Співвідношення розуму та віри в українській філософській традиції ХІ - ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 1( 091)(4Укр)

Співвідношення розуму та віри в українській філософській традиції ХІ - ХІХ ст.

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Чупрій Леонід Васильович

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при Кабінеті Міністрів України

Науковий керівник: кандидат філософських наук, професор Русин Мирослав Юрієвич Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української філософії та культури.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Причепій Євген Миколайович Київський державний університет технології і дизайну завідувач кафедри філософії та культурології;

кандидат філософських наук, доцент Дичковська Галина Орестівна Прикарпатськийий університет імені В. Стефаника, доцент кафедри філософії.

Провідна установа Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, м. Київ

Захист відбудеться “24” червня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.27 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал №12.

Автореферат розісланий “23” травня 2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Діденко В.Ф.

віра розум філософський

1. Актуальність теми дослідження

Сьогодні українське суспільство переживає скрутні часи у своєму розвитку. Політична, економічна, духовна криза досить негативно впливає на всі верстви населення України і зменшує вже і так досить низький рівень життя українського народу. В цих умовах досить небезпечною є саме духовна криза, яка спричинена тим, що старі комуністичні цінності вже відійшли в минуле, а нова система цінностей ще не сформована. Саме в цих умовах духовний вакуум українського народу заповнює масова культура, яка несе культ насилля та розпусти. Тому саме сьогодні є дуже актуальним звернення до національних традицій, до тих джерел, з яких і розпочинається наша духовність, до віри власного народу. Потрібно прагнути до відродження своєї культури, оскільки саме культура є основою існування етносу і нації, і нація, яка втрачає свою культуру, втрачає і свою самобутність, а отже приречена на загибель.

Проблема взаємодії розуму та віри є досить актуальною в даний момент оскільки має глобальне значення. Сучасне суспільство все більше раціоналізується, що призводить до подальшого нівелювання культурних цінностей. Голий розум, який не обмежений ніякими моральними чинниками, веде все до більшого загарбницького втручання людини у природу, коли вона, не замислюючись над наслідками, намагається насильно відібрати у природи її таємниці з подальшою експлуатацією їх для власної користі. Численні техногенні катастрофи та природні лиха, що спричинені надмірною діяльністю людини і є беззаперечним доказом цього. Багаточисельні арсенали зброї масового знищення, що взагалі можуть призвести до загибелі всього живого на планеті також є витвором людського розуму. Звичайно, не можна заперечувати значення розуму в процесі осягнення світу, але тільки розум, який йде поряд із вірою може дати справді позитивний результат, коли людина буде жити в гармонії з природою і буттям, не тільки забираючи, але й віддаючи. Тільки розум, який спирається на віру може дати справжній стимул для активного розвитку та самовдосконалення людини, як у плані осягнення своєї власної сутності, так і пізнання навколишнього буття. Саме така традиція і прослідковується в українській філософській думці, де поєднання розуму та віри формує високу духовність і глибоку культуру нашого народу.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами.

Вивчення автором проблеми здійснювалось ним у відповідності з комплексною науковою програмою Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”, науково-дослідною темою філософського факультету № 01БФ041-1 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”, науково-дослідницькою тематикою кафедри української філософії та культури Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ступінь наукової розробки проблеми

При зверненні до обраної теми доводиться констатувати той факт, що вона вона відноситься до тих тем, які продовжують залишатися малодослідженими, знаходячи своє висвітлення лише у загальному контексті при розгляді життя чи творчості того чи іншого представника вітчизняної філософії або окремих етапів її розвитку. З огляду на вказане варто відзначити дослідження творчого доробку дослідників, які вивчали мислителів Київської Русі С.Бондаря, М.Возняка, В.Горського, М.Іванченка, Ю.Кушакова, І. Ткаченка, П.Толочко та інших.

Період розвитку філософської думки V- VII ст. з виходом на проблему співвідношення віри та розуму знайшли своє висвітлення в працях І.Захари, М.Кашуби, П.Кралюка, В.Литвинова, В.Нічик, Т.Огнєвої, І.Огородника, М.Русина, Я. Стратій та інших.

Погляди представників академічної, зокрема, університетської філософії розглядалися в панорамних історико-філософських дослідженнях Д.Чижевського, а також у працях видатних російських мислителів поч. ст. М.Бердяєва, О. Введенського, О.Лосєва, М. Лосського, Е. Радлова та інших.

Серед сучасних дослідників можна виділити І.Кондратьєва, Н.Мозгову, В.Плужніка, О.Сарапіна, М.Ткачук, О.Федіва. В плані обраної теми суттєвими є теоретичні праці та значний фактичний матеріал в працях М.Лука, М. Мозгового, М.Ткачук з їх розглядом світоглядного підгрунтя ідей, висунутих представниками української академічної філософії та їх місця в духовній культурі України.

Останнім часом вийшли академічні праці та навчальні посібники А.Бичко, І.Бичка, Ю.Вільчинського, В.Білодіда, І. Герасимяка, В. Лісового, В. Нічик, І.Огородника, В.Огородника, А.Почапського, М.Русина, Ю.Федіва та інших, присвячені історії вітчизняної філософії від зародження до нашого часу.

З нарисом ряду аспектів співвідношення розуму та віри виступали представники зарубіжної української діаспорної думки, які займалися розглядом українських філософських ідей, особливостей української ментальності, що виражалась також у її кордоцентричній спрямованості, а саме І. Мірчук,О. Кульчинський, А.Річинський, І. Янів, С. Ярмусь та інші.

Та все ж у сучасній історико-філософській літературі відсутнє комплексне дослідження, що здійснює грунтовний аналіз питання взаємодії розуму та віри в українській філософській думці в зв'язку з чим дана тематика вимагає поглибленого вивчення.

Об'єктом даного дослідження є розгляд і дослідження таких понять, як розум та віра, їх співвідношення, цінність, духовність, софійність, кордоцентризм та ін.

Предметом дослідження є генеза співвідношення розуму та віри на протязі історичного розвитку української філософської думки, розуміння даної проблеми представниками української культури, починаючи з часів Київської Русі та закінчуючи I століттям.

Мета і завдання дослідження.

Метою даного дослідження є розкриття особливостей взаємовідношення віри та розуму в українській філософській традиції протягом її історичного розвитку. Особливості, що про них йде мова, можуть бути досліджені на основі відтворення філософського контексту доби у загальноєвропейському вимірі з врахуванням суспільно-політичних умов того часу.

Для здійснення задуму були висунуті наступні завдання:

- Проаналізувати творчий спадок вітчизняних філософів, ідеї яких стали предметом розгляду в дисертаційному дослідженні;

- Визначити розуміння понять "віри" та "розуму" на різних історичних етапах розвитку світової філософської думки;

- Проаналізувати особливості взаємовідносин віри та розуму у вітчизняній філософській традиції - ст.

- Виявити суспільно-політичні та ідейно-теоретичні впливи на характер вирішення даної проблематики в різні історичні періоди;

- Відобразити вплив взаємодії на формування особливої "кордоцентричної" спрямованості української філософії та формування самобутнього релігійно-екзистенційного типу вітчизняної ментальності;

Методи дослідження

Дисертаційне дослідження грунтується на універсальних принципах об'єктивності та історизму. Їх реалізація передбачає неупереджений підхід до вивчення і розвитку даної проблематики на різних етапах становлення світової та української філософської думки з врахуванням різних точок зору на дане питання.

Важливим є також точне відображення історичних реалій в яких вібувається становлення даної тематики. Виходячи з цього автор проводить аналіз соціально-політичних чинників і національно-культурного середовища в різні історичні періоди, та їх вплив на формування певних історико-філософських напрямків західноєвропейського та українського рівнів. Автор застосовує також порівняльний метод, розглядаючи становлення даної тематики на різних етапах , виокремлюючи спільні та роздільні сторони.

Істотну допомогу при аналізі змісту даного дослідження дали роботи українських та зарубіжних дослідників, які торкалися даної тематики, а саме таких як: В.Горський, Л.Губерський, П.Кралюк, А.Колодний, В.Литвинов, І.Огородник, А. Пашук, М.Русин, І.Ткаченко, М.Ткачук, Л. Філіпович та інші.

Дослідження містить у собі інтерпретацію текстів, аналіз яких спирається на загальні принципи філософської герменевтики як універсальної методології гуманітарного знання. Такими принципами є: історичність інтерпретації; неперервність традиції; невичерпність автентичного смислу тексту.

Наукова новизна

Вперше у вітчизняній історико-філософській думці здійснено комплексний порівняльний аналіз гносеологічних поглядів представників української філософії, починаючи з часів Київської Русі і закінчуючи ст. Розкрито активний влив на формування Києворуської традиції візантійсько-еллінської культури, в подальшому активну взаємодію західноєвропейських філософських напрямків з вітчизняними (влив на творчість діячів Києво-Могилянської Академії ідей Реформації та Просвітництва, вплив німецької класичної філософії на академічну філософію України та інше). В зв'язку з цим здійснено порівняльний аналіз гносеологічних поглядів вітчизняних мислителів з історико-філософськими концепціями зарубіжних мислителів.

Основні результати дослідження викладені в положеннях, що їх автор виносить на захист:

- проаналізовано генезу розуміння понять "віри" та "розуму" на різних етапах розвитку історико-філософського знання, специфічність їх змістовного навантаження та інтерпретації;

- виявлено спрямування гносеологічних пошуків вітчизняних мислителів, яке визначалося віднайденням способу гармонізації розуму та віри, мислення та буття, що був би адекватним духовним запитам часу;

- доведено, що у світоглядному тлумаченні пізнання представників філософської думки України -Vст. властиве гармонійне єднання раціональних і емоційних чинників в гносеологічній проблематиці при збереженні тенденції до пріоритетності розуму або віри в досягненні істини;

- показано визнання рівноцінного значення розуму та віри в процесі пізнання світу у творчості діячів Києво-Могилянської Академії основаного на обстоюванні подвійної істини та вивільнення філософії від теології ;

- досліджена раціоналістична та ірраціональна тенденції в академічній філософії України ст.;

- обгрунтовано, що саме гармонійне поєднання віри та розуму, "серця" та "голови" стало основою формування екзистенційно-кордоцентричної спрямованості української філософської думки.

Теоретичне та практичне значення роботи:

Дисертаційне дослідження дає можливість концептуально осмислити підгрунтя гносеологічних побудов діячів української філософської думки - ст. Доведено, що їхні ідеї формувалися під впливом західноєвропейських філософських течій, але поряд з цим здійснювався самобутній оригінальний спосіб тлумачення філософських проблем, що і проявлявся у специфічній екзистенційно-кордоцентричній спрямованості української філософії.

Головні положення та висновки можуть бути теоретичною базою подальших досліджень формування історико-філософської думки в Україні в її співвідношенні з західноєвропейським контекстом. Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі викладання курсів філософії та культурології у вузах.

Апробація результатів

Наукова тема була апробована на ряді конференцій: "Дні Науки" філософського факультету (1998-2001р.), Всеукраїнська Християнська Асамблея (травень 1998р.), Всеукраїнська конференція "Християнство і духовність" (жовтень 1998р.), Перший Всеукраїнський Християнський конгрес "Примиренння дар Божий" (вересень 1999р.), Міжнародна конференція "Християнство. Контекст світової історії та культури" (квітень 2000р.), Всеукраїнська конференція "Християнство і особа" (травень 2000р.), Всеукраїнська конференція “Християнство і проблеми сьогодення “ (червень 2000р.), Всеукраїнська конференція “Ноосферні імперативи і нові пізнавальні стратегії “ (травень 2000р.), Науковий колоквіум з участю Нунція та кардинала Поля Пупуара по Енциклиці Папи Римського Іоана Павла II “Віра і розум” (червень 2000р.), Всеукраїнська конференція “Християнство на межі тисячоліть і Україна“ (Грудень 2000р.), Міжнародна конференція "Екуманізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні" (травень 2001р.).

По темі дисертації були опубліковані вісім статтей в різних наукових збірниках, чотири з яких ваківські, загальним обсягом 3 д.а.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, що випливає з його мети і основних завдань. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновку та списку використаних джерел. Робота викладена на 162 сторінках тексту. Список літератури включає 187 найменувань і складає 11 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі до дисертаційної роботи: визначено наукову актуальність теми дослідження та його головну наукову проблему; встановлено зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами; з'ясовано мету дослідження і обумовлені її специфікою його завдання; окреслено методологічну основу дослідження; сформульовані об'єкт та предмет дослідження; висвітлено ступінь наукової розробки проблеми дослідження; систематизовано перелік винесених на захист положень, конкретизовано наукову новизну дослідження; відображено теоретичне і практичне значення дослідження; охарактеризовано апробацію його результатів, а також наведено список опублікованих праць за темою дисертації.

Перший розділ “Категорії розуму та віри в історичному контексті” присвячено висвітленню розуміння понять розуму та віри на різних етапах розвитку філософського знання. Дисертантом зазначено, що зміст понять розуму та віри на протязі історичного розвитку філософської думки змінювавсь в незначній мірі. Розум здебільшого трактувався як раціональне осягнення навколишнього світу, здатність до мислення; розпізнавання предметів і явищ світу на понятійній основі. Автором також відмічено, що співвідношення даних понять на різних етапах розвитку людської спільноти було відмінним. В період античності на першому місті стояв розум (нус) за допомогою якого здійснювалося пізнання навколишнього світу, віра ж відігравала другорядне значення. Середньовіччя поставило на перше місце віру, тільки за допомоги якої можна пізнати божественні істини. Однак церковні діячі, визнаючи першість віри, звертались також до розуму.

В Новий час на перше місце знову виходить розум, з допомогою якого людина може здійснити акт сумніву ”Ergo cogito sum”. В німецькій класичній філософії, зокрема у Канта, віра займала проміжну ступінь при визначеності істини суджень між наукою і знанням. Для Канта віра є стан особистості, який є суб'єктивним, однак об'єктивно недостатнім.

В період постмодернізму дослідники розходилися у визначеннях даних понять. Позитивісти визнавали лише розум, а віра була для них чимось примарним, що не має права на існування, так як не може бути логічно доведеним. Екзистенціалісти стверджували, що лише віра є істинне пізнання світу на основі почуттів, а розум тільки змальовує розвиток людини і спільноти в цілому.

В другому розділі “Витлумачення проблеми співвідношення розуму та віри діячами філософської культури України ЧI - ЧVII ст” розглядаються гносеологічні аспекти творчості діячів згаданого періоду. У підрозділі 2.1 “Співвідношення розуму та віри в творчості мислителів Київської Русі” проведено висвітлення творчості основних культурних діячів того часу. Розглянуто соціокультурні умови, в яких відбувалося формування філософських ідей мислителів. Відмічено, що важливою особливістю ствердження Київської Русі як феодальної держави було прийняття християнства, яке стало причиною об'єднання слов'ян під егідою єдиного Бога. Цей процес був неоднозначний, так як більшість простого народу лишалося вірним своїм язичницьким віруванням. Тому християнська релігія хоча й поширювалася в народі, однак тісно перепліталася з язичницькими віруваннями, формуючи при цьому двовір'я. Загальне прийняття християнства було явищем досить тривалим, однак мало багато позитивних елементів. Одним з найважливіших наслідків прийняття християнства було долучення до нової , візантійської культури. Саме ця культура дала поштовх для духовного розвитку Київської Русі.

Тому давньоруські мислителі розглядали питання співвідношення розуму та віри, звертаючись до візантійських християнських джерел, а також до представників еллінської культури. Творчо переосмислюючи досвід античної та візантійської культури, вони представляли своє бачення даної тематики. В цей час в Київській Русі прослідковуються дві тенденції в світоглядному тлумаченні пізнання - міфологічна та релігійна. Національно-міфологічна тенденція переростає в погляд на пізнання як процес порозуміння зі світом, здобування нових знань з допомогою розуму, долання сил зла й досягнення мудрого життя. Християнсько-схоластична тенденція, з свого боку, розглядає пізнання як засвоєння тексту “Святого письма” і вимагає життя згідно з вимогами цих текстів, керуючись вірою. Відповідно розвиваються і два погляди на істиність пізнання. Представниками християнської схоластичної тенденції були деякі церковні діячі Київської Русі, зокрема, пресвітер Фома, Феодосій Печерський, які вважали, що досягнути істину можна лише через віру, через теологію, визначаючи античну філософію, яка осягає світ через розум - неістинною, уявною мудрістю. Але більшість культурних діячів того часу прагнули до поєднання віри та розуму. Митрополит Ілларіон, Климент Смолятич, Кирило Туровський, Данило Заточник та інші значну увагу приділяли розуму, з допомогою якого людина пізнає навколишній світ, пізнаючи його, пробуджує свою душу, збуджує в ній відчуття піднесення, радості, краси цього світу, яка може бути створена тільки Богом. Тобто розум у них наближає до віри, місцем зосередження якої є серце. Саме за часів Київської Русі і була започаткована кордоцентрична традиція в українській філософській думці, за якою серце є духовним та душевним центром людини через яке здійснюється пізнання божественного.

На сторінках підрозділу 2.2 “Гносеологічна проблематика в творах представників української культури ЧV - ЧVII ст.” проведено розгляд філософських поглядів діячів того часу. Відзначено, що в Україні тоді поширювалися ідеї ренесансного гуманізму та реформації. Активно розвивалися братства, які здійснювали широку культурну діяльність, будували школи, опікувалися освітою, займалися видавничою діяльністю. Вони зароджували нове письменство, творили ідеологію і піднімали свідомість мас. Перші братства з'явились в другій половині ЧVcт., найбільш активно розвивались в кінці ЧVI поч.ЧVII ст. у той час як магнати, значна частина шляхти і православних ієрархів прийняли унію або католицизм, саме братства стають ідейними центрами опору іноземному поневоленню, осередками захисту мови, культури, віри, всіх духовних традицій українського народу, використовуючи гасло боротьби за віру прикриттям соціальної і політичної боротьби. Вони відстоювали політичні, майнові, духовні інтереси українського народу, захищали його право на ремесло і торгівлю. Вони здійснювали активну просвітницьку діяльність шляхом ознайомлення із світовою духовною спадщиною, зокрема із творчістю давньогрецьких філософів, насамперед, Арістотеля та Платона.

Щодо відношення до процесу пізнання ми можемо прослідкувати дві тенденції. Згідно першої процес пізнання світу здійснюється за допомогою здебільшого віри, аскетизму, внутрішнього осягнення душі. Лише відмежовуючись від зовнішнього світу, який є осереддям зла, ми можемо досягнути спасіння. Її яскравими представниками були І.Вишенський, Й.Княгинецький та інші. Представники протилежної тенденції більшу увагу приділяли просвітницькій діяльності та розуму як інструменту пізнання світу. Цим здебільшого займалися братства, які стали активним осередком культурного розвитку українського народу, сприяючи формуванню національної самосвідомості населення. Підриваючи монополію духовенства на зайняття наукою та інтелектуальною діяльністю, вони закладали тенденцію до вивільнення знань із конфесійного контексту, розмежування філософії та теології. Основними представниками братських шкіл, які відстоювали дану тенденцію були С.Зизаній, К.Т.Ставровецький, Й.Борецький, І.Копинський та інші.

В третьому розділі “Теорія подвійної істини в творчому доробку професорів Києво-Могилянської академії” здійснено розгляд даної проблематики з точки зору діячів Києво-Могилянської академії.

На сторінках підрозділу 3.1.” Творчість Петра Могили як засновника Києво-Могилянської академії” висвітлено визначну роль митрополита для розвитку української культури. Зазначено, що велику увагу Петро Могила приділяв розвитку православної церкви. Саме вона повинна була стати єдиним носієм віри, але при цьому не заперечуючи розум. Благочестя є необхідною передумовою оволодіння світськими науками. Духівництво має бути не лише освіченим, а й передувати в науках. Розглядаючи шляхи розвитку науки, він вважав за необхідне вивчати, осмислювати і засвоювати здобутки західноєвропейської науки і філософії на основі греко-слов'янської культури з метою її збагачення і подальшого розвитку. Саме тому він активно розгортав систему вищої та середньої освіти в Україні та Росії. Крім Київського колегіуму в 1636р. він організував колегію у Кременці, слов'яно-греко-латинську акдемію в Яссах (1640). Дбав про розвиток Києво-Печерської друкарні, одним з перших почав видавати книги українською мовою, надаючи їй міжнародного значення. Києво-Могилянський колегіум Петро Могила заснував з метою створення культурно-освітнього центру, опори православ'я та української нації, який керуючись наукою та освітою міг би створити людину нової культури, яка міцно зберігаючи свою віру і мову, національну гідність, за своїми здібностями і рівнем освіти стояла б поряд з іншими народами. Створена ним колегія стала вищим навчальним закладом нового типу у Східній Європі, зберігши освітні традиції і гуманістичний дух братських шкіл при досягненні європейського рівня вищої освіти.

У підрозділі 3.2. “Пізнавальні аспекти філософії професорів Києво-Могилянської академії” розглядаються гносеологічні погляди діячів Києво-Могилянської академії. Зазначено, що саме починаючи з курсів професорів відбувається розклад середньовічного церковно-теологічного світогляду в духовній культурі України. Звичайно деякі схоластичні елементи ми можемо ще спостерігати в творах діячів Києво-Могилянської академії, але все більше вони починають звертатися до розуму, до нових досягнень науки та філософії. В більшості вони були прихильниками теорії подвійної істини, згідно якої філософія і теологія вивчають різні сфери буття, керуючись або розумом або вірою. В цей час на Україні формуються основи професійної філософії. Професори Києво-Могилянської академії зверталися до самих відчуттів, здорового глузду, спостереження, повсякденного досвіду, експериментів.

Використовуючи надбання візантійського богослов'я, латинської схоластики, західноєвропейських реформаторських теорій, традицій давньоруської доби вони прагнули вироблення самостійного мислення, свого власного типу філософствування.

Четвертий розділ” Питання співвідношення розуму та віри в українській академічній філософії ЧIЧ ст” присвячений розв'язанню важливих смисложиттєвих проблем філософами того часу, що відбувається в контексті взаємодії розуму та віри.

Автором зазначено, що формування української філософської академічної культури відбувається при активному впливі західноєвропейської філософської думки. Такі видатні філософи як П.Лодій, І.Шад, І.Рижський та інші, ознайомлюючись із зарубіжною філософською думкою зокрема, ідеями основних діячів німецької класичної філософії - Канта, Шелінга, Фіхте, Гегеля, активно поширювали їх на теренах України.

Відмічено, що академічна філософія, розвиваючи погляди німецьких філософів, зокрема Канта, вбачала в них можливість обгрунтування узгодженості розуму з вірою, Божественним одкровенням. Українські діячі творчо осмислювали метафізично-раціональні побудови німецької класичної філософії і, не заперечуючи їх основних гносеологічних моментів, які полягали в намаганнях осягнення людиною можливості пізнання свого місця в Універсумі, поєднували їх з з релігійно-філософським підходом до моралі, властивим українській філософській традиції. Це призводило до взаємозбагачення філософських культур різних народів і давало можливість більш глибокого осягнення тих питань, які вони вивчали.

Щодо питання співвідношення розуму та віри у представників філософії України XIX ст. то тут проявлялося декілька тенденцій. Так П.Лодій, Й.Шад, І.Рижський та інші представляли раціоналістичну тенденцію. Дещо інші погляди мали представники романтичної традиції - М.Гоголь, Д.Кавунник-Веланський, А.Дудрович, Й.Кронеберг, які спираючись на ідеї західноєвропейських представників ірраціональних течій велику увагу приділяли саме душі людини, її самозаглибленню , самовдосконаленню. Душа повинна прагнути досягнення своїх божественних глибин, що можливо лише через віру.

У творах колишніх професорів Київської духовної академії, а потім українських університетів Й.Міхневича, О.Новицького, С.Гогоцького та інших ми спостерігаємо поєднання розуму та віри. Природний закон розуму, який спирається на божественне одкровення і може привести до осягненя істинної мудрості. Тому філософія як наука чистого мислення тісно пов'язана з релігією як чуттєвою наукою. Філософія живе у поняттях розуму, релігія переважно у поняттях серця.

В п'ятому розділі” Кордоцентризм як провідна риса української філлософії” розглянуто кордоцентричну традицію, яка найбільш повно виразилась у творах видатних представників української філософської думки Г.Сковороди, П.Юркевича. Підрозділ 5.1. ”Філософські погляди Г. Сковороди” висвітлює гносеологічні погляди філософа. Як вважав Г.Сковорода тільки через серце, через віру людина може осягнути свою Божественну сутність. Але Сковорода не протиставляє віру і розум. Розум повинен прагнути відшукати істину, яка не дана людині готовою. Цей пошук і є вищою метою і вищою насолодою для кожної людини. Розумові як джерелу пізнання Сковорода надавав першорядну вагу в пізнанні всіх трьох світів - великого або космосу, малого або людини, символічного або Біблії; в цій останній розум мав знайти глибоке духовне розуміння. Але без віри розум не може піднятися на височінь духовності. Там де закінчується розум, повинна починатися віра. Тільки через віру можна пізнати істину. Пізнати істину, за Сковородою, - пізнати Бога в людині.

У підрозділі 5.2 ”Філософія серця П.Юркевича” розглядається творчість філософа, який вважав серце носієм духовних, душевних та тілесних сил людини. Саме в ньому відбувається поєднання віри та розуму. Розум, котрий спирається на серце, дійсно плодоносний, якщо ж спирається переважно на розсудок, здатний до формально упорядкованої, по-своєму корисної, але творчо бідної діяльності, яка не несе могутніх імпульсів. Систематизація і формалізація - заключна стадія розвитку думки, за якою наступають її окаменіння і стагнація. Народження ж думки пов'язано з серцем, пристрастю, переборенням інерції, перемогою життя. Це завжди прорив у нове, чого не можна здійснити через розсудок. П.Д.Юркевич, спираючись на обгрунтовану ним філософію серця, відстоює гармонійне співвідношення між знанням і вірою, що враховує самостійне значення обох компонентів відношення й прагне до їхньої творчої взаємодії. У цьому він і репрезентована школа вбачали запоруку подальшого прогресу філософського знання.

У висновках підсумовується та обговорюються перспективи розвитку даної теми.

В результаті проведеного дисертаційного дослідження автор прийшов до наступних висновків:

- Проаналізовано творчий спадок вітчизняних філософів, ідеї яких стали предметом розгляду в дисертаційному дослідженні;

- Визначено розуміння понять "віри" та "розуму" на різних історичних етапах розвитку світової філософської думки. Розум здебільшого трактувався як раціональне осягнення навколишнього світу, здатність до мислення; розпізнавання предметів і явищ світу на понятійній основі. Віра - це впевненість в існування понадбуттєвих, Божественних сил. Віра передує розумові, тому що розуміння явища вимагає віри в можливість пізнання цього явища. Крім того, віра, грунтуючись на цьому ж достовірному знанні, емоційно його підкріплює;

- доведено, що у світоглядному тлумаченні пізнання представників філософської думки України -Vст. властиве гармонійне єднання раціональних і емоційних чинників в гносеологічній проблематиці при збереженні тенденції до пріоритетності розуму або віри в досягненні істини. В цей час прослідковуються дві тенденції в світоглядному тлумаченні пізнання - раціоналістична та релігійна. Перша розглядає пізнання як процес порозуміння зі світом, здобування нових знань з допомогою розуму, долання сил зла й досягнення мудрого життя. Християнсько-схоластична тенденція, з свого боку, розглядає пізнання як засвоєння тексту “Святого письма” і вимагає життя згідно з вимогами цих текстів і керуючись вірою;

- Виявлено, що у творчості діячів Києво-Могилянської Академії відбувається визнання рівноцінного значення розуму та віри в процесі пізнання світу. В більшості вони були прихильниками теорії подвійної істини, згідно якої філософія і теологія вивчають різні сфери буття, керуючись або розумом або вірою. В цей час на Україні формуються основи професійної філософії. Професори Києво-Могилянської Академії зверталися до самих відчуттів, здорового глузду, спостереження, повсякденного досвіду, експериментів, керуючись розумом;

- Зазначено, що у питанні співвідношення розуму та віри у представників філософії України XIX ст. проявлялося декілька тенденцій. Так П.Лодій, Й.Шад, І.Рижський та інші представляли раціоналістичну тенденцію. Дещо інші погляди мали представники романтичної традиції - М.Гоголь, Д.Кавунник-Веланський, А.Дудрович, Й.Кронеберг, які спираючись на ідеї західноєвропейських представників ірраціональних течій велику увагу приділяли саме душі людини, її самозаглибленню , самовдосконаленню. У творах представників колишніх професорів Київської духовної академії, а потім українських університетів Й.Міхневича, О.Новицького, С.Гогоцького та інших ми спостерігаємо поєднання розуму та віри;

- відображено вплив взаємодії віри та розуму на формування особливої "кордоцентричної" спрямованості української філософії та формування особливого релігійно-екзистенційного типу вітчизняної ментальності, що найбільш яскраво проявилося у творчості Г. Сковороди та П.Юркевича.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.Поняття розуму та віри в теорії пізнання мислителів Київської Русі // Мультиверсум. Філософський альманах: збірник наукових праць. Вип.23 - К.: Український Центр духовної культури, 2001. - С.72-80.

2. Співвідношення віри та розуму як важливі чинники формування екологічної культури// Філософія. Антропологія. Екологія - К.: Стилос, 2001. - С. 177- 182.

3.Релігійні цінності як основа розвитку духовності особистості. // Українське релігієзнавство, №13. - К.:УАР, 2000. - С.34-42.

4.Духовність як культурний феномен. // Українське релігієзнавство, №9. - К.:УАР, 2000. - С.28-35.

5.Український екуменічний рух в світлі православно-католицьких та міжправославних відносин. // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні. - К.: УАР, 2001. - С.134-140.

6.Християнство і сучасні екологічні проблеми. // Християнство на межі тисячоліть і Україна. - К.: УАЗТ, 2000. - С. 52-55.

7.Християнська духовність як основа формування засад нової людини. // Християнство і особа. - Т.: Укрмедкнига, 2000. - С.39-44.

8.Морально-етичні цінності як основа християнської духовності. // Перший Всеукраїнський християнський конгрес “Примирення дар Божий, джерело нового життя”. Тексти виступів та доповідей. - К.:Державний комітет України у справах релігій, 1999. - С.92-95

Анотація

Чупрій Л.В. Співвідношення розуму та віри в філософській традиції ЧI - ЧIЧ ст. Дисертація (на правах рукопису) на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002 р.

Дисертація присвячена історико-філософському, порівняльному аналізу гносеологічних поглядів представників української філософської думки ЧI - ЧIЧ ст., зокрема, висвітленню питання співвідношення розуму та віри на різних етапах розвитку української культури. Аналізується зміст понять розум та віра у світовій та українській філософській культурі, розкривається активний вплив на формування Києво-руської традиції візантійсько-елінської культури, в подальшому активної взаємодії західноєвропейських філософських напрямків з вітчизняними.

Ключові слова: розум, віра, софійність. ментальність, духовність, кордоцентризм, теорія пізнання.

Аннотация

Чуприй Л.В. Соотношение разума и веры в украинской философской традиции ЧI - ЧIЧ ст. - рукопись.

Дисертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2002 г.

Дисертация посвящена историко-философскому анализу гносеологической проблематики представителей украинской философской мысли - ст., в часности освещению вопроса соотношения разума и веры на различных етапах развития украинской культуры. В дисертационной работе рассматриваются понятия разума и веры. Разум определяется как рациональное познание окружающего мира, способность к мышлению, опознаванию предметов, явлений с помощью понятий. Вера - уверенность субъекта в существовании явлений и процесов, которые не подтверждаются рационально. Религиозную веру определяют как уверенность в существовании потусторонних сверхбытийных сил, которые невозможно осознать рационально. В украинской философской традиции разум и вера активно взаимодействуют в процесе познания мира. В работе производится анализ их взаимосвязи в разные периоды развития украинской культуры. В период -V преобладающее значение в процессе познания мира имеет вера, с помощью которой человек узнает последние истины. Начиная с эпохи Просветительства все більше внимания уделяется разуму, который наряду с верой играет активную роль в познавательных процессах. Професоры КМА активно изучали разум, считая его важным инструментом для познания мира. Представители украинской академической философии иследовали опыт немецкой класической мысли - Канта, Шеллинга, Фихте, Гегеля, которые также большое внимание уделяли разуму.

В работе рассматривается связь гносеологической проблематики с кордоцентрической традицией украинской философской мысли. Начиная с времен Киевской Руси сердце было главным инструментом познания мира, где соединяются разум и вера. Наиболее полно эта связь прослеживается в философии сердца Г. Сковороды и П. Юркевича.

Ключевые слова: разум, вера, софийность, ментальность, теория познания, кордоцентризм.

Summary

Chypriy L. V. The dissertation (manuscript) is for the of Candidate of Philosophical Science, speciality 09.00.05-History of Philosophy. T. G. Shevchenko University of Kyiv. Kyiv 2002.

One of the most important philosiphical problems from the times of Kyyv Russ is the correlation of reason and belief. The representatives of Kyyv Russ culture, namely Illarion, Kyrylo Turovsky, Danylo Zatochnyk, Climent Smolyatych and others, feconsidered the experience of Vizantia and tackled the problem creatively. Reason and belief are not opposed, they supplement each other. Reason motivates the reason playing the majore role.

Later this problem was elaborated by such famous personalitiea of Ukrainian culture as Vishnevskiy, Skovoroda, Yurkevich and others.

Key words: from, times, culture, sofijnost, correlation from the times.

Размещено на Allbest.ru