Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК: 141.7: [316.4.062+316.421]

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

ГОРПИНИЧ ОЛЬГА ВАЛЕРІЇВНА

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному університеті на кафедрі філософії.

Лукашевич Микола Павлович, доктор філософських наук, професор, Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, професор кафедри соціології та соціальної роботи;

Бойченко Михайло Іванович, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Провідна установа - Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут", кафедра філософії, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться "24" лютого 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України, за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розісланий "21" січня 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Горбунова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена значним зростанням ролі соціальної політики молодої і незалежної України у розбудові соціальної держави та процесу інтеграції її у Європейський Союз і інші євроатлантичні структури. На це державотворців в Україні надихають зміст Європейської соціальної Хартії, Європейського кодексу соціального забезпечення, загальної декларації прав людини, міжнародних трудових норм і рекомендацій, концептуальних основ гідної праці відповідно до Конвенцій та Декларацій Міжнародної організації праці. До того ж, згідно з Конституцією України, основним напрямом державотворення повинна стати прискорена розбудова атрибуту соціальності держави, що пов'язана з цінностями культури на індивідуальному і груповому рівні та державним патерналізмом.

У такому вимірі активна та ефективна соціальна політика держави, у структурі якої соціальна робота займає важливе місце, оскільки відіграє роль одного з потужних виконавчих механізмів, повинна стати міцним підґрунтям всебічного, інноваційного, соціального розвитку країни, підставою для будівництва соціальної держави з конкурентоспроможною соціально орієнтованою ринковою економікою, здатною забезпечити людський розвиток, гідний рівень і якість життя громадян.

За таких умов вивчення характеру взаємозв'язку та механізму взаємодії громадянського суспільства і соціальної роботи є вимогою часу. Громадянське суспільство має певну соціальну структуру, його життєдіяльність зумовлена рівнем розвитку форм власності та потужності горизонтальних суспільних зв'язків. Саме воно, суспільство, забезпечує репродукцію родового життя людей. Основною домінантою громадянського суспільства є окремо взята особистість, її потреби та інтереси. Сутність соціальної роботи - відтворення людини як єдиного джерела соціального світу і головного суб'єкта соціального життя. Зміст соціальної роботи визначається процесами, які відбуваються в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах життя суспільства як органічної системи. Будучи елементом соціальної політики, вона об'єднує людину, державу та громадянське суспільство. Крім того, актуальність дисертаційного дослідження поглиблюється ще й тим, що вивчення проблеми взаємозалежності та взаємодії системи соціальної роботи з громадянським суспільством, є мало розробленими у філософсько-соціологічній літературі, оскільки виникли тільки на початку ХХІ століття і розглядаються системою державного управління у якості головних шляхів виходу з сучасної кризи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є складовою частиною розробок наукової проблеми щодо вивчення саморозгортання соціального світу, що виконуються протягом 1997-2005 рр. у Запорізькому державному університеті на держзамовлення Міністерства освіти і науки України, а саме: "Соціальний організм країни" (держреєстрація № 0197УО 12793), "Онтогенез соціального організму країни" (держреєстрація № 0100У 001733) та "Саморегуляція соціального організму країни" (держреєстрація № 0103У 000730), а також є складовою частиною проекту з дослідження актуальних проблем соціальної роботи, що виконане протягом 2001-2003 рр. в Інституті вищої освіти АПН України за участю науковців Запорізького державного університету на замовлення Українського Державного центру соціальних служб для молоді.

Метою дисертаційного дослідження є теоретичний аналіз соціальної роботи як фактора формування громадянського суспільства.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- уточнити поняття "формування громадянського суспільства";

- охарактеризувати громадянське суспільство як простір самовідтворення людини;

- обґрунтувати принципи, методи та категоріальний апарат дослідження;

- визначити генезис соціальної роботи як реальної сили суспільного призначення;

- проаналізувати явище соціальної роботи як систему цілісного впливу на розвиток людини;

- з'ясувати механізм взаємозалежності формування громадянського суспільства та системи соціальної роботи;

- проаналізувати проблеми формування громадянського суспільства в Україні засобами соціальної роботи;

- розробити рекомендації щодо оптимізації формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи.

