Філософська проблематика в рукописних кандидатських творах студентів Київської духовної академії (1819-1924)

У статті вперше представлено потужний історико-філософський потенціал колекції рукописних кандидатських творів студентів Київської духовної академії (КДА), що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Як засвідчують аналізовані рукописи, попри церковно-конфесійне і спеціалізоване богословське спрямування духовних академій, а також систему жорстких регламентацій і контролю Св. Синоду за тематикою і змістом випускних творів, студенти виявляли стійку дослідницьку зацікавленість філософською проблематикою. Підставами для цього були належний рівень здобутих під час навчання знань з історії філософії, логіки, метафізики, психології; систематичне читання класичної і новітньої філософської літератури мовою оригіналів; підготовка семестрових творів з філософських дисциплін. Підсумовуючи поточні результати ознайомлення з колекцією Інституту рукопису, автор виокремлює понад 150 кандидатських творів студентів Київської духовної академії, безпосередньо дотичних до філософської проблематики. Більшість із них становлять розвідки з історії філософії - західної (від античності до початку ХХ ст.), східної, російської. Низка рукописів, присвячених аналізу філософської спадщини Київської Академії, потверджує той факт, що традицію її систематичного вивчення було започатковано саме в її стінах. Водночас наявні у колекції рукописи увиразнюють зацікавлення київських студентів проблемами гносеології, філософії історії, соціальної філософії, аксіології, етики та естетики, філософії релігії, а також тяжіння до комплексних міждисциплінарних досліджень, що поєднують філософську та історико-філософську проблематику з богослов'ям, психологією, педагогікою літературознавством. ¹ З-поміж них згадаймо імена Василя Карпова (1798-1867), відомого не тільки першим перекладом корпусу діалогів Платона російською мовою, а й спробою розбудови власної філософської системи «синтетизму», що стверджує єдність духовного і матеріального начал у дусі конкретного ідеалізму; Ореста Новицького (1806-1884), одного з тих, хто здійснив перші в Російській імперії вагомі кроки у формуванні теоретичного і методологічного підґрунтя історико-філософської науки й систематичному осмисленні східної та західної давньої філософії; Петра Авсенєва (1810-1852), постать якого стоїть біля витоків традиції християнської психології та антропології ХІХ - початку ХХ ст.; Сильвестра Гогоцького (1813-1889) - автора перших на теренах Російської імперії філософської енциклопедії (маємо на увазі його п'ятитомовий «Філософський лексикон», 1857-1873) і філософського словника (1876), одного з фундаторів вітчизняної історико- філософської науки, психології й філософії освіти; Памфіла Юркевича (1826-1874), видатного релігійного філософа й педагога, чия творчість увібрала в себе глибоко продумані, пропущені через горнило православославного умоспоглядання головні інтенції платонівського ідеалізму і сучасного йому західноєвропейського досвіду філософування; Матвія Троїцького (1835-1899), одного із засновників Московського психологічного товариства і журналу «Вопросы философии и психологии», значення яких у розвиткові філософської науки в Росії важко переоцінити; Петра Ліницького (1839-1906), одного з найзначніших представників православної духовно- академічної думки кінця ХІХ - початку ХХ ст., що залишив по собі величезну творчу спадщину в різних галузях філософії і богослов'я; Петра Кудрявцева (1868-1940) і Василя Екземплярського (1875-1933), з якими пов'язані найважливіші віхи релігійно-філософського.

У 2019 р. виповнилося 200 років з дня відкриття Київської духовної академії (18191924) - видатної освітньої та наукової інституції, з якою пов'язано важливі віхи становлення і розвитку філософії на теренах Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст. До безпосередніх завдань цього вищого православного церковно-богословського навчального закладу (єдиного на тогочасних українських землях), звісно, не належала підготовка професійних філософів: вивчення філософських дисциплін становило лише одну із складових (хоча й важливу) у справі виховання доброчесних та освічених служителів слова Божого. Однак, хоч як парадоксально, саме Київській духовній академії судилося зробити вагомий внесок у розвиток традиції професійного філософування, формування фахової філософської спільноти та кадрове забезпечення філософських кафедр не лише духовних академій, а й університетів як на українських теренах, так і за їхніми межами. Упродовж ХІХ - початку ХХ ст. вихованці та професори КДА залишили значний слід у розбудові історії філософії, метафізики, логіки, епістемології, філософської антропології, психології, етики, філософії освіти, філософії релігії та інших філософських наук. Їхня творча рецепція класичної та новітньої європейської філософії стала вагомим кроком до налагодження плідного діалогу із західними колегами, в якому напрацьовувалися навички критичного аналізу та самостійної філософської творчості, закладалися підвалини православного релігійно-філософського дискурсу. Потужна перекладацька і видавнича діяльність, активна участь у роботі різноманітних освітянських «курсів» і товариств, дискусіях на шпальтах газет і журналів, публічних просвітницьких заходах чимало сприяли поширенню філософської освіти та культури на теренах колишньої Російської імперії.

Варто зазначити, що величезна за обсягом філософська спадщина, залишена Київською духовною академією, представлена не лише друкованими монографіями, підручниками, оригінальними статтями, перекладами, рецензіями та бібліографічними оглядами, а й численними рукописними джерелами, значна частина яких зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у Києві. З-поміж останніх важливе місце належить так званій колекції дисертацій студентів Київської духовної академії, що зберігається у фонді 304 Інституту рукопису. Саме ця колекція (досі маловідома, на жаль, у фаховому філософському середовищі Загалом науковий доробок у дослідженні зазначеної колекції вичерпується кількома публікаці-ями українських світських і церковних істориків. Поряд із загальними (на жаль, не завжди ко-ректними) відомостями про зміст цієї колекції маємо лише алфавітний перелік авторів канди-датських творів [Крайняя 2009: 172-92], передрук фондового каталогу із назвами останніх [Клос 2012; Клос&Парій 2015], а також поодинокі безпосередні звернення до матеріалів колекції. Як приклад, згадаймо спроби залучити окремі рукописи з фонду 304 до характеристики наукового доробку Київської духовної академії в царині візантиністики [Файда 2003] і вивчення історії Берестейської унії та спричиненої нею полеміки [Охріменко 2012]).

Поряд із дослідницькою «інертністю» мусимо констатувати хаотичний характер каталогізації фо-нду 304, здійсненої без чіткого принципу систематизації рукописів (алфавітного, хронологіч-ного, тематичного тощо), а також розтиражовані згаданими вище «каталожними» публікаціями численні помилки у визначенні авторства й датування творів; (докладніше про це див.: [Ткачук 2019], які ускладнюють опрацювання матеріалів колекції кандидатських творів студентів КДА та їхнє залучення до сучасного наукового обігу.) й постане предметом нашої розвідки, оскільки, як виявилося, містить потужний дослідницький потенціал для сучасної української історико-філософської науки.

Серед істориків та археографів зазначена колекція відома, як «дисертаційний фонд Київської духовної академії» [Крайняя 2009]. Однак попри те, що ця колекція містить рукописні праці, представлені студентами Київської духовної академії ХІХ - початку ХХ ст. на здобуття ступеня кандидата богослов'я, застосовувати до них термін «дисертації» видається не зовсім коректним. Річ у тім, що у православних духовних академіях Російської імперії цей ступінь мав статус освітнього: його присуджували випускникам на підставі підсумкових розрядних (рейтингових) списків, які відображали їхні навчальні досягнення та поведінку, а також спеціально підготовлених підсумкових («курсових») творів, відповідних кандидатському рівню. Натомість термін «дисертація» застосовувався до наукових праць, написаних на здобуття магістерського і докторського ступенів. Тож, аби запобігти хибним асоціаціям і плутанині, варто уникати доволі поширеного в сучасних розвідках з історії Київської духовної академії [Файда 2003; Крайняя 2009; Охріменко 2012] терміна «кандидатські дисертації'» щодо праць, написаних її студентами на здобуття ступеня кандидата богослов'я й застосовувати для їхнього позначення більш коректний і адекватний термін «кандидатські твори».

Як випливає із зазначеного, за своїм статусом кандидатські твори студентів духовних академій були, фактично, аналогами сучасних дипломних (кваліфікаційних) робіт. Варто наголосити, що такий підхід жодним чином не применшує важливого значення й потужного джерельного потенціалу кандидатських творів вихованців Київської духовної академії у вивченні її наукового доробку. Збережені рукописи якнайкраще увиразнюють вагому роль самостійної дослідницької роботи студентів у їхній духовно-академічній освіті та фаховій підготовці, причому за науковою новизною і значущістю, якістю змісту, ґрунтовністю та дотриманням норм академічної доброчесності значна частина кандидатських творів випускників КДА не лише не поступається сучасним дисертаціям на здобуття ступеня кандидата наук, а й у багатьох випадках перевищує їхній рівень.

Це й не дивно, зважаючи на особливу вимогливість професорсько-викладацького складу духовних академій та керівних синодальних структур до випускних творів студентів. Варто наголосити, що ця вимогливість полягала зовсім не в пильнуванні «зовнішніх» ознак на кшталт обсягу та оформлення цих творів: хоч як парадоксально, спеціальних формальних регламентацій щодо кандидатських творів студентів-бого- словів не існувало. Їхню якість оцінювали відповідно до змістовних характеристик, що стосувалися ґрунтовності у розкритті теми, повноти джерельної бази та ретельності в опрацюванні джерел, рівня самостійності в написанні тексту, правильності суджень і висновків з точки зору православного віровчення, досконалості наукового письма, дотримання норм академічної доброчесності. Такий підхід змушував студентів ставитися до підготовки випускних творів із належним сумлінням Більшість випускників Київської духовної академії вважали підготовку курсового твору на здо-буття ступеня найважливішою справою, порівняно з якою «відходили на другий план усі інші заняття, обов'язкові для студентів» [Певницкий 1911: 135]. Для переважної частини вихованців це був «найбільш інтересний час за все академічне життя, - перша спроба духових сил у пова-жній та відповідальній праці, бо на її основі підводиться підсумок всієї академічної праці сту-дента та вирішається наукова його кваліфікація» [Лотоцький 1966: 144].. Працюючи над обраними темами - зазвичай недостатньо дослідженими, а подекуди й узагалі недо- слідженими, - вони залучали до аналізу великі масиви не лише друкованої літератури (зокрема й твори, написані давніми і новими іноземними мовами), а й архівних документів та рукописів, вперше вводячи їх до наукового обігу. Чимало студентів не обмежувалося лише київськими бібліотеками та архівами, вирушаючи в пошуках джерел для своїх підсумкових творів до Санкт-Петербурга, Москви та інших міст Російської імперії. Для багатьох випускників Київської духовної академії, яким судилося стати видатними вченими, робота над кандидатським твором стала важливим досвідом самостійного наукового дослідження, а перші здобуті результати й висока оцінка старших колег - потужним поштовхом для подальшої дослідницької діяльності, зокрема й підготовки та захисту магістерських і докторських дисертацій.

Зважаючи на церковно-конфесійне і спеціалізоване спрямування духовних академій, які присуджували своїм випускникам ступінь кандидата богослов'я, зрозуміло, що «підсумкові» твори останніх стосувалися переважно богословської тематики. Варто наголосити, що плекання саме богословського спрямування кандидатських творів студентів духовних академій становило предмет особливого «піклування» Св. Синоду та його освітянських структур. В окремі періоди - як-от, за часів обер-прокурорства Костянтина Побєдоносцева (в 1880-1905 рр.), позначених особливо ревним «охрани- тельством» начал православ'я, самодержав'я і народності, це «піклування» набувало характеру суворих регламентацій, супроводжених ретельним контролем за їхнім дотриманням. У 1884 р., зокрема, чітку вимогу пропонувати й обирати для кандидатських творів тему винятково богословського змісту було закріплено у Статуті духовних академій [Устав 1887: 240]. У 1889 р. цю вимогу було підсилено схваленими Св. Синодом «Правилами для рассмотрения сочинений, представляемых на соискание ученых степеней», які містили пряму заборону призначати чи схвалювати теми, які не мають богословського характеру й безпосереднього стосунку до богослов'я [Правила 1889: 177]. Відповідно до «Правил», до складу заборонених потрапляли психологічна і педагогічна тематика, новітні напрями західної філософії й актуальна проблематика «з предметів різних наук загальної освіти» [Правила 1889: 177]. Характерно, що синодальні настанови стосувалися не лише тематики, а й змісту творів на здобуття ступенів, від яких вимагали не стільки вчених чеснот, скільки чіткої відповідності «духу й гідності Православної Церкви» [Правила 1889: 177]. Поза сумнівом, утвердження такого апологетичного підходу позбавляло здобувачів богословських ступенів однієї з фундаментальних академічних свобод - свободи дослідження.

Тим не менш, навіть за найнесприятливіших умов серед студентів духовних академій (зокрема й Київської) завжди знаходилися особи, які цікавилися філософською проблематикою і прагнули реалізувати ці зацікавлення у своїх кандидатських творах. Таке прагнення видається цілком природним, зважаючи на вагому роль філософських дисциплін у програмах православних навчальних закладів Російської імперії - як семінарій, так і духовних академій. На відміну від учнів світських гімназій, де філософія не викладалася, семінаристи мали змогу спеціально знайомитися з філософською проблематикою та термінологією, опановуючи філософську пропедевтику, стислий курс історії філософії, логіку та психологію. На рівні духовних академій філософська підготовка значно поглиблювалася: викладання філософських дисциплін здійснювалося в обсязі від 10 до 15 годин на тиждень упродовж першого та другого років навчання Повний академічний курс тривав чотири роки.. Упродовж усієї історії духовних академій їхні студенти обов'язково вивчали історію давньої та но- вочасної філософії, логіку, психологію, метафізику (з 1910 р. - «систематичну філософію»), причому кожна з цих дисциплін читалася не менше одного року. Обов'язковим було й читання філософської літератури (мовою оригіналів) та написання семестрових творів з філософських дисциплін. Тож попри спеціалізований богословський характер православних академій їхні студенти здобували доволі ґрунтовну філософську освіту, а деякі з них ставали викладачами філософських дисциплін у середніх і вищих духовних закладах, писали оригінальні праці та підручники філософського спрямування, перекладали філософську літературу тощо [Ткачук 2011].

Як засвідчує колекція кандидатських творів, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, студентів, зацікавлених вивченням філософії, не бракувало і в Київській духовній академії. Серед численних праць з богословських наук та історії Церкви (загальна кількість каталогізованих рукописів фонду 304 становить 2057 одиниць) ми нарахували понад 150 кандидатських творів студентів КДА, які безпосередньо стосуються філософської тематики і проблематики.

Варто зазначити, що переважна частина цих творів має історико-філософський характер. Цей факт видається цілком природним, зважаючи на визначальну роль вивчення історії філософії давнього і нового часів у філософській освіті студентів духовних академій - зокрема й Київської [Ткачук 2002].

Судячи із збережених рукописів, предметом особливих зацікавлень київських академістів була історія західноєвропейської філософії - від античності до початку ХХ століття.

Тематика кандидатських творів, безпосередньо присвячених античній філософії, увиразнює генетичну залежність того типу релігійної філософії, що розвивався у російських духовних академіях, від традицій платонізму та неоплатонізму і спроби осмислити ці традиції з позицій християнського теїзму На жаль, цей важливий аспект розвитку «російського платонізму» залишається маловідомим для

західних дослідників: див., наприклад: [Nethercott 2019]. [Ильяшев 1867; Веселовский 1890; Гиляров 1891; Травин 1909], простежити зародження монотеїстичних тенденцій у вченнях давньогрецьких філософів [Тихвинский 1889]. У працях студентів різних поколінь продемонстровано також стійке зацікавлення моральною філософією стоїків та її порівнянням із християнською етикою [Говоров 1887; Рыжков 1892; Фаминский 1905].

Серед численних досліджень, присвячених видатним постатям та вченням елліністичного юдаїзму, ранньохристиянської апологетики, східної та західної патристики, що зберігаються у фонді 304, доволі значне місце належить працям з історії християнських етичних учень [Соловьев 1870; Клюковский 1886; Алферов 1894; Фортинский 1894; Глазунов 1902 та ін.] Поряд із спробами цілісного осягнення релігійно-філософських вчень окремих мислителів [Псарёв 1887; Моралевич 1890; Блошенко 1905; Иваницкий 1906 та ін.] трапляються також розвідки, що містять спеціальний аналіз доробку святих отців (особливо Григорія Ніського та Блаженного Августина) у царинах філософської антропології, епістемології, психології, філософії історії [Клитин 1882; Евсеев 1886; Иларионов 1899; Видякин 1902; Сербинов 1905; Лаговский 1913 та ін.]. Меншою мірою, але представлено також спроби аналізу середньовічної схоластики та вчень її окремих представників - П'єра Абеляра [Костецкий 1865], Ансельма Кен- терберійського [Малицкий 1877], Томи Аквінського [Бобровницкий 1884].

Серед досліджень студентів Київської духовної академії з історії модерної західної філософії, що зберігаються у фонді 304, знаходимо праці, присвячені аналізу вчень Бенедикта Спінози [Ковальский 1904; Петров 1918], англійських деїстів [Федоров 1886], Франсуа Вольтера [Палецкий 1884], однак тематика переважної частини праць стосується німецького ідеалізму від Готфріда Ляйбніца [Эмец 1877] до початку ХХ століття. Особливу увагу молодих дослідників у царині німецької класичної філософії прикуто до спадщини Іммануїла Канта [Олесницкий 1867; Кирилович 1883; Харьков 1902; Пономаренко 1906; Гяуров 1915] Про кантознавчу спадщину Київської духовної академії див. докладніше: [Ткачук 2001; Козлов-

ський 2008; Nemeth 2017: 94-106].. Чимало кандидатських праць студентів Київської духовної академії містить досвід критичного осмислення філософських учень таких впливових у другу половину ХІХ ст. німецьких мислителів, як Г ерман Лотце [Г орский 1887;

Коротун 1911], Едуард Гартман [Введенский 1887; Никольский 1909], Артур Шопенга- уер [Должанский 1882; Амфитеатров 1907 та ін.], Фрідріх Ніцше [Чавдаров 1910], Віль- гельм Вундт [Чудновцев 1904]. Збережені рукописи засвідчують і значний інтерес київських дослідників до новітніх течій європейської філософії на межі ХІХ - ХХ ст. - марксизму [Власовский 1908], еволюціонізму [Евфимий (Крестев) 1882; Войнов 1910], позитивізму [Кустов 1907], спіритуалізму [Триодин 1907; Матвеевич 1914].

Приділяючи значну увагу вивченню давньої і модерної європейської філософії, київські академісти не оминали увагою і філософських традицій Південної та Східної Азії. Це засвідчують, зокрема, їхні кандидатські праці, присвячені аналізу буддизму [Соколов 1875; Ходзицкий 1906; Иванов 1908 та ін.] та конфуціанства [Чернявский 1906].

Досліджуючи філософський доробок західних та східних країн, викладачі і студенти Київської духовної академії пильно стежили й за розвитком російської філософії. Свідченням цього є значна кількість рукописів кандидатських творів, присвячених аналізу як загальних тенденцій такого розвитку у ХІХ - на початку ХХ ст. [Казимирович 1907; Рождественский 1907; Образцов 1914 та ін.], так і актуальних релігійно- філософських ідей, представлених у творчості слов'янофілів [Майеранов 1880; Ше- батинский 1908 та ін.], Федора Достоєвського [Онтлик 1904; Клёнов 1907; Первов 1909 та ін.], Володимира Соловйова [Лотоцкий 1904; Переверзев 1904; Каменский 1908; Поведский 1915 та ін.], Сергія Трубецького [Рождественский 1912], Льва Лопа- тіна [Старокадомский 1914; Тоцкий 1915] та ін. Вивчаючи творчість російських релігійних філософів, київські академісти не оминали увагою й погляди їхніх опонентів з «табору» матеріалістів, революційних демократів і народників. Це засвідчують, зокрема, кандидатські твори, присвячені аналізу світоглядних настанов Олександра Герцена [Филагриевский 1907], російських шістдесятників (Миколи Чернишевського, Миколи Добролюбова, Дмитра Писарєва) [Великославинский 1908], Миколи Михай- ловського [Вознесенский 1908].

Варто особливо зазначити безперечну для свого часу наукову новизну тих кандидатських досліджень з фонду 304, що висвітлюють, з-поміж іншого, зміст і специфіку філософських курсів професорів Києво-Могилянської академії [Вишневский 1895; Леонтовский 1904; Москалевич 1905 та ін.], а також містять перші спроби аналізу життя і філософської спащини деяких видатних вихованців і професорів Київської духовної академії [Медведев 1917; Федотов 1917 та ін.].

Поряд із працями з історико-філософської тематики у фонді 304 знаходимо низку праць з теоретичної («систематичної») філософії, які увиразнюють християнський підхід до розгляду загальних питань гносеології [Свирчевский 1861; Четвериков 1899; Петров 1902; Варлаам (Новгородский) 1907; Евфимий (Сапунджиев) 1908 та ін.], філософії історії [Солнцев 1905 та ін.], соціальної філософії [Попов 1907; Троицкий 1911], аксіології [Петров 1906; Победоносцев 1906], етики та естетики [Никольский 1875; Стадницкий 1884; Корсуновский 1893; Гладкий 1908; Сырнев 1909 та ін.].

Зрозуміло, що створення повного та чіткого уявлення про зміст і значення філософської складової кандидатських творів студентів КДА, що збереглися в Інституті рукопису, потребує відповідних спеціальних досліджень фахівців - істориків філософії. Вивчення та залучення до сучасного наукового обігу найбільш значущих рукописів з філософської проблематики здатне, поза сумнівом, суттєво поглибити уявлення про становлення і розвиток духовно-академічної філософії на вітчизняних теренах, а також значно розширити перелік осіб, які створювали її історію. Крім того, враховуючи глибинний синкретизм богослов'я і філософії як у способі мислення, так і у предметах дослідження викладачів і студентів духовних академій, цінними джерелами для вивчення їхніх філософських поглядів і звершень можуть виявитися також чисельні праці з богословської та історико-церковної тематики, наявні у фонді 304. Те саме стосується і збережених кандидатських праць, написаних на «суміжні» з історією філософії теми з історії літератури та педагогіки, доволі популярні серед студентів Київської духовної академії початку ХХ ст. [Глаголев 1905; Няга 1906; Грачев 1909; Гонтаев 1911 та ін.].

Тож, сподіваємося, викладений у цій короткій розвідці матеріал приверне увагу фахівців і стане одним із перших кроків у розбудові нового напряму досліджень філософської спадщини Київської духовної академії (1819-1924).

філософський рукописний кандидатський студент

Список літератури

Алферов, С. (1894). Ифика Тертуллиана. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1339). Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (далі - НБУВ), Київ.

Амфитеатров, В. (1907). Христианство и пессимизм в учении о цели и смысле жизни. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1938). НБУВ, Київ.

Блошенко, Н., свящ. (1905). Эней Газский как философ. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1841). НБУВ, Київ.

Бобровницкий, И. (1884). "Summa Totius Theologiae” Фомы Аквинского. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 938). НБУВ, Київ.

Варлаам (Новгородский), иером. (1907). Идеалы, их происхождение, существенное содержание и способы осуществления. (Опыт философско-психологического исследования). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1944). НБУВ, Київ.

Введенский, А. (1887). Изложение и разбор сочинения Гартмана "Die Religion Des Geistes ”. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1059). НБУВ, Київ.

Великославинский, А. (1908). В какой степени мировоззрение русских шестидесятников (главным образом, Чернышевского, Добролюбова и Писарева) отвечает логическим, этическим и эстетическим требованиям человеческого разума и религиозным запросам человеческого духа? Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1994). НБУВ, Київ.

Веселовский, А. (1890). Неоплатонизм в его отношении к христианству. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1178). НБУВ, Київ.

Видякин, С. (1902). Психология св. Григория Нисского. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1716). НБУВ, Київ.

Вишневский, Д. (1895). История Киевской духовной академии за 1-ю пол. XVIII ст. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1383). НБУВ, Київ.

Власовский, И. (1908). Взгляд представителя исторического материализма на происхождение христианства перед судом науки. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1996). НБУВ, Київ.

Вознесенский, В. (1908). Идея личности в миросозерцании Николая Константиновича Михайловского. (Опыт уяснения и критики этого миросозерцания с точки зрения христианского учения о личности). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2030). НБУВ, Київ.

Войнов, И., дьякон. (1910). Вопрос о происхождении религии в связи с его постановкой у эволюционистов (Ч. Дарвина, О. Каспари и Г. Спенсера). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2085). НБУВ, Київ.

Гиляров, А. (1891). Неоплатоник Порфирий и его отношение к христианству. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1216). НБУВ, Київ.

Глаголев, М. (1905). Педагогические воззрения Герберта Спенсера с христианской точки зрения. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1847). НБУВ, Київ.

Гладкий, А. (1908). Эстетическая культура в ее отношении к нравственному развитию личности и общества. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1997). НБУВ, Київ.

Глазунов, Ф. (1902). Нравоучение Оригена. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1717). НБУВ, Київ.

Говоров, С. (1887). Моральная философия стоиков в отношении к христианству. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1062). НбУв, Київ.

Гонтаев, А. (1911) 7. Монтень, Локк и Руссо. Педагогические идеи их с христианской точки зрения. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2145). НБУВ, Київ.

Горский, А. (1887). Теизм Лотце. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1063). НБУВ, Київ.

Грачев, П. (1909). Педагогия (педагогические идеи) графа Л. Н. Толстого в связи с общим мировоззрением его (критическое исследование). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2042). НБУВ, Київ.

Гяуров, Х. (1915). Идея абсолютного в философии Канта. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2328). НБУВ, Київ.

Должанский, Ф. (1882). Несостоятельность пессимистического мировоззрения. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 863). НБУВ, Київ.

Евсеев, В. (1886). Антропологическое учение Блаженного Августина. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1030). НБУВ, Київ.

Евфимий [Крестев], архимандрит. (1882). Учение о происхождении и постепенном развитии религии по Герберту Спенсеру. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 862). НБУВ, Київ.

Евфимий (Сапунджиев), иеродиакон (1908) ⁸. Сравнительное значение веры и разума в выработке мировоззрения. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2000). НБУВ, Київ.

Иваницкий, В. (1906). Филон Александрийский (его жизнь и обзор литературной деятельности). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1896). НБУВ, Київ.

Иванов, Б. (1908). Исходный пункт вероучения буддизма и разбор его с точки зрения философской, общерелигиозной и христианской. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2003). НБУВ, Київ.

Иларионов, П. (1899). Учение Блаженного Августина о богопознании в связи с его учением о познании вообще. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1581). НБУВ, Київ.

Ильяшев, А. (1867). Об отношении платонической философии к христианскому богословию (в период Отцов Церкви). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 331). НБУВ, Київ.

Казимирович, Р. (1907). Религиозно-философское и общественное миросозерцание русских идеалистов последнего времени сравнительно с миросозерцанием их противников. (Изложение, объяснение и критика). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1948). НБУВ, Київ.

Каменский, В. (1908). Отношение религии и философии по Владимиру Соловьеву. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2031). НБУВ, Київ.

Кирилович, А. (1883). Учение Канта о религии. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 931). НБУВ, Київ.

Клёнов, И. (1907). Критика ницшеанства в произведениях Достоевского. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1982). НБУВ, Київ.

Клитин, Н. (1882). Антропологическое учение св. Григория Нисского. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 853). НБУВ, Київ.

Клюковский, Л. (1886). Нравственно-подвижническое учение св. Макария Великого (Египетского). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1029). НБУВ, Київ.

Ковальский, Ф. (1904). К вопросу об отношении веры к знанию: учение Спинозы об отношении между религией и философией. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1814). НБУВ, Київ.

Коротун, В, свящ. (1911). Идея Бога в философской системе Лотце. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2153). НБУВ, Київ.

Корсуновский, Г. (1893). Разбор мнений относительно начала, или сущности,нравственности и положительное решение этого вопроса. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1300). НБУВ, Київ.

Костецкий, Ф. (1865). Нравственная система Петра Абеляра. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 286). НБУВ, Київ.

^{7 У каталозі ф. 304 прізвище помилково зазначено як «Гантаев».}

^{8 У каталозі ф. 304 прізвище помилково зазначено як «Сапонджиев».}

Кустов, А. (1907). Критическое исследование учения позитивизма (Огюста Конта) о т. н. религии будущего. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1954). НБУВ, Київ.

Лаговский, И. (1913). Психология Блаженного Августина. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2245). НБУВ, Київ.

Леонтовский, В. (1904). Религиозно-философские воззрения Г. С. Сковороды в связи с преподававшимися в Киевской Академии курсами философии и в зависимости от них. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1815). НБУВ, Київ.

Лотоцкий, П. (1904). К вопросу об отношении веры к знанию: основания для решения указанного вопроса, заключающиеся в сочинениях В. Соловьева. (Критическое исследование). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1817). НБУВ, Київ.

Майеранов, А. (1880). Представители славянофильства в России. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 814). НБУВ, Київ.

Малицкий, П. (1877) ⁹. Ансельм, архиепископ Кентерберийский. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 689). НБУВ, Київ.

Матеевич, А. (1914) ¹⁰. Религиозно-философское миросозерцание Фехнера. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2285). НБУВ, Київ.

Медведев, А. (1917). Питомец Киевской академии С. С. Гогоцкий как философ и профессор философии. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2435). НБУВ, Київ.

Моралевич, Л. (1890). Религиозно-философские воззрения Иосифа Флавия. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1189). НБУВ, Київ.

Москалевич, Н. (1905). Нравоучительный элемент в круге наук старой Киевской Академии (до 1763 г.). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1859). НБУВ, Київ.

Никольский, В. (1909). Отношение Гартмана к христианству. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2054). НБУВ, Київ.

Никольский, М. (1875). Совесть, сущность и значение ее в нравственной жизни человека. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 635). НБУВ, Київ.

Няга, Ф. (1906) ^п. Религия и религиозное воспитание по Ж.-Ж. Руссо. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1905). НБУВ, Київ.

Образцов, В. (1914). Вопрос и постановка доказательства бытия Божия в русской богословско-философской литературе. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2291). НБУВ, Київ.

Олесницкий, А. (1867). Отношение критической философии Канта к христианскому богословию (историко-критический очерк). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 327). НБУВ, Київ.

Онтлик, Н. (1904). Социальное значение христианства по учению Ф. М. Достоевского.

Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1819). НБУВ, Київ.

Палецкий, В. (1884). Вольтер и его влияние на русскую литературу и жизнь. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 979). НБУВ, Київ.

Первов, И. (1909). Проблема личности и ее значение по Достоевскому. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2059). НБУВ, Київ.

Переверзев, С. (1904). Идея богочеловечества в религиозно-философской системе Владимира Соловьева. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1820). НБУВ, Київ.

Петров, А. (1906). Христианство и оптимизм в учении о цели и смысле жизни. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1909). НБУВ, Київ.

Петров, П. (1918). Пантеизм, его история и критика (Спиноза и его учение о субстанции и атрибутах). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2511). НБУВ, Київ.

Петров, П., свящ. (1902). Вера в Новом Завете и морально-философских воззрениях настоящего времени. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1734). НБУВ, Київ.

Поведский, Д. (1915). Проблема веры в гносеологии В. С. Соловьева. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2355). НБУВ, Київ.

Победоносцев, С. (1906). Христианский оптимизм, его основа и значение. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1910). НБУВ, Київ.

Пономаренко, К. (1906). Вопрос о «вещи в себе» в философии Канта. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1912). НБУВ, Київ.

Попов, Г. (1907). Христианский социализм. (Историко-критическое исследование). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1961). НБУВ, Київ.

Псарев, С. (1887). Лактанций Фирмиан, его сочинения и религиозно-философские воззрения. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1088). НБУВ, Київ.

Рождественский, А. (1912). Религиозно-философское миросозерцание князя Сергея Трубецкого (богословско-философская оценка этого миросозерцания в связи с уяснением его основ и генезиса). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2180). НБУВ, Київ.

Рождественский, Ф. (1907). Взгляд на отношение Церкви и государства в новейшей русской богословско-философской литературе (в связи с общей историей вопроса). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1965). НБУВ, Київ.

Рыжков, Н. (1892). Превосходство христианского нравственного учения перед моралью стоика Эпикета (против сближающих стоицизм с христианством). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1272). НБУВ, Київ.

Свирчевский, С. (1861). Об отношении между знанием и верою. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 374). НБУВ, Київ.

Сербинов, П. (1905). Творение блаж. Августина "De Civitate Dei" как опыт философии истории. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1871). НБУВ, Київ.

Соколов, С. (1875). Действительно ли история о Варлааме и Иоасафе Индийских представляет из себя легендарное житие Будды? Інститут рукопису (ф. 304, дис. 628). НБУВ, Київ.

Солнцев, В. (1905). Истинный прогресс человеческой жизни и истории с христианской точки зрения. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1875). НБУВ, Київ.

Соловьев, Д. (1870)¹². Нравственное учение св. Василия Великого. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 447). НБУВ, Київ.

Стадницкий, А. (1884). Взгляд на сущность зла в связи с разбором теорий происхождений его. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 949). НБУВ, Київ.

Старокадомский, М. (1914). Религиозно-философские воззрения Л. М. Лопатина. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2305). НБУВ, Київ.

Сырнев, С. (1909). Свобода воли как необходимая основа для учения о нравственной ответственности человека. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2070). НБУВ, Київ.

Тихвинский, И. (1889). Монотеистическая идея в философских учениях досократовского периода. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1171). НБУВ, Київ.

Тоцкий, Ф. (1915). Учение Козлова и Лопатина о знании и вере. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2360). НБУВ, Київ.

Травин, Б. (1909). Отношение Блаженного Августина к языческой философии (особенно к неоплатонизму). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2071). НБУВ, Київ.

Триодин, И. (1907). Миросозерцание Гюйо. (Изложение, объяснение и критика с обращением особенного внимания на уяснение вопроса о сущности и значении религии). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1973). НБУВ, Київ.

Троицкий, С. (1911). Христианский взгляд на труд и на естественный принцип его разделения в жизни людей. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2175). НБУВ, Київ.

Фаминский, В. (1905). Философия в Риме и ее направление как объективный фактор, обусловивший моральный характер философии Сенеки. Религиозно-нравственные воззрения Сенеки. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1781). НБУВ, Київ.

Федотов, Ф. (1917). Питомец Киевской духовной академии Орест Маркович Новицкий как философ и профессор философии. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2510). НБУВ, Київ.

Федоров, И. (1886). Историческое обозрение английского деизма. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1042). НБУВ, Київ.

Филагриевский, В. (1907). Религиозный скептицизм А. И. Герцена, рассматриваемый в связи с общим религиозно-философским настроением русского общества в его время. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1976). НБУВ, Київ.

Фортинский, П. (1894). Климент Александрийский как нравоучитель. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1374). НБУВ, Київ.

Харьков, В. (1902). Можно ли считать этику Канта выражением истинной сущности христианской нравственности? (К вопросу о сущности христианской нравственности). Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1747). НБУВ, Київ.

Ходзицкий, В. (1906). Буддийское учение о человеке и его отношение к христианскому учению о том же. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1927). НБУВ, Київ.

Чавдаров, Д. (1910). Взгляд Ницше на христианскую нравственность в связи с его учением о морали вообще. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2131). НБУВ, Київ.

Чернявский, В. (1906). Конфуцианство и оценка его с общерелигиозной и, в частности, с христианской точки зрения. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1929). НБУВ, Київ.

Четвериков, И. (1899). Богословско-философские обоснования учения о Боге как личном существе. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1617). НБУВ, Київ.

Чудновцев, В. (1904). К вопросу о значении идеи Бога в философском миросозерцании: как понимается и какое место занимает идея Бога в «системе философии» Вундта? Інститут рукопису (ф. 304, дис. 1833). НБУВ, Київ.

Шебатинский, К. (1908). Сравнительное значение религиозного и национального элементов в учении старых славянофилов. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 2027). НБУВ, Київ.

Эмец, А. (1877). Теодицея Лейбница; историческое и философское ее значение. Інститут рукопису (ф. 304, дис. 699). НБУВ, Київ.

Друковані праці

Клос, В. В., прот. (2012). Рукописні напрацювання випускників Київської Академії, що знаходяться у фонді № 304 Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та бібліотеці Київської православної богословської академії. Труди Київської духовної академії: богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії, 10, 99-140.

Клос, В. В., прот., Парій Р. П. (2015). Рукописні напрацювання випускників Київської духовної академії (1893-1920). Труди Київської духовної академії: богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії, 15, 203-26.

Козловський, В. П. (2008). Кантові «паралогізми чистого розуму» в інтелектуальній атмосфері Київської духовної академії (ХІХ - початок ХХ ст.). Філософська думка, 6, 59-83.

Крайняя, О. А. (2009). Диссертационный фонд Киевской духовной академии в Институте рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского. Труди Київської духовної академії, 11, 164-192.

Лотоцький, О. Г. (1966). Сторінки минулого. Ч. 1. [Саут-Баунд-Брук]: Українська Православна Церква у США.

Охріменко, Г. В. (2012). Джерела для вивчення питання укладання Берестейської унії та полеміки щодо неї: на основі наукових досліджень представників Київської духовної академії. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичне релігієзнавство, 6, 231-240.

Певницкий, В. Ф. (1911). Мои воспоминания. ІІ. Студенческие годы. Киев: Тип. Университета Св. Владимира.

Правила (1889). Правила для рассмотрения сочинений, представляемых на соискание ученых богословских степеней. В Извлечение из протоколов Совета Киевской духовной академии за 1888-1889учебный год (с. 176-183). Киев: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого.

Ткачук, M. Л. (2001). Кантознавчі студії в київській академічній філософії ХІХ - початку ХХ ст. Collegium, 11, 103-19.

Ткачук, М. Л. (2002). Як вивчали історію філософії в Київській духовній академії ХІХ - початку ХХ ст. Магістеріум, 9 (Історико-філософські студії), 35-51.

Ткачук, М. Л. (2011). Філософія в Київській духовній академії: освітній аспект. In М. Л. Ткачук (Ред.), Філософська освіта в Україні: історія та сучасність (с. 66-94). Київ: Аграр Медіа Груп.

Ткачук, М. Л. (2019). Рукописні кандидатські твори студентів Київської духовної академії: проблеми дослідження. В М. Л. Ткачук (Ред.), Філософська і богословська спадщина Київської духовної академії: досвід археографічних і бібліографічних студій (с. 4-22). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».

Устав 1884 г. (1887). Высочайше утвержденный 20 апреля 1884 г. Устав православных духовных академий. В Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье. Т. IV (с. 232-243). Санкт-Петербург: Государственная тип.

Файда, О. В. (2003). Візантиністика у дисертаціях студентів Київської духовної академії (30- ті роки XIX ст. - початок XX ст.). Південний архів, XXII, 41-44.

Nemeth, Th. (2017). Kant in imperial Russia. Cham: Springer International Publishing. https://doi.org/10.1007/978-3-319-52914-1

Nethercott, F. (2019). Russia's Plato: Plato and the Platonic Tradition in Russian Education, Science and Ideology (1840-1930). Abingdon, UK, & New York: Routledge.

https://doi.org/10.4324/9781315182810

References

Alferov, S. (1894). Tertullian'sEthics. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1339). Vernadsky National Library of Ukraine (VNLU), Kyiv.

Amfiteatrov, V. (1907). Christianity and Pessimism in Teaching About the Purpose and Meaning of Life. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1938). VNLU, Kyiv.

Bloshenko, N. (1905). Aeneas Gazsky as a Philosopher. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1841). VNLU, Kyiv.

Bobrovnytskyi, І. (1884). Thomas Aquinas' Summa Totius Theologiae. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 938). VNLU, Kyiv.

Chavdarov, D. (1910). Nietzsche 's View of Christian Morality in Connection with his Teaching on Morality in General. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 2131). VNLU, Kyiv.

Cherniavskyi, V. (1906). Confucianism and its Evaluation from the Religious and in Particular from the Christian Point of View. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1929). VNLU, Kyiv.

Chetverykov, I. (1899). Theological and Philosophical Studies of the Doctrine of God as a Personal Being. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1617). VNLU, Kyiv.

Chudnovtsev, V. (1904). On the Question of the Meaning of the idea of God in the Philosophical Outlook: how is the idea of God in the "System of Philosophy" of Wundt Understood and what place does it have? [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1833). VNLU, Kyiv.

Dolzhanskyi, F. (1882). The Failure of the Pessimistic Outlook. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 863). VNLU, Kyiv.

Emets, O. (1877). Theodicy ofLeibniz, its Historical and Philosophical Meaning. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 699). VNLU, Kyiv.

Famynskyi, V. (1905). Philosophy in Rome and its Direction as an Objective Factor that Determined the Moral Character of the Philosophy of Seneca. Religious and Moral Views of Seneca. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1781). VNLU, Kyiv.

Fedotov, F. (1917). The Graduate of Kyiv Theological Academy Orest Markovich Novitsky as a Philosopher and Professor of Philosophy. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 2510). VNLU, Kyiv.

Fedorov, Y. (1886). Historical Review of English Deism. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1042). VNLU, Kyiv.

Filahriievskyi, V. (1907). Religious Skepticism of A. I. Herzen, Considered in Connection with the General Religious and Philosophical Mood of Russian Society of his Time. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1976). VNLU, Kyiv.

Fortynskyi, Р. (1894). Clement of Alexandria as a Moral Teacher. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1374). VNLU, Kyiv.

Hiaurov, Kh. (1915). The Idea of the Absolute in Kant's Philosophy. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 2328). VNLU, Kyiv.

Hiliarov, О. (1891). Neoplatonist Porphiry and his Attitude Towards Christianity. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1216). VNLU, Kyiv.

Hladkyi, O. (1908). Aesthetic Culture in its Relation to the Moral Development of the Individual and Society. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1997). VNLU, Kyiv.

Hlaholev, M. (1905). Herbert Spencer's Pedagogical Opinions from a Christian Point of View. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1847). VNLU, Kyiv.

Hlazunov, F. (1902). Origen'sMoral Teaching. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1717). VNLU, Kyiv.

Hontaev, A. (1911). Montaigne, Locke and Russo. Their Pedagogical Ideas from a Christian Point of View. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 2145). VNLU, Kyiv.

Horskyi, O. (1887). Theism of Lotze. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1063). VNLU, Kyiv.

Hovorov, S. (1887). Moral Philosophy of the Stoics in Relation to Christianity. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1062). VNLU, Kyiv.

Hrachev, P. (1909). Pedagogy (Pedagogical Ideas) of Count L. N. Tolstoy in Connection with his General Worldview (Critical Study). [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 2042). VNLU, Kyiv.

Ilarionov, P. (1899). The Teaching of St. Augustine of Hippo on the Cognition of God in Connection with his Teaching on Cognition in General. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 1581). VNLU, Kyiv.

Illiashev, A. (1867). On the Attitude of Platonic Philosophy Towards Christian Theology (During the Period of the Church Fathers). [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 331). VNLU, Kyiv.

Ivanov, B. (1908). The Starting Point of the Teachings of Buddhism and its Analysis from the Point of View of Philosophy, Religion and Christianity. [In Russian]. The Institute of Manuscripts (fonds 304, dissertation 2003). VNLU, Kyiv.