Основними результатами роботи стали вперше одержані повні складові ФЗП, які дали змогу визначити величину і положення максимума поляризації астероїдів S-типу (P_max (V)= 8.1%, _max (V)=110) і Е-типу (P_max(V)=1.7%, _max(V)=75) [11, 48]. Оцінено положення максимуму поляризації C-астероїдів (P_max17%, _max90) [30, 31].

Залежності між альбедо і нахилом h та альбедо і P_max, разом з результатами фотометричних спостережень, були використані для визначення поляриметричного альбедо і розмірів АЗЗ 1036 Ганімед, 1627 Івар і 1998 WT24 (33342) [17, 48]. Показано належність астероїда 33342 до Е-типу, дуже рідкісного серед АЗЗ.

В підрозділі 4.3 розглянуто поляризаційні властивості вибраних астероїдів головного поясу. Поляриметричні і фотометричні спостереження 4 Веста в протистоянні 1986 р. на фазовому куті 13 підтвердили присутність варіацій ступеня поляризації астероїда з його осьовим обертанням, що зв'язано з неоднорідним розподілом альбедо по поверхні малої планети. При середній абсолютній величині поляризації P 0.45% коливання досягали P 0.1%. Амплітуда зміни блиску була V0.14^m (рис. 2). Крім того, виявлена чітка антикореляція між ступенем поляризації і блиском астероїда. Це свідчить про те, що деяка подібність ефекту Умова має місце і для негативної поляризації для середньоальбедних астероїдів.

Поляриметричні спостереження низькоальбедного астероїда 704 Інтера-мнія, з унікально малим кутом інверсії _o=15.7, на фазовому куті 10 в UBVR фільтрах показали, що абсолютне значення поляризації зменшується з довжиною хвилі [18]. Слабкий від'ємний градієнт СЗП був знайдений і для позитивної поляризації (60) для іншого низкоальбедного астероїда 2100 Ра-Шалом [31]. Ці спостереження були використані для аналізу середніх ФЗП астероїдів.

Підрозділ 4.4 присвячений дослідженню середніх ФЗП астероїдів С-, S- і E-типів в фільтрах B і V. Більшість з опублікованих поляриметричних спостережень астероїдів містить дані для двох або однієї фотометричних смуг. Дослідження СЗП в широкому інтервалі довжин хвиль проведені тільки для від'ємної поляризації і для обмеженої вибірки астероїдів [64]. Щоб мати уявлення про те, як змінюється середня СЗП C-, S- і Е-астероїдів, автор використав складові ФЗП для цих астероїдів, які були побудовані для кожної фотометричної смуги по всім існуючим в літературі даним.

Складові ФЗП S-астероїдів показали, що для від'ємної поляризації P_min(B)<P_min(V), а для позитивної - P(B) P(V). Разом з тим, вся ФЗП в фільтрі V зсунута в сторону більших фазових кутів по відношенню до ФЗП в фільтрі B. Це зміщення і викликає так звану інверсію спектрального ходу поляризації S-астероїдів, відмічену в [64]. Порівняння ФЗП S-астероїдів в двох фільтрах показує також, що кут інверсії збільшується з довжиною хвилі, а поляриметричний нахил h_B h_V.

Складові ФЗП С-астероїдів в фільтрах B і V перехрещуються в області _o так, щоP(B)P(V) і на негативній, і на позитивній ФЗП. Порівняння ФЗП С-астероїдів в указаних фільтрах показує також, що кут інверсії зменшується з довжиною хвилі, а поляриметричний нахил h_B h_V.

Негативні ФЗП Е-астероїдів в фільтрах B і V практично співпадають. Відмічено також, що кути _min в фільтрах B і V, для кожного розглянутого вище типу астероїдів, близькі між собою. Співставлення основних параметрів ФЗП астероїдів C-, S- і Е-типів і комет та порівняння їх з модельними розрахунками наведено в розділі 6.

Розділ 5. Поляриметрія і фотометрія Aе/Bе зір Хербіга. Розділ присвячено результатам досліджень молодих Aе/Bе зір Хербіга з неперіодичними алголеподібними мінімумами блиску. Це гарячі зорі спектральних класів Aе і Bе з масами 2-8 M_o, які є попередниками зір головної послідовності типу Веги і Pic, оточені газо-пиловими протопланетними дисками. Основні фотометричні властивості Aе/Bе зір Хербіга - неперіодичні алголеподібні зміни блиску з амплітудами V3^m і тривалістю від декількох днів до декількох тижнів та нелінійні показники кольору, були вивчені досить добре до наших досліджень. Однак, природа слабкого синього свічення, що спостерігався в мінімумах блиску цих зір, залишалася невідомою. В.П. Грінін [65] запропонував модель, згідно якої джерелом голубого випромінювання Aе/Bе зір Хербіга в мінімумах блиску є світло, розсіяне на пилових частинках навколозоряної оболонки. Це випромінювання стає помітним в мінімумах блиску, коли світло самої зорі екранується непрозорим пиловим згустком. Найважливішим передбаченням моделі було те, що в мінімумах блиску слід було чекати значного збільшення ступеня поляризації цих зір. Програма патрульних поляриметричних і фотометричних спостережень ряду Aе/Bе зір Хербіга, проведених разом з співробітниками КрАО, була направлена саме на пошук зміни параметрів поляризації під час мінімуму блиску.