Об'єктом дослідження є соціальний організм країни, як цілісна система суспільних відносин, що виникає, стало функціонує та розвивається.

Предметом дослідження є система соціальної роботи як фактор формування громадянського суспільства.

Методологічну базу дослідження становлять соціально-філософські положення про сутність людини, її соціалізацію, управління соціально-педагогічними системами, специфіку формування громадянського суспільства.

У роботі використані загальні методологічні принципи аналізу філософської, соціальної та культурно-історичної спадщини - принципи об'єктивності, історизму, соціального детермінізму, загального зв'язку та розвитку.

У дослідженні застосовуються такі підходи: історико-філософський (соціальна робота вивчається відповідно до періодів розвитку суспільства); системний (соціальна робота розглядається як складна цілісна система, елементи якої визначені об'єктивними умовами і суб'єктивними факторами, а також як комплексне соціально суперечливе явище); функціональний (у його межах визначається сутність і змістовна спрямованість функцій соціальної роботи як фактора формування громадянського суспільства).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації застосовано системний підхід до розгляду конструктивної ролі соціальної роботи як фактору формування громадянського суспільства. Зокрема зосереджена увага на висвітленні таких положень, які виносяться на захист:

* вперше у вітчизняній науковій думці поставлена й досліджена проблема взаємозалежності та взаємодії громадянського суспільства як продукту природно-історичного процесу еволюції світу та соціальної роботи як результату цілераціональної діяльності держави;

* доведено, що взаємозалежність між громадянським суспільством та соціальною роботою обумовлюється, з одного боку, їх спільною онтологічною природою, а з іншого, - їх онтогенетичною належністю до соціального організму країни, у якому вони забезпечують систему взаємоузгоджених функцій;

* встановлено, що соціальна робота є механізмом саморозгортання громадянського суспільства, але безпосередньо впливає на особистість та сім'ю, менше впливає на відтворення трудових колективів і майже не впливає на формування середнього класу та еліти. Більше того, вона отримує від середнього класу та національної еліти зворотну підтримку у формі спонсорства та меценатства для нарощування потужності;

* обґрунтовано, що механізм взаємодії громадянського суспільства та соціальної роботи є інтегративним за природою та реверсивним за напрямами дії, виконаним у морфологічному та функціональному матеріалі. Їх взаємодія опосередковується, з одного боку, людиною, а з іншого, - державою. Сьогодні ця взаємодія потребує участі інших складових соціального організму країни, разом з якими вони утворюють ланцюг: "громадянське суспільство - держава - національна система соціальної роботи - людина";

* дістала подальшого розвитку ідея багатофункціональності особистості людини, яка виступає агентом взаємозалежності та опосередкування взаємодії громадянського суспільства і соціальної роботи, в яку є прямий сенс робити соціальні інвестиції, що ведуть до заощадження та накопичування соціального капіталу. Суть такого виду накопичення полягає у зростанні самостійності громадян країни, зміцненні довіри між ними, а також збільшенні обсягу ресурсів соціального призначення, якими вони володіють, наприклад: відчуття соціальної справедливості, оптимістичний настрій, емоційний підйом, психологічний дух народу та ін.;

* дістала подальшого розвитку ідея безпосередньої залежності між формуванням громадянського суспільства засобами соціальної роботи та державотворенням завдяки технологічному зіткненню цих елементів між собою. У дослідженні доведено, що без участі держави механізм цих взаємодій є дієспроможним, що підтверджується початковим етапом саморозгортання соціального організму країни, але в умовах значної інтенсифікації науково-технічного прогресу він стає малоефективним;

