Трактування партії хору в "Антігоні" Софокла у контексті філософії техніки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська політехніка»

Трактування партії хору в «Антігоні» Софокла у контексті філософії техніки

Прокопович Лада Валеріївна,

доктор філософських наук, доцент, професор кафедри культурології та філософії культури

м. Одеса

Анотація

Одним з найпомітніших явищ у формуванні нових культурних смислів можна вважати виокремлення у філософії такого напряму, як філософія техніки (або філософія технологій). Проте досі відсутня єдина точка зору щодо початку процесу становлення цього філософського напряму. Можна припустити, що цей процес розпочався ще в надрах античної культури. Тому з'ясування цього питання є актуальною науковою проблемою в дискурсі культурології та філософії культури. Мета дослідження - формування гіпотези про античні витоки філософії техніки (на прикладі партії хору в трагедії Софокла «Антігона»). Для досягнення поставленої мети в дослідженні використовувалися такі основні методи: семіотичний аналіз (для розкриття смислового змісту тексту), порівняльний (при співставленні різних варіантів перекладу тексту). Результати дослідження показали, що перший стасим партії хору в цій трагедії є, по суті, поетичною версією тез, на яких наразі базується концепція технопесимізму. Адже в ньому йдеться про те, що для виживання в природних умовах людям довелося винайти різні технології будівництва помешкань, полювання, землеробства, одомашнення тварин (адаптивна функція культури). Але іноді така діяльність несе не лише користь, а й шкоду. Пропозицій щодо подолання цієї проблеми в тексті стасиму нема, проте є чітка, обґрунтована постановка проблеми. Це дає підстави розглядати даний текст в контексті не лише історії літератури, а й культурології та філософії, де постановка проблеми є початком та теоретичним підґрунтям формування певних концепцій. Загалом дослідження показало, що звернення до творів античної культури та їх аналіз в контексті філософії техніки дозволяє отримати більш повну картину розвитку філософської думки щодо технічної та технологічної діяльності людини як матеріальної складової культури.

Ключові слова: антична культура, давньогрецька трагедія, гіпотеза, технології, адаптивна функція культури.

Abstract

Prokopovych Lada Valeriivna Doctor of Philosophy Sciences, Associate Professor, Professor of Department of Cultural Studies and Philosophy of Culture, Odessa Polytechnic National University, Odesa,

Interpretation of the part of the chorus in «Antigone» by Sophocles in the context of the philosophy of technology

One of the most noticeable phenomena in the formation of new cultural meanings can be considered the emergence of such a direction in philosophy as the philosophy of technology. However, there is still no single point of view regarding the beginning of the process of formation of this philosophical trend. It can be assumed that this process began even in the bowels of ancient culture. Therefore, clarifying this question is an actual scientific problem in the discourse of cultural studies and philosophy of culture. The purpose of the research is to form a hypothesis about the ancient origins of the philosophy of technology (on the example of the chorus part in Sophocles' tragedy «Antigone»). To achieve the goal, the following main methods were used in the research: semiotic analysis (to reveal the semantic content of the text), comparative (when comparing different versions of the text translation). The results of the study showed that the first stasim (stanza) of the chorus part in this tragedy is, in fact, a poetic version of theses on which the concept of techno-pessimism is currently based. After all, it says that in order to survive in natural conditions, people had to invent various technologies for building houses, hunting, farming, domesticating animals (adaptive function of culture). But sometimes such activity brings not only benefit, but also harm. There are no proposals for overcoming this problem in the text of the stasim, but there is a clear, well-founded statement of the problem. This gives reason to consider this text in the context of not only the history of literature, but also cultural studies and philosophy, where the statement of the problem is the beginning and theoretical basis of the formation of certain concepts. In general, the study showed that turning to the works of ancient culture and their analysis in the context of the philosophy of technology allows us to get a more complete picture of the development of philosophical thought regarding the technological activity of man as a material component of culture.

Keywords: ancient culture, ancient Greek tragedy, hypothesis, technologies, adaptive function of culture.

