Політологія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра соціології, філософії і права

К О Н С П Е К Т Л Е К Ц І Й

з курсу «ПОЛІТОЛОГІЯ»

для студентів усіх напрямків підготовки

денної та заочної форм навчання

Одеса ОНАХТ 2013

Конспект лекцій з курсу «Політологія» для студентів усіх напрямків підготовки денної та заочної форм навчання / Укл. Є. В. Іванов, за редакцією Г.В. Ангелова, канд. істор. наук, професора. - Одеса: ОНАХТ, 2013. - 24 с.

Укладач Є. В. Іванов, канд. істор. наук, доцент

За редакцією Г.В. Ангелова, канд. істор. наук, професора

Відповідальний за випуск зав. кафедрою соціології, філософії та права Г.В. Ангелов, професор

Вступ

Характерною ознакою сьогодення є політизація всіх сторін життя нашого суспільства. Докорінні зміни у соціально-політичному розвитку України зумовлені радикальною економічною реформою, демократизацією, формуванням громадянського суспільства і правової держави. Ці процеси надзвичайно актуалізують соціальну потребу в політичних знаннях, підносячи їх на рівень національних інтересів. За цих умов постають якісно нові вимоги до ролі й місця у суспільстві політичної науки, до поширення політичних знань серед широких верств населення.

З метою оволодіння системою наукових знань про політичне життя та суспільно-політичні процеси у структуру гуманітарної освіти введено викладання нової навчальної дисципліни -- політології, найважливішою функцією якої є формування політичної культури суспільства.

В теперішніх умовах становлення громадянського суспільства та правової держави, особливо після прийняття Конституції України, надзвичайно важливого значення набуває формування у громадян, насамперед у молоді, високої політичної культури.

Вивчення політології надасть можливість майбутнім фахівцям у галузі економіки оволодіти політичними знаннями. Ці знання мають велике значення для соціально-політичної зрілості молоді, оскільки допоможуть об'єктивно розібратися у системі політичних відносин у сучасному світі, обрати громадянську зрілу позицію відносно радикальних змін у нашому суспільстві.Політологія необхідна і для професійного становлення у галузі економіки, адже політика й політичні відносини є складовою системи економічних відносин, істотно на них впливають.

Зміст дисципліни

В основі всіх процесів, що відбуваються в суспільстві можна виявити політику, хоча не все в людських відносинах можна звести до політики. У сучасних умовах немає людини, яка могла б сказати, що він знаходиться поза радіусом дії політики. Навіть якщо людина вважає себе аполітичним, він змушений визнавати й одночасно поважати рішення політичної влади. Знання політики відповідає інтересам кожної людини прагне зрозуміти своє місце і роль в суспільстві, повніше задовольнити свої потреби в співтоваристві з іншими людьми, впливати на вибір цілей і засобів їх реалізації в державі.

Люди усвідомлюють політику двома головними способами: через буденні погляди, одержувані в повсякденному практичному досвіді, і через наукове знання, що є результатом дослідницької діяльності. Буденні несистематизовані уявлення про політику існували протягом багатьох тисячоліть. В тій чи іншій формі вони притаманні кожній людині. Відображаючи переважно практичну сторону політичних явищ, буденні знання можуть бути істинними або помилковими. У цілому ж вони не відображають глибоко і всебічно дійсність і тому не можуть служити надійним орієнтиром людини в світі політики. Все це покликана забезпечити політична наука і її вивчення.

Завдання:

оволодіти сучасними практичними методами, формами організації самостійної роботи з науковою літературою та джерелами з політології;

сформувати на основі здобутих теоретичних знань і навичок вміння самостійного аналізу політичних явищ, процесів;

закріпити і поглибити здобуті теоретичні знання здобуті на лекції і навчитись застосовувати Їх;

набуття студентами навичок політичного компоративізму і систематичності політико-аналітичних характеристик мислення;

розвинення комунікативних навичок;

?????? ?? ????? ?? ????? ?????????

В результаті вивчення лекційних занять студенти повинні:

знати:

Загальноприйняті політологічні концепції;

Спадщину великих вчених, що вивчали політику;

Особливості формування політології як науки;

Особливості розвитку української політології;

Політичні проблеми України;

Рівні політичної свідомості суспільства;

Політичні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення.

вміти:

Використовувати найсучасніші здобутки політологічної науки;

Застосовувати набуті знання з політології у повсякденній діяльності, для орієнтації в суспільно-політичному житті, оцінки суспільних явищ і подій;

Працювати науковою літературою;

Конспектувати першоджерела;

Проводити наукові дискусії.

Змістовий модуль 1

Тема 1. Політологія як наука

План

1. Політологія як наука

2. Предмет політології

3. Поняття «політика»

Політологія як наука в нашому сус-ві формувалася дуже пізно. На те був ряд причин, серед яких можна назвати такі як загальна недооцінка суспільної теорії, взагалі функції теорії завершувалися на коментуванні ідеології, взагалі суспільство не мало політичного виховання та політичної сили.

Можна прослідкувати такий шлях розвитку політичної науки: в період античності існував універсалізм суспільно-політичної думки, все охоплювала єдина наука - філософія. пізніше від філософії відділилася теорія держави і права, потім соціологічні та психологічні підходи до вивчення політики і лише в середині ХХ ст. формується наука політологія зі своїми закономірностями та методами. В СРСР вона з'являється в кінці 70-х рр. основні причини звернення нашого сус-ва до політології - нове бачення світу та необхідність розробки нового політичного курсу, вивчення реального стану речей в нашому сус-ві.

Політика - сфера людської діяльності, що зв'язана відносинами між лкремми індивідами, соц группами та классами з приводу влади.

Політологія - наука про політику та її взаємовідносини з людиною та суп.

Предметом політології є група закономірностей відносин соціальних суб'єктів з приводу завоювання, втримання та використання політичної влади.

Політологія є накою, об'єктом якої є вивчення суто політичного життя суспільства, хоча частково його вивчають і економічні науки і соціологія, і філософія.

Література: [1, 2, 5, 8]

Питання для самоконтролю

Що вивчає політологія ?

Назвіть основні етапи розвитку політології.

Якими методами користується політологія при вивченні свого предмету?

Які функції виконує політологія?

У чому полягає суть взаємодії політології з іншими суспільствознавчими науками.

Які парадигми політології ви знаєте?

Тема 2. Основні етапи становлення та розвитку політичної думки людства

План

1. Розвиток політичних вчень у Давній Греції

2. Політичні погляди Середньовіччя

3. Політична концепція Н. Макіавеллі

Справжньою вершиною політичної думки Стародавнього світу є політична філософія Стародавньої Греції. Різні соціально-політичні вчення, що виникли тут, містять у собі, як у зародку, майже всі пізніші теорії.

Платон - виражав погляди рабовласницької аристократії.

- влада „ліпших” у ідеальній державі

- критикує демократію, бо більшість є безумною

- „з безмежної свободи витікає велике безмежне рабство”

- три класи: філософи, воїни, землероби та ремісники (без умов спадковості)

- основна суть його ідеальної держави - справедливість, де кожний виконує свої обов'язки за природними нахилами.

- на чолі держави - філософи

- проти приватної власності

- ні бідність ні багатство не є ідеальними.

- заперечував егоїзм людини

Загалом його теорію можна назвати теорією соціалізму казарми.

Аристотель - починав свою мислительську діяльність як прихильник Платона.

- держава - форма спілкування громадян

- людина - істота політична, прагне сус-ва

- держава має природне начало з сім'ї

- основна ідея - служіння суспільному благу

- держава (політея) - правління більшості на корить усіх

- нормально ставився до існування рабів

- на відміну від Платона визнавав індивідуальність та не розчиняв людину у суспільстві

- був переконаний у диференціації людей в залежності від їх достатку

Проблеми теорії політики в епоху Середньовіччя та Відродження. Протиставлення політики богослов'ю.

Слід зазначити, що в той період феодальної роздробленості церква з її чіткою ієрархією та догмами справляла надзвичайно великий вплив на весь середньовічний світ і особливо на його політичне життя.

Основою соціально-політичного життя було уявлення про марність та нікчемність людського життя на землі, пропагувався аскетизм та покорення існуючій владі намісників бога на землі. Виправдовувалася нерівність в сус-ві.

Пороте вже Фома Аквінський - середньовічний філософ, вчення якого згодом було визнано офіційною ідеологією католицизму, розглядає людину як суспільну істоту. Признає право народу постати проти своїх вождів за умови їх несправедливості.

Відродження пов'язане з виникненням буржуазії та гуманістичних ідей. Політична думка цього часу звільнюється від релігії. Ідеологи Відродження висунули нове розуміння суті самої людини. Якщо церква принижувала особистість, підкреслювала її слабкість та нікчемність, то гуманісти прославляли її гідність, вірили в творчий потенціал та безмежні її здібності до саморозвитку. Вимагали звільнення від засилля церкви. Підкреслювали пріоритет людини над будь-якою соціальною спільністю.

Ніколо Макіавеллі, його погляди на політику і мораль. Суть ”макіавелізму".

Можна сказати, що саме він був основоположником та батьком політології.

- „Монарх” перша праця з аналітикою політичного життя і влади

- монарху не слід спиратися на тих, з ким разом він приходив до влади, бо вони вважають себе рівними йому, на тих, кого образив колись, бо помстяться, на тих, хто буде боятися його.

- наближай до себе найбільших ворогів

- спирайся на народ, а не на знать

- змінюй своїх прибічників, нехай вони не будуть політиками

- застосовуй насильство лише один раз - спочатку

- звертайся по допомогу до народу, люди більше тих, кому вони допомогли

- перемагай само зроблених, штучних ворогів, народ любить сильних

- політика не залежить ні від релігії ні від моралі

- для зміцнення держави всі засоби прийнятні

- прагнув об'єднання Італії

Макіавеллі відстоював людину борця, людину, яка творить себе, навколишнє середовище.

Найкращою формою правління вважав республіку, коли на чолі стоїть особа обрана на невизначений строк. Диктатура допускається лише при надзвичайному стані. Найгіршою формою правління вважав тиранію. Багато уваги Макіавеллі приділяв релігії, яка, на його думку, має грати певну роль в політиці. Надавав перевагу язичеству над християнством.

Література: [9, 10, 11]

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність міфологічної концепції політики?

2. В чому полягає сутність політичної думки античного світу?

3. Дайте характеристику соціально-політичним поглядам часів Середньовіччя.

4. Що нового вніс у вчення про політику Н.Макіавеллі?

5. В чому сутність проектів ідеального суспільства утопістів-соціалістів?

6. Які політичні ідеї були характерні для періоду ранніх буржуазних революцій?

Тема 3. Політика, політичні відносини та політичне життя суспільства

План

1. Політика як соціальне явище

2. Політика, як мистецтво

3. Основні функції політики

Політика (гр. роlitikе -- мистецтво управління державою) як соц. явище - багатобарвне та складне явище:

- це мистецтво управління д-вою;

- це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об'єднання гром-н)

- напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

- засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

П-ка як соц. явище і усвідомлена діяльність, спрямована на забезпечення сусп. процесів, їх регул-ня і розвиток в тому напрямі, якого прагне домінуюча або опозиційна група.

Об'єкт п-ки необмежаний, тому існує чимало видів п-ки: За сферою сусп. життя: ек-на, соц-на, куль-на, нац-на, За орієнтацією: внутрішня і зовнішня; За масштабами дії: міжнар., світова, локальна, регіональна; За носіями, суб'єктами: пол-ка д-ви, партії, сусп. рухів, сусп. організацій; За терміном дії: постійна й тимчасова; За цілями: нейтральна, нац. примирення, “відкритих дверей”, “залізної завіси”, компромісу, пол-ка однополюсного світу, багатополюсна пол-ка.

Політика (гр. роlitikе -- мистецтво управління державою) сфера людської діяльності з приводу влади.

Політика -- це не тільки наука зі своєю системою категорій, закономірностей і методів, а мистецтво, яке полягає в умінні використовувати наявні можливості, вміти приймати правильні й виважені політичні рішення як на основі теоретичних знань і перевірених історичною практикою логічних висновків, так і за допомогою уяви, інтуїції, творчої сміливості та ініціативи.

- уміння політика працювати з людьми, вибирати форми участі людей у політ житті, уміння вибирати засоби активації політ діяльності людей.

Об'єкт п-ки необмежаний, тому існує чимало видів п-ки:

За сферою сусп. життя: ек-на, соц-на, куль-на, нац-на,

За орієнтацією: внутрішня і зовнішня;

За масштабами дії: міжнар., світова, локальна, регіональна;

За носіями, суб'єктами: пол-ка д-ви, партії, сусп. рухів, сусп. організацій;

За терміном дії: постійна й тимчасова;

За цілями: нейтральна, нац. примирення, “відкритих дверей”, “залізної завіси”, компромісу, пол-ка однополюсного світу, багатополюсна пол-ка.

Політика як мистецтво -- це необхідний компонент дійового й емоційно-вольового життя політики, що істотно визначає її ефективність, характер методів, вибір тактики та професійне покликання політичного діяча. Роль мистецтва в політиці значна і зумовлюється ймовірнісним характером політичного процесу (неповнотою інформації про його вихідні умови, можливістю появи непередбачених чинників, невизначеністю кінцевих результатів і т.п.) Однак необхідно пам'ятати про те, що мистецтво політичної боротьби, політичного компромісу, політичної роботи з людьми та прийняття рішень, як і мистецтво здійснення всіх інших форм політичної діяльності, ніколи не повинно домінувати над теоретико-раціональними засадами політики. Треба також взяти до уваги, що мистецтво без міри -- це великий ризик виродження справжньої політики у брудне політиканство, у панування лише особистих амбіцій та властолюбства.

Основні функції політики

- задоволення інтересів усіх груп сус-ва.

- вирішення конфліктів і протиріч та створення цивілізованого діалогу між громадянами і державою.

- примус в інтересах сус-ва (напр. податки).

- включення людини у політичну діяльність.

- забезпечення соц-ек-ного та соц-пол розвитку всього сус-ва та окремої особи та ствердження на практиці прав громадян.

Питання для самоперевірки

Що таке політика? Яке місце вона займає у житті суспільства?

В чому полягає сутність взаємовідношень політики з іншими сферами суспільного життя?

Яку роль відіграє влада у політиці?

Що таке засоби та ресурси влади?

Які ви знаєте види влади. Чим відрізняється державна та політична влада?

В чому сутність розподілу влади?

Тема 4. Політична система суспільства. Держава - базовий інститут політичної системи суспільства

План

1. Політична система

2. Типи політичних систем

3. Типи політичних режимів

Політична система -- це цілісна, впорядкована система відносин, дій, ідей, методів і інститутів, зв'язаних з політикою, з її розробкою та практичним здійсненням. Політична система суспільства -- це складна, багатогранна система взаємин державних і недержавних соціальних інститутів, які виконують відповідні політичні функції для захисту інтересів певних класів та соціальних груп.

