Основні детермінанти зовнішньо-політичного вектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні детермінанти зовнішньо-політичного вектору України

Т. Дмитрук

В даній статті розглядаються ключові детермінанти зовнішньо-політичного вектору України та чинники, які безпосередньо на нього впливають. Також в статті приведені данні дослідження про зміну ставлення населення України до вступу в Північноатлантичний альянс та Європейський союз за останні роки та проаналізовані причини зміни цього ставлення.

Ключові слова: Зовнішня політика, політичний вектор України, детермінанти політичного розвитку, політичний простір України.

Формування політичного вектору України залежить від багатьох зовнішньополітичних чинників, які безпосередньо залежать від геополітичного положення держави.

Розуміння важливої ролі геополітичного положення у формуванні зовнішньої політики держави набуває особливої актуальності в умовах обговорення «дорожньої карти» інтеграційних процесів України у західні військові, політичні та економічні об'єднання, зокрема Європейський союз та Північноатлантичний альянс. Україна знаходиться у вигідному геополітичному становищі,на межі двох різних цивілізацій - західної та східної.

Метою дослідження є соціально-політичний та політико-культурний аналіз основних чинників зовнішньополітичного напрямку України.

Методологія дослідження. В роботі використано системний підхід, при якому політичний простір України розглядається як система, тобто сукупність взаємопов'язаних елементів (компонентів), що має вихід (мета), вхід (ресурси), зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок. Згідно з загальною теорією систем цей об'єкт розглядається як система і, одночасно, як елемент більш великої системи - глобального геополітичного світу. Розгляд зовнішньополітичної організації України як системи дозволяє систематизувати і класифікувати її по ряду загальних ознак. Так, за ступенем складності виділимо дев'ять рівнів ієрархії:

1) рівень статичної організації, що відображає статичні взаємини між елементами цілого;

2) рівень простої динамічної системи з наперед запрограмованими обов'язковими рухами;

3) рівень інформаційної організації, або рівень «термостата»;

4) самозберігаюча організація - відкрита система;

5) велике громадське об'єднання;

Аналіз досліджень і публікацій. Обговорення зовнішньополітичного вектору України залишається відкритим протягом усього існування цієї незалежної держави, враховуючи, що напрям зовнішньої політики постійно зазнавав змін, від декларації про співпрацю з Росією, до заяв про вступ в ЄС, тому ця актуальна тема потребує постійного вивчення і дослідження.

Аналіз зовнішньополітичних напрямків України здійснювали такі відомі дослідники, як Олександр Деменко, Олександр Власюк та інші.

Основна частина. Українське суспільство стає все більш динамічним, набуває нових рис та трансформує старі цінності, вдосконалює комунікаційні технології, трансформує старі політичні інститути. Ці процеси зумовлюють в більшості країн тенденцію до всесвітньої інтеграції. Сьогодні питання інтеграції актуальне і для України. Протягом тривалого історичного часу Україна виступала об'єктом інтересів різних геополітичних гравців. Невизначеність та багатовекторність зовнішніх і внутрішніх пріоритетів поступово привели Україну до виконання ролі своєрідної буферної зони між країнами Сходу та Заходу.

Україна знаходиться на межі двох різних цивілізацій - західної та східної. Окрім очевидних плюсів цього геополітичного положення, яке полягає у проходженні численних транзитних та торгівельних шляхів, які приносили суттєві вигоди, як сотні років тому, так і сьогодні, є й мінуси. Навіть відомий торгівельний шлях раннього середньовіччя - «з варягів у греки» проходив через територію України (у той час - Київської Русі). [1, c.55]

Головним мінусом є геополітична боротьба за вплив на Україну. Через своє геополітичне положення та інші природні властивості, такі, як велика кількість природних ресурсів, висока родючість сільськогосподарських земель та інше, Україна є важливим союзником для будь-кого, хто хоче закріпити свій вплив у нашому регіоні. Саме тому Україна та український народ постійно зазнавали зовнішніх впливів - від втручання у внутрішні справи до військової окупації. [2, с. 76]

Україна географічно розташована в європейському регіоні, який певний період часу здійснював на неї соціокультурний вплив. Але, в історичному проміжку часу ми спостерігаємо певну подібність українського народу, зокрема Східних регіонів з Російською Федерацією.

Порівнюючи дослідження «Центру стратегічного розвитку територій» за період 2012 - 2019 роки ми можемо спостерігати динаміку зростання рівня підтримки вступу України до Європейського Союзу:

У 2012 році «за вступ до ЄС» (далі - за) - 42% , «проти вступу до ЄС» (далі - проти) - 39%;

У 2014 році «за» - 54%, «проти» - 24%;

У 2015 році «за» - 55%, «проти» - 21%;

У 2016 році «за» - 50%, «проти» - 29%;

У 2017 році «за» - 57%, «проти» - 17%;

У 2019 році «за» - 69%, «проти» - 13%.

Прослідкувавши динаміку по роках, ми бачимо, що підтримка народу вступу України до Європейського Союзу з 2012 року зросла на 27%.

Аналізуючи динаміку по регіонах за 2019 рік найбільший рівень підтримки на Заході України: «за» - 81%, «проти» - 6%; Центр: «за» - 78%, «проти» - 9%; Північ: «за» - 66%, «проти» - 15%; Схід: «за» - 66%, «проти» - 17%; Південь: «за» - 55%, «проти» - 18%; Донбас: «за» - 48%, «проти» - 19%.

Аналізуючи дослідження «Ставлення громадськості до вступу України до НАТО» за період 2012 - 2019 роки ми можемо спостерігати динаміку зростання рівня підтримки вступу України до НАТО:

У 2012 році «вступ до НАТО» - 13% , «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 26%, «Позаблоковий статус України» - 13%;

У 2014 році «вступ до НАТО» - 46%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 10%, «Позаблоковий статус України» - 21%;

У 2015 році «вступ до НАТО» - 46%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 8%, «Позаблоковий статус України» - 23%;

У 2016 році «вступ до НАТО» - 43%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 7%, «Позаблоковий статус України» - 25%;

У 2017 році «вступ до НАТО» - 47%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 6%, «Позаблоковий статус України» - 27%;

У 2019 році «вступ до НАТО» - 57%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 8%, «Позаблоковий статус України» - 17%;

Аналізуючи динаміку по регіонах, за 2019 рік, найбільший рівень підтримки на Заході України «вступ до НАТО» - 70%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 1%, «Позаблоковий статус України» - 11%.

Центр: «вступ до НАТО» - 65%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 6%, «Позаблоковий статус України» - 13%. Північ: «вступ до НАТО» - 58%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 8%, «Позаблоковий статус України» - 18%; Схід: «вступ до НАТО» - 45%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 14%, «Позаблоковий статус України» - 35%; Південь: «вступ до НАТО» - 45%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 8%, «Позаблоковий статус України» - 13%; Донбас: «вступ до НАТО» - 40%, «військовий союз з Росією та іншими країнами СНД» - 15%, «Позаблоковий статус України» - 29%.

Якщо прослідкувати динаміку по роках, то можна визначити, що з 2012 року частина українців які бачать в НАТО гаранта безпеки України, збільшилась на 44%. 55% українці вважають членство в НАТО основної гарантією національної безпеки України. Найголовнішою причиною такої зміни динаміки протягом років, є військовий конфлікт на Сході України з Російською Федерацією.

У 2018 році важливим рішенням стала ініціатива тодішнього Президента України Петра Порошенка щодо закріплення в Конституції України стратегічного курсу на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО. У листопаді Конституційний суд України ВРУ 331 голосом в першому читанні підтримали законопроект № 9037 «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на отримання повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)», який набрав чинності 21лютого 2019 року.

Вагоме місце в реалізації зовнішньополітичного вектору України займає парламентська дипломатія. Крім важливих політичних заяв та звернень Верховної Ради України, велика увага приділялась питанням активізації двостороннього міжпарламентського співробітництва. Наприклад, у квітні 2018 року відбувся візит до України делегації на чолі з керівниками груп дружби «Франція - Україна» у Сенаті та Національних зборах, а в червні колишній Голова ВРУ А. Парубій та делегація депутатів відвідали на запрошення очільника Сенату Франції Париж.

Вперше з 2009 року відбувся візит Голови ВРУ до Великої Британії . Відбувся перший в історії візит парламентської делегації групи дружби між Україною та Канадою до Канади. Багато заходів було проведено і в рамках євроатлантичної інтеграції, політичного діалогу з ЄС, участі в політиці Східного партнерства. На політичному рівні кількість зустрічей, спільних заходів і телефонних розмов українського керівництва з партнерами з ЄС та його державами збільшилася.

Протягом останніх років, зовнішня політика перевищила відповідні показники за попередні роки. Позитивною є динаміка засідань спільних інституцій у рамках Української Асоціації. Основна увага зосереджувалась на пріоритетах, які могли бути досягнуті у відносинах за різними географічними спрямуваннями.

Йдеться, перш за все, про формування міжнародної підтримки в напрямку протидії російській агресії, розвитку економічної дипломатії шляхом освоєння нових ринків та посилення присутності на традиційних, а також захист прав громадян України. Європейська та євроатлантична інтеграція були магістральними для побудови як двосторонніх відносин, так і в реалізації ініціатив багатостороннього характеру.

Міжнародна політична і правова підтримка України у протидії агресії РФ зростає. Водночас поза увагою української дипломатії залишаються ряд впливових регіональних і світових лідерів (Аргентина, Бразилія, Єгипет, Індія, КНР, Мексика, Нігерія, ПАР).

Результати роботи в регіонах Південної Азії, Африки, Латинської Америки та Центральній Азії традиційно низькі, що свідчить про необхідність більш активної і продуманої політики з боку української дипломатичної команди. Цікавим на цьому тлі виглядає крок з надання Україною гуманітарної допомоги Єменській Республіці, Республіці Судан, Демократичній Республіці Конго задля подолання голоду (Указ Президента України №380 від 22 листопада).

Протягом останніх років зовнішня політика України була спрямована на зміну вектору на світовій арені. Значною мірою дипломати зосередилися на протистоянні російській агресії і забезпеченні зовнішніх умов для розвитку країни в умовах неоголошеної війни.

Утверджено курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Зупинена участь у СНД. У листопаді 2018 року Верховна Рада України схвалила в першому читанні президентський законопроект про внесення змін до Конституції, якими закріплюється стратегічний курс держави на набуття членства в ЄС і НАТО. 19 травня набув чинності Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 р. «Про припинення дії для України окремих міжнародних договорів, укладених у рамках Співдружності Незалежних Держав» №139, яким скасовується участь України в роботі статутних органів СНД. Фактично, це означає відмову України від участі в будь-яких інтеграційних процесах на пострадянському просторі під егідою Росії. Україна зміцнила та розширила санкційну політику проти Російської Федерації.

Висновки

союз вектор політичний

Формування основних детермінантів зовнішньополітичного вектору України напряму пов'язане з багатьма зовнішніми чинниками, які залежать від геополітичного становища.

Виклики і випробування, що стоять перед Україною, призвели до зміни її зовнішньополітичного курсу, головними пріоритетами якого стали європейська та євроатлантична інтеграція.

Європейська інтеграція є визначальним вектором міжнародної діяльності України, та її внутрішньої політики на тривалу перспективу, що дає шанс здійснити зміцнення безпеки та впливає на відносини України з усіма державами світу, насамперед з сусідніми.

Список використаної літератури

1.Гальчинський А. С. Україна на перехресті геополітичних інтересів / А. С. Гальчинський. - К., 2002. - 180 с.

2.Європейський Союз на сучасному етапі. Структурні зміни та стратегія розвитку / В.В. Копійка, Т.І. Шинкаренко, М.А. Миронова. - К. : Знання, - 2010.

3.Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України і безпека України / Л. Д. Чекаленко. - К., 2004. - 352 с.

4.Макар Ю. Зовнішня політика України: наміри і реалії / Юрій Макар // Україна-Європа- Світ. Вип.1: Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. - С. 189¬198

5.Ставлення громадськості до вступу України до НАТО. Результати загальнонаціонального соціального дослідження. - «Центр

стратегічного розвитку територій», 2019. - С. 1-10. [Електронний ресурс] - Режим доступу: https ://eu

ua.org/sites/default/files/inline/files/nato-survey-2019.pdf

6.Ставлення громадськості до інтеграціїї України до ЄС. Результати загальнонаціонального соціологічного дослідження. - «Центр стратегічного дослідження», 2019. - С. 1-10. [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://eu-ua.org/sites/default/files/inline/files/eu- survey-2019.pdf

7.Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)». [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2680-VIH

Размещено на Allbest.ru