Традиція скептицизму як підґрунтя розвідок Насіма Талеба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Традиція скептицизму як підґрунтя розвідок Насіма Талеба

Михайлов В.С.,

доктор економічних наук, професор, кандидат філософських наук, професор кафедри теоретичних дисциплін, Коледж хореографічного мистецтва «Київська муніципальна академія танцю ім. Сержа Лифаря» (Україна, Київ)

Насім Ніколас Талеб - американський статистик, математик, трейдер, філософ та есеїст ліванського походження. Н. Талеб у своїх публікаціях дотримується методологічних і практичних підходів у рамках сучасної парадигми міждисциплінарності, поєднуючи і синтезуючи наукове бачення та інструментарій із різних галузей знань, у сфері статистичного аналізу даних на ґрунті філософських ідей скептицизму, стоїцизму, емпіризму тощо. Метою статті є висвітлення характерних рис, особливостей творчого здобутку Н. Талеба, а також дослідження соціально-філософського підґрунтя праць Насіма Талеба в частині ідей та принципів філософії скептицизму як засадничого принципу його різноаспектних розвідок. В процесі підготовки даної статті було використано системний підхід, методи індукції та дедукції, узагальнення, логічний та історичний метод тощо. Розглянуто та проаналізовано методологічні основи поняття рідкісних за статистичною імовірністю подій («Чорний лебідь») класифікацію систем, із виокремленням «антикрихких» підсистем тощо. У статті досліджено вплив філософії скептицизму на певні аспекти творчості Н. Талеба. В роботі розглянуто думки і погляди низки філософів-скептиків, а також мислителів, які зазнали істотного впливу ідей скептицизму, думки яких є філософським підґрунтям для аргументації підходів Талеба. Він розробив власну теоретичну і практичну філософську концепцію для обґрунтування своїх поглядів та бачень, чільне місце в якій належить ідеям скептицизму та філософам і мислителям, які розвивали цю філософію або знаходились під суттєвим впливом ідей скептицизму. Запропоновано напрями подальших розвідок у сенсі досліджень соціально-філософських поглядів Насіма Талеба.

Ключові слова: міждисциплінарність, рідкісні події, «Чорний лебідь», «антикрихкість», системи, філософія скептицизму, ідеї скептиків

THE TRADITION OF SKEPTICISM AS THE BASIS FOR THE INTELLIGENCE OF NASIM TALEB

Mikhailov V.S.,

doctor of Economics, Professor, Candidate of Philosophical Sciences, Professor of the Department of Theoretical Disciplines,

College of Choreographic Art «Kyiv Municipal Academy of Dance. Serge Lifar» (Ukraine, Kyiv)

Nassim Nicholas Taleb is an American statistician, mathematician, trader, philosopher and essayist of Lebanese origin. In his publications, N. Taleb adheres to methodological and practical approaches within the framework of the modern paradigm of interdisciplinarity, combining and synthesizing scientific vision and tools from various fields of knowledge in the field of statistical data analysis based on the philosophical ideas of skepticism, stoicism, empiricism, etc. The purpose of the article is to highlight the characteristic features and features of N. Taleb's creative achievements, as well as to study the socio-philosophical basis of Nasim Taleb's works in terms of the ideas and principles of the philosophy of skepticism as the fundamental principle of his multifaceted explorations. In the process of preparing this article, a systematic approach, methods of induction and deduction, generalization, logical and historical method, etc. were used. The methodological bases of the concept of rare events based on statistical probability («Black Swan») classification of systems with the distinction of «antifragile» subsystems, etc., were considered and analyzed. The article examines the influence of the philosophy of skepticism on certain aspects of N. Taleb's work. The work examines the opinions and views of a number of skeptical philosophers, as well as thinkers who were significantly influenced by the ideas of skepticism, whose opinions are the philosophical basis for the argumentation of Taleb's approaches. He developed his own theoretical and practical philosophical concept to justify his views and visions, a prominent place in which belongs to the ideas of skepticism and the philosophers and thinkers who developed this philosophy or were significantly influenced by the ideas of skepticism. Directions for further exploration in the sense of research into the socio-philosophical views of Nasim Taleb are proposed.

Keyworlds: interdisciplinarity, rare events, «Black Swan», «antifragility», systems, philosophy of skepticism, ideas of skeptics

Постановка проблеми

Насім Ніколас Талеб - американський статистик, математик, трейдер, філософ та есеїст ліванського походження. Н. Талеб став широковідомим спочатку у вузькопрофесійних колах, а згодом і для широкого загалу завдяки тому, що справдилися його прогнози щодо фінансово-економічних та соціальних криз різного масштабу, які відбулися протягом останніх десятиліть. Більш докладно основні методологічні, методичні й практичні ідеї та творчі основи праць Н. Талеба висвітлені в наступних роботах автора даної статті [10-12].

Найвідоміші книги Талеба про невизначеність названі Incerto (невизначеність, лат.). Вони складаються з таких: «Обдурені випадковістю» («Fooled by Randomness», 2001 р.) [20]; «Чорний лебідь» («The Black Swan», 2007 р., друга редакція - 2010 р.) [16]; «Про- крустове ложе. Філософські та життєві афоризми» («The Bed of Procrustes: Philosophical and Practical Aphorisms», 2010 р.) [18], «Антикрихкість» («Antifragile», 2012 р.) [17], «Шкура у грі. Прихована асиметрія життя», («Skin in the Game: Hidden Asymmetries in Daily Life», 2018 р.) [19] та «Статистичні наслідки «товстих хвостів»: преасимптотика реального світу, епістемологія та застосування» («Statistical Consequences of Fat Tails: Real World Preasymptotics, Epistemology and Applications», 2020 р.) [27]. Як можна з'ясувати із сайту проекту «Incerto», Талеб - автор філософських та практичних есе про невизначеність, які певною мірою відображають зміст його основних книг [26].

Насім Талеб у своїх публікаціях дотримується методологічних і практичних підходів крізь призму парадигми міждісциплінарності, поєднуючи і синтезуючи наукове бачення та інструментарій із різних галузей знань. В своїй останній книзі «Статистичні наслідки «товстих хвостів»: преасимптотика реального світу, епістемологія та застосування» Талеб наводить структурно-логічну схему «Генеалогія проекту Incerto з посиланнями на різні дослідницькі традиції» [27, с. 4-5]. Чільне місце у цій схемі займають ідеї давньогрецьких, давньоримських та інших стародавніх, середньо-вічних і таких, які жили в нові та новітні часи філософів, мислителів, дослідників-практиків, що зазнали впливу філософського скептицизму, й фактично і є теоретико-методологічним підґрунтям усього Талебівського проекту «Incerto».