Сьогодні в політичній практиці можна виділити такі типи політичних систем: постіндустріальні, посткапіталістичні, перехідні, постколоніальні та ін.

Для постіндустріальної (посткапіталістичної) політичної системи на сучасному етапі характерні: функціонування парламентського механізму боротьби за владу; зростання рівня життя переважної більшості населення, спадання напруженості класової боротьби, ствердження соціального партнерства, посилення позицій громадянського суспільства, захист прав людини.

Для перехідного типу політичної системи (нинішні країни СНД, кр. Сх. Європи) характерні такі риси, як: надмірна політизація народних мас, поява демократичних інститутів та ін. Дем. елементів у сус-ві разом з існуванням залишків тоталітаризму та командно-адміністративної системи. Ця обставина призводить до посилення боротьби за владу, яка в суспільстві все більше набирає форми міжпартійної боротьби. В суспільстві поширюються крайньорадикальні погляди “лівого” й “правого” спрямування, посилюється націоналізм. Перех. тип пол. с-ми характер-ся також швидким зниженням рівня життя народу, руйнуванням його духовності, стрімким зростанням злочмнності тощо.

Постколоніальна пол. с-ма хар-ся: великим розмоїттям пол. режимів і форм держ. правління, низьким рівнем життя народу, початком становлення в більшості країн кап. відносин, їхнім відривом від натураль. ек-ки, пасивністю широких мас через їхню злиденність і неграмотність тощо.

Політ система сусп-ва:поняття і структура

Політична система суспільства - відносно новий термін, з'вився в 50-60-х рр., тому що необхідність його появи відбивала різке розширення сфери політики, збільшення кількостя політичних організацій.

Політична с-ма - інтегрована сукупність:

- політ відносин в сус-ві

- політ інститутів

- норм політ життя

- політ культури сус-ва

- політ режимів... які забезпечують в сус-ві соціальну стабільність та соц порядок.

У вузькому значенні це держава та державні інструменти.

політичні відносини - ті відносини в сус-ві, що виникають з приводу влади. Виступають на різних рівнях (у масштабі держави, регіону, глобальному м)

Мають різні форми: співробітництво, компроміс, суперництво, бортьба...

політичні інститути - держава, партії, суп організації - всі вони виникають щоб виражати та захищати інтереси лудей

норми політ життя - правові (закони, укази, акти), астутні, неписані політичні традиції (протистояння лібералів та консерваторів), етико-моральні норми політики (чесність, благородство, терпимість, відповідальність)

політична культура - існування в сус-ві певних поглядів та ідей

політичний режим - сукупність методів та засобів політичного владарювання

Література: [11, 14, 16]

Питання для самоперевірки

Що являє собою політична система суспільства?

Назвіть та охарактеризуйте типи сучасних політичних систем.

Що таке політичний інститут?

Які ви знаєте політичні інститути суспільства ?

Яку роль виконують політичні інститути у суспільстві?

Які ознаки має держава?

Тема 5. Основні політичні режими счасності. Демократія: сутність, форми та роль у суспільстві

План

1. Демократія та її різновиди

2. Меритократія

3. Охлократія

4. Тимократія

політичний політика відносини режим

Демократія - заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип д-ви, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, можливості для діяльності різних пол. сил, контроль а діями органів влади.

аристократія - влада кращих

технократія - влада спеціалістів та професіоналів

теократія - влада церкви

Мерітократія, тимократія, охлократія

Мерітократія (від лат. meritus-гідний і гр. kratos-влада)одна з елітарних концепцій у західній пол. науці, в основу якої покладенно принцип індивідуальної заслуги у здійснені пол. влади і соціального управління. Засновником є англ. Соціолог Мітчел Янг.

Тимократія (від гр. timos-ціна,честь, kratos-влада) особлива форма олігархії у стародавній Греції; правління, за яким державною владою належало привелійованій більшості з високим майновим цензом. Т. означало практику поділу громадян відповідно до майнового цензу, коли визначалось розміри грошових платежів, військова повиність, що суттево впливало на відповідні пол. права. Охлократія (від гр. ochlos-натовп, kratos-влада) тимчасова або більш-меньш тривале домінування в пол. житті суспільства натовпу, ; один із способів здійснення пол. влади, що суттево доповнює кризові пол. режими.О.стає можливою за умови відсутності легітимного державного управління, в ситуації без владдя, деструкції механізмів регулювання сусп. життя.

Література: [20, 21, 24]

Питання для самоперевірки

Які критерії визначають зміст політичного режиму?

В чому суть тоталітаризму?

Що являє собою авторитарний політичний режим?

Чим відрізняється авторитарний політичний режим від тоталітарного?

В чому суть ліберального політичного режиму?

Які значення має термін “демократія”?

Змістовий модуль 2

Тема 6. Політичні партії та групи інтересів

План

1. Політичні партії та суспільно-політичні об'єднання

2. Еволюція політичних партій

3. Види політичних партій

Політична партія -- це організація, що об'єднує на добровільній основі найбільш активних представників тих чи інших класів, соціальних верств і гуртів.

Або - організована група однодумців, що представляє частину інтересів народу, моє свою програму та статут і ставе своєю метою прихід до влади.

Класифікація за соціальною базою апртій, за ідеологічним спрямуванням, правлячі та опозиційні.

Політичні партії, як правило, мають свою програму, систему цілей, які вони активно пропагують та захищають, більш-менш розгалужену організаційну структуру, покладають на своїх членів певні обов'язки та встановлюють норми поведінки.

До основних функцій політичних партій у суспільстві належать: представництво соціальних інтересів, соціальна інтеграція, політична соціалізація, створення ідеологічних доктрин, боротьба за державну владу й участь в її здійсненні, розробка політичного курсу, формування громадської думки тощо.

Партійні системи бівають одно- дво- та багатопартійні.

Громадські організації це статутно оформлені об'єднання громадян, а рухи - ні.

Основні напрямки:

- право радикальні ОУН., УНА-УНСО

- націонал-демократичні: Рух, Демократична п.

- ліберально-центриські: Наша Україна, ЄДа

- лівий напрям КПУ, Соціалістична, Селянська

Виникнення та еволюція політичних партій.

Відомий німецький політолог М. Вебер виділяв три періоди в розвитку партій як суб'єктів політичної діяльності: у XVI--XVII ст. в Європі -- це аристократичні групи, що об'єднували невелику кількість представників політичної еліти; у XVIII--XIX ст. -- це вже політичні клуби, що орієнтувалися на залучення до активної політичної діяльності людей, впливових не тільки в політиці, а й в інших життєво важливих сферах суспільного життя; у ХІХ--ХХ ст. формуються сучасні масові партії.

Відмінність політичних партій від груп інтересів, суспільних організацій, груп тиску.

Політична партія - це організація, що об'єднує на добровільній основі найактивніших представників тих чи інших класів, соціальних верств та груп.

Громадсько-політичні рухи та організації існують у всіх розвинених демократичних сус-вах. Від державних інститутів вони відрізняються тим, що не мають жодних владних повноважень. Від політичних партій, бо не мають на меті оволодіти державною владою, хоча їхня діяльність за певних умов може набирати політичного характеру.

Суспільні рухи й організації - це масові добровільні об'єднання, що виникають у результаті волевиявлення громадян на основі їхніх спільних інтересів.

Література: [26, 28, 29]

Питання для самоперевірки

Що являє собою політична партія?

Які функції виконує політична партія?

Назвіть основні типи політичних партій?

Що таке партійна система?

Які типи партійних систем ви знаєте?

Що являє собою група інтересів?

Які ви знаєте різновиди груп інтересів?

Тема 7. Політичне лідерство та політичні еліти

План

1. Поняття політичного лідерства

2. Політичні еліти

3. Оновлення еліт

Особистість, яка претендує на лідерство, повинна мати певні соціально значущі риси, які формуються в процесі її взаємодії з іншими людьми. Вебер виокремлює 3 типи лідерства: 1) традиційне лідерство - це право на лідерство, належність до еліти, віра у святість традицій. Воно базується на вірі підлеглих у те, що влада законна, оскільки вона існувала завжди, і ця влада пов'язана з традиційними нормами, на які посилається правитель; 2) харизматичне лідерство хар-ся вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість. Широкі маси населення вірять у те, що такий лідер покликаний самим життям виконувати якусь виняткову місію, тому вони бувають навіть фанатично віддані такій людині; 3)раціонально-легальне лідерство означає появу в суспільному житті політ. лідера через демократичні процедури виборів, що відповідають вимогам закону. Обраному лідеру надаються широкі повноваження, за будь-які зловживання він нестиме відповідальність перед виборцями.

Принципи висування лідерів в дем сус-ві

відкритість

гласність

альтернативність

легальне змагання

Критерії оцінки популярності та ефективності діяльності лідера в сучасній Україні

Критеріями є слідуючи питання: що конкретно той чи інший політик для економічного росту держави, для покращення благопочуття кожного конкретного громадянина та його вплив на імідж України на зовнішньому ринку.

Сутність і типологія політичних лідерів.

Лідер -- особа, яка здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, що спрямована на задоволення інтересів даного суспільства.

М.Вебер. Він виокремлює три типи лідерства:

Традиційне лідерство -- це право на лідерство, належність до еліти, віра у святість традицій (характерно в основному для “доіндустріального суспільства”). Традиційне лідерство базується на вірі підлеглих у те, що влада законна, оскільки вона існувала завжди, і ця влада зв'язана з традиційними нормами, на які посилається правитель, організовуючи свою діяльність.

Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість. Широкі маси населення свято вірять у те, що такий лідер покликаний самим життям виконувати якусь виняткову місію, а тому вони бувають навіть фанатично віддані такій людині. Раціонально-легальне лідерство означає появу в суспільному житті політичного лідера через демократичні процедури виборів, обумовлених законом. У цьому випадку демократичним шляхом обраному лідеру надаються широкі (згідно з законом) повноваження, за зловживання й порушення яких він несе відповідальність перед виборцями.

Література: [15, 18, 20]

Питання для самоперевірки

Що таке лідерство взагалі?

Що таке політичне лідерство?

Назвіть основні концепції політичного лідерства.

Типи політичного лідерства.

Роль політичних лідерів у сучасному суспільстві.

В чому полягає суть теорії політичних еліт Г. Москі та В. Парето?

Які ви знаєте тенденції розвитку політичної еліти?

Тема 8. Політична свідомість як політична культура

План

1. Політична свідомість

2. Компоненти політичної свідомості

3. Політичні культури

Політична свідомість -- це поняття, яке включає в себе політичні ідеї, погляди, уявлення, традиції, соціально-політичні почуття народу.

Політична свідомість завжди конкретно історична, вона відбиває інтереси конкретних людей в конкретній країні з певним рівнем економічного й духовного розвитку.

Компоненти політичної свідомості:

- політичні знання та сформовані на їхній основі типові політичні уявлення функціонують на двох рівнях: буденному та теоретичному. Буденна політична свідомість -- це сукупність ідей, уявлень та знань, які виникають з буденної практики того чи іншого класу. Буденна політична свідомість характеризується чітко вираженими соціально-психологічними рисами: соціальними почуттями, настроями, емоціями, імпульсивністю, гостротою сприйняття політичних процесів, подій та рішень.

Більш високим рівнем політичної свідомості можна вважати політико-теоретичну свідомість. Вона являє собою сукупність ідей, уявлень, поглядів, знань та вчень, що виникають на основі наукового дослідження політичних відносин.

Політична культура

-- це культура політичного мислення і політичної діяльності, ступінь цивілізованості характеру і способів функціонування політичних інститутів, організації всього політичного життя у суспільстві. Політичну культуру можна визначити як політ свідомості та політ знань.

Політична культура знаходить свій вияв у діяльності держави, політичних партій, політичних рухів, суспільних організацій, трудових колективів, окремих громадян, у демократії, конституції, в системі правових норм, у ставленні до них громадян держави.

Політичні субкультури

Дуже специфічною є молодіжна політ. субкультура: перевага таких цінностей, як можливість спілкування і якість життя. Водночас для старших поколінь найбільшою цінністю залишається матеріальний достаток. Підтипи політ. субкультур: 1)тоталітарно-авторитарна; 2)адаптаційна (ухилення від показань заради збереження комфорту); 3)активістсько-демократична; 4)радикальна (екстремістська)-антилегітимність мислення.

Політична культура та національні політичні традиції

Політична культура -- або система знань та переконань людини, її принципів та політичних норм, або рівень політичної свідомості та активності людини, характер її політичної діяльності.

Література: [19, 20, 24]

Питання для самоперевірки

Що таке політична свідомість?

Назвіть основних носіїв політичної свідомості?

Які ви знаєте типи та рівні політичної свідомості?

Що таке масова свідомість та чим вона відрізняється від звичайної свідомості?

Що таке політична ідеологія?

Що таке політична культура?

Дайте визначення політичної соціалізації.

Тема 9. Соціально-політичні ідеї і течії у сучасному світі

План

1. Еволюція ліберальних ідей

2. Розвиток консерватизму

3. Політичний екстремізм

Термін «лібералізм» (лат. лібераліз - вільний) почали активно вживати у першій половині XIX ст., тоді ж виникли перші політичні партії лібералів. Але ідеологія лібералізму сягає своїм корінням у XVII--XVIII ст. У її творення значний внесок зробили такі видатні мислителі, як ДЛокк, Ш.Монтеск'є, І.Кант та ін.

Ліберали обгрунтували буржуазні права й свободи, передовсім свободу особи, промислової конкуренції, недоторканості приватної власності. Лібералізм -- це індивідуалістська система поглядів, перевага в ній надається потребам і правам окремої людини. Але індивідуалізм цей не набуває абсолютного характеру. Основні риси лібералізму:

Економіка:

- свобода праці та вир-ва

- вільний вибір форм ек життя

- свобода ринку та конкуренції

- недоторканість прив власності

Культура:

- надання людському розуму повної свободи

- без обмежень для розвитку науки

- свобода совісті, свободі слова...

Політика

- правова держава

- розвиток місцевого самоуправління

- політ права і свободи всім

- засудження революції, заохочення еволюції

- держава виконує роль нічного сторожу

Найбільшого розквіту лібералізм досяг в Великобританії та США.

Поте системна криза капіталізму 30-х років, криза соціальних відносин та за ними й політична криза призвели до необхідності перегляду політики лібералізму та появи неолібералізму.

Соціальному лібералізму або неолібералізму, що прийшов на зміну класичному варіанту, були вже притаманні ідеї посилення ролі державних органів у суспільному житті, створення «держави загального добробуту». Така держава мусила була запобігати соціальним конфліктам, допомагати найбільш знедоленим верствам суспільства, активно втручатись в економічне життя через податки, бюджет, планування.

У сфері економічної політики прихильники неолібералізму обстоювали необхідність збереження змішаної економіки, рівноправності різних форм власності, життєздатність яких мав визначити ринок.

Яскравим прикладом неолібералізму була політика Рузвельта з 1932 по 1941 рр.

Консерватизм та неоконсерватизм як політичні доктрини

Це одна з найбільш популярних доктрин. Слово консерватизм походить від латинського слова зберігати, охороняти. Загалом концепція косерватизма походить від Платона, Ніцше.

Макіавеллі, Арістотеля. Але виник він як реакція на французьку революцію.

Переконання: за монархію, середньовічну гармонію... Поступово реформувався від зброї феодалів на зброю буржуазії...

- проти безмежного панування ринку

- проти надмірного зростання техніки

- відкидали саму можливість встановлення рівності людей у сус-ві

- вороже ставлення до революцій

- беззаперечне визнання авторитету влади

- проста людина не здатна управляти

- проти будь-якого прояву демократизму

Великі зміни у середині ХХ ст.

- неоконсервативна революція

- хвилювання про екологічний стан

- проти засилля бюрократизму

Поява неоконсерватизму. Він виражає інтереси середнього класу.

Основні риси:

Економіка

- заміна ліберальної моделі розвитку монетариською

- стимулювання ринкових відносин

- стимулювання приватного підприємництва

- стимул. дрібного та середнього бізнесу

- збільшення ролі персоналу в бізнесі

Соціальний аспект:

- реалізм та жорстка економія

- скорочення соціальних програм

- відкидання будь-якої зрівнялівки

Політика

- посилення елітарних тенденцій, професіоналізм

- антибюрократичні ідей (скорочення адм апарату)

- пошуки підходів для створення більш гнучких структур влади

- зміцнення законності та порядку в сус-ві

Політичний екстремізм

Екстремізм -- це схильність у політиці та ідеології до крайніх поглядів і дій. ккстримізму властиве цілковите заперечення іншої думки, відмова йти на компроміс та радикальні методи дій. Екстремізм традиційно поділяється на лівий та правий.

Ліві екстремісти у своїх поглядах поділяють ідеї марксизму-ленінізму та інших лівих течій (анархізм, лівий радикалізм), критикують капіталізм за нерівність та експлуатацію, а соціалізм за м'якотілість та відмову від калсової боротьби.

Праві екстримісти Критикують капиталызм за «занепад» моралі, наркоманію, егоїзм, споживацькі настрої, засилля «масової культури», відсутність «порядку» тощо. Найбільшим правоекстремістським рухом є фашизм.

Соціалізм, як політична течія

Основною ідеєю соціалізму(вчення К.Маркса і Ф.Енгельса, що виникло наприкінці 40-х р XIX ст.) є звільнення та розкріпачення людини через класову боротьбу на шляху до соціалістичного безкласового сус-ва рівних. Майбутнє людства лежить в диктатурі пролетаріату за умов соціалізму, а пізніше перехід до комунізму.

Не всі ідеї соціально-політичної концепції марксизму витримали перевірку часом. Проте й нині залишаються актуальними діалектичний метод аналізу суспільних явищ, ідеї соціальної справедливості та солідарності, положення про те, що вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх, ідеї соціальної демократії.

Фашизм та неофашизм

Фашизм -- це войовничий антидемократизм, расизм і шовінізм, що доведені до істерії, звеличення тоталітарної держави. Характерною рисою ідеології фашизму було «вчення» про арійську вищу расу й концепція нації як вищої й вічної реальності, яка базується на спільності крові. Фашисти всі нації ділили на вищі й нижчі, уважаючи, що вищі нації повинні панувати над нижчими й нещадно подавляти будь-які спроби їхнього опору. Уся економічна і соціальна система фашизму базувалася на пануванні монополістичного капіталу під жорстким контролем держави. Фашизм виступав за інтеграцію всіх верств населення в расове або корпоративне суспільство, в якому трудящим належала роль «виробничого капіталу». Під час панування фашистів було заборонено страйки, а створені ними «профспілки» стали засобом контролю над робітниками.

Література: [29,30,31]

Питання для самоперевірки

В чому полягає суть традиційного та нового консерватизму?

В чому полягає суть сучасного лібералізму?

Соціально-політичні концепції комуністичного та соціал-демократичного рухів.

Соціально-політичні ідеї анархізму, троцькізму та “нових лівих”.

Що уявляють собою концепції постіндустріального суспільства та соціальної держави?

Як пов'язані політика та релігія?

Дайте характеристику соціально-політичній доктрині католицизму.

Особливості соціально-політичної доктрини православ'я.

Соціальна ідеологія ісламу та її вплив на політику.

Список літератури

1. Конспект творческого студента по курсу политологии. На тему "Политическая система общества" [Електронний ресурс]. ОНАХТ 2007.

2. Конспект творчого студента з курсу "Політологія". На тему "Демократія, як форма і спосіб організації суспільно-політичного життя" [Електронний ресурс] О. ОНАХТ 2007.

3. Конспект творчого студента по політології на тему "Політичні процеси та конфлікти" [Електронний ресурс]. О. ОНАХТ 2007.

5. Методичні вказівки до практичних занять з курсу "Політологія" [Електронний ресурс. О. ОНАХТ 2011.

