Виборчі кампанії в Україні 1998–2002 років: від боротьби ідеологій до сучасних виборчих технологій

На виборах 2002 року Партія зелених України є однією з числа заможних партій, яка не залучила закордонних технологів, та Партія зелених України підписала значний контракт з рекламним агентством. Партія отримала дещо позитивного: знижки на всіх телеканалах, передбачені у випадку співпраці каналу з рекламним агентством. Рекламне агентство розробило футболки для демонстрантів, відзняло серію роликів один із яких - "Підтримай хвилю". Та партії не вдалося досягти перемоги.

Специфіка виборів 2002 року чітко продемонструвала керівництву Партії зелених України, що реклама і технології - не одне й теж і окремо вони є неефективними, адже в Україні рекламне агентство займається подачею товару, а не ставить перед собою мету досягти всіх завдань партії. Крім того, рекламне агентство не може навчити партію, як їй боротися із конкурентами, воно не розробляє методик, направлених на втримання і повернення електорату. Зазначається, що саме та обставина, що Партія зелених України детально не слідкувала за всіма аспектами проведення передвиборчої кампанія, та лідери партії дискредитували себе своєю діяльністю парламенті, стала причиною програшу Партії зелених України на парламентських вборах 2002 року.

Технології ж СДПУ(о), застосовані на парламентських виборах 2002 року були чисельними. Партія зайняла провідну позицію в Інтернеті. Сайти СДПУ(о), "Подробности", "Обозреватель", "Форум" чи організована "Народна платформа".

Таким чином, на виборах 2002 року політичні технології значно змінилися. Більше уваги приділялось рекламним роликам, спрямованих на ідентифікацію і запам'ятовування назв окремих учасників виборчих змагань: "Яблуко", "КОП - Команда озимого покоління", "Нова генерація" та ін.

Але орієнтація на такий підхід виявилась непридатною для ідентифікації та популяризації передвиборчих програм, позиціювання платформ партій і блоків.

Таким чином, коротко можна визначити такі характерні риси застосування виборчих технологій окремими партіями та блоками. Зокрема, блок "Наша Україна" повною мірою використав харизматичність свого лідера - В. Ющенка. Дієвими були технології головних конкурентів "Нашої України". Приміром, блок "За ЄдУ" активно скористався організаційно-політичними технологіями, зокрема, адмінресурсом. Домінантними ж технологіями СДПУ(о) були інформаційно-комунікативні, потужний медіа-ресурс і підготовлена політична реклама з використанням "образу жінки" (Оксана Марченко), що виявилось досить вдалим прийомом. Загалом виборчий процес був сповнений стереотипами (КПУ(о) -- підсвідоме нав'язування радянського минулого), повторами (ролики за участю В. Медведчука) та ін. Не додавало свіжості застосування тих самих виборчих технологій, що й у парламентській кампанії 1998 року (наприклад, Партія зелених через це не пройшла до парламенту 2002 р.) тощо. Надмірне використання блоком Н.Вітренко такої форми, як політичні теледебати, виявилось неефективним для цього об'єднання. Заміна політичних дискусій примітивними гаслами призводить до надмірного спрощення складних політичних проблем. Не спрацював і метод "клонування політичних партій" (НРУ Б. Бойка) або створення партій-"близнюків" (КПУ оновлена). 9,с.10

Таким чином, виборча кампанія 2002 року та її результати показали, що принциповим для учасників виборчих блоків має стати не стільки побоювання за іміджі окремих партій, що їх утворюють, не стурбованість потрапить в тінь єдиної назви блоку, а досягання високого рівня впізнаваємості як імен блоків, так і змісту їх передвиборних програм.Рік у рік зростає інструментарний арсенал виборчої кампанії, а використовувані методи і техніки за складністю і скоординованістю наближаються до психологічних операцій.

2.4 Розвиток застосування виборчих технологій в Україні

Ситуація, що склалася в нашій державі з парламентськими виборами 2002 року, є досить непростою і маловтішною, оскільки в передвиборчий період, час безпосередньо самих виборів і після їхнього проведення загострюються майже всі протиріччя в суспільстві, а особливо відносини з владою. 10,с.35

Кожні наступні вибори в Україні за роки незалежності, починаючи з 1994 року стають усе більш контрольованими президентською вертикаллю. Це пов'язано в першу чергу з тим, що парламент в Україні значно схильний до маніпуляцій, все більше депутатів приходять до нього не виконувати головне своє завдання: приймати закони, а лобіювати інтереси певних кланів і сил.

Об'єктивно політична ситуація в Україні є досить несприятливою, що змушує партії чи блоки та їхніх лідерів надавати неабиякого значення суб'єктивним факторам (адміресурс, політичне лідерство, фальсифікація результатів виборів тощо). А це, як стверджує В. Кампо "...дає владі можливість не тільки корегувати, а й планувати та контролювати виборчий процес" 10,с.35

Імідж лідера достатньо чітко формується в свідомості населення, тобто існує певний набір бажаних характеристик, що задовольняють вимоги основної частини населення. Тому при формуванні іміджу перш з все необхідно отримати довіру і симпатії населення. 20,с.102

Існує певна закономірність: справжню картину справ і того, хто є найсильнішим суперником влади у виборчих перегонах, краще виявляє кількість "чорного піару", а не рейтинги, які можна підробити заради тиску на населення.

Найбільша кількість негативної інформації була спрямована на В.Ющенка. Результати виборів 2002 року самі говорять за себе. За блок Ющенка "Наша Україна" проголосувало -- 23,54 % виборців. До нинішніх виборів таким високим потенціалом в Україні традиційно володіли лише комуністи. 10,с.35

Однією з характерних особливостей парламентських виборів в Україні 31 березня 2002 року є наявність більшої, в порівнянні з попередніми виборами, технологічності. Використання ПР-технологій у виборчому процесі в Україні набуває дедалі більшого значення.

ПР асоціюється серед рядових українських виборців як дещо негативне, "чорне", те. що вводить обов'язково в оману, і дана ситуація дійсно характерна для виборчих процесів 1999, 2002 років року. Має місце широке застосування саме так званих "чорних" ПР-технологій -- розповсюдження негативної інформації про конкурентів, з метою прибрати з дороги небезпечніших в передвиборчій боротьбі: фальсифікація існуючих фактів, хоча до завдань ПР належить лише їх інтерпретація.

В Україні для застосування класичних ПР-технологій існують певні обмеження. У першу чергу -- майже повна відсутність незалежних ЗМІ, а тому налагодження зв'язків з виборцями через ЗМІ, "донесення" до них "послань", виявляється проблематичним для політичної сили, що ними не володіє.

Головна мета використання адмінресурсу у виборчому процесі -- це вплив на політичний вибір громадян України.

На парламентських виборах 1998 і 2002 років та президентських 1999 року найбільше нарікань викликав адмінресурс, який відігравав далеко не останню роль. Причин того, що владні сили зробили ставку на адмінстративний ресурс, є декілька:

1) Охоплення адміністративним апаратом політичних та адміністративних функцій через їх невизначеність у законодавстві;

2) Низька політична і правова культура виборців через те, що від виборів до виборів ні партії (блоки), ні влада з виборцями майже не співпрацюють;

3) Слабкість політичних партій і блоків, в яких майже відсутні демократичні засади, а тому переважають вождистські, кланові й подібні тенденції;

4) Відсутність розвинутого громадянського суспільства, незалежних ЗМІ та науки, гарантованих прав і свобод громадян тощо.

Окрім цього питання зовнішньої політики виступає одним з факторів публічного розмежування на "призахідні" і "проросійські" сили. У публічних дискусіях це розмежування частіше використовується не як форма позиціювання, а як засіб контрпропаганди, коли є потреба звинуватити опонента у виконані тих чи інших зовнішніх замовлень 22,с.12

Таким чином, в українських виборчих кампаніях все більше простежується вплив адміністративного ресурсу, "чорних" ПР-технологій та іміджевих характеристик кандидатів та партій, а роль ідеологічного чинника зменшується.

ВИСНОВКИ

Таким чином, підсумовуючи викладений матеріал можна зробити висновок про те, що гіпотеза дослідження підтвердилася: в Україні з кожними наступними виборами зростає арсенал і рівень застосування маніпулятивно-психологічних політичних технологій.

З отриманням Україною незалежності та початком проведення виборів на альтернативній основі зростає значення виборчих технологій як засобу впливу на електоральну поведінку населення для спонукання віддати свої голоси за певного кандидата чи партію. Виборчі технології слід розглядати як систему - певний алгоритм дій, послідовність яких не слід порушувати. Головна особливість виборчих технологій - націленість на включення певних соціально-психологічних механізмів, що регулюють поведінку виборців, звертання до ціннісних орієнтацій, переконань, інтересів громадян, їх сподівань і настроїв.

У виборчих кампаніях кінця ХХ ст. в Україні ідеологічний чинник відіграє менше значення, ніж на виборах початку 90 -х років. Зараз вибори - це змагання не ідеологій, а політтехнологів, основними завданнями яких є залучати на сторону кандидата, що ними обслуговується, значну кількість виборців. Але це стає можливим лише в тому випадку, коли виборчі технології використовуються з науковим обґрунтуванням, стратегією і тактикою, враховують об'єктивні зміни.

З кожними наступними виборами в Україні зростає інструментальний арсенал виборчої кампанії, використовувані методи та прийомі наближаються до психологічних операцій за своєю складністю та координованістю.

Особливістю сучасних українських виборів є те, що велику роль відіграє така політична технологія як адмінресурс, що дозволяє отримати перемогу на виборах провладних сил, яка забезпечується нерівними можливостями кандидатів від влади і від опозиції. Яскравим прикладом широкого застосування адміністративного ресурсу є цьогорічні президентські вибори. Визначальним при проведенні передвиборчих кампанії є створення "образу ворога", зокрема на президентських виборах в Україні 1999 року та сучасних виборах 2004 року, в якості повторення виборів президента в Росії 1996 р. Штучна ескалація страху населення перед силою, що, начебто, спричинить погіршення ситуації в країні, якщо прийде до влади, та цей прихід може викликати жорстоку громадянську війну. Позиціювання деяких кандидатів як "рятівників та заступників, захисників нації" дало змогу їм отримати підтримку населення, громадян, відволікти їх від кризового стану економіки, в якій знаходиться країна, та від дійсних причин цієї кризи.

Визначне місце при проведенні політичних кампаній й належить ЗМІ., оскільки кандидат на виборну посаду не може провести зустріч зі всіма виборцями, чи хоча б зі значною їх частиною, кількість виборців ж, через впровадження в сучасному світі загального виборчого права, є дуже великою. Тому кандидати мають проводити політичну агітацію та висвітлювати власні політичні програми опосередковано - через засоби масової інформації. Держава надає певний безкоштовний ефірний час на висвітлення основних положень програми партій чи різних кандидатів, таким чином гарантуючи лише незначне забезпечення в проведення виборчої кампанії. Представники ж заможних кіл не лише мають кошти на створення і показ політичної реклами, а й скуповують ЗМІ: телеканали, газети і,навіть, Інтернет-видання, на яких вони можуть здійснювати вплив на виборців для збільшення свого електорату не лише під час виборчих перегонів, а постійно в час між виборами.

Таким чином вони впливають на свідомість громадян та впроваджують в неї вигідні для себе установки і міфи, що дозволяє їм приходити до влади, а незаможні партії і кандидати не мають можливості наскільки активно поширювати свої погляди на майбутнє та політичні програми, навіть якщо вони вигідні для більшості населення країни, а не лише для заможних верств.

Також поширеними серед виборчих технологій в Україні останнім часом є технології маніпулятивного впливу. Ефективним є також поєднання їх різних видів, а не зосередження уваги на одному з них, однак виборчі технології маніпулятивно-психологічного впливу на свідомість електорату набули особливого поширення у виборчій кампанії. При цьому використовується схильність людей до переважання емоційних елементів над раціональними, коли їм повідомляють не про справжній перебіг подій, а нав'язують модель, яка є вигідною політикам і водночас прихильно сприймається населенням, тому такі виборчі технології маніпулятивного змісту не сприяють розвитку демократії. Електорату нав'язують рішення, які вони мають вважати своїми власними, або створюють умови, за яких приймаються "потрібні" рішення.

Все ж виборчі технології є визначальною умовою перемоги на виборчих перегонах, оскільки вони, на відміну від лише політичної реклами, не здійснюють односторонньої дії, а в їх основі покладений аналіз змін настроїв електорату, причин зменшення прихильників певної політичної сили і розробки загальної стратегії кампанії.

Таким чином, демократія, із застосуванням виборчих технологій психолого-маніпулятивного впливу як складової, набуває рис авторитаризму й тоталітаризму з тією лише різницею, що управління тут здійснюється за допомогою не стільки апарату насильства, скільки за допомогою різних методів впливу на свідомість.

Список використаної літератури

Балашова А. Технология избирательной кампании в западной политической науке// Вестник Московского Универистета. Сер. 12.- 2000. - №2. - С.62-79.

Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. Навч-метод.посібн. - К.:МАУП, 2001. - 216 с.

Галиновский В. Кормпартия// Компньон. - 2002.- №9. - C.16-18.

Галиновский В. Предвыборные эксперименты// Компньон.- 2002. - №5. - С.16-18.

Галиновский В. Русский десант// Компньон. - 2002. - №4. - С.13-15.

Григорьев М.С. Методы и техника психологических операций в избирательных кампаниях // Вестник Московского Университета Сер. 18. - 1999. - №1. - С.25 - 33.

Джабасов А. Политические технологии избирательных кампаний: проблема категориального осмысления// Вестник Московского Университета. Сер.12. - 2000. - №2. - С.56 - 62.

Ермолаев А., Федоров А., Гребнева Т., Лупаций В. Немножко в опозиции// Компньон. - 2002. - №4. - С.15-18.

Кочубей Л. Виборчі технології - не виборчі маніпуляції// Віче. - 2003. - №8. - С.10-13.

Кочубей Л. Виборчі технології у виборах 2002// Вісник книижкової палати. - 2002. - №4. - С.35-37.

Купцов А. Вибори в Україні в контексті теорії і практики політичного маркетингу// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2003. - №1. - с.125-135.

Лупаций В., Гребнева Т. Венчурные политики// Компньон. - 2002. - №9. - С.12-15.

Полторак В. Політичний маркетинг і організація виборчих кампаній// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2002. - №1. - С.66-79.

Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. - М.: "Рефл - бук"; К.: "Ваклер", 2001. - 352 с.

Почепцова А. Телевізійна політична реклама -1998// Нова політика. - 1998. - №3. - С.48 - 53.

Президентські вибори в Україні: політичні ресурси та імідж претендентів//Політична думка. - 1999. - №1-2. - С.3-25.

Пушкарева Г.В. Политический менеджмент. Учебное пособие для студентов упр.спец.вузов. - М.: Дело, 2002. - 339 с.

Слободянюк Е. Парламенстські вибори Росія 95 - Україна 98// Нова політика. - 1999. - №2. - С.5 -9.

Слободянюк Е. Соціолгічні дослідження - фундамент виборчої кампанії// Нова політика. - 2000. - №3. - С. 55-59.

Смоляков В. Имидж политического лидера в структуре коммуникативного пространства// Вестник Москвского Университета, Сер. 18. - 2000. - №2. - С.102 - 108.

Соловьев А.И. Политология: политическая теория, политические технологии: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2001. - 559 с.

Сушко О. Політичні партії та зовнішня політика// Нова політика, - 2002. - №2. - С. 10-13.

Тарасенко В. Технології перемагають, але програє народ// Віче.- 1999.- №12. - С.105-117.

Толпыго Л.К. Украинские выборы: кандидат и избиратель// Полис, - 2001, - №4, - С. 86 - 99.

Томенко М. Політичні технології у виборчій кампанії Президента України// Політична думка. - 1999. - №3. - С.56 - 61.

Размещено на Allbest.ru