Впровадження деліберативних форматів обговорень у практику публічних консультацій в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Впровадження деліберативних форматів обговорень у практику публічних консультацій в Україні

Андрійчук Т.С., кандидат політичних наук, заступник завідуючого

відділом Секретаріату Кабінету Міністрів України

Важливим компонентом розвитку демократичних процесів в незалежній Україні є розширення механізмів громадської участі в управлінні державними справами. Попри те, що виборчий процес представницької демократії ще потребує удосконалення, останніми роками все більше уваги приділяється й додатковим механізмам громадської участі, які уможливлюють представлення інтересів та вплив на рішення у міжвиборчий період.

Таким чином Україна хоч і з певним запізненням підійшла до розширеного розуміння демократичного процесу, що формується в «розвинених» демократичних країнах ще з 1960-1970-х років та значно актуалізувалося наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття. Одним із результатів виходу за межі традиційної представницької демократії є концепція деліберативної демократії. До її кристалізації долучилася низка науковців, зокрема Дж. Боман, Ю. Габермас, Дж. Дризек, Д. Кахане, Дж. Мансбридж, К. Росс, Дж. Паркінсон, Дж. Форестер, С. Чемберс та ін.

Попри відсутність єдиного підходу до визначення цієї концепції, її основною ідеєю є посилення легітимності та результативності демократичних процесів через впровадження інструментів деліберації - розважливого, розсудливого обговорення - в практику прийняття державних рішень (більш вузький підхід) або загалом в суспільні процеси (більш широкий підхід) [3, с. 32].

У практичній царині розвиток концепції деліберативної демократії супроводжується розробленням і поширенням різноманітних деліберативних методів. Це можуть бути як широкі за охопленням представників суспільства методи (наприклад, деліберативні опитування), так і більш вузькі, репрезентативні (наприклад, громадські журі, громадські асамблеї, деліберативні форуми тощо). Крім того, до деліберативних методів належать і спеціальні формати обговорень суспільно важливих питань, наприклад, «діалоги», «світові кафе», «відкриті простори», «майстерні майбутнього», «форум-театри», «сценарні майстерні» та ін. (один із тематичних ресурсів - портал «Participedia» нараховує 343 такі формати з досвіду 137 країн [2]). В Україні впровадження деліберативних форматів розпочалося з неурядового сектора за підтримки міжнародних донорів. Водночас поступово такі формати також стали частиною розвитку практики урядових консультацій з громадськістю. На відміну від більш офіційних і регламентованих обговорень (круглі столи, наради, конференції, громадські слухання тощо) вони пропонують менш формалізовані способи представлення та обміну аргументами, надають учасникам рівні права участі та можливість зрозуміти інтереси, потреби один одного, спробувати наблизитися до консенсусу. Навіть якщо такий консенсус стосовно предмета обговорення і недосяжний, формується так званий «метаконсенсус» - «згода щодо цінностей, обґрунтувань, структури конкуруючих переваг чи застосовності дискурсів» [1, р. 15]. Застосування деліберативних форматів в урядовій діяльності тісно пов'язано з впровадженням в Україні міжнародної Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд». Ця ініціатива об'єднує 78 країн довкола принципів прозорості, громадської участі, підзвітності, а також застосовування відповідних технологій та інновацій.

Ініціатива також встановлює чіткі умови до процесу «співтворення» (co-creation) урядових планів дій з її впровадження, у тому числі популяризує використання інструментів деліберації.

Урядовий Порядок проведення консультацій з громадськістю під час формування та реалізації державної політики [7] виокремлює три основні форми таких консультацій: електронні консультації (на сайтах органів виконавчої влади), вивчення громадської думки та публічні обговорення. Певний час такі публічні обговорення не виходили за межі традиційний формалізованих заходів - круглих столів, конференцій, громадських слухань, нарад та ін. Однак, вже зараз можемо говорити про формування практики застосування і менш формалізованих форматів, які уможливлюють кращу деліберацію. Насамперед, йдеться про формат «світового кафе», який може виступати певною альтернативою формалізованого круглого столу. На відміну від останнього, під час якого учасники виступають почергово і, як правило, встигають лише представити свої позиції без глибокого їх обговорення, «світове кафе» передбачає обмін аргументами у тематичних міні-групах (за невеликими столиками). Оскільки передбачено почергову участь в усіх тематичних міні-групах кожен має рівні можливості для вдумливого та аргументованого обговорення усіх аспектів питання, винесеного на консультації з громадськістю.

Практика проведення «світових кафе» для урядових консультацій з громадськістю була впроваджена Секретаріатом Кабінету Міністрів (за підтримки ПРООН в Україні) у 2015-2016 рр. в межах підготовки планів дій з реалізації Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд». Пізніше саме «світові кафе» дозволили залучити заінтересовані інститути громадянського суспільства з усіх регіонів до обговорення проекту нової Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні [9]. Цей формат також застосовується, зокрема, Мінмолодьспортом, Житомирською, Київською, Львівською, Хмельницькою облдержадміністраціями. Ще одним прикладом неформалізованих форматів обговорень для проведення урядових публічних консультацій є «майстерня майбутнього». Цей формат здатен в багатьох випадках замінити круглі столи, громадські слухання, надавши обговоренню більшої сфокусованості та співтворення - учасники не зосереджують увагу лише на одному аспекті (наприклад, проблемах), а у міні-групах проходять шлях аргументованого обговорення від проблем до формування спільного бачення, як зробити краще, і визначення конкретизованих кроків. Вперше «майстерню майбутнього» було організовано у 2019 р. Секретаріатом Кабінету Міністрів (за підтримки Офісу Ради Європи в Україні) для обговорення стану та перспектив реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства [8]. Досвід застосування цього формату також вже мають, зокрема, Вінницька та Львівська облдержадміністрації. Формат «відкритий простір» можна віднести до одного з найбільш неформалізованих методів деліберативних обговорень. За широким колом учасників його можна порівняти з традиційними громадськими слуханнями. Таким чином роль вплив організатора консультацій - органу виконавчої влади зводиться до мінімуму, що надає можливість усім учасникам стати співорганізаторами обговорення і напрацювати більш креативні ідеї. Це формує і більший потенціал довіри до результатів обговорення. Для урядових консультацій з громадськістю цей формат у 2018 р. застосовувався Секретаріатом Кабінету Міністрів за підтримки Координатора проектів ОБСЄ та у співпраці з організацією «Open Space Cooperative» [4]. Слід відзначити, що в межах розвитку деліберативних практик для проведення публічних консультацій навіть розроблена власна українська методика деліберації - «CivicLab» [6], яка застосовується Секретаріатом Кабінету Міністрів, Мінмолодьспортом, обласними держадміністраціями. деліберативний демократичний суспільний україна

Отже, навіть цей короткий огляд частини деліберативних форматів, які вже застосовуються в Україні для проведення публічних консультацій, свідчить, що вони є способом підвищення результативності обговорень та рівня довіри до їх результатів. Звичайно, що такі формати мають власні обмеження і не можуть використовуватися для обговорення усіх питань та на усіх етапах формування і реалізації державної політики. Водночас на етапі визначення проблеми та пошуку оптимальних шляхів її розв'язання саме вони дозволяють зробити консультації більш сфокусованими, аргументованими та спрямованими на наближення до певного консенсусу. Не дарма навіть обговорення змін до Конституції України поступово перейшло до неформалізованої деліберації («світових кафе», «акваріумів», «воркшопів» та ін.) [5].

Список використаних джерел

1. Dryzek J. S. Foundations and Frontiers of Deliberative Governance. Oxford : Oxford University Press, 2012. 256 p.

2. Participedia. URL: https://participedia.net (дата звернення: 05.02.2022).

3. Андрійчук Т. С. Деліберативна демократія: сучасні нормативні підходи та особливості практичного втілення. Politicus. 2020. № 2. С. 31-35.

4. «Відкритий простір»: Кабмін та активісти спілкуються в новому форматі. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2538711-vidkritij- prostir-kabmin-ta-aktivisti-spilkuutsa-v-novomu-formati.html (дата звернення: 07.02.2022).

5. Зміни до Конст. в част. децентр.: коли план. закінч. роботу над законопр. URL: https://decentralization.gov.ua/ news/12775 (дата звер.: 08.02.2022).

6. Інноваційна методика CivicLab: побудова ефективного діалогу громадськості та влади. URL: https://www.coe.int/uk/web/kyiv/-/civiclab-s- innovative-methodology-building-a-productive-dialogue-between-the-public- and-the-authorities- (дата звернення: 08.02.2022).

7. Про забезпеч. участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/996-2010-%D0%BF (дата звернення: 08.02.2022).

8. У рамках «майстерні майбутнього» обговорено досвід та наступні кроки реалізації державної політики сприяння розвитку громад. суспільства. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/u-ramkah-majsterni-majbutnogo-obgovoreno-dosvid-ta-nastupni-kroki-realizaciyi-derzhavnoyi- politiki-spriyannya-rozvitku-gromadyanskogo-suspilstva (дата звернення: 07.02.2022).

9. Уряд схвалив проект Нац. стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/ uryad-shvaliv-proekt-nacionalnoyi-strategiyi-spriyannya-rozvitku-gromadyanskogo- suspilstva-v-ukrayini-na-2021-2026-roki (дата звернення: 07.02.2022).

Размещено на Allbest.ru