Демократія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Демократія

демократія влада народ легітимний

Демократія - політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).

Іноді демократію визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються свободи, власне, вона і являє собою інституціональну свободу. У формулюванні 16_го президента США Авраама Лінкольна, демократія - врядування «іменем народу, силами народу і для народу».

Зміст поняття «демократія» завжди мав конкретно-історичне наповнення, і з цієї причини його визначення залишається проблемою для теоретиків і практичних політиків. Починаючи з Великої Французької революції мислителі під демократією розуміли форму устрою держави. І тільки починаючи з кінця XVIII ст. поняття «демократія» вживається і в іншому значенні.

Узагальнюючи набуті знання про демократію, можна виокремити різні ракурси її трактування і визначення:

1. Демократія - як різновид державного устрою, як народовладдя (античне розуміння).

2. Демократія - як форма діяльності і функціонування будь-якої організації, в основу якої покладена рівноправна участь її членів в управлінні та прийнятті рішень, виходячи з принципу більшості. В даному аспекті можна говорити про партійну, профспілкову, виробничу демократію.

3. Демократія - як політичний режим, спосіб організації владних відносин у суспільстві. Можна сказати, що демократичний політичний режим - це втілена єдність демократичної форми держави і повсякденної політичної практики демократії.

4. Демократія - як соціальні та політичні рухи за народовладдя, за реалізацію демократичних цілей та ідеалів.

На перший погляд здається, ніби зміст поняття «демократія» є зрозумілим і не викликає жодних сумнівів. Однак належить визнати, що тут ми маємо один з випадків, коли буквальний переклад слова, різні його тлумачення не тільки не передають повною мірою сутність явища, а іноді навіть перешкоджають його розумінню. Іншими словами це можна передати так: навіть поставивши за мету - досягти демократичного ідеалу, досить важко встановити його аналоги на практиці. Скажімо, якщо це влада народу, то кого треба достеменно точно вважати народом? Загальновизнаним є те, що демократія - кращий суспільний устрій, але чому ж тоді існують тоталітарні режими? Що є критерієм демократичності? Чим є демократія - одним із альтернативних шляхів розвитку людства чи головним напрямком розвитку людської цивілізації?

Розбіжність між теорією (демократичним ідеалом) і реальною демократичною практикою дає змогу говорити про нормативний і емпіричний підходи до трактування демократії. В рамках нормативного підходу, демократія - це суспільний ідеал, який ніколи і ніде не буде реалізований на практиці. Але, не зважаючи на це, саме завдяки своєму ціннісному змісту демократія зобов'язана такій популярності у світі. Емпіричний підхід абстрагується від ідеалів і оціночних суджень та вимагає досліджувати демократію такою, якою вона є в реальному житті. Р. Даль, наприклад, пропонує термін «демократія» використовувати лише в значенні ідеалу, а реальну демократичну практику він називає «поліархія».

Враховуючи зв'язок нормативних і емпіричних визначень демократії, можна виділити її характерні риси:

1. Юридичне визнання і інституційне вираження верховної влади народу (народний суверенітет).

2. Періодична виборність органів влади, її представницький характер.

3. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою (рівність виборчих прав громадян, свобода утворення об'єднань громадян для вираження своїх інтересів і т. д.).

4. Прийняття рішень, виходячи з принципу більшості та підпорядкування меншості при їх виконанні. Гарантія прав опозиції.

5. Розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.

6. Розмежування компетенції центральних і місцевих органів влади.

7. Гарантія прав і свобод особистості.

Типологія демократичних систем

Між політичними інститутами в різних демократичних країнах є значні відмінності. Нижче перераховані основні типи демократичних систем.

Домінуюча гілка влади

· Парламентська демократія. Уряд призначається законодавчим органом влади. Уряд і його глава (прем'єр-міністр) також можуть бути підзвітні церемоніальному главі держави (монарху, президенту чи спеціальному органу). В парламентській республіці глава держави періодично обирається парламентом, або цю посаду суміщає голова уряду.

· Президентська республіка. Президент вибирається народом безпосередньо і є главою виконавчої влади.

· Існують також змішані системи.

Регіональна ієрархія влади

· Унітарна держава. Політична влада зосереджена в руках центрального уряду, який визначає обсяги владних повноважень регіональних органів влади.

· Федерація. Згідно з конституцією, влада поділена між центральним урядом і щодо автономними регіональними урядами.

Структура законодавчої влади

· Однопалатний парламент. Нормативні акти приймаються на засіданнях за участю всіх членів парламенту.

· Двопалатний парламент. Законодавчі збори складаються з двох палат, які формуються і функціонують окремо. Одні нормативні акти можуть вимагати схвалення тільки однієї палати, інші - обох палат.

Система виборів до представницьких органів

· Мажоритарна виборча система. Територія поділена на округи, кожен з яких має право на одного представника в законодавчих зборах. Цим депутатом стає кандидат, який набрав більшість голосів.

· Пропорційна виборча система. Політичні партії в законодавчих зборах отримують число місць, пропорційне числу набраних ними голосів.

· Групова виборча система. Певні групи населення висувають своїх депутатів згідно з заздалегідь обговореною квотою.

Число провідних партій

· Двопартійна система. У політичному спектрі домінують дві великі партії.

· Багатопартійна система. Призначенню уряду зазвичай передує формування правлячої коаліції з двох або більше партій, представлених в законодавчих зборах.

Основні інститути ліберальної демократії

На сьогоднішній день для багатьох ліберальних демократій характерна наявність таких інститутів:

1. Виборні державні посади. Сучасні демократії є представницькими: згідно з основними законами, безпосередній контроль над прийняттям нормативних актів та політичних рішень здійснюють обрані громадянами особи.

2. Вільні, чесні і такі, що регулярно проводяться, вибори, в яких має право брати участь кожен громадянин (як виборець і як кандидат), в поєднанні з безперервною відкритою політичною конкуренцією між громадянами та їх об'єднаннями.

3. Чуйність уряду. Проведена політика залежить від результатів виборів і від уподобань виборців.

4. Свобода самовираження. Громадяни мають право безкарно висловлювати свої думки, в тому числі, критикувати владу, політичну систему, суспільно-економічний лад і переважну ідеологію.

5. Доступ до альтернативних і незалежних джерел інформації. Громадяни мають право шукати та отримувати інформацію від інших громадян, з книг, ЗМІ тощо Альтернативні джерела інформації повинні існувати, бути доступні і не підконтрольні будь-якої однієї політичної групи.

6. Автономія громадських організацій. Громадяни мають право засновувати відносно незалежні спільноти або організації, в тому числі, політичні партії.

7. Загальний охоплення громадянства. Кожен дорослий житель, що постійно проживає в країні і підкоряється її законам повинен мати всі права громадянина.

Фактори, що впливають на демократичний розвиток України

· Громадяни України, особливо старше покоління, живуть як мінімум за половиною старих, комуністичних, принципів. Старі догми і правила поведінки керують їхніми вчинками, а люди, спираючись на них, і не відчувають їхнього впливу на свої думки і дії. Але існує також і інша група населення, що свідомо керується недемократичними правилами. І це не тільки «комуністи старого загартування», чи нові комуністи; крім них існує ще багато людей зі своїми нормами й ідеалами, що заважають сприймати демократію в тім розумінні, що закладене у визначення цього поняття. Це, наприклад, націоналісти з Західної України, чи соціалісти просто люди без яких-то було б конкретних політичних смаків, але які несвідомо суперечать у своїх думках принципам демократії. Це перший фактор, на мою думку, що впливає на розвиток демократії в нашій країні.

· Другий фактор - розмаїтість партій і організацій, що заради самозабезпечення і власного розвитку на суспільних сходах проповідують принципи недемократичного суспільства. Це - комуністи, що обіцяють стабільне життя й економіку (недосяжні мрії); ті ж націоналісти, що призивають боротись за визнання нації; соціалісти - зовсім райдужні мрійники і т. п. І це ще не весь список таких «обіцяльників», що затьмарюють ока населенню України своїми обіцянками, щоб дістатися до влади. Та й ті ж «демократи» не кращі за всіх інших - ті ж обіцянки і мрії. Рідко знаходиться партія, яка б наполегливо направляла свої дії на дійсний розвиток демократичного суспільства.

· Третій фактор - це правління держави, і, взагалі, члени уряду. Небачений розвиток корупції у всіх галузях влади після розпаду СРСР сам собою вже заперечує демократію. А хто ж приймає ці рішення і закони, що начебто повинні йти на користь розвитку демократичного суспільства? Ці ж самі голови владних структур, що «правдами і неправдами» проникнули до верхівки суспільства. Народні обранці - депутати - збагачують кишені, а не працюють на користь їх що обирали - народу. І навіть ті, хто не намагаються «нагріти руки в багаття влади», хоча їх не так вже і багато, не можуть протидіяти такій масі інших своїх колег. Деякі з них і не намагаються, а деякі просто так довго жили за іншими принципами, що їм просто не хочеться з ними розставатися.

· Четвертий фактор - саме роз'єднаність нашого суспільства в політичних відносинах. Починаючи від простого середньорозвиненого громадянина і закінчуючи людьми, що стоять у правлінні, - більшість не має належної політичної освіти. І це звичайно сказується на рішеннях які приймає держава. Ці рішення не мають належного підгрунтя, тобто вони не можуть бути правильними, якщо їх приймають неосвічені люди. І звичайно, що цієй освіті не було відкіля братися, оскільки все населення колишнього Радянського Союзу виховувалося на пропаганді партії, тобто комуністичних принципах. А значить і те населення, яке б хотіло одержати належну політичну освіту не мало можливості цього досягти. І цей фактор можна вважати основним серед тих, котрі впливають на розвиток демократичної держави, оскільки існує питання: відкіля візьметься демократія в нашому суспільстві, якщо люди не можуть навіть зрозуміти, що це слово означає, не говорячи вже про те, щоб визначити це поняття.

Існує ще велика кількість факторів, що можуть вплинути і впливають на розвиток демократії, але ці перераховані фактори - основні в нашій державі і найбільше впливають на розвиток суспілства взагалі.

Існують люди в уряді, і в населенні, що щиро вірять у демократичне майбутнє України і намагаються запровадити такі принципи в життя. Будемо сподіватися, що цих людей стане більше і вони візьмуть справу демократичного розвитку країни у свої руки. А якщо цього не відбудеться, то через покоління, можливо не одне, усе-таки таки зміняться старі правила і догми, і тоді запанує на нашій багатостраждальній землі влада народу.

Размещено на Allbest.ru