Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ВИБОРЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ НА ПРИКЛАДІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ТА ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ

Спеціальність: Політичні інститути та процеси

Гуйтор Микола Миколайович

Чернівці, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вільні вибори, будучи індикатором демократичності політичного процесу, покликані здійснювати рекрутування політичної еліти, об'єднувати населення навколо ідей та програм, запропонованих політичними силами, налагоджувати взаємодію законодавчої та виконавчої гілок влади. Окрім того, вони можуть виступити інструментом розв'язання політичного конфлікту чи подолання кризи. За таких умов вибори формують серед населення відчуття можливості впливати на суспільно-політичне життя країни, визначати пріоритети внутрішньої та зовнішньої політики.

За сімнадцять років свого існування як незалежної держави Україна досить далеко відійшла від старої тоталітарної моделі псевдовиборів з єдиним кандидатом від „блоку комуністів і безпартійних“. Оскільки Україна намагається позбутися залишків тоталітарної моделі регіональної командно-адміністративної політики, то органи державної влади та окремі суб'єкти виборчого процесу прагнуть враховувати у своїй діяльності запити населення. Виконавча влада практично не має колишніх можливостей примусити виборців віддати свої голоси за того кандидата, котрого вона призначить. Натомість з'являються нові можливості, що дають змогу політичним силам впливати на результати виборів, і не лише шляхом підміни вмісту виборчих урн, а й за допомогою формування думок електорату, потрібних кандидатам, партіям/блокам. Саме ці засоби і є виборчими технологіями.

В українській політичній науці на загальнонаціональному рівні проблема виборчих технологій досліджується, однак поки що відсутні ґрунтовні наукові роботи з аналізом особливостей застосування виборчих технологій щодо регіонів та з вивченням специфіки їх використання в регіональних виборчих кампаніях (до місцевих рад). Тому дослідження як специфіки окремих областей, так і особливостей виборчих кампаній допомагає виробляти та корегувати державну політику щодо регіонів, оцінювати її ефективність, дозволяє суб'єктам виборчого процесу заручатися підтримкою населення.

На заході України багато спільних рис мають такі області як Чернівецька та Закарпатська. По-перше, вони є поліетнічними. Причому ця поліетнічність пов'язана як з географічною специфікою регіонів так і з подіями, які відбувалися у різні історичні часи на їх території. По-друге, обидві області є прикордонними. По-третє, вони є територіально невеликими та мають, порівняно з іншими регіонами, незначну кількість населення. Саме поліетнічний склад і відносно незначна кількість виборців Чернівецької та Закарпатської областей створюють зручні умови для випробування тих виборчих технологій, які згодом можна застосовувати у регіонах, що фактично визначають результати виборів в Україні. Більше того, обидві області, на думку окремих дослідників, виступають моделлю електоральної карти України. Тобто електоральна поведінка їх населення в різних районах дозволяє моделювати й прогнозувати аналогічну поведінку цілих великих регіонів України. Відповідно, дослідження специфіки застосування виборчих технологій у Чернівецькій та Закарпатській областях порівняно з особливостями виборчих кампаній на загальнонаціональному рівні дає змогу системно підійти до розуміння виборчих технологій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження розроблялася у рамках науково-дослідної роботи кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і пов'язана з комплексною науково-дослідною темою „Політичний розвиток: проблеми теорії і практики“ (номер державної реєстрації - 0104U004284).

Мета і завдання дослідження. Автором поставлено за мету здійснити системне вивчення виборчих технологій через порівняння особливостей їхнього застосування на загальнонаціональному та регіональному (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей) рівнях.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

- оцінити ступінь наукової розробки теми та визначити теоретико-методологічні підходи до аналізу виборчих технологій;

- запропонувати визначення поняття „виборча технологія“, проаналізувати складові елементи виборчої технології та визначити взаємозв'язки між ними;

- з'ясувати специфіку електоральної поведінки населення Чернівецької та Закарпатської областей та чинники, що її визначають;

- проаналізувати особливості маніпулятивного впливу на виборців;

- простежити еволюцію виборчих технологій в Україні;

- порівняти застосування виборчих технологій у президентських виборчих кампаніях 1991-2004 рр. на загальнонаціональному та регіональному (Чернівецька та Закарпатська області) рівнях;

- здійснити порівняльний аналіз виборчих технологій, які застосовувалися в парламентських виборчих кампаніях 1994-2007 рр., у спектрі взаємодії центр - регіон (Чернівецька, Закарпатська області);

- спрогнозувати тенденції застосування виборчих технологій в Україні. Об'єктом дисертаційного дослідження виступають виборчі процеси в Україні.

