Проблематика детермінації феномену популізм: в експертних оцінках західних та вітчизняних дослідників

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (Харків, Україна)

Проблематика детермінації феномену популізм: в експертних оцінках західних та вітчизняних дослідників

Житко А.О.,

аспірант кафедри політології, соціології і культурології,

В статті здійснюється спроба комплексного теоретико-методологічного аналізу суспільно-політичного феномену популізм, виявлення основних детермінантів та специфічних маркерів новітніх популістських практик. Аргументовано, що варіативність та методологічний плюралізм представленні в дослідницькій рефлексії західних та українських теоретиків, засвідчують очевидну наукову імпліцитніть та «амальгамний характер» феномену популізм. У підсумку запропоновано висновок, згідно з яким детермінація популізму обумовлена рядом афілійованих (взаємопов'язаних) чинників -- глобалізація, криза представницьких демократій, неефективність політико-владних інституцій та дискредитація політичних еліт, економічні та соціальні потрясіння (безробіття, бідність, мігранти тощо), культурна уніфікація та масифікація світоглядної парадигми сучасного суспільства, суспільний запит на «політичну альтернативу» тощо, відтак, наголошується на пріоритетності подальшої дослідницької рефлексії, щодо пошуку ефективних «антидотів» та превенцій проти феномену популізм.

Ключові слова: популізм, популістські практики, детермінація популізму, глобалізація, глобалізаційні виклики, суспільнополітична криза, демократичні ризики, «політична альтернатива».

THE ISSUE OF DETERMINING THE PHENOMENON OF POPULISM: IN EXPERT ASSESSMENTS OF WESTERN AND UKRAINIAN SCIENTISTS

Zhytko A. A.,

PhD student, of the Department of Political, Social and Cultural Studies, Kharkov National Pedagogical University of G. S. Skovoroda (Kharkov, Ukraine),

In the article carried out a comprehensive theoretical and methodological analysis of the socio-political phenomenon of populism, also the main determinants and specific markers of the latest populist practices are identified. It is confirmed that the variability and methodological pluralism of Western and Ukrainian theorists' research reflection demonstrate the obvious scientific implicit and “amalgam ” nature of populism, which greatly complicates the overcoming of theoretical and cognitive barriers of irradiance and interpretation of the populism concept. As a result, the conclusion is proposed that determinism of populism is caused by a number of affiliated (interconnected) factors as globalization, crisis of representative democracies, inefficiency of political-power institutions and discredit of political elites, economic and social shocks (unemployment, poverty, migrants, etc.), cultural unification and massification of the worldview paradigm of modern society, society request for “political alternative” etc., and so on. The priority of further research reflection on the search for effective “antidotes” and the prevention of the phenomenon of populism is emphasized.

Keywords: populism, populist practices, determining populism, globalization, globalization challenges, socio-political crisis, democratic risks, «alternative politics».

Основна частина

Актуальність теми дослідження обумовлена тим фактом, що «Людство надзвичайно важко та непомірного довго йшло до омріяної стабільності та прогресивного розвитку сучасного стану, занадто велику ціну заплачено за все це, щоб нехтувати та руйнувати доробок багатьох поколінь. Проте актуальні події сьогодення демонструють невтішну динаміку поступової відмови від багатьох моделей, механізмів та систем стабілізації та гармонізації розвитку людства, які наприкінці ХХ поч. ХХІ ст. видавалися загальноприйнятними, загальновизнаними загальновживаними» [12, с. 4-5], тож необхідність в науково-дослідній експертизі суспільно-політичного феномену популізм, належить до пріоритетних завдань сучасної політологічної науки, оскільки те «що колись розглядалось як маргінальне явище, що притаманне іншим епохам або лише окремим частинам світу, сьогодні стало основою сучасної політики по всьому світу» [14, р. 2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасному академічному просторі концепт популізму залишається найбільш дискусійним, про що свідчать аналіз останніх досліджень і публікацій, так в коментарях провідних науковців наголошується «Дискусії щодо популізму оприявнюють його амальгамний характер та розбіжності в його оцінках, що мають місце не лише у медійно-політичному, але й у науковому контексті. Цей дисонанс породжує, крім спроб концептуалізувати популізм або принаймні виявити його сутнісні риси, з якими погодилася би політично-політологічна спільнота» [4, с. 3001], «Амплітуда вживання терміну «популізм» така велика, що становить труднощі для виведення наукової дефініції» [11, с. 290], проте, західний дослідник Ф. Паніцца у виданні «Популізм як дзеркало демократії» висловлює науковий оптимізм та переконання, що «цілком можливо визначити аналітичне ядро, навколо якого формується суттєвий рівень академічного консенсусу» [15, р. 1].

Проблематика суспільно-політичного феномену популізм перебуває у фокусі дослідницької уваги провідних теоретиків сучасного гуманітарного дискурсу Дж. Александер, З. Бауман, У Бек, Д. Белл, П. Бергер, З. Бжезинський, Ж. Бодрійяр, П. Бурд'є, К. Дейвікст, Дж. Джудіс, Г О'Доннелл, Ґ. Іонеск, Р. Ітвелл, М. Кенован, Е. Крейг, М. Круз, Е. Лаклау, К. Мадд, Д. Макре, Я. В. Мюллер, Т Снайдер, П. Таґґарт, П. А. Тагієфф, А. Турен, Дж. Уррі, К. Фрідман, Ф. Фукуяма та ін., рефлексія яких спрямована на пошук нових «теоретичних кодів» до розуміння та прогнозування реальності в умовах глобалізаційних викликів ХХІ століття. Проблемне поле феномену популізм в українському науковому просторі досліджується О. Амельченко, В. Бебиком, М. Головатим, С. Дацюк, М. Дем'яненко, С. Денисюком, Т Дроздовою, С. Кіршенблат, І. Кіянкою, А. Колодій, Г Куц, Н. Латигіною, В. Литвином, Ю. Макар, Л. Матлай, С. Мигаль, О. Нечосіною, О. Новаковою, І. Павленко, І. Побочієм, Т. Поярковою, В. Проценко, Т. Прядко, Т. Радь, Н. Рєзановою, А. Романюком, О. Стоговою, В. Солодовником, О. Ярошєм та ін.

Тож, мета статті полягає у спробі визначити основні детермінанти феномену популізм в сучасному політичному просторі, спираючись на теоретико-методологічний інструментарій західного та вітчизняного політологічного дискурсу.

Виклад основного матеріалу

Слід зазначити, що феномен популізму постійно «дрейфує» в демократичному політичному просторі, і за оцінками значної частини політичних експертів є «соціальною нормою», проте масштаб та динаміка суспільно-політичних подій, що призвели до «популістських феноменів сучасності», зокрема, Вгехії (Великобританія), Д. Трамп (США), «ПЕРИГА» (Німеччина), «Рух Жовтих Жилетів» (Франція), «Рух П'ять Зірок» (Італія), «Подемос» (Испанія), «Сіріза» (Греція), «АТАКА» (Болгарія), «Шведські демократи» (Швеція), «Партія прогресу» (Норвегія), «Право і справедливість» (Польща), Й. Хайдер (Австрія), Г Вілдерс (Нідерланди), О. Жункерасу (Каталонія), В. Орбан (Угорщина), П. Генсон (Австралія), Р. Ердоган (Туреччина) та ін., формує привід для занепокоєння та припущення визнати популізм ХХІ століття, як «загрозливу патологію», що поглиблює наявні та продукує нові кризові явища в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах буття сучасної цивілізації. За спостереженнями та висновками західного дослідника М. Макміллан: «Сучасний популізм має більш складні цілі і робить більш радикальні заяви, ніж його попередник зразка XIX ст. Нинішні популісти щедрі на ненависть і скупі на повагу до конкретної політики. Вони використовують ідеї як правої, так і лівої ідеології, причому найчастіше одночасно. Політична орієнтація неважлива для популізму, тому що його не хвилює правда і конкретні пропозиції щодо зміни ситуації в тій чи іншій області на краще. Популізм це маніпуляція почуттями, здійснювана харизматичними лідерами» [7].

Ключ до розуміння суспільно-політичних процесів, що сформували «електоральний запит» на політиків-популістів, пропонується відшукати в теоретико-методологічних конструкціях західних та українських дослідників. Так, за оцінками провідних експертів сучасної гуманітаристики, в масовій свідомості ХХІ століття домінують відчуття «розгубленості», «розчарування», «невизначеності», «некерованості» та «непрогнозованності»: «виникаючий глобальний порядок це порядок постійного безпорядку та порушення рівноваги» [17, р. 203], «одним словом, сьогодні, схоже, ніхто не контролює ситуацію. Гірше того не зрозуміло, що означає «контролювати ситуацію» в сучасних умовах» [1, с. 49], а отже, саме відчуття тотальної «безпорадності» підштовхує частину суспільства в «політичні обійми» популістського руху.

Підтримує дискурс й вітчизняний дослідник Т. Прядко, наголошуючи на тому, що «популізм паразитує на особливому стані й змісті масової свідомості, її насиченістю міфами, утопіями, стереотипами, які урівноважують психологічну тривожність, невпевненість у майбутньому, втому від намагання зрозуміти й пояснити оточуючу дійсність, яка стрімко змінюється» [10, с. 141]. Як зауважує західний теоретик Е. Лукас «Дональд Трамп, Берні Сандерс, активісти кампанії Бгехїі, Марін Ле

Пен у Франції, учасники руху PEGIDA в Німеччині, члени партії «Шведські демократи» -- популісти різних мастей, але черпають свою силу з одного джерела: недовіри» [6], «Популізм народжується на ґрунті кризи, але не просто виражає внутрішнє зло, він місце зустрічі політичного розчарування через викривлення фактів та дисфункцію демократичного режиму з тотальним хаосом, викликаним неможливістю розв'язати соціальні питання, з подвійним почуттям безпорадності, відсутності альтернатив та непрозорості світу, що з цього випливає» [4, с. 3006], «Періоди суспільних криз, коли в силу формування нових об'єктивних умов (економічні процеси, суспільно-культурні, міжнародні тощо) виникають і нові лінії напруги, на які не відразу реагують мейнстримні політичні сили, завжди актуалізують популізм» [10, с. 109].

Серед причин, що призвели до «соціально-політичної невротизації» сучасного суспільства, а відтак, зростання популістських сил, домінує економічний фактор, точні економічні наслідки від процесів глобалізація, які відчули на собі в першу чергу країни «з незавершеними демократичними проектами та депресивними економіками», а згодом і країни «сталої ліберально-демократичної традиції та міцної економіки». Так, за висновками П. Таґґарта: «Глобалізація, кризи економічного росту та інші структурні обставини призводять до розчарування в певних суспільних групах, змушуючи їх приєднатись до популістичної політики» [16, р. 20]. В ґрунтовному дослідженні Дж. Джудіса «Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику» , автор наголошує: «До факторів, що сприяють успіхові популістських партій, належить усвідомлення людьми того факту, що панівні політичні норми починають суперечити їх власним надіям, страхам і турботам. Популісти виголошують у гаслах ці зневажувані побоювання і будують на них власну політику, нацьковуючи народ на еліту, яка не погоджується на компроміси. Діючи так вони стають каталізатором політичних змін. ... популісти збурюють хвилі. Вони подають сигнал, що панівна політична ідеологія не працює і потребує налагодження, що стандартний світогляд зруйновано» [3, с. 19].

Беззаперечно, до детермінантів сучасного популізму слід віднести «міграційну кризу», яка корелює з глобалізаційними процесами хХі ст., «Міграційна криза відкрила шлях до вибухового зростання популярності ксенофобських антиєвропейських партій, зокрема ультраправої Партії незалежності Великої Британії. Однією з передумов також була незгода та панічне побоювання населення Великої Британії, щодо політики біженців в ЄС, ксенофобські та антиєвропейські рухи були підсилені націоналістичними партіями. І як результат популізму 51,9% населення Великобританії проголосували на референдумі за вихід з ЄС» [2, с. 111].

В роботі українського дослідника І. Кіянки «Популізм в країнах Західної Європи: кінець ХХ початок XXI ст.» наголошується: «характерна ознака західноєвропейського популізму гостра критика масової імміграції, що визнається загрозою традиційним європейським цінностям та культурі» [5, с. 23], а досліджуючи проблематику популізму в сучасній Франції зазначає «найважливішим питанням політичних зусиль Національного фронту стала проблема масової імміграції, переселення до Франції мешканців її колишніх колоній в Африці. Імміграція в її нинішніх формах та масштабах розглядається як критична загроза для французької нації, її безпеки, розвитку, самого існування. Прибічники НФ вважають, що у тій кількості, в якій іммігранти прибувають до Франції, їх повна асиміляція неможлива. При цьому, на думку ЖанаМарі Ле Пена, еліта «нав'язує французькому суспільству моральну заборону не лише на спротив нашестю іноземців, але навіть на обговорення цієї проблеми». Національний фронт пропонує змінити та ускладнити процедуру отримання французького громадянства, і закликає сприяти поверненню іммігрантів до країн їх походження, зокрема надавати їх урядам допомогу для заохочення відповідних зусиль» [5, с. 25].

Вітчизняний дослідник Л. Матлай аналізуючи процеси інституціалізації політичної партії «Подемос» (Іспанія) зазначає: «Глобальна фінансово-економічна криза спровокувала стрімке зростання протестних популістських рухів у європейських державах. Нові радикальні ліві з'явилися на хвилі протестів 2011-2012 років проти режимів жорсткої економії та соціальних скорочень, запроваджуваних урядовими кабінетами з метою подолання фінансово-економічних негараздів під тиском основних інститутів Європейського Союзу. Загальновідомо, що стан популістського піднесення неминуче призводить до занепаду ідеології та традиційних партій, суспільного невдоволення» [8, с. 110-111] та додає, що нова партія з'явилась як «великий вибух, циклон на політичному ландшафті і стала магнітом, що притягує дискомфорт, розчарування, бажання змінити» [8, с. 113].

Глобалізація як унікальний феномен сучасності утворює проблемне поле сучасної світоглядної парадигми, що позначається не лише на політиці та економіці, а й на культурних, комунікативних та психологічних аспектах взаємодії сучасних держави та суспільства, «Міжнародний досвід доводить, що популістський рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. При різких соціально-економічних зрушеннях, особливо тоді, коли ламалися старі підвалини, а нові ще не викарбувалися чітко і виразно, на політичну арену виходять популістські діячі» та «Популізм розповсюджений найбільшою мірою серед верств з низьким рівнем політичної і правової культури і в умовах ще не зміцнілих структур народовладдя. Нездатність мас відрізнити демагогію від реалістичних пропозицій, чорно-біле бачення світу, готовність обожнити чергового кумира і ненавидіти його конкурентів усі симптоми невисокої політичної культури досить активно використовуються популістськими лідерами для мобілізації суспільної підтримки» [13, с. 21-25].

Враховуючи оцінки та коментарі провідних модераторів західного та вітчизняного політологічного дискурсу, можна зробите узагальнення, детермінація популізму обумовлена рядом афілійованих (взаємопов'язаних, переплетених) чинників глобалізація, криза представницьких демократій, неефективність політико-владних інституцій та дискредитація політичних еліт, економічні та соціальні потрясіння (безробіття, бідність, мігранти тощо), культурна уніфікація та масифікація світоглядної парадигми сучасного суспільства, запит на «політичну альтернативу» тощо.

Тож, попри очевидну деструктивність сучасного популізму та наголосу на тому, що «Панацеї від популізму не існує і немає ніякої покрокової інструкції, як перемогти популістів. Проте ми все ж не повністю дезорієнтовані і безпорадні» [9, с. 19], саме науковій спільноті належить пріоритетність у пошуках стратегій ефективної протидії сучасному популістському руху. «Антидотами» проти популізму є: 1) політична освіта, як інструмент модернізації політичної культури та формування політичної компетентності всіх суб'єктів політичного процесу (політична освіта, в певному розумінні є політико-культурним фільтром, що запобігає проникненню в свідомість «пересічного виборця» популістських кліше, та формує здатність до критичного мислення та раціонального аналізу); 2) громадянське суспільство, як інтегруючий елемент суспільства та ефективний механізм контролю за функціонуванням держави (акцентовано, на пошуку суспільно-політичної моделі, здатної ефективно та об'єктивно вимірювати «політичну відповідальності», тобто кількісні показники виконання політиком передвиборчих обіцянок, проекти Фундації «Відкрите суспільство», сайт Владометр, «FactCheck-Ukraine», проект «StopFake», аналітична платформа «Vox Check», рух «Чесно» (база даних «Політхаб»), видання «Слово і діло» та ін.); 3) системність політики, повернення сучасної політики та її суб'єктів до фундаментальних принципів системності держави і суспільства, як ключових факторів стабільного функціонування та розвитку.

Висновки та перспективи подальших досліджень

У підсумку, запропонуємо висновки: ХХІ століття є джерелом унікального «дослідницького матеріалу» політичні сили, які протягом тривалого часу перебували на периферії політичного життя, змогли за короткий проміжок часу, використовуючи популістську риторику у питаннях глобалізації, фінансово-економічної кризи, міграційної та соціальної політики, корумпованості влади, мультикультуралізм тощо, стати реальними політичними гравцями, і за підтримки виборців отримати доступ до владних інституцій, таким чином вийшовши на авансцену великої політики та отримавши інституалізацій невизнання. Тож, перспективи подальших досліджень цілком очевидні, наукова синергія сучасної гуманітаристики повинна бути спрямована не лише на дескрипцію та аналіз еволюції, специфічних характеристик, детермінантів популізму, а й пошуку ефективних «антидотів» та превенцій (оскільки, запропонований перелік стратегій протидії сучасному популізму, вочевидь, потребує подальшого науково-дослідницького доопрацювання).

популізм суспільство культурний світоглядний

Список використаних джерел

1. Бауман З., 2008. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства. Пер. з англ. І. Андрущенка. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія».

2. Вахняк Г., 2016. Інституційний вимір британського євро скептицизму: сучасний стан та особливост розвитку. Прикарпатський вісник НТШ. Думка, 3(35), с.106-113.

3. Джудіс Дж. Б., 2017. Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику. Пер. з англ. Н. Палій. Харків: КСД.

4. Дроздова Т., 2019. Популізм і демократія. Traektoria Nauki = Path of Science, 5(7), с.3001-3009. [online]

5. Кіянка І., 2015. Популізм в країнах Західної Європи: кінець ХХ початок XXI ст. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, 27, с.22-27.

6. Лукас Е., 2016. Популізм у головах. Тиждень, 11 травня, 2016. [online]

7. Макміллан М. Що таке популізм? [online]

8. Матлай Л. С., 2015. «Podemos» («Ми можемо»): нова партія «невдоволених» владою чи перехід до багатопартійної системи в Іспанії? Сучасне суспільство, 2(8), с. 110-118.

9. Мюллер Я. В., 2018. Что такое популизм? Пер. с англ. А. Архиповой. Издательский дом Высшей школи экономики.

10. Прядко Т., 2017. Популізм як ризик демократичного розвитку і засіб політичної мобілізації електорату. Кандидат наук. Дисертація. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова.

11. Радь Т., 2009. Теоретичні засади популізму. Науковий вісник ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія, 13, с.289-293.

12. Цокур Є., 2017. Вибори у сучасному світі: збереження демократії чи прикриття її руйнації? Політичне життя, 1-2, с.4-8.

13. Ярош О., 2002. Політичний популізм: теорія і практика передвиборного «флірту». Контекст, 2, с.21-25.

14. Moffitt B., 2016. Global Rise of Populism: Performance, Political Style, and Representation. Stanford, Calif.: Stanford University Press.

15. Panizza F., 2005. Introduction. Populism and the Mirror of Democracy. Populism and the Mirror of Democracy, p. 1-31. London, New York: Verso.

16. Taggart P., 2000. Populism. Buckingham PA: Open University Press.

17. Urry J., 2000. Sociology beyond Societies. Mobilities for the XX!st Century. L., N.Y.

References

1. Bauman Z., 2008. Globalіzatsіya. NasHdki dlya lyudini і suspfi'stva. Per. z angl. І. Andrushchenka. K.: Vid. dm «Kmvo-Mogilyans'ka akademіya».

2. Vakhnyak G., 2016. Іnstitutsіinii vimrr britans'kogo єvro skeptitsizmu: suchasnii stan ta osoblivost rozvitkm Prikarpats'kii v^nik NTSh. Dumka, 3(35), s.106-113.

3. DzhudH Dzh. B., 2017. Velikii vibukh popuHzmu. Yak ekonomіchna kriza zmmila svhovu poHtiku. Per. z angl. N. Palm Khar^: KSD.

4. Drozdova T., 2019. Populizm і demokratiya.

Traektoria Nauki = Path of Science, 5(7), s.3001-3009. [online] Khanka І., 2015. PopuHzm v kraїnakh Zakhіdnoї Єvropi: kmets' KhKh pochatok XXI st. Ukrams'ka natsіonal'na іdeya: realії ta perspektivi rozvitku, 27, s.22-27.

5. Lukas E., 2016. Populizm u golovakh. Tizhden', 11 travnya, 2016. [online]

6. Makmillan M. Shcho take populizm? [online]

7. Matlai L. S., 2015. «Podemos» («Mi mozhemo»): nova partiya «nevdovolenikh» vladoyu chi perekhid do bagatopartiinoi sistemi v Ispanii? Suchasne suspil'stvo, 2(8), s. 110-118.

8. Myuller Ya. V, 2018. Chto takoe populizm? Per. s angl. A. Arkhipovoi. Izdatel'skii dom Vysshei shkoli ekonomiki.

9. Pryadko T., 2017. Populizm yak rizik

demokratichnogo rozvitku i zasib politichnoi mobilizatsii elektoratu. Kandidat nauk. Disertatsiya. Natsional'nii pedagogichnii universitet imeni M.P. Dragomanova.

10. Rad' T., 2009. Teoretichni zasadi populizmu. Naukovii visnik uzhgorods'kogo universitetu. Seriya: Politologiya, Sotsiologiya, Filosofiya, 13, s.289-293.

11. Tsokur G., 2017. Vibori u suchasnomu sviti: zberezhennya demokratii chi prikrittya ii ruinatsii? Politichne zhittya, 1-2, s.4-8.

12. Yarosh O., 2002. Politichnii populizm: teoriya i praktika peredvibornogo «flirtu». Kontekst, 2, s.21-25.

13. Moffitt B., 2016. Global Rise of Populism: Performance, Political Style, and Representation. Stanford, Calif.: Stanford University Press.

14. Panizza F., 2005. Introduction. Populism and the Mirror of Democracy. Populism and the Mirror of Democracy, p. 1-31. London, New York: Verso.

15. Taggart P., 2000. Populism. Buckingham PA: Open University Press.

16. Urry J., 2000. Sociology beyond Societies. Mobilities for the XXlst Century. L., N.Y

Размещено на Allbest.ru