елементи, з яких складаються такі уявлення, беруться нами з реальності, з предметів сприймання.

Уявлення завжди індивідуальне, воно залежить від відчуття, сприйняття, пам'яті, емоцій, життєвого й професійного досвіду людини тощо. Так, уявлення про юридичну академію студента-випускника і студента-першокурсника будуть різні. Вони будуть різними і в однокурсників.

Уявлення - вища форма відображення дійсності на ступені чуттєвого пізнання. Вони містять у собі елементи узагальнення. В уявленні ми відокремлюємося від частини, менш суттєвих для нас ознак предмета і виділяємо загальні його ознаки й риси. Уявлення посідає нібито проміжне положення між сприйняттям і мисленням, але в цілому воно, як і відчуття і сприйняття, є відображенням наочним і безпосереднім.

Мислення, на відміну від чуттєвого пізнання, є відображенням опосередкованим.

Якщо між відчуттям і предметом немає нічого проміжного (відчуття виникають унаслідок безпосереднього впливу предметів на органи чуття), то між предметом і мисленням знаходяться відчуття, сприйняття й уявлення. Мислення опосередковане чуттєвим пізнанням, воно виникає на основі відчуттів, є переробкою чуттєвого матеріалу. Тільки завдяки чуттєвому пізнанню мислення пов'язується із зовнішнім світом, відтворює його. Каналами, через які світ проникає до свідомості людини, є відчуття.

Мислення відображає не тільки властивості, безпосередньо дані у відчуттях і сприйняттях, а й такі ознаки, сторони, зв'язки предметів, котрі виявляються безпосередньо розумом.

Мислення - відображення узагальнене. Чуттєве пізнання відображає окремі елементи та явища, їхні зовнішні сторони і зв'язки. Глибокі зв'язки і відношення предметів, закони їхнього розвитку чуттєвому сприйманню не доступні.

Мислення бере у предметів і явищ загальне, суттєве і відокремлюється (абстрагується) від другорядного, несуттєвого. Порівняно зі сприйняттям і уявленням мислення дає змогу глибше й повніше пізнати об'єктивний світ, розкрити найважливіші, найістотніші сторони, зв'язки й закономірності дійсності. Чуттєве пізнання нездатне віддзеркалити сутність речей, процес розвитку руху. За допомогою мислення людина пізнає дійсність в усьому її розмаїтті, різноманітті зв'язків і опосередкованості.

Особливість мислення полягає також у тому, що воно є пізнанням активним і цілеспрямованим.

Відчуття і сприйняття виникає у нас під дією предметів і явищ на наші органи чуття незалежно від того, хочемо ми сприймати предмет або явище чи ні. Процес же мислення пов'язаний з постановкою певних пізнавальних завдань і проведенням різноманітних логічних дій і операцій. У процесі мислення ми висловлюємо судження, будуємо умовиводи, гіпотези, докази, створюємо поняття тощо [8].

Мислити логічно - це значить мислити точно і послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності, в тому числі і в роботі юриста, яка потребує точності мислення, обґрунтованості висновків. Міркування, в яких відсутні строга логіка, непослідовність і протиріччя, ускладнюють справу, і можуть стати причиною суттєвих помилок у дітей різного віку.

Отже робота над розвитком логіки у дітей сприяє покращенню не тільки їх логічного мислення, а й суттєво покращує їх навчання, сприйняття та розуміння будь-якого матеріалу, що сприяє загальному гармонійному розвитку дитини.

1.2 Формування понятті інформації у шкільному курсі інформатики

Інформація - одне з фундаментальних понять курсу. Але йому не приділяють належної уваги. Разом з тим поняття інформації є ключовим - зв'язує різні теми курсу. Курс інформатики - це насамперед вивчення властивостей інформації, методів і засобів її пошуку, збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання, коректного використання.

Процес ознайомлення учнів з поняттям інформації можна поділити на такі етапи:

Введення понять інформації і повідомлення.

З'ясування взаємозв'язків між поняттями інформації і повідомлення.

Формування уявлень про носії інформації.

З'ясування питань про способи подання інформації.

Формування уявлень про види інформації.

З'ясування питань про оцінювання і вимірювання інформації, про шум та взаємоперетворення інформації і шуму.

