Історія розвитку комп'ютерів

8

21

Міністерство освіти та науки України

Київський професійно-педагогічний коледж ім. Антона Макаренка

Курсова робота

з інформатики на тему:

«Історія розвитку комп'ютера»

Виконала:

студентка групи 40Б 3/9

Букій Т.П.

Викладач: Сисоєва М.В.

Київ 2008 рік



Зміст

Вступ

Перші предки комп'ютера:

a) стародавні лічильниці;

b) механічні годинники;

c) логарифмічна лінійка

2. Етапи розвитку комп'ютера:

a) механічні рахівниці;

b) арифмометри;

c) комп'ютери з програмою, що зберігається в пам'яті (ЕОМ чотирьох поколінь)

3. Розвиток персональних комп'ютерів

Висновок

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Людина завжди прагне прогресу: взяла в руки палку, винайшла колесо, більшість механізмів і інструментів. Вони розширили її фізичні здібності і збільшили свободу в просторі і часі. А тепер, коли ми навчилися збільшувати силу руху, швидкість ніг, гостроту зору, тонкість слуху, нам стало чогось не вистачати.

Так! Нам потрібно інструмент для підсилення інтелекту. Так і з'явився комп'ютер. Він розширив свободу розумову і духовну, розширив границі свідомості, дав нам змогу приєднуватися, досягнення колективного розуму і навіть більше - внести в нього свій особистий інтелектуальний вклад.

Слово «комп'ютер» означає «обчислювач», тобто пристрій для обчислень.

Комп'ютер, як космічна або ядерна техніка, - це продукт нашого століття, але його передісторія обчислюється багатьма століттями і навіть тисячоліттями. І це не випадково, адже потреба в різного роду обчисленнях і розрахунках існувала вже на ранніх стадіях розвитку цивілізації, а математика, одним з найважливіших завдань якої було вироблення точних правил цих обчислень, по праву належить до якнайдавніших наук. Різні пристрої, що полегшують і прискорюють процес обчислень, винаходилися людиною ще в дуже віддалені часи. Так, історія виникнення рахунків втрачається в глибині століть, аналогічні за призначенням пристрої використовувалися багатьма народами.

У XVIII столітті французький фізик і математик Б.Паскаль сконструював перший пристрій, що дозволив частково механізувати арифметичні операції. Ідею механізації обґрунтував геніальний німецький філософ і учений Г.В.Лейбніц, який вважав, що «недостатньо досконалість людського, подібного до рабів, витрачати годинник на обчислення». У XIX столітті роботи англійського математика і логіка Дж. Буля зіграли важливу роль в створенні загальнотеоретичної основи майбутнього розвитку обчислювальної техніки. Першу ж практичну спробу розробити обчислювальну машину з програмним управлінням по своїй структурі що передбачила сучасні ЕОМ, зробив в першій половині минулого століття професор математики Кембриджського Університету Ч.Беббідж. Протягом майже сорока років він працював над проектом такої машини (названою їм аналітичною машиною). Проте його проект, що випередив свій час, залишився нереалізованим, а ідею англійського математика були оцінені повною мірою лише значно пізніше, із настанням ери електронних обчислювальних машин, тобто три чотири століття опісля після його смерті.

Учені і винахідники багатьох країн напружено працювали в минулому столітті над створенням автоматичної обчислювальної машини. Зараз нелегко дати точну порівняльну оцінку їх вкладу в створення першого комп'ютера, їх причетності на початок комп'ютерної ери. Комп'ютер народився не випадково, народження було підготовлене наполегливими спробами багатьох дослідників автоматизувати обчислення, а об'єм таких обчислень постійно зростав в багатьох галузях науки і практики.



1. Перші предки комп'ютера

а) Стародавні лічильниці

Комп'ютери пройшли довгу дорогу розвитку. Сьогодні в деяких книжках можна найти спогади про те, що прапрадідусям комп'ютерам був абак. Це не зовсім так, оскільки всі відомі рахівниці, і абак - скоріше інструмент для запам'ятовування чисел, як для обчислення.

Ще за часів найдавніших культур людині доводилося розв'язувати задачі, які пов'язані з торговельними розрахунками, з обчисленням часу, із визначенням площі земельних ділянок тощо. Зростання обсягів цих розрахунків призводило навіть до того, що з однієї країни до іншої запрошували спеціально навчених людей, які добре володіли технікою арифметичного числення. Тому рано чи пізно мали з'явитися пристрої, що полегшують виконання повсякденних розрахунків. Так у Давній Греції й у Давньому Римі були створені пристрої для лічби, названі абак (від грецького слова abakion - „дощечка, покрита пилюкою”). Абак називають також римською рахівницею (латиною - abacus). Це були кістяні, кам'яні чи бронзові дошки із заглибленнями-смугами, у яких містилися кісточки (або камені). Лічба здійснювалася пересуванням кісточок.

