Трансформації суб’єктивності в практиках свідомості (антропологічний підхід)

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Трансформації суб'єктивності в практиках свідомості (антропологічний підхід)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

свідомість філософія антропологічний

Актуальність теми дослідження. Поява нових концептів людини у сучасній філософській антропології пов'язана зі зміною сенсу понять «свідомість» і «практика». Картезіанська модель свідомості, що редукує останню до раціонального компонента, передбачає концепцію людини як нормативного суб'єкта, для якого найменше відхилення від норми розцінюється як патологічне - нерозумне, а отже, нелюдське. Включення у свідомість ірраціонального компонента й утвердження позитивного статусу останнього веде до розширення уявлень про людину - визнання її суперечливості як основи самовдосконалення. Утвердження мінливої, рухливої природи людини, її схильності до трансформацій пов'язане з відкриттям динамічної природи свідомості, що виявляється не тільки в постійній зміні станів, але й у здатності до формування нових стійких структур у процесі ментальних практик. Уявлення про децентровану свідомість стає основою для формування концепції розщепленого поліфонічного суб'єкта.

Змінюється уява про практичний аспект буття людини: вже не людина як суб'єкт здійснює практику, а засіб інтегрування людини у практичну діяльність формує її суб'єктивність. Таким чином, трансформації людини виявляються безпосередньо пов'язаними з її практиками. У соціокультурному плані можна спостерігати перехід від спеціалізованої одномірної людини модерну до трансгресивної суб'єктивності постмодерністського типу.

Трансформації суб'єктивності, зумовлені дробленням соціальних полів і практик, руйнують традиційну для західного мислення бінарну опозицію суб'єкта та об'єкта. У рамках некласичної та постнекласичної парадигм розкривається відносність суб'єкт-об'єктних границь, і визнаються можливості їхньої зміни, розширення, перевершення. Пограничний характер існування людини виявляється у перманентних трансформаціях суб'єктивності.

Свідомість є полем взаємодії «зовнішнього» і «внутрішнього», а практика - спосіб (засіб) здійснення цієї взаємодії. Таким чином, свідомість можна розглядати як топологічний аспект границі, а практику як її процесуальний аспект. Поняття «практика свідомості» об'єднує зазначені аспекти й вказує на роль суб'єктивності у перетворенні антропних границь.

Інтерес до пограничного, граничного, позамежного, іншомірного має місце не тільки в сучасних філософських течіях, але й у повсякденному житті. Масова популяризація пограничного може служити фактором не тільки позитивних трансформацій суб'єктивності, але й вести до таких негативних феноменів як незворотне руйнування ідентичності і соціальна маргіналізація. У такий спосіб іншомірність стає предметом споживання або способом втечі від реальності, а неправильно зрозумілі духовні практики обертаються деградацією особистості. У зв'язку з цим дана робота має не тільки теоретичне, але й практичне значення, оскільки спрямована на підвищення рівня рефлексії над досвідом пограничних станів: замість традиційно вживаного поняття «психотехніка», що акцентує увагу на технічних аспектах трансформації, але ігнорує її рефлективну складову, вводиться й обґрунтовується поняття «практика свідомості», яке припускає контролюючий характер трансформацій суб'єктивності.

На цей час у світлі міждисциплінарних антропологічних досліджень проблема створення цілісної концепції людини стала особливо актуальною. Однак подолання традиційного протиставлення природничонаукового й гуманітарного підходів до людини неможливе шляхом їхнього простого підсумовування. Воно передбачає дослід взаємозв'язку трьох концептів: суб'єктивності, свідомості й практики. Дослідження зазначених понять у їх історичному розвитку, трансформаціях і взаємовпливі дозволить сформувати концепцію людини, адекватну сучасним реаліям.

Характеристика проблемного поля дослідження. У сучасній філософії свідомості переважає низка підходів, що сформувалися на різних методологічних засадах і висвітлюють окремі сторони цього феномена. Аналітична традиція являє собою погляд на свідомість «від третьої особи» й орієнтується на засоби логіки, наукові знання й когнітивні дослідження. У рамках аналітичної традиції можна виділити такі стратегії дослідження свідомості: логіко-аналітичний аналіз (Л. Вітгенштайн, Г. Райл); фізикалізм (Д.М. Армстронг, Д. Льюіс); комп'ютерний функціоналізм (Д. Денет). Як альтернатива крайнім варіантом сцієнтизму й комп'ютерного функціоналізму в аналітичній філософії виник «опозиційний» напрямок - емерджентизм (Дж. Сьорл).

Феноменологія є поглядом на свідомість «від першої особи», заявляє про себе як «безпередумовна», суб'єктивно орієнтована, яка черпає знання не із зовнішніх джерел, але із самої свідомості. Проте, феноменологія має свої передумови у вигляді дескриптивної психології (Ф. Брентано) і трансценденталізму (І. Кант). Перспективи феноменології в сучасних дослідженнях свідомості поряд із трансценденталістським напрямом, закладеним Е. Гуссерлем, пов'язані з такими напрямами як феноменологія сприйняття й екзистенційна феноменологія. (Ж.-П. Сартр, М. Мерло-Понті).

Психоаналіз як синтез «суб'єктивно» і «об'єктивно» орієнтованих підходів до вивчення свідомості становить основу для міждисциплінарних досліджень цієї проблеми. З. Фрейд на основі розробки концепту несвідомого запропонував розширене тлумачення свідомості. Подальший розвиток психоаналітична концепція отримує в аналітичній психології К.-Г. Юнга, трансперсональній психології (С. Гроф, К. Уїлбер) і лінгвістично орієнтованому психоаналізі (Ж. Лакан): обґрунтування позитивного потенціалу несвідомого робить можливим розуміння свідомості як континуума свідомого-несвідомого.

Критичні огляди проблеми свідомості наведені у працях О.Ф. Грязнова, Л.С. Драгунської, Д.І. Дубровського, В.І. Молчанова, Н.В. Мотрошилової, В.М. Лейбіна, В.Л. Чуйко, Н.С. Юліної.

Транзитивний характер практики та її перетворювальний потенціал для людини обґрунтовують М. Фуко, П. Бурдьє, А. Бадью, Х. Йоас.

Змінені стани свідомості (ЗСС) є необхідним компонентом практик свідомості. Дослідженням позитивного потенціалу ЗСС займались У. Джеймс, К.-Г. Юнг, А. Маслоу, С. Гроф, К. Уїлбер, Ч. Тарт, А.М. Людвіг, А. Дейкман, Х. Ферер. На пострадянському просторі вказана проблема знайшла відображення у працях Є. Торчинова, А. Сафронова, С. Дремова, І. Сьоміна, Д. Співака, Л. Співака, В. Самохвалова.

Проблема суб'єкта і його трансформацій є однією з ключових у сучасній філософії. Оригінальні концепції суб'єкта і суб'єктивності пропонують Ж. Дерріда, Ж. Дельоз, М. Фуко, Ж. Бодріяр. Вони стали предметом критичної рефлексії у працях О. Дьякова, О. Колесникова, С. Ставцева, Ю. Шичаніної.

Умови й напрями значеннєвих для людської ідентичності трансформацій суб'єктивності досліджуються в екзистенційній психології (К. Ясперс, Л. Бінсвангер, Р. Лейнг, Р. Мей, А. Маслоу, К. Роджерс), трансперсональній психології (С. Гроф, К. Уїлбер, Х. Ферер), нейролінгвістичному програмуванні (Р. Бендлер, Дж. Гріндер, М. Холл, Б. Боденхамер), віртуалістиці (М. Носов, Я. Чеснов).

Отже, міждисциплінарні дослідження людини як цілісного феномена є провідною тенденцією в сучасній філософській антропології. Основні атрибути людини - суб'єктивність, свідомість, практика можуть бути досліджені релевантним способом тільки в їхньому взаємозв'язку, взаємодії та взаємовпливі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського в рамках комплексної теми «Практичні аспекти конструювання сучасної філософії» (державна реєстрація теми № 0110U002533). Тему кандидатської дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (протокол № 2 від 27 лютого 2007 р.).

Мета дослідження - виявити підґрунтя та антропологічні перспективи трансформацій суб'єктивності.

Завдання дослідження:

зробити порівняльний аналіз сучасних філософських концепцій свідомості з метою виявлення його аспектів, важливих для практики;

виявити параметри суб'єктивності у постнекласичних концепціях суб'єкта;

простежити трансформації поняття «практика» в історико-філософській перспективі;

сформувати поняття «практика свідомості»;

вивчити способи й основні фактори трансформацій суб'єктивності, яка визначає людську ідентичність.

Об'єктом дослідження є суб'єктивність як властивість свідомості й фактор людської ідентичності.

Предметом дослідження є трансформації суб'єктивності.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять:

Метод порівняльного аналізу, за допомогою якого була виявлена різниця між класичними, некласичними й постнекласичними концепціями свідомості, практики й суб'єктивності, що становило основу для дослідження вказаних понять у їх історичному розвитку; у сучасних концепціях свідомості був виявлений спільний теоретичний елемент - уявлення про динамічний характер свідомості.

Метод категоріального аналізу, на основі якого були уточнені обсяг і зміст категорій «свідомість», «несвідоме», «суб'єкт», «суб'єктивність», «практика», досліджені їх співвідношення і взаємозв'язок, введене й обґрунтоване нове поняття «практика свідомості».

Метод теоретичної реконструкції дозволив виявити основні параметри постнекласичної концепції суб'єкта.

Для виявлення практичних аспектів свідомості і визначення ролі суб'єктивності у формуванні людської ідентичності був використаний міждисциплінарний підхід, що поєднує філософський, психологічний і когнітивний способи аналізу свідомості.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Установлено, що динамічна складова свідомості служить онтологічною основою трансформацій суб'єктивності як фактора зміни ідентичності.

2. З позицій постнекласичного підходу до суб'єкта встановлені його параметри й виявлені перспективи, які передбачають зростання його свободи і здатність до трансценденції.

3. Уперше введено і концептуально обгрунтовано поняття «практика свідомості», що дозволяє більш адекватно осмислити трансформації суб'єктивності та суб'єкта.

4. Набуло подальшого розвитку філософське осмислення змінених станів свідомості як компонента практик свідомості і умови стійких трансформацій суб'єкта.

5. Уточнена роль керованих трансформацій суб'єктивності у загальному спектрі перспектив розвитку людини. Встановлена наявність кореляції між антропологічними характеристиками, які набуваються у практиках свідомості, і параметрами постнекласичного суб'єкта.

Практичне значення дисертації. Матеріали і висновки дисертації сприяють розвитку сучасної філософської концепції людини через завдання нової перспективи осмислення трансформацій антропологічних границь і формування нових антропологічних якостей. Матеріали дисертації можуть бути використані для розробки й читання навчальних курсів із філософії свідомості й філософської антропології, стати теоретичною основою проективних освітніх методик і практик особистісного зростання.

Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки дисертації й тексти опублікованих статей розроблені й викладені автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації були апробовані в ході участі в щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів «Дні науки ТНУ ім. В.І. Вернадського» (м. Сімферополь, 2008-2010 рр.), міжнародній науково-теоретичній конференції «Філософія освіти і сучасність» (м. Дніпропетровськ, 19-20 квітня 2007 р.), щорічній міжнародній науковій конференції «Таврійські читання» (с. Медведєво, 2006-2007 рр.; с. Піщане, 2008 р.), щорічній міжнародній науковій конференції «Культура народів Причорномор'я з найдавніших часів до наших днів» (м. Сімферополь, листопад 2007 р., листопад 2009 р.), усеросійській науково-практичній конференції «Соціокультурні процеси в сучасній Росії» (Росія, м. Курськ, 22-23 квітня 2010 р.).

Публікації. Проблематика, теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 7 статтях, опублікованих в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури (161 найменування), загальний обсяг - 192 сторінки (список використаних джерел обсягом 14 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, формулюються мета і завдання, виділяються об'єкт і предмет дослідження, характеризується методологічна база, формулюються положення наукової новизни і практичне значення дисертаційної роботи.

У розділі 1. «Основні напрями дослідження свідомості й суб'єкта в сучасній філософії», який включає чотири підрозділи, проводиться аналіз сучасних концепцій свідомості й суб'єкта, з'ясовується їхня специфіка, можливості, методологічні межі й перспективи, встановлюється зв'язок між концепціями свідомості й суб'єкта.

У підрозділі 1.1. «Аналітична концепція свідомості» розглядаються такі стратегії дослідження свідомості, представлені в рамках аналітичної філософської традиції: логіко-лінгвістичний аналіз, фізикалізм, комп'ютерний функціоналізм, емерджентизм. Зазначається, що специфічною рисою аналітичного підходу в усіх вказаних стратегіях є редукціонізм: логіко-лінгвістичний аналіз редукує свідомість до мови, фізикалізм - до процесів нервової системи, комп'ютерний функціоналізм - до універсальної алгоритмічної машини. Редукція свідомості веде до елімінування суб'єкта та суб'єктивності: у логіко-лінгвістичному аналізі суб'єкт замінюється «вказівним означенням» чи «індексним словом», у фізикалізмі - нейрофізіологічними функціями, у комп'ютерному функціоналізмі - алгоритмом. Робиться висновок про недостатність аналітичних стратегій для описання феномену свідомості.

У підрозділі 1.2. «Феноменологічний підхід у дослідженнях суб'єктивності» аналізується специфіка феноменологічного підходу у вивченні свідомості. Розглядаються основні параметри феноменологічної концепції свідомості. Зазначається, що редукція свідомості до «чистої» свідомості, зближує її з аналітичною традицією. Аналізуються перспективи феноменології, пов'язані з розкриттям свідомості в предметний горизонт і в структури інтерсуб'єктивності.

У підрозділі 1.3. «Психоаналітичне розуміння свідомості» досліджуються такі психоаналітичні напрями, як класичний психоаналіз З. Фрейда, аналітична психологія К.-Г. Юнга й лінгвістично орієнтований психоаналіз Ж. Лакана. Зазначається, що відкриття первісного розщеплення свідомості в психоаналізі призводить до формування уявлень про розщеплений суб'єкт і відносність психічної норми. Протиставлення свідомості й несвідомого призводить у подальшому до редукування свідомості до психіки в психоаналізі (і в психології загалом). У зв'язку з чим, вказується на необхідність розширеного розуміння свідомості як континуума свідомого-несвідомого.

У підрозділі 1.4. «Постнекласичні перспективи вирішення проблеми суб'єкта» виявляються й аналізуються параметри суб'єкта в класичній, некласичній і постнекласичній концепціях. Відзначається відновлення зв'язку суб'єкта і свідомості (у широкому розумінні як психіки-свідомості), а також суб'єкта й суб'єктивності в некласичній філософії, що означає повернення концепту «людина» до проблемного поля філософії. Суб'єкт визначається як відкритий для трансформацій. Підкреслюється встановлення зв'язку суб'єкта з несвідомим через розробку поняття суб'єктивності у постнекласичній філософії, що відкриває перспективи для трансформацій людської ідентичності.

У розділі 2. «Формування поняття «практика свідомості»», що містить три підрозділи, досліджується зміна змісту поняття «практика» в сучасній філософії, на основі чого автором вводиться нове поняття «практика свідомості». Розкривається позитивний потенціал змінених станів свідомості (ЗСС) як необхідного елемента практик свідомості.

У підрозділі 2.1. «Постнекласичні інтерпретації поняття «практика»» проводиться порівняльний аналіз різних концепцій практики з метою виявлення їх специфічних параметрів. Виділяються такі аспекти практики: 1) вироблення; 2) комунікація; 3) самотворення (самореалізація). Виявляються спільні властивості практики і свідомості: інтенціональність, креативність, транзитивний і пограничний характер. Підкреслюється зв'язок практики не тільки зі свідомістю, а й з несвідомим, що має особливе значення для обґрунтування поняття «практика свідомості».

Відзначається змінення співвідношення понять «практика», «суб'єкт» і «свідомість» на основі розробки поняття «суб'єктивність» у некласичній і постнекласичній філософії. Класичне розуміння практики як свідомої діяльності, заснованої на суб'єкт-об'єктній схемі взаємовпливу, втрачає релевантність в умовах постнекласичного розуміння практики як цілісного процесу, у якому і суб'єкт, і об'єкт рівною мірою схильні до трансформацій. Практика розуміється не просто як діяльність, що здійснюється суб'єктом за допомогою свідомості, але як діяльність, що здійснюється в рамках і силами самої свідомості, яка процесуально перетворює її структури. Метою такої практики є трансформація суб'єктивності. У зв'язку з цим поняття «практика свідомості» визначається як цілеспрямований процес трансформації суб'єктної структури свідомості.

У підрозділі 2.2. «Практичний аспект змінених станів свідомості» досліджується позитивний потенціал ЗСС як фактора трансформацій суб'єктних структур свідомості. Виявляються специфічні властивості ЗСС, проводиться аналіз статусу ЗСС у традиційній психіатрії, розвивальній психотерапії, антипсихіатрії. Зазначається, що ЗСС (як ефект активізації динамічної сили несвідомого) є необхідним елементом практик свідомості й не тільки являють собою феноменологічну ознаку трансформації свідомості, а й стають безпосередньою причиною змінення низки її компонентів: сприйняття, емоцій, волі, розумових процесів, а також основою для трансформацій суб'єктивності і суб'єкта.

У підрозділі 2.3. «Змінені стани свідомості як практика свідомості» показано, що за певних умов ЗСС можуть функціонувати як практики свідомості. Проводиться розрізнення понять «психотехніка» і «практика свідомості», обґрунтовується доцільність використання поняття «практика свідомості» замість поняття «психопрактика». Досліджуються аспекти самотворення й комунікації в практиках свідомості як практиках ЗСС.

У розділі 3. «Трансформації суб'єктивності і суб'єкта як антропологічна перспектива», що містить чотири підрозділи, досліджуються міждисциплінарні стратегії особистісного зростання, що використовують практики свідомості. Робиться висновок, що кінцевою метою всіх досліджених напрямів є розширення антропологічних границь і вироблення нових взаємопов'язаних постнекласичних концептів «суб'єкт» і «людина» на основі поняття практик свідомості.

У підрозділі 3.1. «Границі ідентичності і перспективи їх трансформацій» виділяються й аналізуються основні напрями змінення ідентичності: 1) «Я - Інший» - підвищення рівня емпатії в комунікації; 2) «Я - світ» - трансформація стійких структур свідомості, що визначають ставлення «Я» до світу - настанов, мотивів. Робиться висновок, що екзистенційна психологія становить теоретичну передумову сучасних стратегій трансформації суб'єкта, оскільки реалізує індивідуальний підхід до людини, передбачає рівноправні стосунки між психотерапевтом і клієнтом, орієнтується не на норму, а на особистісне зростання.

У підрозділі 3.2. «Трансперсональні перспективи людини» розглядаються можливі стратегії особистісного зростання: лінійний послідовний розвиток (К. Уїлбер), складний нелінійний процес, що поєднує елементи прогресу й регресу (С. Гроф). Розкривається позитивний потенціал перинатального рівня несвідомого як фактора особистісного розвитку. Досліджується роль персональних границь у формуванні ідентичності, окреслюються перспективи їхнього поетапного розширення. Відзначається поворот від універсалізму до плюралізму в рамках сучасних трансперсональних досліджень.

У підрозділі 3.3. «Віртуальність як антропологічна характеристика» обґрунтовується віртуальна природа свідомості і суб'єктивності. На основі порівняльного аналізу властивостей ЗСС і віртуалів робиться висновок про їхню ідентичність. Розглядаються основні етапи «віртолюції» - розвитку людини в рамках віртуалістики.

У підрозділі 3.4. «Моделювання реальності у практиках свідомості» досліджуються можливості зміни структури суб'єктивного досвіду в рамках нейролінгвістичного програмування. Розкриваються перспективи більш ефективної комунікації й управління власними станами свідомості. Відзначається збереження суб'єктних якостей у ЗСС.

У висновках дисертаційного дослідження представлені такі результати:

1. В основних сучасних концепціях свідомості виявляється її динамічний характер, у кожній із концепцій він поданий специфічним чином. В аналітичній філософії диспозиціональность як основоположна властивість свідомості вказує на здатність останньої до трансформацій, оскільки настанови можуть бути стійкими, але не незмінними. Когнітивне трактування свідомості як мережі інформаційних процесів, що паралельно протікають, дозволяє деяким представникам аналітичної філософії безпосередньо заявляти про децентралізованість і процесуальність свідомості. Феноменологія передбачає існування свідомості у формі потоку дискретних актів, переживань, станів. У психоаналітичній концепції розширене розуміння свідомості передбачає динамічну взаємодію свідомого й несвідомого компонентів, що не просто вказує на розщепленість і децентралізованість свідомості, але й робить можливим проектування практик, що трансформують її.

2. Оскільки динамічні характеристики свідомості є необхідною умовою практики, кожна з досліджених концепцій припускає можливість практик свідомості. У рамках аналітичного трактування феномену свідомості можливі комунікативні практики свідомості: мова, адаптація до світу, когнітивні процеси. Можливість практики в феноменології пов'язана з відкритістю свідомості в перспективі її горизонту, що розгортається, й інтерсуб'єктивності. Класичний психоаналіз відкривається в практику психотерапії, яка може бути досліджена як окремий випадок практики комунікації. Неофрейдизм, орієнтований на трансцендуюче значення несвідомого, відкривається в практику самотворення -припускає самостійне використання психоаналітичних методик із метою змінення співвідношення структурних компонентів особистості. Лінгвістично орієнтований психоаналіз припускає практику комунікації.

3. Розширене розуміння свідомості і практики служить не тільки як обґрунтування переосмислення параметрів суб'єкта, але й тягне за собою зміну уявлень про людину. Поняття «психіка-свідомість» відновлює зв'язок суб'єкта й суб'єктивності. Поняття автономії суб'єкта поступово елімінується з сучасної філософської антропології, стверджується нелінійна детермінованість суб'єкта тілесністю, несвідомим, мовою, соціумом, що означає його відкритість, нові перспективи взаємодії зі світом та Іншим. Подальше осмислення такої відкритої свідомості сприяє формуванню концепції децентрованого суб'єкта, а розщеплений характер виявляється необхідною умовою його існування. Динамічний характер свідомості передбачає й динамічний характер суб'єкта, його «вічне становлення». Усвідомлення й прийняття суб'єктом своєї розщепленості, непослідовності, негативності є умовою креативності нового типу. Розуміння практики як способу трансформації суб'єкта, а не тільки трансформації світу суб'єктом, відкриває нові перспективи самовдосконалення. Плюралізація практик у сучасному суспільстві призводить до плюралізації образу людини.

4. У рамках некласичної й постнекласичної парадигм класичне розуміння практики зазнає кардинальних змін. Головними особливостями практики стають її транзитивний характер і перетворювальний потенціал, причому трансформації охоплюють не тільки об'єкт, але й суб'єкт, а також саму структуру практики як способу дії.

Утверджується зв'язок практики не тільки зі свідомістю, але рівнозначно і з несвідомим, а отже, з тілом і мовою, які зовсім не контролюються суверенною свідомістю, як вважалося в рамках класичної парадигми. Якщо в класичній концепції практики її основоположною властивістю виступала цілеспрямованість, то в некласичній місце інтенціональності займає креативність. Зміна співвідношення понять «практика», «суб'єкт» і «свідомість» у некласичній і постнекласичній філософії роблять можливим на основі дослідження функціонування суб'єктивності введення поняття «практика свідомості», що означає цілеспрямований процес трансформації суб'єктної структури свідомості.

5. Змінені стани свідомості (ЗСС) є необхідним компонентом практик свідомості. Креативний потенціал ЗСС обумовлений активізацією несвідомого. Напрямок трансформацій суб'єктивності в ЗСС не є жорстко детермінованим і визначається низкою факторів: цілями (настановами) того, хто практикує, його психічними схильностями, способом організації практики свідомості. Для стійких трансформацій необхідна тривала робота із ЗСС, а отже, їхнє регулярне індукування. Тому необхідним елементом практик свідомості є психотехніки - конкретні методи досягнення ЗСС. «Практика свідомості» - поняття більш містке, оскільки включає не тільки методи досягнення ЗСС, але й цілі (або несвідомі настанови), усвідомлену роботу із ЗСС і результати цієї роботи, хоча і цілі, і результати здатні до змін у процесі практики.

6. Трансформації суб'єктивності в практиках свідомості реалізуються як розширення границь ідентичності, підвищення рівня емпатії в комунікації, заміна суб'єкт-об'єктного ставлення до світу суб'єкт-суб'єктним. Кінцевою метою досліджених стратегій трансформацій суб'єктивності є розширення антропологічних границь. Антропологічні якості, що набуваються в практиках свідомості, - відкритість, комунікабельність, креативність, - відповідають таким властивостям постнекласичного суб'єкта, як відсутність абсолютної автономії, цілісності й центрованості, динамічний стан, процесуальність. Таким чином, перспективи людини пов'язані з перманентним процесом трансформацій суб'єктивності, суб'єктної структури свідомості та параметрів суб'єкта.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових виданнях, затверджених ВАК України, опубліковано 7 статей:

1. Горошко Ю.Н. Интегральная концепция сознания в трансперсональной психологии / Ю.Н. Горошко // Культура народов Причерноморья. - 2007. - №106. - С. 39-41.

2. Горошко Ю.Н. Субъективность как аспект сознания: проблемы и перспективы / Ю.Н. Горошко // Вiсник Днiпропетровського унiверситету. Фiлософiя. Соцiологiя. Полiтологiя. Выпуск 16. - Днiпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 101-108.

3. Горошко Ю.Н. Понятия «дух» и «духовность» в компаративистских учениях / Ю.Н. Горошко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Философия. Социология. - Т.21(60), №1. - Симферополь, 2008. - С. 12-19.

4. Горошко Ю.Н. Сознание как коммуникативный феномен / Ю.Н. Горошко // Культура народов Причерноморья. - 2008. - №132. - С. 23-26.

5. Горошко Ю.Н. Стратегии исследования сознания в аналитической философии / Ю.Н. Горошко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Философия. Социология. - Т.21(60), №4. - Симферополь, 2008. - С. 255-259.

6. Горошко Ю.Н. Феноменологическая концепция сознания / Ю.Н. Горошко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Философия. Социология. - Т.22(61), №3. - Симферополь, 2009. - С. 40-47.

7. Горошко Ю.Н. Психоаналитический подход в исследованиях сознания / Ю.Н. Горошко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. № 877'2009. Серія: філософія. Філософські перипетії. Випуск 41. - Харків, 2009. - С. 241-248.

Тези виступів на наукових конференціях

8. Горошко Ю.Н. Предметные поля и перспективы трансперсонального подхода / Ю.Н. Горошко // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура: Материалы XXXVII научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов / Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2008. - Вып. 4. - С. 26-28.

9. Горошко Ю.Н. Ноосферный подход как перспектива трансформации человека / Ю.Н. Горошко // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура: Материалы XXXVIII научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов / Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2009. - Вып. 5. - С. 57-59.

10. Горошко Ю.Н. Понятие «практика»: от классической к постнеклассической парадигме / Ю.Н. Горошко // Вестник философии и социологии Курского государственного университета. - Курск, 2010. - №1. - С. 287-290.

Размещено на Allbest.ru