У цій структурно-логічній схемі важливим блоком, а за суттю ядром методологічних засад всієї дослідницької програми Н. Талеба «Incerto», виокремлена філософська скептично-емпірична традиція, представлена у тому числі такими античними мислителями, як Секст Емпірик, Піррон, Енесідем із Кносса, Геродот із Тарсуса, середньовічним арабським мислителем Аль-Газалі та його школою. Крім того, окремі елементи в рамках цього блоку висвітлюють академію скептицизму Карнеада. На цей блок, як можна бачити із даної схеми, також здійснюють відповідний вплив скептичні ідеї, що містяться в есеях Монтеня, проблеми індукції (Д. Х'юм (Г'юм), Дж. Ст. Мілль, Б. Рассел та ін.), емпіризм К. Поппера, епістемологія вірогідності (Ч. Пірс, Р. Карнап та ін.) тощо.

Насім Талеб вперше ввів до наукового обігу, або розширив та трансформував сферу їх застосування, такі концепти та методологічні й практичні підходи як «Чорний лебідь», «антикрихкість», системна тріада «крихке-міцнеантикрихке», асиметрія та фрактальність соціальних структур, сучасні проблеми індукції, концепція масштабування соціальних явищ, особистісна «стратегія штанги» у виборі ризиків, соціологічне «правило домінування меншини» тощо, які можуть використовуватись на різних рівнях і щаблях, а також в різних аспектах функціонування соціальних та економічних систем у динаміці їхнього розвитку.

Ми воліємо, щоб світ здавався впорядкованим місцем, але частота по-справжньому неочікуваних подій свідчить, що насправді ми не знаємо їхніх причин, пише Т. Батлер-Боудон про концепцію «Чорного лебедя», автором якої є Насім Талеб. Талеб виводить свою теорію подій та причинно-наслідкових зв'язків. «Чорним лебедем» Талеб називає подію, що відбувається всупереч усім очікуванням та має надзвичайно сильний вплив. При цьому люди за своєю природою схильні шукати пояснення цьому факту, так, наче він був абсолютно передбачуваним. Ефект «Чорних лебедів» поси-люється, оскільки наш світ стає дедалі більш складним і непередбачуваним. Поєднання низької передбачуваності та великого впливу спричиняє проблеми людського розуму, тому, що наш мозок створений для фокусуванні на знайомому та видимому. Героями Талеба як «скептичного емпірика», є Д. Х'юм, Секст Емпірик, К. Поппер та інші філософи і мислителі що зазнали впливу ідей скептицизму. Він вельми критично ставиться до філософії, зосередженої здебільшого на мові, що «за-полонила академічні кола». За його словами, вона хоча й цікава, але не має нічого спільного з реальним світом - світом, у якому людям доводиться жити з невизначеністю та непередбаченістю [3, с. 450-452].

Якщо ми дотримуємося парадигми того, що світ, природа, біологічні процеси, соціум, історія, економічний розвиток тощо мають у своїй динаміці виражену циклічну складову, то Чорні лебеді Талеба можна розглядати як суттєві чинники, які на певному часовому інтервалі порушують природну циклічність на різних рівнях і в різних аспектах та вносять певні корективи в плинність цих циклів. «Вічне повернення» Ф. Ніцше та аналогічні західні та східні концепції хоча й зазнають постійної критики, проте, остаточно за Поппером так і не були спростовані. Автор даної статті у своїй книзі (2014 р.) «Філософська традиція Китаю: людський вимір та вплив на сучасність» вже розглядав цю проблематику. Йдеться про існування фундаментальних характеристик еволюції людських суспільств, які зберігаються тисячоліттями, хоча їхні прояви можуть істотно змінюватися. Ці цикли накладаються один на один і, таким чином, формується сукупний тренд, «магістраль» того чи іншого економічного і соціального процесу на макрорівні. Така циклічність іноді «збивається» із свого звичайного темпоритму під впливом надзвичайних обставин глобального характеру, таких як війни, епідемії, посухи, стихійні лиха тощо [9, с. 154]. Фактично, такі непередбачувані зміни циклічності відбуваються завдяки дії «Чорних лебедів». Ця тематика достатньо всеосяжна, а її розгляд виходить за межі спрямованості даної статті. Зазначимо лише, що запобіганню негативному впливу Чорних лебедів певною мірою може сприяти критичне мислення в рамках філософського скептицизму, на який спирається у своїх розвідках Насім Талеб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

скептицизм розвідка талеб

Різні аспекти творчості Н. Талеба були висвітлені та критично проаналізовані в працях таких закордонних та вітчизняних авторів, як, наприклад: Є. Балацький, Є. Біргер, Бр. Беннет, Є. Богуславський, А. Браун, Е. Галажинський, Д. Гарднер, В. Гранатуров, С. Данилов, Є. Дорохов, Т Дутова, І. Кораблінова, К. Корреа, М. Краєв, Т. Мартинов, К. Сандіс, Ф. Тетлок, Дж. Хокчайлд, М. Шевченко та інших. Окремі підходи Н. Талеба також були охарактеризовані в наступних роботах автора цієї статті [10-12]. Творчий доробок Н. Талеба в цьому дослідженні представлений такими його книгами, як [16-20] та Інтернет-ресурсом [26]. Такі публікації, як [1, 7, 8, 21, 22 та ін.] містять фрагменти текстів послідовників філософії скептицизму (Піррон, Секст Емпірик, Аль-Газалі та ін.), а також мислителів, які перебували під впливом його ідей (Монтень, Рассел тощо) та їх тлумачення сучасними дослідниками.

Відмітимо, що проблематика, яку розглядає та аналізує Н. Талеб, є достатньо своєчасною й актуальною із світоглядно-філософських позицій загалом, а також крізь призму методології та практичного застосування інструментарію окремих суспільних і природничих наук. Ця проблематика майже не розглянута закордонними та вітчизняними дослідниками і спеціалістами в частині впливу філософії скептицизму на творчий доробок Насіма Талеба і є фактично певною дослідницькою лакуною.

Метою статті є висвітлення характерних рис, особливостей творчого здобутку Н. Талеба, а також дослідження соціально-філософського підґрунтя праць Насіма Талеба в частині ідей та принципів філософії скептицизму як засадничого принципу його різноаспектних розвідок.

