Філософсько-концептуальні засади розуміння явища насилля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософсько-концептуальні засади розуміння явища насилля

Литвинчук О.В.

Обґрунтовано вплив насилля та жорстокості на формування повноцінної особистості. Висвітлено проблему наявності різних типів насилля, що спонукає нас до пошуку нових методів боротьби з цим явищем. Охарактеризовано проблему людської жорстокості та агресивності в контексті історичного розвитку. Розглянуто основні шляхи боротьби з насиллям та протидії жорстокості. Зосереджено увагу на проблемах домашнього насилля, булінгу та мобінгу.

Для збору й обробки інформації у процесі наукового дослідження було використано такі методи, як аналіз, синтез, описовий та аналітичний, індукція та дедукція, що надали можливість системно і повно дослідити дану проблематику. насилля особистість агресія жорстокість

Ключові слова: насильство, жорстокість, види насильства, причини насильства, домашнє насильство, булінг, мобінг, протидія насильству.

The influence of violence and cruelty on personality formation is substantiated. The problem of the presence of different types of violence is covered. This situation forces us to find new ways to combat the phenomenon of violence. The problem of human cruelty and aggression in the context of historical development is revealed. The main ways of combating violence and cruelty are considered. The focus is on the issues of domestic violence, bullying and mobbing.

Methods such as analysis, synthesis, descriptive and analytical, induction and deduction have been used to collect and process information in the scientific research process. This provided an opportunity to systematically and fully explore this issue.

Keywords: violence, cruelty, types of violence, causes of violence, domestic violence, bullying, mobbing, countering violence.

Постановка проблеми. Соціальне розшарування суспільства, зниження рівня життя значної частини населення України, безробіття, соціально-побутова невлаштованість, загальне психологічне напруження, втрата моральних орієнтирів негативно позначаються на мікрокліматі в соціумі. Проблема насильства залишається актуальною для України попри те, що на законодавчому рівні будь-які прояви насильства щодо людини заборонені. Держава визнає, що насильство трапляється в різних сферах життя, із людьми різного віку, статусу, статі.

Не зважаючи на масштабне публічне висвітлення цієї проблеми, слід зауважити, що вона залишається недостатньо вивченою, зокрема, не до кінця з'ясовані причини насильства, його види, наслідки й те, яку допомогу надають його жертвам, а також особам, що стали агресорами. Небезпека проблематики насилля полягає в тому, що різноманітні прояви насильства та жорстокої поведінки стають причиною глибоких психологічних травм.

Насильство можуть вчиняти різні верстви населення: як дорослі по відношенню один до одного, так і діти. Воно не лише ставить людину в залежне становище, але й принижує її гідність, завдає шкоди її фізичному та психічному здоров'ю і є серйозною перешкодою для самореалізації в її подальшому житті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему насилля, агресії, жорстокості досліджували такі науковці, як Андрєєва А., Бодальов О., Божович Г., Виготський Л., Голод С., Гузиков Б., Максименко Л., Орбан-Лембрик та ін. Для сучасного суспільства насильство є одним з основних негативних механізмів психологічного, морального, фізичного та соціального впливу на особистість. З огляду на вище зазначене мета нашого наукового дослідження - аналіз сутності та змісту проблематики насилля, виявлення його причин та особливостей впливу на формування особистості.

Досягнення мети обумовило послідовне виконання конкретних дослідницьких завдань, по- перше, проаналізувати основні різновиди насильства та причини його виникнення; по-друге, окреслити негативний впливу насилля на формування особистості; по-третє, обґрунтувати основні методи боротьби з проявами насилля та агресії.

Виклад основного матеріалу. Не зважаючи на те, що тему насильства, жорстокої поведінки активно досліджують протягом кількох останніх десятиліть, проте не існує чіткого уявлення, що слід вважати насильством, а що - ні; відсутні чіткі критерії, які відокремлюють насильство від нена- сильства.

На жаль, проблема жорстокості є найактуальнішим питанням сьогодення, як ключ до розв'язання суперечок й усунення розбіжностей серед окремих особистостей, груп людей, націй. Насильство існує між будь-якими верствами населення. Більшість людей, не визнаючи цього, стають агресорами, а точніше співучасниками насилля. Причиною слугує психологічний вплив, тобто застосування в міжособистісній взаємодії психологічних засобів з метою впливу на стан, думки, почуття та дії інших людей.

Досить часто люди, зазнаючи насильство, не розуміють, що зіштовхнулись саме з цим явищем. Зазвичай насильством вважається фізичний прояв агресії - побиття, обмеження свободи, коли вас не випускають або, навпаки, не впускають до власного дому. Проте насильством слід вважати будь-який примус щодо вживання алкоголю чи наркотиків. Погрози вбити чи навмисно створити ситуацію, яка може загрожувати життю та безпеці, позбавлення їжі, сну чи відпочинку. Вирізняють наступні різновиди насильства. По-перше, психологічне насильство - людина принижує, маніпулює, зневажає та ігнорує бажання, думки, почуття інших. До цього виду насилля також відносять переслідування, постійний контроль з боку кривдника, погрози, ігнорування чи дискримінація через переконання,

віросповідання, національну, расову належність чи походження, шантажування. Ставши співучасником одного разу, може з'явитись залежність до негативних дій, особливо в тих, хто найбільше схильний до будь-якого прояву залежності.

По-друге, коли обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати їх за власним бажанням - прояви економічного насильства. До нього також відносять пошкодження майна, перешкоджання в доступі до житла, майна, їжі, обмеження в можливості працевлаштування чи навчання, примушування до жебрацтва та шантажування.

По-третє, примус до небажаних сексуальних контактів, зґвалтування - приклад сексуального насильства. Примушування до збочених форм сексуальних стосунків, до секс-бізнесу, до вагітності чи аборту - також вияв сексуального насильства.

Щоб чіткіше дослідити явище людського насилля, як сучасну проблему, яка переросла в глобальну, ми маємо зануритися у вивчення самої людини, її місця та призначення в світі, у філософію її мислення.

Розглянемо дещо про людську особистість у контексті її агресивності. Близько половини визначень поняття відштовхується від позитивного тлумачення людини, проте стільки ж тверджень підкреслюють жорстоке, агресивне, тваринне в людині.

До прикладу, візьмемо деякі твердження відомих людинознавців з натяком на схильність людини до агресії: «Ірраціональна тварина» (З. Фрейд); «Істота, яка пристосовується» (Ф. Достоєвський); «Суспільна тварина» (Д. Толанд); «Істота гріховна» (Біблія); «Істота, що перебуває між ангелом і демоном» (Хома Аквінський); «Істота між ангелами і тваринами» (Мірандола); «Істота, яка прагне бути власником» (Макіавеллі); «Індивідуаліст і егоїст» (Гоббс) та ін. З вище перерахованих тверджень ми бачимо, що людина - істота з егоїстичними рисами характеру, схильна до гріхопадіння, проте її формування відбувається в процесі виховання.

Якщо звернутися до античності, то Сократ вбачав вихідним принципом філософського пізнання людини самопізнання. «Пізнай самого себе!» - улюблений вислів Сократа. Позиція Сократа стосовно розуміння людини - етичний антропологізм, оскільки людське пов'язується з моральними вчинками.

Особливо цікаво зауважив Аристотель, що людина виступає в ролі не просто тварини, а тварини суспільної, проте в пізнанні людини не досягнув успіхів. Він вивчав людину такою, якою вона є насправді. І ця реальна людина виявилася на стільки недосконалою, що філософ з огидою відвертається від реалій і потребує удосконалення природної організації людини, визнаючи розум та інтелектуальну діяльність найвищою формою життя.

Якщо вдаватися детальніше в давні твердження щодо людини, то вона гість у цьому світі, вона по- різному себе проявляє в різних ситуаціях. Саме це і заважає збагнути її мінливу сутність.

Найповніше проблема людства віддзеркалюється в творчості Клода Гельвеція. У праці «Про людину» філософ створює цілісну концепцію людини. До характеристики сутності людини Гельвецій відносить егоїзм, себелюбство та індивідуалізм, які є одвічними та незмінними рисами людської вдачі і виступають рушійними силами суспільного розвитку. Проаналізувавши природну організацію людини, Гельвецій зауважує: «Виховання нас робить такими, якими ми є» [1, с. 169].

На думку відомого філософа Ж.-Ж. Руссо кожній людині відведено своє особливе місце у Всесвіті, потрібно лише віднайти його, щоб не руйнувати загального порядку. Просвітник висловлює думку про досконалість природної організації людини, яка здатна розвиватися як у позитивному, так і в негативному напрямі, необхідно рухатися за своїми природними нахилами.

Істота між ангелом і твариною - так назвав людину італійський філософ Піко делла Мірандола. На його думку, людина, створена Богом, стоїть у центрі Всесвіту, не будучи ні земною, ні небесною. Людина може опуститися до тваринного рівня або стати богорівною. Якщо людина розвиватиметься, прагнутиме до пізнання і самопізнання, вона наблизиться до ангелів; якщо житиме власними інстинктами - наблизиться до тварини. Людина - скульптор власного образу, вона є тією, якою себе зробила.

Психологи зазначають, що агресивність перебуває в основі ключових прагнень людини - до влади і грошей. Навіть у Біблії сказано, що людське «серце схильне до зла» (Буття 8:21). Шлях до влади та грошей у цивілізованому світі прокладається, насправді, гарним вихованням, тобто, отримуючи гарне виховання, як засіб для досягнення підсвідомих цілей, людина підноситься над іншими. Пригнічувати суперників потрібно за допомогою ерудиції, а не сили та зброї.

З вище зазначеного історичного дискурсу можемо зробити висновок, що виховання гармонійної, повноцінної особистості має тісний зв'язок з її родиною та вихованням, проте не завжди ми бачимо позитивний вплив сімейного виховання. Насильство в сім'ї є однією із найпоширеніших негативних ознак, де через різноманітні соціальні, економічні, психологічні причини, соціально-побутову невлаштованість, безробіття, алкоголізм та наркоманію можуть страждати члени сім'ї. Найчастіше жорстоке ставлення торкається тих членів сім'ї, які не здатні самостійно себе захистити: дітей, людей похилого віку, осіб з обмеженими фізичними чи психічними можливостями, жінок.

Не зважаючи на те, що фізичне та психологічне насильство в сім'ях відбувалось завжди, до 2019 року в Україні на законодавчому рівні це вважалося адміністративним правопорушенням, тобто кривдникам загрожувало покарання у вигляді штрафу або громадських робіт. Криміналіза- ція домашнього насильства фактично розпочалася з 11 січня 2019 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству та боротьби з цими явищами». Саме цей закон уніс зміни до Кримінального кодексу України, зокрема його доповнено статтею 126-1 «Домашнє насильство». Перший в історії України вирок за домашнє насильство було винесено на Миколаївщині у квітні 2019 року [2].

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашньому насильству дається таке визначення - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають чи проживали однією сім'єю, але не перебувають у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [4].

У світі три чверті дітей віком від двох до чотирьох років регулярно страждають від жорстокої дисципліни з боку батьків чи інших опікунів, також для 42% батьків емоційне насилля над дітьми є виправданим у навчальних цілях відповідно до даних ООН (ЮНІСЕФ) [3]. Проте було б несправедливо вважати, що насильство над дітьми існує лише в межах сім'ї, досить яскраво це явище простежується між дітьми, наприклад, в освітньому просторі - проблема булінгу, а в трудовому колективі - мобінгу. Тенденцію зростання насильницьких дій щодо дітей відзначають сьогодні по всьому світові.

Жертвами булінгу та мобінгу стають як аутсайдери колективів, так і найбільш яскраві, сильні особистості з їх неподібністю й самостійністю. Булінг і мобінг передбачають у своїй структурі наявність трьох основних складових елементів: переслідувача (групи чи окремого булера), жертви і спостерігачів. Усі вони стають співучасниками. Основними механізмами розвитку булінгу і мобінгу стають, як правило, заздрощі, конкуренція, страх, несприй- няття інакшості, бажання підкорити когось власній волі, самоутвердитись у ролі сильного і авторитетного, витіснити когось із колективу, принизити.

Американський історик Ллойд Демоз у своїй роботі «Психоісторія» наводить приклади того, що «історія дитинства - це жах, від якого ми тепер почали прокидатися. Чим глибше в історію - тим більша в дитини ймовірність бути вбитою, кинутою, побитою, тероризованою та сексуально ображеною».

Дана ситуація часто породжує кризу ідентичності молодої людини, що вимагає адаптації та подолання цього стану. «У свідомості людини кризова ситуація сприймається як відсутність майбутнього, його непотрібність та невизначеність, що виражається такими висловлюваннями, як «моє життя зараз закінчується», «попереду нічого немає». З утратою майбутнього виникає відчуття внутрішньої спустошеності та беззмістовності» [3, с. 59].

Діти, яким вдавалося вижити після важких психологічних ситуацій у родині, відтворювали механізми взаємин дорослих з іншими дітьми, повторюючи жахи власного дитинства. Причиною таких проблемних та жорстоких відносин між дітьми є атмосфера в родині, де відбувалось виховання.

Вважають, що у двадцять першому столітті, виникло інше відношення до дітей, вони заслуговують на найкращі умови існування, на турботу та різнобічний захист з боку будь-якої людини та держави.

В Україні практично відсутня система надання допомоги дітям та дорослим людям, які постраждали від різних форм насильства. Необхідно звернути увагу на систему заходів щодо запобігання проявів насильства, яка має здійснюватися органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами. Необхідно підвищити рівень обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків насильства. Формувати нетерпиме ставлення до насильницької моделі поведінки в приватних стосунках, небайдуже відношення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей. Необхідно викорінювати дискримінаційні уявлення про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.

Держава зобов'язана відкрити достатню кількість притулків для осіб, що постраждали від домашнього насильства, а також запровадити цілодобову «гарячу лінію», яка б надавала консультації та допомогу жертвам такого насильства і невідкладно передавала таку інформацію поліції. У багатьох регіонах нашої країни вже функціонує дана послуга, що дає свої позитивні результати.

Зважаючи на молоде покоління, не варто забувати про його гуманне виховання задля формування повноцінної, здорової особистості, для якої почуття жорстокості буде чужим, а прояви насильства по відношенню до інших людей - неприпустимими.

Людина приходить у світ як біологічна істота. І це лише модель майбутньої особистості - розумної, доброчинної та духовної. Щоб новонароджена істота розвивалася, їй необхідно пройти нелегкий шлях розвитку. Вихованням створюється справжня людина, завдяки вихованню істота набуває своїх найкращих та найгірших якостей.

Саме на початку двадцятого століття в багатьох країнах почали здійснювати спроби щодо створення дієвої системи захисту дітей від насилля та жорстокої поведінки. Основними передумовами створення такої системи були організаційні та правові заходи світової спільноти, спрямовані на захист прав дитини на повноцінне життя. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка проголосила про право на захист родини з боку суспільства та держави і що діти мають право на особливе піклування та допомогу.

Дружба та взаємоповага виступають міцним фундаментом сімейних відносин, а згодом і відносин між людьми в соціумі. Батьки повинні бути авторитетом для власного чада, гарним прикладом, який у дітей закладається у свідомості на майбутнє. Потрібно слідкувати за своєю поведінкою, словами в присутності дітей, адже наш приклад є початковим фундаментом становлення особистості власної дитини.

Отже, роблячи висновки, можемо стверджувати, що насильство - визначальна характеристика сучасної соціальної реальності. Лише зараз суспільство починає усвідомлювати катастрофічні масштаби проблеми. Суспільне життя - це не суцільна ідилія, а жорстока боротьба. Сучасні люди в певній мірі агресивні, егоїсти, амбітні істоти, які безперервно ворогують між собою, жорстоко виборюючи місце під сонцем та життєві блага. За всю історію цивілізації на Землі не було й дня без війни. А насилля та жорстокість - супутники нашого щоденного життя.

Насилля непомітно оселилося в сім'ях та почало проявлятися від загрозливих інтонацій до неконтрольованих дій, воно потрапило в школи й трудові колективи, заповнило вулиці. Насильство не лише ставить людину в залежне становище, але й принижує людську гідність, завдає шкоди її психічному та фізичному здоров'ю, позначається на всьому подальшому житті. Саме від кожного з нас залежить, чи буде процвітати насилля та його різновиди в нашому суспільстві. У зв'язку з цим не потрібно забувати про гуманістичне виховання підростаючого покоління. Людина - довершена істота, створена для добрих справ.

Список використаних джерел

1. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання / К. А. Гельвецій. - К.: Основи, 1994. - 416 с.

2. За домашнє насильство - за ґрати: як в Украї

ні та світі борються зі знущанням у родині [Електронний ресурс]:https://nedogarkivska-gromada.gov. иа/

news/1579157661/

3. Литвинчук О. В. Ідентичність як проблема маргінального індивіда: соціально-філософський аналіз / Оксана Литвинчук [монографія]. - Житомир: ЖДТУ,2018. - 196 с.

4. Про запобігання та протидію домашньому насильству: закон України від 07.12.2017 №°2229-УШ // База даних «Законодавство України». Верховна Рада України [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19

Размещено на Allbest.ru