У країнах Давнього Сходу (Китаї, Японії, Індокитаї) існувала китайська рахівниця. На кожній нитці або дротині в цій рахівниці було по п'ять і по дві кісточки. Лічили одиницями і п'ятірками. У Росії для арифметичних обчислень застосовувалася руська рахівниця, що з'явилася в XVI столітті, але подекуди рахівниці можна зустріти і сьогодні.



b) Механічні годинники

Ніяких навіть механічних операцій на абак, ні рахівниця проводити не можуть. З таким успіхом можна загинати пальці або малювати палички на аркуші паперу.

Справжнім предком комп'ютера біли всім відомі механічні годинники. Це дійсно інструмент, який може рахувати без участі людини. Правда, годинник відраховує не числа, а час, але з точки зору механіки ніякої різниці не має.

Уже всередині ХХ ст. були годинники, здатні не тільки рахувати хвилини і години, а й володіючи можливістю програмування, щоб у потрібну хвилину розбудити господаря мелодійним передзвоном дзвінків.

с) Логарифмічна лінійка

Розвиток пристроїв для лічби крокував у ногу з досягненнями математики. Незабаром після введення в обіг логарифмів у 1623 р. з'явилося логарифмічна лінійка, яку винайшов англійський математик Едмон Гантер. Логарифмічній лінійці судилося довге життя: від XVII століття до нашого часу.

Однак наявність абака, рахівниці, логарифмічної лінійки не є механізацією процесу обчислення.



2. Етапи розвитку комп'ютера:

а) Механічні рахівниці

У XVII столітті видатний французький учений Блез Паскаль створив принципово новий лічильний пристрій - арифметичну машину. В основу її роботи Б.Паскаль поклав відому до нього ідею виконання розрахунків за допомогою металевих шестерень. У 1645 р. він побудував першу підсумовувальну машину, а в 1675 р. Паскалю вдалося створити машину, що виконувала всі чотири арифметичні дії. Його машина призначалася для роботи із 6-8 розрядними числами і могла тільки складати і віднімати, а також мала кращий, ніж все до цього, спосіб фіксації результату. Машина Паскаля мала розміри 36(13(8 сантиметрів, ця невелика латунна скринька було зручно носити із собою. Інженерні ідеї Паскаля зробили величезний вплив на багато інших винаходів в області обчислювальної техніки.

Майже водночас з ним у 1670-1680 рр. відомий німецький математик Готфрід Лейбніц сконструював лічильну машину , що висловив в 1672 році ідею механічного множення без послідовного складання. Вже через рік він уявляв машину, яка дозволяла механічно виконувати чотири арифметичні дії, в Паризьку академію. Машина Лейбніца вимагала для установки спеціального столу, тому що мала значні розміри: 100(30(20 сантиметрів.

Лічильні машини Паскаля і Лейбніца стали прообразом арифмометра. Перший арифмометр для чотирьох арифметичних дій, який застосовувався у практиці, вдалося сконструювати тільки через сто років, у 1790 р., німецькому годинниковому майстру Гану. Згодом пристрій арифмометра удосконалювався багатьма механіками з Англії, Франції, Італії, Росії, Швейцарії. Арифмометри застосовувалися для виконання складних розрахунків під час проектування та будівництва кораблів, мостів, будинків, проведення фінансових операцій. Але продуктивність роботи на арифмометрах залишалася невисокою, нагальною вимогою часу була автоматизація розрахунків.

У 1812 році англійський математик Чарльз Беббідж зачав працювати над так званою різницевою машиною, яка повинна була обчислювати будь-які функції, у тому числі і тригонометричні, а також складати таблиці. Свою першу різницеву машину Беббідж побудував в 1822 році і розраховував на ній таблицю квадратів, таблицю значень функції y=x2+x+41 і лава інших таблиць. Проте із-за браку коштів ця машина не була закінчена, і здана в музей Королівського коледжу в Лондоні, де зберігається і до цього дня. Але ця невдача не зупинила Беббіджа, і в 1834 році він приступив до нового проекту - створення Аналітичної машини, яка повинна була виконувати обчислення без участі людини (рис.1). Саме Беббідж вперше додумався до того, що комп'ютер повинен містити пам'ять і управлятися за допомогою програми. Беббідж хотів побудувати свій комп'ютер як механічний пристрій, а програми збирався задавати за допомогою перфокарт -- карт з щільного паперу з інформацією, що наноситься з допомогою отворі (вони у той час вже широко уживалися в ткацьких верстатах) .С 1842 по 1848 рік Беббідж наполегливо працював, витрачаючи власні засоби. На жаль, він не зміг довести до кінця роботу із створення Аналітичної машини - вона виявилася дуже складною для техніки того часу. Але заслуга Беббіджа в тому, що він вперше запропонував і частково реалізував, ідею программно-управляемых обчислень. Саме Аналітична машина за своєю суттю з'явилася прототипом сучасного комп'ютера. Ця ідея і її інженерна деталізація випередили час на 100 років!

Уродженець Ельзаса Карл Томас, засновник і директор двох паризьких страхових товариств в 1818 році сконструював рахункову машину, приділивши основну увагу технологічності механізму, і назвав її арифмометром. Вже через три роки в майстернях Томаса було виготовлено 16 арифмометрів, а потім і ще більше. Таким чином, Томас поклав початок рахунковому машинобудуванню. Його арифмометри випускали протягом ста років, постійно удосконалюючи і міняючи час від часу назви.

Починаючи із XIX століття, арифмометри отримали дуже широке вживання. На них виконувалися навіть дуже складні розрахунки, наприклад, розрахунки балістичних таблиць для артилерійської стрілянини|стрільби|. Існувала навіть особлива професія - лічильник - людина, що працює з|із| арифмометром, швидко і що точно дотримує певну послідовність інструкцій (таку послідовність дій згодом почали називати програмою). Але багато розрахунків проводилися дуже повільно, оскільки при таких розрахунках вибір виконуваних дій і запис результатів проводилися людиною, а швидкість його роботи дуже обмежена. Перші арифмометри були дороги, ненадійні, складні в ремонті і громіздкі. Тому в Росії почали пристосовувати до складніших підрахунків рахівниці. Наприклад, в 1828 році генерал-майор Ф.М. Свободський виставив на огляд оригінальний прилад, що складається з багатьох рахунків, сполучених в спільній рамі. Основною умовою, що дозволяла швидко розраховувати , було строге дотримання невеликого числа одноманітних правил. Всі операції зводилися до дій складання і віднімання. Таким чином, прилад втілював в собі ідею алгоритмічності.

b) Арифмометри

Мабуть, один з останніх принципових винаходів в механічній рахунковій техніці було зроблено жителем Петербургу Вільгодтом Однером. Побудований Однером в 1890 році арифмометр фактично нічим не відрізняється від сучасних подібних до нього машин. Майже відразу Однер із компаньйоном налагодив і випуск своїх арифмометрів - по 500 штук в рік. До 1914 року в одній лише Росії налічувалися більше 22 тисяч арифмометрів Однера. У першій чверті XX століття ці арифмометри були єдиними математичними машинами, що широко застосовувалися в різних областях діяльності людини. У Росії ці машинки, що голосно брязкають під час роботи, отримали прізвисько «Залізний Фелікс». Ними були оснащені практично всі контори.

У до електронну еру механічні обчислювачі використовувалися і для вирішення диференціальних рівнянь, і для шифрування секретних повідомлень. Військові, по суті, першими усвідомили важливість обчислювальної техніки, і все останнім часом саме питання національної безпеки були головним двигуном прогресу ЕОМ

с)Комп'ютери з програмою, що зберігається в пам'яті (ЕОМ чотирьох поколінь)

У 40-х роках XX ст. відразу декілька груп дослідників повторили спробу Беббіджа на основі техніки XX ст. -- електромеханічних реле. Деякі з цих дослідників нічого не знали про роботи Беббіджа і перевідкрили його ідеї заново. Першим з них був німецький інженер Конрад Цузе, який в 1941 р. побудував невеликий комп'ютер на основі декількох електромеханічних реле. Але|та| із-за війни роботи Цузе не були опубліковані. А в США в 1943 р. на одному з підприємств фірми IВМ американець Говард Ейкен створив потужніший комп'ютер під назвою Марк-1. Він вже дозволяв проводити обчислення в сотні разів швидше, ніж вручну (за допомогою арифмометра) і реально використовувався для військових розрахунків.

Електронні лампи. ЕОМ 1-го покоління

Проте електромеханічні реле працюють дуже повільно і недостатньо надійно. Тому, починати із 1943 р. в США група фахівців під керівництвом Джона Мочлі і Преспера Екерта почала конструювати комп'ютер Еniас на основі електронних ламп. Цей монстр містив десятки тисяч електронних ламп і релейних перемикачів. Створений ними комп'ютер працював в тисячу разів швидше, ніж Марк-1. Проте виявилося, що велику частину часу цей комп'ютер простоював -- адже для завдання методу розрахунків (програми) в цьому комп'ютері доводилося протягом декількох годинників або навіть декількох днів під'єднувати потрібним чином проводу. А сам розрахунок після цього міг зайняти всього лише декілька хвилин або навіть секунд.

Щоб спростити і прискорити процес задавання програм, Мочлі і Екерт почали конструювати новий комп'ютер, який міг би зберігати програму в своїй пам'яті. У 1945 р. до роботи був залучений знаменитий математик Джон фон Нейман, який підготував доповідь про цей комп'ютер. Доповідь була розіслана багатьом ученим і здобув широку популярність, оскільки в нім фон Нейман ясно і просто сформулював загальні принципи функціонування комп'ютерів, тобто універсальних обчислювальних пристроїв. І до цих пір переважна більшість комп'ютерів зроблена відповідно до тих принципів, які виклав в своїй доповіді в 1945 р. Джон фон Нейман (рис.3). Перший комп'ютер, в якому були втілені принципи фон Неймана, був побудований в 1949 р. англійським дослідником Морісом Уїлксом.

Транзистори. ЕОМ 2-го покоління

У 40-х і 50-х роках комп'ютери створювалися на основі електронних ламп. Тому комп'ютери були дуже великими (вони займали величезні зали), дорогими і ненадійними -- адже електронні лампи, як і звичайні лампочки часто перегорають. Але в 1948 р. були винайдені транзистори -- мініатюрні і недорогі електронні прилади, які змогли замінити електронні лампи. Це привело до зменшення розмірів комп'ютерів в сотні разів і підвищення їх надійності. Перші комп'ютери на основі транзисторів з'явилися в кінці 50- х років а до середини 60- х років були створені і значно компактніші зовнішні пристрої для комп'ютерів, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. перший міні комп'ютер Рdр-8 розміром з холодильник і вартістю всього 20 тис. доларів (комп'ютери 40- х і 50- х років зазвичай коштували мільйони доларів).

Після появи транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерів було з'єднання і спайка транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959 р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяє створювати на одній пластині кремнію транзистори і всі необхідні з'єднання між ними. Отримані електронні схеми почали називатися інтегральними схемами або чіпами. У 1968 р. фірма Вurroughs випустила перший комп'ютер на інтегральних схемах, а в 1970 р. фірма Intel зачала продавати інтегральні схеми пам'яті. Надалі кількість транзисторів, яку удавалося розмістити на одиницю майдану інтегральної схеми, збільшувалася приблизно удвічі щороку, що і забезпечує постійне зменшення вартості комп'ютерів і підвищення швидкодії.

Перше покоління ЕОМ, що працює на лампах, проіснувало до кінця 50-х років. У 1959 році народилося друге покоління, що працює на транзисторах. Напівпровідники були істотно надійніші за лампи, займали менше місця і споживали зовсім трохи електрики, тому тільки машин IBM 1401 серії було продано більше 10 тис. штук. СРСР в ті ж роки випускав тільки не тільки стаціонарні лампові ЕОМ для наведення винищувачів-перехоплювачів (СПЕКТР-4), але і портативні напівпровідникові ЕОМ «КУРС», призначені для обробки інформації радіолокації. У цьому ж 1959-м IBM випустила свій перший мейнфрейм 7090 із швидкодією 230 тис. операцій в секунду і спеціальну модифікацію IBM| 7030 для ядерної лабораторії США в Лос-аламосе.

У квітні 1964 року IBM анонсувала System/360 - перше сімейство універсальних програмно-сумісних комп'ютерів і периферійного устаткування. Елементною базою сімейства «360» були гібридні мікросхеми, і нові моделі почали вважати за машини третього покоління. Таким чином, транзисторні машини в біографії ЕОМ зайняли всього лише 5 років.

Інтегральні схеми. ЕОМ 3-го покоління

Пріоритет у винаході інтегральних схем, що стали елементною базою ЕОМ третього покоління, належить американським ученим Д. Килбі і Р. Нойсу, що зробив це відкриття незалежно один від одного. Масовий випуск інтегральних схем почався в 1962 році, а в 1964 почав швидко здійснюватися перехід від дискретних елементів до інтегральних. Згадуваний вище ЕНІАК розмірами 9(15 метрів в 1971 році міг би бути зібраний на пластині в 1,5 квадратних сантиметра. Почалося перевтілення електроніки в мікроелектроніку.

Незважаючи на успіхи інтегральної техніки і появу МІНІ-ЕОМ, в 60-х роках продовжували домінувати великі машини. Таким чином, третє покоління комп'ютерів, зароджуючись усередині другого, поступово зростало із нього.

Перша масова серія машин на інтегральних елементах почала випускатися в 1964 році фірма-виготовлювачем IBM. Ця серія, відома під назвою IBM-360, зробила значний вплив на розвиток обчислювальної техніки другої половини 60-х років. Вона об'єднала ціле сімейство ЕОМ із широким діапазоном продуктивності, причому сумісних один із одним. Останнє означало, що машини стало можливо зв'язувати в комплекси, а також без всяких переробок переносити програми, написані для однієї ЕОМ, на будь-яку іншу із цієї серії. Таким чином, вперше було виявлено комерційно вигідна вимога стандартизації апаратного і програмного забезпечення ЕОМ.

У СРСР першої серійної ЕОМ на інтегральних схемах була машина «Наїрі-3», що з'явилася в 1970 році. З другої половини 60-х років Радянський Союз спільно з країнами СЕВ приступив до розробки сімейства універсальних машин, аналогічного системі ibm-360. У 1972 році зачалося серійне виробництво стартової, найменш потужної моделі Єдиної Системи - ЕОМ ЄС-1010, а ще через рік - п'яти інших моделей. Їх швидкодія знаходилася в межах від десяти тисяч (ЄС-1010) до двох мільйонів (ЄС-1060) операцій в секунду.

В рамках третього покоління в США була побудована унікальна машина «ІЛЛІАК-4», у складі якої в первинному варіанті планувалося використовувати 256 пристроїв обробки даних, виконаних на монолітних інтегральних схемах. Пізніше проект був змінений, із-за досить високої вартості (більше 16 мільйонів доларів). Число процесорів довелося скоротити до 64, а також перейти до інтегральних схем із малим ступенем інтеграції. Скорочений варіант проекту був завершений в 1972 році, номінальну швидкодію «ІЛЛІАК-4» склало 200 мільйонів операцій в секунду. Майже рік цей комп'ютер був рекордсменом в швидкості обчислень.

Саме в період розвитку третього покоління виникла надзвичайно потужна індустрія обчислювальної техніки, яка почала випускати у великих кількостях ЕОМ для масового комерційного застосування. Комп'ютери все частіше почали включатися в інформаційні системи або системи управління виробництвами. Вони виступили як важіль сучасної промислової революції.

Надвеликі інтегральні схеми (НДІС). ЕОМ 4-го покоління

Початок 70-х років знаменує перехід до комп'ютерів четвертого покоління - на надвеликих інтегральних схемах (НДІС). Іншою ознакою ЕОМ нового покоління є різкі зміни в архітектурі. Техніка четвертого покоління породила якісно новий елемент ЕОМ - мікропроцесор. У 1971 році прийшли до ідеї обмежити можливості процесора, заклавши в нього невеликий набір операцій, мікропрограми яких мають бути заздалегідь введені в постійну пам'ять. Оцінки показали, що застосування постійного пристрою, що запам'ятовує, в 16 кб дозволить виключити 100_200 звичайних інтегральних схем. Так виникла ідея мікропроцесора, який можна реалізувати навіть на одному кристалі, а програму в його пам'ять записати назавжди. У той час в рядовому мікропроцесорі рівень інтеграції відповідав щільності, рівній приблизно 500 транзисторам на один квадратний міліметр, при цьому досягалася дуже хороша надійність.

До середини 70-х років становище на комп'ютерному ринку різко і непередбачено почало змінюватися. Чітко виділилися дві концепції розвитку ЕОМ. Втіленням першої концепції стали суперкомп'ютери, а другий - персональні ЕОМ.

Із великих комп'ютерів четвертого покоління на надвеликих інтегральних схемах особливо виділялися американські машини «Крей-1» і «Крей-2», а також радянські моделі «Ельбрус-1» і «Ельбрус-2». Перші їх зразки з'явилися приблизно в один і той же час - в 1976 році. Всі вони відносяться до категорії суперкомп'ютерів, тому що мають гранично досяжні для свого часу характеристики і дуже високу вартість.

У машинах четвертого покоління зроблений відхід від архітектури фон Неймана, яка була провідною ознакою переважної більшості всіх попередніх комп'ютерів.

Багатопроцесорні ЕОМ, у зв'язку з величезною швидкодією і особливостями архітектури, використовуються для вирішення низки унікальних задач гідродинаміки, аеродинаміки, довгострокового прогнозу погоди тощо. Поряд із суперкомп'ютерами до складу четвертого покоління входять багато типів МІНІ-ЕОМ, що також спираються на елементну базу із надвеликих інтегральних схем.



4.Розвиток персональних комп'ютерів

Персональними комп'ютерами називають комп'ютери, а точніше електронно-обчислювальні машини, що володіють одночасно наступними характеристиками:

відносно невисока вартість (доступна для придбання в особисте користування значною частиною населення);

автономність експлуатації без спеціальних вимог до умов навколишнього середовища;

гнучкість архітектури, адаптивність, що забезпечує її, до різноманітних застосувань у сфері управління, науки, освіти, в побуті;

наявність «дружніх» операційної і інтерфейсної систем, які максимально спрощують користувачеві роботу з комп'ютером;

наявність достатня розвиненого і щодо недорогого набору зовнішніх пристроїв «настільного» виконання;

наявність апаратних і програмних ресурсів загального призначення, що дозволяють вирішувати реальні завдання багатьом видам професійної діяльності;

висока надійність роботи (більше 5000 годин напрацювання на відмову).

Хоча і персональні комп'ютери відносяться до ЕОМ 4-го покоління, все ж можливість їх широкого поширення, не дивлячись на досягнення технології СБІС, залишалася б вельми невеликою (рис.4). Якби в 1970 р. не був зроблений ще один важливий крок на шляху до персонального комп'ютера -- Маршиан Едвард Хофф з фірми Intеl сконструював інтегральну схему, аналогічну по своїх функціях центральному процесору великого комп'ютера. Так з'явився перший мікропроцесор Iпtеl-4004, який був випущений в продаж в 1971 р. Це був справжній прорив, бо мікропроцесор Intеl-4004 розміром менше 3 см був

Спочатку мікропроцесори використовувалися в різних спеціалізованих пристроях, наприклад, в калькуляторах. Але в 1974 р. декілька фірм оголосили про створення на основі мікропроцесора Intе1-8008 персонального комп'ютера, тобто пристрою, що виконує ті ж функції, що і великий комп'ютер, але розрахованого на одного користувача. На початку 1975 р. з'явився перший комерційно поширюваний персональний комп'ютер Альтаїр-8800 на основі мікропроцесора Intе1-8080. Цей комп'ютер продавався за ціною близько 500 дол. І хоча можливості його були вельми обмежені (оперативна пам'ять складала всього 256 байт, клавіатура і екран були відсутні), його поява була зустрінута з великим ентузіазмом: вперше ж місяці було продано декілька тисяч комплектів машини. Покупці забезпечували цей комп'ютер додатковими пристроями: монітором для виведення інформації, клавіатурою, блоками розширення пам'яті і так далі Незабаром ці пристрої почали випускатися іншими фірмами. В кінці 1975 р. Пів Аллен і Біл Гейтс (майбутні засновники фірми Мicrosoft) створили для комп'ютера “Альтаїр” інтерпретатор мови Ваsic, що дозволило користувачам досить просто спілкуватися з комп'ютером і легко писати для нього програми. Це також сприяло популярності персональних комп'ютерів. Успіх Альтаїр-8800 примусив багато фірм також зайнятися виробництвом персональних комп'ютерів. Персональні комп'ютери стали продаватися вже в повній комплектації, із клавіатурою і монітором, попит на них склав десятки, а потім і сотні тисяч штук в рік. З'явилося декілька журналів, присвячених персональним комп'ютерам. Зростанню обсягу продажів дуже сприяли численні корисні програми, розроблені для ділових застосувань. З'явилися і комерційно поширювані программи, наприклад, програма для редагування текстів Word і табличний процесор VisiСаlс (відповідно 1978 і 1979 рр.). Ці програми зробили купівлю персональних комп'ютерів дуже вигідною для бізнесу: із їх допомогою стало можливо виконувати бухгалтерські розрахунки, складати документи і так далі Використання ж великих комп'ютерів для цих цілей було дуже дороге.

Перша персональна ЕОМ була розроблена в 1973 р. у Франції. Її автор Труонг Тронг Ті. Перші екземпляри були сприйняті як дорога екзотична іграшка. Масове виробництво і впровадження в практику персональних комп'ютерів пов'язують з ім'ям Стіва Джобса, керівника і засновника фірми "Епл комп'ютер", 1977 р. що налагодила випуск персональних комп'ютерів "Apple"

Творці Apple II Стефен Возняк і Стівен Джобс добре знали, що це - революція в комп'ютеробудуванні. Пластиковий корпус, кольоровий телевізор-дисплей, ігровий порт і побутовий магнітофон як «жорсткий диск», та і ціна $1298 дуже і американцям і європейцям. Тому 1977 рік за багатьма по праву вважається початком нової ери, оскільки як символізує логотип Apple, заборонений плід був надкушений.

В кінці 70-х років розповсюдження персональних комп'ютерів навіть привело до деякого зниження попиту на великі комп'ютери і міні-комп'ютери (МІНІ-ЕОМ). Це стало предметом серйозного занепокоєння фірми IВМ -- провідній компанії по виробництву великих комп'ютерів, і в 1979 р. фірма IВМ вирішила спробувати свої сили на ринку персональних комп'ютерів. Проте керівництво фірми| недооцінило майбутню важливість цього ринку і розглядало створення персонального комп'ютера всього лише як дрібний| експеримент -- щось подібне до одного з десятків робіт, що проводилися у фірмі, із створення нового обладнання. Щоб не витрачати на цей експеримент занадто багато грошей, керівництво фірми-виготовлювача надало підрозділу, відповідальному за даний проект, небачену у фірмі свободу. Зокрема, йому було дозволено не конструювати персональний комп'ютер “з нуля”, а використовувати блоки, виготовлені іншими фірмами. І цей підрозділ сповна використовував наданий шанс.

Перш за все, як основний мікропроцесор комп'ютера був вибраний найновіший тоді 16-розрядний мікропроцесор Intе1-8088. Його використання дозволило значно збільшити потенційні спроможності комп'ютера тому що новий мікропроцесор дозволяв працювати з 1 Мбайтом пам'яті, а що все були тоді комп'ютери були обмежені 64 Кб. У комп'ютері були використані і інші комплектуючі різних фірм - виготовлювачів, а його програмне забезпечення було доручено розробити невеликій фірмі - виготовлювачу Microsoft.

У серпні 1981 р. новий комп'ютер під назвою IВМ РС був офіційно представлений публіці і незабаром після цього він набув велику популярність у користувачів. Через один-два роки комп'ютер IВМ РС зайняв провідне місце на ринку, витіснивши моделі 8-бітових комп'ютерів. Якби IВМ РС був так само зроблений , як інші комп'ютери, що існували під час його появи, він би застарілий через два-три роки, і ми давно б вже про нього забули. Дійсно, хто зараз пам'ятає про найчудовіші моделі телевізорів, телефонів або навіть автомобілів п'ятнадцятирічної давності|!

Проте з комп'ютерами IВМ РС вийшло по-іншому. Фірма IВМ не зробила свій комп'ютер єдиним нероз'ємним пристроєм і не почала захищати його конструкцію патентами. Навпаки, вона зібрала комп'ютер з незалежно виготовлених часток і не почала тримати специфікації цих часток і способи їх з'єднання в секреті. Навпаки, принципи конструкції IВМ РС були доступні таким, що всім бажає. Цей підхід, званий принципом відкритої архітектури, забезпечив приголомшливий успіх комп'ютеру IВМ РС, хоча і позбавив фірму IВМ можливості одноособово користуватися плодами цього успіху.

До кінця 1970-х років мікронізація чіпів привела до того, що повна обчислювальна машина могла розміститися на звичайному письмовому столі. Маленькі комп'ютери мали доступну ціну, що привело до росту зацікавленості з боку підприємств, шкіл і університетів. Упровадження PC можна вважати початком виробництва комп'ютерів 5-го покоління. На початку 1975 року з'явився перший що комерційно поширюється комп'ютер -альтаир"88ОО", що був побудований фірмою MITS на основі мікропроцесора Intel 8080. Він мав 256 байт оперативної пам'яті й управлявся за допомогою спеціальної панелі перемикачів. Для введення і виводу даних використовувався дисковод 8-дюймових гнучких дисків, що купувався окремо. Наприкінці 1975 року Пол Аллен і Білл Гейтс (майбутні засновники фірми Microsoft) створили для комп'ютера "альтаир" інтерпретатор мови Basic, що дозволило користувачам досить просто спілкуватися з комп'ютером і легко писати для нього програми.

1981 р. - Поява IBM PC і PC DOS . У серпні 1981 року поряд із Apple, Commodore і Atari на ринку з'явилися перші переносні бізнеси-комп'ютери фірми Osborne. Але отут виник ще один конкурент -- IBM.

У 1981 році фірма IBM випустила свій перший мікрокомп'ютер IBM PC (IBM Personal Computer) із відкритою архітектурою, заснований на 16-розрядному мікропроцесорі 8088 фірми Intel. Цей комп'ютер був обладнаний монохромним текстовим дисплеєм, двома дисководами для 5-дюймових дискет на 160 Кбайт, оперативною пам'яттю 64 Кбайта. IBM PC був орієнтований на ринок комп'ютерів для бізнесу.

IBM вирішив використовувати власну операційну систему і доручив фірмі програмного забезпечення Microsoft її розробити. Вона стала продаватися разом із IBM PC як PC DOS.

Білл Гейтс, власник компанії Microsoft, заснував свою першу фірму вже в 14 років, у 19 років перервав навчання в університеті, щоб стати бізнесменом, і через 5 років мав світову монополію на операційну систему MS DOS. Сьогодні Гейтс є одним із багатющих людей Америки.

Березень 1993 p. - Pentium.У березні 1993 року фірма Intel оголосила про початок промислових постачань 66- і 60-Мгц версій процесора Pentium. Системи, побудовані на базі Pentium, цілком сумісні з персональними комп'ютерами, що використовують мікропроцесори І8088, i80286, i80386, i486. Нова мікросхема містила біля 3,1 мільйони транзисторів і мала 32-розрядну адресну і 64-розрядну зовнішню шину даних.

Pentium із тактовою частотою 66 Мгц має продуктивність біля 112 MIPS (мільйонів інструкцій у секунду). Архітектура Pentium містить два арифметико-логічних пристрої, завдяки чому дві команди можуть бути виконані за один такт синхронізації. Крім того, Pentium має два роздільних 8-кбайтних кешу: один для команд і один для даних. Одним із найбільш цікавих нововведень, використовуваних у Pentium, є невелика кеш-пам'ять, називана Branch Target Buffer, BTB (буфер міток переходів), що дозволяє динамічно пророкувати переходи в програмах, що виконуються. В даний час мікросхеми Pentium-60/66 зняті з виробництва, а випускаються версії процесорів другого покоління Pentium із внутрішнім множенням частоти в 1,5 і 2 рази на 75/50, 90/60, 100/66, 120/60, 133/66, 150/60 і 166/66 Мгц. Презентація перших моделей цих процесорів відбулася в березні 1994 року.



Висновок

Отже, комп'ютер - це обчислювальна машина. На даному етапі ми не уявляємо життя без комп'ютера. У людей завжди існувала потреба виконувати ті або інші розрахунки. Поява комп'ютера дала можливість вирішувати такі завдання, які раніше були не під силу механічним і електромеханічним обчислювальним пристроям. Сам ПК пройшов великий шлях розвитку від механічних рахівниць до найрозумнішої обчислювальної машини.

Сучасні ПК є найбільш широко використовуваним видом комп'ютерів, їх потужність постійно збільшується, а сфера застосування розширюється. Ці комп'ютери можуть об'єднуватися в мережі, що дозволяє десяткам і сотням користувачів легко обмінюватися інформацією| і одночасно діставати доступ до загальних баз даних. Засоби електронної пошти дозволяють користувачам комп'ютерів за допомогою звичної телефонної мережі посилати текстові і факсиміле повідомлення в інші міста і країни і отримувати інформацію із крупних банків даних.

Прогрес в обчислювальній техніці не може не захоплювати. Всього за 50 років швидкодія ЕОМ, що серійно випускаються, збільшилася в мільйон разів при суттєвому зменшенні розмірів і енергоспоживання цих розумних монстрів. Сьогодні виробництво комп'ютерів - найбільша галузь промисловості, і обсяги тут такі, що лише персональних машин продано вже більше мільярда.



Список використаних джерел:

1. Винаходи ХХ ст.: Комп'ютери. Автори: А.Клюкін, А.Лаврик, .Добришевін.

2. Ви купили комп'ютер 1000 порад. Автори: Г.Єсеєв, С.Пацюк, Симонович

3. Клименко О.Ф. та ін. Інформатика та комп'ютерна техніка. Навчальний посібник - К:КНЕУ,2002

4. Баулін, Олександр. Бої кишенькового значения// Мир ПК. 2003. 6. С.12-25.

5. Фігурна В.С.. З|із| історії комп'ютерів.// Світ ПК. 2005. - №1

6. Прохоров А.М. Велика радянська енциклопедія. - Москва.: Видавництво «Радянська енциклопедія», 1971р.

7. http://www.text.pp.ru/

8. http://www.google.com.ua/

9. http://www.studzona.com/

10. http://www.bigmir.net/