Предметом дослідження є регіональні особливості застосування виборчих технологій в Україні під час президентських та парламентських виборчих кампаній (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей).

Хронологічні рамки дослідження визначені періодом 1991-2007 рр.

Нижня межа обумовлена набуттям Україною статусу незалежної держави та проведенням перших президентських вільних виборів. Верхня хронологічна межа дослідження завершується парламентською виборчою кампанією 2007 р.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склало поєднання наукових підходів, які дали змогу комплексно дослідити регіональні особливості застосування виборчих технологій в Україні. Зокрема, автором найбільш широко використано засади структурно-функціонального, інституційного, біхевіорального підходу, які допомогли проведенню всебічного аналізу поставлених проблем.

Застосовано також низку загальнонаукових та спеціальних політологічних методів. Зокрема, описово-індуктивний аналіз, політико-правовий та порівняльно-правовий методи використовувалися для дослідженні українського законодавства, на основі якого відбувалися виборчі процеси. Системний та інституційний методи допомогли з'ясувати місце і роль виборчих технологій у політичній системі та в політичному процесі, дослідити діяльність тих політичних інститутів, які мають стосунок до виборчих процесів. За допомогою порівняльного методу проаналізовано спільне та відмінне у застосуванні виборчих технологій під час різних виборчих кампаній, простежено трансформацію виборчих технологій в Україні в цілому та на регіональному рівні. Під час розгляду архівних матеріалів окремих партій використовувався метод неформалізованого аналізу документів. Івент-аналіз автор застосовував для висвітлення окремих дій політичних сил під час виборчих кампаній.

Концептуальне застосування вищезгаданих підходів дало змогу сформувати методологічну основу та реалізовувати принципи логічної несуперечливості, конкретності, об'єктивності та повноти у дисертаційному дослідженні.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається актуальністю пропонованої проблеми та зумовлена сукупністю поставлених мети і завдань, а також обраними автором засобами їх розв'язання. У роботі вперше у вітчизняній науці проведено системний політологічний аналіз застосування виборчих технологій у президентських та парламентських кампаніях на регіональному (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей) рівні.

В межах здійсненого дослідження автором одержано низку результатів, котрі окреслюють його наукову новизну:

- визначено основні фактори, які здійснюють вплив на електоральну поведінку населення Чернівецької та Закарпатської областей, проаналізовано їх специфіку та значимість;

- запроваджено авторське визначення терміну „виборчі технології“;

- запропоновано періодизацію розвитку виборчих технологій в Україні;

- досліджено поточні архівні матеріали частини політичних сил (у Чернівецькій та Закарпатській областях), що дозволило детально проаналізувати застосування ними як внутрішніх організаційних технологій, так і політико-психологічних технологій впливу на виборців на регіональному рівні;

- простежено еволюцію застосування виборчих технологій на регіональному та загальнонаціональному рівнях з 1991 до 2007 р.;

- з'ясовано причини та обставини широкого застосування політичними силами маніпулятивних технологій;

- аргументовано, що в наступних виборчих кампаніях будуть широко застосовуватися маніпулятивні технології із використанням різних психологічних впливів на підсвідомість виборців;

- доведено, що нинішні політичні партії тяжіють до уніфікації та централізації в своїй діяльності і це призводить до ігнорування інтересів та запитів регіонів.

Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною і полягає у можливості їх застосування з науково-дослідною, навчальною та прикладною метою.

Узагальнення можуть мати практичне значення для працівників владних структур, суб'єктів виборчого процесу, журналістів. Матеріали дослідження можуть використовувати громадські організації для просвітницької діяльності з метою зменшення впливу маніпулятивних технологій, а також політичні партії у виборчому процесі загальнонаціонального та регіонального рівнів. Окремі результати роботи будуть корисними для переосмислення і вдосконалення виборчого законодавства. Результати дисертаційного дослідження вже знайшли належне застосування під час розробки для студентів спеціальності „політологія“ курсів „Сучасні виборчі технології“, „Технології виборчого процесу“ та можуть використовуватись для читання таких курсів, як „Політична реклама“, „Технології політичного процесу“, „Паблік рилейшнз“, а також при розробці методичних і навчальних посібників, підготовці аналітичних доповідей тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на науково-методичному семінарі та засіданні кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Окремі позиції та висновки доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема, на всеукраїнській науковій конференції „Політичний процес в Україні у 2004 році: регіональні аспекти“ (лютий 2005 р., м. Львів), міжнародній науково-практичній конференції „Україна-Білорусь: політичні, економічні та культурні аспекти взаємин“ (квітень 2005 р., м. Чернівці), міжнародній науковій конференції „Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів“ (вересень 2007 р., м. Чернівці), міжрегіональній науково-практичній конференції „Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 р.“ (листопад 2007 р., м. Львів).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, результати, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення у семи публікаціях, чотири з яких надруковані у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України. Одна стаття вийшла друком у співавторстві з А.М. Круглашовом.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків (178 сторінок), списку використаних джерел (256 позицій на 21 сторінці) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність дисертаційної роботи, окреслені мета і завдання, визначено предмет, об'єкт, а також методологічна основа дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, зв'язок дисертації з науковими програмами та темами, показано апробацію результатів дослідження, структуру роботи.

У першому розділі „Стан наукової розробки проблеми дослідження“ розглядається джерельна база, аналізується ступінь наукової розробки та визначається методологічна база проблематики виборчих технологій, порівнюються основні підходи до визначення поняття „виборча технологія“.

У першому підрозділі „Теоретично-методологічні підходи до вивчення виборчих технологій“ міститься розгляд основних методологічних підходів до аналізу виборчих технологій (інституційний, структурно-функціональний, біхевіоральний).

Для глибшого розуміння сутності виборчих технологій операціоналізовано ряд понять: „політичний процес“, „вибори“, „виборчий процес“, „виборча кампанія“, „передвиборча кампанія“, „передвиборча технологія“. У підрозділі сформульовано власний підхід автора до наукового використання поняття „виборчі технології“. Їх пропонується визначати як сукупність методів, прийомів, процедур організації виборчого процесу, в межах якого реалізовується система засобів організованого, планового та ситуативного політико-психологічного впливу на виборців з метою формування їх електоральної поведінки. В структурі виборчих технологій пропонується виділяти два складових елементи. Перший з них - технології виборчого процесу (зовнішні організаційні), за допомогою яких здійснюється організація, контроль та корегування виборчим процесом, забезпечуються у ньому рівні права кандидатам, партіям, блокам. Другий - технології виборчої кампанії, які включають внутрішні організаційні технології, що орієнтовані на налагодження чи покращення штабної роботи та технології політико-психологічного впливу на виборців.

У другому підрозділі „Особливості маніпуляції електоратом у виборчих процесах“ розглянуто різні типології маніпулятивних технологій (оперативні, стратегічні; жорсткі, м'які; технології створення, просування, руйнації, захисту іміджу політика, партії, політичної сили) та проаналізовано зміст маніпулятивного впливу на виборців. В рамках іміджевих технологій досліджено технології „двійників“ чи „клонування“, використання церкви в ролі виборчої технології, псевдонапади на кандидатів, створення благодійних фондів „під кандидата“, договір з виборцями, розповсюдження чуток.

Зазначено, що значний вплив на населення мають засоби масової інформації, які часто виступають інструментом маніпуляції. Одним із методів політичної реклами, яка розміщується в ЗМІ, є вкрай небезпечне нейролінгвістичне програмування, яке має на меті приховане управління людською свідомістю за допомогою лінгвістичних конструкцій, архетипів, візуальних зображень.

Особливе місце у маніпуляції електоратом займає технологія „спін-майстер“ чи „спін-лікар“. Оскільки застосування спін-процедур щодо однієї події різними політичними силами призводить до формування віртуальної чи викривленої події, то населення не може об'єктивно оцінювати ситуацію під час виборчої кампанії.

Щодо процесу маніпуляції електоральною поведінкою, то його особливістю є утискування інтересів особистості. Технології маніпуляції несуть серйозну загрозу психічному здоров'ю як окремої особистості, так і суспільства в цілому.

У третьому підрозділі „Джерельна база дослідження“ здійснено аналіз використаних джерел. Джерельну базу дисертаційної роботи становить широке коло матеріалів, яке систематизоване автором наступним чином. Першу групу джерел складають офіційні законодавчі документи, що визначають правові основи виборчих процесів в Україні та регулюють порядок діяльності суб'єктів виборчого процесу, регламентують структуру виборних органів.

Другу групу джерел становлять партійні документи та архівні матеріали регіональних відділень політичних партій.

До третьої групи джерел належать статистичні дані, результати соціологічних досліджень та експертних опитувань. Сюди ж віднесено особисті спостереження автора та усну інформацію, отриману ним від людей, які професійно займаються виборами.

Четверту групу джерел утворюють друковані, візуальні, аудіо- та аудіовізуальні рекламні матеріали політичних партій та кандидатів на пост Президента України.

До п'ятої групи джерел віднесено українську періодику, яка найбільш повно представлена такими інформаційно-аналітичними виданнями, як „День“, „Дзеркало тижня“, „Політика і культура“ тощо.

Останню, проте не менш важливу групу використаних джерел, становлять інтернет ресурси. Передусім це інформаційні матеріали, розміщені на веб сторінках Президента України, Верховної Ради України, Центральної виборчої комісії. Використовувалися веб портали навчальних закладів, наукових установ, бібліотек: Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, Львівського національного університету ім. І. Франка, Національного інституту стратегічних досліджень. Зазначимо інтернет ресурси аналітичних організацій та мережевих ЗМІ: Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Комітету виборців України, Інституту виборчого права, Агентства моделювання ситуацій, Київського центру політичних досліджень і конфліктології, інтернет видання „Українська правда“, УНІАН тощо. Значна роль у науковій розробці проблематики дослідження належить представникам західної політичної науки: Є. Вятр, Р. Даль, Д. Істон, Дж. Сарторі, С. Хантінгтон.

Аналізуючи дослідження проблематики виборчих технологій в українській та російській політології, дисертант пропонує класифікувати наявні теоретично-прикладні розробки за видом видання: дисертації, монографічні дослідження, посібники, збірники наукових статей.

Здобутки російської політичної науки представлені розробками Є. Малкіна, Є. Сучкова, К. Жукова, А. Карнишева, М. Анохіна, С. Лісовського, В. Євстаф'єва, А. Ковлера, А. Соловйова. Серед вітчизняних дослідників виділяються доробки Л. Кочубей, Г. Почепцова, М. Варія, В. Полторака. Проблемами дотичними до сфери виборчих технологій займаються наступні українські науковці: Д. Наріжний, Н. Лікарчук, К. Луценко, В. Коляденко, Т. Джига.

Проблематика застосування виборчих технологій у Чернівецькій та Закарпатській областях практично не розглядається в науковій літературі. Проте можемо виділити збірники наукових статей, які періодично видаються кафедрою політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Чернівецьким регіональним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади і місцевого самоврядування, факультетом суспільних наук Ужгородського національного університету. У них містяться аналітичні статті щодо історичних особливостей відповідних областей, політичних орієнтацій населення регіонів, аналізуються хід і результати виборів тощо.

Актуальні проблеми регіонального політичного процесу, міжетнічних відносин та окремі аспекти формування поліетнічності Чернівецької області досліджує науковець А. Круглашов. Аналізує різноманітні аспекти виборчих кампаній цієї області політолог І. Буркут, окрім цього, дослідник вивчає вибори на теренах СНД. В Закарпатській області досліджує регіональні особливості виборчих кампаній, прогнозує результати виборів, простежує та аналізує політичні групи впливу, розглядає функціонування політичних партій та формування нових об'єднань науковець Ю. Остапець. Вивчають виборчі процеси Р. Офіцинський, М. Токар та А. Ключкович. Аналіз стану розробки проблеми та методологічних засад дослідження показує, що в українській політичній науці недостатньо вивчені виборчі технології загалом та регіональні особливості застосування виборчих технологій зокрема.

У другому розділі „Застосування виборчих технологій у виборчих кампаніях 1991-1999-х років у Чернівецькій та Закарпатській областях“ розглянуто особливості електоральної поведінки населення Чернівецької та Закарпатської областей та досліджено еволюцію виборчих технологій у президентських та парламентських виборчих кампаніях 1991-1999 рр.

У першому підрозділі „Специфіка електоральної поведінки населення Північної Буковини та Закарпаття“ дисертант зазначає, що вирішальний вплив на характер електоральної поведінки мають різноманітні чинники, які можна віднести до двох груп аспектів: історичних та соціокультурних (універсальних).

Визначено, що стереотипи суспільної свідомості, які пов'язані з історичною пам'яттю народу та з уявленнями про навколишній світ відіграють визначальну роль у орієнтаціях населення. Вони формуються в родині, школі, постійному колі спілкування тощо. Тривале перебування територій сучасних областей під владою різних держав сформувало у ментальності населення Чернівецької та Закарпатської областей таку рису як гнучкість поведінки, яка проявляється у лояльному ставленні до влади.

Етнічний і мовний фактори, діяльність неформальних і формальних груп в етнічно-національному середовищі досить часто мають набагато більший вплив на електоральну поведінку, ніж соціальний статус чи релігійний чинник. Соціально-демографічні характеристики регіонів вказують на домінування в електоральній поведінці традиційних цінностей та цінностей минулих років. Проте традиційні цінності не є універсальними та частково різняться в межах районів і навіть окремих сіл. Особливе їхнє домінування спостерігається у місцях компактного проживання представників етнонаціональних груп. Це пояснюється перш за все певною закритістю таких груп у соціально-політичній сфері та низьким рівнем їх інтеграції у суспільне життя. Також домінування традиційних цінностей існує у гірських районах Закарпатської та Чернівецької областей, де проживає гуцульський субетнос. У зв'язку з географічним чинником рівень інтеграції гуцулів у суспільне життя є невисоким, завдяки чому не відбулося втрати і розмивання змістовного навантаження традиційних цінностей. Примітно, що в районах із низьким рівнем інтеграції в суспільне життя вагомий вплив на електоральну поведінку має релігійний чинник. Дисертант визначив, що вплив релігійного чинника на електоральну поведінку виборців обернено пропорційний до рівня інтеграції електорату в суспільне життя.

У другому підрозділі „Застосування виборчих технологій у президентських виборчих кампаніях“ дисертант досліджує зародження та еволюцію виборчих технологій від перших президентських виборів до виборчої кампанії 1999 р., яка вказала на зростання кількості маніпулятивних технологій.

Визначено, що для виборчих кампаній 1991 та 1994 рр., притаманним було мінімальне використання технологій, а їх зміст був спрощений. Однак вже наступні вибори 1999 р., продемонстрували широкі можливості впливу на поведінку населення за допомогою виборчих процедур. Досліджено виборчі технології, які застосовували команди Л. Кравчука, В. Чорновола, Л. Лук'яненка, Л. Кучми. Автор зазначає, що регіональні особливості Чернівецької та Закарпатської областей проявилися тільки у результатах голосування. Перш за все, це пов'язано, з тим, що специфіка електоральної поведінки населення Північної Буковини та Закарпаття практично не враховувалася під час цих виборів.

Дисертант зазначає, що вибори президента у 1999 р., дали новий поштовх розвиткові та використанню виборчих технологій. Особливо впливовою виявилася технологія „двійників“, яка вперше з'явилася у кампаніях 1991 та 1994 рр. А вже в 1999 р., вона діяла як продумане та детально розроблене адміністрацією Президента розпорошування як правого, так і лівого електорату. Якщо розглядати візит кандидатів у регіон та зустріч з виборцями як виборчу технологію, то тільки в цьому аспекті можна побачити врахування специфіки областей. Зокрема, П. Симоненко та Н. Вітренко оминали райони Чернівецької та Закарпатської областей із домінуванням національно-демократичних цінностей. Натомість О. Мороз відвідував ці райони, адже його намагалися позиціонувати як фігуру, що влаштовує опозиційно налаштованих виборців різного спектра. Такої ж тактики дотримувався і технологічний кандидат Є. Марчук.

Виявлено, що існував розрив між центральним керівництвом суб'єктів виборчої кампанії та їх регіонами осередками. Здебільшого центр відштовхувався від уніфікованої політичної реклами, орієнтованої на електорат України загалом чи на певний його сегмент. Такі дії виправдовували себе у фінансовому плані, однак регіони залишалися наодинці зі своїми невирішеними проблемами та протиріччями.

У третьому підрозділі „Особливості парламентських виборчих кампаній 1994 та 1998 рр.“ проаналізовано виборчі технології, які застосовувалися кандидатами в депутати до ВРУ.

Зазначено, що обидві виборчі кампанії характеризуються низьким рівнем довіри населення до партій. Цей фактор не дав можливості кандидатам від політичних партій скласти гідну конкуренцію позапартійним висуванцям. Якщо у виборах 1994 р., мінімально застосовувалися виборчі технології, то вже наступна парламентська кампанія вирізнялася широким спектром їх використання. Причому у 1998 р., основну роль відігравали маніпулятивні технології та технології впливу на відстані.

Виявлено, що у парламентських виборах 1994 р., як і в президентських, зустрічаються технології розпорошування голосів електорату. У 1994 р., на терені Чернівецької та Закарпатської областей у межах одного виборчого округу балотувалися від 5 до 20 кандидатів національно-демократичного спрямування. Більш того, іноді у виборчому окрузі реєструвалися по два й більше кандидатів від однієї політичної партії. Автор зазначає, що навіть під час парламентських виборів 1994 р., які проходили за мажоритарною виборчою системою, кандидати в депутати здебільшого акцентували увагу на проблемах не регіонального, а загальнодержавного спрямування. А це сприяло розвитку тенденцій придушення з боку влади ініціативності регіонів у наступних виборчих кампаніях.

Проаналізовано технологічні проекти, які у 1998 р., працювали проти НРУ та СПУ. Висвітлено технології, які застосовували СДПУ(о), НДП, ПЗУ, „Громада“, КПУ. Визначено, що політичні сили використовували інтеграційні орієнтації та очікування українців в ролі виборчих технологій. Також в 1998 р., збереглася тенденція ігнорування проблем та запитів регіонів. Досить часто адміністративний ресурс на регіональному рівні виконував функцію закріплення результату технологій впливу на відстані. Парламентські виборчі кампанії 1994-1998 рр., не сприяли ефективній політичній структуризації парламенту. Фактично перша з них розпочала процес перегрупування політичних сил, який продовжила друга.

У третьому розділі „Маніпулятивні виборчі технології у Чернівецькій та Закарпатській областях“ проаналізовано застосування виборчих технологій під час парламентських та президентських виборчих кампаній 2002-2007 рр.

У першому підрозділі „Особливість президентської виборчої кампанії 2004 р.“ досліджено процес маніпулятивного впливу на виборців під час виборів 2004 р.

Визначено, що президентська виборча кампанія 2004 р., будувалася на апеляції до емоційного сприйняття кандидатів виборцями, нагнітанні суспільної істерії. Технології були спрямовані на формування та розкручування образу опонента-ворога та на мотивацію голосування у системі „проти“. Одночасно застосовувалися оперативна та стратегічна маніпуляція. М'які технології застосовували для керування емоційними станами людей, а кандидати від влади та опозиції використовували один проти одного жорсткі техніки для руйнації іміджу.

Досліджено технології формування іміджів, позиціонування, кольорові гами, слогани В. Ющенка, В. Януковича, П. Симоненка, О. Мороза. Проаналізовано технології, які застосовували різні церкви для підтримки певних кандидатів і акцентовано на їх ролі як суб'єктів виборчого процесу. Зазначено, що церкви розпочали втручання у виборчі процеси під час президентських та парламентських кампаній 1994 р., а в 2004 р., їх агітаційна діяльність досягнула найвищого рівня. Особливо активне втручання Української православної церкви Московського патріархату у вибори 2004 р., та підтримка нею В. Януковича дали новий поштовх тенденціям перегляду її діяльності. Як наслідок - у населених пунктах Західної України почали масово зводити культові споруди для Української православної церкви Київського патріархату.

Зазначено, що значна частина технологій реалізовувалася через Інтернет. В умовах обмеженого доступу населення до інформації він став джерелом висвітлення більшості подій, причому кількість інтернет відвідувачів під час виборів 2004 р., значно зросла.

З метою визначення регіональних особливостей застосування виборчих технологій, проаналізовано роботу штабів лідерів виборчої кампанії у Чернівецькій та Закарпатській областях. Дисертант вказує на те, що наявність у В. Януковича та В. Ющенка кількох штабів (офіційних і „тіньових“), які діяли паралельно, не принесла позитивних результатів. На регіональному рівні їхня робота часто позначалася гострою конкуренцією і це практично унеможливлювало координацію спільних дій.

Пов'язані з президентськими виборами події, які отримали назву „помаранчева революція“, підштовхнули розвиток нових інститутів демократичного суспільства, сформували у населення розуміння місця та ролі громадськості у суспільно-політичному розвитку країни. А з іншого боку - створили передумови для міжрегіональної та внутрішньо-регіональної конфронтації і поляризації як в середовищі еліти, так і серед населення.

У другому підрозділі „Еволюція виборчих технологій у парламентських виборчих кампаніях 2002-2007 рр.“ простежено тенденції зростання маніпулятивного впливу на виборців під час парламентських виборчих кампаній.

Досліджено причини наявності на виборах 2002 р., великої кількості технологічних проектів („Команда озимого покоління“, „Яблуко“, „Партія зелених України“, „Жінки за майбутнє“, „Нова генерація“, „Народний рух України“, „Комуністична партія України (оновлена)“, Комуністична партія робітників і селян“). Дисертант детально проаналізував технологічні кроки блоку КОП. Зазначено, що зазначені технологічні утворення доцільно поділити на дві групи. До першої віднесено проекти-двійники, які мали на меті розпорошити електорат впливових політичних структур. У другу групу входять ті, які орієнтувалися на аполітичних виборців чи на певний сегмент електорату (молодь, жінки). Частина з них з'явилася напередодні виборчої кампанії і діяла без широко розгалуженої партійної структури.

Висвітлено виборчі технології, які застосовували СДПУ(о), ПЗУ, НУ, БЮТ, За ЄдУ, КПУ, ПСПУ. Вказано, що політичні сили, як і раніше, основну ставку робили на формування свого іміджу.

