Категоріальний апарат дослідження стратегії і тактики іміджевої політики держави в дискурсі сучасної політичної думки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Категоріальний апарат дослідження стратегії і тактики іміджевої політики держави в дискурсі сучасної політичної думки

Качинська Н.О

Визначальною ознакою пізнавальної та практичної значимості будь-якої галузі науки є її спроможність та готовність до еволюції категоріального апарату. Зважаючи на якісні зміни глобального масштабу, які відбуваються в світовій політиці, політична теорія, безперечно, обіймає «передові позиції» в процесі розвитку та удосконаленні власного апарату наукових досліджень галузі. Останні десятиріччя засвідчили формування принципово нових напрямків політичної теорії, які віддзеркалюють тенденції розвитку суспільно-політичних відносин, логічним продовженням яких і стає діалектичний розвиток категоріального апарату політичної теорії, який відбиває таку еволюцію.

Прогрес у галузі інформаційних технологій та усвідомлення особливого значення інформації як політичного ресурсу в контексті змін системи міжнародних комунікацій призвели до швидкої популяризації нових феноменів та понять. Особливе місце серед який посідає феномен «іміджу держави», суть та значення якого є досі предметом широкої наукової дискусії. Комплексного наукового підходу сьогодні потребує також вивчення процесу стратегічного формування іміджу держави на міжнародній арені. Отже, як буде показано далі, тенденції світового розвитку та якісні зміни міжнародний відносин останнього десятиліття дають підстави ввести поняття «стратегія іміджевої політики держави», «тактика іміджевої політики», «іміджева політика держави» та інші до числа категорій сучасної політичної науки.

Дослідження категоріального апарату стратегії і тактики іміджевої політики держави спирається на широку історіографічну базу, яку в залежності від напряму вивчення проблеми слід розділити на окремі групи: роботи зарубіжних та вітчизняних авторів, присвячені вивченню феномену «імідж держави» на міжнародній арені з різних науковихточок зору; роботи, що мають на меті дослідити можливості та шляхи цілеспрямованого привабливого іміджу держави; роботи, зорієнтовані на дослідженні інформаційного фактору в проблемі іміджевого позиціонування держави; праці зарубіжних дослідників щодо проблеми аналізу існуючих іміджів; роботи, спрямовані на вивчення досвіду окремих країн в галузі стратегічного управління процесом формування іміджу держави в очах світової спільноти; дослідження в галузі стратегічного планування та управління, а також роботи присвячені теорії стратегії і тактиці в політиці.

Глибокому вивченню питань, що не знайшли свого відображення в сучасні історіографії, сприяв аналіз змістовної джерельної бази, яка охопила наступні групи джерел: офіційні документи зарубіжних країн; аналітичні доповіді дослідницьких інститутів щодо іміджевої політики; матеріали офіційних сайтів зарубіжних країн з проблеми брендінгу та іміджевого позиціонування, тощо.

Відправною точкою формування категоріального апарату дослідження є вивчення поняття «імідж держави». Слово «імідж» було запозичене українською мовою від англійського чи навіть американського слова «image», яке в перекладі означає зображення, образ, імідж, репутація, ікона, віддзеркалення. Символічна природа феномену «імідж» робить його предметом інтересу широкого кругу наукових дисциплін. Потрапляючи в труди політологів, політичних психологів, соціологів, політичних технологів, він сприяє встановленню міждисциплінарних зв'язків та появі нової галузі - «іміджелогії». Відомим представником цієї галузі є український дослідник Г. Почепцов, який зазначає: «В сучасній російській мові англійське слово «image» наділяється такою змістовністю та багатозначністю, що його по праву можна віднести до категорії мультікультурних символів. Образ, амплуа, маска, типаж, мода, установка, фасад, репутація, лицедійство, очікування - ось не повний список значень цього поняття» [1,с.34].

Поряд з поняттям «імідж» в російськомовній науковій літературі широко використовується поняття «образ», що пояснюється, перш за все, історичними умовами розвитку наукової думки в радянські часі. В 70-80 роках радянські дослідники починають розробляти проблему створення образу політика, політичного інституту, тощо. Замість американського поняття «імідж», який в той час визначався як продукт капіталізму, використовується вітчизняне поняття «образ». Як зазначає російський дослідник Д. Гавра, «не можна ставити знак тотожності між поняттями «імідж» та «образ», адже імідж створюється в процесі обробки психікою людини певного образу об'єкту, який, в свою чергу, є продуктом сприйняття цією людиною певного набору характеристик об'єкту; проте не будь який образ об'єкту, що виникає у психіки суб'єкту, буде іміджем». Автор визначає імідж як оцінюючу реакцію психіки соціального суб'єкту - індивідуального, групового чи масового - на певні важливі для цього суб'єкту події зовнішнього світу. Тобто, імідж створюють тільки ті явища, що є важливими. Психологічний механізм формування іміджу - зіставлення та соціальне порівняння характеристик об'єкту, що закладені в його образі, та власних цілей, цінностей, інтересів суб'єкту. В результаті імідж в онтологічному вимірі функціонує як думка про образ, його оцінка [2,с.36].

Отже, слід визнати, що поняття дуже близькі за своїм значенням, проте, на нашу думку, «образ» більш вузьке поняття ніж «імідж». «Образ» - це візуальне сприйняття країни, віддзеркалення її наявних якостей, в той самий час «імідж» - це сприйняття певних характеристик держави та їхнє усвідомлення реципієнтом з додаванням власних характеристик, що пояснюється середою проживання, історичною пам'яттю, наявними стереотипами, тощо.

В сучасній науковій думці також простежується тенденція ототожнення поняття «стереотипу» та поняття «імідж», що, на нашу думку, є нераціональним та необґрунтовано спрощує феномен «іміджу держави». Якщо розібратися в деталях, то з політико-психологічної точки зору стереотип - це стандартизована, схематизована, спрощена, звичайно емоційно забарвлена форма сприйняття будь-якого соціально-політичного об'єкту (явища чи процесу), яка характеризується значною стійкістю та може фіксувати у собі навіть певні його не існуючи риси. В широкому розумінні це традиційний, звичайний канон мислення, сприйняття та поведінки. Історично базове розуміння стереотипу в політичній психології було запропоноване дослідником засобів масової інформації У. Ліпманом у 1922 році з метою описання розповсюджених в суспільстві думок упередженого ставлення до членів різних національно-етнічних, соціально-політичних та професійних груп. Українська дослідниця О. Швець підкреслює, «якщо порівняти імідж зі стереотипом, то головна їхня відмінність полягає в протилежності функцій: стереотип узагальнює, нівелює специфіку явища, знеособлює людину чи колективну спільноту; імідж, навпаки, фіксує унікальне, особливе, несхоже, індивідуальне. Друга відмінність проглядається у характері формування образу: стереотип - це спрощена реальність образу, але, при цьому те, що спрощується та узагальнюється, є реально присутнім у дійсності, властиве реальним явищам, окремим суб'єктам. Імідж наділяє суб'єкт чи об'єкт такими функціональними властивостями, які цим об'єктам реально не притаманні» [3,с.34]. Так, на думку дослідниці, аналізуючи властивості іміджу, необхідно звернути увагу на окремі психологічні механізми, які дозволяють йому ефективно функціонувати. В першу чергу, йдеться про механізм асоціацій. Значну роль у формуванні іміджу і у свідомому його конструюванні відіграє уява. Власне, сам термін «імідж» генетично, так би мовити, пов'язаний з поняттям «уява» (від англ. «imagination»). Стереотип, наприклад, не вимагає фантазії, «домислювання». Він сприймається як певні «готові» цінності. Імідж є «напівфабрикатом», він задає певні орієнтири для доопрацювання з урахуванням емоційної пам'яті та соціального досвіду [4,с.11-15]. Таким чином, поняття «імідж», «образ» та «стереотип» є дуже близькими, однак кожному з них притаманна низка особливих властивостей.

Щодо визначення поняття «імідж держави», історіографічний аналіз, проведений нами в попередньому параграфі дослідження, продемонстрував його дискусійний характер. В рамках сучасних наукових підходів (виокремлення яких було запропоновано нами в рамках згаданого історіографічного аналізу) сформувалися наступні визначення «іміджу держави»:

• це «м'яка сила» держави, що охоплює культуру країни, її політичні цінності та напрямки зовнішньої політики, та покликана приваблювати, а не впливати;

• це елемент суспільної комунікації, що передбачає активний вплив на свідомість реципієнта в обличчі світової спільноти через існуючи канали комунікативного впливу;

• це бренд як інструмент активної конкуренції та позиціонування на міжнародній арені;

• це конгломерат вартостей, національних інтересів, геополітичного положення, геополітичних уявлень населення, характеристик економічної системи, традицій та моралі;

• це власний Я-образ країни, який репрезентує її керівництво через самоідентифікацію, через статус в міжнародних відносинах та діяльність на міжнародній арені.

Вивчення та узагальнення зазначених визначень поняття «імідж держави» дозволяє надати власне комплексне розуміння. Так, на нашу думку, імідж держави - феномен ери комунікаційних технологій, який в сучасних міжнародних відносинах виступає «м'якою силою» приваблення будь- якої держави та брендом ефективної конкуренції; він водночас є набором певних характеристик держави (геополітичних, соціально-економічних, історичних, культурних, тощо) та елементом суспільної міжнародної комунікації, врахування обох цих компонентів є підґрунтям формування ефективної іміджевої стратегії держави.

Виходячи з вищезазначеного, ми вважаємо необхідним визначитися з категоріями, які застосовуються для визначення процесів, що відбуваються в іміджевій сфері. Процес, в ході якого реалізується життєвий цикл іміджу конкретного об'єкту, слід розуміти як іміджева динаміка. Можна говорити про індивідуальну, групову та масову іміджу динаміку. В структурі імі- джевої динаміки слід виділити періоди: колишній, поточний, майбутній. Тобто, за своєю іміджевою динамікою іміджі держави можуть бути колишнім, поточним та бажаним. Саме останні два представляють особливий науковий інтерес для представленого дослідження. Оборот формування іміджу на відміну від іміджевої динаміки враховую усі раціональні та ірраціональні фактори процесу. До раціональних факторів формування іміджу слід віднести суб'єктно-об'єктні відносини іміджевої динаміки. До ірраціональних факторів, що впливають на процес, слід назвати події міжнародного життя та контріміджування. Контріміджування - процес цілеспрямованого впливу на суб'єкт та об'єкт іміджевої динаміки з метою формування «негативних» чи «ворожих» іміджей держави [5,с.126-127].

Роль іміджу в сучасних міжнародних відносинах розкривається через визначення його функціональності:

1) сприяння активної інтеграції в світове політичне та економічне суспільство, адже в умовах всебічної глобалізації ізоляція держави на міжнародній арені через її негативне сприяння світовою спільнотою може привести до багатьох небажаних наслідків;

2) забезпечення безпеки країни від політичного, економічного, ідеологічного, культурного та військового тиску ззовні;

3) забезпечення підтримки світовою спільнотою еліти, що при владі, як ресурсу боротьби з опозицією;

4) підтримка національного бізнесу та приваблення іноземних інвестицій;

5) сприяння розвитку туристичної сфери;

6) підтримка та захист громадян в їх зовнішніх стосунках.

Багатозначність та висока функціональність феномену імідж держави висуває на перший план необхідність вибору моделі бажаного іміджу держави, формуванню якого будуть підкорені цілі та задачі іміджевої стратегії і тактики. Слово «модель» від латинського слова modus (modulus) і означає «міра», «образ», «спосіб». В широкому розумінні під моделлю розуміють уявну або практично створену структуру, яка відображує ту чи іншу частину дійсності в спрощеному вигляді (схематизованому або ідеалізованому) [6,с.89]. Отже, під моделлю іміджу держави ми будемо розуміти схематизовану структуру, яка відображає параметри бажаного іміджу в спрощеному вигляді. Вибір параметрів іміджу та формування моделі іміджу є відправною точкою формування стратегії і тактики іміджевої політики держави. Як буде показано в наступному розділі, в сучасній науковій думці існують теоретичні розробки структури іміджу у вигляді моделі, які можуть бути взяти за основу та дороблені у відповідності до потреб окремої іміджевої стратегії.

Базовою категорію представленого дослідження є також поняття «стратегії». Термін «стратегія» походить від грецького «strategia», що в перекладі означає «військове мистецтво» чи «майстерне керівництво»[7]. Концепція «стратегія» була запозичена з військової сфери та згодом вміло адаптована в бізнесі та політиці. Адже «в усіх цих сферах стратегія служить мостом між політикою й тактикою, а разом стратегія і тактика створюють логічний зв'язок між цілями та результатами» [8].

Науковий підхід до визначення поняття «стратегія» еволюціонував разом із самим поняттям. Так, К. Клаузевіц визначав війну як продовження політики тільки іншими методами, а стратегію - як мистецтво досягнення головної цілі у війні [9,с.225]. Л. Харт в своїй роботі «Стратегія», вивчаючи війни та битви з часів давніх греків до Другої Світової Війни, пропонує розуміти стратегію як «мистецтво розподілу та застосування військових засобів задля завершення політики» [10]. Якщо уникнути військового компоненту в цьому визначенні, його дуже легко адаптувати до інших сфер застосування стратегії. Відомий дослідник Х. Мінтцберг в своїй роботі «Підйом та падіння стратегічного планування» зазначає, що сьогодні термін «стратегія» використовується переважно в чотирьох значеннях: «як план дій; як правило поведінки; як позиція, відповідь певними рішеннями на певні зміни оточення; як перспектива, прогноз та вибір напрямку дій». Він також наголошує, що «стратегія виникає в певний період часу як намір, що пристосовується до змін оточення» [11]. Його думку продовжує М. Потер, який переконаний, що стратегія - «це бути різним». Автор додає: «Це означає, насамперед, вибір різноманітного набору дій задля реалізації унікального набору цінностей» [12].

Слід додати, що на думку дослідників в сфері стратегічного управління та планування, якщо держава прагне адекватно реагувати на всі динамічні зміни, що відбуваються у сучасному світі, вона має розробляти систему потенційної стратегії. З огляду на процес формування іміджу держави, на нашу думку, актуальним є врахування принципів потенційної стратегії, запропонованих дослідником Г. Почепцовим:

стратегія збільшує «поле бачення» - розширює часові рамки інтересів і можливостей учасників, дозволяє бачити сьогодення скрізь призму майбутнього;

стратегія звернена до негативного контексту, адже для вирішення певних проблем необхідною є багатоваріантність стратегії;

наявність стратегії посилює її суб'єкта;

стратегія - не тільки і не стільки планування, але й виконання, тому що реальність важливіша за будь-яку стратегію;

стратегія як вищий рівень управління може компенсувати недостатність ресурсів, маючи можливості для адаптації;

стратегія спрямована на визначення пріоритетів, адже ресурсна підтримка можлива лише в обмеженому обсязі [13,с.152-154].

Узагальнення наведених вище визначень таких понять як «імідж держави» та «стратегія» дає нам підстави для формулювання визначення поняття «іміджева стратегія держави» з точки зору політичної науки. Іміджева стратегія держави - цілісна система дій суб'єктів, спрямована на реалізацію процесу формування або трансформації привабливого іміджу з урахуванням усіх чинників, що розрахована та тривалий період часу. Відповідно, формою реалізації іміджевої стратегії держави є іміджева тактика як комплекс заходів впливу суб'єкта на конкретні характеристики держави у свідомості об'єкта з метою досягнення цілей стратегії. Завданнями іміджевої тактики є розробка найефективніших заходів впливу та власне здійснення цих заходів.

Стратегія і тактика формування привабливого іміджу держави знаходяться в постійному діалектичному зв'язку, який реалізується у процесі модифікації стратегії і тактики. Сутністю співвідношення іміджевої стратегії і тактики є співвідношення змісту і форми одного явища - державного регулювання формуванням привабливого іміджу. Встановлення коректного співвідношення іміджевої стратегії і тактики є основою ефективності діяльності держави в цьому напрямку. Отже, ефективність іміджевої політики держави можна визначити як співвідношення між формуванням стратегії та реалізацією тактики, вираженням якого є критерії ефективності. Критерії визначення ефективності є унікальними в кожній конкретній ситуації, проте до загальних критерій ефективності можна віднести результативність зовнішньої політики, покращення інвестиційних вливань, туристичної активності іноземних представників в державі, покращення діяльності вітчизняних бізнесових кіл за кордоном, покращення позицій держави в світових рейтингах, зміна ставлення цільових груп за результатами соціологічних опитувань, тощо.

