Когнітивні аспекти сучасної філософії історичного пізнання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Когнітивні аспекти сучасної філософії історичного пізнання

Структуралізм та пост структуралізм є вельми розповсюдженими у сучасному соціально-гуманітарному пізнанні та його філософському осмисленні когнітивними парадигмами. Однак значна кількість досліджень у даному проблемному полі виконана у межах більш традиційних інтелектуальних напрямків. До них можна відвести, зокрема філософський аналіз мегаісторичних процесів, осмислення когнітивних особливостей історичного пізнання, вивчення пізнавальних трендів природничих наук у просторі історичного пізнання, історично - антропологічних методологічних підходів.

Метою даної праці є інтелектуальна реконструкція та аналіз різноманітних за методологічними підходами когнітивних напрямків сучасної філософії історії та з'ясування їх пізнавальних, наукових взаємозв'язків із концептуальними положеннями такої гілки історичного пізнання, як історична антропологія.

Перший із вищезазначених напрямків наукових студій включає історично - антропологічні аспекти досліджень філософсько-історичних концепцій видатних мислителів XX ст. Серед подібних студій слід вказати на праці присвячені осмисленню філософсько-історичних теорій О. Шпенглера, О. Ортегі-і-Гасета та концепції ліберального (індивідуального) капіталізму і його впливу на глобальні історичні процеси. Так, дослідник філософської творчості О. Шпенглера, американський філософ та історик Дж. Фаркенкопф, вказує на переконання німецького мислителя у ірраціональних засадах світового, історичного процесу. На думку американського науковця, цей елемент концепції О. Шпенглера є профе - тичним й передбачає хаотичні і деструктивні події 11 вересня 2001 року [5, с. 500]. Дж. Фаркенкопф вказує також на відмову Шпенглера від концепції європоцентризму у розумінні сутності світових історичних процесів в той час, коли його політична філософія була не тільки проєвропейською але і прогерманською. Саме розуміння ірраціональних начал історичного процесу та його плюралістичних культурно - цивілізаційних засад стало важливим фундаментальним елементом історичної антропології та інших напрямків соціально - гуманітарного пізнання, хоча Шпенглер, на думку американського дослідника, мало розумів ці когнітивні наслідки власної концепції [5, с. 500].

Філософсько-історична або історіологічна (за термінологією американського вченого Дж. Грехема) теорія Х. Ортегі-і - Гасе - та також містить низку історично - антропологічних елементів. Так, іспанський філософ вважав за необхідне для історичних студій бачити історичний процес «зсередини», тобто реконструювати «людський вимір» історії, повсякденне життя та ментальність людей та суспільств минулого. Він вважав важливим для історичного пізнання і радикальну історізацію всіх аспектів, які торкаються людського життя [2, с. 511].

Проблему впливу ліберального капіталізму на історичний розвиток традиційних суспільств досліджує Р.П. Кротті. На його думку, застосування політичних та економічних установлень і соціально - економічних алгоритмів розвитку суспільства індивідуального капіталізму у соціумах із колективістською ментальністю призведе до економічної та політичної поляризації [4, с. 1193]. А отже, соціальним катаклізмам та можливій руйнації. Кротті аналізує ментальні, соціокультурні та релігійні засади західної цивілізації та їх діалог із відповідними аспектами незахідних цивілізацій, що входить до проблемного поля історичної антропології.

Аналіз когнітивних особливостей історичного пізнання значною мірою орієнтований філософською думкою на розуміння глибинних, сутнісних рис історичної науки, можливості застосування у її інтелектуальному інструментарії методологічних досягнень інших наук (переважно загальнонау - кових), з'ясування пізнавальних перспектив історії.

Так, американський дослідник, філософ історії, Дж. Іггерс осмислює одне з основних понять історичного пізнання другої половини XX ст. - історицизм. Цей термін сформулював та ввів у філософію історії та історичні дослідження К. Поппер (у роботі «Жебрацтво історицизму»). Поппер вважав, що сенс цього терміну - принцип соціально-економічного, історичного або філософського детермінізму розвитку людства, який спрямовується неодмінно діючими законами. І на зміну даному поняттю наприкінці XX ст. прийшло поняття нового історицизму, яке означає застосування у дослідженнях минулого постмодерністської каузальності [6, с. 136-137]. Цей новий термін виник у американських структуралістських і постструктуралістських студіях у галузі соціально-гуманітарних наук.

Американський філософ історії Л. Голдстейн у власних працях аналізував когнітивні особливості історичного пізнання. На думку дослідника творчості Голдстейна, Л.О. Салливана, його набільш важливими рисами він вважав особливий когнітивний характер історичного факту, сконструйований (істориком) характер подій минулого (тут помітні інтелектуальні паралелі із концепціями французьких постмодерністів, зокрема П. Рікьора), вплив культурного контексту на теорії та висновки історика (очевидна кореляція із постпозитивістською парадигмою філософії науки) [8, с. 204].

Студії філософа та історика із США М. Стенфорда також присвячені осмисленню пізнавальних основ історичного дослідження. Вони тим більше цікаві що, як переконливо вказує вчений, суто філософські та метологічні праці у сучасній історичній науці США та інших країн Заходу є, з різних причин, мало розповсюдженими [3, с. 124].

М. Стенфорд вважає події констатуючими елементами поля історичного дослідження. Ці події, повторюючись, трансформуються у засади історичного дослідження, які створюють теоретичні конструкції. Останні поєднуються у розумі історика з інформацією про різноманітні спектри минулого, що створює умови та можливості історичного дослідження [4, с. 124].

Перспективи методологічного оновлення когнітивних підходів історичного пізнання завдяки застосуванню загальнонаукових дослідницьких методів розглядає американський вчений Д. Ліндельфельд. Він запропонував інтегрувати у історичні студії теорію хаосу, розглянувши дану ког - нітивну інновацію на прикладі студій причин та змісту падіння Веймарської республіки у Німеччині на початку 1930-х років. Наводячи когнітивні паралелі із теорії хаосу, Д. Лінденфельд визначає сутнісні зв'язки у історичному процесі між загальним трендом подій та місцевими умовами, які вельми динамічно змінюються [7, с. 281]. Всі наведені вище роздуми над засад - ничими пізнавальними рисами історичного пізнання шляхами розвитку стосуються і такої її галузі, як історична антропологія. Вельми цікавим може стати застосування у історико-антропологічних студіях когнітивних елементів теорії хаосу, з огляду на ірраціоналізм ментальності масової поведінки і свідомості суспільств минулого.

Застосування методів природничих наук і загальнонаукових теорій у історичних дослідженнях реалізується у таких когнітивних напрямках, як вивчення структурно - функціональних основ історичних наук через посередництво загальнонаукових методологій, вивчення різноманітних природничих чинників та їх дериватів на історичний процес і історичне пізнання, аналіз впливу природничих знань на уявлення про суспільство наукових спільнот та окремих вчених, їх ментальність та систему морально-етичних цінностей (останні феномени охоплюють вже суто історично - антропологічну проблематику).

До першого когнітивного аспекту даного напрямку належить, зокрема, дослідження американського філософа і методолога історії М. Шермера про можливість застосування певних положень теорії хаосу у розумінні історичних процесів різного масштабу, переважно, глобального характеру. На думку М. Шермера, до переваг цього пізнавального методу належать: можливість створити хаотичну модель історичної послідовності подій; можливість аналізу нелінійних процесів у історії; осмислення проблемного поля самоорганізації історичних процесів та шляхи створення історичного ладу із хаосу; аналіз взаємозв'язків співвідношення історичних й сучасних соціальних рухів і процесів [10, с. 59].

Серед низки природничих чинників, які здійснюють істотний вплив на історичний процес та його людську розмірність, західні дослідники вельми часто аналізують біологічні засади людської та суспільної діяльності. Так, А. Пенья пропонує теорію, яка поєднує теоретичні підходи математичної біології та еволюційної біології, що, на його думку, дає змогу обґрунтувати процеси культурної дифузії суспільства минулого за допомогою аналогій із популяційної генетики [9, с. 101]. Д. Браун заснував своє бачення причин історичних процесів та їх спрямованість, мотивацію учасників історичних подій на дослідженні взаємозв'язків між історією та людською (біологічною) природою. На думку американського вченого, ключові концепції у еволюційній теорії та психологічній науці дозволяють використати їх для розуміння сутності людської природи і людського знання. Застосування даного когнітивного підходу може, з точки зору Д. Брауна, допомогти у відповіді на такі складні питання історичної науки, як причини створення Британської імперії та вивчення феномену, політичного й культурного, ренесансної Флоренції [1, с. 99].

Третій аспект відзначеного вище когнітивного напрямку репрезентують роботи Д. Хект та В. Касселя. Д. Хект зосередила «пізнавальний фокус» свого дослідження на аналізі ментальності та морально-етичних цінностях середовища вчених-антропологів, анатомів та біологів Франції останньої чверті XIX ст. (як соціальної групи). Її праця осмислює соціокультурні механізми формування атеїзму, як головного світоглядного ідеалу членів тієї суспільної групи [11, с. 1322].

В. Кассель напроти того, орієнтує свою працю на з'ясування впливу природничих наук (астрології й позанаукового знання, астрології) на ментальність і соціально значущу діяльність середньовічного знахаря. Цей когнітивний підхід корелює із таким напрямом історичної антропології, як мікроісторія. Остання вважає плідним досліджувати життя та суспільство минулого через призму досвіду конкретних людей минулого, переважно не займаючих провідного становища у суспільстві.

Підсумовуючи міркування над впливом природничих та загальнонаукових теорій на історичне пізнання й історичну антропологію, слід зазначити, що він реалізувався на трьох рівнях. На першому, мегарівні, відбувається дія великих наукових концепцій, зокрема теорія хаосу і синергетики; на другому можемо бачити вплив окремих наук зокрема біології, таких її розділів, як математична біологія, еволюційна і соціальна біологія; на третьому здійснюється опосередковане використання природничих наук для аналізу ментальності й світогляду соціальних груп і окремих людей минулого.

Список використаних джерел

філософія історичний антропологія когнітивний

1. Brown, D.E. Human nature and history [Text] / D.E. Brown // History and theory. - 1999. - №38. - p. 138-157.

2. Domanska, E.I.I. Graham Theory of history in Drtega-i-Gasset «The dawn of historical reason» [Text]/E. Domanska // American historical rewiev. - 2000. - №2. - p. 384.

3. Hamerow, T.S.M. Stanford The nature of historical knowelage [Text] / T.S. Hamerow/ / American historical rewiev. - 1990. - №1. - p. 124.

4. Hall, Jh. R.P. Crotty when the histories collide: the development and impact of individualistic capitalistic capitalism [Text]/ Jh. Hall // American historical rewiev. -2004. - october.-p. 1193-1194.

5. Iggers, G. Jh. Farkenkopf Prophet of Decline: Spengler on world history and politics [Text]/ G. Iggers // American historical rewiev. -2002.-april.-p. 500-501.

6. Iggers, G. Historicism: the history and meaning of the term [Text]/ G. Ig - gers //Journal of the history of ideas. - 1995. - vol.56. - №1. - p. 129-151.

7. Lindenfild, D. Causality, chaos theory and the of Weimar Republic: Commentary on Henry Turners «Thirty days to pow - er» [Text]/ D. Lindenfild //History and theo - ry. - 1999. - №38.-p. 281-289.

8. O'Sallivan, L. Leon Goldstein and the epistemology of historical knowelage[Text]/ L. O'Sallivan // History and theory. - 2006. - №45.-p. 204-228.

9. Pena, A. On the role of mathematical biology in contemporary historiography [Text]/ A. Pena //History and theory. - 1999. - №38.- p. 101-120.

10. Shermer, M. «Exorcising Lapla's de - mon:chaos and antichaos history and me - tahistory» [Text]/ M. Shermer //History and theory. - 1995. - №34.-p. 59-83.

Размещено на Allbest.ru