Особливості соціальної політики України в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості соціальної політики України в умовах воєнного стану

В.А. Літинська, канд. екон. наук, доц.,

доцент кафедри «HR-інжиніринг у бізнес-економіці»

Хмельницький національний університет

Хмельницький,

Запропоновано сучасний підхід до тлумачення поняття «соціальна політика». Визначено мету, цілі, суб'єкт і об'єкт соціальної політики. Окреслено сучасні завдання соціальної політики, які відповідають реаліям сьогодення. Запропоновано модель соціальної політики для економіки нашої країни в умовах воєнного стану, проаналізовано динаміку основних показників соціально-економічного становища України протягом 2021--2022 рр. Визначено основні напрями соціальної політики України в умовах воєнного стану. соціальна політика економіка

Ключові слова: соціальна політика; соціальна сфера; воєнний стан; державні соціальні гарантії.

Valentyna Litynska, PhD (Econ.), Associate Professor,

Associate Professor of HR Engineering in Business Economics Department

Khmelnytskyi National University

Khmelnytskyi

FEATURES OF UKRAINE'S SOCIAL POLICY UNDER MARTIAL LAW

At the current stage of Ukrainian society's development, state social policy, which covers various spheres of people's life, among them the social one, is of great significance. In view of this, it is very important to improve the theoretical and practical foundations of social policy.

The features of Ukraine's social policy under martial law are substantiated, namely: the author's interpretation of «social policy» concept is proposed; the purpose, goals, subject and object of social policy under martial law are defined; existing tasks of social policy are analyzed and modern tasks corresponding with today's circumstances are outlined; the main foreign social policy models are considered and the most successful one, in our opinion, for Ukrainian economy is proposed; the dynamics of the main indicators of state social guarantees is studied; directions for the implementation of social policy, which are relevant today, are given.

It is proposed to consider the concept of «social policy» as an activity of the state and society in order to determine and satisfy the needs and interests of citizens and social groups in our country. For a clearer understanding of the main categories of state social guarantees, the dynamics of the main indicators of socio-economic situation in Ukraine from January 2021 to October 2022 is analyzed. The following priority directions for the development of effective social policy under current wartime conditions are proposed: supporting the well-being of Ukrainian families, maximum stimulation of state social assistance recipients to enter the labor market; microcredits for starting own business; overcoming poverty; etc.

It is shown that social policy should be aimed at ensuring the well-being of citizens by providing them with the opportunity to obtain the necessary material, cultural and spiritual benefits.

Keywords: social policy; social sphere; martial law; state social guarantees.

В умовах воєнного стану для України характерний нестабільний розвиток економіки. Наслідки війни неминуче позначилися і на раніше досить складному соціально-економічному становищі країни і, природно, ще більше погіршили його. Як свідчать дані Міністерства соціальної політики України, з початку війни третина українців втратили роботу, від 60 до 80% людей опинилися за межею бідності, понад 14,5 млн наших громадян виїхали з країни. Крім того, ще більш незахищеними стали діти-сироти, багатодітні сім'ї, родини військовослужбовців, безробітні, пенсіонери, самотні незабезпечені люди і ще більш вразливими -- біженці й безпритульні, сім'ї полонених військовослужбовців. Усі ці страшні наслідки зумовлюють необхідність проведення досліджень у сфері соціальної політики України в умовах воєнного часу.

Питаннями соціальної політики протягом десятиліть займалися такі науковці, як Т.М. Ганслі, А.В. Квітка, А.М. Колот, Л.Д. Климанська, Е.М. Лі- банова, Г.С. Лопушняк, М.В. Мних, У.І. Моторнюк, В.Є. Савка, В.А. Скуратівський, Н.М. Хома, Л.О. Чорна та інші. Проблеми соціальної політики під час воєнного стану висвітлено в працях О.В. Безпалько, І.М. Коваль, Т.В. Бурлай та інших, проте недослідженими залишаються особливості соціальної політики України в умовах війни, що потребує активного пошуку нового концептуального базису в соціальній сфері.

Величезним викликом для соціальної сфери нашої країни стало запровадження воєнного стану. Війна негативно впливає на життя і роботу всіх без винятку українців, особливо це стосується тих людей, які ще до війни перебували в складних життєвих ситуаціях і не мають можливості потурбуватися про себе, своє житло, роботу, здоров'я. Сьогодні дуже багато людей потребують виплат соціального характеру, допомоги соціальних працівників, а сама сфера соціальної політики вимагає внесення певних змін і доповнень.

