Військово-політичний аспект зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації в Європі

Фактично відбуватиметься закріплення статус-кво, що може супроводжуватися поглибленням взаємодії в трикутнику «Росія - США - ЄС» з широкого кола питань міжнародного порядку денного, за винятком питання внутрішнього устрою Росії та СНД, а також проблем, які виникають усередині визнаних сфер «привілейованих інтересів» Росії (пострадянський простір) і Заходу (нові держави-члени ЄС та НАТО, Південно-Східна Європа).

В рамках такого варіанту формування середовища європейської безпеки можна очікувати, що тривалий час зберігатиметься відкритість щодо оформлення відносин Заходу із Росією в сфері безпеки. Можна очікувати, що на середньострокову перспективу західні інституції, в першу чергу НАТО і ЄС не форсуватимуть інтеграції східноєвропейських і південнокавказьких держав до своїх лав, але й не визнаватимуть виключних прав Росії на просторі СНД. Визначальним процесом у такій розстановці сил є визначення тих областей співробітництва Росії та західних країн, прогрес у яких необхідний з погляду Москви та можливий з точки зору західних країн: зростаючий перелік стратегічних осередків (Європа, Кавказ, Центральна Азія, Китай, Близький Схід та Арктика), й спільні проблеми (поширення ядерної зброї, роззброєння, енергетична безпека, продаж озброєнь) визначають нинішній характер взаємин Росії із НАТО та США.

6. На пострадянському просторі Росія прагне створити навколо себе центрований комплекс безпеки, що виступатиме у якості основи для проектування глобальної сили через найближчий регіональний простір. Безпосередньо ключовою метою цього напрямку російської політики в сфері військово-політичної безпеки є отримання статусу великої світової держави, а структурно метою є забезпечити мультиполярність світу. Однак утворення такого комплексу ускладнюється такими тенденціями: наявність зовнішніх акторів (США, Китай, ЄС, Туреччина, Індія, Пакистан, Іран тощо), що мають наміри поширення впливу на окремі складові пострадянського простору, ЦА та Кавказу в першу чергу, отже політика зовнішніх акторів сприяє становленню неструктурованого комплексу безпеки на пострадянському просторі; політика зовнішніх акторів, що спрямована на перетворення Росії на ізолятора глобальної системи між євроатлантичним, східноазійським та близькосхідним комплексами безпеки; держави пострадянського простору переважно орієнтуються у своїй військовій та зовнішній політиці на декілька зовнішніх партнерів, вони позитивно сприймають іноземну присутність в економічній та безпековій сферах, що мінімізує потенціал по створенню центрованого комплексу безпеки навколо Росії.

Проекти видобування й транспортування енергоресурсів з регіонів Кавказу та ЦА визначають схему військово-політичного перерозподілу (присутність НАТО та військова операція в Афганістані), а також загальну геополітичну ситуацію в Кавказькому та Центрально-азійському регіонах.

Ключового значення для Росії набувають питання інфраструктури й розміщення збройних сил. В ситуації, що склалася після подій в Південній Осетії та Абхазії у серпні 2008 р., Росія постала перед необхідністю постановки нових військово-політичних завдань в регіоні. Зокрема, використати дані території в якості плацдарму для подальшого поширення свого впливу на Кавказі. Очевидно, що дане завдання Росія вирішуватиме шляхом нарощування свого військового потенціалу з акцентом на якісні характеристики військової сили. Зокрема, через підтримку незалежності Південної Осетії та Абхазії Росії вдалося уникнути комунікаційної ізольованості військової бази на вірменській території й створити можливості для відкриття нових військових баз в регіоні Південного Кавказу.

Основним механізмом військово-політичного співробітництва Росії в ЦА є намагання консолідації системи безпеки під власним керівництвом через ОДКБ та ШОС. Забезпеченню інтересів Росії в ЦА може сприяти створення розширеної системи безпеки в регіоні. Ця система має стати не полем зіткнення інтересів держав, що входять в організацію, за участі РФ та інших акторів, а має сприяти налагодженню взаємодії по нейтралізації загроз.

ОДКБ виступає формою утвердження системоутоврюючого статусу Росії на пострадянському просторі, тобто статусу держави, що домінує в політичних процесах в рамках СНД. Відкритим залишається питання практичних механізмів протидії джерелам загроз (НАТО, тероризм, сепаратизм тощо). Таким чином, ОДКБ виступає переважно політичним інструментом посилення Росією своїх статусних позицій.

ШОС виступає в першу чергу механізмом контролю й обмеження політики Китаю в центральноазійському регіоні і є спробою створення кооперативної гегемонії на пострадянському просторі, однак Росії навряд чи вдається посилювати свій вплив через механізми ШОС.

Співробітництво Росії та Китаю, рівно як і співпраця з іншими центрально-азійськими державами, виступає необхідною умовою досягнення цілей безпеки Росії в її південній стратегії; по-друге, постійне суперництво Росії та США може набути форм розумного співробітництва в даному регіоні, що безсумнівно сприятиме стабілізації обстановки в навколоросійському просторі.

Для російської зовнішньої політики у військово-політичній сфері назріла необхідність налагодження ефективної співпраці між ОДКБ, ШОС та СНД в світлі необхідності чіткого розподілу функцій кожної з організацій в сфері безпеки.

Ще одним напрямком для докладання колективних зусиль ОДКБ й ШОС може виступати налагодження взаємодії в сфері безпеки з ЄС та НАТО. В напрямку врегулювання ситуації в Афганістані, що може стати основою для співпраці, відзначаються суттєві розходження: ШОС наполягає на економічній співпраці з Афганістаном, а США і НАТО основний акцент роблять на військовому методі боротьби із тероризмом. Що стосується співпраці між організаціями, то ШОС заявляють про свою готовність співпрацювати з НАТО, але у ШОС є власне бачення параметрів спільних дій з НАТО. Наразі не відпрацьовані конкретні домовленості, що пояснюється: по-перше, на момент створення ШОС сприймалося країнами Заходу як антипод НАТО, оскільки членами Організації є Росія і Китай; по-друге, в рамках ШОС не визначено пріоритетного напрямку діяльності, що призводить до розпилення засобів ШОС; по-третє, для НАТО залишається питанням цілі ШОС щодо співробітництва в Афганістані; у країн ШОС відсутня чітка позиція відносно власної військової участі на території Афганістану.

7. В рамках процесу регіональної інституалізації регіональні держави другого порядку або регіональні середні держави відіграють особливу роль, оскільки з точки зору лідируючих регіональних держав ці держави є ключовими у розбудові й підтримці регіональних структур управління. Для середніх регіональних держав регіональні інституції виступають у ролі можливості для: (а) стримування свободи держави-лідера через встановлення правил і процедур; (б) поширення власних інтересів у більш широких форумах й у такий спосіб отримувати підтримку інших держав; (в) формування політичного простору для створення коаліцій з тим, щоб відстоювати власні норми, які відповідають їхнім інтересам, або могли б стримувати вплив більш потужної держави.

Україна прагне уникати участі у військово-політичних структурах за лідерства Росії з тим, щоб не потрапити під суцільний вплив останньої. З іншого боку, ініціювання Росією процесів реформування європейської системи безпеки створює для України можливість посилити свої позицій в сфері військово-політичної безпеки. Україні треба зробити все можливе з тим, щоб уникнути відновлення біполярного протистояння в Європі у будь-якій формі. У інакшому випадку, не маючи змоги інтегруватися в європейську систему й не бажаючи долучитися до російського блоку, Україна формально залишатиметься позаблоковою державою з великим дефіцитом власної національної безпеки.

Не маючи в Україні сильних позицій, європейські країни скоріше отримають можливість впливати на процеси в даному регіоні за умови співробітництва з Росією. Для України ж важливим є отримання певних гарантій безпеки, бажано в юридично зобов'язальній формі, які б містили дієві інструменти консультацій з безпекових питань між країнами проміжного регіону та Росією і ЄС.

В такому оточенні Україні важливо активізувати свою участь у процесах реформування європейської архітектури безпеки з тим, щоб не втратити можливість набути статус активного суб'єкта європейської політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цибуляк А. Г. Тенденції формування сучасної військово-політичної ситуації в світі / А .Г. Цибуляк //Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць. - Випуск 84 (Частина ІІ). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2009. - С. 66-76

2. Цибуляк А. Г. Військово-політичні аспекти ідентифікації інтересів та загроз національної безпеки Російської Федерації / А. Г. Цибуляк // Гілея : Науковий вісник : Зб. наук. праць. - Випуск № 37. - Київ : ВІР УАН, 2010. - С.539-552

3. Цибуляк А. Г. Роль ОДКБ і ШОС у стратегії військово-політичної безпеки Російської Федерації / А. Г. Цибуляк // Гілея : Науковий вісник : Зб. наук.праць. - Випуск № 39. - Київ : ВІР УАН, 2010. - С.428-441

4. Цибуляк А. Г. Військово-політична концепція Російської Федерації: курс на стратегічне стримування / А.Г. Цибуляк // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. праць. - Випуск 94 (Частина ІІ). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2010. - С. 113-123

5. Цибуляк А. Г. Центрально-азійський й південно-кавказький вектори військово-політичної безпеки Російської Федерації / А. Г. Цибуляк //Гілея : Науковий вісник : Зб. наук. праць. - Спецвипуск. - Київ : ВІР УАН, 2011. - С.

6. Цибуляк А. Г. Основні тенденції формування військово-політичної ситуації в Європі на сучасному етапі / А. Г. Цибуляк // Міжнародна науково-теоретична конференція «Динаміка відносин ЄС - Нато - Росія: місце та перспективи України», м. Київ, 29 жовтня 2009 року // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. праць. - Випуск 88 (Частина ІІ). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2010. - С. 155-157

7. Цибуляк А. Г. Особливості сучасного етапу взаємин Росії та НАТОА. Г. Цибуляк // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. праць. - Випуск 90 (Частина І). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2010. - С. 38-40

8. Цибуляк А. Г. Пострадянський простір як ключовий регіон для вирішення проблем зовнішньої військової політики Російської Федерації / А. Г. Цибуляк // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. праць. - Випуск 95 (Частина ІІ). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2011. - С. 137-139

9. Цибуляк А. Г. Підходи Російської Федерації до реформування європейської архітектури безпеки / А. Г. Цибуляк // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. праць. - Випуск 96 (Частина ІІ). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2011. - С. 91-93

відносини міжнародний федерація російський

АНОТАЦІЇ

Цибуляк А.Г. Військово-політичний аспект зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації в Європі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, Київ, 2011.

В дисертації досліджено основні підходи Російської Федерації до оцінки військово-політичної ситуації в сучасному світі, проаналізовано етапи становлення концепції стратегічного стримування як ключової військово-політичної стратегії на сучасному етапі, визначено основні загрози зовнішньополітичним інтересам в сфері військово-політичної безпеки і визначено основні механізми їх нейтралізації. Проаналізований вплив російських підходів до процесу реформування системи європейської безпеки, а також визначено механізми забезпечення військово-політичних інтересів Російської Федерації на пострадянському просторі.

В результаті дослідження встановлено, що відсутність змістовного діалогу основних акторів Євразії з військово-політичної проблематики є одним із факторів ризику сучасної ситуації на континенті, а також очевидним є зростання конкуренції у міжнародному середовищі. Основу військово-політичних концепцій сучасної Росії складає стратегічне стримування. Відмічається посилення коаліційної складової військово-політичної стратегії Росії. Встановлено, що зовнішньополітичні аспекти воєнної політики Росії поки є малоефективними для мінімізації рівня загроз військово-політичної безпеки й можна очікувати диверсифікацію й ужорскішання підходів Росії до їхнього забезпечення.

Ключові слова: Російська Федерація, зовнішньополітична стратегія, військово-політична стратегія, військово-політична безпека, пострадянський простір, ЄС, НАТО, ОДКБ, ШОС.

Цибуляк А.Г. Военно-политический аспект внешнеполитической стратегии Российской Федерации в Европе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений, Киев, 2011.

В диссертации исследуются основные подходы Российской Федерации к оценке военно-политической ситуации в современном мире, проанализированы этапы становления и особенности реализации концепции стратегического сдерживания как ключевой военно-политической стратегии на современном этапе, определены основные угрозы внешнеполитическим интересам в сфере военно-политической безопасности и определены главные механизмы по их нейтрализации. Проанализировано влияние российских подходов к процессу реформирования системы европейской безопасности, а также определено механизмы обеспечения военно-политических интересов Российской Федерации на постсоветском пространстве.

В результате исследования установлено, что отсутствие существенного диалога основных игроков Евразии по военно-политической проблематике является одним из факторов риска современной ситуации на континенте, а также очевидно возрастание конкуренции у международной среде. Основу военно-политических концепций России составляет стратегическое сдерживание. Отмечается усиление коалиционной составляющей военно-политической стратегии России. Определено, что внешнеполитические аспекты военной политики России пока малоэффективны для минимизации рисков и угроз военно-политической безопасности и можно ожидать ужесточение подходов России у их обеспечению.

Стратегия обеспечения военно-политических интересов Росси в Европе направлена на закрепление за ней статуса одного из центров силы в европейском пространстве и достижение определённого баланса силы в отношениях со странами Запада. Практическим механизмом реализации этих целей выступает российский проект Договора о европейской безопасности, которой способствует активизации диалога России с европейскими и евроатлантическими структурами безопасности.

На постсоветском пространстве Россия стремится к созданию центрированного комплекса безопасности, который выступает в качестве основы для проектирования глобальной силы через ближайшее региональное пространство. ОДКБ выступает формой системообразующего статуса России на постсоветском пространстве, а ШОС - механизмом контроля политики Китая в центральноазиатском регионе.

Ключевые слова: Российская Федерация, внешнеполитическая стратегия, военно-политическая стратегия, военно-политическая безопасность, постсоветское пространство, ЕС, НАТО, ОДКБ, ШОС.

Tsybulyak A. Political-military aspect of the Russian Federation foreign policy strategy in Europe. - Typescript.

PhD Thesis in Political Science, specialty 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Institute of International Relations Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2011.

The Thesis presents the research of the basic approaches of Russian Federation to the military and political situation in the world and Europe. The stages of strategic containment conceptualization are defined. This concept is the basis for the modern Russian military and political strategy. The threats to the Russian foreign policy interests are analyzed. The Thesis contains the analyses of the Russian propositions on European security system reforming, and the research of the security strategy toward the post-soviet space is presented.

As a result of the research such conclusions are determined: absence of the substantial dialogue among the key actors in Eurasia on military and political problems is one of the risk factors in present-day situation within the continent and as a result there is obvious the rise of the competition in international environment; the enforcement of the coalition component of the Russian military-political strategy is articulated; foreign policy aspects of the Russian military policy are low-effective for the purposes of the threats minimization in military and political security, so the diversification of the Russian approaches to the political and military strategy can be expected in side of its making more severe and flexible.

Keywords: Russian Federation, foreign policy strategy, political-military strategy, political-military security, post-soviet region, EU, NATO, OTCS, SCO.

Размещено на Allbest.ru