Теоретичною основою дослідження творчого здобутку Насіма Талеба є публікації науковців та спеціалістів, які критично розглядають його ідеї, у тому числі філософські, тексти філософів-скептиків, мислителів, які зазнали впливу скептицизму, а також роботи сучасних адептів філософського скептицизму. В процесі підготовки даної статті було використано системний підхід, методи індукції та дедукції, узагальнення, логічний та історичний метод тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження

За Талебом людський мозок запрограмований формулювати загальні висновки з наявного досвіду. Проблема в тому, що в реальному житті «Чорний лебідь» може з'явитися після того, як ви все своє життя спостерігали білих лебедів. Краще покладатися на той факт, як мало ми знаємо, і не забувати про недоліки перебігу наших думок, зазначає Талеб. За словами Талеба, ми думаємо набагато менше, ніж нам здається, і більшість наших вчинків є інстинктивними або імпульсивними. Тому нам складніше розуміти події - «Чорні лебеді», оскільки ми завжди загрузаємо в подробицях і тільки реагуємо на те, що вже сталося. Усе відбувається під впливом невідомих факторів, тоді як ми «марнуємо свій час, зосереджуючись на тому, що відомо та регулярно повторюється». «Чорний лебідь» - це мікрокосм Талебовського аргументу про складність: він містить надто багато інформації, надто багато неймовірних задач для нашого мислення, щоб його можна було сприймати як чіткий виклад [3, с. 454, 457].

H. Талеб, як вже йшлося, також ввів до наукового обороту поняття «антикрихкість» та системну тріаду «крихке-міцне-антикрихке». За Талебом існують наступні типи систем, незалежно від сфери їх виникнення і застосування:

I. Нестійкі (крихкі) системи (fragile systems) - це системи, які непропорційно сильно зазнають впливу негативних/несприятливих факторів. На думку Н. Талеба, до таких систем належать вузькоспеціалізовані системи, соціальні системи, фінансові інституції з великими боргами тощо. Їх можна описати метафорою «де тонко, там і рветься».

2. Стійкі (міцні) системи (robust systems) - це системи, на які вплив негативних факторів мінімальний. У подальшому вони можуть відновити свою структуру та функції. Зразком таких систем є принцип Ле Шательє-Брауна, гомеостаз і ті види бізнесу, на продукцію яких за різних умов буде попит, приміром, харчова промисловість.

3. Надстійкі (антикрихкі) системи (antifragile systems) - це системи, яким вигідна нестабільність. Це системи, які процвітають у несприятливих умовах. Наприклад: надлишковість у природних системах, торгівля зброєю, попит на яку, в умовах бойових дій буде тільки зростати, потреби на продукцію фармацевтичних компаній в умовах епідемій тощо [17, с. 252-252].

Таке бачення системного підходу Насім Талеб сформував на сторінках книги «Антикрихкість», яку вважає своєю основною працею. Стосовно цієї книги Н. Талеб зазначає, що вона - мій «опус магнум». У мене була одна керівна ідея, яку я розвивав крок за кроком, від книжки до книжки; останній крок

- «Антикрихкість» більше нагадує стрибок. У цій книжці я (Талеб) возз'єднався зі своїм практичним я, з душею практика. Талеб пише, що основний зміст його творів присвячено випадковості, невизначеності, ймовірності, хаосу, життю у світі, якого ми не розуміємо, сповненому невидимих елементів і властивостей; іншими словами, книжки Талеба про те, як ухвалювати рішення в умовах невизначеності [17, с. 18].

Талеб вказує на те, що крихке й антикрихке

- поняття відносні, а не абсолютні: об'єкт, що стоїть у вищезазначеній тріаді справа, - антикрихкіший за той, що стоятиме зліва. Антикрихкість відносна, залежно і від ситуації. Наведемо фрагмент із схематичного зображення системної тріади Талеба «крихке-міцне-антикрихке» (табл.1) [17, с. 26-30] стосовно окремих типів реакцій на подразники.

Таблиця 1. Основна Тріада: три типи реакцій на подразники (фрагмент)

Ця таблиця дає певні уявлення щодо реакції (поведінки) окремих видів підсистем із тріади, що запропонував Талеб на різноплановий вплив на них (тобто, подразники). Для нас у цій схемі в першу чергу являє інтерес рядок, в якому репрезентовані (в агрегованій формі) філософія й наука, які мають чіткі сфери досліджень і на які в різних градаціях, цієї Талебової тріади, здійснюють відповідний вплив раціоналізм, емпіризм і, саме для антикрихких систем, - скептицизм. Також важливо, що ця системна взаємодія відбувається в рамках вищезгаданої парадигми міждісциплінарності.

Талеб пише, що в книзі «Антикрихкість» (у Пролозі») він згадував, що сфері «Чорного лебедя» притаманна випадковість. Поріг наших можливостей - математичний. Його не здолає ніхто. Невимірюване і непередбачуване залишиться невимірюваним і непередбачуваним незалежно від будь-яких обставин. На території «Чорного лебедя» є «епістемологічний поріг», за який неможливо вийти, і жодні успіхи статистики і ризик-менеджменту не допоможуть. Отже, завдання автора цієї книжки полягає в тому, щоб утвердити думку про неможливість знати все про «Чорних лебедів» (це загальне місце у традиції скептицизму, яку розвивали Секст Емпірик, Аль-Газалі, Х'юм та інші філософи й емпірики) [17, с. 127].

Талеб зазначає, що у нього все (свідоме) життя пішло на те, щоб сформулювати суть свого бачення світу, а саме: ми віддаємо перевагу видимому, вкоріненому, особистісному, оповідному й відчутному; ми нехтуємо абстрактним. Із цього схоже випливає все, що в нас є доброго (естетика, етика) і поганого (обдуреного випадковістю) [20, с. 279]. Також, у книзі «Обдурені випадковістю» Талеб пише про те, що він емпірик (насправді - скептик-емпірик) і що він зневажає моралістів тому, що вони сліпо вірять у неефективні методи. Даючи поради, вони припускають, що наші дії контролює радше когнітивний апарат, а не «емоційна машинерія». Талеб вважає, що сучасна наука про поведінку (біхевіоризм) засвідчує цілковиту хибність цього припущення [20, с. 31].

Стосовно проблематики наявності необхідних доказів у різних сферах наукової діяльності, Талеб показує на прикладі економічної науки, що скептичний емпіризм має необхідний понятійно-категоріальний апарат і практичний інструментарій. На противагу до підходів сучасних економістів-практиків у сфері фінансів, скептичний емпіризм виступає за протилежний метод. Теорія, за словами Талеба, як ліки (або уряд): іноді марна, іноді потрібна, завжди своєкорислива, часом смертоносна. Тому таку теорію треба «споживати» обережно і помірно [16, с. 268-270]. Талеб також зазначає, що традиційне «гаусівське розуміння світу» (від сутності нормального статистичного розподілу Гауса - авт.) починається з того, що людина фокусується на звичайному, а виняткове вважає чимось побічним, другорядним. Проте існує інший підхід - починаємо з винятків, а другорядним вважаємо звичайне [16, с. 226].

