Політична відповідальність органів державної влади: теоретичні засади аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політична відповідальність органів державної влади: теоретичні засади аналізу

Дзятківський В.В.

Анотації

Розглядаються теоретичні засади аналізу політичної відповідальності органів держави. З'ясовується сутність поняття політичної відповідальності як окремого виду соціальної відповідальності, що формується та функціонує в межах політичної системи життєдіяльності суспільства. Метою статті є формулювання теоретичних положень, які б дозволили досліджувати політичну відповідальність як механізм взаємодії органів державної влади, а також їх відносини з інститутами громадянського суспільства. Виокремлюються підходи до визначення поняття політичної відповідальності. На основі конкретних критеріїв, відтворюються типології політичної відповідальності. Розкривається зміст поняття політичної відповідальності органів державної влади. Автор визначає види політичної відповідальності органів державної влади, а також звертає увагу на взаємозв'язок політичної відповідальності з повноваженнями та функціями державних органів.

Ключові слова: соціальна відповідальність, політична відповідальність, конституційно-правова відповідальність, держава, органи державної влади, типи політичної відповідальності.

Дзятковский В.В., аспирант кафедры политических наук философского факультета, Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко (Украина, Киев), slavin3@gmail.com

Политическая ответственность органов государственной власти: теоретические основы анализа

Ключевые слова: социальная ответственность, политическая ответственность, конституционно--правовая ответственность, государство, органы государственной власти, типы политической ответственности. політичний держава соціальний

Dziatkivskyi V. V., graduate student of the Faculty of Philosophy in Political Science, Kiev National University Taras Shevchenko (Ukraine, Kiev), slavin3@gmail.com

Political responsibility of state authorities: theoretical framework of analysis

Проблема політичної відповідальності є актуальною для сучасної політичної науки, особливо в межах дослідження взаємодії органів державної влади, системи стримувань і противаг, а також відносин між державою та інститутами громадянського суспільства. В політико- правових системах багатьох країн вже склалися конкретні традиції та норми щодо функціонування та реалізації інституту політичної відповідальності в систем державних органів. В Україні спостерігається лише поступовий розвиток даного інституту, який потребує ґрунтовного дослідження. Останнє видається неможливим без чіткої системи теоретичних положень для аналізу даної проблематики.

Загалом, відповідальність є універсальним механізмом регулювання взаємовідносин всередині суспільства, який ґрунтується на загальноприйнятих нормах та правилах діяльності. Будь-яка сфера суспільних відносин спирається на інститут відповідальності, тим самим забезпечується взаємодія не лише окремих індивідів та груп, але й цілих систем життєдіяльності суспільства. Політична відповідальність є одним із видів відповідальності, що впорядковує політичну сферу соціальної взаємодії, а отже - політичну систему з її багатоманітністю суб'єктів, процесів та ситуацій.

Питання політичної відповідальності найбільше пов'язане із дослідженнями соціальної та конституційно-правової відповідальності. Хоча проблема відповідальності органів державної влади пов'язана з політичною діяльністю загалом, вона рідко висвітлюється у дослідженнях саме політичної науки. Характерним є те, що автори публікацій в області конституційного права найбільше звертають увагу на роль політичної відповідальності у розбудові державного апарату.

В сучасній науковій літературі поняття політичної відповідальності використовується для аналізу організації й функціонування органів державної влади, їх взаємодії, а також зв'язку органів держави з громадянським суспільством. Проблема політичної відповідальності в загальнотеоретичному плані висвітлюється в дослідженнях таких авторів: А. Антоненко, Л. Балуцька, Г. Дунаєва, Н. Жук, І. Кресіна, С. Балан. В контексті діяльності політичних суб'єктів, політична відповідальність розглядається Ф. Семенченком та В. Мельниченком. Дослідженню політичної відповідальності органів державної влади в системі владних взаємовідносин присвячені наукові праці Р. Павленка, І. Черленяка, О. Совгирі, М. Кармазіної, О. Мельник, В. Погорілка, Ю. Тодики, Р. Мартинюка, Ю. Бисаги, Г. Малкіної.

Варто відзначити, що вітчизняні дослідники аналізують проблему політичної відповідальності в двох аспектах: як засіб взаємовпливу громадянського суспільства та держави, а також як механізм взаємодії органів державної влади. Політична відповідальність розглядається або в загальному плані, або досліджується на прикладі конкретного органу державної влади. Політична відповідальність як елемент системи взаємодії органів державної влади розглядається в працях зарубіжних дослідників, зокрема: Н. Д'Омбрейна; Дж. Харлі; П. Россітер; С. Корбетта; М. Флайндерса. Особливістю даних досліджень є те, що інститут відповідальності у функціонуванні органів державної влади, зокрема уряду та парламенту, набуває окремих рис моральної, конституційно-правової та так званої відповідальності представника держави. Значна увага приділяється аналізу механізмів застосування відповідальності щодо органів держави, питанню етики здійснення повноважень (урядова та парламентська етика).

Відповідно, постає проблема виокремлення конкретних теоретичних положень, які дозволять змістовно проаналізувати політичну відповідальність органів державної влади, її види та механізми реалізації. Метою даного дослідження є формулювання теоретичних засад аналізу політичної відповідальності органів державної влади, що відтворюється у наступних завданнях: виокремити підходи до визначення поняття політичної відповідальності, розглянути типології політичної відповідальності, виокремити поняття політичної відповідальності органів державної влади, його особливості та види.

Політична відповідальність стосується багатьох аспектів діяльності суб'єктів політики. Розкрити зміст поняття політичної відповідальності можна лише через визначення категорії відповідальності. Як зазначає український дослідник Р.М. Павленко: "поняття відповідальності передбачає усвідомлення соціальним суб'єктом значення своїх вчинків, а також готовність прийняти їх наслідки. Це - суб'єктивна сторона відповідальності. Об'єктивну складає співвідношенням характеру вчинків таких суб'єктів з їх оцінкою суспільством" [1, с. 23]. Таким чином, існує відповідальність конкретного індивіда чи групи перед усім суспільством та відповідальність перед окремою спільнотою. Зважаючи на те, що відповідальність не може існувати без соціального підґрунтя, вихідною категорією для тлумачення всіх видів відповідальності є соціальна відповідальність. Вона відтворюється у здатності суб'єкта суспільних відносин свідомо здійснювати власну діяльність, розуміти її змістовну та моральну сторони, усвідомлюючи наслідки цієї діяльності для всього суспільства. Соціальна відповідальність передбачає наявність морального аспекту та конкретні її прояви у сферах суспільних відносин. На основі останніх розбудовується відповідна система санкцій, норм поведінки та правил взаємодії.

Відповідно до поділу суспільних відносин на різні сфери, соціальна відповідальність поділяється на економічну, моральну, політичну і т.д. Політична відповідальність відображає систему правил, норм та механізмів соціальної взаємодії у політичній сфери. М.М. Самуйлік доводить гіпотезу про те, що політична відповідальність є типом соціальної відповідальності, адже регулює відносини соціальних суб'єктів у політичній системі відносин: "Політична відповідальність - це складний компонент соціального суб'єкта, важливий регулятор сфери політичних відносин... вона визначається як різновид соціальної відповідальності, яка виникає у процесі діяльності різних суб'єктів у зв'язку з організацією, здійсненням та розвитком державної влади" [2, с. 12]. За умови набуття діяльністю соціального суб'єкта політичного характеру, він стає учасником відносин політичної відповідальності. Залучення до сфери політики будь-якого члена суспільства означає, що він повинен діяти у відповідності до конкретної системи взаємодії. Політична взаємодія елементів суспільства регулюється політичною відповідальністю, яка є проявом соціальної відповідальності у конкретних умовах. Особливо це відтворюється у діяльності з приводу державної влади, яка відбувається в межах системі інститутів політичної відповідальності.

Даний вид соціальної відповідальності впливає на функціонування таких учасників політичних відносин як держава та громадянське суспільство. Політична відповідальність суб'єктів політики стає фактором розвитку ЗМІ, політичних партій, груп інтересів, через те, що вони безпосередньо відображають розвиток політичної системи суспільної життєдіяльності. Інститут політичної відповідальності здійснює найбільший вплив на вищий рівень соціальної взаємодії - функціонування органів державної влади. Це стосується формування, і функціонування механізму держави вцілому, відтворення системи стримувань і противаг. Відіграючи роль "регулятора" у політичній сфері суспільних взаємовідносин, політична відповідальність постає засобом контролю за владною діяльністю, який спирається на принципи легітимності та легальності.

На сьогодні існують декілька підходів щодо визначення поняття політичної відповідальності. Одним з них є підхід, який стосується розгляду політичної відповідальності через її співвідношення з конституційно правовою відповідальністю. Його представниками є О. Волощук, Є. Коврякова, І. Ракітська. Такий підхід щодо визначення поняття політичної відповідальності базується на ознаках конституційно-правової відповідальності. Політична відповідальність розглядається як неформальна сторона конституційно правової, що розширює коло об'єктів для застосування юридичних санкцій. Таким чином, конституційно-правова відповідальність має конституційно-політичну та правову або юридичну складові. Звідси, політична відповідальність відтворює політичну систему суспільних відносин, які контролюються юридичними нормами.

Варто зауважити, що недоліком даного підходу є співставлення об'єктів політичної та конституційно- правової відповідальності. Якщо політична відповідальність стосується окремої сфери суспільних відносин, то конституційно-правова - правових норм. В основі останньої переважає юридичний характер взаємовідносин органів державної влади. Питання їх політичної взаємодії є більш широким та не відповідає об' єкту конституційно-правої відповідальності. Однак, даний підхід став основою для розробки дослідження політичної відповідальності органів державної влади.

Зв'язок політичної та конституційно-правової відповідальності дослідник С.В. Балан визначає наступним чином: "політична відповідальність не є похідною від конституційно-правової відповідальності, а виступає одним із самодостатніх різновидів соціальної відповідальності, що поширюється на особливе коло суб'єктів і має одним із своїх елементів відповідальність конституційно-правову, яка виступає виключно процедурною стороною щодо політичної відповідальності" [3, с. 16]. Дана точка зору підтверджується тим, що політична та конституційно-правова відповідальність не є однопорядковими поняттями. Так, політична відповідальність є видом соціальної відповідальності через її поділ на основі функціонування різних сфер суспільних відносин. В свою чергу конституційно-правова відповідальність виокремлюється в межах соціальної на основі розподілу системи суспільних норм на типи (моральні, правові, конституційні).

Наступний підхід щодо визначення політичної відповідальності сформувався в контексті зв'язку категорій політики та моралі. Одним з його представників є білоруська дослідниця А.М. Боголейко, яка розглядає особливості політичної відповідальності наступним чином: "Поняття політичної відповідальності знаходиться на перетині двох категорій - політики та етики. Політична відповідальність включає в себе наступні аспекти: це відповідальність за своєчасне виявлення та чітке формулювання наявних або передбачених проблем; далі відповідальність за рішення, що приймаються; відповідальність за "обличчя" самої влади" [4, с. 198]. Визначення політичної відповідальності в межах цього підходу стосується її проявів у взаємодії громадянського суспільства та органів державної влади. Даний тип відповідальності аналізується через етичну сторону діяльності органів держави, наближаючи політичну відповідальність до політичної етики.

Політична відповідальність базується на моральних нормах взаємодії у суспільстві, які реалізуються за допомогою свідомості учасника суспільних відносин. Таким чином, даний підхід дає змогу проаналізувати ту характеристику політичної відповідальності, яка пов'язана із політичною свідомістю. Цей аспект є важливим для розкриття впливу інституту відповідальності на діяльність суб'єктів політики, особливо вищих органів державної влади.

Недоліком даного підходу є те, що він виключає зв'язок політичної відповідальності з правовими нормами, законодавчо визначеними принципами функціонування органів державної влади. Об'єктивна сторона політичної відповідальності, на основі такого її визначення, звужується. Це пояснюється тим, що система моральних норм та її відображення у політичній свідомості не завжди гарантують наявність дієвого механізму політичної відповідальності.

Інший підхід, що сформувався у межах сучасних досліджень політичної відповідальності, визначає останню як самодостатній різновид соціальної відповідальності, що стосується політичної системи взаємовідносин у суспільстві. Представниками даного підходу є С.В. Балан, Г.М. Малкіна, А.О. Антоненко, І.О. Кресіна, Ю.Ю. Бисага, Ф.Г. Семенченко, М.М. Самуйлік, Р.М. Павленко та інші. Політична відповідальність визначається як особливий інститут політичної взаємодії, спеціальною сферою застосування якого є діяльність з приводу публічної влади. Основою для політичної діяльності є політико-правові акти та окремі юридичні норми, а також моральні норми та принципи корпоративної етики.

Даний підхід дозволяє визначити основні характеристики політичної відповідальності як механізму суспільної взаємодії. По-перше, політична відповідальність є самодостатнім різновидом соціальної відповідальності. Це аргументується розподілом соціальної відповідальності в контексті сфер суспільних відносин. По-друге, політична відповідальність визначається як механізм суто політичної взаємодії. Система її суб'єктів складається із учасників політичних процесів. Головною причиною формування інституту відповідальності у політиці виступає організація та здійснення державної влади.

В межах відповідного підходу необхідно виділити два окремих напрями дослідження. Перший - використовує для аналізу поняття політичної відповідальності інституціональну парадигму, другий напрям - неоінституціональну парадигму. За допомогою інституціональної парадигми, відповідальність визначається як інститут суспільної взаємодії, який базується на інших її елементах (інститутах). Відповідно, політична відповідальність проявляє себе як регулятор діяльності політичних інститутів.

Напрямок дослідження, в основу якого покладено "неоінституціональну парадигму", розглядає відповідальність у контексті впорядкованої системи засобів контролю, які співвідносяться з принципами формування та функціонування політичних інститутів. Л.М. Балуцька зазначає: "поняття політичної відповідальності, яке в рамках інституціалізму не мало ознак формального політичного інституту, в контексті неоінституціональної парадигми вже розглядається як політичний інститут із сукупністю відповідних норм, правил, стійких повторюваних зв'язків" [5, с. 594]. За допомогою застосування неоінституціональної парадигми щодо визначення даного поняття, можливим став розгляд неформальних політичних інститутів як учасників відносин політичної відповідальності.

Кожен із вищезазначених підходів висвітлює окрему сторону політичної відповідальності як інституту політичної взаємодії. На основі поданих аспектів аналізу поняття політичної відповідальності, можна дати таке його визначення: політична відповідальність - це самодостатній вид соціальної відповідальності, який регулює відносини у політичній сфері суспільної взаємодії, а саме визначає відповідність процесу, проявів та наслідків діяльності суб'єктів політики системі правил політичного життя, загальноприйнятих норм здійснення публічної влади. Дане визначення базується на понятті політичної необхідності. Політична необхідність владної діяльності виступає її об'єктивним компонентом, який виражається у принципах діяльності політичних суб'єктів, які сформувалися як частина їх свідомості у процесі політичної соціалізації.

Особливістю політичної відповідальності є те, що її реалізація передбачає застосування як санкцій конституційно-правового (юридичного) характеру, так і санкцій у вигляді громадського осуду, виключення з колективу за порушення корпоративних норм. Даний вид відповідальності може також спричинити й позбавлення учасника політичних відносини будь-яких можливостей для втілення своєї владної волі у боротьбі за політичну, а особливо державну владу.

Прояви політичної відповідальності залежать як від її структури, так і від конкретних умов її застосування. Останні є критеріями розподілу цього інституту соціальної взаємодії на окремі види. Відповідальність загалом та політична відповідальність зокрема можуть бути класифіковані за часовою ознакою. Даний критерій дозволяє виділити ретроспективну, проспективну та перспективну політичну відповідальність. Ретроспективна відповідальність стосується конкретних наслідків політичної діяльності або дій суб'єкта політики в минулому. Цей вид відповідальності базується на системі певних санкцій. Перспективна відповідальність - це відповідальність учасника суспільних відносин за майбутню діяльність та її наслідки. Прикладом такої відповідальності є моральна відповідальність.

Особливим типом політичної відповідальності є проспективна відповідальність. Проспективна відповідальність є відповідальністю учасників політичної взаємодії за поточну діяльність, повноваження та вчинки в момент їх здійснення. Прикладом проспективної діяльності є відкладення подання законопроекту парламентарієм або комітетом (комісією) парламенту саме в момент здійснення даної процедури, не зважаючи на відсутність відносин відповідальності у всій попередній стадії законотворчої діяльності.

Відповідальність також можна умовно поділити на персональну та колективну, спираючись на види суб'єктів політичної відповідальності. Персональна відповідальність базується на індивідуальних якостях, інтересах та діяльності конкретного суб'єкта суспільних взаємовідносин, а колективна - стосується діяльності суспільної групи. Варто зауважити, що політична відповідальність у будь-якому випадку розподіляється на персональний та колективний рівні: на персональному рівні можливе виникнення проспективної відповідальності, а на колективному - формуються корпоративні норми.

На основі поділу політичних інститутів на офіційні та неформальні, їх відношення до здійснення державної влади, політичну відповідальність можна класифікувати таким чином: політична відповідальність інститутів громадянського суспільства, політичних партій та суспільно-політичних лідерів; політична відповідальність органів державної влади. Дана класифікація нерозривно пов'язана із попереднім поділом відповідальності на персональну та колективну. Політична відповідальність громадянського суспільства, політичних партій та соціально-політичних лідерів, функціонує в тому аспекті, що дані інститути безпосередньо та опосередковано впливають на здійснення публічної влади. Для подальшого розвитку даного дослідження особливу роль відіграє політична відповідальність органів державної влади. Остання також є різновидом відповідальності органів державної влади, яка окрім неї включає юридичну (кримінальну), конституційно-правову та моральну відповідальність.

Органи державної влади є елементами механізму держави, які наділені спеціальними функціями та владними повноваженнями щодо контролю та регулювання конкретної сфери суспільних відносин, на основі системи нормативно-правових актів. В контексті розуміння політичної відповідальності елементів системи державних органів, влучним є визначення органу держави М.Ю. Волянським: "державний орган можна визначити як направлені на виконання специфічних державних функцій, врегульовані відповідними правовими нормами діяльність та взаємовідносини людини чи об'єднаної спільною ідеєю групи людей, акти яких, сприймаються членами суспільства як державні" [6, с. 36]. Відповідно, політична відповідальність органу державної влади базується на особливостях його діяльності, а також тих принципах, які покладені в основу здійснення ним функцій держави. До цього також необхідно додати і таку складову як сприйняття суспільством органу держави відповідно до процесу вироблення та реалізації нормативно-правових актів.

Політична відповідальність органів державної влади - це відповідальність органів влади, їх представників, за виконання тих функцій держави, якими вони наділені, провадження певного курсу державної політики, перед громадянами та державою у вигляді конкретного її органу. Політичну відповідальність можна назвати механізмом "зворотного примусу" щодо державних інститутів, який виступає сукупністю "легітимних політичних заходів, що забезпечують примус влади до виконання прийнятих зобов'язань, обіцянок і схвалених суспільством програм" [7, с. 48]. Фактично, політична відповідальність є не лише елементом суспільного контролю над інститутами держави, а й засобом взаємодії в межах системи органів державної влади. Особливо це стосується вищих державних органів, щодо яких інститути політичної відповідальності розвинуті найбільше. Політична відповідальність та система механізмів її застосування залежать від форми державного правління, політичного та державного режиму.

Політична відповідальність органів державної влади зазвичай стосується їх складу, тобто представників. В той же час, застосування політичної відповідальності може мати такі наслідки як ліквідація певного органу держави (в умовах переходу до демократичного режиму) або його структурного елементу. Так, можуть ліквідовуватися окремі комітети або комісії парламенту, міністерства та відомства уряду.

Політичну відповідальність органів держави можна класифікувати на основі поділу державної влади на три гілки: політична відповідальність органів законодавчої та виконавчої влади. Для кожного з цих видів притаманні особливі ознаки та механізми реалізації. Політична відповідальність законодавчої та виконавчої влади, а точніше їх інститути, складають елементи системи стримувань і противаг. Політична відповідальність органів державної влади також залежить від діяльності вищого органу судової влади. Верховний чи конституційний суд як орган судового конституційного контролю здійснює перевірку прийнятих органами державної влади рішень та порядку їх виконання.

Важливою є типологія політичної відповідальності органів державної влади на основі суспільних вимог щодо виконання функцій держави та здійснення особливих повноважень. Так, Г.М. Малкіна поділяє політичну відповідальність на морально-політичну та політико-правову, подаючи наступне визначення морально-політичної відповідальності: "це такий морально-психологічний стан суб'єктів політики, який полягає в розумінні ними сенсу та наслідків їхньої політичної діяльності. Політична відповідальність у моральному аспекті передбачає свідоме дотримання суб'єктом політики норм політичного життя" [8, с. 29]. Морально- політична відповідальність відтворює не лише існування норм суспільної моралі, але й окремі положення корпоративної етики, порушення яких веде до застосування певних санкцій. Реалізація морально-політичної відповідальності передбачає створення та застосування відповідних нормативно-правових актів, а також співвідношення діяльності представників органу держави та загальноприйнятих етичних норм для цієї діяльності. Політико-правова відповідальність базується на спеціальних нормах права, порушення яких передбачає застосування негативних юридичних санкцій. Даний вид політичної відповідальності органів державної влади виражається у конституційно-правовій відповідальності та окремій системі політико-правових актів.

Політична відповідальність є засобом впливу громадянського суспільства на органи держави, який функціонує в умовах співвідношення принципів легального примусу та легітимності влади. Даний інститут політичної взаємодії також виступає одним з механізмів взаємовідносин між органами державної влади. Він включає не лише конкретний набір санкцій за наслідки здійснення повноважень органом державної влади, але й співвідношення компетенції органів державної влади та їх реального функціонування. Політична відповідальність є важливим механізмом контролю над результатами діяльності органів державної влади та засобом регулювання над самим процесом їх функціонування. Варто зауважити, що важливим напрямком дослідження в сучасних умовах розвитку механізму держави є аналіз політичної відповідальності як фактору взаємодії між вищими органами державної влади.

Список використаних джерел

1. Павленко Р.М. Законодавче забезпечення парламентської відповідальності уряду / Р.М. Павленко // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія". - 2000. - Т. 18. - Політичні науки. - C. 23-29.

2. Самуйлік М.М. Політична відповідальність: специфіка, структура, функціонування: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / Самуйлік Микола Миколайович. - О., 1997. - 24 с.

3. Балан С.В. Співвідношення політичної та конституційно- правової відповідальності у здійсненні державної влади: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / Балан Сергій Вікторович. - К., 2007. - 20 с.

4. Боголейко А.М. Соотношение конституционно-правовой и политической ответственности / А.М. Боголейко // Теоретикометодологические и конституционные основы развития системы права Республики Беларусь: сборник статей / Белорусский государственный университет. - Минск: Право и экономика, 2011. - (Серия "Гуманитарные науки"). - С.197-204.

5. Балуцька Л.М. Політична відповідальність як об'єкт дослідження політичної науки в контексті неоінституційної парадигми / Л.М. Балуцька // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки: наук. вісник: зб. наук. праць. - К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012. - Вип. 62 (№7). - С.592-596.

6. Волянський М.Ю. Щодо загального поняття органу держави (державного органу) / М.Ю. Волянський // Університетські наукові записки. - 2006. - №1 (17). - С.32-36.

7. Дубенко С.Д. Відповідальність органів публічної влади: політичні та правові аспекти: наук. розробка / С.Д. Дубенко, В. І. Мельниченко, Н.Г. Плахотнюк [та ін.]. - К. : НАДУ, 2011. - 60 с.

8. Малкіна Г.М. Політична відповідальність у демократичному суспільстві (інституціональний аспект): монографія / Ганна Миколаївна Малкіна. - К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2010. - 326 с.

References

1. Pavlenko R.M. Zakonodavche zabezpechennia parlamentskoi vidpovidalnosti / R.M. Pavlenko // Naukovi zapysky Natsionalnogo universytetu "Kyievo-Mohylianska Akademia". - 2000. - T.18. - Politychni nauky. - S.23-29.

2. Samuilik M.M. Politychna vidpovidalnist: spetsyfika, struktura, funktsionuvannia : avtoref. dys. ... kand. polit. nauk : 23.00.02 "Politychni instytuty ta procesy" / Samuilik M. M. - O., 1997. - 24 s.

3. Balan S.V. Spivvidnoshennia politychnoi ta konstytutsiyno- pravovoyi vidpovidalnosti u zdiysnenni derzhavnoyi vlady : avtoref. dys. ... kand. polit. nauk : 23.00.02 "Politychni instytuty ta protsesy" / Balan Serhii Viktorovych. - K., 2007. - 20 s.

4. Bogoleiko A.M. Sootnoshenie konstitutsionno-pravovoy i poli- ticheskoy otvetstvennosti / A. M. Bogoleiko // Teoretiko- metodologicheskie i konstitutsionnye osnovy razvitiya sistemy prava Respubliki Belarus: sbornik statey / Belorusskiy gosudarstvennyi uni- versitet. - Minsk : Pravo i ekonomika, 2011. - (Serija "Gumanitarnye nauki"). - S.197-204.

5. Balutska L.M. Politychna vidpovidalnist yak obyekt doslidz- hennia politychnoi nauky v konteksti neokonstytutsiynoi paradyhmy / L.M. Balutska // Hileya. Istorychni nauky. Filosofski nauky. Politychni nauky: Nauk. visn: zb. nauk. prats. - K. : Vydavnytstvo NPU im. Drahomanova, 2012. - Vyp.62 (№7). - S.592-596.

6. Volianskyi M.U. Shchodo zahalnoho poniattia orhanu derzhavy (derzhavnogo orhanu) / M. U. Volianskyi // Universytetski naukovi zapysky. - 2006. - №1 (17). - S.32-36.

7. Dubenko S.D. Vidpovidalnist orhaniv publichnoi vlady: politychni ta pravovi aspekty: nauk. rozrobka / S. D. Dubenko, V. I. Melnychenko, N. H. Plahotnuk ta in. - K. : NADU, 2011. - 60 s.

8. Malkina H. M. Politychna vidpovidalnist u demokratychnomu suspilstvi (instytutsionalnyi aspekt): monohrafia / Hanna Mykolaivna Malkina. - K. : Vydavnycho-polihrafichnyi tsentr "Kyivskyi univer- sytet", 2010. - 326 s.

Размещено на Allbest.ru