Туризм як форма активності людини: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

ТУРИЗМ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Головашенко Ольга Вячеславівна

Запоріжжя - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, доцент

Кривега Людмила Дмитрівна, завідувач кафедри філософії Запорізького державного університету.

Офіційні опоненти: - доктор філософських наук, Цюрупа Михайло Володимирович, завідувач кафедри філософії та соціальних наук Київського університету туризму, економіки і права;

- кандидат філософських наук Лепський Максим Анатолійович, начальник управління з питань внутрішньої політики Запорізької облдержадміністрації.

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти Національної Академії наук України (м.Київ).

Захист відбудеться 06.12.2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 по захисту дисертацій в Запорізькому державному університеті Міністерства освіти і науки України (адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп.V, ауд. 326).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 69600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп.ІІ.

Автореферат розісланий 05.11. 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Тимченко С.М.

АНОТАЦІЯ

Головашенко О.В. “Туризм як форма активності людини: соціально-філософський аналіз”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2002.

Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження феномену туризму. Розглядається методологічний аспект дослідження туризму як певного виду людської активності, як форми прояву свободи сучасної особи, як соціального інституту та чинника суспільного розвитку. Виявлено та проаналізовано категоріальний ряд, що відображає зміст туризму. Доведено, що туризм є важливим фактором соціального прогресу українського суспільства в умовах недостатньої кількості енергоресурсів та низької конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника. Визначено, що соціальними функціями туризму є соціально-демографічна, економічна, екологічна, культуротворча, гуманістична та людинотворча. Виявлено та проаналізовано фактори оптимізації туристичної діяльності в Україні.

Ключові слова: туризм, туристська активність людини, туристична діяльність, суб'єкт туризму, об'єкт туризму, туристські потреби, соціальні функції туризму, фактори оптимізації туристичної діяльності в Україні.

АННОТАЦИЯ

Головашенко О.В. “Туризм как форма активности человека: социально-философский анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Запорожский государственный университет, Запорожье, 2002.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу феномена туризма. В работе туризм рассматривается как форма реализации человеком своего потенциала, как проявление свободы современной личности, как фактор общественного развития.

Философская рефлексия феномена туризма осуществлялась с помощью таких методологических подходов как историко-философский, системный и структурно-функциональный.

Категориальный ряд, который раскрывает содержание туризма составляют понятия: “субъект туризма”, “объект туризма”, “туристская активность”, “туристическая деятельность”. Туризм автором определяется как процесс осуществления туристской активности и организации туристической деятельности, направленный на удовлетворение рекреационных, познавательных, экономических и духовных потребностей личности путем перемещения субъектов в социальном пространстве.

Предлагается рассматривать туристскую активность как путешествия по стране или выезд за границу социальных субъектов с целью непосредственного удовлетворения своих познавательных, духовных, интеллектуальных, религиозных, оздоровительных, деловых, спортивных, физических потребностей. В рамках туристкой активности выделяются такие основные элементы как туристская деятельность, действия туриста и туристские операции (маршруты). Туристическая деятельность рассматривается как предпринимательская деятельность предприятий, учреждений, организаций, фирм на туристическом рынке, направленная на удовлетворение потребностей субъектов туризма.

Автор анализирует потребности, интересы и мотивы туристской активности личности. Предложена система классификации туристских мотиваций.

Специфика субъекта туризма заключается в том, что таковыми, с одной стороны, выступают те социальные субъекты, которые путешествуют по стране или выезжают за границу, удовлетворяя свои потребности, то есть туристы; с другой стороны, субъектами туризма выступают предприятия, учреждения, организации, которые осуществляют и регулируют предпринимательскую деятельность, направленную на познавательных, оздоровительных, спортивных, деловых и других потребностей туристов.

К объектам туризма автор относит соединения природных комплексов и культурных ценностей, которые привлекают внимание, могут удовлетворить духовные потребности туристов и способствовать восстановлению и развитию их физического и интеллектуального потенциала.

Диссертант приходит к выводу, что туризм является одной из форм творчества человека, с помощью которой осуществляется самопознание, реализация своего “Я”, поиск своего социального предназначения.

К основным функциям, которые выполняет туризм в современном обществе, относятся социально-демографическая, культурообразующая, экономическая, человекообразующая, гуманистическая и экологическая.

Утверждается, что факторами оптимизации развития туристической деятельности в Украине являются: разработка эффективной государственной политики в области туризма; формирование гражданского общества; стимулирование развития туристического бизнеса; создание благоприятной политической и социально-экономической обстановки и экологического состояния в местах туристского интереса; увеличение благосостояния населения как следствие социального прогресса общества.

Ключевые слова: туризм, туристская активность человека, туристическая деятельность, субъект туризма, объект туризма, туристские потребности, социальные функции туризма, факторы оптимизации развития туристической деятельности в Украине.

філософський соціальний туризм людина

SUMMARY

Golovashenko O.V. Tourism as a Form of Social Activity of an Individual: Social and Philosophic Analysis. - Manuscript. Dissertation for a degree of Candidate of Philosophic Science on speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - The Zaporizhzhia Sate University, Zaporizhzhia, 2002.

The dissertation represents a social and philosophical research of phenomenon of tourism. Methodological aspect of research of tourism as a certain type of human activity, as a form of freedom realization of a modern personality, as a social institute and a factor of social development is represented. Categories that reflect the meaning of tourism were identified and analyzed. It was proved that tourism is an important factor of social progress of Ukrainian society under the shortage of energy resources and low competitiveness of a national producer. It was defined that social functions of tourism are social and demographic, economic, ecological, cultural, humanistic and personality-creative. Factors of optimization of tourist industry in Ukraine were found out and analyzed.

Key words: tourism, tourist activity of an individual, tourist business, subject of tourism, object of tourism, tourist needs, social functions of tourism, factors of optimization of tourist activity in Ukraine.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлюється тими об'єктивними процесами, що свідчать про якісні зміни в життєдіяльності сучасної людини. Це стосується, насамперед, зростання ролі туризму в системі суспільного виробництва, посилення залежності соціалізації людини і реалізації нею свого потенціалу від її туристської активності, а також змін в змісті і характері праці під впливом глобалізації соціальних процесів і підвищення мобільності людини, що стимулює розвиток туристичної індустрії. Туристська діяльність людини та її результат обумовлюють вирішення таких важливих соціальних завдань як повноцінне відтворення людини як біосоціальної істоти в умовах монотонної праці і повсякденності, надання особистості нових емоційних та естетичних вражень і засвоєння нею передових форм соціального досвіду.

В зв'язку з цим особливого значення набуває соціально-філософський аналіз феномену туризму як важливого чинника соціального розвитку і форми соціальної активності сучасної особи.

Виникнення та поширення тенденцій до зростання значення дозвіллєвих форм життєдіяльності людини викликає необхідність соціально-філософського дослідження сутності та людинотворчої спрямованості туризму.

Важливого значення дослідження цієї проблеми набуває в Україні, де розвиток туризму виступає одним з пріоритетних напрямків подальшого розвитку українського суспільства, що обумовить успішність входження нашої країни до числа передових країн світу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до державної бюджетної теми кафедри філософії Запорізького державного університету "Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін в вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України" (шифр держреєстрації № 0194У043134).

Мета і завдання дослідження полягає в тому, щоб здійснити соціально-філософський аналіз туризму як форми соціальної активності людини.

Реалізація цієї мети зумовила постановку таких завдань:

дати визначення туризму як соціального явища;

проаналізувати специфіку туризму як форми соціальної активності особи;

уточнити філософсько-методологічний інструментарій дослідження туризму як соціального явища;

виявити критерії типології туризму та характеристики основних його видів;

з'ясувати та розкрити зміст основних функцій туризму;

виявити соціокультурні детермінанти розвитку туризму;

дослідити місце і роль туризму як чинника суспільного виробництва;

визначити соціальні детермінанти оптимізації туристичної діяльності в Україні.

Об'єктом дослідження є мисленнєві конструкції щодо дослідження туристської активності людини і туризму як галузі суспільного виробництва та соціального явища в сучасній науці.

Предметом дослідження є соціальні детермінанти оптимізації туристичної діяльності як специфічно людської активності, спрямованої на реалізацію потенціалу сучасної особи та задоволення її туристських потреб.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором теми дослідження, яка ще не отримала в Україні системного висвітлення, змістом цілей і науково-теоретичних завдань. Наукова новизна полягає в філософській рефлексії туризму як певного виду діяльності людини. Результати дослідження, що резюмують наукову новизну і виносяться на захист, можуть бути сформульовані у вигляді окремих тез:

вперше в вітчизняній літературі здійснено соціально-філософський аналіз туризму, який передбачає розгляд його як певного виду людської активності, як соціального інституту та чинника суспільного розвитку;

поглиблено уявлення про сутність, зміст та структуру туристської діяльності;

виявлено категоріальний ряд, що відображає зміст соціального феномену туризму, який складається з таких взаємопов'язаних понять як суб'єкт туризму, об'єкт туризму, туристська діяльність, туристські потреби, туристські мотиви, засоби туристської діяльності, форми та види туризму, функції туризму.

уточнено специфіку туризму як форми соціальної активності та прояву свободи сучасної особи;

дістало подальший розвиток питання про критерії типології туристської діяльності та характерних рис основних її видів, до яких відносяться мета туризму, часові та просторові характеристики, фінансові можливості туристів, способи пересування, засоби розміщення;

проаналізовано туристську діяльність як форму реалізації сучасною людиною свого потенціалу;

доведено, що місце туризму в сучасному суспільному виробництві полягає в тому, що туризм є важливим фактором соціального прогресу українського суспільства в умовах недостатньої кількості енергоресурсів та низької конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника;

визначено, що соціальними функціями туризму є соціально-демографічна, економічна, екологічна, культуротворча, гуманістична та людинотворча;

виявлено, що факторами оптимізації туристичної діяльності в Україні виступають розробка ефективної державної політики щодо розвитку туризму; формування громадянського суспільства; сприяння розвитку туристичного бізнесу; створення сприятливої політичної та соціально-економічної обстановки та екологічного стану в місцях туристського інтересу; підвищення добробуту населення в наслідок соціального прогресу суспільства.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати мають цінність для розуміння і теоретичного аналізу життєдіяльності, трудової та дозвіллєвої діяльності сучасної особи. Дисертаційні висновки можуть слугувати методологічною основою для розробки соціологічних, історичних, економічних досліджень туристської діяльності. Результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання таких дисциплін і курсів як "Соціальна філософія", “Вступу до спеціальності менеджера туристичної сфери", "Організація туристичної діяльності". Висновки дисертаційного дослідження можуть бути враховані при формуванні державної політики в туристичній галузі, а також при пошуках оптимальних шляхів реформування в Україні туристичного сектора, як державного, так і недержавного.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі філософії Запорізького державного університету. Принципові ідеї, теоретичні положення було викладено на таких конференціях: Всеукраїнська наукова конференція "Україна в ХХІ столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти" (Дніпропетровськ, 2000); Міжнародна науково-методична конференція "Гуманітарна культура менеджера ХХІ століття" (Запоріжжя, 2000); Наукова студентська конференція "Вільній час сучасного студента: теорія, досвід, перспективи" (м.Запоріжжя, 2001); Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука" (м.Запоріжжя, 2001); Всеукраїнська науково-практична конференція "Всебічний розвиток особистості студента" (Ірпінь, 2001); Міжнародна науково-практична конференція "Актуальні проблеми управління - 2001" (Москва, 2001); Третя Всеукраїнська науково-методична конференція "Філософські, культурологічні, релігієзнавчі аспекти осмислення сучасного світу та їх науково-методичне значення" (Запоріжжя, 2001); Науково-практична конференція "Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)" (Ірпінь, 2001); Всеукраїнська науково-практична конференція "Громадянське суспільство і місцева влада: контури взаємодії" (Дніпропетровськ, 2002); Наукова конференція викладачів і студентів "Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи" (Запоріжжя, 2002), Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти" (Переяслав-Хмельницький, 2002), Міжнародна наукова конференція “Філософські проблеми гуманізації освіти” (Одеса, 2002); Науково-практична конференція “Філософські проблеми гуманітаризації вищої освіти” (Суми-Бердянськ, 2002); Міжнародна науково-практична конференція “Роль антропологічного фактора в освітніх технологіях ХХІ століття” (Мелітополь, 2002); Всеукраїнська науково-практична конференція “Українська політична антропологія як гуманістичний чинник державотворення в Україні” (Запоріжжя, 2002); наукові конференції викладачів та аспірантів Запорізького державного університету (Запоріжжя, 1999-2002). Науково-практичні дослідження автора дисертації використовувались у підготовці і читанні лекцій з означеної тематики у Запорізькому державному університеті.

Публікації. Основні висновки дисертації викладено у 9 наукових публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел. Обрана послідовність викладання матеріалу зумовлена внутрішньою логікою концепції дисертації. Обсяг роботи - 156 сторінки, виключаючи список використаних джерел (364 найменувань), поданий на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ розглядається актуальність дисертаційного дослідження, обґрунтовуються мета і завдання, а також способи їх вирішення, конкретизуються об'єкт, предмет і методологія роботи, визначається теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їх наукова новизна, формулюються основні положення, які виносяться на захист, вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи і публікації по темі, що досліджується.

Розділ перший - “НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ТУРИЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ЯВИЩА” - складається з двох підрозділів. Підрозділ 1.1 - “Огляд наукових досліджень феномену туризму” - присвячений розгляду стану наукової розробки досліджуваної теми. Підкреслюється, що систематичне дослідження туризму у вітчизняній літературі почалося з кінця ХХ століття, коли дозвілля, подорожі, рекреаційна діяльність, туризм взагалі стають предметом теоретичного осмислення філософів, істориків, соціологів, економістів, фізіологів та географів. Дисертант аналізує, відзначаючи їх специфіку, такі аспекти дослідження туризму як:

- соціальний (дані проблеми аналізуються у працях О.Абукова, В.Квартальнова, В.Федорченка, Г.Науменка);

- історичний (дослідженням історії розвитку туризму займалися Г.Долженко, О.Єфременко, О.Городниченко, С.Попович, Г.Шаповал, Б.Кудинов, О.Крючков, Г.Усискін, Л.Устименко);

- економічний (цих проблем торкаються автори - В.Азар, М.Крачило, М.Кабушкін, Г.Крамаренко, П.Олдак, В.Сапрунова, О.Кирилов та Л.Волкова);

- правовий (практичним питанням організації та законодавчого регулювання туристичної діяльності в Україні присвячені роботи В.Цибуха, В.Безносюка, Л.Єрмоліної та Л.Малюги);

- медичний (медико-біологічні проблеми туризму розглядаються у роботах Л.Нікишиної, О.Коструба, С.Драчева, Л.Леонової, Л.Тищенко, С.Медунова, Ф.Наркевича, П.Пасечного, В.Сергєєва);

- географічний (в роботах В.Преображенського, Ю.Веденіна, І.Зорина, М.Нудельмана, Ю.Путрика, М.Зачиняєва, М.Фальковича, Є.Котлярова, І.Пірожника та В.Смирного йдеться про туристичні ресурси, зв'язок їх з розвитком продуктивних сил, сучасну методику, якою користуються дослідники-географи при вивченні туризму);

- міжнародний (І.Васильєва, Я.Гезгала, Ф.Котлер, Д.Боуен, Д.Мейкенз, П.Стенєв, Н.Єнєв, Є.Атанасова, Д.Георгієв, Д.Р.Уокер розглядають проблеми розвитку, організації та функціонування туристичної діяльності в в окремих країнах та в світі в цілому).

При дослідженні соціально-філософського аспекту туризму розглядається процес його розвитку в суспільстві та вплив на формування світогляду та свідомості людини, порушуються питання туристської активності особи та виділяються пізнавальні чинники туристсько-краєзнавчої діяльності, аналізується соціокультурний аспект проблеми туризму та дозвіллєвої культури в цілому. У цьому плані особливої уваги заслуговують роботи Л.Устименко, С.Фокіна, О.Варипаєва, М.Стріхи та інших.

У підрозділі 1.2 - “Методологічні засади соціально-філософського аналізу туризму” - зазначається, що соціально-філософський аналіз спрямований на відтворення в системі понять всієї сукупності притаманних туризму властивостей і зв'язків, на формування цілісної системи знань про туризм і його роль в соціокультурному відтворенні українського суспільства і формуванні світоглядних орієнтацій сучасної особистості.

З'ясування сутності туризму як соціального інституту, форми активності людини потребує визначення факторів, що впливають на виникнення цього феномену та його розвиток. Розглядаючи туризм, автор зазначає, що в сучасному плинному суспільстві він виступає важливою формою реалізації людиною свого сутнісного потенціалу і життєвих сил.

Виходячи з принципу полікаузальності, туризм як об'єктивне соціальне явище доречно розглядати у багатопараметральній, багатофакторній площині. Оскільки акцентування уваги на будь-якому одному аспекті обмежує визначення сутності туризму і схиляє до однобічності в його розумінні.

Особливого значення в даному випадку набуває потреба визначити соціокультурні чинники виникнення та розвитку туризму. Тому в подальшому аналізі туризму автор розглядає вплив на нього таких чинників як економіка, політика, релігія, менталітет, побут, географічне середовище тощо. Виключно економічний підхід до визначення туризму, що панував дотепер, не дозволяв отримати картину каузального комплексу, який покликав до життя феномен туризму. Тому, на думку автора, пропоноване дослідження туризму треба розглядати як намагання вийти за межі суто економічного детермінізму.

Вивчення туризму в даному дослідженні ґрунтується на діяльнісному підході. Тому розглядається суб'єкт, об'єкт, зміст, структура туристичної діяльності та її результат. Дається визначення сутності туризму, класифікація видів та форм туризму.

У другому розділі - “ЗРОСТАННЯ ТУРИСТСЬКОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИ - ЗАКОНОМІРНІСТЬ СУЧАСНОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ” - розглядається туризм в усій багатоманітності проявів, дається комплексне уявлення про світоглядні підвалини та ціннісні межі туристичної реальності та про механізми її цілісності.

В підрозділі 2.1 - “Сутність, зміст та структура туристської діяльності” - йдеться про динаміку туристської активності людини, яка проявляється у взаємопереході між такими утворюючими туристської активності як діяльність, дії та операції. Зміст туристської активності індивіда розкривається системою, основними елементами якої є: туристська діяльність (як одна з форм перетворення відношень між потребами суб'єкта і можливостями їх задоволення); дії туриста (відтворення та створення нових предметів людської культури в вигляді об'єктів туризму); туристські операції або маршрути (використання засобів туристської матеріальної і духовної культури для задоволення потреб туристів).

Туристська активність як певний тип відношення до навколишньої дійсності на відміну від поведінки в тваринному світі визначається не біологічно заданими, а історично виробленими соціокультурними програмами. Суттєвою ознакою туристської діяльності людини є активність, спрямована на пізнання і освоєння оточуючого світу, побудову нових систем взаємовідносин. Туризм розглядається як прагнення людини до особистісного зростання і активного способу життя.

Туристські потреби людей можуть бути конкретизовані в широкому діапазоні об'єктів туризму. Предмети туристських потреб людей виробляються самим суспільством, його історією. Маючи на увазі активні “зустрічі” суб'єкта туризму з потенційним об'єктом його потреби, говорять про опредмечування потреби. Фіксація потреби на тому чи іншому об'єкті туризму може бути як джерелом росту і розвитку особистості, так і причиною хворобливих відхилень.

На думку автора, немає ніякої вродженої потреби в туризмі. Подібна потреба фіксується в індивідуальному досвіді. Однак її предмети задаються суспільним виробництвом і системою домінуючих в суспільстві цінностей.

В туристській активності індивіда має місце феномен “випробування мети дією”. Часто мету вважають попередницею туристської дії. Менш очевидна протилежна залежність. Але фактична мета дії (в тому числі і туристської) може бути поставлена лише тоді, коли людина набуває певного досвіду туристської практики. Опредмечування туристських потреб, внутрішній процес туристського цілеполагання, опосередковується “виходами” людини як туриста в плані зовнішнього функціонування і спирається на досвід реалізації туристської активності особи.

Автор розглядає потреби, інтереси та мотиви туристської активності особи. Запропонована система класифікації туристських мотивацій з точки зору їх характеру, виду діяльності, соціальних аспектів. Визначаються суб'єкт, об'єкт, мета та результат туризму. Аналізуються засоби туристської діяльності, до яких автор відносить туристичну інфраструктуру (готелі, установи громадського харчування), транспортні засоби, засоби комунікації, туристське оснащення. Досліджено туристський інструментарій, в якому виділено дві складові: саму фізичну здатність людини до пересування на далекі відстані, рухливу активність самого індивіда; та розвиток туристичної інфраструктури. Дисертант виокремлює об'єктивні умови здійснення туристської діяльності, які в свою чергу, поділяються на суб'єктні (які представлені з боку суб'єкта), і об'єктні (які оточують суб'єкта, і в яких він мешкає та виявляє свою активність). Автор розкриває технологію здійснення туристської діяльності.

Підрозділ 2.2 - “Туристська активність як форма реалізації людиною свого потенціалу” - присвячений аналізу туризму як однієї з форм розвитку особистості. Розглядаються концепція розвитку людського потенціалу, що базується на чотирьох основних принципах, що відображають продуктивність, рівноправність, усталеність та розширення можливостей життєдіяльності особи. Зазначається, що концепція розвитку людини є альтернативною точці зору, яка зводить розвиток виключно до економічного зростання. Економічне зростання і зростання обсягу туристського споживання розглядаються не в якості самоцілі, а як засіб досягнення цілей в області розвитку людини засобами туризму. Розвиток людини в ХХІ столітті вбирає в себе і економічний, і культурно-дозвіллєвий розвиток.

Дослідження розвитку людини в ХХІ столітті показало безпрецедентний динамізм мобільності її життєдіяльності. Виокремлюють такі види людської мобільності: територіальна, виробнича та соціальна. Так, остання характеризує людину ХХІ століття як здатну жити і працювати в різних соціальних середовищах, міняти неодноразово місце постійного проживання, пристосовуватися до різних стандартів побуту, праці та комунікацій.

В умовах переходу людства до інформаційного суспільства, а також за умов зростаючої соціально-політичної нестабільності в світі, прогресуючої моральної спустошеності і відчуженості людини, збільшуються запити населення на отримання нових туристських вражень. Глобалізація сучасного суспільства призводить до лібералізації відносин в галузі економіки, політики і міжнародних зв'язків. Це також зумовлює туристську активність сучасних людей. Але з іншого боку, глобалізація веде до уніфікації стилів життя і повного культурного змішування. Це обумовлює підвищений попит на туризм в ті реґіони, де зберігається культурна, соціальна, побутова самобутність нації або держави.

Туризм дозволяє отримувати переваги в конкурентній боротьбі з суперником за певних умов. Туризм запобігає емоційному колапсу сучасної людини, яка живе в прискореному ритмі.

Туризм виступає як сфера надання послуг з психологічного розвантаження та відтворення нових чуттєво-емоційних сторін внутрішнього світу людини. Туризм є необхідним окольним шляхом розвитку інтелектуальних, чуттєвих, пізнавальних зусиль, спрямованих на надбання нового соціального досвіду.

Розвиток туризму є одним з найбільш ефективних національних капіталовкладень в розвиток особистості. Туристська активність розвиває людину і як працівника, і як споживача, і як особистість.

Виконання людиною певної соціальної ролі і носіння певної маски особистості в певні періоди стомлює людину. Подорожуючи вона знімає "соціальну шкіру" і залишається наодинці зі своїм "Я", відпочиває від життя на виду, від напруги між соціальною маскою та своєю самістю. Обираючи той чи інший вид або об'єкт туризму, людина відкриває "скелети в шафі", тобто реалізує свої комплекси як невиконання будь-чого в індивіді, в своїх бажаннях або намагається осилити ту сферу або область, де вона в повсякденному житті не може будь-що осилити або подолати.

Для багатьох людей пересичення повсякденністю, звичайністю призводить до захоплення туризмом як відхиленням від щоденної неминучості, яка лякає людину повторенням одних і тих самих форм життєдіяльності.

В підрозділі 2.3 - “Туризм як прояв свободи сучасної особи” - дисертант прагне дослідити специфіку туристської свободи. Свобода взагалі, і туристична зокрема, конституює людину як індивідуальність, обґрунтовує її солідарність з іншими людьми, тобто детермінує можливість її співпраці, використання соціального досвіду інших спільнот при здійсненні власного життєвого проекту. Туристська свобода має як духовний, так і матеріальний аспекти.

Туристська свобода особистості в процесі свого розвитку матеріалізується у певних здобутках туристичної індустрії. Автор зазначає, що туристська свобода особи обумовлена об'єктивними умовами її буття та суб'єктивними можливостями самої особистості. Головними із її складових є уміння адекватно розуміти та виражати власні інтереси і прагнення, формулювати цілі туристичної і розробляти програми їх здійснення, здібність орієнтуватися в різних ситуаціях та приймати оптимальні рішення. Автор визначає критерії розвитку туристської свободи особистості і суспільства. Туристська свобода особи в деякій мірі обмежена її світоглядними орієнтаціями та ціннісними уподобаннями.

Автор вважає, що одним із важливих аспектів туристської свободи є питання про соціальну синергію, що виявляється у сприянні туризму становленню людства як єдиного цілого, реалізує необхідність організації колективних дій, що ведуть до гармонізації взаємовідносин людей між собою і з оточуючим світом.

Аналізується такий сучасний прояв туристської свободи як екстремальний туризм. Свобода туристичної діяльності передбачає осмислення відповідальності за її наслідки.

Туристська свобода історична як в об'єктивному механізмі її реалізації, так і в суб'єктивній уяві про неї. В цьому плані розвиток суспільства, на думку автора, виступає як процес модифікації свободи взагалі, і туристської зокрема. Туристська свобода в своєму практичному використанні суперечлива. Автор пропонує розрізняти конструктивно та деструктивно орієнтовану туристську свободу.

Форма туристської свободи залежить від домінуючих в даний час і в даному місці уподобань, їхньої авторитетності, осмислення, міри подолання забобонів. Свобода завжди реалізується через права людини, а в наш час важливим проявом прав людини є право на здійснення туристськної діяльності.

Туристська свобода - це цінність, яка заснована на певній істині, але не співпадає з нею. Безперечно, що туристична свобода найбільш повно реалізується при демократичному політичному режимі. Реалізація туристської свободи впливає і на свободу приватного володіння. Якщо людина має в приватній власності привабливий з точки зору туристичного споживання об'єкт, то вона буде намагатися зберігати та примножувати його споживчі якості.

Розділ третій - “ТУРИЗМ ЯК ЧИННИК СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ” - складається з трьох підрозділів. Підрозділ 3.1 - “Місце туризму в суспільному виробництві” - присвячений аналізу специфіки туристичного виробництва. Вирішення проблеми задоволення необмеженого споживання туристичних послуг, необхідних для компенсації страху і високих темпів життя сучасної особи, стало особливо актуальним на початку ХХІ століття. Обмеження будь-якого виду споживання породжує у людей почуття внутрішньої спустошеності, безвихідності, сум'яття та стресу. Коли людина споживає туристичні послуги без обмеження, вона сублімує від повсякденних перешкод і труднощів. Масовий масштаб бажання подорожування пов'язаний з можливостями якісної зміни життя, спробами усунути із свого життя все, що породжує стрес і страх.

Автор наголошує, що туристичне виробництво - це процес, завдяки якому люди перетворюють навколишній світ для задоволення своїх туристичних потреб - пізнавальних, оздоровчих, економічних тощо. Сучасне туристичне виробництво зберігає історичну спадщину країни, реґіону, етносу, нації; створює розвинуту соціальну інфраструктуру, нові робочі місця. Природа туристичного виробництва така, що, створивши для нього нічим не обмежений простір, воно може функціонувати на умовах повного самофінансування. В умовах обмеженості бюджетних коштів туристичний бізнес є важливим чинником соціально-економічного розквіту України.

Туризм - одна з найефективніших та найбільш перспективних галузей суспільного виробництва, яка за економічними показниками (надходження від цього виду послуг зросли в 300 разів протягом другої половини ХХ століття - з 2 мільярдів доларів в 1950 році до 600 мільярдів доларів у 2000 році) випередила навіть автомобільну промисловість й зайняла друге місце після комп'ютерної.

Туризм вважається однією з найбільш рентабельних галузей: це саме та галузь, яка при порівняно невеликих витратах може дати значний прибуток. Саме туризм має змогу швидкого обігу капіталу - в 4 рази вищий, ніж в середньому по світовому господарству. Тому туризм - це бізнес ефективних капіталовкладень та стабільне джерело доходів держави та господарчих суб'єктів.

В підрозділі 3.2 - “Соціальні функції туризму” - автор виокремлює базові функції туризму: соціально-демографічна, економічна, екологічна, культуротворча, гуманістична, людинотворча.

Відносно соціально-демографічної функції туризму слід відзначити такі її основні аспекти, як: вид відпочинку, що сприяє відновленню сил та працездатності людини, а відповідно - психофізіологічних ресурсів суспільства; сприяння раціональному використанню вільного часу людей; поліпшення трудової зайнятості та підвищення життєвого рівня населення; збагачення соціально-економічної інфраструктури та міжрегіональної співпраці країн, держав та народів.

Досліджено такі аспекти економічної функції туризму як: джерело прибутку туристських центрів, що сприяє надходженню в країну великих грошових коштів в іноземній валюті, особливо за умови розвитку в'їзного туризму; стимулювання розвитку галузей, пов'язаних із випуском предметів споживання як туристського, так і нетуристського призначення; зростання попиту на вироби місцевих ремісничих господарств, сувеніри, реалізація яких служить гарною рекламою для туристського центру.

Говорячи про екологічну функцію туризму, відзначено, що туризм, як правило, не виснажує екологію, не порушує природну рівновагу, а навпаки, зацікавлений в ній.

Аналіз культуротворчої функції туризму здійснюється на основі використання моделі взаємодії чотирьох культур: культура того реґіону, звідки приїжджають туристи; дозвіллєва культура; самобутня культура місцевих жителів та культура обслуговування.

Гуманістична функція туризму досліджується як засіб міжлюдських відносин та як форма міжособистісних комунікацій.

Розглядаючи людинотворчу функцію, автор досліджує такі її аспекти, як пізнання життя, побуту, історії, культури, традицій, звичаїв свого й інших народів, розширення кругозору людини, розвиток її інтелекту, краще усвідомлення реальної картини світу та формування естетичного смаку.

В підрозділі 3.3 - “Фактори оптимізації розвитку туристичної діяльності в Україні” - оптимізація туристичної діяльності розглядається. як пошук найбільш сприятливого в даних умовах варіанту вирішення проблем, протікання соціального процесу в найбільш ефективній формі. В якості основних факторів оптимізації туристичної діяльності в Україні аналізуються: державна політика регулювання туристичної галузі; розвиток сучасних організаційних форм туристичного бізнесу; політична та соціально-економічна стабільність суспільного розвитку; задовільний стан екології в об'єктах туризму; платоспроможність населення країни щодо споживання туристичного продукту; розвиток міжнародних культурних зв'язків.

Актуальність розгляду задачі оптимізації туристичної діяльності обумовлена важливим значенням туризму в житті країн і народів в силу його безпосереднього впливу на соціальну, культурну, економічну та політичну сфери життя держав і їхні міжнародні відносини, а також необхідністю людини в активному відпочинку і свободи її подорожей в вільний час, глибокий гуманітарний характер яких підкреслює туризм.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Дисертаційна робота “Туризм як форма активності людини: соціально-філософський аналіз” містить ряд важливих вихідних положень і висновків теоретичного і практичного характеру.

Розуміння особливостей існування і тенденцій розвитку будь-якого суспільства неможливо без ретельного аналізу різноманітних проявів його дозвіллєвої діяльності. В сучасних умовах, коли туризм став значним суспільним явищем, актуальною стає проблема його соціально-філософського дослідження. Виступаючи способом раціональної організації вільного часу людини, важливим чинником суспільного розвитку, а також проявом свободи сучасної особи і формою реалізації людиною свого потенціалу, туризм залишається теоретично мало досліджуваним соціальним явищем.

Проблема вивчення туризму носить міждисциплінарний та багатоаспектний характер. У науковій літературі виділяються економічні, соціальні, історичні, медичні аспекти дослідження туризму як соціального явища. Теоретична розробка багатьох аспектів проблеми туризму має фраґментарний та дискусійний характер. Розкриття соціальної сутності туризму в сучасній літературі носить вузько професійний характер. Відсутнє комплексне уявлення про сутність та соціальне призначення туризму як форми соціальної активності сучасної особи.

Філософська рефлексія туризму здійснювалась за допомогою таких методологічних підходів як історико-філософський, коли туризм вивчається у відповідності до періодів у розвитку суспільства; системний, згідно з яким туризм розглядається як комплексне соціальне явище, складові якого досліджуються як частини єдиного цілого; структурно-функціональний, в рамках якого визначається сутність і змістовна спрямованість соціальних функцій туризму. Соціально-філософська проблематика туризму охоплює такі аспекти, як аналіз туризму з точки зору виділення його ключових структурних складових, в якості яких розглядаються структура туризму як галузі суспільного виробництва і як форма активності сучасної особи, особливості формування мотивації до туризму і цільової спрямованості туристської активності особи; аналіз факторів, що впливають на розвиток туризму взагалі і туристську активність людини зокрема; дослідження об'єктивних факторів функціонування туризму, виходячи з національних традицій виробничої і дозвіллєвої культури, змін у геополітичному просторі і стану міжнародних відносин; визначення соціальних та особистісних, індивідуально-психологічних передумов схильності соціального суб'єкта до туристської діяльності.

Туризм можна визначити як процес здійснення туристської активності та організації туристичної діяльності, що спрямований на задоволення рекреаційних, пізнавальних, економічних та духовних потреб особи шляхом переміщення суб'єктів в соціальному просторі. Туристська активність розуміється як подорожі по країні або виїзд за кордон соціальних суб'єктів з метою безпосереднього задоволення своїх пізнавальних, духовних, інтелектуальних, релігійних, оздоровчих, ділових, спортивних, фізичних потреб. А туристична діяльність - це підприємницька діяльність підприємств, організацій на туристичному ринку, спрямована на задоволення потреб суб'єктів туризму. Категоріальний ряд, що розкриває зміст туризму становлять поняття: "суб'єкт туризму", "об'єкт туризму", "туристська активність", "туристична діяльність", "туристські потреби", "туристські мотиви" тощо.

В основу класифікації видів туризму покладені такі підстави: мета туризму, часові характеристики, територіальні характеристики, фінансові можливості туристів, способи пересування, засоби розміщення. Перелічені підстави класифікації не є вичерпними і в подальшому з ускладненням соціального життя і зростанням людських потреб можливі уточнення запропонованої класифікації.

Суб'єктом туризму виступають, з одного боку, ті особи або групи, які подорожують країною чи виїжджають за кордон, задовольняючи свої потреби, тобто туристи; з іншого боку, суб'єктами туризму виступають установи, організації, які здійснюють та регулюють підприємницьку діяльність, спрямовану на задоволення пізнавальних, оздоровчих, спортивних, ділових, релігійних та інших потреб туристів.

До об'єктів туризму належать сполучення природних комплексів та культурних цінностей, які приваблюють увагу та задовольняють духовні потреби туристів, сприяють відновленню та розвитку їхнього фізичного та інтелектуального потенціалу.

Туристська активність виступає однією з форм творчості людини, за допомогою якої здійснюється самопізнання, реалізація свого "Я", пошук соціального призначення; в ХХІ столітті стає однією з форм боротьби за виживання; дозволяє отримувати переваги в конкурентній боротьбі з іншими соціальними суб'єктами. Туристська свобода обумовлена світоглядними орієнтирами особи, можливістю використання нею соціального досвіду інших при здійсненні власного життєвого проекту.

Основними функціями туризму в суспільстві є соціально-демографічна, культуротворча, економічна, людинотворча, гуманістична та екологічна.

Факторами оптимізації туристичної діяльності в Україні виступають: розробка ефективної державної політики щодо розвитку туризму; формування громадянського суспільства; сприяння розвитку туристичного бізнесу; створення сприятливої політичної та соціально-економічної обстановки та екологічного стану в місцях туристського інтересу; підвищення добробуту населення в наслідок соціального прогресу суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) статті у фахових виданнях:

1. Головашенко О.В. Туризм як соціальне явище і його розвиток в Україні// Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 17. - Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2000. - С.6-10.

2. Головашенко О.В. Туризм як форма активності сучасної особи// Грані: Науково-теоретичний та громадсько-політичниий альманах. Випуск 4. - Дніпропетровськ, 2000. - С.41-43.

3. Головашенко О.В. Соціальні функції і види туризму в перехідному суспільстві// Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 18. - Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2000. - С.23 - 27.

4. Головашенко О.В. Туристична діяльність: людинотворчий вимір// Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 20. - Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2000. - С.42 - 47.

5. Головашенко О.В. Соціально-філософський аналіз туризму та його мотивації// Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Випуск 6. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2001. - С.29-33.

б)тези виступів на конференціях:

6. Головашенко О.В. Туристична діяльність: людинотворчий вимір і перспективи в Україні// Ідеологія державотрворення і суспільствознавча наука: Тези доповідей на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України (31 травня 2001р.) - Запоріжжя, Просвіта, 2001. - С.234-236.

7. Головашенко О.В. Туризм як форма розвитку особистості студента// Всебічний розвиток особистості студента: Матеріали науково-практичної конференції/ За редакцією академіка АПН України Д.О.Тхоржевського. - Ірпінь, 2001. - С.313-314.

8. Головашенко О.В. Специфика государственного регулирования туризма в Украине// Актуальные проблемы управления - 2001: Материалы международной научно-практической конференции: Вып.7/ ГУУ. - М., 2001. - С.25-26.

9. Головашенко О.В. Напрями вдосконалення оподаткування туристичної діяльності в Україні// Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції (20-22 грудня 2001 року). - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - С.509-510.

Размещено на Allbest.ru