Політична концепція справедливості Дж. Ролза

Ключові слова: держава, базова структура суспільства, справедливість, чесність, благо.

Сучасна філософська думка розглядає справедливість як реальність, яка виявляє себе у суспільній взаємодії у межах відносин "суб'єкт-суб'єкт" і "суб'єкт - суспільний інститут". Від характеру взаємодії соціальних груп, інститутів, держави, церкви та ін. виникає їх оцінка як "справедливих" чи "несправедливих". Справедливим може вважатися порядок співіснування осібна ґрунті взаємного визнання прав і свобод. Акт взаємного визнання індивідами прав і свобод виражає як сутність справедливості так і феномен прав. З іншого боку справедливість виступає мірою рівноваги та субординації цінностей. Універсальну справедливість характеризує визнання таких цінностей як життя, власність, гідність, які розглядаються ще у стародавньому праві. Загальний принцип сучасного розуміння справедливості полягає у тому, що люди мають право на відносний стан рівності. Це виявляє себе у визнанні однакового поводження із людьми, відмова представників влади від привілеїв та імунітетів, рівноправ'я людей за національними та релігійними ознаками, а також справедливий розподіл суспільних благ. Відтак принцип справедливості має створювати найкращі умови для самореалізації та автономії особистості, а також визначати міру співвідношення свободи і рівності [1, с. 44].

У Дж. Ролза справедливість конструюється і діє через раціональний вибір індивідів, тоді як благо сприймається більш інтуїтивно. Справедливість формується між законодавством, що визначає моральну автономію особистості і "актом, через який народ сам конституюється в державу". Створення держави відбувається завдяки тому що повсякденна людська діяльність опосередковується загальними рамками звичаїв та законів у яких відбувається ця діяльність. Межі діяльності індивідів визначаються правилами відповідно до яких вони погоджуються взаємодіяти між собою. Члени суспільства приймають ці правила, судова система забезпечує їх дотримання та інтерпретацію. У добре організованому суспільстві необхідно, щоб його члени дійшли згоди стосовно загальних умов, які регулюватимуть відносини між ними, а також стосовно методів залучення правосуддя у випадках різних інтерпретацій цих умов та способів, що забезпечують виконання загальноприйнятих правил. Система правил суспільства триматиметься довгий час, якщо більшість членів суспільства підкоряються їй на основі суспільної згоди та без зовнішнього примусу. Головною роллю держави у вільному суспільстві є створення і забезпечення засобів для зміни правил, можливість виступати у якості посередника, коли люди по-різному інтерпретують зміст правил, змушувати до дотримання правил тих небагатьох, хто не орієнтується на дотримання загальних правил у своїй повсякденній діяльності. Отже, держава є гарантом дотримання правопорядку у суспільстві, визначає, інтерпретує та забезпечує права і спонукає членів суспільства добровільно виконувати їх взаємні обов'язки[2, с. 52]. справедливість суспільство договір

Оскільки головним призначенням держави як суспільного інституту є реалізація інтересів та потреб громадян, регулювання суспільних відносин, виробництва та справедливого розподілу ресурсів життєдіяльності, то це призводить до формування відповідних ціннісних засад функціонування самої держави, окремих органів державної влади та інших структурних елементів механізмів державного управління [3, с. 109]. Держава як політичний інститут у своїх витоках має ціннісний чинник, що впливає не тільки на формування самого державного інституту, але й на його структурно-функціональну побудову, тип політичного режиму, особливості владних відносин тощо. У "Теорії справедливості" Дж. Ролз зазначає, що "справедливість - це найперше благо суспільних інститутів". "Так само як теорія перевіряється на хибність так само і закони держави мають бути переглянуті, якщо вони несправедливі". З точки зору принципу справедливості втрата свободи одними не може бути виправдана більшими благами для інших. Дж. Ролз наголошує на непорушності недоторканості кожної особистості у суспільстві. Справедливим, на його думку, є суспільство у якому встановлені свободи громадян, а права не виступають предметом політичного торгу чи калькуляції політичних інтересів. "Істина і справедливість є безкомпромісними" [4, с. 19].

Дж. Ролз визначає типом взаємодії між державою та громадянським суспільством "справу кооперації, звернену до взаємної вигоди". Справедливість являє собою першу чесноту соціальних інститутів подібно до того, як істина - першу чесноту систем думки[5,с. 65]. Об'єктом справедливості виступає "базова структура суспільства". Базова структура суспільства позначає не конкретні суспільні інститути, а характер взаємодії між основними суспільними інститутами в єдиній системі, що визначається правами, обов'язками та розподілом привілеїв і повноважень у суспільстві, що зумовлено соціальною кооперацією. Базова структура суспільства визначає початкову позицію рівності індивідів як вільних і розумних особистостей, які прагнуть реалізації своїх інтересів та прагнень[5,с. 6970].

У статті "Пріоритет права і ідея блага" Дж. Ролз зазначає, що "Суспільство є системою справедливої соціальної кооперації між вільними і рівними особистостями". Добре організоване суспільство виявляє політичну концепцію справедливості у вигляді ідеї добра як раціональності. Відповідно до цієї ідеї, члени демократичного суспільства мають власні раціональні життєві плани, з урахуванням яких вони формують свої найбільш важливі цілі і розподіляють різноманітні інтелектуальні та фізичні ресурси, щоб упродовж усього життя домагатися того, що вони вважають для себе благом, якщо не самим раціональним, то хоча б розумним чином. Будуючи життєві плани, індивіди враховують свої розумні очікування відносно майбутніх потреб на різних етапах життя в тій мірі, в якій вони можуть визначити їх, ґрунтуючись на знанні свого справжнього становища в суспільстві і на знанні нормальних умов людського існування. З урахуванням цих припущень будь-яка працююча концепція справедливості, що приймається громадянами повинна вбачати благо в людському житті і задоволенні людських потреб і устремлінь в цілому і приймати раціональність як основний принцип політичної та соціальної організації [6, с. 256].

Політична концепція справедливості являє собою концепцію моралі, розроблену для базової структури конституційного демократичного режиму. Вона є раціональною концепцією, яка не спирається на будь-яку всеосяжну філософську, релігійну чи моральну доктрину. Її формують певні усвідомлювані фундаментальні ідеї, що присутні у суспільній політичній культурі демократичного суспільства [7, с. 70]. Суспільство є організованим відповідно до концепції справедливості, якщо задовольняються три головні вимоги. По-перше, у цьому суспільстві всі індивіди приймають одні і ті ж принципи справедливості і відкрито визнають це перед обличчям один одного. По-друге, базова структура такого суспільства, тобто його головні політичні та соціальні інститути, об'єднані в єдину систему співпраці, є всім відомими і відповідають цим принципам справедливості. По-третє, у громадян розвинене почуття справедливості, тобто вони здатні розуміти і застосовувати принципи справедливості і в більшості випадків діють, виходячи з них і з урахуванням вимог ситуації [8, с. 6].

Дж. Ролз стверджує, що принципи справедливості у межах базисної структури суспільства є об'єктами правил суспільного договору. Дж. Ролз називає їх принципами справедливості як чесності. Принципи

справедливості як чесності визначають правила соціальної кооперації і форми правління, які можуть бути встановлені, а також регулюють усі інші відносини у суспільстві. Учасники соціальної взаємодії визначають якими будуть права і обов'язки, а також розподіл соціальних переваг у суспільстві. Кожна особистість визначає для себе сутність блага а також те, що є справедливим а що несправедливим в умовах свободи та при наявності рівних перспектив вибору. Принципи справедливості мають гарантувати членам суспільства, що незалежно від обраних ними благ та можливостей вони не порушують свободи та рівності як під впливом природних так і соціальних обставин. Це відбувається тому що принципи справедливості завжди є результатом суспільного компромісу та згоди [4,с. 2425].

Формування правил співжиття заснованих на суспільній згоді в умовах свободи вибору та рівності являє собою механізм узгодження протилежних інтересів особистостей та реалізацію їх потреб. Потреби визначають пануючу у суспільстві політичну концепцію справедливості, засновану на суспільному договорі, а не на якійсь всеосяжній філософській, релігійній чи моральній доктрині. Незважаючи на те, що кожен член суспільства керується власними всеосяжними моральними поглядами, принципи справедливості сприяють виявленню найбільш бажаних інтересів і потреб людей. Головною метою політичної концепції справедливості є задоволення потреб індивідів, що здійснюється через інститути базової структури суспільства способами погодженими на основі суспільної згоди [9, с. 35-36].

У питаннях політичної справедливості теорія справедливості як чесності не порівнює благополуччя окремих громадян, а прагне максимізації загального благополуччя. Вона не оцінює те, наскільки успішно індивідам вдається здійснити свій спосіб життя (загальну схему своїх кінцевих цілей), ні визначати внутрішню цінність цих кінцевих цілей у випадку, якщо вони сумісні з принципами справедливості. Вона робить акцент на автономності та індивідуальності особистості. При цьому мається на увазі, що люди, які живуть автономно все одно мають поділяти базові принципи політичної концепції справедливості і поважають цінність людини і суспільства. Наприклад, турбота держави про виховання дітей сприяє їх соціалізації, оскільки вони в майбутньому стануть громадянами, а тому повинні вміти розуміти культуру суспільства, в якому вони живуть. До того ж вони мають стати економічно незалежними і самостійними членами суспільства протягом всього свого життя і повинні сформувати в собі політичні чесноти [10, с. 67].

Отже, політична концепція справедливості Дж. Ролза визначає базисну структуру суспільства, яка характеризує взаємодію суспільства та держави в умовах ліберальної політичної традиції. Концепція справедливості як чесності, заснована на суспільному договорі та згоді виступає механізмом реалізації суспільних потреб завдяки свободі вибору, рівності та справедливому розподілу благ. Права, свободи та обов'язки членів суспільства, що забезпечуються базовою структурою суспільства покликані забезпечувати кожній людині справедливу частку універсальних засобів, необхідних для втілення в життя її уявлень про благо та реалізацію її потреб та інтересів у межах добре організованого суспільства.

Список використаних джерел

1. НойхаузН. Ценности христианской демократии / Пер. снем. - М.: Республика, 2005. - 192 с.

2. ФридманМ. Капитализм и свобода / Пер. с англ. - М.: Новое издательство, 2006. - 240 с.

3. РадченкоО. В.Ціннісна система суспільства як механізм демократичного державотворення: монографія / Олександр Радченко. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2009. - 380 с.

4. РолзДж. Теория справедливости / Пер. с англ. В.В. Целищева, В.Н. Карповича и А.А. Шевченко. - Новосибирск: Из-во Новосибирского ун-та, 1995. - 510 с.

5. РикерП. Справедливое / Пер. с фр. Б. Скуратова, П. Хицкого. Послесловие - Э. Шлоссер. - М.: Издательство "Гнозис", Издательство "Логос", 2005. - 304 с.

6. Rawls J. ThepriorityofRightandideasofGood / Philosophyand Public Affairs. -Princeton, N. J.: PrincetonUniversityPress, 1988.- Vol.17. -№4.-Р.251-276.

7. BarryB. Sphericaljusticeandglobalinjustice // Pluralism, justiceandequality. Ed. byD. MillerandM. Walzer.-Oxford: Oxforduniversitypress, 2003. -P.67-81.

8. СелігманА. Б. Ідея громадянського суспільства / Пер. з англ. О. Камінського. - К.:Основи, 2000. - 248 с.

9. Грин Д. Дж. Возвращение в гражданское общество: Социальное обеспечение без участия государства / Пер. с англ. - М.: Новое издательство, 2009. - 220 с.

10. Skinner Quentin. Liberty before liberalism. - Cambridge: Cambridgeuniversitypress, Reprintedition (March 26, 2012). Series:CantoClassics, 2012. -152 p.

Размещено на Allbest.ru