Вперше значне збільшення ступеня лінійної поляризації до 7% в мінімумі блиску було зареєстровано у зорі UX Ori в 1986 р. (рис. 3) [6]. Подібний ефект був знайдений і досліджений пізніше ще у чотирьох зір WW Vul, BF Ori, RZ Psc і CO Ori [7, 9, 12, 20]. Одержані результати підтвердили модель В. П. Грініна, яка описує зміни ступеня поляризації і показників кольору цих зір внаслідок затемнення густими пиловими хмарами і розсіянням світла на пилинках, які знаходяться в навколозоряних дисках. По суті, під час глибоких мінімумів стає доступним для дослідження аналог зодіакального світла біля інших зір. Таким чином, була показана можливість вивчення пилових дисків навколо молодих зір на стадії їх фрагментації, яка передує утворенню планетних систем. Такий підхід є принципово новим, оскільки досліджені навколозоряні диски просторово нероздільні. Модельні розрахунки [6, 66], основані на виконаних спостереженнях, показали, що навколозоряні диски повинні бути досить плоскими з співвідношенням напівосей A/B біля 3-4. Порівняння розрахованих величин поляризації і показників кольору для різних рівнів ослаблення блиску зорі зі спостереженнями показали досить добру схожість для стандартної графіто-силікатної суміші MRN (n_Si/n_C=1.07, A/B=4) за відсутності частинок з радіусами d0.04 мкм. В рамках цієї моделі була оцінена концентрація частинок на лінії зору N_d10¹⁰ cм^-2 і маса пилинок в оболонці М_d10²⁶ г при допущенні, що зовнішній радіус оболонки складає декілька сотень астрономічних одиниць. З цього витікає, що маса пилинок з радіусами 0.04d0.15 мкм складає всього біля 10^-2 маси Землі, тобто основна маса навколозоряної речовини зосереджена в великих частинках і, можливо, в планетезималях.

Під час патрульних спостережень зорі WW Vul був знайдений тривалий фотометричний мінімум блиску [7]. Найбільш глибока його частина складалась з трьох послідовних ослаблень блиску, в кожному з яких спостерігалось збільшення ступеня поляризації до 5-6%. Позиційний кут площини поляризації при цьому змінювався незначно. Крива блиску характеризувалася різким спадом і більш пологим підйомом. Асиметрія тривалого мінімуму проявилася і в поляризації: ступінь поляризації після виходу із мінімуму був приблизно вдвоє меншим, ніж при вході в мінімум при приблизно однаковому блиску зорі. Після виходу з мінімуму блиску, коли ступінь поляризації понизився до ”1%, пройшов поступовий поворот площини поляризації на ”60. Врахування міжзоряної поляризації привело до того, що вектор власної поляризації повернувся на ”90. Така поведінка площини поляризації вказує на зміну механізму поляризації, що можливо лише за умови, якщо пилова хмара, яка викликала затемнення зорі, була несиметричним утворенням (на зразок комети) з несферичними орієнтованими частинками в хвостовій частині. Вказівкою на присутність несферичних орієнтованих пилинок є відкриття кругової поляризації V_v =1.10.2% в мінімумі блиску зорі UX Ori [6]. Реальність кругової поляризації в мінімумі блиску цього типу була підтверджена тільки недавно [67].

Стабільність ступеня і плоскості поляризації для різних мінімумів блиску зір є важливим аргументом на користь того, що основним джерелом високої поляризації в мінімумі блиску є випромінювання, розсіяне на пилових оболонках. Високий ступінь поляризації, знайдений в Ae/Be зір Хербіга, можливий за умови, що їхні навколозоряні диски видно з ребра або під невеликими кутами до лінії зору. Подібну орієнтацію має протопланетний диск навколо зорі Pic. Було показано, що орієнтацію осей симетрії навколозоряних дисків по відношенню до напрямку локального магнітного поля Галактики для просторово нероздільних дисків можна знайти за позиційними кутами площини поляризації зір в мінімумах блиску. Збіг орієнтацій осей симетрії навколозоряних дисків і локальних магнітних полів, знайдених за параметрами міжзоряної поляризації, прямо свідчить, що магнітне поле грає важливу роль на первинній стадії гравітаційного стискання протозоряних дисків.

В кінці розділу показана близькість деяких процесів, які проходять в протопланетних дисках, і властивостей їхніх пилових частинок з деякими процесами і властивостями пилу, які спостерігаються в Сонячній системі.