Іміджева стратегія у зв'язку з тактикою складають іміджеву політику держави - діяльність органів державної влади з визначення стратегії і тактики формування привабливого іміджу держави на міжнародній арені.

Зокрема, метою державної іміджевої політики є стратегічне формування привабливого іміджу держави у відповідності до національних інтересів держави. З нашої точки зору, на увагу заслуговує концепція співвідношення іміджевої політики держави та її національних інтересів, запропонована російським дослідником, доктором політичних наук, професором дипломатичної академії Російської Федерації Е. Галумовим в його фундаментальній праці «Імідж проти іміджу». Так, він, по-перше, відмічає, що «політика образів - це цілеспрямоване позиціонування та маніпулювання спеціалізованими політико-культурними, економі- ко-географічними та іншими символами. Поставлена ціль - створення максимально структурованого простору (поля) сприяння позитивному сприйняттю національних інтересів держави, а також цілеспрямована підтримка власних рішень політичного, соціально-економічного та військового характеру як внутрішньою, так і зовнішньою суспільною думкою». Е. Галумов також зазначає, що «імідж держави має декілька модифікацій, що є обов'язковою умовою його існування та розвитку, маючи на увазі особливий спектр сприйняття різними суб'єктами національних інтересів, що витікають з національної ідеї» [14,с.325-326]. Умовно-графічно він пропонує представити це через відомий експеримент І. Ньютона з розкладанням променя сонячного світла через скляну призму на різнокольорові спектральні складові. В ролі «сонячного проміння» виступають національні інтереси. «Призма» факторів заломлює промінь національних інтересів в кольорову гаму образів, символів, кожен з яких призначений для конкретного суб'єкта. Далі Е. Галумов класифікує цих суб'єктів згідно чотирьом найбільш значущим типам, для яких власне і має розроблятися імідж держави - це союзники, партнери, конкуренти та противники. Виходячи з цього, необхідним є керування розподілом та проекцією образного спектру. Ціллю управління має стати створення позитивного іміджу держави в уяві кожного суб'єкта сприйняття за схемою перетворення противників в конкурентів, конкурентів в партнери, партнерів в союзники. Політика образів означає «самонаведення образів» в результаті їхнього переміщення та репозиціонування. Вона також дозволяє не тільки інтерпретувати важливі політичні, економічні та культурні акції, але й цілеспрямовано конструювати простір певної іміджевої конфігурації, впливаючи на хід реальних подій та сприяючи на досягнення національних інтересів держави [14,с.325-326].

Підсумовуючи ідеї Е. Галумова, слід сказати, що суттєвою ознакою стратегії є її цілісність. Як буде показано в наступному розділі, цілісність стратегії іміджевої політики розкривається через розробку динамічної моделі, яка відображує основні етапи стратегії, їхній взаємозв'язок та взаємовплив.

Суб'єктами іміджевої політики держави виступають державні інститути та установи, які прямо чи опосередковано формують та реалізують цілі та завдання іміджевої стратегії і тактики. Дещо складнішим питанням є визначення об'єкту іміджевої політики держави. Позиціонування держави в очах світової спільноти вимагає клопітливою роботи як з іміджевим характеристиками, так і з його сприйняттям, тобто цільовою аудиторією та її оточуючим середовищем. Тобто, об'єктом іміджевої політики держави ми пропонуємо визначити іміджевий простір або простів життя іміджу. Іміджевий простір - це бажана модель іміджу з усіма характеристиками, яка певним чином відображується в очах аудиторії окремого середовища. Підвищення рівня ефективності іміджевої політики залежить від належного стратегічного аналізу раціональних та ірраціональних факторів іміджевого простору, який розкривається у вигляді стратегічної інформації.

В широкому розумінні стратегічна інформація - найважливіший ресурс здійснення стратегічного планування на всіх без виключення етапів. Кожен з етапів потребує своєї стратегічної інформації, пошук та аналіз якої покладається на спеціалістів у галузі стратегічного управління та планування. Як зазначають експерти, головне місце в комплексі стратегічної інформації для прийняття рішень в державному управлінні іміджевим позиціонуванням належить дослідженню та аналізу суспільної думки.

Поняття «суспільна думка» в контексті формування іміджу держави - це ставлення групи людей (які належать до цієї групи за певними параметрами: національна приналежність, політичні погляди, соціальний статус, вік, тощо) до певної країни або дій певної країни. Якісні та кількісні характеристики суспільної думки є важливим критерієм для визначення та вибору цільової аудиторії іміджевої стратегії. В якості об'єкту суспільної думки можуть виступати будь-які факти та явища соціального життя, все, що викликає реакцію суспільства. Суспільна думка завжди концентрується навколо ідей та явищ. При цьому люди можуть багаторазово змінювати свої погляди та тлумачення, висновки та позиції, по різному інтерпретувати ті ж самі явища. Як стійкий політичний механізм презентації соціальних інтересів суспільна думка виникла в результаті розвитку демократії та інститутів громадянського суспільства. В структурі суспільної думки формуються як масові, так і локальні точки зору. імідж держава політика міжнародний

В цьому контексті необхідно надати визначення поняттю «цільової аудиторії». Цільова група або цільова аудиторія - термін, який широко використовується в теорії маркетингу та реклами для визначення групи людей, поєднаних тотожними признаками або визначених для реалізації певної цілі або задач. Питання яким чином іміджеві заходи сприймаються цільовою аудиторію є вкрай важливим як основа формування та реформування стратегії. Ані індивідууми, ані інформаційні повідомлення не існують у вакуумі. Всі вони є частиною великого соціокультурного простору. В людських стосунках те, що ми бачимо, не завжди те, що ми сприймаємо. Кожного разу власний досвід (комплекс цінностей, вірувань, ідей, тощо) допомагає нам зрозуміти значення оточуючих речей. Цікавим є наступний приклад. Слово «ліс» означає певну кількість дерев. В свідомості німців це слово викликає відчуття спокою, власного простору, миру, тощо. Тобто для німців це слово позитивного змісту. Французи навпаки звичайно асоціюють це слово з темрявою, страхом, різними жахіттями, тобто з негативом. Це дуже узагальнений приклад, який однак демонструє важливість розуміння особливостей національного характеру певної групи, особливо, якщо ця група є цільовою в питання формування привабливого іміджу держави.

Відомий дослідник у галузі політичної психології Д. Ольшанський розуміє національний характер як «сукупність найбільш стійких, характерних для даної спільноти особливостей сприйняття оточуючого світу та форм реакцій на нього». Національний характер, на думку автора, представляє собою певну сукупність емоційно-чуттєвих проявів, які проявляються в першу чергу в емоціях, відчуттях та настроях [15,с.289-293]. Отже, національних характер слід розуміти як особливе ставлення та сприйняття однією нацією іншої.

З огляду на вищесказане, особливо слід звернути увагу на поняття «упередженого ставлення» однієї групи людей до іншої. На думку американського дослідника М. Кунжика, теоретичні рамки проблеми упередженого ставлення однієї нації до іншої проходять на межі різниці між такими поняттями як «свої» та «чужі» [16,р.56]. Така проста соціальна диференціація впливає на стосунки однієї групи людей з іншими. Основна проблема під час формування іміджу держави виникає тоді, коли джерело інформації чи канал комунікації відноситься представниками однієї групи до так званих «чужих». Тоді іміджева стратегії може зіткнутися з наступними методологічними проблемами реалізації:

аудиторія є незацікавленою в темі інформаційних повідомлень (люди завжди ігнорують інформацію, яка їх не цікавить, наприклад, можуть вимкнути радіо чи телевізор - проблема як все таки досягнути цільовою групою є вкрай актуальною;

якщо цільова аудиторіє не уникає інформації, може виникнути інша проблема: повідомлення може змінити свою суть та структуру через вибіркове сприйняття чи, взагалі, хибне сприйняття, і тоді бажаний ефект не з'явиться ніколи;

навіть якщо повідомлення було отримане своїм адресатом та правильно сприйняте, може виникнути упереджене ставлення та недовіра саме до каналу трансляції повідомлення (наприклад, дані про те, кому належить певний телевізійний канал та яки погляди він розповсюджує) [17,р.173].

Формування іміджевої стратегії держави з урахуванням зазначених особливостей, на нашу думку, є демонстрацією високого рівня професіоналізму та міждисциплінарного мислення в процесі пошуку шляхів вирішення проблеми.

Таким чином, тенденції розвитку міжнародних відносин та вибір стратегії іміджевої політики держави як предмету наукового дослідження вимагає доповнення категоріального апарату політичної науки такими новими поняттями як «імідж держави», «іміджева стратегія», «іміджева тактика», «іміджева політика держави», «стратегічна інформація», тощо. Вивчення та розуміння категоріального апарату створює міцну теоретичну основу для подальшого проведення дослідження.

Список використаних джерел

1. Почепцов Г. Г. Паблик рилейшнз для профессионалов [Текст]/ Почепцов Г.Г.- К.: Ваклер, 2005 г.

2. Имидж государства/региона в современном информационном пространстве [Материалы симпозиума 23-24 марта 2009 года ]/ Отв. ред. Кривоносов А.Д. - СПб: Роза мира, 2009 г.

3. Швець О.В. Формування політичного іміджу України в міжнародному інформаційному просторі [Текст]: дис. канд. політ. наук: 23.00.03: захищена: 13.09.2006 р./ Швець Олена Вікторівна. - К., 2006.

4. Змановская Е. В. Руководство по управлению личным имиджем [Текст]/ Змановская Е. В. - СПб: «Речь», 2005 г.

5. Политическая имиджеология [Учебное пособие]/ Под ред. А.А. Деркача, Е.Б. Перелыгиной и др. - М.: Аспект Пресс, 2006.

6. Имидж государства/региона в современном информационном пространстве [Материалы симпозиума 23-24 марта 2009 года ]/ Отв. ред. Кривоносов А.Д. - СПб: Роза мира, 2009 г.

7. Nikols F. Strategy: Definitions and Meaning [Electronic resource] / Fred Nickols, Mode of access: http://home.att.net/~nickols/strategy_definition.htm. - Last access: 23.09.2009. - Title from the screen

8. Paquette L. Political Strategy and Tactics (A practical Guide) [Text]/ Laure Paquette. - USA: Nova Science Publishers, Inc., 2002. - 125 p. - ISBN 1-59033-414-0

9. Клаузевиц К. О войне [Текст] / Карл Клаузевиц М.: Эксмо, 2007. - ISBN 978-5-699-24697-7

10. Nikols F. Strategy: Definitions and Meaning [Internet resource]/ Fred Nickols, 2000 Mode of access: http://home.att.net/~nickols/strategy_definition.htm

11. Mintzberg H. The rise and fall of strategic planning [Text] / Henry Mintzberg Glasgow: Bell and Bain Ltd, 2000 - 459 p. ISBN -10:0-273-65037-8 ISBN-13: 978-0-273-65037-9

12. Nikols F. Strategy: Definitions and Meaning [Electronic resource] / Fred Nickols, 2000. - Mode of access: http://home.att.net/~nickols/strategy_definition. htm. - Last access: 23.09.2009. - Title from the screen

13. Почепцов Г. Г. Стратегический анализ. Стратегический анализ для политики, бизнеса и военного дела [Текст]/ Почепцов Г. Г. - К.: „Дзвін”, 2004.Галумов Э.А. Имидж против имиджа [Текст] / Галумов Эраст. - М.: Известия, 2005.

14. Ольшанский Д. В. Политико-психологический словарь/ Ольшанский Д.В. - М.: Академический Проект, 2002.

15. Kunczik M. Images of nations and international public relations [Text] / Kunczik Michael. - New Jersey: Lawrence Erlbaum Associates, 1997.

16. Kunczik M. Images of nations and international public relations [Text] / Kunczik Michael. - New Jersey: Lawrence Erlbaum Associates, 1997.

Размещено на Allbest.ru