* поглиблено знання про шляхи зростання сталості та розвитку соціального організму країни, що виникає та підтримується соціальними діями населення країни. Інтеграція та якісна взаємодія цих двох елементів на початку XXI століття привела світову спільноту до інформаційної фази розвитку, а держави - до утворення соціальних надсистем на зразок Об'єднаної Європи і тому вимагає принципово іншої потужності соціального інтелекту та рівня соціальної згуртованості;

* розвинена ідея про необхідність системного ранжування та побудови на його основі "дерева проблем" інтенсифікації соціального розвитку України, в якій забезпечення ефективної взаємодії елементів ланцюга: "громадянське суспільство - держава - національна система соціальної роботи - людина" є визначальним для оптимізації життєдіяльності соціального організму країни;

* виявлено, що провідним фактором оптимізації формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи в Україні є реалізація соціальних прав людини на основі Конституції України.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає у тому, що її результати мають цінність для розуміння і теоретичного аналізу сучасних соціальних процесів.

Засобами теоретичного аналізу висвітлено, що соціальна політика держави є могутнім механізмом зворотного впливу її на формування громадянського суспільства та одночасно потужним засобом укріплення онтологічної основи державотворення.

Напрацьовані матеріали і принципи можуть бути використані в державних проектах розбудови громадянського суспільства і становлення системи соціальної роботи в Україні та інших програмах державного забезпечення реалізації соціальних прав людини, розробки стратегії соціальної згуртованості українського суспільства.

Ідея дослідження може служити ідеологічними наставами та методологічною основою для розробки соціально-економічних, соціологічних та організаційно-правових досліджень процесів життєдіяльності соціального організму країни або його підсистем, використовуватися державними службовцями, філософами, економістами, правознавцями, соціальними працівниками, соціологами, політологами, культурологами.

Результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання таких дисциплін і курсів, як "Соціальна філософія". "Соціальна робота", "Громадянське суспільство", "Філософія соціального виробництва", а також служити імперативами у висвітленні сучасних проблем державотворення, менеджменту, соціального захисту населення, боротьби з бідністю та ін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження обговорювалися на кафедрі філософії Запорізького державного університету (м. Запоріжжя) та на кафедрі соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (м. Київ).

Принципові ідеї, теоретичні положення було викладено на таких конференціях і семінарах: міжнародна наукова конференція "Проблеми соціодіагностики у перехідний період" (Кривий Ріг, 1996), міжнародна наукова конференція "Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні" (Львів, 2001), II міжнародна наукова конференція "Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна - Німеччина" (Київ, 2002), всеукраїнська науково-практична конференція "Громадянське суспільство і місцева влада: контури взаємодії" (Дніпропетровськ, 2002), наукова конференція викладачів і студентів "Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи" (Запоріжжя, 2002), міжнародна наукова конференція "Філософські проблеми гуманізації освіти" (Одеса, 2002), міжнародна науково-практична конференція "Філософські проблеми гуманізації вищої освіти" (Суми-Бердянськ, 2002), міжнародна науково-практична конференція "Соціальна робота в Україні на початку XXI ст.: проблеми теорії та практики" (Київ, 2002), всеукраїнська науково-практична конференція "Соціальний захист дітей: традиції та сучасність" (Полтава, 2003); міжнародна науково-практична конференція "Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини" (Запоріжжя, 2003); III міжнародний семінар "Релігія та громадянське суспільство: шлях до глобального етосу" (Ялта, 2003).

Публікації. Основні висновки дисертації викладено у 24 наукових публікаціях, з них 5-у фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обрана послідовність подання матеріалу зумовлена внутрішньою логікою концепції дисертації. Обсяг роботи - 177 сторінки, список використаних джерел (у кількості 213 найменувань) поданий на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовується актуальність теми, здійснено огляд стану і напрямків її розробки, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, обґрунтовуються положення, що визначають наукову новизну роботи, практичну цінність отриманих результатів, визначається структура та обсяг дисертації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні аспекти дослідження формування та розвитку громадянського суспільства ", що складається із 3-х підрозділів, обґрунтовуються теоретичні та методологічні основи розв'язання досліджуваної проблеми. Перш за все, аналізуються соціально-філософські концепції громадянського суспільства, критерії, зміст та напрями його розвитку.

У першому підрозділі "Проблеми формування громадянського суспільства у теоретичній спадщині", уточнюється поняття дисертаційного дослідження - "формування громадянського суспільства". Слід зазначити, що формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи в науковій літературі майже не розроблялося. Тому умовно історію теоретичної розробки проблеми автор поділяє на два напрямки: перший - виявлення сутності та змісту двох чинників - "громадянське суспільство", та "соціальна робота"; другий - розгляд їх взаємообумовленості у складі цілого. Один чинник, а саме - громадянське суспільство, відносився, як правило, до проблематики державотворення, а інший, тобто соціальна робота, - до підтримки певного рівня життя населення, яке б відповідало необхідному рівню суспільного розвитку світової спільноти, що буквально проривається з індустріального рівня на рівень інформаційної цивілізації.

В сучасній соціально-філософській традиції проблеми громадянського суспільства займають вагоме місце. Питання гармонізації стосунків між суспільством і державою у той чи інший спосіб вирішуються в працях К. Аллена, Г. Алмонда, А. Аренда, А. Арато, Р. Арона, Ф. Броделя, Р. Броуна, М. Вайда, С. Верби, Ю. Габермаса, Ж. Ле Гофа, Р. Дарендорфа, Я. Кіш, Д. Кола, Л. Колаковського, О. Ланге, М. Маркуса, А. Міграняна, В. Нерсесянца, З. Печлинського, К. Поппера, А. Тойнбі та інших.

Вагомим внеском в обґрунтування філософсько-історичних і методологічних проблем дослідження громадянського суспільства являються собі праці А. Карася, І. Лисяк-Рудницького, М. Мокляка, І. Паська, Я. Паська, Б. Цимбалістого, В. Шамрая, В. Шинкарука та інших.

У той же час феномен соціальної роботи як об'єкт наукового аналізу з боку вітчизняної теоретичної думки постав лише на початку 90-х років минулого століття, але йому сьогодні присвячено досить багато публікацій, серед яких вагоме місце займають роботи В. Андрущенка, В. Астахової, В. Асєєва, В. Беха, І. Беха, М. Євтуха, І. Звєрєвої, А. Капської, М. Лукашевича, І. Миговича, М. Михальченка, І. Пінчук, Л. Романенкової, С. Толстоухової, М. Фірсова, А. Харчева, О. Холостової та деяких інших авторів.

У результаті аналізу наукових досліджень запропоновано визначення терміну "формування громадянського суспільства", як специфічного сегменту соціального простору, у якому самовідтворюється соціальне життя людини. Громадянське суспільство подається як сукупність соціальних відносин, які підтримуються та постійно відтворюються людиною, і є кінцевим продуктом соціальної роботи на рівні будь-якої країни.

У другому підрозділі "Громадянське суспільство як сфера відтворення родового життя людини" з'ясовано сутність громадянського суспільства. При цьому громадянське суспільство як соціальне явище - це виявлення соціального світу, зовнішні форми його існування. У процесі осмислення категорії сутності і явища громадянського суспільства висловлюють перехід від розмаїття наявних форм соціального світу до його внутрішнього змісту і єдності.

Під змістом громадянського суспільства розуміється не сам по собі субстрат сегменту соціального світу, а його внутрішній стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих дане соціальне явище елементів між собою і з середовищем та зумовлюють їхнє існування, розвиток і зміну; в цьому сенсі зміст даного феномену виступає як процес, який визначає місце та роль соціальної роботи як чинника формування громадянського суспільства.

Як функціональна система громадянське суспільство має дві складові - суб'єктивовану та об'єктивовану, між якими виникає процес родового життя людей. Суб'єктивована частина цієї суперечливої єдності знаходиться в структурі людської особистості і перебуває в потенційній формі як сукупність потреб. Об'єктивована - це соціум, під яким ми розуміємо тип соціальності, що існує як стійка спільність людей, котра характеризується єдністю природних, суспільно-виробничих, духовних та інших умов життєдіяльності, генетичним зв'язком поколінь, стабільністю соціальної організації, певною культурою.

Провідними рисами громадянського суспільства є самоорганізація, самодостатність, морфологічна цілісність, функціональна сталість, здатність до самовідтворення, певний рівень саморегуляції, свободи, толерантності, світоглядного плюралізму та демократичності, що обумовлюються рівнем загально еволюційного розвитку світової спільноти взагалі.

У третьому підрозділі першого розділу "Принципи, методи та категоріальний апарат роботи", окресливши методологічні основи вивчення формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи та визначивши зміст основних понять, автор дійшов висновку, що діалектика дає загальне уявлення про аналіз громадянського суспільства та систему соціальної роботи взагалі. Вона доповнюється закономірностями та принципами синергетики, за допомогою яких можна визначити вплив на розвиток процесу формування громадянського суспільства, активність (флуктуацій) приватної ініціативи у соціальній роботи. Це досягається за допомоги загальнонаукових підходів (системного, функціонального, організаційного та інших), а також доповнюється принципами суперечливості, єдності теорії і практики, цілісності, дуалізму, та іншими, які відтворюють різні сторони взаємодії громадянського суспільства та соціальної роботи, визначають їх функції, механізми дії, форми та типи.

Механізм взаємодії громадянського суспільства та соціальної роботи визначається двояко: з одного боку - це вплив громадянського суспільства на стан та еволюцію системи соціальної роботи, а з іншого - вплив соціальної роботи на функціонування та трансформацію громадянського суспільства.

Другий розділ "Соціальна робота - фактор формування громадянського суспільства в Україні" віддзеркалює підхід автора до сутності, змісту, механізму саморуху, провідних рис та функцій громадянського суспільства і соціальної роботи у соціальному організмі країни, а також на основі порівняльного аналізу встановлено співвідношення між громадянським суспільством і соціальною роботою та шляхи їх оптимізації. соціальна робота суспільство формування

У першому підрозділі "Генезис і зміст соціальної роботи" розглянута різноманітність наукових підходів до пояснення цього явища. Поглиблено знання про соціальну роботу, що розглядається у дисертаційному дослідженні як соціальні відносини у вузькому сенсі цього поняття. Соціальна робота виступає інструментом цілісного впливу на людину та є специфічним видом її виробничої діяльності, що відома із політекономічного аналізу як необхідна праця, що не залежить від форми правління, а обумовлюється рівнем науково-технічного прогресу. Соціальна робота - це один із напрямків теоретичних досліджень про соціальні відносини і сферу функціонування суспільства як цілісного соціального організму.

У другому підрозділі другого розділу "Соціальна робота як складова цілісного впливу на людину" уточнюються атрибутивні характеристики соціальної роботи як фактору формування громадянського суспільства та визначається алгоритм технологічного впливу на нього.

Соціальна робота розглядається як специфічний вид діяльності надання державної й недержавної підтримки людині з метою забезпечення культурного, соціального та матеріального рівня її життя, індивідуальної допомоги як окремій людині, так і сім'ї, певним групам осіб.

Під змістом соціальної роботи розуміється сукупність процесів, що характеризують взаємодію елементів соціальної роботи та зумовлюють їхнє існування, розвиток і зміну; в цьому сенсі зміст соціального виступає як процес творення та відтворення особистості людини.

Автор виділяє суб'єктів формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи, серед яких головними є державні соціальні служби та громадські організації, що надають соціальні послуги. При цьому саме ці види соціальної діяльності автор розглядає як функції системи соціальної роботи у структурі соціального організму країни, а відповідно й напрямки впливу її на формування та підтримку життєспроможності громадянського суспільства будь-якої країни.

У третьому підрозділі другого розділу "Соціальна робота як фактор становлення громадянського суспільства у структурі соціального організму країни" автор доводить, що алгоритм формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи полягає у поетапному відтворенні потреб певних рівнів, а саме: людини - родини - трудового колективу - верств, специфічних груп - населення країни. При цьому сутність механізму становлення громадянського суспільства засобами соціальної роботи полягає у обміні діяльностями між ними. Соціальні працівники, зі свого боку, докладають зусиль для задоволення потреб клієнтів, а останні після споживання соціальних послуг беруть участь у процесі виробництва та віддають споживану енергію у суспільство.

На думку автора, застосування системи соціальної роботи як фактора формування громадянського суспільства потребує, щоб держава та недержавні організації дотримувались певних принципів поведінки. Практика показала, що такими принципами є свобода, активність, толерантність, світоглядний плюралізм, соціальна справедливість та інші.

Автор, аналізуючи вплив соціальної роботи на формування громадянського суспільства, виділяє чотири етапи їх взаємодії. На першому етапі формування громадянського суспільства, а саме на рівні індивіда, що потрапив у важкі життєві обставини, спрацьовує самоорганізаційна функція соціальної роботи. На другому етапі соціальна робота вже обслуговує сім'ю, як джерело масового відтворення родового життя, що створює громадянському суспільству умови для отримання свого внутрішнього резерву самовідтворення. На третьому етапі процесу самовідтворення громадянського суспільства соціальна робота охоплює трудові колективи державних та приватних підприємств і територіальні громади. На четвертому етапі виникає еліта, що забезпечує інтелектуальними засобами стале функціонування та подальший розвиток громадянського суспільства. Робить вона це завдяки стандартизації соціальних послуг, визначенню ідеалів соціального розвитку, створенню соціальної держави, яка веде до накопичення соціального капіталу.

У четвертому підрозділі "Сучасні проблеми формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи в умовах українських реалій", автором зроблено праксеологічний аналіз стану та використання системи соціальної роботи для формування громадянського суспільства в Україні. Доведено, що соціальна робота має обмежений вплив на формування громадянського суспільства, оскільки вона "обслуговує" тільки перші його ланки, а саме: особистість та сім'ю, менше впливає на трудові колективи, і зовсім не впливає на середній клас та еліту.

Автором з'ясовано, що в Україні зроблені тільки перші кроки з розбудови ефективної системи соціальної роботи, оскільки вона малопотужна й майже незабезпечена висококваліфікованими кадрами, матеріальними ресурсами та інформаційними засобами. Низька потужність соціальної роботи в Україні пояснюється ще й організаційною невпорядкованістю дій з боку системи державної влади, яка ніби то не помічає потреби у інтеграції суб'єктів соціальної політики в єдину систему, що була б створена і функціонувала за певною ідеологічною настановою. Однак, за роки свого існування соціальна робота довела, що вона є морфогенним чинником у самоорганізації родового життя громадян країни.

Автор підкреслює, що в Україні існують гострі проблеми як у структурно-функціональному становленні системи соціальної роботи, так і в обслуговуванні нею процесу саморозгортання громадянського суспільства, які ведуть до того, що громадянське суспільство не забезпечує ефективне виконання своїх функцій у морфогенезі української держави. Крім цього, нерозвиненість громадянського суспільства автоматично стримує розвиток системи соціальної роботи, оскільки немає зворотного впливу громадянського суспільства на розбудову системи соціальної роботи. У свою чергу, зусилля держави гасяться незрілим громадянським суспільством, яке забирає її енергію та державні ресурси і орієнтує їх на відтворення інших елементів громадянського суспільства, наприклад, середнього класу та національної еліти.

ВИСНОВКИ

1. Дисертаційна робота "Соціальна робота як фактор формування громадянського суспільства" містить низку важливих вихідних положень і висновків теоретичного і практичного характеру.

Механізм впливу соціальної роботи на формування громадянського суспільства має фазу прямої дії, яка ґрунтується на підтримці засобами соціальної роботи особистості, родини та відтворення трудових колективів державних підприємств і приватних фірм, та фазу зворотної дії, яка полягає у впливі економічних форм організації суспільного виробництва, зусиль верств, насамперед, середнього класу та національної еліти, на матеріальне та духовно-нормативне забезпечення певного рівня родового життя в межах соціального організму країни.

2. Формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи проходить чотири етапи. Самоорганізаційна функція соціальної роботи починає "спрацьовувати" уже на першому етапі, тобто на рівні індивіда, який потрапив у важкі життєві обставини. На другому етапі соціальна робота обслуговує сім'ю як джерело масового відтворення родового життя. На третьому етапі соціальна робота має охопити трудові колективи державних та приватних підприємств і територіальні громади. На четвертому, найвищому етапі виникає еліта, що забезпечує стан функціонування та подальший розвиток громадянського суспільства інтелектуальними засобами. Це відбувається завдяки стандартизації соціальних послуг, визначенню ідеалів соціального розвитку, створенню соціальної держави.

3. Формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи відбувається опосередковано. Спочатку соціальна робота, підтримуючи клієнта, формує у нього певний рівень соціальної культури, а потім спостерігається зворотний вплив соціальної культури на властивості громадянського суспільства.

4. В історичному вимірі кожна держава має своє специфічне громадянське суспільство, тому на практиці ми спостерігаємо декілька різних підходів до формування його моделей. Україна прагне отримати свою модель громадянського суспільства. Суб'єкти формоутворюючого процесу повинні діяти за принципами свободи, толерантності, активності, світоглядного плюралізму, соціальної справедливості.

5. У громадянському суспільстві формується специфічна атрибутивна риса - соціальність, яка вимагає від держави соціального спрямування, що є продуктом прямої дії соціальної роботи.

6. Концепція формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи, що запропонована в дисертаційній роботі, є лише одним із можливих варіантів їх узгодженої взаємодії у структурі соціального організму країни. Перспективним є вивчення, наприклад, зростання чисельності та впливу громадських організацій на процес взаємодії цих двох суб'єктів соціального розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) статті у фахових виданнях:

1. Горпинич О.В. Социальный педагог (работник) - новая профессия в Украине // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - Запоріжжя, 1997. - Вип. 2. - С. 14-18.

2. Горпинич О.В. Социальная деятельность: проблемы терминологии // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - Запоріжжя. 2001. - Вип. 21. - С. 20-29.

3. Горпинич О.В. Соціальна політика: напрямки й проблеми здійснення в Запорізькій області // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - Запоріжжя. 2002. - Вип. 25. - С. 88-94.

4. Горпинич О.В. Роль громадянського суспільства у формуванні соціальної політики в Україні // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - Запоріжжя, 2003. - Вип. 32. - С. 41-48.

5. Горпинич О. Аналіз формування громадянського суспільства в умовах Української дійсності // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб.наук.праць / Голов. ред. В.В. Лях. - Вип. 38. - К.: Український центр духовної культури, 2004. - С. 17-29.

б) публікації в інших виданнях:

6. Горпинич О.В. Личность социального работника // Проблемы социодиагностики в переходный период: Материалы международной научной конференции. - Кривой Рог, 1996. - С. 101-104.

7. Горпинич О.В. Проблема духовности в социально-педагогической работе // Придніпровський науковий вісник. - Дніпропетровськ, 1998. - Вип. 17. - С. 25-31.

8. Горпинич О.В. Задачи социальных служб в новых экономических условиях // Придніпровський науковий вісник. - Дніпропетровськ, 1998. - Вип.21. - С. 7-15.

9. Горпинич О.В. Педагогическая технология в измерениях профессиональной деятельности социального педагога // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Київський університет імені Тараса Шевченка, Запорізький державний університет, Одеський університет ім. І.І. Мечникова. Ред. колегія: Волович В.І., Бех В.П., Додонов Р.О., Подшивалкіна В.І., Скідін О.Л., Яковенко Ю.І. (відповідальний редактор) - Київ - Запоріжжя - Одеса, 1998. - Вип. 2-3. - С. 175-193.