Талеб наголошує на істотній ролі евристичного (практичного) знання, закладеного в традиції. Як еволюція діє на індивіда, так і традиція проявляється у негласних, не пояснюваних практичних правилах, що передаються з покоління до покоління - К. Поппер називав це еволюційною епістемологією. Дещо трансформувавши думки Карла Поппера, Насім Талеб зазначає, що еволюція - це не змагання ідей, а змагання людей з системами, базованими на цих ідеях [17, с. 193]. Як сказано вище, Н. Талеб створив власну систему досліджень, доказову базу, принципи аргументації тощо або, іншими словами, дослідницьку програму (в термінах І. Лакатоса), яка, в першу чергу, спирається на традицію скептицизму, а також на суттєві елементи надбань філософії емпіризму та раціоналізму. Розглянемо цю проблематику більш докладніше.

У Всесвітній енциклопедії (Філософія) Т Румянцева розрізняє три види скептицизму [4, с. 938]. Античний скептицизм - давньогрецьке вчення, вперше обґрунтоване Пірроном із Еліди наприкінці 4 ст. до н.е. Піррон вперше надав систематично завершену форму розповсюдженим у Стародавній Греції сумнівам щодо пізнавальної цінності «чуттєвості» (Геракліт): «очі й вуха - фальшиві свідки»; Демокріт: «результати відчуттів темні», «це просто думка, а ні те, що істинно існує»; софісти з їх суб'єктивізмом. До скепсису подібного штибу Піррон додав моральний та логічний скепсис, наголошуючи, що ніколи не може бути раціонального обґрунтування для того, щоб надавати перевагу одному порядку дії порівняно з іншим. Єдиний філософ-скептик давнини, праці якого здебільшого дійшли до наших днів був Секст Емпірик. Ренесансно-просвітницький скептицизм - це акцентуація на ментальну протидію авторитету традиції (Монтень, Бейль, Декарт, Вольтер, Дідро, Руссо та ін.). На відміну від античного скептицизму цей його різновид фондований пафосом раціоналізму. Третій тип скептицизму за Т. Румянцевою - у філософії Х'юма - сумніви щодо буття об'єкту (на відміну від онтологічно артику- льованої «речі в собі» Канта). Ці основні види скептицизму за роки і століття історії отримали свого подальшого розвитку.

Слід також зазначити, що і як будь-яке значне явище філософського життя й думки, скептицизм виник не на порожньому місті: він утворився на основі ідей, які були напрацьовані попереднім до нього розвитком філософії. Вже наївна діалектика перших ранніх шкіл грецьких фізиків й матеріалістів виявила постійну плинність усіх речей та явищ, з'ясувала низку протиріч між чуттєвими сприйняттями й поняттями. Були відкриті не тільки відносність усіх явищ, що сприймались крізь почуття але й відсутність засновків, котрі зробили б виправданим вибір між двома твердженнями, що суперечать одне одному, оскільки вони спираються на свідчення і результати чуттєвих уявлень. Давньогрецькі скептики сформулювали так звані «тропи», тобто «повороти» або аргументи, які були спрямовані проти усіх суджень про реальність, котрі засновуються на безпосередніх уявленнях. Античний скептицизм - оригінальне вчення, що враховує завдання філософії та її зміст у широкому їх розумінні [1, с. 404-405].

Серед відомих представників цієї школи, згаданий вище, Секст Емпірик (200-250 рр.) був давньогрецьким лікарем і філософом, що жив в Александрії та Афінах. Серед основних творів цього мислителя можна відмітити такі праці, як «Пірронови основи», «Проти вчених» (складається із розділів «Проти логіків», «Проти фізиків», «Проти етиків», «Проти граматиків», «Проти риторів», «Проти геометрів», «Проти арифметиків», «Проти астрологів», «Проти музикантів»). Ці трактати є засадничими джерелами античного скептицизму. О. Грицанов [5, с. 911] вважає, що заперечуючи можливість існування наук, які насправді доступні людині, Секст Емпірик стверджував: «попередньо має існувати узгодженість по чотирьом питанням: стосовно предмету, що викладається, викладача, учня, спосіб навчання. Як ми доведемо, не існує ані предмета, що викладається, ані викладача, ані учня, ані способу навчання. Отже, не існує ніякої науки». Секст Емпірик систематизував попередні аргументи задля утримання від суджень з метою здобуття душевної рівноваги й блаженства, досягнення яких, на його погляд, і виступає метою філософії.

З погляду іншого представника цього напряму - Аль-Газалі, скептика-фідеїста (тобто скептика з релігійною вірою), знання належать не людині, а Богу; Адам Сміт називає це законом ринку», а сучасні теоретики - самоорганізацією [17, с. 209]. Відомо, що Аль-Газалі (1058-1111 рр.) розробив релігійно-філософську й етичну доктрину, в якій об'єднав догмати сунітського традиціоналізму з ідеалами суфізму. Зокрема, його книга «Непослідовність філософів» дала поштовх для формування і розвитку ісламської епістемології. Позиції Аль-Газалі щодо скептицизму сприяли тому, що мислитель вважав, що причиною всіх подій є не матеріальні передумови, а безпосередня воля Бога. Аль-Газалі писав свої книги арабською та перською мовами, переклади деяких з них дійшли до наших часів.

Окремі відомі стародавні і сучасні філософи-скептики були також і медиками, лікарями, та відстоювали те, що в дані часи носить назву доказова медицина. Наприклад, вже згадуваний Секст Емпірик. В книгах Насіма Талеба теоретичні міркування і практичні приклади із сфери медицини, напевно, займають за обсягом і частотою згадувань друге місце після загальноекономічної проблематики та сфери досліджень фінансових ринків. Так, у примітках до стор. 294 книги «Чорний лебідь» Н. Талеб зазначає, посилаючись на давнє латинське прислів'я, що медицина - сестра філосо-фії. Він пише, що емпіризм не означає повної відмови від теорій, переконань, причинно-наслідкового зв'язку. Це лише рішуча установка на те, що тут ти не можеш помилятися. Емпірик сприймає факти чи їхню відсутність через фільтр недовіри (тут простежується зв'язок між емпіризмом і старою скептичною школою Піррона), натомість інші починають формулювати судження і теорії. Суть емпіризму - уникати установки на підтвердження (емпірики воліють помилятися у непідтвердженні/ фальсифікації, цей прийом вони відкрили ще за півтори тисячі років до К. Поппера). Талеб також пише про скептичні засади творчості видатного французького мораліста Мішеля де Монтеня (1533-1592 рр.). Він, на погляд Н. Талеба, був скептиком, що мав шарм і певну обережність у викладенні своїх ідей і думок. Монтеню були притаманні риси пірронівської філософії, антідогматизм Секста Емпірика та розуміння того, що не варто поспішати з оціночними судженнями [16, с. 188].

Насім Талеб наголошує, що протягом усієї своєї інтелектуальної історії людство шукало раціональну точку зору між скептицизмом і легковірністю: як вірити і як не вірити. Як керуючись вірою ухвалювати рішення, адже віра без рішень порожня. Зрозуміло, що тотальний сумнів паралізує, а тотальна віра - смертельно небезпечна. Проте філософський погляд на цю проблему дуже обмежений, до того ж в останні століття майже не розвивався, стверджує Талеб. Один тип мислителів, скажімо, картезіанці, або античні скептики за тисячу вісімсот років до них, починали з того, що заперечували все й одразу, а найрадикальніші, як-от Піррон, заперечували навіть скептицизм - він здавався їм надто догматичним. Іншій тип філософів, наприклад, середньовічні схоласти й новітні прагматики, починали з того, що трансформували переконання, принаймні деякі, на аксіоми. Середньовічні філософи цілком по-арістотелівськи на цьому й зупинялися, а от перші прагматики на чолі з видатним мислителем Ч. Пірсом «дали промінь надії». Вони запропонували постійно корегувати переконання (хай навіть у рамках відомої структури ймовірності, бо Пірс вірив в існування й досяжність ергодичного, тривалого стану наближення до істини). Такий різновид прагматизму розглядав знання як співвідношення сутностей між двома категоріями: «у чому сумніватись» і «що прийняти». Але остаточно цю проблему досі не вирішено [16, с. 327-328].

Зазначимо далі, що декілька останніх десятиліть серед вчених і спеціалістів відбувається поновлення інтересу щодо різних форм і проявів скептицизму. Виникає т.зв. науковий скептицизм - філософська позиція, за якою всі твердження, що не мають емпіричних доказів варто поставити під сумнів. Появу і «інституалізацію» наукового скептицизму, як самостійної дисципліни і створеного на його засадах громадського руху пов`язують перш за все із діяльністю у 70-80 рр. минулого століття американського астронома і популяризатора науки К. Сагана. Наукові скептики використовують критичне мислення і дедуктивну логіку для оцінювання фактів, та заяв про факти, у яких відсутнє експериментальне підтвердження (НЛО, астрологія, паранормальні явища тощо).

Наприклад, сучасний науковий скептик та лікар-невролог Ст. Новелла вважає, що серед категорій практичного інструментарію, яким мають користуватися скептики під час своїх пошуків є знання про всі можливі обмеження та викривлення в роботі нашого мозку; метапізнання - мислення про мислення. Метапізнання - це дослідження тих способів, у які наше мислення піддається спотворенням; з`ясування принципів функціонування науки та природи псевдонауки, ірраціональних заперечень, відмови сприйняття будь-яких наукових фактів (деніалізм), питань омани в науці; вивчення в історичній ретроспективі характерних взірців псевдонауки та людських оман як повчання і застереження від хибних висновків. Науковий скептицизм за Новеллою - загальний підхід до знання, який віддає перевагу надійним і перевіреним переконанням та висновкам перед зручними та звичними, тобто наукові скептики охоче й відкрито застосовують методи науки до всіх емпіричних заяв, особливо до власних [14, с. 21-23].

Далі, на наш погляд, доцільно декілька слів сказати про раціоналізм й емпіризм, оскільки вони також є предметом наукових пошуків Н. Талеба, виходячи із його загального скептичного бачення світу (табл. 1). Науковий внесок філософів-раціоналістів відображається у ідеї вищого розуму Божественного творіння, що ґрунтується на раніше розвинутих постулатах природознавства та математики. Раціоналізм, як методологічна основа філософії Нового часу, зосереджується на проблемі наукового методу, відштовхуючись від схоластичних методів спекулятивних теорій буття. Очевидним є той факт, що в 16-17 ст. мислителі, трактуючи природу, нівелювали протиставлення природного та штучного. Всупереч очевидній відмінності між самобутнім і сконструйованим вони наполягали на можливості їх ототожнення з метою пізнання природи. У цьому зближенні, до речі, полягає відмінність новоєвропейського розуміння природи від її античного тлумачення - зазначає О. Моравецький [13, с. 71].

Загалом, у широкому сенсі слово «раціоналізм» (лат. ratio - розум) означає певну загальну орієнтацію і стилістику мислення, а також домінуючу лінію філософського розвитку, що виходить від Платона аж до першої третини - середини 19 ст., із властивими їй установками на розумність та природну впорядкованість світу, наявність в ньому внутрішньої гармонії, а також переконанням у здібності розуму осягнути цей світ та влаштувати його на розумних засадах. Концентрованим вираженням цього є гегелівська теза - «все дійсне розумне, все розумне дійсне». Для класичного західноєвропейського раціоналізму характерна стійка прихильність традиційній метафізичній проблематиці, зі властивими їх пошуками сутності, істинності, фундаментальних структур буття і свідомості, трансцендентальних умов можливостей досвіду тощо [4, с. 852-853]. В історії філософії раціоналізм протиставляється емпіризму - філософській установці, яка кладе в основу пошуків істини досвід.

У цьому сенсі емпіризм (від грецьк. єрпєіріа - досвід) - напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються саме на досвіді. В методологічному плані емпіризм

- це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді. Як цілісна гносеологічна концепція емпіризм сформувався у 17-18 ст. (Д. Х'юм, Дж. Берклі, Р. Авенаріус, Фр. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк та ін., також, отримав свого розвитку у вигляді сучасного логічного емпіризму (логічного позитивізму)). У метафізиці цей напрям охоплює різноманітні точки зору, переходячи як у догматичні системи певного типу, так і перетворюючись у скептицизм. Це пояснюється різноманітністю тлумачень, які нерідко одна й та сама людина може придавати поняттю «досвід». Елементи філософії емпіризму, зокрема емпіричні пояснення процесу формування понять, пронизують всю історію філософської думки, починаючи від Античності [21, с. 197].

Водночас, з часів епохи Просвітництва провину за велике напруження між раціоналізмом (як ми хотіли б бачити такій устрій речей, який могли б зрозуміти) й емпіризмом (справжній устрій речей) ми скидали на світ, який не відповідав властивостям «раціональних» моделей; и намагались змінити людей, щоб вони підходили технологіям, деформували нашу етику, щоб вона відповідала потребам роботодавця, просили економічне життя підходити під теорії економістів і просили людське життя втиснутись у деякі наративи. Ми стійкі, коли помилки у репрезентації невідомого й розумінні пливу випадковості не приводять до неприємних результатів - інакше ми крихкі, пише Н. Талеб [18, с. 118-119].

Зазначимо далі, що проблематику, пов'язану зі скептицизмом неможливо відокремити від розуміння сутності індуктивного мислення. К. Попперу (1902-1994 рр.) спала на думку ідея розв'язати проблему індукції. Поппер вважав, що є тільки два типи теорій:

1) ті, про які відомо, що вони помилкові, оскільки їх було належно перевірено й відкинуто (він називає їх спростованими);

2) ті, помилковість яких ще не відома, - вони поки не спростовані, але ризикують стати такими.

Теорія, що не потрапляє в ці дві категорії,

- не теорія. К. Поппер відмовлявся сліпо приймати твердження про те, що знання завжди зростає в міру отримання додаткової інформації, а на цьому ґрунтуються статистичні висновки. У деяких випадках так може бути, але в яких - нам невідомо [20, с. 150-151].

У передньому слові до перекладу відомої книги К. Поппера «Припущення та спростування: Зростання наукового знання» В. Кузнєцов написав, що характерною рисою нашої епохи є поглиблення спеціалізації. Особливо виразно ця тенденція знаходить прояв у науці. І навіть у філософії, яка завжди прагнула до синтезу, в останній час стає все більш помітнішим, що мислителі частіше за все віддають перевагу окремим дисциплінам, які вибрані та виокремлені ними, займаються привабливими для них галузями знань - кожний своєю [15, с. 5]. Сам Поппер у цій книзі зазначає, що не існує первинних джерел знання. Потрібно позитивно ставитись до кожного джерела, кожної пропозиції, проте кожна пропозиція відкрита для критичної перевірки, Якщо виключити історію, то зазвичай ми перевіряємо самі факти, а не джерела нашої інформації. В такій перевірці можна використовувати всі можливі види аргументації й критики. А з точки зору кількості і якості найбільш важливим джерелом нашого знання, якщо не враховувати вроджене знання, є традиція [15, с. 53-54].

Посилаючись на працю Д. Х'юма «Трактат про людську природу», Талеб зазначає, що спостереження жодної кількості білих лебедів не дозволяю зробити висновок про те, що всі лебеді білі, але досить побачити хоча б одного чорного лебедя, щоб це твердження спростувати [20, с. 141]. Талеб вважає, що Х'юма дратувало те, що в його часи (18 ст.) наука хитнулася від схоластики, повністю заснованої на індуктивному мисленні (без акценту на спостереженні реального світу), до, завдяки Ф. Бекону, надмірно наївного й неструктурованого емпіризму. Проблема полягає в тому, що без належного методу, емпіричні спостереження можуть завести нас на манівці. Д. Х'юм намагався застерегти від такого знання, наголошуючи на важливості певної строгості під час збору й інтерпретації даних - те, що називається епістемологією (від грецького слова episteme - знання) [20, с. 142]. Як відомо, Девід Х'юм (1711-1776 рр.) був видатним шотландським філософом-емпіриком, істориком та економістом доби Просвітництва. Його також часто називають провідним філософом-скептиком вісімнадцятого століття. У своїй праці «Трактат про людську природу» [5] Х'юм пише про те, що ми ніколи не маємо припускати, що наслідок є результатом певної причини, чи що певна причина має конкретний результат. Люди полюбляють бачити закономірності та інтерпретувати події, але між об'єктами не існує жодного причинно-наслідкового зв'язку (принаймні доступного людським відчуттям). Х'юма традиційно вважають великим філософським скептиком, який не вірив, що в його сфері інтересів можна чогось досягти. Ми не можемо сказати з упевненістю, що одна річ спровокувала іншу, а тільки те, що дві речі часто утворюють «звичне поєднання». Його надзвичайний скептицизм зумовлював сприйняття Х'юма тогочасними теологами як атеїста [17, с. 208-214]. Ідеї Д. Х'юма вплинули на розвиток творчості таких мислителів і філософів, як А. Сміт, І. Кант, А. Шопенгауер, О. Конт, Дж. Ст. Мілль, Ч. Дарвін, К. Поппер, Б. Рассел та багатьох інших.

Вже згадана проблема індукції - дуже давня, хоча її часто називають «проблемою Х'юма». За півтори тисячі років до Х'юма цю проблему вже описав згаданий вище Секст Емпірик. Талеб пише, що для нього Секст Емпірик найцікавіший тим, що вмів поєднати в медичній практиці філософію і прийняття рішень. Третій великий мислитель, який займався проблемою індукції - арабомовний скептик 11 століття Аль-Газалі, про якого ми також вже писали. Аль-Газалі у своїх трактатах кри-тикував сучасну йому арабську філософію, яка у ті часи базувалась на успадкованій античній філософській традиції, зокрема «наукове знання», яке містилось у роботах його сучасників, філософів і мислителів. Античні скептики вихваляли освічену простоту як перший крок до чесних пошуків істини. Натомість середньовічні скептики - як і мусульмани, так і християни - використовували скептицизм як інструмент боротьби з тим, що сьогодні називають наукою. У своїх працях вони зазвичай використовували аргументацію релігійного штибу. Ідею спиратися на віру, а не на розум називають фідеїзмом. Серед скептиків Нового часу можна назвати П. Бейля (1647-1706 рр.), французького протестанта, філософа і теолога, який був близький до Пірронових скептиків. Праці Бейля, зокрема, сильно вплинули на Х'юма, який запозичив у П. Бейля деякі скептичні ідеї. Ці скептики мали значну для свого часу ерудицію. Як написав з цього приводу Талеб, учений без ерудиції приведе нас до катастрофи [16, с. 62-64].

Наприкінці зазначимо, що скептицизм не варто розуміти як філософську течію, що абсолютно відкидає всяку можливість об'єктивного пізнавання дійсності. Також важливим є те, що скептицизм є течією, що містить у собі теоретичні і практичні настанови для життя людини і при цьому має завдання скерувати людину до блаженства (незворушності). Скептицизм об'єднує всі види філосо-фування починаючи з етичних практик, закінчуючи гносеологією. Головною його рисою є сумнів, не тільки як методологічна настанова, але й як спосіб життя [7, с. 88]. Натомість, скептицизм Насіма Талеба - життєстверджуюча філософія, настанова щодо того, як жити й працювати у цьому мінливому, ймовірнісному світі, максимально убезпечуючи себе від помилок та хибних оціночних суджень, мінімізуючи при цьому вплив негативних «Чорних лебедів».

Висновки

Як показало проведене дослідження, філософський скептицизм є одним з основних теоретичних і методологічних підґрунть творчого надбання Насіма Талеба. У своїх книгах та інших працях (наприклад, Інтернет-проект «Incerto») в багатьох місцях Талеб цитує філософів-скептиків (Піррон, Секст Емпірик, Аль-Газалі та ін.) або спирається на думки мислителів і філософів, які у своїй діяльності зазнали істотного впливу скептичної традиції (Монтень, Х'юм, Бейль, Поппер та багато інших). Н. Талеб використовує світоглядне бачення і певні апріорні сумніви представників цього філософського напряму для більш впевненого обґрунтування власних або запозичених і трансформованих підходів у своїй багатогранній й різноманітній творчості, формулювання відповідних висновків і суджень в рамках сучасної парадигмі міждісциплінарності.

Подальші наукові і практичні розвідки в цій сфері можуть бути спрямовані на аналіз і усвідомлення Талебом історичної динаміки, підходів щодо інтерпретації значущих історичних подій, проблем миру і воєнних конфліктів, сутності загальної спрямованості історичних процесів, і, зокрема, їх циклічної складової.

Список використаних джерел

1. Асмус В. 1976. Античная философия. Учеб пособие. Изд. 2-е, доп. - М.: «Высш. школа».

2. Балацкий Е. 2010. Концепция масштабирования социальных явлений Н. Талеба и ее приложение. Общественные науки и современность, № 4, С. 139-150.

3. Батлер-Боудон Т 2022. 50 видатних творів. Філософія / Том Батлер-Боудон; Пер. з англ. Н. Лавської. - К.: Вид. група КМ-БУКС.

4. Всемирная энциклопедия. Философия.

2001. Главный научный редактор и составитель А. Грицанов. - Москва: АСТ, Минск: Харвест. Современный литератор.

5. Г'юм Д. 2003. Трактат про людську природу. - К.: «Всесвіт».

6. Данилов С. 2018. «Черный лебедь» Н. Талеба как философская рефлексия рискогенного общества. Известия Саратовского университета. Новая серерия. Серия: Философия. Психология. Педагогика. Т. 18. выпуск. 2, с. 122-126.

7. Загороднюк В. 2014. Проблеми тлумачення скептицизму: від Секста Емпірика до Д. Г'юма. Вісник НАУ. Серія: Філософія. Культурологія, № 1 (19), С. 87-90.

8. Кравченко П., Москаленко С. 2010. Розум як жертва віри в етиці античного скептицизму. Філософські обрії. 2, с. 157-173.

9. Михайлов В. 2014. Філософська традиція Китаю: людський вимір та вплив на сучасність: монографія / Михайлов Володимир Сергійович. - К,: ТОВ «СІК ГРУП УКРАЇНА».

10. Михайлов В., Єфімова В. 2022. Погляди Насіма Талеба крізь призму ідей стоїцизму. Гілея. Науковий вісник. Випуск 175, с. 16-23.

11. Михайлов В. 2020. Насім Талеб: Деякі концепти у сфері статистики та інших науках. Статистичні методи та інформаційні технології аналізу соціально економічного розвитку. Збірник текстів доповідей за матеріалами ХХ Міжнародної науково - практичної конференції. 21 травня 2020 року. Хмельницький: Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, с. 48-53.

12. Михайлов В., Єфімова В. 2021. Насім Талеб: Статистичні концепції та їхнє філософське осмислення. Університетські наукові записки. 2 (80). Хмельницький. Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, с. 239-249.

13. Моравецький О. 2020. Раціоналізм, як методологічна основа філософії Нового часу. Вісник Львівського університету. Серія філос.

- політолог, студії. Випуск 31, С. 70-75.

14. Новелла Ст. 2021. Путівник усесвітом для скептиків / Стівен Новелла; пер. з англ. К. Дудки, О. Українця. - Харків: Вид-во «Жорж».

15. Поппер К. 2004. Предположения и опровержения: Рост научного знания: Пер. с англ. / К. Р. Поппер. - М.: ООО «Издательство АСТ»: ЗАО НПП «Ермак».

16. Талеб Н. 2017. Чорний лебідь. Про (не) ймовірне у реальному житті. переклад з англійської М. Климчука. 2-ге вид. Київ: Наш формат.

17. Талеб Н. 2019. Антикрихтість. Про (не) вразливе у реальному житті. Переклад з англійської М. Климчука. 2-ге вид. Київ: Наш формат.

18. Талеб Н. 2019. Прокрустове ложе. Філософські та життєві афоризми. Переклад з англійської В. Глінки. Київ: Наш формат.

19. Талеб Н. 2019. Шкура у грі. Прихована асиметрія життя. Переклад з англійської А. Замоцного. Київ: Наш формат.

20. Талеб Н. 2020. Обдурені випадковістю. Незрима роль шансу в житті та бізнесі. Переклад з англійської А. Калинюка. Київ: Наш Формат.

21. Філософський енциклопедичний словник. 2002. Ред. колегія: В. І. Шикнарук та ін. - К.: «Абрис».

22. Хома О. 2016. Роль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях» (Декарт і Секст Емпірик). Стаття перша. Сумнів за Декартом і Секстом Емпіриком. Sententitae, № 2 (XXXV), с. 6-22.

23. Шевченко М. 2015. Новий підхід до прогнозування розвитку індустрії хайтек. Гі- лея. Науковий вісник. Випуск. 101, с. 252-255.

24. Bennett Br. 2014.The Black Swan and the owl of Minerva: Nassim Nicholas Taleb and the historians. Historia. The Historical Association of South Africa, pp. 369-387.

25. Chase M. 2019. Black Swans, the Brain, and Philosophy as a Way of Life: Pierre Hadot and Nassim Taleb on Ancient Scepticis: Talk to be given at a conference at the Universidad Panamericana, Mexico City, Oct. 11 2019na, pp. 1-23.

26. Nassim Nicholas Taleb's Home Page. Available at: https://www.

fooledbyrandomness.com/ [Accessed 15 July 2022].

27. Taleb N. 2020. Statistical Consequences of Fat Tails: Real World Preasymptotics, Epistemology and Applications. STEM Academic Press.

References

1. Asmus V. 1976. Antychnaia fylosofyia. Ucheb posobye. [Ancient philosophy. Study guide]. Yzd. 2-e, dop. - M.: «Vissh. shkola».

2. Balatskyi E. 2010. Kontseptsyia masshtabyrovanyia sotsyalnikh yavlenyi N. Taleba y ee prylozhenye. [N. Taleb's concept of scaling social phenomena and its application]. Obshchestvennbie nauky y sovremennost, № 4, s. 139-150.

3. Batler-Boudon T. 2022. 50 vydatnykh tvoriv. Filosofiia [50 outstanding works. Philosophy] / Tom Batler-Boudon; Per. z anhl. N. Lavskoi. - K.: Vyd. hrupa KM-BUKS.

4. Vsemyrnaia entsyklopedyia. Fylosofyia. 2001. [World Encyclopedia. Philosophy]. Hlavnyi nauchnyi redaktor y sostavytel A. Hrytsanov. - Moskva: AST, Mynsk: Kharvest. Sovremennyi lyterator.

5. Hium D. 2003. Traktat pro liudsku pryrodu. [Treatise on human nature]. - K.: «Vsesvit».

6. Danylov S. 2018. «Chernyi lebed» N. Taleba kak fylosofskaia refleksyia ryskohennoho obshchestva. [«Black Swan» by N. Taleb as a philosophical reflection of the risk-prone society]. Yzvestyia Saratovskoho unyversyteta. Novaia sereryia. Seryia: Fylosofyia. Psykholohyia. Pedahohyka. T. 18. vypusk. 2, s. 122-126.

7. Zahorodniuk V. 2014. Problemy

tlumachennia skeptytsyzmu: vid Seksta Empiryka do D. Hiuma. [Problems of interpretation of skepticism: from Sextus Empiricus to D. Hume]. Visnyk NAU. Seriia: Filosofiia. Kulturolohiia, № 1 (19), S. 87-90.

8. Kravchenko P., Moskalenko S. 2010. Rozum yak zhertva viry v etytsi antychnoho skeptytsyzmu. [Reason as a victim of faith in the ethics of ancient skepticism]. Filosofski obrii. 2, s. 157-173.

9. Mykhailov V. 2014. Filosofska tradytsiia Kytaiu: liudskyi vymir ta vplyv na suchasnist: monohrafiia [The Philosophical Tradition of China: The Human Dimension and Influence on Modernity] / Mykhailov Volodymyr Serhiiovych. - K,: TOV «SIK HRUP UKRAINA».

10. Mykhailov V., Yefimova V. 2022. Pohliady Nasima Taleba kriz pryzmu idei stoitsyzmu [Nassim Taleb's views through the prism of the ideas of Stoicism]. Hileia. Naukovyi visnyk. Vypusk 175, s. 16-23.

11. Mykhailov V. 2020. Nasim Taleb: Deiaki kontsepty u sferi statystyky ta inshykh naukakh. [Nassim Taleb: Some concepts in the field of statistics and other sciences]. Statystychni metody ta informatsiini tekhnolohii analizu sotsialno ekonomichnoho rozvytku. Zbirnyk tekstiv dopovidei za materialamy KhKh Mizhnarodnoi naukovo - praktychnoi konferentsii. 21 travnia 2020 roku. Khmelnytskyi: Khmelnytskyi universytet upravlinnia ta prava imeni Leonida Yuzkova, s. 48-53.

12. Mykhailov V., Yefimova V. 2021. Nasim Taleb: Statystychni kontseptsii ta yikhnie filosofske osmyslennia. [Nassim Taleb: Statistical concepts and their philosophical interpretation]. Universytetski naukovi zapysky. 2 (80). Khmelnytskyi. Khmelnytskyi universytet upravlinnia ta prava imeni Leonida Yuzkova, s. 239-249.

13. Moravetskyi O. 2020. Ratsionalizm, yak metodolohichna osnova filosofii Novoho chasu. [Rationalism as a methodological basis of modern philosophy]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filos. - politoloh. studii. Vypusk 31, s. 7075.

14. Novella St. 2021. Putivnyk usesvitom dlia skeptykiv [A guide to the universe for skeptics] / Stiven Novella; per. z anhl. K. Dudky, O. Ukraintsia. - Kharkiv: Vyd-vo «Zhorzh».

15. Popper K. 2004. Predpolozhenyia y oproverzhenyia: Rost nauchnoho znanyia [Assumptions and denials: The growth of scientific knowledge]: Per. s anhl. / K. R. Popper. - M.: OOO «Yzdatelstvo AST»: ZAO NPP «Ermak».

16. Taleb N. 2017. Chornyi lebid. Pro (ne) ymovirne u realnomu zhytti. [The Black Swan. The Impact of the Highly Improbable]. Pereklad z anhliiskoi M. Klymchuka. 2-he vyd. Kyiv: Nash format.

17. Taleb N. 2019. Antykrykhtist. Pro (ne) vrazlyve u realnomu zhytti. [Antifragile. Things that Gaine from Disorder]. Pereklad z anhliiskoi M. Klymchuka. 2-he vyd. Kyiv: Nash format.

18. Taleb N. 2019. Prokrustove lozhe. Filosofski ta zhyttievi aforyzmy. [The Bed of Procrustes: Philosophical and Practical Aphorisms]. Pereklad z anhliiskoi V. Hlinky. Kyiv: Nash format.

19. Taleb N. 2019. Shkura u hri. Prykhovana asymetriia zhyttia. [Skin in the Game: Hidden Asymmetries in Daily Life]. Pereklad z anhliiskoi A. Zamotsnoho. Kyiv: Nash format.

20. Taleb N. 2020. Obdureni vypadkovistiu. Nezryma rol shansu v zhytti ta biznesi. [Fooled by Randomness. The Hidden Role of Chance in Life and and in the Markets]. Pereklad z anhliiskoi A. Kalyniuka. Kyiv: Nash Format.

21. Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk.

2002. [Philosophical encyclopedic dictionary]. Red. kolehiia: V.I. Shyknaruk ta in. - K.: «Abrys».

22. Khoma O. 2016. Rol skeptychnoi ochevydnosti v Pershii i Druhii «Medytatsiiakh» (Dekart i Sekst Empiryk). [The Role of Skeptical Evidence in the First and Second «Meditations» (Descartes and Sextus Empiricus)]. Stattia persha. Sumniv za Dekartom i Sekstom Empirykom. Sententitae, № 2 (XXXV), s. 6-22.

23. Shevchenko M. 2015. Novyi pidkhid do prohnozuvannia rozvytku industrii khaitek. [A new approach to forecasting the development of the hi-tech industry]. Hileia. Naukovyi visnyk. Vypusk. 101. s. 252-255.

24. Bennett Br. 2014.The Black Swan and the owl of Minerva: Nassim Nicholas Taleb and the historians. Historia. The Historical Association of South Africa, pp. 369-387.

25. Chase M. 2019. Black Swans, the Brain, and Philosophy as a Way of Life: Pierre Hadot and Nassim Taleb on Ancient Scepticis: Talk to be given at a conference at the Universidad Panamericana, Mexico City, Oct. 11 2019na, pp. 1-23.

26. Nassim Nicholas Taleb's Home Page. Available at: https://www.

fooledbyrandomness.com/ [Accessed 15 July 2022].

27. Taleb N. 2020. Statistical Consequences of Fat Tails: Real World Preasymptotics, Epistemology and Applications. STEM Academic Press.

Размещено на Allbest.ru