Основна частина

Постановка проблеми. Одним з найбільш помітних явищ у формуванні нових культурних смислів можна вважати виокремлення у філософії такого напряму, як філософія техніки (або філософія технологій). Процес формування цього напряму супроводжується спробами визначити його початок, віднайти його історичні витоки. Зважаючи на те, що в цьому питанні досі існують розбіжності, встановлення витоків філософії технологій слід розглядати як актуальну наукову проблему в дискурсі культурології та філософії культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Початком формування філософії техніки вважається поява у 1877 році книги Ернста Каппа «Основні напрями філософії техніки. До історії виникнення культури з нової точки зору». Деякі дослідники [1] ведуть відлік становлення філософії техніки від книги Вітторіо Гессле «Практична філософія у сучасному світі» (2003), де техніка позиціонується як ключова проблема філософії.

Хай там як, а найбільш гострі дискусії в цьому сегменті філософії активувались наприкінці XX - початку XXI століть з появою комп'ютерів, цифрових технологій комунікації, робототехніки, технологій штучного інтелекту, ідей трансгуманізму тощо. Бурхливий розвиток цих технологій та ідей вивів проблему осмислення існування людини в техносфері, яку вона сама ж і створює, на якісно новий рівень, у міждисциплінарний дискурс, який формується на стику технічних, природознавчих та соціогуманітарних наук.

В цьому дискурсі при оцінках впливу техніки на людину та людську цивілізацію утворилися два полюси у вигляді протилежних концепцій: технопесимізму (включаючи алармізм) та технооптимізму. Технооптимісти відводять головну роль науково-технічному прогресу у подоланні проблем та суперечливостей, що виникають в процесі розвитку людської цивілізації [2; 3]. Технопесимісти ж вважають, що більшість сучасних технологій можуть нашкодити людству (його соціальному життю [4; 5], ментальності [6], біологічній природі [7]), і навіть знищити його, якщо будуть розвиватися та впроваджуватися без врахування ймовірних ризиків.

Разом з тим, було б некоректним вважати, що оцінки науково - технічного прогресу почали з'являтися лише з появою самого цього поняття. Якщо культура - це процес та результат людської діяльності з перетворення навколишнього світу, то слід припустити, що про наслідки такої діяльності люди почали замислюватися одночасно із її початком. Або, принаймні, одразу, як отримали перші більш-менш вражаючі результати.

Деякі з таких спроб осмислення ситуації бачимо вже в античній культурі, зокрема, в трагедії Софокла «Антігона».

Мета статті - формування гіпотези про античні витоки філософії техніки/технологій (на прикладі партії хору в трагедії Софокла «Антігона»).

Основні методи дослідження: семіотичний аналіз (для розкриття смислового змісту тексту, що аналізується), порівняльний (при співставленні різних варіантів перекладу тексту, що досліджується), тезаурусний (при встановленні етимології понять «технологія», «техніка», «культура»).

Виклад основного матеріалу. Підставою для гіпотези про античні витоки філософії технологій є той факт, що само слово «технологія» пішло від давньогрецького «техне» - звивати, прясти, робити щось руками, вміння, мистецтво, майстерність, техніка [8; 9]. Звідси пішли й такі слова, як «текстиль», «текст», «контекст», «архітектура». Тож слово «техне» характеризувало різні види людської діяльності, завдяки яким формувалася культура (від лат. cultura - обробка, обробляти), переважно - її матеріальна складова. І якщо давньогрецькі філософи та митці на той час вже гарно розуміли складність і суперечливість людської натури, то могли здогадуватись, що й практична діяльність людей навряд чи може бути однозначно позитивною.

В контексті означеної проблематики привертає увагу трагедія Софокла «Антігона», точніше - партія хору в ній.

Для сучасних читачів та дослідників античної культури партія хору є найбільш незрозумілою частиною давньогрецької трагедії (будь-якої, не лише «Антігони»). Суперечки щодо визначення її функцій точаться від першої половини XIX століття, коли під впливом естетики романтизму хор вважався то «гласом народу», то ідеальним глядачем, який мав судити дієвих осіб трагедії. Але із кожним черговим дослідженням ставало зрозумілим, що ці характеристики не є універсальними. Принаймні, аналіз трагедій Софокла показав, що у тих випадках, коли хор складається із людей, близьких до героя (жінки у «Трахинянках», воїни в «Аяксі»), вони схильні до співчуття йому, підтримують його під час прийняття важливого рішення. Та й в тих випадках, коли точок дотику у хору із героєм зовсім немає (фіванські старці в «Антігоні», селяни в «Едипі»), хор не прагне однозначно його засуджувати [10, с. 23-25].

Іноді хор, як «глас народу» висловлюється не з приводу конкретного вчинку героя, а фіксує певні соціальні норми, прийняті в суспільстві. Або, на думку Володимира Потульницького, стає виразником поглядів суспільства на явища життя, що відображаються у п'єсі [11, с. 6].

Але перший стасим партії хору в «Антігоні» Софокла не підпадає під жодне з цих пояснень. Адже в ньому лише декілька рядків стосуються головної героїні, а решта - присвячені всьому людству як творцю цивілізації.

На початку йдеться про те, як людина протистоїть природним стихіям (тут і далі - в перекладі Бориса Тена [12]):

Дивних багато в світі див,

Найдивніше із них - людина,

Вітер льодом січе, вона ж Дальшу в морі верстає путь - Хай сива хвиля бушує,

А човен пливе вдаль…

Далі розгортається велична картина того, як людина не лише протистоїть природі, а й підкорює її, вигадуючи різні способи - технології - полювання, одомашнення тварин, землеробства тощо:

Уславлену в богинях Землю,

Вічно й невтомно родючу, виснажує,

Плугом щороку в ній борозни орючи Із конем своїм, людина.

Птиць безтурботні зграї й риб,

Що живуть в морських глибинах,

Звірів диких з гущин лісних В пастку й оплетену вправно сіть Розумна ловить людина й собі скоряє їх.

В полях і в горах звірів ловить,

Хитрим знаряддям їх перемагаючи,

І запрягає коня довгогривого І бика в ярмо заводить.

І, звісно ж, пояснюється, завдяки чому людство виявилося здатним на такі досягнення:

І мислей, як вітер швидких,

І мови навчись чоловік,

Звичаїв громадських пильнує здавна,

Від лютих стуж, буйних злив Знайшов міцний захист він,

Благодольний.

Бездольним не буде той, хто сам Майбутню путь ясно зрить, - Нездоланна смерть одна,

А біль хвороб, тягар знегод - не страшні нам.

Ці рядки є досить оптимістичними (що не дивно, адже їх було написано у V в. до н.е., в період розквіту давніх Афін). І якщо б вони були підсумковими, то весь стасим можна було б вважати поетичним прикладом концепції технооптимізму.

Однак Софокл на цьому не зупиняється. Далі в нього хор співає:

Є витвори мудрі в людей - Ясніші від світлих надій,

Та часто біди від них більш, як блага…

А це вже - основна теза концепції технопесимізму. Так, прямого заклику до відповідального ставлення до природи та людського існування тут ще не лунає, але вже є розуміння того, що не все те, що робить людина, є однозначно корисним.

Таке тлумачення стасиму випливає не лише з даних рядків, а й із варіантів трактування слова «дива» на його початку. Аналізуючи російськомовний переклад С. Шервинського - «Много есть чудес на свете…» - Віктор Ярхо, наприклад, зазначив, що він є далеким від істинного смислу. Адже слово deinos, яке перекладено як «чудеса», насправді означає щось таке, що «викликає подив, змішаний зі страхом». Саме це значення, на думку В. Ярхо, розкривається у фіналі стасиму, де йдеться про те, що все залежить від того, чи підкорює людина свою поведінку вічним божественним законам; якщо ні, то її пихата самосвідомість може стати джерелом бід, як це й з'ясовується наприкінці трагедії на прикладі Креонта [10, с. 24].

З цієї точки зору переклад Бориса Тена є більш адекватним і головній ідеї стасиму, і загальній атмосфері всієї трагедії.

Тож, приймаючи таку трактовку, можна перший стасим партії хору в «Антігоні» Софокла вважати одним із варіантів декларації ідей, які в сучасній філософії техніки складають концепцію технопесимізму. Той факт, що цей текст є частиною поетично-драматичного твору, а не філософського трактату, не заважає ставитись до нього, як до філософського. Адже у широкому сенсі він є спробою фіксації та осмислення діалектичних протиріч світу та людського існування в ньому.

Звісно ж, Софокл був не єдиним представником античної культури, хто вдавався до подібних роздумів та викладав їх у своїх творах. Наприклад, в одній із давньогрецьких пісень, авторство якої приписують або Гомеру, або Симоніду [13, с. 91], йдеться про те, що ніякі людські витвори або споруди не слід протиставляти природним явищам (весняним квітам, світлу Сонця або Місяця, морському прибою), бо вони не сильніші за природу та волю богів, а іноді не можуть встояти і перед самою людиною, точніше - її руйнівною діяльністю:

Ніщо не сильніше за богів,

А камінь не сильніший за смертних рук, що його подрібнюють.

Виявлення подібних творів та їх аналіз в контексті філософії техніки/технологій є предметом подальших дослідницьких розвідок.

Висновки. На тлі розбіжностей, які трапляються в різних публікаціях, щодо точки відліку процесу становлення філософії техніки (або філософії технологій) постає питання про те, коли ж насправді люди почали замислюватися над наслідками своєї діяльності (практичної, технологічної, виробничої тощо).

Пошуки відповіді на це запитання призвели до формування гіпотези про античні витоки філософії техніки. Ця гіпотеза ґрунтується на результатах аналізу філософських та мистецьких творів давньогрецької культури, зокрема, трагедії Софокла «Антігона».

Перший стасим партії хору в цій трагедії є, по суті, поетичною версією тез, на яких наразі базується концепція технопесимізму. Адже в ньому йдеться про те, що для виживання в природних умовах людям довелося винайти різні технології будівництва помешкань, полювання, землеробства, одомашнення тварин (адаптивна функція культури). Але іноді така діяльність несе не лише користь, а й шкоду («Землю, вічно й невтомно родючу, виснажує»).

Пропозицій щодо подолання цієї проблеми в тексті стасиму нема, проте є чітка, обґрунтована постановка проблеми. Це, власне, і дає підстави розглядати даний текст в контексті не лише історії літератури, а й філософії, де постановка проблеми є початком та теоретичним підґрунтям формування певних концепцій.

Загалом дослідження показало, що звернення до творів античної культури та їх аналіз в контексті філософії техніки дозволяє отримати більш повну картину розвитку філософської думки щодо технічної та технологічної діяльності людини як матеріальної складової культури.

Література

1. Алєксєєва К. Гіпотеза техно-гуманітарного балансу як запорука модернізації філософії техніки. Людинознавчі студії. Серія «Філософія», 2021, Вип. 42, С. 13-20. DOI: 10.24919/2522-4700.42.1.

2. Энгельмейер П.К. Философия техники. Вып. 4. Техницизм. Москва, 1913. 147 с.

3. Gerola A. Technologies and technique: philosophy of technology before and after the empirical turn. Mechane, 2020, Vol. 1, P. 209-217.

4. Prokopovych L. Reflecting the theatralization of life in the prospects of transhumanism. EUREKA: Social and Humanities, 2021, 4, 3-8. DOI: 10.21303/25045571.2021.001972.

5. Lopakov O., Prokopovych L. & Solodkyi D. Analysis of technologies for personalized content recommendations on the internet. Proceedings of Odessa Polytechnic University, 2022, Iss. 1, Vol. 65, P. 83-89. DOI: 10.15276/opu.1.65.2022.10.

6. Bostrom N. Existential Risk Prevention as Global Priority. Global Policy, 2013, Vol. 4, P. 15-31.

7. Прокопович Л.В. Людина у новому, біотехнокібернетичному, «театрі» буття. Науково-теоретичний альманах «Грані», 2019, Т. 22, №7. С. 21-29. DOI: 10.15421/171970.

8. Лук'янець В. Техніка. Філософський енциклопедичний словник / Гол. редкол. - В.І. Шинкарук. Київ: Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України: Абрис, 2002. С. 637.

9. Ковалів Ю.І. Техне. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. Київ: Академія, 2007. Т. 2. С. 480.

10. Софокл. Трагедии / Пер. с древнегреч. С. Шервинского; Вступ. статья В. Ярхо. Москва: Художественная литература, 1988. 485 с.

11. Потульницький В.А. Давньогрецька трагедія, як перший етап формування світобачення античного елліна в материковій Греції, Криму та Північного Причорномор'я. Українська орієнталістика, 2012, Вип. 6, С. 5-11.

12. Софокл. Антігона / Переклад Бориса Тена. УкрЛіб: Бібліотека Української літератури. URL:http://ukrlib.com.ua/world/printit.php? tid=559

13. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. Москва: Мысль, 1986. 571 с.

References

1. Alieksieieva, K. (2021). Hipoteza tekhno-humanitarnoho balansu yak zaporuka modernizatsii filosofii tekhniky [Hypothesis of techno-humanitarian balance as a guarantee of modernization of philosophy of technology]. Human studies. Series of «Philosophy», 42, 13-20. DOI: 10.24919/2522-4700.42.1. [in Ukrainian].

2. Engelmeyer, P.K. (1913). Filosofiya tekhniki. Vyp. 4. Tekhnicizm [Philosophy of technology. Iss. 4. Technicism], Moscow, 147. [in Russian].

3. Gerola, A. (2020). Technologies and technique: philosophy of technology before and after the empirical turn. Mechane, 1, P. 209-217.

4. Prokopovych, L. (2021). Reflecting the theatralization of life in the prospects of transhumanism. EUREKA: Social and Humanities, 4, 3-8. DOI: 10.21303/25045571.2021.001972.

5. Lopakov, O., Prokopovych, L. & Solodkyi, D. (2022). Analysis of technologies for personalized content recommendations on the internet. Proceedings of Odessa Polytechnic University, 1 (65), 83-89. DOI: 10.15276/opu.1.65.2022.10.

6. Bostrom, N. (2021). Existential Risk Prevention as Global Priority. Global Policy, 4, P. 15-31.

7. Prokopovych, L.V. (2019). Liudyna u novomu, biotekhnokibernetychnomu, «teatri» buttia [Human in the new, biotechnocybernetic, «theater» of being]. Scientific and theoretical almanac «Grani», 22 (7), 21-29. DOI: 10.15421/171970 [in Ukrainian].

8. Lukyanets, V. (2002). Tehnika [Technique]. Philosophical encyclopedic dictionary / The head of the editorial board is V.I. Shinkaruk. Kyiv: Institute of Philosophy named after G. Skovorody of the National Academy of Sciences of Ukraine: Abris, 637. [in Ukrainian].

9. Kovaliv, Yu.I. (2007). Tehne [Techne]. Literary encyclopedia: in 2 vol. Kyiv: Academia, Vol. 2, 480.

10. Sophocles. (1988). Tragedii / Per. s drevnegrech. S. Shervinskogo; Vstup. stat'ya V. Yarho [Tragedies / Translation from ancient Greek S. Shervinsky; Intro. article by V. Yarkho].Moscow, 485. [in Russian].

11. Potulnytskyi, V.A. (2012). Davnohretska trahediia, yak pershyi etap formuvannia svitobachennia antychnoho ellina v materykovii Hretsii, Krymu ta Pivnichnoho Prychornomoria [Ancient Greek tragedy, as the first stage of the formation of the worldview of the ancient Hellenic people in mainland Greece, the Crimea and the Northern Black Sea region]. Ukrainian Oriental Studies, 6, 5-11. [in Ukrainian].

12. Sophocles. Antihona /PerekladBorysa Tena [Antigone / Translated by Boris Ten], УкрЛіб: Бібліотека Української літератури. Retrieved from http://ukrlib.com.ua/ world/printit.php? tid=559

13. Diogenes Laertius (1986). O zhizni, ucheniyah i izrecheniyah znamenityih filosofov [About the life, teachings and sayings of famous philosophers]. Moscow: Mysl, 57 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru