Інформаційна політика ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Національний університет ,,Острозька академія"

Факультет Міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин і країнознавства

Реферат

на тему: Інформаційна політика Європейського Союзу

Підготувала :

студентка групи Кр-21

Плисюк Ю.В.

Острог-2009

Становлення нового світового порядку на сьогоднішній день характеризується протистоянням двох об'єктивних процесів світового розвитку, а саме - глобалізації та регіоналізації. Ці процеси наприкінці ХХ -поч. ХХІ століття йдуть паралельно з процесом переходу до нового типу соціальної організації суспільства, який має інформаційну та мережеву природу- до відкритого інформаційного суспільства. Поняття "інформаційне суспільство" сьогодні вже не є метафорою, а інформація, яка нині все частіше трактується як третій компонент буття, на практиці перетворюється не просто на могутній ресурс, а в ключовий чинник соціального прогресу[1,5]. Однією з найважливіших характеристик сучасної держави стає рівень її інформаційного забезпечення, що впливає на всі процеси суспільного розвитку. Таким чином, починаючи з середини 90-х рр. ХХст., цивілізаційні зміни, що відбуваються в усьому світі, змусили переглянути саму структуру державної політики провідних країн світу та регіональних об'єднань. Так, наприклад, з'явились нові форми і напрямки державного регулювання такі як інформаційна політика, політика регіонального розвитку та будівництва, політика з питань інтеграції тощо. Значною мірою ці зміни зумовлені трансформацією будови самого поняття "національна безпека", що сьогодні формується на трьох рівнях: національному, регіональному та глобальному. Виникнення загроз інформаційного характеру змушує сучасні держави запроваджувати системне державне управління інформаційними процесами. Одним з перших практичних кроків на шляху побудови інформаційного суспільства у будь-якій країні світу є усвідомлення на найвищому державному рівні об'єктивності зазначених процесів, що стимулює проведення законодавчих та інституційних реформ, які б дозволили сприймати універсальний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в якості одного з найважливіших пріоритетів державної політики.

На сьогоднішній день інформаційна політика має необхідність формування (маніпулювання), врахування і вивчення громадської думки, що пов'язано з утвердженням демократичних цінностей як загально цивілізаційних.

Інформаційна політика стала окремою галуззю, інструментом реалізації як внутрішньо, так і зовнішньополітичного курсів політики держави. Об'єктом дослідження ми обрали інформаційну політику Європейського Союзу, оскільки на сьогоднішній день інформаційна політика ЄС відноситься до спільних політик Європейського Союзу, та реалізується на трьох основних рівнях - на глобальному рівні, на рівні ЄС та на рівні окремих держав. Також інформаційна політика ЄС перебуває на стадії свого формування і динамічної трансформації, що викликане змінами загроз та викликів та усвідомленням необхідності відповіді на них.

Якщо аналізувати дослідження та публікації, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, слід зазначити, що новизна проблеми з даної тематики виключає наявність історіографічних праць. Але існує велика кількість досліджень, в яких міститься проблемний аналіз дискусії. Серед основних можна виділити такі: по-перше, загальнотеоретичні дослідження ролі інформації та соціально-політичних аспектів становлення інформаційного суспільства. Це, наприклад, монографії Д.Белла "Прихід постіндустріального суспільства", Л.Дракера "Нові реалії", М.Махлупи "Прихід інформаційного століття. Нова технократична хвиля на Заході"і т.д. Друга група представлена працями таких авторів, як М.Кастельс, Ф.Уебстер, А.Даф, А.Ракітов, Е.Тоффлер та інших, що визначають цивілізаційні зміни у всіх сферах суспільного буття, розглядають теоретичні підходи до питання впливуінформаційного суспільства на розвиток економіки, соціальний устрій та на перетворення самої людини. І, зрештою, ще одна група досліджень - це статті, в яких аналізуються особливості моделей інформаційного суспільства в різних регіонах світу та відмінності європейської моделі інформаційного суспільства. інформаційний політика європа глобалізація

Дослідження проблем та умов формування інформаційної політики Євросоюзу, потребувало комплексного вивчення нормативно-правової бази, на основі якої вона реалізується. Класифікуючи використані джерела, умовно можемо поділити їх на документи офіційного та неофіційного походження, серед яких міжнародно-правові документи: наприклад, Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства; резолюції ООН, Резолюція ГА ООН "Розвиток у сфері інформації та телекомунікації в контексті інформаційного суспільства", резолюції та рішення ООН/ЮНЕСКО тощо. У цих документах закріплені основні засади та проблеми міжнародної інформаційної політики, глобалізації комунікацій, формування ідеології інформаційного суспільства, які на сьогоднішній день впливають на міжнародне середовище та змінюють як міжнародну політику, так і національні зовнішньо- і внутрішньополітичні доктрини[3,10]. Проте, найбільша цінність згаданих документів, полягає в тому, що в них фіксується офіційна оцінка, бачення тих об'єктивних цивілізаційних змін, що супроводжують розвиток сучасного світу.

Розглянемо, як співвідносяться глобальні і національні інформаційні процеси європейських країн. Перш за все, слід відзначити, що країни Євросоюзу на глобальному рівні беруть участь у міжнародній інформаційній політиці (через участь в роботі спеціалізованих установ ООН з питань освіти, науки, культури та комунікацій, в рамках НАТО та інших). На національному рівні інформаційна політика кожної з держав-членів ЄС має своє втілення у регулюванні і розподілі інформаційних ресурсів, національного інфопростору, ідеологічному його наповненні, встановлює пріоритети для забезпечення національних інтересів.

Провідними в цій сфері є країни-засновники ЄС, такі як Франція, Німеччина, країни Бенілюксу. Участь в глобальному інформаційному просторі для кожної окремої європейської держави носить як об'єктивний, так і суб'єктивний характер.

Об'єктивність процесу полягає в тому, що нова структура національного інтересу держав вимагає від останніх брати участь в універсальних організаціях, уніфікуючи при цьому національні правові і політичні системи (через принцип пріоритетності міжнародного права). Це, в свою чергу, спричиняє трансформацію всього суспільного життя - суспільно-політичної, соціально-економічної і духовної його складових. А суб'єктивність процесу полягає в тому, що різні держави мають різні фінансово-економічні, інтелектуальні, технологічні можливості для участі в зазначених процесах. Проте визначальним фактором, є міра усвідомлення політичною елітою важливості і незворотності інтегрованості держави у глобальні процеси.

Надалі слід розглянути регіональний вимір інформаційної політики ЄС, яка втілюється у двох основних напрямках, через реалізацію європейської інформаційної політики в стратегіях, програмах і проектах міжурядових регіональних організацій, таких, як Рада Європи, ОБСЄ, ЦЄІ, та через інформаційну політику як спільна політика Європейського Союзу, яка на сьогоднішній день активно реалізується, як і спільна зовнішня та оборонна політика ЄС.

Нормативно-правова база Європейського Союзу в інформаційній сфері є дуже обширною і розгалуженою, основні документи постійно доповнюються та розширяються з огляду на зміни, які відбуваються в Європейських країнах, та у світі в цілому. Неприйняття нової Конституції ЄС ускладнило процес подальшого формування законодавчої бази також і стосовно інформаційної політики, однак в ЄС намагаються дійти згоди щодо цих питань, оскільки визнають актуальність розбудови інформаційної політики на сучасному етапі.

Інститути, через які реалізується загальна політика в галузі інформації та комунікації реалізується через основні органи і спеціалізовані структури організації - Європейську Раду, Європейську Комісію, Генеральний Директорат з інформаційного суспільства, Форум інформаційного суспільства ЄС, ГенеральнийДиректорат з освіти і культури та через інформаційні центри у країнах-членах організації та за її межами[5,215].

Тож інформаційна політика ЄС є важливим інтегруючим фактором для політичної Європи. Це викликано самою суттю цивілізаційних змін. Характер формування нового світового устрою диктується взаємодією двох об'єктивних процесів розвитку - глобалізації та регіоналізації. Забезпечення національних інтересів кожної із держав (в тому числі і зовнішньополітичних) потребує сьогодні поєднання зусиль. Отже, з одного боку, всі держави є втягнутими в глобалізаційні процеси, що на організаційному рівні проявляється в участі в універсальних структурах (організаціях). Проте, необхідність забезпечувати конкурентну адекватність в цих умовах і протистояти глобальним викликам змушує їх утворювати регіональні міждержавні об'єднання, поступаючись при цьому часткою суверенних повноважень держави. Сучасна існуюча дійсність світопорядку пов'язана як із новою структурою поняття національного інтересу, так і національної безпеки. Інформаційна політика в цих процесах сьогодні відіграє одну з ключових ролей. Адже її мета - формувати інфопростір і протидіяти інформаційним загрозам. Отже, на сьогоднішній день Європейський Союз перебуває на стадії формування єдиної інформаційної політики задля можливості реагувати на нові виклики і загрози, та забезпечення своєї провідної ролі у світі. Формування єдиного інформаційного простору (чи інформаційна інтеграція), здійснюється на основі концепції єдиної (загальної) інформаційної політики Євросоюзу, а також реалізується через реалізацію стратегій, програм і проектів міжурядових регіональних організацій, у рамках яких розглядаються і вирішуються проблеми становлення інформаційного суспільства в Європі, розвитку "інфоінфраструктури", інформаційних комунікаційних магістралей, телекомунікаційних мереж, проблеми інформаційної економіки, електронної торгівлі, тощо.

Таким чином, формування та реалізація інформаційної політики ЄС на сьогоднішній день є об'єктивним процесом, тому існує проблема йогоосмислення. Однак інформації з цього приводу є дуже багато, тому існує проблема її обробки та класифікації. Оскільки процес формування інформаційної політики ЄС триває, є специфіка в осмисленні цієї проблеми, оскільки ми не можемо розглядати її з позиції історичної перспективи. Таким чином, особливістю дослідження даного питання є те, що наукова дискусія представлена аналітичними оцінками окремих аспектів загальної проблеми.

Література

1. Антопольский А.Б. Проблемы государственного регулирования информационной деятельности // Информационные ресурсы России. - 1998. - №3. - С.36

2. Бангеманн А. Европа и мировое информационное сообщество. Рост, конкуренция, занятость, цели и пути в XXI век // Бюллетень Европейской комиссии. Приложение.- 1993. - №6. - С.5-32

3. Okinawa Charter on the Global Information Society//http://www.g8Kyuschu-okinawa.go.jple/documents/itl.html. - 15.06.08

4. План дій для становлення інформаційного суспільства. Доповіді Європейської Комісії Європейського Союзу.-Брюссель, 1995-1997 рр//http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society.pdf/. 12.12.08.;Програма інформаційногосуспільства уряду Франції. http://www.france.diplomatic.fr/. - 20.09.08. - 35 с.;The Declaration of Future Civilisation. Document Second World Conferenceof Global Civilisation, 20th to 1-st June, 2002, Australia. //http://www.one.net.au/. -1.06.02. - 24 p.

5. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика. - К.: Наша культура і

наука, 2000. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru