Соціальна міфологія у контексті суспільних трансформацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

СОЦІАЛЬНА МІФОЛОГІЯ У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

АНДРІЄНКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

Донецьк - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціальна міфологія є невід'ємною частиною буття соціуму. Міфи виникають і функціонують у суспільстві, відображаючи специфіку його політичного, економічного та культурного життя. Їх сутність і характер тісно пов'язані з динамікою трансформаційних процесів. Крім того, вони самі можуть бути потужним фактором змін та впливу на суспільну свідомість, тенденція до чого значно посилилась у зв'язку з інтенсивним розвитком інформаційних технологій. Визначення сутності та значення соціальної міфології необхідне для того, щоб адекватно зрозуміти характер і механізм впливу цього феномена на суспільну свідомість, а також спрогнозувати шляхи подальшого розвитку міфологічних уявлень суспільства та провести профілактику можливих негативних наслідків їх дії. Процес демократичних змін, що проходить у сучасному українському суспільстві, також супроводжується активною міфотворчістю, яка пов'язана з трансформацією ряду міфів минулого, а також формуванням нових міфологічних уявлень. Оскільки міфи здатні здійснювати активний вплив на формування світогляду, соціально-політичних поглядів та цінностей членів суспільства, їх докладне вивчення є важливим для більш адекватного розуміння багатьох процесів та проблем, пов'язаних із розвитком суспільства, та, зокрема, з розвитком демократичних трансформацій, а також для того, щоб бути в змозі прогнозувати найбільш ефективні шляхи їх вирішення. Таким чином, ретельне вивчення явища соціальної міфології є важливим кроком на шляху до формування чіткого розуміння майбутніх суспільних трансформацій через глибоке усвідомлення досвіду минулого та оцінку подій теперішнього.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів науково-дослідницької роботи кафедри філософії Донецького національного університету, зокрема, воно узгоджене з держбюджетною темою “Цілісна теорія єдиного закономірного історичного процесу” № 0101V005702.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття специфіки та функцій соціальної міфології як феномена, який знаходить різноманітні прояви в житті соціуму, що трансформується.

Реалізація даної мети потребує розв'язання наступних завдань:

- розробити теоретико-методологічне підґрунтя дослідження соціальної міфології як комплексного феномена;

- на основі аналізу значення та змісту понять “міф”, “стереотип”, “забобон”, “архетип”, “міфологема”, “ідеологія” дати визначення поняттю “соціальний міф”;

- виявити структуру та головні риси соціального міфу;

- проаналізувати типи соціальних міфів;

- визначити роль та функції соціальної міфології як елемента соціальної реальності, що трансформується;

- дослідити механізми формування та руйнації соціальних міфів;

- розкрити основні соціально-міфологічні аспекти глобалізації;

- встановити базові міфологічні аспекти демократії;

- виявити соціально-міфологічну сутність постмодерну.

Об'єктом дослідження є соціальна міфологія як складний та багаторівневий феномен.

Предметом дослідження є специфіка та функції соціальної міфології в контексті сучасних суспільних трансформацій.

Методи дослідження. Методологічна база дисертаційного дослідження включає доробки шкіл вивчення класичної міфології, а також синергетики - сучасної науки про процеси розвитку та самоорганізації складних систем, якою є і суспільство. Міф у контексті синергетичного підходу до суспільства займає важливе місце при аналізі проблем світогляду, усвідомлення та прогнозування характеру соціальних трансформацій. Також для проведення даного дослідження були застосовані елементи методології транзитологічної парадигми. При цьому поняття “транзиція” трактується не лише як “демократизація”, а також як синонім модернізації та суспільних змін взагалі.

До методологічного інструментарію дисертаційного дослідження входять також наступні методи: феноменологічний (при вивченні структури і основних характеристик соціальних міфів), діалектичний (при аналізі ролі і функцій соціальних міфів у розвитку суспільства), метод ідеалізації (при дослідженні спільних рис соціальних міфів і визначенні цього поняття), а також загальнологічні методи індукції, дедукції, аналізу, синтезу та узагальнення окремих фактів і даних, у тому числі і даних соціологічних досліджень, та метод деміфологізації.

Наше дисертаційне дослідження спирається на ряд загальних методологічних принципів: структурного та системного аналізу, історичності, об'єктивності, позаконфесійності, обґрунтованості, соціальної спрямованості.

За умов методологічного плюралізму окремі методи дослідження були застосовані на основі принципу компліментарності.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором теми дослідження, яка у вітчизняній соціально-філософській думці досі не набула системного висвітлення. Новизна результатів дослідження, які виносяться на захист, може бути сформульована наступним чином:

- вперше в українській філософії був здійснений цілісний аналіз ролі та функцій соціальних міфів у контексті суспільних трансформацій на рівні індивідуальної та суспільної свідомості;

- доведено що вплив соціальних міфів може носити як позитивний, так і негативний характер;

- удосконалено експлікацію поняття “соціальний міф”, встановлено різницю між поняттями “міф”, “стереотип”, “забобон”, “архетип”, “міфологема”, “ідеологія”;

- виявлено базові структурні компоненти та основні характеристики соціального міфу;

- розроблено класифікацію соціальних міфів, яка ґрунтується на виокремленні сфер їх походження;

- виявлено механізми процесів міфологізації та деміфологізації;

- дістала подальшого теоретичного розвитку ідея про міфологічне підґрунтя глобалізації як одного з головних трансформаційних процесів сучасності;

- встановлено основні міфологічні підвалини демократичних цінностей;

- концептуально обґрунтовано соціально-міфологічну сутність постмодерну.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження дозволяють поглибити розуміння феномена соціальної міфології, оцінити її позитивний та негативний вплив на життя соціуму, допомогти у формуванні державної політики в сфері гармонізації суспільних відносин, консолідації та розвитку українського суспільства. Також отримані результати можуть стати основою для подальшого дослідження шляхів конструювання та проявів соціальних міфів як на теоретичному, так і на практичному рівні. Крім того, результати дослідження можуть бути використані для складання спецкурсів, написання підручників та посібників із соціальної філософії, а також при викладанні філософських, політичних та соціологічних дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Усі праці написані без співавторства. У колективній монографії “Проблема людини в сучасній філософії” (№12 у списку опублікований праць) автору особисто належить підрозділ “Соціально-міфологічні прояви глобалізації та їх вплив на світогляд сучасної людини”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції “Наука. Релігія. Суспільство” (Донецьк, 2003); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Українській жіночий рух на зламі тисячоліть” (Львів, 2004); Міжнародній науковій конференції “Світ молоді - молодь світу” (Вінниця, 2004); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Глобалізація і Україна” (Донецьк, 2004); Міжнародному симпозіумі “Людина та християнський світогляд” (Ялта, 2005); Міжнародній науково-теоретичні конференції “Ідентичність у сучасному соціумі” (Донецьк, 2006); Міжнародній конференції “Розвиток демократії і демократична освіта в Україні” (Київ, 2007); Міжнародній науковій конференції “Творча спадщина В. І. Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості. Вернадські читання” (Донецьк, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції “Культура та економіка” (Донецьк, 2008); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Сучасна Україна: альтернативи поступу” (Донецьк, 2008).

Матеріали дисертації обговорювались на методичних і теоретичних семінарах кафедри філософії Донецького національного університету, а також на кафедрі філософських наук Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 17 наукових публікаціях, з яких 7 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зi вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 194 сторінки, з яких основного змісту - 177 сторінок. Список використаних джерел складається зі 192 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження соціальної міфології у контексті суспільних трансформацій, показано його зв'язок із науковими програмами, сформульована мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, вказана наукова новизна, практичне значення роботи, особистий внесок автора, відображені апробації і публікації основних результатів дисертації.

Перший розділ “Теоретико-методологічні засади дослідження соціальних міфів та їх загальна характеристика” присвячений розгляду ступеня теоретичної розробки питання соціальної міфології в аспекті суспільних трансформацій, аналізу наявного методологічного інструментарію, а також експлікації поняття соціального міфу у співвідношенні з поняттями стереотипу, архетипу, забобону, ідеології та ін.

У підрозділі 1.1. “Аналіз теоретичних джерел вивчення соціальних міфів” здійснюється огляд наукових джерел, які обумовлюють потребу у виокремленні означеної проблеми. У зв'язку з домінуючою позицією щодо аналізу міфів в цілому, та соціальних міфів зокрема, експліцитна історія дослідження соціальних міфів була поділена автором на чотири періоди, кожен з яких представлений різними персоналіями. Так, перший період вивчення соціальних міфів (кінець ХІХ ст. - перша половина ХХ ст.), характеризується появою цього поняття у роботах А. Шопенгауера та Ф. Ніцше, які визначали соціальний міф як необхідний консолідуючий елемент суспільного життя. У цей час розвивається науковий інтерес до шляхів керування суспільною свідомістю через штучно сконструйовані міфологічні уявлення. До цього ж періоду слід віднести роботи М. Бердяєва, О. Лосєва, В. Парето, О. Потебні, В. Райха, Ж. Сореля, З. Фройда та ін.

Другий період дослідження соціальних міфів (40-50-ті рр. ХХ ст.), тісно пов'язаний з подіями Другої світової війни, активним становленням тоталітарних режимів, масштабними трансформаційними процесами та розвитком чисельних соціальних міфів, що їх супроводжували. Серед дослідників, які займались в цей період вивченням соціальних міфів, слід назвати Б. Данема, М. Гайдегера, Е. Касірера, Х. Ортега-і-Гасета, Е. Фрома, К.-Г. Юнга, К. Ясперса.

Для третього періоду вивчення соціальних міфів (60 - 80-ті рр. ХХ ст.), є характерним активне становлення теорій масового суспільства, зростання масового виробництва та споживання, збільшення можливостей впливу на масову свідомість через інформаційні технології, завдяки чому підвищилось значення досліджень соціальних міфів та міфотворчості (роботи Т. Адорно, Е. Баталова, Р. Дмитерко, Ю. Гошко, П. Гуревича, Н. Здоровеги, В. Кітова, К. Кутельмаха, М. Мандибури, В. Молчанова, Л. Москвічова, К. Попера, З. Росінської, С. Сявавко, М. Фуко, Л. Худаш та ін.)

Четвертий період вивчення соціальних міфів (з 90-х рр. ХХ ст. і до сьогодні), відзначається дуже широким спектром позицій дослідників стосовно соціальних міфів, що відображає неоднозначність їх впливу на суспільство. В цьому періоді є доцільним виділення наступних напрямків досліджень: загальнофілософський (міф як універсальний феномен людської культури), ірраціонально-психологічний, соціокультурний, методологічний, а також напрямок, який зорієнтований на розкриття зв'язку міфів та наукового знання.

У підрозділі було доведено, що, хоча різні аспекти питання соціальних міфів висвітлювались у роботах багатьох дослідників (серед них - роботи сучасних авторів О. Білокобильського, О. Заздравнової, Л. Зубрицької, В. Полосіна, В. Таран, О. Ульяновського, Д. Усова, Г. Осипова, А. Цуладзе, та інших), очевидною є відсутність системних досліджень, присвячених вивченню соціальних міфів саме у контексті суспільних трансформацій. Цей напрямок досліджень соціальних міфів на сьогодні є новим, проте досить перспективним, про що свідчать чисельні системні трансформації, які відбуваються у багатьох сучасних суспільствах.

Підрозділ 1.2 “Методологічна специфіка дослідження соціальних міфів” містить обґрунтування основних методологічних засад дисертаційної роботи, а також визначення категоріальної бази дослідження. Автор розглядає як школи вивчення класичної міфології (антропологічну, ритуалістичну, компаративну, функціональну, соціологічну, символічну, структуралістичну та постструктуралістичну, афективно-емоційну), так і останні методологічні розробки, пов'язані з синергетикою та транзитологічною парадигмою.

У підрозділі проводиться аналіз основних методів та принципів дослідження соціальних міфів. Особлива увага приділяється розкриттю значення феноменологічного (представленого роботами М. Гайдеггера) та діалектичного (розробленого О. Лосєвим) методів.

Робиться висновок про те, що на сьогодні не існує універсального теоретико-методологічного підґрунтя для вивчення соціальних міфів, тому для досягнення максимально адекватного бачення їх сутності та функцій необхідним є залучення якомога ширшого спектру методів та раніше набутого досвіду. Автор також підкреслює, що дослідження соціальних міфів сучасності має певний пріоритет перед вивченням архаїчних міфів, оскільки ще не втрачено аутентичний соціокультурний контекст, у якому вони виникли. Проте вивчення соціальних міфів сучасності пов'язане зі специфічними труднощами. Так, відіграючи роль невід'ємного елемента суспільного середовища, вони можуть здійснювати вплив на самого дослідника, який є членом цього середовища. Уникнути цього можна завдяки врахуванню різних позицій аналізу міфу, зокрема, позицій “зовні” та “зсередини”. Позиція “зовні” передбачає підхід до міфу, як до стороннього об'єкта. Без цього неможливо реалізувати принцип наукової об'єктивності, проте існує загроза того, що дослідження обмежиться лише поверхневим описом соціальних міфів. Інша позиція полягає у спробі поглянути на міф зсередини, виходячи з нього самого, хоча при цьому є небезпека впадіння у суб'єктивізм. Оскільки міф є глибоко ірраціональним явищем, то описати його у наукових термінах завжди досить непросто. Вирішити це завдання можна лише через застосування комплексного підходу до соціальних міфів, зокрема, залучення даних іраціонально-психологічного напрямку їх досліджень.

У підрозділі 1.3 “Поняття, структура та основні характеристики соціальних міфів” надана удосконалена експлікація поняття “соціальний міф”, для обґрунтування якої проводиться аналіз змісту близьких за значенням понять “легенда”, “казка”, “переказ”, “стереотип”, “забобон”, “архетип”, “міфологема”, “мем”, які позначають явища, що мають певні спільні риси з соціальним міфом, але не є повністю з ним ідентичними. Особливо близьким за значенням до поняття “міф” є поняття “архетип” та “стереотип”. Міф і архетип виступають у суспільній свідомості як органічна та неподільна єдність, хоча поняття архетипу є дещо більш загальним. Так, архетип вічного повернення може щоразу сповнюватись новим міфічним змістом, залежно від соціально-історичного контексту, не змінюючи при цьому своєї сутності. З іншого боку, можна говорити як про архетип вічного повернення, так і про міф про вічне повернення. Щодо співвідношення понять міфу та стереотипу, у дисертації за допомогою конкретних прикладів аргументується ідея про те, що стереотип є набагато більш примітивним явищем і виступає лише у ролі посилання на той чи інший міф. Робиться висновок про те, що соціальний міф є онтологізованою символічною ідейно-аксіологічною єдністю, яка існує в суспільстві на певному етапі його розвитку, відображає цей розвиток і, водночас, виступає його формоутворюючим чинником.

Структура соціального міфу безпосередньо пов'язана з його символічною природою і включає зміст (міфічне повідомлення), форму, та адаптивний механізм, який дозволяє міфу впливати на світогляд та поведінку членів соціуму.

У підрозділі визначені основні характеристики соціального міфу (діалектичний зв'язок з конкретно-історичними обставинами; відносна статичність та замкненість; дискурсивно-дискретний характер; мотиваційність; вибіркова гіперболізація; сугестивність; імперативність; інтерсуб'єктивність; універсальність; синкретичність; самосакралізація; тенденція до постійної самоактуалізації; нерефлективність; зорієнтованість на соціальну модель світосприйняття), а також окреслені його базові відмінності від класичного міфу. Ці відмінності полягають у тому, що архаїчні міфи набагато більше тяжіють до замкненості та статичності, ніж сучасні. Соціальні міфи, разом із суспільно-історичними підвалинами для свого виникнення, практично завжди мають свідомого творця, а також є зорієнтованими на соціальну (а не на космологічну), модель світосприйняття.

Другий розділ “Соціум та соціальна міфологія: рівні взаємодії” присвячений аналізу міфології як елемента соціальної реальності, розкриттю каталізуючої ролі суспільних трансформацій щодо соціальної міфотворчості, а також дослідженню функціонально-типологічного аспекту соціальних міфів.

У підрозділі 2.1 “Міфологія як елемент соціальної реальності” аналізуються шляхи взаємодії міфологічних уявлень та суспільства. Автор акцентує увагу на тому, що соціальні міфи не є пасивними та ізольованими складовими суспільного буття, але активно взаємодіють з ним на ідеологічному, економічному, політичному, релігійному, екологічному та інших рівнях.

Соціальні міфи віддзеркалюють світогляд епохи та різноманітні аспекти життя соціуму. Вони виступають об'єктами квазірелігійної віри, відображають інтереси різних соціальних прошарків, а також виступають інструментами влади, поширюючись у масовій свідомості через засоби масової інформації, пріоритет серед яких мають телекомунікації.

У підрозділі доводиться здатність міфологічних уявлень до змін відповідно до економічних, політичних та соціокультурних трансформацій суспільного середовища. Важливою якістю соціальних міфів при цьому є здатність до створення ідеального образу майбутнього, що, за умов вмілого використання, має потужну мотиваційну дію на суспільну свідомість. З іншого боку, безсистемне виникнення багатьох міфів при відсутності єдиного фундаментального міфологічного конструкту призводить до розколу суспільства та гальмування прогресивних тенденцій.

Підрозділ 2.2. “Суспільні трансформації як каталізуючий фактор соціальної міфотворчості” містить дослідження специфіки міфотворчої активності суспільства у період трансформацій. Задля вирішення цієї проблеми автором було визначено особливі риси, які притаманні соціуму, що трансформується. Для нього є характерним криза соціальної ідентичності, пов'язана з відсутністю сталої традиції та канону, та загальною кризою світогляду; підвищений рівень аномії (порушення системи суспільних норм та цінностей) та девіантної поведінки (тобто поведінки, яка суперечить соціальним нормам); маргіналізація соціуму (небажання або неспроможність окремих людей знаходитись у певних соціальних групах та спільнотах, що призводить до їх структурно невизначеного стану); порушення процесу соціалізації, пов'язане зі змінами відчуття темпу життя, який під час трансформацій має тенденцію до прискорення.

Особлива увага приділена ролі особистості, що в період активних змін часто є дезорієнтованою, знаходиться у стані світоглядної, а іноді й соціальної невизначеності, що вже саме по собі є тяжким психологічним стресом. Ця ситуація підштовхує індивідуальну свідомість до активізації міфотворчої діяльності. Не маючи змоги змінити реальні обставини, особистість намагається реалізувати свої прагнення у міфологічній площині. Зокрема, це проявляється у бажанні ідентифікувати себе з певним зовнішнім об'єктом, наприклад, торгівельним брендом (соціальним міфом про товар), що, завдяки явищу міфологічної інверсії, сприймається як акт самопізнання.

У підрозділі робиться висновок про те, що у перехідні періоди міфотворча активність соціуму значно підвищується. З іншого боку, має місце тяжіння частини населення до традиційних (зокрема, родинних) цінностей, а також зростання скептичних настроїв, що говорить про неоднозначний характер явища соціальної міфології в цілому.

У підрозділі 2.3. “Функціонально-типологічний аналіз соціальних міфів” досліджується проблема класифікації міфологічних уявлень та їх функцій у суспільстві.

Доводиться неможливість класифікації соціальних міфів за аналогією з класичними міфами, хоча між ними існує певний зв'язок. На основі сфер походження соціальних міфів автором було виокремлено їх наступні типи: політичні (ідеологічні) міфи, що можуть бути поділені на локально-регіональні, національно-державні та глобальні за сферою свого поширення; економічні; комерційні, медіа-міфи, натуралістичні міфи. Всі міфи у соціумі є тісно взаємопов'язаними, тому будь-яка їх класифікація є значною мірою умовною.

Функції соціальних міфів автор знайшов доцільним поділити на дві групи: функції, що відносяться до суспільної та індивідуальної свідомості. До рівня суспільної свідомості відносяться комунікативна, емпіріо-систематизуюча, контролююча, інтегруюча (або дезінтегруюча), стабілізуюча (або дестабілізуюча), гуманізуюча (або дегуманізуюча) та прогностична функції. До рівня індивідуальної свідомості належать світоглядна, аксіологічна, когнітивна, мотиваційна та соціалізуюча функції. Наявність багатьох протилежних функцій свідчить про здатність соціальних міфів здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суспільне буття.

Третій розділ “Міфологічний вимір суспільних змін” містить аналіз механізмів створення та руйнації соціальних міфів, а також включає дослідження основних соціально-міфологічних аспектів, що супроводжують процеси глобалізації, розвитку демократії та постмодерну.

У підрозділі 3.1. “Механізми створення та руйнації соціальних міфів” надана розгорнута дефініція поняття соціальної міфотворчості, розкриваються головні етапи створення міфів, а також шляхи їх руйнації.

Міфотворчість - це процес свідомого або несвідомого наділення певного об'єкта або явища властивостями міфу. Вона є природною формою людської активності, але сьогодні почасти використовується з метою цілеспрямованої маніпуляції людською свідомістю. Автор виділив чотири основних стадії створення соціального міфу: 1) постановка мети, завдань, пошук відповідного міфу, 2) розробка його формулювання та структури, 3) розробка методів і прийомів впровадження міфу у суспільну свідомість, 4) практична реалізація міфу в суспільному середовищі. У підрозділі розкривається психологічне підґрунтя соціальної міфотворчості, яке включає емоції, почуття, уяву, пам'ять, увагу, атрибуцію, оцінку, формування образів, понять та здатність до класифікації. Крім того, підрозділ містить аналіз найбільш поширених прийомів міфологізації.

Суспільство має внутрішній засіб захисту від спроб агресивної маніпуляції, який полягає у деміфологізації. На теоретичному рівні сутність цього явища полягає у раціональній інтерпретації міфологічних уявлень, а на практичному рівні проявляється у вигляді окремих форм девіантної поведінки, пов'язаної з гумором (висміюванням певних подій, явищ або персоналій), та акціями соціально-політичного хеппенінгу (автономного елемента спонтанної театралізованої дії, що має за мету виявлення безпосередньої реакції людей та самовираження виконавців).

У підрозділі 3.2. “Соціально-міфологічний аспект глобалізації” виявлено базові міфи, що пов'язані з процесом глобальних суспільних трансформацій. Автор виділяє наступні міфи глобалізації: міф про глобалізацію як процес тотального поширення американської культури та політико-економічного впливу, про тотожність глобалізації та загальної консолідації людства, про несумісність глобалізації та національної ідентичності, про глобалізацію як єдино можливу перспективу майбутнього, про глобалізацію як шлях до нового “Золотого сторіччя”, про цілковиту протилежність глобалізації та антиглобалізму. У підрозділі наголошується необхідність відмови від крайнощів у розумінні глобальних трансформацій як абсолютного зла або абсолютного блага, а також підкреслюється, що сама глобалізація як процес світових змін міфом не є.

Підрозділ 3.3. “Міфологічне підґрунтя демократії” присвячений дослідженню міфологічного виміру демократії. Аргументується думка про те, що демократія сьогодні є не лише типом політичного режиму або соціально-політичним вченням, але й розвинутою системою соціально-міфологічних поглядів, які вкорінені у гіперболізованому сприйнятті базових демократичних цінностей та принципів (свобода, рівність, право вибору, світоглядний плюралізм тощо). Міфологічні засади демократії, як і будь-якого іншого політичного режиму, не слід трактувати у суто негативному контексті, оскільки окремі соціальні міфи підтримують його життєздатність та ефективність.

У підрозділі 3.4. “Соціальна міфологія постмодерну” міститься аналіз постмодерну як системи міфологічних поглядів та форми соціального проповідництва, яке реалізується діячами науки, культури та філософії. Міфологічна сутність постмодерну витікає зі специфіки сучасного світовідчуття, яке характеризується руйнацією уявлення про цілісність та єдність реальності, можливістю її симуляції та штучного конструювання. Найбільш важливими причинами затвердження постмодернізму як нової соціальної міфології стали породжений модерном прискорений розвиток, а також релятивізація багатьох світоглядних уявлень.

соціальний міфологія глобалізація суспільство

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретико-методологічне узагальнення і нове вирішення питання специфіки та функцій соціальної міфології у суспільстві, що трансформується. Основні результати дослідження можуть бути сформульовані наступним чином:

1. Аналіз стану філософської розробки питання соціальної міфології у контексті соціальних трансформацій дозволяє зробити висновок про потребу його подальшого вивчення і теоретичного осмислення в наступних аспектах: розробка теоретико-методологічного підґрунтя дослідження соціальних міфів; виявлення специфіки, структури, типів та функцій соціальних міфів; розкриття механізму їх формування та руйнації; вивчення соціально-міфологічних засад таких важливих трансформаційних процесів сучасності, як глобалізація, демократизація, а також розвитку постмодернізму.

2. Комплексний характер соціальної міфології, а також відсутність усталеної методології її дослідження дає підстави для застосування широкого кола методів та принципів, серед яких слід враховувати як доробок шкіл вивчення класичної міфології, так і сучасні методологічні розробки, зокрема, методологію синергетики (міф при цьому розглядається як важлива частина суспільного світогляду, дослідження якої дозволяє передбачувати динаміку соціальних трансформацій), а також елементи методології транзитологічної парадигми. Крім того, методологічну специфіку вивчення явища соціальної міфології в період трансформацій визначає підвищений міфотворчій потенціал суспільства, що, з одного боку, дозволяє безпосередньо прослідкувати формування та розпад багатьох міфів, а з іншого боку, ускладнює процес дослідження, оскільки міфи можуть здійснювати вплив на самого дослідника.

3. Соціальний міф як складова соціальної міфології має чіткі сутнісні характеристики, що дозволяють говорити про його спільні та відмінні риси відносно класичного міфу. Це поняття не слід ототожнювати зі стереотипом, забобоном, архетипом, міфологемою, ідеологією, хоча іноді вони видаються дуже близькими за змістом. Соціальний міф є символічно вираженою сукупністю онтологізованих уявлень, ідеалів та переконань, що є для суспільства актуальними. До його загальних рис слід віднести діалектичний зв'язок з конкретно-історичними обставинами, відносну статичність та замкненість, мотиваційність, вибіркову гіперболізацію, сугестивність, імперативність, інтерсуб'єктивність, універсальність, синкретичність, здатність до самосакралізації та самоактуалізації, нерефлективність. До специфічних рис належать зорієнтованість на соціальну модель світобачення, дискурсивно-дискретний характер, а також наявність конкретного творця. Структурними компонентами соціального міфу є зміст (міфічне повідомлення), форма вираження, а також механізм реалізації на рівні світогляду та поведінки людей.

4. Доцільним є виділення наступних типів соціальних міфів за сферою їх походження: політичні міфи (які, в свою чергу, можна поділити на локально-регіональні, національно-державні та глобальні); економічні міфи; комерційні міфи; медіа-міфи; наукові міфи; натуралістичні міфи.

5. Соціальні міфи виконують ряд важливих функцій, що можуть мати як позитивний, так і негативний характер для суспільства. На рівні суспільної свідомості це комунікативна, емпіріо-систематизуюча, контролююча, інтегруюча (дезінтегруюча), стабілізуюча (дестабілізуюча), гуманізуюча (дегуманізуюча), та прогностична функції. На рівні індивідуальної свідомості основними функціями соціальних міфів є світоглядна, аксіологічна, когнітивна, мотиваційна та соціалізуюча функції. Міфи відображають внутрішні суперечності суспільства, а іноді можуть їх провокувати або поглиблювати.

6. Суспільні трансформації є потужним фактором активізації соціальної міфотворчості. Механізм міфотворчості є природною формою людської активності і включає чотири стадії: 1) постановка мети, завдань та пошук потрібного міфу, 2) розробка форми та структури міфу, 3) розробка методів та прийомів інфільтрації міфу в суспільну свідомість, 4) практична реалізація міфотворчого продукту. Міфологізацію в суспільстві завжди супроводжує протилежний процес - деміфологізація. Деміфологізація, передусім, заснована на раціональності і є спробою раціонального розчленування реальності, яка поєднана у міфі. Серед її практичних проявів слід особливо підкреслити гумор (анекдоти та жарти на “табуйовані” теми) та пов'язаний з ним соціально-політичний хепенінг (гумористична форма протесту проти загальноприйнятої суспільної ідеології). Деміфологізацію як явище суспільної свідомості слід відрізняти від наукової деміфологізації, яка є одним з методів дослідження міфів.

7. Специфіка соціальної міфології у контексті суспільних трансформацій детермінується їх сутнісними особливостями. Сьогодні доцільним є виділення міфологічних аспектів глобалізації, демократизації та розвиток тенденцій постмодерну як найбільш важливих трансформаційних процесів сучасності. Слід підкреслити що, глобалізація як економічний та соціокультурний процес, який охопив більшість сучасних країн, міфом не є. Проте як реалізована універсальність суспільного життя, вона є ідеальним проектом майбутнього, що може ніколи не знайти повного втілення, і є сьогодні лише частково об'єктивованим для країн Західної Європи та США.

8. Переважна більшість міфів, пов'язаних з демократією виникла завдяки неадекватному та гіперболізованому сприйняттю її аксіологічних засад, зокрема, уявлень про свободу, рівність, безконфліктне співіснування демократичних держав, суспільство добробуту, світоглядний плюралізм, а також відсутність спільних рис між демократичним і тоталітарним режимом.

9. Постмодерн як парадигма наукової спільноти, є певною онтологією для цієї спільноти і транслюється в соціум у вигляді соціальної міфології, яка реагує на певні соціальні та культурні процеси. Як соціальна міфологія, він є інтерсуб'єктивним явищем. Також постмодерн є своєрідним соціальним проповідництвом, що здійснюється науковцями, діячами культури та мистецтва, які виконують в цьому контексті роль міфотворців.

Слід також зазначити, що теоретичний аналіз соціальної міфології у контексті суспільних трансформацій виявляє ряд проблемних аспектів, які вимагають подальшого дослідження. Зокрема, це міфологічні засади політичних режимів та питання про можливості консолідації українського суспільства шляхом побудови ефективної соціальної міфології, яка б об'єднувала все суспільство і мотивувала його до творчої громадянської активності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Андрієнко О.В. Проблема особистості в контексті соціуму транзитивного типу / О.В. Андрієнко // Наука. Релігія. Суспільство. - 2003. - № 4. - С. 170-176.

2. Андрієнко О.В. Роль соціального проектування і технологій у розвитку транзитивної суспільної системи / О.В. Андрієнко // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - Донецьк: Донецький національний університет, 2005. - № 2. - С. 84-91.

3. Андрієнко О.В. Міфологічна семантика філософської казки “Крихітка Цахес” в аспекті індоєвропейського світосприйняття / О.В. Андрієнко // Наука. Релігія. Суспільство. - 2005. - № 2. - С. 137-141.

4. Андрієнко О.В. Релігійна свідомість в транзитивному соціумі / О.В. Андрієнко // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. Випуск 4. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - С. 35-44.

5. Андриенко Е.В. Христианское мировоззрение и мифологема “Мы” - “Они” в контексте переходной социокультурной реальности России / Е.В. Андриенко // Гуманітарний часопис: зб. наук. праць. - Харків: ХАІ, 2006. - С. 28-33.

6. Андрієнко О.В. Класифікація та основні функції соціальних міфів: соціально-філософський аспект / О.В. Андрієнко // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. Науковий журнал. - 2007. - № 2 (34). - С. 46-58. - (Серія “Гуманітарні науки”).

7. Андрієнко О.В. Соціальні міфи: поняття, структура та основні характеристики / О.В. Андрієнко // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського: Науковий журнал. - 2008. - №2(38). - С. 4-12. - (Серія “Гуманітарні науки”).

Публікації в інших виданнях:

8. Андрієнко О.В. Соціальна міфологія у системі характеристик транзитивної соціальної реальності / О.В. Андрієнко // Матеріали конференції [“Світ молоді - молодь світу”], (Вінниця, 12-14 березн. 2004 р.) / Міжрегіональна академія управління персоналом. - Вінниця: Міжрегіональна академія управління персоналом, 2004. - Ч.1. - С. 209-213.

9. Андрієнко О.В. Особистість в умовах глобалізації: “драматургія духу” та пошуки шляхів гармонійного розвитку / О.В. Андрієнко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [“Глобалізація і Україна”], (Донецьк, 7-8 квітн. 2004 р.) / Донецький національний університет. - Донецьк: Донецький Інформаційно-аналітичний центр, 2004. - С. 10-18.

10. Андрієнко О.В. Трансформація образу української жінки в умовах глобалізації пострадянського суспільства / О.В. Андрієнко // Матеріали І міжнародної науково-теоретичної конференції [“Український жіночий рух на зламі тисячоліть”], (Львів, 24-26 верес. 2004 р.) / Союз українок України, Львівський відділ союзу українок. - Львів: Союз українок України, Львівський відділ союзу українок, 2004. - С. 42-48.

11. Андриенко Е.В. Человек в поисках новых смыслов: вызовы глобальной эпохи / Е.В. Андриенко // Человек и христианское мировоззрение. Альманах. Выпуск 10. Свобода и ответственность. - Симферополь: Человек и христианское мировоззрение, 2005. - С. 87-91.

12. Андрієнко О.В. Криза соціальної ідентичності у перехідний період розвитку суспільства / О.В. Андрієнко // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції [“Ідентичність у сучасному соціумі”], (Донецьк, 14-15 листоп. 2006 р) / Донецький національний університет. - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, ЛТД”, 2006. - С. 256-257.

13. Андрієнко О.В. Екологічна свідомість сучасності і соціальні міфи / О.В. Андрієнко // Творча спадщина В.І. Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості (Вернадські читання): доповіді і повідомлення 5-ї Міжнародної наукової конференції, (Донецьк, 26-27 квітн. 2007 р.) / Донецький національний технічний університет. - Донецьк: ДонНТУ, 2007. - С. 136-137.

14. Андриенко Е.В. Социальные мифы и демократизация: украинский аспект / Е.В. Андриенко // Тези доповідей V міжнародної конференції [“Розвиток і демократична освіта в Україні”], (Київ, 8 - 10 листоп. 2007 р.) / Канадське агентство міжнародного розвитку (CIDA), Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова [та ін.]. - Київ: Канадське агентство міжнародного розвитку (CIDA), Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Канадсько-український проект “Розбудова демократії”, 2007. - С. 28.

15. Андрієнко О.В. Соціальна міфологія у соціокультурному контексті перехідного періоду / О.В. Андрієнко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [“Культура та економіка”], (Донецьк, 20-21 березня 2008 р.) / Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. - Донецьк: ДонНУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2008. - С. 277-281.

16. Андрієнко О.В. Соціальна міфологія як елемент перехідного суспільного простору сучасної України / О.В. Андрієнко // Міжнародна науково-теоретична конференція [“Україна: альтернативи поступу”], (Донецьк, 23-24 травн. 2008 р.) / Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. - Донецьк: ДонНУЄТ ім. М. Туган-Барановського, 2008. - С. 155-158.

17. Андрієнко О.В. Соціально-міфологічні прояви глобалізації та їх вплив на світогляд сучасної людини / О.В. Андрієнко // Проблема людини в сучасній філософії: [монографія] / за ред. Л.М. Нікітіна. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. - С. 132-141.

Размещено на Allbest.ru