Формування уявлень про кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.

З'ясування властивостей інформації.

Формування уявлень про інформаційні процеси

Ознайомити учнів з поняттям інформації доцільно на перших уроках курсу. Це дозволить аргументовано розкрити зміст навчального предмета інформатики, ознайомитись з його завданнями. Основні методи вивчення цього матеріалу - індуктивний за логікою, за джерелами подання інформації - пояснювально-ілюстративний, за ступенем самостійності учнів - репродуктивний. Поняття інформації належить до основних і не визначається через простіші поняття.

Зрештою вчитель повинен пам'ятати, що немає відповіді на запитання - що таке інформація. Інформація - лише одна зі сторін відображення навколишньої дійсності нервовою системою живого організму, свідомістю людини. Тому вводити поняття інформації слід конкретно-індуктивним способом, за допомогою наочних, добре знайомих учням прикладів.

Розглянемо деякі з них.

· Обмін повідомленнями між людьми здійснюється за допомогою:

а)світлових сигналів та різних зорових образів;

б)сукупностей певних знаків (письмо) -- книжки, газети, журнали, графічні схеми тощо;

в)технічних засобів (різні поєднання звукових та світлових сигналів) - радіо, телебачення, телеграф, телефон тощо;

г)звукових сигналів - мова, музика тощо;

д)зорових образів - художні твори, кінофільми, відеофільми, графіка, тощо.

При цьому одна людина або група людей «породжує», створює початкові сигнали в певній послідовності, інша - по-своєму сприймає цю сукупність.

· Обмін відомостями у тваринному світі відбувається також за допомогою звукових і світлових сигналів - крики тривоги, заклику, погрози, зміна забарвлення, запаху, пози тощо.

· Передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму відбувається за допомогою сукупності генів, які зберігають відомості про склад, будову та характер обміну речовин в організмі.

· Обмін сигналами між людиною та автоматом відбувається за допомогою певної сукупності впливів світлових, звукових, електричних та інших сигналів.

Доцільно запропонувати учням до кожного з виділених пунктів навести конкретні приклади та дати відповіді на запитання: скільки об'єктів можна виділити в наведених прикладах? Що характерно для кожного з виділених об'єктів? Який зв'язок існує між об'єктами, про які йдеться? За допомогою яких засобів передають сигнали чи відомості?

Порівнюючи приклади, учні під керівництвом учителя повинні виділити в них спільні суттєві та несуттєві ознаки. Суттєві: розглядається як мінімум дві системи. Одна система «породжує» деяку сукупність сигналів, відомостей, впливів; інша - приймає. Несуттєві: спосіб подання сукупності повідомлень; склад (якісний та кількісний) систем, які видають та сприймають сукупність сигналів.

Потім доцільно підвести підсумок: під повідомленням розуміють вплив на нервову систему живого організму деякої сукупності сигналів, подразників, яка може бути подана різними способами залежно від систем, які її видають та сприймають.

Термін «інформація» походить від латинського informacio, що означає роз'яснення, виклад, обізнаність.

Учитель не повинен намагатися дати точне означення цього поняття і записати його. Він лише звертає увагу на те, що інформація є первинним і не означуваним поняттям, та роз'яснює деякі його властивості.

Особливість цього поняття в тому, що воно використовується в усіх без винятку сферах: філософії, природничих і гуманітарних науках, біології, медицині і психології, фізіології людини і тварин, соціології, техніці, економіці, повсякденному житті. Тому конкретне тлумачення елементів, які пов'язані з поняттям «інформація», залежить від методів конкретної науки, мети дослідження, конкретної ситуації, моменту часу або просто від життєвого досвіду людини чи навіть її психічного стану.

Інформацію з навколишнього середовища людина сприймає органами чуття:

органи зору (світле, темне, червоне, жовте, яскраве тощо);

органи слуху (окремі звуки, музика, голос людини, шум вітру, плюскіт води, гудіння мотора, голоси тварин та птахів тощо);

органи нюху (запахи містять інформацію про їх джерела та характер цих джерел);

органи дотику (відомості про температуру тіла, шорсткість поверхонь, жорсткість матеріалу, щільність речовини та інші властивості деякого предмета людина може здобути, доторкаючись до предмета безпосередньо або за допомогою деяких приладів, оцінити його вагу тощо);

інформацію про смакові якості тих чи інших речовин (гірке, кисле, солодке, солоне тощо) людина одержує через органи смаку;

інформацію про склад речовини - в результаті хімічних аналізів, взаємодії речовин з навколишнім середовищем тощо.

Доцільно запропонувати учням самостійно навести приклади обміну інформацією між людьми, одержання інформації людиною з навколишнього середовища, при цьому доцільно ставити запитання про способи подання та передавання інформації від дорослих до дітей в процесі гри, харчування, навчання; навести приклади засобів зберігання та передавання інформації (навколишнє середовище, різні технічні засоби, книжки, кінофільми, магнітні стрічки, телеграф, пошта тощо) і способів подання і передавання інформації, способів аналізу вхідних даних і синтезу на основі аналізу нової інформації, нових знань про навколишній світ.

Важливо, щоб учні зрозуміли на інтуїтивному рівні відмінність між поняттями інформації і повідомлення.

Інформацію передають за допомогою повідомлень.

Повідомлення передають за допомогою послідовності сигналів від джерела до приймача інформації. Середовище, через яке здійснюється передавання сигналів від джерела до приймача, називають каналом зв 'язку.

Повідомлення можуть бути усними, письмовими чи організованими якимось іншим чином. Прикладами повідомлень є: показання вимірювального пристрою, дорожні знаки, текст телеграми, розповідь оповідача, відповідь учня тощо.

Учителеві доцільно звернути увагу учнів на те, що не існує взаємно-однозначної відповідності між інформацією і повідомленням: одну і ту саму інформацію можна передати за допомогою різних повідомлень. І навпаки, одне і те саме повідомлення може нести різну інформацію залежно від того, як інтерпретують (тлумачать) повідомлення різні люди чи одні й ті самі люди за різних обставин, щодо якого предмета (властивостей) досліджується той чи інший об'єкт (явище природи) деяким суб'єктом (людиною).

Разом з тим учні повинні розуміти, що є ціла низка різноманітних повідомлень, команд, вимог, правил вуличного руху, правил техніки безпеки, правил поведінки, моралі, етики, законів суспільного життя, стосовно яких розбіжність тлумачень і відповідної поведінки дуже небажана, а часто і неприпустима.

Іноді за попередньою домовленістю з адресатом повідомлення навмисне конструюють так, щоб інформація, яку воно несе, була доступна лише адресатові.. Сторонні люди на таке повідомлення або не звернуть уваги, або нададуть йому зовсім іншого тлумачення.

Оскільки кожна людина в одному і тому самому повідомленні бачить свою інформацію, по своєму його тлумачить, то краще говорити про носії повідомлень, а не про носії інформації, оскільки інформація в одному і тому самому повідомленні може бути різна.

Оскільки немає відповіді на запитання про те, що таке інформація, то й запитання про кількість інформації (багато інформації, мало інформації) та одиниці вимірювання інформації слід визнати некоректними.

Питання вимірювання інформації викликає дискусії серед методистів, учителів. Багато авторів підручників з інформатики пропонують вводити поняття кількості інформації через біти і байти, забуваючи, що, по суті, мова йде про довжину двійкового коду повідомлення, а не про кількість інформації, яку несе таке повідомлення.

Учні повинні засвоїти поняття про різні види інформації. Одна із чинних класифікацій видів інформації відображена на схемі (мал.).

Малюнок Класифікація видів інформації

Інформацію можна класифікувати різними способами, і різні науки роблять це по-різному. Наприклад, у філософії розрізняють інформацію об'єктивну і суб'єктивну. Об'єктивна інформація відображає явища природи та людського суспільства. Суб'єктивна інформація створюється людиною та відображає її бачення навколишнього світу [16].

Для криміналістики, науки, медицини, економіки суттєво, що інформація буває повною і неповною, істинною і хибною, вірогідною і невірогідною, вчасною і невчасною. Юристи розглядають інформацію як факти. Фізики розглядають інформацію як послідовність сигналів. Лінгвістика вивчає методи кодування і подання інформації мовними засобами.

У різних науках питання, пов'язані з інформацією, вивчаються з різних точок зору. Для інформатики основними є питання про пошук, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації (точніше, повідомлень).

Крім сприймання інформації за допомогою органів чуття при безпосередньому контакті з об'єктами зовнішнього світу, людина може зберігати, опрацьовувати інформацію, в результаті одержувати нові знання, нову інформацію і передавати її іншим людям за допомогою повідомлень. При цьому особливо важливо, щоб інформація, яку несуть повідомлення, сприяла прийманню на її основі правильних рішень, вона повинна характеризуватися такими властивостями, як вірогідність, повнота, актуальність, корисність, зрозумілість.

Для підвищення надійності і вірогідності повідомлень та інформації, яку вони несуть, їх дублюють, передають різними способами і у різних формах подання, перевіряють, звертаючись до різних джерел, дослідів, підтверджень через непрямі свідчення.

При цьому для того, щоб зробити правильні висновки (здобути інформацію, що має практичну цінність), набір повідомлень (показників, характеристик, ознак) повинен бути достатнім, тобто якомога повнішим і вичерпним, з одного боку, а з іншого - містити якомога менше надлишкових, необов'язкових повідомлень (фактів, ознак, проявів досліджуваного явища), тобто шуму, оскільки такий шум може призвести до неправильних висновків і прийняття на їх основі неправильних рішень.

Отже вивчення поняття інформації і усіх її похідних важливий і відповідальний момент як учня так і вчителя. Від того, як буде подана інформація вчителем буде залежати її сприйняття учнями. А від цього буде залежати і правильність зроблених учнем висновків, а тому цьому питанню слід приділяти більше уваги.

1.3 Загальний екскурс у програми які розвивають логічне та інформаційне мислення школярів

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної середньої освіти метою освітньої галузі «Технології» у навчальних закладах є ознайомлення школярів з основами комп'ютерної грамотності, формування конструктивного підходу до обробки інформаційних даних. Початковий курс інформатики є складовою частиною предмету інформатики, на який покладено завдання закласти в учнів первинні навички інформаційної культури, комп'ютерної грамотності, забезпечити наступність з подальшими ланками навчання [7].

Основним принципом вивчення інформатики у 1-4-их класах є положення про те, що початки комп'ютерної грамотності учнів, їх комп'ютерна інтуїція розвиваються здебільшого шляхом виконання навчальних програм з математики, інформатики, мови, трудового навчання, природознавства та ін. Інтеграція з усіма предметами початкової школи вводиться не тільки шляхом розгляду завдань з певного предмету, а головним чином, через наповнення предметним змістом завдань із введення тексту, складання алгоритмів, розвивальних завдань, завдань під час роботи з навчальним програмним забезпеченням.

Розглянемо декілька прикладів навчальних програм які розвивають логічне мислення дітей, та сприяють розумінню поняття інформація, види інформації та її властивості. До такої навчальної програми відноситься програма «Сходинки до інформатики».

У курсі «Сходинок до інформатики» реалізовані всі напрямки навчальної та розвивальної діяльності учнів, передбачені програмою початкового курсу інформатики.

Підручники з курсу «Сходинки до інформатики» розроблені для 2, З та 4 класів та мають схожу структуру. Кожні дві сторінки посібника містять навчальний матеріал, розрахований на опрацювання протягом одного уроку. На одній сторінці розвороту містяться оповідання, що стосуються навчального матеріалу з курсу інформатики. Героями багатьох історій у підручнику є дівчинка Ганнуся, інопланетянин Елзік та гномик Мудрунчик. Вони супроводжують учнів на шляху по сходинках до інформатики упродовж трьох років навчання.

На другій сторінці розвороту підручника наводяться практичні завдання для виконання на комп'ютері в одній з програм комплексу «Сходинки до інформатики» або в іншій прикладній програмі навчального або загального призначення. Завершується друга сторінка розвороту завданням для розумників та розумниць, у якому передбачене виконання логічних вправ. Практичні та логічні завдання доповнюють теоретичний матеріал або спрямовані на розвиток логічного мислення, уваги, просторової уяви, потребують визначення властивостей об'єктів та порівняння їхніх значень, знаходження закономірностей.

У початковому курсі інформатики, що викладається за програмою «Сходинки до інформатики», реалізується розвивальний напрямок навчальної діяльності, спрямований на розвиток творчих здібностей та логічного мислення школярів.

Цей напрямок простежується на кожному уроці. Для нього відведено окрему складову уроку і підручника, яка має назву «Для розумників і розумниць». Крім того, окремі оповіді в підручнику та програми у програмовому комплексі безпосередньо передбачають ознайомлення з основами математичної логіки та розвиток просторової уяви учнів.

Елементи логіки вводяться вже у 2-му класі на прикладі розпізнання істинних та хибних висловлень. Опрацювання висловлень відбувається у вправах, зміст яких може бути таким: «Поміркуй і закінчи висловлення. Якщо брат старший, ніж сестра, то сестра...».

Продовження ознайомлення з основами логіки віднесено на 4-ий клас та здійснюється паралельно з опануванням циклічними та розгалуженими алгоритмами. У цей час уводиться поняття про науку «логіка», називається її засновник -- давньогрецький філософ Аристотель, опрацьовується побудова заперечень висловлень, з'ясовується структура логічного слідування. Вправи на закріплення можуть містити такі завдання: «Яка тварина ні риба, ні птах?», «Яке з двох висловлень у наведеній ситуації є істинним?».

Розвиток логічного мислення здійснюється в ході розв'язування логічних задач, велика кількість яких містить-і я в підручнику. Задачі можуть бути такого змісту: «З трьох однакових па вигляд монет дві важать однаково, а одна -- легша за інші. Як знайти найлегшу монету одним зважуванням?», «Вінні-Пух, Кролик і П'ятачок намалювали прапорці різного кольору: синій, зелений, червоний. Кролик намалював не червоний, Вінні-Пух не червоний і не синій. Якого кольору прапорець намалював кожен?».

Значна кількість логічних вправ у підручнику спрямована на формування в учнів уміння з'ясовувати значення властивостей об'єктів та знаходити закономірності на основі порівняння цих значень. Це можуть бути задачі такого змісту: «Знайди зайве слово: підводний, водолаз, вода, підвода, водяний» або вправи.

Закономірності відшукуються не лише у графічних об'єктах. Пропонуються завдання на пошук закономірності у числових прикладах: «Допоможи гномикові продовжити ряд чисел: 2, 3, 6, 7, 10, 11, _,_,_, _», «Розшифруй приклад на додавання: АБ + А = БВВ. Однаковими буквами зашифровані однакові цифри, різними буквами -- різні цифри», «Маса дині дорівнює масі двох яблук або масі одного яблука і двох слив. Скільки слив врівноважать диню?». Логічні вправи на обчислення можуть потребувати групування чисел таким чином, щоб суми в групах були однаковими.

Логічні приклади з використанням слів стосуються закономірності в розташуванні літер: «Знайди пропущене слово за аналогією: бугор (роса) коса, віник (...) заїв» або структури слова: «Встав слово, яке є закінченням першого і початком другого: Зви ка».

Термін «інформація» уводиться вже у 2-му класі, і одночасно для нього пропонується синонім «повідомлення». На прикладах наводяться значення властивостей інформації: корисна або не корисна, доступна або недоступна, істинна або хибна. У ході виконання вправ «закрий очі», «затули вуха», «визнач на дотик» та інших, формується розуміння про те, що людина сприймає інформацію про навколишній світ за допомогою органів чуття. Відповідаючи на запитання «Яку інформацію отримав?», «Звідки дізнався?», «Як запам'ятав?», «Навіщо потрібно знати? », учні усвідомлюють, що інформацію можна сприймати, передавати, обробляти, зберігати та використовувати. На цій основі вводиться поняття про інформаційні процеси.

Уявлення про кодування інформації формується у 2-му класі на матеріалі логічних задач. Комп'ютерна програма «Слово в лабіринті» з комплексу «Сходинки до інформатики» дозволяє практично виконати завдання, у якому напрямки руху кодуються за допомогою літер.

У 3-му класі поняття «інформація» уточнюється, пов'язується з чимось новим, раніше незнаним. Одночасно уводиться поняття про інформатику як науку, що вивчає питання про пошук, збереження, обробку, розповсюдження та використання інформації.

Глибше, ніж у 2-му класі, пояснюються особливості інформаційних процесів. Так, під час розмови про способи збереження інформації обговорюється така організація збереження, яка дозволяє легко знаходити потрібні відомості: у порядку алфавіту або за зростанням номера чи числового коду.

Розглядаються різні способи передавання та кодування інформації. Кодування трактується як перетворення інформації для передачі або збереження. Варіанти кодів подаються на прикладах різних систем позначення (букви, ієрогліфи, азбука Морзе, «танцюючі чоловічки») та у вигляді ребусів і шарад. Уводиться поняття про кодування інформації в комп'ютері, наводяться приклади двійкових кодів, називаються терміни «біт» та «байт». Виконуються вправи на розкодування повідомлень та відгадування ребусів.

Пояснюються різні варіанти обробки інформації: міркування на основі спостережень за оточуючим світом, обчислення значення арифметичного виразу та ін. Визначається призначення комп'ютера як приладу, створеного людиною для обробки, збереження та передавання інформації.

У 4-му класі розмова про збереження, пошук та передавання інформації продовжуються на прикладі застосування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет.

Навчальних програм з інформатики багато, але не усі вони відповідають сучасним критеріям і нормам роботи. Таким прикладом може стати програми з комплексу «Роботландія». Змістове наповнення цієї програми чудове, існують завдання такі як: «Хануенська вежа», «Кріт», «Піраміда» - розвивають логічне мислення дітей, примушують їх задуматися, знайти розв'язок поставленої проблеми, однак паралельно з їх чудовими практичними функціями існує великий недолік - інтерфейс. Отже виходить що чудова програма не може повністю використовуватися, бо її інтерфейс не удосконалений під сучасні вимогу держави, дітей і їх батьків.

При розробці педагогічного програмного засобу підтримки теми «Логіка та інформація» в початковій школі нами була використана програма «Лого».

Назва мови програмування «Лого» походить від грецького слова “логос”, що означає “смисл”, “ідея”.

Розробка, реалізація та впровадження в процес навчання мови «Лого» пов'язана з ім'ям американського вченого та педагога Сеймура Пейперта. Він дотримується точки зору, згідно з якою всі люди можуть успішно оволодіти знаннями з будь-якої області. Комп'ютеру тут відводиться роль саме такого інструмента, завдяки якому процес пізнання може стати цікавим, швидким, простим. «Лого» було задумане як середовище, в якому діти можуть навчитися спілкуватися з комп'ютером і, крім того, змінити спосіб, яким вивчають інші предмети. Пейперт розробив “об'єкт, за допомогою якого думають” і назвав його “Черепашка”.

Черепашка - це своєрідний посередник між дитиною і мікросвітом «Лого». Вона керується дитиною, дитина навчає Черепашку і при цьому навчається сама. «Лого» виступає як мова спілкування між дитиною і Черепашкою. Так мотивується вивчення мови програмування і технології програмування.

Досвід роботи показує, що навіть старші діти з великим задоволенням працюють з Черепашкою. Розважальна сторона цього процесу очевидна. Але за цією “розважальністю” прихована реалізація дуже важливої мети -навчити дітей розмовляти на новій мові, мові процесів та технологій. Таким чином значно підвищується рівень їхньої інформаційної культури. А пишучи певні програми дитина починає думає логічно, тобто вибудовує логіку своєї думки і майбутньої програми.

Дуже цікавим є основний принцип навчання, прийнятий в «Лого». Воно будується таким чином, що учень вчиться, навчаючи комп'ютер виконувати певні команди. Навчання в середовищі «Лого» відбувається як взаємодія учня з Черепашкою: учень віддає команду, а Черепашка її виконує. На відміну від учня Черепашка ніколи не помиляється. Якщо учень при написанні команди припустив якусь помилку, то комп'ютер зразу ж вказує, що він не розуміє смислу написаного, а це є сигналом виникнення помилки.

Один з принципів, закладених в концепцію «Лого» - учневі немає необхідності нічого зазубрювати, бо він не стільки вчиться, скільки сам навчає. При цьому Черепашка сама ніби “вчиться” і чим далі, тим потребує все менше вказівок. При роботі з «Лого» учень визволяється від рутинної роботи, пов'язаної з багатократним написанням добре відомих команд, тому він може зосередити свою увагу на творчих моментах написання програми. Завдяки цьому з'являються нові можливості для творчості, створюються все більш різноманітні та складні програми.

Отже ця програма на нашу думку найбільш ефективна при розробці педагогічного програмного засобу підтримки теми: «Логіка та інформація» в початковій школі.

З кожним днем логіка та інформація все глибше проникають у навчально-виховний процес, стають їх невід'ємною складовою. Ми побачили що логіка присутня у всіх сферах життя людини. Вистачає її і на уроках інформатики.

При цьому її не цікавлять міркування конкретних людей: міркування генія або розумово відсталої людини, міркування дорослих або дітей. Це прерогатива психології. Логіка лише встановлює загальні умови (закони, норми, правила), згідно з якими повинне будуватися будь-яке міркування. У зв'язку з цим її вважають нормативною наукою.

Аналізуючи теоретичні джерела ми прийшли до висновку, що логіка тісно пов'язана з мисленням. Проте мислення -- це дуже складний та багатогранний об'єкт для дослідження. Не випадково його образно іноді називають "всесвітом навколо нас". Логіку перш за все цікавить, яким чином міркують люди, які схеми міркувань вони застосовують для обґрунтування своїх думок, яких помилок вони можуть при цьому припускатися.

Присутня логіка і при вивченні теми «Інформація». Як зазначалося вище це важке і суперечливе питання і йому потрібно приділяти багато часу на уроках інформатики, при чому починати потрібно вже з перших уроків. Потрібно давати не конкретне визначення цього терміну, так як на сьогоднішній день його не існує, а конкретні приклади, для розуміння широченного значення цього поняття.

Отже вивчення терміну «інформація» неможливе без розкриття всього змісту цього питання з залученням програмних засобів навчання, що в свою чергу активізує мислення дитини і направить її у логічне русло.

РОЗДІЛ 2. Розробка педагогічного програмного засобу підтримки теми: «Логіка та Інформація» в початковій школі

2.1 Створення мозаїки у середовищі «Лого»

Розробка педагогічного програмного засобу підтримки теми: «Логіка та інформація» в початковій школі була виконана на основі навчального програмного середовища «Лого».

Першим завданням з циклу завдань на тему «Логіка та інформація» було розроблене завдання під назвою «Мозаїка». У цьому завданні потрібно правильно переставити пазли, щоб утворився логічно завершений малюнок. Це завдання є завданням - розминкою, педрад подальшими завданнями.

Створювалося воно таким чином:

1. Обирався потрібний малюнок, який би відповідав темі програми. Нами був обраний такий малюнок.

2. У програмі Paint ми розділили цей малюнок на 9 рівних квадратів. Після чого кожний окремий квадрат скопіювали у програму «Лого», поставивши їх як шаблони малюнків.

3. Виконавши цю дію ми народили 9 черепашок і надали їм форми кожного шаблону, отже у нас вийшло 9 черепашок, 9 окремих частинок одного малюнка.

4. Коли дитина заходить у завдання воно виглядає таким чином.

Програма виглядає таким чином:

это Завдання

текст1, повтори 10[покажи_текст жди 5 спрячь_текст жди 3]

ч1, нм[152 -126]

ч3, нм[-173 142]

ч4, нм[152 141]

ч5, нм[-173 -126]

ч6, нм[-15 -126]

ч7, нм[150 9]

ч8, нм[-16 9]

ч9, нм[-174 10]

ч10, нм[-16 142]

конец

5. Також окремо створили кнопку «пуск» при натисканні якої наш цілісний малюнок розкладається на окремі частинки (див. малюнок 2.1.3). Це було зроблено за допомогою такої програмки:

это пуск

пусть "к1 1

пусть "х_к [200 -180 201 235 -242 243 -240 -241 -176]

пусть "у_к [-110 59 34 109 -1 -45 106 -111 -65]

перебор [ к [ч1 ч10 ч6 ч4 ч5 ч3 ч7 ч8 ч9] ]

[для :к

нов_х элемент :к1 :х_к

нов_у элемент :к1 :у_к

пусть "к1 :к1 + 1]

конец

6. Після цього дитина збирає малюнок і якщо все правильно висвічується напис «Молодець!»

2.2 Створення гри на розвиток логіки у середовищі «Лого»

Ця гра складається з комплексу завдань схожих між собою за дидактичним призначенням але відрізняються за графічним виконанням. Пропоную розглянути це завдання на першому прикладі.

На новому листі у програмі «Лого» записуємо завдання, робимо його прозорим. Умова готова.

Після цього у програмі Paint малюємо шаблони, вони виглядають таким чином (див. малюнок 2.).

Малюнок 2. Шаблон логічного завдання

Шаблони не повторюються, кожен малюнок маю свою закономірність. Дітям потрібно знайти цю закономірність і замість квадрата зі знаком питання поставити необхідний елемент.

Потрібний квадрат діти обирають з наведених варіантів відповіді (див. малюнок 2.1).

Малюнок 2.1 Програма на розвиток логічного мислення

Після того, як дитина обере необхідний квадрат вона натискає на кнопку «Проверка» на робочому полі висвітлюється напис «Правильно» чи «Не правильно».

Ця програма працює таким чином:

это ПРОВЕРКА

если_иначе (и коснулись? "ч1 "ч9) [покажи [Правильно] стоп] [покажи [Не правильно] стоп]

каждая возврат "ч1 нм

конец

Після чого дитина може переходити до наступного завдання. Всього у цій грі передбачено 5 приблизно схожих завдань.

Сонечко являє собою перехід до наступного завдання. Ці завдання покликані розвивати у дитини логічне мислення, спостережливість, увагу. Вони повинні зацікавити дитину, бо візуально вони яскраві і непередбачувані.

2.3 Створення тестової програми у середовищі «Лого»

При створенні тестової програми у середовищі «Лого» ми використали малюнки, для поліпшення візуально ефекту сприймання цієї програми. Як бачимо у нас використаний фрагмент з незнайком і навчальною дошкою. На цій навчальній дошці у подальшому будуть з'являтися усі запитання. Окрім цього на цій самій дошці з'явиться і саме завдання після натискання кнопки «Тест» (див. малюнок 2.3.).

Малюнок 2.3. Загальний вигляд тестової програми

Для того, щоб з'явилося завдання після натискання кнопки «Тест» ми написали таку програму:

это ТЕСТ

нт "результат [100 -100] [300 50]

пусть "рез 0

текст1, покажи_текст жди 100

текст1, спрячь_текст

Тим самим у нас з'являється умова виконання тесту і результативне вікно. Через деякий час умова тесту автоматично ховається, а результативне вікно залишається до кінцевого підбиття підсумків (див. малюнок 2.3.2).

Малюнок 2.3.2 Вигляд увімкненої тестової програми

Після того, як умова виконання тесту сховається на дошці з'явиться саме запитання, а також вікно куди буде вписуватися відповідь. Вбита відповідь одразу порівнюється з правильною і ведеться підрахунок правильних і неправильних відповідей.

Всі ці завдання підтримуються такою програмою:

это ТЕСТ

нт "результат [100 -100] [300 50]

пусть "рез 0

текст1, покажи_текст жди 100

текст1, спрячь_текст

текст2, вопр "В

текст2, спрячь_текст

текст3, вопр "Б

текст3, спрячь_текст текст4, вопр "Б текст4, спрячь_текст текст5, вопр "А

текст5, спрячь_текст

оценка

конец

это вопр :о

покажи_текст

спроси [укажите правильный ответ]

если_иначе ответ = :о [верно] [неверно]

спрячь_текст

конец

это верно

пусть "рез 1 + :рез

результат, ст пиши [Верно!]

конец

это неверно

результат, ст пиши [Неверно!]

конец

Після завершення тестування автоматично з'являється вікно з результатом.

Її програмне забезпечення виглядає таким чином:

это оценка

результат, ст пиши [Ваш результат -]

пиши :рез вставь [правильных ответов из 4.]

результат, покажи_текст

жди 100

удали "результат

конец

Отже тесту вальна програма у середовищі «Лого» повністю автоматизована і графічно оформлена, що допомагає не тільки без зайвих запитань виконувати роботу, а й повністю направити свою увагу на результативність, бо на відміну від інших завдань саме у цьому виставляється оцінка за виконану роботу.