6. М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарчук, Н. Бровинська Основи демократії [Текст]. К Ай Бі. 2002. 684 с.

7. Брегеда А.Ю. Основи політології [Текст]. К. КНЕУ. 2000. 312 с.

8. Кирилюк Ф.М., К. Антоненко В.Г., Безверха Г.І., Білоус В.С. Основи політології [Текст]. Либідь. 1995. 336 с.

9. Агафонов Ю.А. Визнер С. В, Самыгин С.И, Шило С.И, Щербакова Л.И. Основы политологии (Текст]. Ростов н/Д "Феникс" 2000. 448 с.

10. Политическая социология[Текст]. Ростов н/Д Феникс. 2001. 640 с.

11. Гриневецкий С.Р., Левчук В.В., Паламарчук В.В., Ангелов Г.В. Политологические теории и политические технологии [Текст]. О. Астропринт. 2008. 472 с.

12. Ирхин Ю.В. М.Политология. Изд-во РУДН 1996. 463 с.

13. Ирхин Ю.В., Зотов М. В.Д., Зотова Л.В. Политология [Текст] . Юристъ 2001. 511 с.

14. Матвеев С.А., Буланенко Л. С., Михеев С.А. Политология [Текст]. Харьков Одиссей. 2000. 336 с.

15. Матвеев С.А., Буланенко Л. С, Политология [Текст]. Харьков "Одиссей" 2002. 336 с.

16. Михеев С.А. Матвеев С.А., Х Буланенко Л.С., Михеев С.А. Политология [Текст]. Одиссей 2006. 320 с.

18. Политология [Текст]. Одиссей 2004. 336 с.

19. Политология [Текст]. М. ЦЕНТР 1996. 288 с.

20. Политология [Текст]. М. Акалис. 1998. 278 с.

21. Самыгин С.И., Самыгин П.С. Политология для технических вузов [Текст]. Ростов н/Д Феникс. 2002. 384 с.

22. Политология [Текст]. М. Центр. 1997. 224 с.

23. Мельник В.А.Политология [Текст]. Мн Выш.шк. 2002. 523 с.

24. Політична географія і геополітика [Текст]. К. Либідь. 2007. 255 с.

25. Гелей С.Д., Рутар С.М. Политология [Текст]. Львів. Світ. 2001. 384 с.

26. Дзюбко І.С., Левківський К.М, Андрущенко В.П., Горбатенко В.П. Политология [Текст]. К. Вища шк. 2001. 415 с.

27. Левківський К.М., Піча В.М., Хома Н.М. Политология [Текст]. Л. "Новий Світ-2000". 2007. 476 с.

31. Матвєєв С.А., Х. Буланенко Л.С. Політологія [Текст]. Одиссей 2008. 272 с.

32. Погорілий Д.Є. Політологія [Текст]. К. ЦУЛ, Інкос 2008. 432 с.

33. Рудич Ф.М. Політологія [Текст]. К. Либідь. 2005. 480 с.

34. Холод В.В. Політологія [Текст]. Політологія [Текст]. Суми Університ. книга 2006. 480 с.

35. Штанько В.І.,Чорна. Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тіхонова Л.А. Політологія [Текст]. К. ЦУЛ, ІНКОС. 2007. 288 с.

36. Політологія [Текст]. К. Академія 2008. 568 с.

37. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин [Текст]. Либідь. 1997. 176 с.

38. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях[Текст]. К. Укр.-фін. Ін-т менед. і 1999. 161 с.

39. Політологія. Кінець Х1Х - перша половина ХХ ст. Хрестоматия [Текст]. Львів. Світ. 1996. 800 с.

40. Кирилюк Ф.М., Конверський А.Є., Білик В.Ф., Цвих В.Ф. Політологія. Навчально- методичний комплекс. [Текст]. Центр навч. л-ри. 2004. 704 с.

41. Політологія. Терміни. Поняття. Персоналії. Схеми.

Таблиці. [Текст]. К. Львів Каравела, Новий Світ. 2001. 320 с.

42. Андрущенко В.П., Афанасенко В.С., Воробйов Є.М., Горлач М.І. Політологія: наука про політику [Текст]. К.-Х. Єдінорог. 2002. 640 с.

43. Політологія: у запитаннях та відповідях [Текст]. К Вища школа 2003. 263 с.

44. Гелей С., Рутар С. Політологія[Текст] Політологія [Текст]. К Знання. 1999. 427 с.

45. Юрій М.Ф. Політологія[Текст]. К. Дакор., КНТ. 2006. 416 с.

46. Практикум з політології [Текст]. К. Вид. 2006. 622 с.

47. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика[Текст] . К. Либідь. 2003. 176 с.

48. Павлов О.І. Тенденції розвитку цивілізації у контексті глобалізації [Текст]. О. Астропринт. 2011. 288 с.

49. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології для тих, хто прагне успіху [Текст]. К. Вища шк. 1996. 179 с

50. Васильєва-Чекаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1944-1996 рр.)[Текст]. К. Освіта. 1998. 176 с.

Размещено на Allbest.ru