Визначено, що регіональний рівень (Чернівецька та Закарпатські області) в даній кампанії характеризується широким використанням кандидатами та партіями/блоками технологій „двійників“ і „інформаційного приводу“. Автор підкреслює, що виборчі кампанії 2006-2007 рр., стали продовженням президентських перегонів 2004 р., і будувалися централізовано на уніфікованій політичній рекламі. Аналіз діяльності обласних, районних, міських виборчих штабів на Закарпатті та Північній Буковині показує, що ініціатива регіонів була зведена до мінімуму. Основне завдання місцевих штабів полягало у оперативному реагуванні на вказівки центральних виборчих структур.

У третьому підрозділі „Тенденції та перспективи застосування виборчих технологій в Україні“ основна увага спрямована на прогнозування напрямків еволюції класичних виборчих технологій та визначення змісту інноваційних методів впливу на поведінку виборців. Зокрема дисертантом досліджено можливості застосування суб'єктами виборчої кампанії технологій „від дверей до дверей“, „безадресної розсилки“, „адресної розсилки“, „телефонного втілення“, „опозиційності“. Розкрито перспективи розвитку технологій НЛП, інформаційних війн, благодійництва (як методу підкупу голосів виборців). Аналізується використання кольорової гами, слоганів та лозунгів, інтернету, церкви, ідей громадянського суспільства, інтеграційних проблем України в ролі виборчих технологій під час наступних виборів. Визначено подальші можливості маніпулятивних впливів на електорат.

Узагальнено місце і роль регіональних проблем (Чернівецька та Закарпатська області) та можливостей їх врахування під час виборчих кампаній.

У роботі узагальнюються основні положення та результати.

На основі розглянутих теоретико-методологічних підходів до аналізу виборчих технологій запропоноване авторське формулювання поняття „виборчі технології“ та визначені їх структурні елементи.

На основі дослідження історичних та соціокультурних аспектів формування електоральної поведінки населення Чернівецької та Закарпатської областей виявлено особливості цієї поведінки. Зазначено, що історично сформовані стереотипи суспільної свідомості в поєднанні з етнічним (приналежність до етнічної групи) та мовним чинниками визначають підтримку населенням того чи іншого суб'єкта виборчої кампанії. Саме вони формують однорідність та масовість у орієнтаціях представників етнонаціональних груп. За таких умов поліетнічність Чернівецької та Закарпатської областей та відмінності в ціннісних орієнтаціях міського й сільського населення спричиняють різнорідність у політичній та електоральній поведінці населення. Звідси сподіватися на підтримку в цих областях можуть політичні сили як лівого, так і правого спектра.

Доведено, що під час перших президентських (1991 р., 1994 р.) та парламентської (1994 р.) виборчих кампаній відбувався процес становлення, еволюції та ускладнення виборчих технологій. Перші технології базувалися на наївно-інтуїтивних впливах на електоральну поведінку. В основному вони орієнтувалися на експлуатацію емоційних станів населення, пов'язаних з розпадом Радянського Союзу, з утворенням незалежної держави, з розвінчанням старих політичних міфів та формуванням нових. Проте амбіційність окремих політичних лідерів у перших президентських та парламентських виборчих кампаніях стала причиною застосовування брудних технологій для розпорошування та відтягування голосів виборців. Парламентська 1998 р., та президентська 1999 р., виборчі кампанії вже містили велику кількість брудних виборчих технологій. Саме у виборах 1998 р., з'являються класичні технологічні партії, відбуваються розколи всередині політичних партій одного спектра. Під час президентських виборів 1999 р., практика розпорошування правого та лівого електорату отримала своє продовження. В періодизації становлення виборчих технологій вибори 2002 р. перебувають на межі між кампаніями 1991-1998 рр., та 2004-2007 рр.

За кількісними та якісними показниками виборчих технологій ця кампанія подібна до виборів 1998 р.

Проте її відрізняє широке використання маніпулятивних технік впливу на поведінку виборців. Починаючи з 2004 р., виборчі кампанії набувають форм інформаційної війни. Суб'єкти виборчого процесу починають застосовувати різноманітні засоби психологічного впливу на електоральну поведінку: інформаційно-психологічний, психогенний, нейролінгвістичний, психотропний.

Загалом виборчі кампанії 2006 та 2007 рр., характеризується широким застосуванням інформаційних технологій. Політичні партії і блоки, будуючи свою діяльність, відштовхувалися від подій 2004 р. В них збереглася тенденція до централізації та уніфікації в діяльності політичних сил.

Визначено, що регіональний рівень виборчих кампаній 1991-1994 рр., відзначався високою активністю обласних, міських та районних виборчих штабів, але ця діяльність абсолютно не ґрунтувалася на врахуванні особливостей Чернівецької та Закарпатської областей. Місцева самвидавівська агітлітература зверталася переважно до загальнодержавної проблематики та шляхів її вирішення, що пізніше стало передумовою політичної експлуатації регіонів та формування централізованої державної політики. В таких умовах регіони навіть не прагнули виступати активними суб'єктами виборчого процесу. Під час виборчих кампаній 1998-1999 рр., продовжилася тенденція ігнорування проблем та запитів Чернівецької та Закарпатської областей. Робота регіональних штабів зводилася до виконання вказівок центру, формування дільничних виборчих комісій, підготовки спостерігачів та організації зустрічей кандидатів з виборцями. Однак, якщо в перших виборчих кампаніях регіони просто не проявляли ініціативи, то з 1998 р., почав проявлятися фактор її пригнічення діючою владою. Вибори 2002 р., засвідчили збільшення впливу на виборчий процес адміністративного ресурсу. Цьому сприяла слабкість регіональної фінансово-промислової еліти та її підконтрольність тогочасній центральній владі. У виборчих кампаніях 2004-2007 рр., ситуація істотно не змінилася. Регіональним осередкам політичних партій, представництвам кандидатів, штабам відводилася другорядна, суто технічна роль.

Перспективи застосування виборчих технологій в Україні залежатимуть від різноманітних чинників: типу політичного режиму, форми державного правління, форми державного устрою, виду виборів (парламентські, президентські, місцеві), зовнішньо та внутрішньополітичної ситуації, соціально-економічної ситуації, правових та моральних аспектів відносин у суспільстві. Зменшенню застосування брудних виборчих технологій сприятимуть процеси циркуляції та рекрутування еліти і пов'язане з ними виникнення нових форми політичних відносин. Саме оновлення політичної еліти сприятиме врахуванню регіональної специфіки під час виборчих кампаній та вирішенню регіональних проблем у між виборчий період.

Аналіз застосування виборчих технологій в Україні показує, що вже з часу перших президентських виборів 1991 р., зростає використання маніпулятивних технік впливу на електоральну поведінку та розширюється спектр брудних технологій. електоральний національний влада

Оскільки виборча технологія виступає одним з індикаторів демократичності політичного процесу, то можна вести мову про погіршення взаємодії між складовими елементами політичного процесу й набуття ним негативних рис. Підтвердженням цього є руйнація політичної цілісності українського суспільства. Адже сьогодні спостерігається перевага відцентрових сил над національно-інтеграційними. В таких умовах рішення, які приймає правляча еліта, втрачають здатність керувати поступом суспільства і регулювати суспільні відносини. А політичний режим стає нестабільним, набуває ознак не легітимності та в перспективі може зазнати краху. Тому основне завдання політичних інститутів у наступних виборчих кампаніях полягатиме у створенні ефективної комунікації між суб'єктами виборчого процесу та налагодженні діалогу між суспільством і владою.

ПУБЛІКАЦІЇ

Гуйтор М. Інтеграційні орієнтації України як складова політичних технологій (на прикладі парламентських виборів 2006 року в Україні) // Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. - Т. IV. - Чернівці: Прут, 2006. - С. 427-437.

Гуйтор М. Основні теоретико-методологічні підходи до проблеми аналізу виборчих технологій // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2006. - Т. 14. - С. 149-154.

Гуйтор М. Електоральні процеси в Чернівецькій області на прикладі виборів 2004 року // Політичний процес в Україні у 2004 році: регіональні аспекти. - Львів: ЦПД, 2005. - С. 120-125.

Гуйтор М. Політологічний аналіз історико-культурних передумов формування електоральної специфіки Чернівецької та Закарпатської областей // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 7-8. - Ужгород: Вид-во УжНУ „Говерла“, 2007. - С. 137-145.

Гуйтор М. Особливості застосування виборчих технологій у президентських та парламентських кампаніях 1991-1999 рр. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 9. - Ужгород: Вид-во УжНУ „Говерла“, 2008. - С. 111-115.

Гуйтор М.М. Євроінтеграційні орієнтації політичних партій як чинник формування політичної культури української молоді // Наукові праці МАУП / Редкол.: М.Ф. Головатий та ін. - К.: МАУП, 2008. - С. 181-186.

Круглашов А., Гуйтор М. Особливості політичного процесу на Буковині у 2007 році // Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції (Львів, 10 листопада 2007 року) / Укл. Романюк А.С., Скочиляс Л.С., Шиманова О.В. - Львів: Генеза, 2007. - С. 50-56.

Размещено на Allbest.ru