Розділ 6. Інтерпретація спостережень. В розділі досліджуються спектральні залежності поляризації C-, S- і E-астероїдів і комет, їхня якісна інтерпретація і порівняння з модельними розрахунками. Аналіз показує, що характеристики позитивної поляризації астероїдів в більшості визначаються альбедо і його спектральною залежністю, які значно відрізняються для C-, S- і E-типів. Багатократне розсіяння для високо-, середньо- і низькоальбедних астероїдів призводить до пониження їхнього ступеня поляризації порівняно з френелівською поляризацією. Відбивна здатність E-астероїдів дуже слабо збільшується з довжиною хвилі [68]. Позитивна поляризація випромінювання цих астероїдів має практично нейтральний спектральний градієнт і найбільш низьку величину максимальної поляризації P_max2%. Оскільки альбедо S-астероїдів збільшується з довжиною хвилі в діапазоні 0.3-0.7 мкм [68], то позитивна поляризація випромінювання цих астероїдів має помітний від'ємний спектральний градієнт, а P_max8%. Багатократне розсіяння для низькоальбедних С-астероїдів значно менше, обумовлюючи цим більш високий ступінь позитивної поляризації - P_max17%. Для С-астероїдів характерна нейтральна або дуже слабка зворотна залежність альбедо від довжини хвилі. Спостереження показують слабкий від'ємний спектральний градієнт поляризації для цих астероїдів [30]. Відсутність багатократного розсіяння в атмосферах комет, спектральна залежність уявної частини показника заломлення, розміри і структура пилинок є визначальними в поляризаційних властивостях випромінювання комет.

Механізми виникнення від'ємної поляризації ще не достатньо розроблені для інтерпретації одержаних результатів спостережень. З одного боку, процеси багатократного розсіяння явно впливають на абсолютну величину мінімального ступеня поляризації астероїдів і комет. Це випливає з емпіричної залежності між альбедо і величиною P_min. Як показали наші спостереження астероїда 4 Веста, для середньоальбедних астероїдів має місце деякий аналог ефекту Умова на малих фазових кутах. З іншого боку, визначальну роль у формуванні від'ємної поляризації відіграють механізми когерентного підсилення зворотного випромінювання і взаємного затемнення частинок.

Цей якісний розгляд знайшов підтвердження в модельних розрахунках, виконаних О.В. Петровою [34, 36, 37, 40]. Оскільки кометні частинки, як і частинки реголіту астероїдів, вірогідніше за все мають агрегатну структуру, то були проведені розрахунки характеристик розсіяного світла на агрегатних частинках, які складаються з мономерів. Використовувався метод наближення N-куль. Агрегати, які складаються з відносно невеликої кількості мономерів (<50) з безрозмірними параметрами 1.3-1.65, показують властивості, типові для частинок кометного пилу, а саме, невелике збільшення інтенсивності при зворотному розсіянні, від'ємну поляризацію на малих фазових кутах, кут інверсії близький до спостережного, збільшення поляризації з довжиною хвилі. Для вияснення питання, наскільки ці результати є справедливими для оптично товстого шару реголіту, була розглянута модель шару реголіту як оптично напівнескінченого середовища, яке складається з агрегатних частинок. Основною трудністю розрахунку переносу випромінювання в реголіті, при відомих характеристиках однократного розсіяння, є врахування взаємодії частинок при щільній упаковці. Частково ця проблема знімається тим, що їхній взаємний вплив враховується розрахунком взаємодії мономерів, які складають частинку реголіту. Розрахунки для оптичних товщин =0.2 і =50 підтвердили основні спостережні характеристики поляризованого випромінювання комет і астероїдів.

ВИСНОВКИ

В рамках представленої роботи проведені широкі програми поляриметричних і фотометричних спостережень 23 комет протягом 412 ночей спостережень, 7 АЗЗ (причому 4 з них спостерігалися вперше) протягом 104 ночей спостережень і патрульні спостереження 8 Ae/Be зір Хербіга протягом 254 ночей. Поляриметричні спостереження автора складають основну частину всіх світових даних (всього біля 30 комет і 12 АЗЗ), які використовуються зараз для аналізу ФЗП комет і астероїдів. Виявлені і вивчені невідомі раніше поляриметричні і фотометричні властивості комет, астероїдів і молодих зір, які мають вихід на розвязання космогонічної проблеми утворення Сонячної системи. Основні результати дисертації такі:

1. Запропоновано критерії класифікації комет, які включають такі спостережні фізичні характеристики як: відношення газ/пил, максимальний ступінь поляризації, показник кольору та надлишок кольорової температури. Вибрані критерії дали можливість підтвердити і вивчити знайдені автором в 1981 р. розходження в поляризації випромінювання комет і виділити дві таксономічні групи - газові і пилові комети.

2. Показано, що для групи пилових комет з відношенням газ/пил W500 Е характерні високі значення максимума поляризації P_max25-30%, червоний колір пилу, надлишки кольорової температури і присутність силікатних емісій на 10 і 18 мкм. Одержано складові ФЗП пилових комет в смугах континуума UC, BC і RC в діапазоні фазових кутів 0-120 та їхні аналітичні вирази. Визначено параметри ФЗП комет, в тому числі вперше встановлено положення максимума поляризації _max95. Показано, що СЗП континууму пилових комет змінюється з фазовим кутом. Знайдено, що градієнт (P/)/=0.025%/1000 Е/град є постійним в діапазоні фазових кутів 3065.

3. Група газових комет з відношенням газ/пил W1000 характеризується більш низьким значенням максимального ступеня поляризації P_max5-20% і великим розсіянням даних, синім кольором пилу і відсутністю або дуже малими надлишками кольорової температури і силікатними емісіями на 10 і 18 мкм.

4. Показано, що такі фактори, як пропускання фільтрами молекулярних емісій і концентрація пилу в навколоядерній області газових комет приводять до пониження інтегрального ступеня поляризації на великих фазових кутах. Група газових комет неоднорідна і включає в себе як комети з реально відмінними від пилових комет властивостями пилинок, так і комети, в яких низький ступінь поляризації і синій колір пилу, обумовлені низькою спектральною і просторовою роздільною здатністю використаної апаратури. Існуючі спостережні дані і відсутність теоретичних моделей не дозволяють однозначно знайти ті фізичні властивості пилових частинок (розміри, склад, альбедо, пористість тощо), які приводять до розподілу комет на групи.

5. Визначені основні характеристики атмосфер 15 комет: монохроматичні потоки і виробництво основних молекул CN, C₂, C₃ та іонів СО⁺, H₂O⁺, виробництво пилу, показники кольору і відношення газ/пил.

6. Детально досліджені фотометричні і поляриметричні особливості поведінки комети 1P/Галлей в широкому діапазоні геліоцентричних відстаней і фазових кутів:

а) показано, що газовиробництво ядра комети до перигелію змінювалося стрибкоподібно на відстанях близьких до 8 і 2 а.о. Після перигелію в діапазоні відстаней 14.6 а.о. різких змін виробництва молекул не проходило;

б) знайдено, що емісія С₂ в кометі Галлея зявилася на r4.2 а.о.;

в) показано, що фазову залежність блиску комети Галлея можна представити двома лінійними ділянками з фазовими коефіцієнтами =0.019 зор.вел./град в діапазоні від 1.4 до 20 і =0.009 зор.вел./град в діапазоні від 20 до 55;

7. Виявлено і досліджено невідомі раніше особливості деяких комет:

а) виробництво молекул С₂ і С₃ в кометі С/1995 O1 (Хейл-Бопп) було на порядок, а виробництво пилу на два порядки вище відповідних виробництв в кометі Галлея. Знайдено, що ступінь поляризації континуума комети був значно (на 4%) вищий, ніж ступінь поляризації будь-якої іншої пилової комети на аналогічних фазових кутах;

б) аномальну спектральну залежність поляризації випромінювання комет 21P/Джакобіні-Циннер і С/1999 S4 (ЛІНЕАР). Обидві комети належать до групи комет з дефіцитом молекул, які містять вуглець;

в) різке збільшення ступеня поляризації випромінювання комети C/1999 S4 (ЛІНЕАР) в процесі її повної дезінтеграції;

г) асиметрію розподілу молекул NH₂ в комі комети С/1996 Q1 (Табур).

8. Вперше визначено ступінь поляризації випромінювання молекули NH₂(0.7.0).

9. Вперше за наземними спостереженнями побудовані повні фазові залежності поляризації випромінювання астероїдів S- і Е-типу, включаючи максимуми позитивної поляризації.

10. Проведено порівняння складових ФЗП астероїдів S-, С- і Е-типів біля опозиції 25:

а) вперше показано, що у видимій області (смуги B і V) градієнт спектральної залежності модуля ступеня поляризації Састероїдів має від'ємний знак як для позитивної, так і для негативної гілки поляризації;

б) показано, що інверсія спектральної залежності поляризації S-астероїдів обумовлена тим, що фазова залежність поляризації в червоному фільтрі зсунута в сторону більших фазових кутів по відношенню до фазової залежності поляризації в синьому фільтрі;

в) показано, що параметри ФЗП Е-астероїдів не залежать від довжини хвилі.

11. Результати поляриметричних і фотометричних спостережень були використані для визначення альбедо і розмірів, визначення типів досліджених астероїдів, уточнення і підтвердження деяких поляризаційних ефектів:

а) для АЗЗ 1036 Ганімед, 1627 Івар і 1998 WT24 (33342) вперше одержано поляриметричні альбедо і розміри та показана належність астероїда 33342 до Е-типу, рідкісному серед АЗЗ;

б) Вперше показано, що ФЗП для АЗЗ 1566 Ікар відрізняється від складової ФЗП S- астероїдів, що говорить про його особливу природу;

12. Проведено аналіз розходжень в поляризації випромінювання комет і астероїдів різних типів. Основна відмінність поляризації комет від астероїдів обумовлена тим, що частинки в кометних атмосферах є незалежними розсіювачами, а оптичні товщини атмосфер малі. На відміну від астероїдів, в яких вклад багатократного розсіяння великий, спостережні властивості комет безпосередньо визначаються характеристиками розсіяного світла на окремих пилових частинках. Якщо останні мають складну агрегатну структуру, а розміри включених мономерів близькі до довжини хвилі, то при розсіянні світла взаємний вплив цих мономерів викликає від'ємну поляризацію, яка спостерігається в кометах.

13. Вперше знайдено збільшення ступеня лінійної поляризації до 7% в мінімумах блиску Ae/Be зір Хербіга. Це повністю підтвердило модель, яка описує спостережні фотометричні і колориметричні властивості цих зір як наслідок затемнення їх густими пиловими хмарами і розсіяння світла на пилинках навколозоряних дисків.

14. Вперше знайдено високе значення кругової поляризації до 1% в глибокому мінімумі блиску зорі UX Ori. Знайдено поворот площини поляризації на 90 в моменти виходу зір WW Vul і BF Ori із мінімумів блиску. Великий ступінь кругової поляризації UX Ori і особливості зміни параметрів лінійної поляризації зір WW Vul і BF Ori свідчать про те, що пилові частинки оболонок досліджених зір несферичні і орієнтовані.

15. Показано, що власна поляризація випромінювання досліджуваних зір, виміряна в глибоких мінімумах блиску, дозволяє визначати орієнтацію навколозоряних дисків по відношенню до локального магнітного поля Галактики. Знайдено, що осі навколозоряних дисків орієнтовані паралельно локальному магнітному полю, що доказує його важливу роль у формуванні навколозоряних оболонок.

16. Проведені спостереження і дослідження Ae/Be зір Хербіга лягли в основу ідеї про те, що джерелом пилинок в навколозоряних пилових дисках є густі пилові хмари (можливо, протокомети). Їхній розпад в околицях молодих зір нагадує процеси, які проходять в міжпланетному просторі Сонячної системи, куди пилові частинки поставляються кометами, що приходять з хмари Оорта.

На захист виносяться:

1. Велика база даних, основана на оригінальних результатах комплексних поляриметричних і фотометричних спостережень комет, астероїдів та зір з навколозоряними пиловими оболонками, та результати її дослідження.

2. Класифікація комет на дві групи за фізичними характеристиками їхнього випромінювання: величиною максимуму поляризації, відношенням газ/пил, показником кольору і надлишком кольорової температури.

3. Виявлення високого ступеня лінійної і кругової поляризації в мінімумах блиску Ae/Be зір Хербіга і підтвердження теоретичної моделі розсіяння світла в протопланетних оболонках навколо цих зір.

4. Одержання і дослідження повних, включаючи максимум поляризації, фазових залежностей поляризації S- і Е-астероїдів.

5. Виявлення і дослідження нових ефектів в поляризації випромінювання комет, астероїдів і Ae/Be зір Хербіга.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ОПУБЛІКОВАНІ В РОБОТАХ

1. Киселев Н.Н., Нарижная Н.В. Результаты наблюдений Эроса во время большого противостояния 1975 // Астрон. Вестн. - 1980. - Т. 14. - С. 61-63.

2. Добровольский О.В., Киселев Н.Н., Чернова Г.П. Поляриметрия комет // Фотометрические и поляриметрические исследования небесных тел. - Киев: Наукова думка. - 1985. - С. 3-9.

3. Dobrovolsky O.V., Kiselev N.N., Chernova G.P. Polarimetry of comets: A review // Earth, Moon and Planets. - 1986. - Vol. 34. - P. 189-200.

4. Герасименко С.И., Киселев Н.Н., Чернова Г.П. Точные положения и фотометрия кометы Галлея (1982i) // Письма в АЖ. - 1986. - Т. 12, № 2. - С. 149-155.

5. Киселев Н.Н., Дуднев В.А., Чернова Г.П., Нарижная Н.В. Исследование поляриметра 70-сантиметрового рефлектора Института астрофизики АН Таджикской ССР // Бюл. Ин-та астрофизики АН Тадж.ССР. - 1987. - № 77. - С. 29-36.

6. Вощинников Н.В., Гринин В.П., Киселев Н.Н. и др. Пыль около молодых звезд. Поляриметрические наблюдения UX Ori в глубоком минимуме // Астрофизика. - 1988. - Т. 28, № 2. - C. 311-327.

7. Гринин В.П., Киселев Н.Н., Миникулов Н.М., Чернова Г.П Наблюдения линейной поляризации WW Vul в глубоком минимуме. // Письма в Астрон. журнал. - 1988. - Т.14, № 6. - C. 514-525.

8. Лупишко Д.Ф., Бельская И.Н., Кварацхелия О.И. и др. Поляриметрия Весты в противостояние 1986 г. // Астрон. вестник. - 1988. - Т. 22, № 2. - С. 142-146.

9. Гринин В.П., Киселев Н.Н., Миникулов Н.М. Наблюдения зодиакального света около изолированной Ае-Хербига звезды BF Ori // Письма в Астрон. журнал. - 1989. - Т.15, № 11. - C. 1028-1038.

10. Каюмов В.В., Киселев Н.Н., Пушнин П.А. и др. Исследование фотометра-поляриметра 1-м RCC телескопа // Бюл. Ин-та астрофиз. АН ТаджССР. - 1989. - № 78. - С. 10-16.

11. Киселев Н.Н., Лупишко Д.Ф., Чернова Г.П., Шкуратов Ю.Г. Поляриметрия астероида 1685 Торо // Кинемат. и физ. неб. тел. - 1990. - Т. 6, № 2. - С. 77-82.

12. Киселев Н.Н., Миникулов Н.М., Чернова Г.П. Сильное увеличение поляризации RZ Psc в глубоком минимуме // Астрофизика. - 1991. - Т. 34, № 3. - C. 333-343.

13. Grinin V.P., Kiselev N.N., Minikulov N.Kh. et al., The investigations of ''zodiacal light'' of isolated Ae-Herbig stars with non-periodic Algol-type minima // Astrophys. Space Sci. - 1991. - Vol. 186. - C. 283-298.

14. Chernova G.P., Kiselev N.N., Jockers K. Polarimetric characteristic of dust particles as observed in 13 comets: Comparison with asteroids // Icarus. - 1993. - Vol. 103, № 1. - P. 144-158.

15. Jockers K., Kiselev N.N., Boehnhardt H., Thomas N. CN, C₂, and dust observed in Сomet P/Grigg-Skjellerup from the ground eight hours after the Giotto encounter // Astron. Astrophys. - 1993. - Vol. 268. - P. L9-L12.

16. Chernova G.P., Ahmedzyanov M., Kiselev N.N. Photometry and polarimetry of comet Shoemaker-Levy 1991a1 // Planet. Space Sci. - 1994 - Vol. 42, № 8. - P. 623-625.

17. Киселев Н.Н., Чернова Г.П., Лупишко Д.Ф. Поляриметрия астероидов 1036 Ганимед и 1627 Ивар // Кинемат. и физ. неб. тел. - 1994. - Т. 10, № 2. - С. 35-39.

18. Лупишко Д.Ф., Киселев Н.Н., Чернова Г.П. и др. Фазовые зависимости поляризации астероидов 55 Пандора и 704 Интерамния // Кинемат. и физ. неб. тел. - 1994. - Т. 10, № 2. - С. 40-44.

19. Chernova G.P., Minikulov N.X., Kiselev N.N. Photoelectric photometry of the asteroid 2078 Nanking // Planet. Space Sci. - 1994. - Vol. 42, № 8. - P. 651-653.

20. Киселев Н.Н., Миникулов Н.М., Чернова Г.П. Фотометрические и поляриметрические наблюдения SV Cep, VX Cas, CO Ori и V586 Ori // Бюл. Ин-та астрофиз. АН Тадж. - 1995. - № 82. - С. 39-52.

21. Chernova G.P., Kiselev N.N., Krugly Yu.N., et al. Photometry of Amor asteroids 1036 Ganymede and 1627 Ivar // Astron. J. - 1995. - Vol. 110, № 4. - P. 1875-1878.

22. Geyer E.H., Jockers K., Kiselev N.N., Chernova G.P. A novel quadruple beam imaging polarimeter and its application to comet Tanaka-Machholz 1992 X. // Astrophys. and Space Sci. - 1996. - Vol. 239. - P. 259-274.

23. Chernova G.P., Jockers K., Kiselev N.N. Imaging photometry and color of comet Shoemaker-Levy 9 // Icarus. - 1996. - Vol. 121, № 1. - P. 38-45.

24. Kiselev N.N., Shakhovskoy N.M., Efimov Yu.S. On the polarization opposition effect of E-type asteroid 64 Angelina // Icarus. 1996. - Vol. 120. - P. 408-411.

25. Розенбуш В.К., Таращук В.П., Киселев Н.Н. и др. Фотометрия и поляриметрия кометы Остина 1982 VI // Астрон. Вестн. - 1997. - Т. 31, № 6. - P. 448-459.

26. Kolokolova L.O., Jockers K., Chernova G.P, Kiselev N.N. Properties of cometary dust from color and polarization // Icarus. - 1997. - Vol. 126. - P. 351-361.

27. Kiselev N.N., Velichko F.P. Aperture polarimetry and photometry of comet Hale-Bopp // Earth, Moon and Planets. - 1997. - Vol. 78, № 1-3. - P. 347-352.

28. Kiselev N.N., Velichko F.P. Polarimetry and photometry of comet C/1996 B2 Hyakutake // Icarus. - 1998. - Vol. 133. - P. 286-292.

29. Киселев Н.Н. Некоторые проблемы поляриметрии комет // Астрон. Вестн. - 1999. - Т. 33, № 2. - С. 181-185.

30. Kiselev N.N., Rosenbush V.K., Jockers K. Polarimetry of asteroid 2100 Ra-Shalom at large phase angle // Icarus. - 1999. - Vol. 140. - P. 464-466.

31. Киселев Н.Н., Розенбуш В.К., Йокерс К. Поляриметрия астероида 2100 Ра-Шалом. Сравнение фазовых зависимостей поляризации астероидов С- и S- типов и комет // Астрон. вестник. - 1999. - T. 33, № 3. - С. 222-230.

32. Kiselev N.N., Jockers K., Rosenbush V.K. et al. Anomalous wavelength dependence of polarization of comet 21P/Giacobini-Zinner // Planet. Space Sci. - 2000. - Vol. 48. - P. 1005-1009.

33. Kiselev N.N., Jockers K., Rosenbush V.K. Organic matter in dust of comet 21P/Giacobini-Zinner and the Draconid meteoroids // Earth, Moon and Planets. - 2000. - Vol. 82-83. - P. 141-148.

34. Petrova E.V., Jockers K., Kiselev N.N. Light scattering by aggregates with sizes comparable to the wavelength: An application to cometary dust // Icarus. - 2000. - Vol. 148. - P. 526-536.

35. Киселев Н.Н., Йокерс К., Розенбуш В.К., Корсун П.П. Анализ поляриметрических, фотометрических и спектральных наблюдений кометы С/1996 Q1 (Табур) // Астрон. Вестн. - 2001. - Т. 35, № 6. - С. 1-18.

36. Петрова Е.В., Йокерс K., Киселев Н.Н. Рассеяние света агрегатными частицами, соизмеримыми с длиной волны: приложение к кометной пыли // Астрон. Вестн. - 2001. - Т. 35, № 1. - С. 63-75.

37. Петрова Е.В., Йокерс K., Киселев Н.Н. Отрицательная ветвь поляризации комет и безатмосферных небесных тел и рассеяние света агрегатными частицами // Астрон. Вестн. - 2001. - Т. 35, № 5. - С. 429-439.

38. Rosenbush V.K., Kiselev N.N., Jockers K., Korokhin V.V., et al. Optical polarimetry of the Galilean satellites, Iapetus, and 64 Angelina near opposition // Kinem. Phys. Cel. Bodies. Suppl. Ser. - 2000, № 3. - P. 227-230.

39. Rosenbush V., Kiselev N., Avramchuk V., Mishchenko M. Photometric and polarimetric phenomena exhibited by solar system bodies // Optics of cosmic dust / Eds.: G. Videen, M. Kocifaj. Dordrecht. Kluwer Acad. Publ. - 2002. - P. 191-226.

40. Kiselev N.N., Rosenbush V. K., Petrova E.V., Jockers K. Asteroids and comets: A comparison of polarization preperties // Mem. Societa Astron. Italiana. - 2002. - Vol. 73. - P. 703-715.

41. Rosenbush V.K., Kiselev N.N., Velichko S.F. Polarimetric and photometric observations of split comet C/2001 A2 (LINEAR) // Earth, Moon, and Planets. - 2002. - Vol. 90. - P. 423-433.

42. Kiselev N.N., Jockers K., Rosenbush V. K. Comparative study of the dust polarimetric properties in split and normal comets // Earth, Moon, and Planets. - 2002. - Vol. 90. - P. 167-176.

Результати дисертації додатково висвітлені в таких працях:

43. Gerasimenko S.I., Кiselev N.N., Chernova G.P. Photometric parameters of Halley's comet (1982i) based on BVR photometry // IHW Newsletter. - 1985. - № 7. - P. 7-10.

44. Beskrovnaja N.G., Silant'ev N.A., Kiselev N.N., Chernova G.P. Linear and circular polarization of comet Halley light // Symposium on the diversity and similarity of comets. - ESA SP-278. - 1987. - P. 681-685.

45. Kiselev N.N. Are there two populations of comets based on polarimetric properties of dust particles? // Evolution and source region of asteroid and comets / Eds.: J. Svoren, E.M. Pittich, H. Rickman. -Tatranska Lomnica (Slovakia). - 1999. - P. 223-228.

46. Киселев Н.Н., Величко Ф.П., Величко С.Ф. Поляриметрия кометы C/1999 S4 (ЛИНЕАР) до и после распада ядра // Труды международной конференции “Четвертые Всехсвятские чтения. Современные проблемы физики и динамики Солнечной системы”. - Киев (Украина). - 2001. - С. 127-131.

47. Bonev T., Kiselev N.N., Jockers K., et al. Properties of dust in comet C/1999 S4 (LINEAR) from narrow-band imaging and polarization // XXVI General Assembly EGS. - Nice (France). - 2001. - CD-ROM.

48. Kiselev N.N., Rosenbush V. K., Jockers K., Velichko F.P., et al. Polarimetry of asteroid 1998 WT24. Synthetic dependence of polarization for E-type asteroids at the phase angle range 0-90 // Proc. of conf. “Asteroids, Comets, Meteors 2002” / Ed.: B. Warmbein. - ESA SP-500. - 2002. - P. 887-890.

49. Rosenbush V.K., Kiselev N.N., Avramchuk V.V., Jockers K., et al. Coherent effects in light scattering from atmosphereless solar system bodies // Sixth Conf. “Electromagnetic and Light Scattering by Nonspherical Particles” / Eds.: Bo A.S. Gustafson, L. Kolokolova, G. Videen. - Gainesville, Florida (USA), - Army Research Laboratory. - 2002. - P. 279-282.

СПИСОК ЦИТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

50. Delsemme A.H. Chemical composition of cometary nuclei // Comets / Ed.: L.L. Wilkening. - Tucson. Univ. Arizona Press (USA). - 1982. - P. 85-130.

51. Schleicher D.G., Millis R.L., Birch P.V. Photometric observations of comet P/Giacobini-Zinner // Astron. Astrophys. - 1987. - Vol. 187. - P. 531-538.

52. Krishna Swamy K.S. Physics of comets. - Singapore: Word Scientific, 1986. - 288 p.

53. Jewitt D.C., Meech K.J. Cometary grain scattering versus wavelength or what color is cometary dust // Astrophys. J. 1986. - Vol. 310. - P. 937-952.

54. Mason C.G., Gehrz R.D., Jones T.J., et al. Observations of unusually small dust grains in coma of comet Hale-Bopp C/1995 O1 // Astrophys. J. - 2001. - Vol. 549. - P. 635-646.

55. Farnham Т.L., Schleiher D.G., Woodney L.M., et al. Imaging and photometry comet C/1999 S4 (LINEAR) before perihelion and after breakup // Science. - 2001. - Vol. 292. - P. 1348-1353.

56. Kikuchi S. Polarization of comet IRAS-Araki-Alcock (1983d) // Proc. Lunar and Planetary Symp. Inst. Science and Aeronautical Science. - 1983. - Vol. 16 - P. 36-39.

57. Myers R.V., Nordsieck K.H. Spectropolarimetry of comets Austin and Churyumov-Gerasimenko // Icarus. - 1984. -Vol. 58. - P. 431-439.

58. Joshi U.C., Sen A.K., Deshpande M.R., Chauhan J.L. Photopolarimetric studies of comet Austin // J. Astrophys. Astr. - 1992. - Vol. 13. - P. 267-277.

59. Kikuchi S., Okazaki A., Kondo M., et al. Continuum polarization in comet Austin (1989c1) // Proc. 23rd ISAS Lunar and Planetary Symp. - 1990. - P. 39-42.

60. Киселев Н.Н. Поляриметрические и фотометрические исследования комет: Дис... канд. физ.-мат. наук: 01.03.02. - Душанбе, 1981. - 239 с.

61. Levasseur-Regourd A.-C., Hadamcik E., Renard J.B. Evidence for two classes of comets from their polarimetric properties at large phase angles // Astron. Astrophys. 1996. Vol. 313. P. 327-333.

62. Li A., Greenberg J.M. From interstellar dust to comets: Infrared emission from comet Hale-Bopp (C/1995 O1) // Astrophys. J. 1998. Vol. 498. P. L83L87.

63. Arpigny C. Spectra of comets: Ultraviolet and optical regions // Laboratory and Astronomical High Resolution Spectra. ASP Conf. Ser. / Eds.: A.J. Sauval, R. Blomme, N. Grevesse. -1995. - Vol. 81. - P. 362-382.

64. Лупишко Д.Ф. Фотометрия и поляриметрия астероидов: результаты наблюдений и анализ данных: Дис... доктора физ.-мат. наук: 01.03.03. Харьков, 1998. - 259 с.

65. Гринин В.П. О происхождении голубой эмиссии, наблюдаемой в глубоких минимумах молодых неправильных переменных звезд // Письма в АЖ. 1988. Т. 14, № 1. C. 65-69.

66. Вощинников Н.В., Гринин В.П. Пыль вокруг молодых звезд. Модель оболочки Ае-звезды Хербига WW Лисички // Астрофизика. 1991. Т. 34. C. 181-198.

67. Шаховской Д.Н., Шулов О.С., Копацкая Н.Е. Обнаружение оптической круговой поляризации звезды Ae-Хербига WW Vul // Письма в АЖ. 2001. Т. 27, № 6. С. 438-441.

68. Pieters C.M., McFadden, L.A. Meteorite and asteroids reflectance spectroscopy: Clues to early Solar System processes // Ann. Rev. Earth Planet. Sci. 1994. Vol. 22. P. 457-497.

Размещено на Allbest.ru