Отже, мета статті -- обґрунтувати особливості соціальної політики України в умовах воєнного стану.

Існує велика кількість методологічно різних підходів до визначення і розуміння сутності соціальної політики (рис.).

Дана ситуація зумовлена різними причинами. По-перше, соціальна діяльність безпосередньо пов'язана з гуманістичними і правовими цінностями, такими як права і свободи кожного члена суспільства. По-друге, роль суспільства і держави, а також 'їх втручання в життя і діяльність окремої людини визначаються різними підходами. З огляду на це, соціальну політику слід розглядати як діяльність держави і суспільства з метою визначення й задоволення потреб та інтересів громадян і соціальних груп населення.

За будь-яких обставин метою соціальної політики є посилення соціальної солідарності й підвищення загального добробуту. В умовах війни соціальна політика має спрямовуватися в першу чергу на мінімізацію негативних наслідків воєнних дій, передусім, таких як зростання кількості безробітних, безпритульних, переселенців, тобто осіб, які потребують допомоги в умовах руйнування об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури. Для цього насамперед необхідно проаналізувати перелік існуючих соціальних послуг з точки зору того, наскільки ефективним є 'їх надання; створити прозору уніфіковану систему соціальних виплат і надання послуг; привести соціальні зобов'язання держави до її фінансових можливостей; здійснити цифровізацію соціальної сфери; запровадити другий рівень пенсійної системи, що передбачає застосування індивідуальних накопичень; тощо.

Першочерговим завданням соціальної політики, яке актуалізується в умовах ведення воєнних дій, є надання допомоги бідним і малозахищеним групам населення, які опинились у складних життєвих обставинах. Для його ефективного вирішення насамперед необхідно: виявити громадян, які дійсно потребують соціального захисту; розгорнути систему реєстрації і допомоги особам, які вимушені змінити місце проживання через руйнування й обстріли; активізувати соціальну політику в напрямах, орієнтованих на скорочення безробіття і створення нових робочих місць.

Виходячи із завдань сучасної соціальної політики вкрай важливо визначити її суб'єкт і об'єкт. Оскільки гарантом здійснення соціальної політики є держава, то вона є і її головним суб'єктом. Крім того, держава виступає найважливішим джерелом формування і розвитку соціальної сфери, тому що саме вона реалізує взаємодію соціальних груп та інших елементів соціальної структури як суспільно впорядкований і суспільно захищений процес, тобто проводить соціальну політику в масштабах усієї країни. Що стосується об'єкта соціальної політики, то ним виступає все населення країни, у якому, виходячи із специфічних потреб, можна виокремити такі соціальні верстви: діти і сім'ї, молодь, працездатне населення (зайняті та безробітні), пенсіонери, важко хворі та інваліди, люди, які постраждали внаслідок війн, катастроф, стихійних лих, біженці й мігранти, національні меншини [2, с. 119].

Оскільки соціальна політика передбачає активну діяльність держави і органів місцевого самоврядування в багатьох сферах (зайнятість, охорона здоров'я, соціальний захист, житлова політика, освіта), то її можна вважати доволі складною в плані практичної реалізації. Саме тому соціальна політика держави має різні виміри -- економічний, правовий, організаційний, екологічний, соціальний, особистісний, культурологічний.

На жаль, сьогодні соціальна політика в Україні є суперечливою. Неефективними залишаються чимало соціальних програм, на реалізацію яких впливають воєнні дії на території нашої країни, відсутність чітко визначеної стратегії, концепції та пріоритетів, недостатність економічної бази, надмірна за- політизованість українського суспільства тощо.

З метою запозичення міжнародного досвіду в соціальній сфері доцільно проаналізувати моделі соціальних політик інших країн і запропонувати застосування певної моделі для нашої країни. У науковій економічній літературі існує ціла низка класифікацій моделей соціальної політики. На нашу думку, найбільш вдалою є поділ моделей соціальної політики на:

• консервативну;

• ліберальну;

• соціально-демократичну [5, с. 6].

Згідно з консервативною моделлю соціальної політики, суспільство, яке прагне забезпечити швидке економічне зростання за допомогою ринкових механізмів, повинно надавати відповідну винагороду тим, хто примножують національне багатство, а це означає, що воно заохочує нерівність. Отже, у даному випадку перерозподіл ресурсів є несумісним з соціальною справедливістю, а нерівність -- навпаки, відповідає цілям суспільного розвитку [6, с. 243]. Консерватори також упевнені, що в таких принципах були б зацікавлені як багаті, так і бідні, оскільки швидкі темпи зростання економіки, характерні для ринкових відносин, сприяли б зростанню загального добробуту, а держава потребувала б лише незначних коштів для мінімального забезпечення порівняно невеликої кількості людей. Саме тому вони виступають за скорочення соціальних витрат на користь нагромадження капіталу і відновлення дії законів ринкової економіки «в чистому вигляді» [6, с. 244].

Ліберальна модель соціальної політики є характерною для Австралії, США, Великої Британії і Нової Зеландії і спрямовується на створення системи, яка, з одного боку, пом'якшує соціальну нерівність, а з іншого -- робить це так, щоб це не заважало трудовій мотивації населення. Розмір допомоги не повинен перевищувати певної межі, що сприяє бажанню працювати як її отримувачів, так і всього населення. Для даної моделі соціальної політики властивими є: періодичне і помірковане втручання держави в соціальну сферу; вибірковість, адресність, а не універсалізм під час розподілу соціальних виплат; посилення співробітництва між суспільним і приватним секторами в реалізації соціальних програм; розширення системи соціального страхування; активна і динамічна політика прибутків [7, c. 172].

Соціально-демократична модель соціальної політики ототожнюється з розвинутою соціальною політикою, сильною системою соціального захисту. Згідно з нею, соціальний захист -- це відповідальність усього суспільства за кожну окрему людину, і його (захисту) рівень свідчить про свідомість, зрілість соціуму, здатність суспільства брати на себе зобов'язання з утримання тих, хто цього потребує. Соціально-демократична соціальна політика повинна гарантовано і надійно убезпечувати індивіда від негараздів, неминуче пов'язаних з ринковою економікою. Саме через таку систему можна втілити уявлення про соціальну справедливість, рівність і солідарність [7, с. 173]. З перебуванням соціал- демократичних партій при владі в Західній Європі пов'язано створення дієвого державного сектору економіки, збільшення частки національного доходу в соціальних витратах і формування соціальної державності в цілому [8, с. 284].

Отже, як свідчить аналіз існуючих моделей соціальної політики, єдиної європейської соціальної моделі не існує, радше, наявний набір кількох моделей з деякими спільними рисами. Саме тому для ефективного використання в Україні будь-якої моделі соціальної політики необхідно врахувати національні особливості, менталітет, культурну й політичну спадщину і, безумовно, військові дії агресора на території нашої держави. З огляду на це, найбільш актуальною для України, на нашу думку, буде соціально-демократична модель. Це пов'язано, по-перше, з тим, що вона найсильніше переплітається з українськими соціальними традиціями, серед яких важливе місце посідають ідеї соціальної справедливості й захищеності. По-друге, вона також включає в себе шведську модель (німецька і скандинавська соціальна модель) соціального ринкового господарства.

Крім того, сьогодні необхідно розробити концепцію соціальної політики, яка дозволить створити можливість для розробки системи соціального захисту і вдосконалення соціальної політики, що надасть змогу наблизити Україну до європейських стандартів стабільного соціального розвитку. При цьому основними інструментами реалізації державної соціальної політики будуть розробка і впровадження соціальних програм через державні соціальні стандарти.

Державні соціальні гарантії -- це встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму [9]. Державні соціальні стандарти -- це встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій [10]. У таблиці наведено динаміку основних показників соціально-економічного становища України з січня 2021 р. по жовтень 2022 р., на підставі яких проаналізовано основні державні соціальні гарантії.

Як видно з табл. 2, індекс інфляції, або індекс споживчих цін, -- показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання, -- у вересні 2022 р. склав 101,9%, що на 0,6% більше порівняно з січнем 2022 р. Середня заробітна плата штатних працівників станом на січень 2021 р. дорівнювала 12 337 грн, а в січні наступного року -- 14 577 грн, що є на 18,2% більшим. Проте в червні 2022 р., у зв'язку з воєнним станом у країні й погіршенням соціально-економічної ситуації, рівень середньої заробітної плати знизився до 13 957 грн.

Мінімальна заробітна плата, розмір якої станом на 1 січня 2021 р. сягнув 6000 грн, у наступному році збільшився до 6500 грн. Крім того, у жовтні 2022 р. відбулося підвищення рівня мінімальної заробітної плати до 6700 грн. У період з січня 2021 р. по січень 2022 р. на 165 грн (або на 9,3%) зросла й міні-

Порівняльна характеристика основних показників соціально-економічного становища України

Джерело. Складено авторкою за: Основні показники рівня життя населення за 2021--2022 рр. Міністерство соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua/timeline/Pokaz- niki-socialnoi-sferi.html (дата звернення: 25.10.2022).

Прожитковий мінімум, сутність якого трактують як вартісну оцінку споживчого кошика, що містить мінімальні набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення її життєдіяльності, у цей період також мав тенденцію до збільшення. Таким чином, можна стверджувати, що в аналізованому періоді держава була позитивно налаштована на підвищення допомоги, але через спричинене війною зростання цін на продукти і товари нинішнє підвищення розмірів різних видів соціальної допомоги і державних соціальних гарантій виявляється мізерним.

Аналіз видатків Державного бюджету України на 2022 рік на соціальний захист і соціальне забезпечення виявив тенденцію до їх значного зростання порівняно з попереднім роком -- з 339 278,9 млн грн до 347 643,9 млн грн. Крім того, після внесення змін до Державного бюджету України на 2022 рік збільшено фінансування соціальної підтримки людей і виплати пенсій на 73,8 млрд грн, зокрема, ухвалені зміни додатково збільшили фінансування:

• різних видів соціальної допомоги -- на 5,7 млрд грн;

• субсидій і пільг на оплату житлово-комунальних послуг -- на 3,3 млрд грн;

• допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб (ВПО) -- на 32,4 млрд грн;

• пенсійних виплат -- на 32,3 млрд грн.

Проаналізувавши динаміку основних показників соціально-економічного становища України, можна зробити висновок, що соціальна політика охоплює досить велике коло питань життєдіяльності людей і суспільства, проте її реалізація може бути забезпечена шляхом запровадження ефективних напрямів [11, с. 226]. На сьогодні серед низки цілей соціальної політики слід визначити пріоритетні, які є актуальними і потребують першочергової уваги. Це підтримка добробуту українських родин, поліпшення матеріального становища і умов життя громадян; забезпечення зайнятості населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб; недопущення заборгованості по виплатах заробітної плати, пенсій і соціальної допомоги.

Підтримка добробуту українських родин зумовлює необхідність розроблення програми, спрямованої на стимулювання зайнятості та підприємництва, насамперед, серед вразливих категорій людей і переміщених унаслідок війни осіб, тобто її (підтримку) можна розглядати як інвестиції у самозайня- тість людей. Серед інших актуальних напрямів розвитку ефективної соціальної політики за сучасних умов слід виокремити максимальне стимулювання виходу на ринок праці людей, які отримують соціальну допомогу від держави; мікрокредитування для відкриття власного бізнесу; тощо.

Для подолання бідності актуальним буде запровадження універсальної соціальної допомоги, яка надаватиметься на основі доходів і складу родини. У даний час соціальна система складається з 35 видів соціальної допомоги, які надаються людям відповідно до їхніх соціальних статусів. Ця система побудована на радянських підходах. Саме тому її заміна на універсальну допомогу забезпечить адресність і ефективність державних видатків на соціальний захист.

Сьогодні українцям, які постраждали через війну РФ в Україні, грошову допомогу надає також ряд міжнародних організацій.

1. Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні на основі Меморандуму про співробітництво між ним і Міністерством соціальної політики України щодо забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від війни в Україні внаслідок збройної агресії РФ.

2. Всесвітня продовольча програма ООН (ВПП ООН). Допомогу отримують внутрішньо переміщені особи за черговістю дати включення до бази даних.

3. Міжнародна організація з міграції (МОМ). Пріоритетною категорією визначено осіб з інвалідністю, у тому числі серед внутрішньо переміщених осіб.

4. Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні і Товариство Червоного Хреста України (МЧКХ і ТЧХУ). Пріоритетною категорією визначено малозабезпечені сім'ї, у тому числі з-поміж ВПО.

5. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Допомога надається виключно ВПО.

6. Допомога неурядової організації ACTED (Франція). Виплати від неї призначатимуть у випадку, якщо хоча б одна з осіб у заяві має соціальну категорію «людина з інвалідністю», а її місцем реєстрації є Херсонська (з відкритими рахунками в банківській установі), Харківська або Миколаївська області.

7. Норвезька рада в справах біженців. Зареєструватися зможуть усі внутрішньо переміщені особи незалежно від поточного місця перебування, а також ті, хто проживають у районах, постраждалих унаслідок бойових дій.

8. Естонська рада у справах біженців. Серед цільової аудиторії мешканці Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської, Сумської, Чернігівської, Київської, Миколаївської, Дніпропетровської, Полтавської, Черкаської і Кіровоградської областей.

У березні 2022 р. Мінсоцполітики створило платформу «єДопомога», яка забезпечує оперативний збір заявок з усіх регіонів України щодо потреб у гуманітарній допомозі, а також ефективний і адресний її розподіл. Платформа об'єднує можливості, ресурси держави, бізнесу, громадських організацій, благодійних фондів і волонтерів у наданні гуманітарної допомоги постраж- далим від війни, внутрішньо переміщеним особам і людям з вразливих категорій. Надання соціальних послуг є одним з основних напрямів діяльності системи соціального захисту нарівні з виплатою грошової допомоги. Спектр цих послуг досить широкий -- від послуг з догляду вдома, різноманітної допомоги з подолання тих чи інших складних життєвих обставин до комплексних медико-соціальних послуг, що передбачають проживання людини в спеціалізованій установі.

У даний час Міністерство соціальної політики України працює в режимі кризового надання соціальних послуг, тобто рішення про їх надання приймаються протягом доби і без узгодження. Стандартна процедура прийняття рішення про надання соціальних послуг передбачає проходження низки обов'язкових етапів, залученість кількох установ і по часу може займати до 10 робочих днів. Спрощена процедура застосовується до різних видів послуг, зокрема, і тих, які передбачають надання місця для проживання. Наразі для прийняття рішення про надання послуг достатньо лише заяви від люди- ни, яку вона може подати навіть і після того, як її безпосередньо було влаштовано в певному закладі, де вона одразу може задовольнити базові потреби й отримати необхідний догляд.

У квітні 2022 р. Верховна Рада України ухвалила відповідний Закон України \ який вносить зміни до законів України «Про соціальні послуги», «Про правовий режим воєнного стану», зокрема:

• розширюються повноваження обласних, Київської міської державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад шляхом надання їм можливості визначати особливості прийняття рішення про надання соціальних послуг у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану;

• визначається, що ведення випадку Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. Закон України № 2193HX від 14.04.2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 2193-20#Text Ведення випадку -- це спосіб організації надання соціальних послуг, за якого при-значений спеціаліст (фахівець із соціальної роботи, соціальний менеджер) оцінює по-треби сім'ї чи особи, планує роботу з випадком, залучаючи необхідних спеціалістів та членів сім'ї, організовує і координує процес надання соціальних послуг. не застосовується для прийняття рішення про надання соціальних послуг у разі запровадження на території України надзвичайного або воєнного стану, а соціальні послуги надаються екстрено (кризово). Це дозволить приймати рішення про надання соціальних послуг протягом доби на підставі заяви або повідомлення про потребу в послугах і складати акт про їх надання;

• визначається середньомісячний сукупний дохід громадян з урахуванням попереднього кварталу, що передує місяцю, який передує місяцю звернення, а не шести останніх місяців, як це було раніше. Це дасть можливість запровадити електронний обмін даними, зокрема з Державною податковою службою, щодо доходів громадян;

• встановлюється, що особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією, всі соціальні послуги надаються безоплатно;

• надається право приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) безпосередньо надавачам соціальних послуг, що забезпечить негайне надання допомоги людям;

• розширюються повноваження військових адміністрацій у частині управління надавачами соціальних послуг, організації надання ними соціальних послуг;

• встановлюється, що соціальні послуги, надані під час дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях надавачами соціальних послуг державної, комунальної форм власності (надання притулку, догляд, підтримане проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо), особам з числа ВПО за новим місцем їх проживання, перебування, які опинились у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією, фінансуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте недосконалим залишається питання визначення середньомісячного сукупного доходу громадян для виплат соціальної допомоги. У даному Законі рекомендується обчислювати середньомісячний сукупний дохід громадян з урахуванням попереднього кварталу, що передує місяцю, який передує місяцю звернення, а не шести останніх місяців, як це було раніше. Однак сьогодні значна кількість українців залишилися без роботи, у першу чергу це стосується внутрішньо переміщених осіб, і не сплачують страхові внески, тому доцільним було б розробити дієвий механізм розрахунку сукупного доходу громадян для виплат соціальної допомоги, що дозволить розраховувати і виплачувати соціальну допомогу на визначеному рівні в кожному індивідуальному випадку. Таким чином, реалізація прийнятого Закону дасть можливість забезпечити оперативне надання соціальних послуг сім'ям, які постраждали в умовах введення на території України надзвичайного або воєнного стану, з метою збереження 'їхнього життя і здоров'я.

ВИСНОВКИ

У нинішніх умовах без суттєвої фінансової та матеріальної допомоги українцям важко і майже неможливо підтримувати належний рівень соціалізації суспільства. Це пов'язано з тим, що економічне зростання і успішна соціальна політика країни тісно взаємопов'язані й поєднані із сприятливим інвестиційним кліматом, міцними зовнішньоекономічними зв'язками, кон'юнктурою ринку, забезпеченням економічної безпеки, формуванням і збереженням людського капіталу. Крім того, неготовність нашої держави до війни поглибила соціально-економічну кризу. Відбуваються відплив фінансового, людського капіталу, фізичне знищення українського населення, руйнування інфраструктури, що унеможливлює економічне зростання країни і нівелює позитивні кроки й результати соціально-економічних реформ.

Соціальна політика, яка практикується в нашій державі, характеризується рядом специфічних особливостей:

• значним зниженням рівня життя населення;

• високим рівнем безробіття. Через війну безробіття в Україні сягнуло рекордних 35%, адже значна частина громадян з початком війни втратили роботу;

• багато наших громадян виїхали з країни або отримали статус внутрішньо переміщених осіб.

Ще більш незахищеними стали діти-сироти, багатодітні сім'ї, родини військовослужбовців, безробітні, пенсіонери, самотні незабезпечені люди, ще більш вразливими -- біженці й безпритульні, сім'ї полонених військовослужбовців. Отже, багато питань соціальної політики залишаються не- вирішеними і потребують негайного розв'язання. Наголосимо на основних з них:

• люди, які залишилися на непідконтрольній території, не отримують соціальних виплат. На всіх громадян, хто мають право на соціальні виплати, кошти нараховуються, але їх не видаватимуть доти, доки не буде визволено ту чи іншу територію;

• деякі країни теж змінюють свою позицію стосовно наших громадян- біженців, скорочуючи певні пільги і преференції. Крім того, у багатьох країнах біженцям з України вже пропонують платити за проживання, скасували безплатний проїзд;

• велика кількість законодавчих актів нині ухвалюється на період воєнного стану і, як правило, ще на місяць після його завершення.

Таким чином, перспективними є подальші дослідження ефективних напрямів реалізації соціальної політики у сфері соціального захисту в умовах воєнного стану і з урахуванням особливостей нових векторів соціальної політики, які дозволять працювати результативніше для найбільш вразливих верств населення, котрі потребують соціального захисту і повністю залежать від держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Квітка А.В. Роль соціальної політики у розвитку людського потенціалу. Ефективна економіка. 2015. № 10. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/10_2015/46.pdf

2. Мних М.В. Соціальна політика нашої держави в умовах асоційованого членства України в ЄС. Український соціум. 2015. № 3 (54). С. 114--124. https://doi.org/10.15407/ socium2015.03.114

3. Моторнюк УІ. Соціальна політика як необхідна умова функціонування соціальної держави. Економіка та держава. 2016. № 12. C. 23--26. URL: http://www.economy. in.ua/pdf/12_2016/7.pdf

4. Безпаленко О.В. Вектори соціальної політики для України в умовах викликів війни. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління. 2022. № 1 (4). https://doi.org/10.54929/2786-5738-2022-4-07-04

5. Мостепанюк А.В. Соціальна політика держави: формування наукових підходів та європейські реалії. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадского. 2020. № 31 (70). С. 1--8.

6. Кучин С.П., Гончаренко Т.І. Удосконалення державної регіональної соціальної політики в сучасній Україні. У: Збірник матеріалів Звітної науково-практичної конференції Луганського національного аграрного університету (Харків, 26 лютого 2020 р.). Харків, Бровін О.В., 2020, 306 с. С. 242--244.

7. Дрималовська Х.В., Бала Р.Д. Державна соціальна політика: сутність, моделі, напрями. Проблеми економіки. 2021. № 1. C. 178--184. https://doi.org/10.32983/ 2222-0712-2021-1-178-184

8. Жеребило І.В. Соціальна політика держави як регулятор розвитку соціальної сфери: тео- ретико-методологічні аспекти. Проблеми економіки. 2020. № 1. C. 283--289. URL: https:// www.problecon.com/export_pdf/problems-of-economy-2020-1_0-pages-283_289.pdf

9. Ortiz I. Politique sociale. Note dorientation. DESA, New York, Nations Unies. 2007. URL: https://www.yumpu.com/fr/document/view/26922886/note-dorientation-de-la-politique- sociale-development

10. Соціальна політика. Навч. посібник. За заг. ред. В.М. Пічі, Я.Б. Турчин. Львів, Новий Світ 2000, 2020. 318 с. URL: https://ns2000.com.ua/wp-content/uploads/2019/10/Sotsial- na-polityka.pdf

11. Михненко А., Щур Н. Світові моделі соціальної політики: уроки для України. Вісник Національної академії державного управління. Соціальна і гуманітарна політика. 2011. Вип. 2. С. 219--227. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2011_2_31

REFERENCES

1. Kvitka A. The role of social policy in development of human potential. Efficient Economy, 2015, No. 10. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/10_2015/46.pdnin Ukrainian].

2. Mnykh M.V. Social policy of our state under the conditions of associated membership of Ukraine in EU. Ukrainian Society, 2015, No. 3 (54), pp. 114-124. https://doi.org/10.15407/ socium2015.03.114 [in Ukrainian].

3. Motorniuk U. Social policy as needs of the welfare state. Economy and State, 2016, No. 12, pp. 23-26. URL: http://www.economy.in.ua/pdf/12_2016/7.pdf [in Ukrainian].

4. Bezpalenko O. Vectors of Social Policy for Ukraine Under War Challenges. Problems of modern transformations. Series: Economics and Management, 2022, No. 1 (4). https://doi. org/10.54929/2786-5738-2022-4-07-04 [in Ukrainian].

5. Mostepaniuk A. State social policy: the formation of scientific approaches and European realities. Scientific notes of V.I. Vernadsky Taurida National University. Series: Economy and Management, 2020, No. 31 (70). pp. 1-8 [in Ukrainian].

6. Kuchyn S.P, Honcharenko T.I. Improvement of state regional social policy in modern Ukraine. In: Collection of materials of the Scientific and Practical Report Conference of Luhansk National Agrarian University (Kharkiv, February 26, 2020). Kharkiv, 2020, pp. 242-244 [in Ukrainian].

7. Drymalovska K.V., Bala R.D. State Social Policy: Essence, Models, Directions. The Problems of Economy, 2021, No. 1, pp. 178-184. https://doi.org/10.32983/2222-0712-2021-1-178-184 [in Ukrainian].

8. Zherebylo LV. Social Policy of the State as a Regulator of Social Sphere Development: Theoretical and Methodological Aspects. The Problems of Economy, 2020, No. 1, pp. 283-289. URL: https://www.problecon.com/export_pdf/problems-of-economy-2020-1_0-pages-283_289. pdf [in Ukrainian].

9. Ortiz I. Politique sociale. Note dorientation. DESA. New York, Nations Unies. 2007. URL: https://www.yumpu.com/fr/document/view/26922886/note-dorientation-de-la-politique- sociale-development

10. Social policy. V.M. Pich, Ya.B. Turchyn ^ds.). Lviv, 2020. URL: https://ns2000.com.ua/ wp-content/uploads/2019/10/Sotsial-na-polityka.pdf [in Ukrainian].

11. Mykhnenko A., Shchur N. World social policy models: lessons for Ukraine. Herald of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 2011, Vol. 2, pp. 219-227. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2011_2_31 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru