Концепція викликів елітам

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Львівський державний університет внутрішніх справ

Концепція викликів елітам

Б. І. Приймак, кандидат філософських наук, доцент,

Події, що відбуваються в Україні останнім часом, привернули до себе увагу не лише значної частини вітчизняного суспільства, але й світової спільноти, котра із занепокоєнням стежить за ситуацією, що виникла у результаті боротьби нашої нації за своє європейське майбутнє. Ці події є наслідком складних та неоднозначних процесів творення незалежної Української держави протягом останніх десятиліть. Значна увага приділена й до сучасної політичної еліти, яка мала б очолити націю у цій боротьбі та вивести країну з кризи [6].

Саме до політичної еліти у сучасного суспільства накопичилося багато питань щодо даних нею обіцянок та її діяльності чи бездіяльності у скрутний для країни час. Доцільно виділити наукові доробки вітчизняного науковця С. Вовканича, де, розглядаючи різні погляди на функції політичної еліти, він показує політичну практику, яка свідчить, що процес розподілу та реалізації влади не вважає рівноправної участі у ньому всіх громадян держави. Реальна політична влада зосереджена в руках меншості - еліти, що формує мету розвитку суспільства і що приймає важливі політичні рішення [1, с. 30-34]. Також думка В. Липинського, згідно з якою, основна роль еліти полягає в організації суспільства та його проводі, творенні цінностей та організації життя [5, с. 14]. На думку іншого видатного українця Д. Донцова, саме провідна верства, а не народ, здатна формувати та впроваджувати в життя ідею, і мобілізувати народ для боротьби за неї [3, с. 285-290]. Якщо узагальнити різні точки зору, то можна констатувати, що еліта - соціальна спільнота, представлена людьми, що мають високе становище в суспільстві, мають престиж, владу, багатство, активні в політичній і інших сферах діяльності. Критерієм визначення суті еліти є здатність і можливість елітарного суб'єкта приймати і реалізовувати загальнозначущі політичні рішення.

На чолі будь-якої нормальної держави повинна стояти еліта, яка розуміє, що свідомість визначає буття, а не навпаки, як запевняли нас комуністи. І завдання еліти - чітко формулювати основні для розвитку держави речі - національну ідею, моральні цінності, перспективу руху. І ці ідеї та ідеали еліта повинна нав'язувати суспільству.

Залежність динаміки розвитку суспільства від ефективності політичних рішень, які приймає еліта, то для цього необхідно проводити ретельний відбір громадян для виконання владно-управлінських функцій. У західних країнах політика давно перетворилася на професію, тому процесу елітотворення приділяється серйозна увага. Однак на сьогоднішній день, на превеликий жаль, навіть поверховий аналіз діяльності основних українських політичних еліт дає підстави стверджувати, що ані сама кризова ситуація, ані її наслідки нічому не навчили наших політиків. Принаймні ніяких видимих змін у поведінці еліт і їх лідерів не відбувається. Діяльність політичних структур, як і самої влади, має виключно реактивний характер (тобто влада і політичні сили лише реагують на безпосередню загрозу, а частіше - в пожежному порядку намагаються ліквідувати її наслідки), практично відсутня праця на випередження і абсолютно не спостерігається планування діяльності на перспективу.

Пояснити такий стан справ у державі можливо двома причинами. По- перше, основні українські політичні утворення збудовані за принципом фінансово-економічного холдингу, головним завданням якого є отримання максимального прибутку будь-якою ціною і незважаючи на наслідки. Архітектура такого утворення нагадує айсберг, нагорі якого знаходиться видима частина - підконтрольні ЗМІ і утворені бізнесом політичні партії, які обслуговують інтереси останнього. Стосовно держави, такого роду політико-олі- гархічні утворення мають виключно паразитуючий характер, де держава виступає в ролі обмінного пункту, в якому гроші конвертуються у владу, щоби через якийсь час вернутись ще з більшими грошима. По-друге, слід наголосити, що українська влада так і не змінила своєї тоталітарної комуністичної суті: вона і далі не виконує своєї основної священної функції: не захищає інтересів свого громадянина - його життя, безпеку, бізнес, свободу і гідність. Українська держава, як і в комуністичні часи, існує виключно для захисту інтересів нової номенклатури, функціонує як паразитуюче на суспільному тілі утворення, про що свідчать останні прийняті Верховною Радою закони і постанови уряду.

В Україні набув такий вид економічної діяльності, як нахабний безкарний грабунок власного народу, суб'єкти «господарювання», усвідомлюючи незаконність і тимчасовість своєї діяльності, діють відповідно до цих обставин: прибутки не реінвестують в українську економіку, а вивозяться і не вкладаються у виробництво, також отримання зовнішніх кредитів, їх використання у виробництві та створення робочих місць не є ефективним, а величезний інтелектуальний потенціал нової фінансово-економічної еліти України працює не на розквіт і добро держави, а на її занепад. Ми спостерігаємо, що державою править моментократія (термін Є. Головахи), яка живе сьогоднішнім днем і не має наміру залишатися в Україні після наведення в ній бодай елементарного порядку. А тому для наших «нових українців» і для створених ними структур - на думки про майбутнє України немає часу, а стратегічне планування ще більш пуста трата грошей [2]. Таким чином, відсутність волі політичних еліт, зацікавленості у створенні довготермінового плану побудови держави призвела до того, що стратегічне планування і прогнозування здійснюється поза межами нашої держави. Україна з суб'єкта міжнародного права перетворюється на його об'єкт, а політичні партії - у найкращому випадку є об'єктом зовнішніх маніпуляцій, а в найгіршому - інструментом для реалізації стратегічних цілей іноземних держав.

Безумовно, в Україні існують спеціалізовані наукові структури, укомплектовані першокласними фахівцями, які професійно займаються політичним і економічним аналізом та стратегічним плануванням. Наявність цих спеціалізованих аналітичних структур, які обслуговують РНБО, СБУ, є невелика кількість, які живуть на закордонні гранти і видають «на гора» справді якісну продукцію. Однак вплив цих структур на формування внутрішньої і зовнішньої політики держави незаслужено малий, а вироблений науковий продукт недоступний широкій громадськості і політичним партіям, як правило, не використовується владою, таким чином, мертвий. Як результат - маємо таку картину: діючий режим не зацікавлений у створенні широкої мережі незалежних аналітичних центрів, оскільки більше всього боїться правди про свою діяльність і її наслідків. У результаті, відсутність довготермінового стратегічного плану побудови Української держави в головах політичної еліти, незалежності, українське суспільство так і не спромоглося створити ефективної державної машини (парламент, президент, виконавча і судова влада) особливо з громадянськими організаціями (політичні партії, громадські організації, незалежні ЗМІ і церква), головним завданням якої була б побудова Держави для всіх, а не лише для обраних. Гіркий парадокс сучасної української дійсності полягає в тому, що жоден з вищеперелічених інститутів так і не став центром кристалізації проукраїнських сил і гарантом нашої свободи і незалежності.

Важливо, що на сучасному етапі розвитку політичної еліти в нашій країні багато що залежить від підвищення якості еліти, через процедуру відбору, яка на думку М. Михальченка полягає у доборі та вихованні еліти [4, с. 27]. У науковому просторі існує плюралізм різних думок щодо ролі політичної еліти, проте сьогодні наша держава зіштовхнулася з загрозами різної складності, а саме, це окупація частини території, політична та економічна кризи, значна інфляція, розхитування регіонів, сепаратистські рухи, терористичні акти тощо. В цій ситуації, яка склалася, сучасна вітчизняна еліта не надто готова для швидкого подолання криз та усунення загроз, розробки та реалізації проекту розвитку держави й суспільства. Необхідно підвищувати також рівень національної культури та політичної свідомості громадян. Державі, партіям, політичним рухам, свідомим громадянам необхідно активніше вести справу до впровадження в життя української національної ідеї, формування української політичної нації.

Україні, українському народові необхідна чітка державна ідеологія, в якій має бути визначена система економічних, політичних, правових та духовних цінностей, ідей, цілей, у світлі реалізації котрих мають бути представлені перспективи розвитку суспільства та норми функціонування суспільства в сьогоденні. Ідея національної єдності і центризму в політиці має базуватися на безумовному визнанні пріоритету національних інтересів, зокрема у сфері економічного життя, в підтримці національного товаровиробника, захисті українських товарів на міжнародних ринках тощо. Моральні засади ідеології центризму вимагають здійснювати економічну політику, економічну діяльність на високих моральних засадах чесності, відкритості, законності та взаємної поваги. Необхідно рішуче покінчити з такими явищами, як казнокрадство, корупція, тіньова економіка тощо.

політичний еліта центризм

Література

Вовканич С. Плюралізм еліт і універсалізм елітарності / Степан Вовканич // Схід. - 1996. - № 4. - С. 30-34.

Головаха Є. На європейському шляху ми можемо зберегти свою цілісність і сформувати загальноукраїнську ідентичність [Електронний ресурс] / Є. Головаха. - Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/artide/cuspilstvo/filosofiya-mandrivnika.

Донцов Д. Націоналізм [Електронний ресурс] / Д. Донцов. - Лондон : Укр. видав. спілка ; Торонто : Ліга визволення України, 1966. - 363 с. - Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1603/file.pdf.

Михальченко М. Українська еліта як специфічний феномен : [зб. наук. ст.] / М. І. Михальченко // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. - К. : ТОВ УВПК «ЕксОб», 2006. - Т. 2. - С. 17-30.

Пірен М. Українська еліта і проблеми модернізації суспільства / Марія Пірен // Універсум. - 2000. - № 3-4. - С. 11-16.

Требін М. П. Політична культура владної еліти України / М. П. Требін // Влада та суспільство під впливом закону «циркуляції еліт» : матеріали міжнар. наук.-теорет. конф. (ХХІІІ Харк. політол. читання). - Х. : ХАП, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування АПрН України, 2010. -

Размещено на Allbest.ru