10. Горпинич О.В. Теоретические аспекты подготовки социального педагога в системе высшего образования // Молодь і соціальний розвиток на сучасному етапі. Збірник статей за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції. Частина 1. (Запоріжжя, 21-25 травня 1997 року) / Під загальною редакцією Л.І. Міщик. - Запоріжжя: "Просвіта", 1998. - С. 50-57.

11. Горпинич О.В. Громадянське суспільство в Україні: теоретичні підходи та практичні проблеми. // Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні: Тези міжнародної наукової конференції. - Львів, 2001. - С. 19-21.

12. Горпинич О.В. Соціальна політика: напрямки та проблема здійснення в Україні. // Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна - Німеччина: Збірник матеріалів II Міжнародної наукової конференції. - Київ, 2002. - С. 91-92.

13. Горпинич О.В. Соціальний працівник: професійна позиція / Сборник статей по материалам Второй международной научно-практической конференций "Философские проблемы гуманитаризации высшего образования". - Сумы - Бердянск, 2002. - С. 168-170.

14. Горпинич О.В. Особливості соціальної роботи в умовах становлення громадянського суспільства в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління УАДУ при президентові України, 2002. - Вип. 2(8). - С. 210-216.

15. Горпинич О.В. Управління соціальною роботою: теоретичні питання // Соціальна робота в Україні на початку XXI століття: проблема теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції. - Частина II. - Київ, 2002. - С. 246-253.

16. Горпинич О.В. Соціальна робота як чинник подолання проблем // Современное студенчество Украины: опыт, проблемы перспективы. Материалы научной конференции преподавателей и студентов 11-12 апреля 2002 г. - Запорожье: ЗГУ, 2002. - С. 76-79.

17. Горпинич О.В. Професійне самовизначення: проблеми гуманізації у вищій школі // Матеріали міжнародної наукової конференції "Філософські проблеми гуманізації освіти" 28-30 травня 2002 р. - Одеса: Студія "Негоціант", 2002. - С. 156-158.

18. Горпинич О.В. Соціальний захист дітей у сім'ї // Витоки. 3б. науково-педагогічних і літературно-публіцистичних матеріалів / В. Пащенко (гол. ред.) / Альманах Української асоціації Антона Макаренка. - Полтава: "АСМГ", 2003. - Вип. 1. - С. 56-57.

19. Горпинич О. Розвиток соціальної роботи в умовах побудови в Україні громадянського суспільства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини". 11-12 грудня 2003 р. м. Запоріжжя: Ч.1. - С. 28-32.

20. Горпинич О. Проблема ідеології в період формування громадянського суспільства // Религия и гражданское общество: на пути к глобальному этосу. Материалы Ш-его международного семинара 20-24 октября 2003 г., г. Ялта / Под ред. Т.А. Сенюшкиной - Симферополь: Типография ЧП "Фактор", 2004. - С. 50-53.

21. Горпинич О.В. Самоврядування студентів як елемент соціальної роботи // Збірник матеріалів регіональної науково-практичної конференції "Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи" 2004 р. - Запоріжжя: ЗДУ, 2004. - С. 31-34.

22. Бех В.П., Горпинич О.В. Соціальна робота у вимірі саморозгортання громадянського суспільства // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. Науково-методичний журнал. - Київ, 2004. - Вип. 1 -С. 5-20.

23. Горпинич О.В. Управленческие аспекты социальной работы // Збірник матеріалів наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених 13-16 квітня 2004 р. - Запоріжжя: ЗДУ, 2004. - С. 60-65.

24. Горпинич О.В. Соціальна робота в Україні: стан та перспективи розвитку // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія № 11, Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: 3б. наукових праць. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - № І (23). - С. 67-74.

АНОТАЦІЯ

Горпинич О.В. Соціальна робота як фактор формування громадянського суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України. Київ, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу формування громадянського суспільства та соціальної роботи як цілого і частини у структурі соціального організму країни. У роботі встановлено їх єдину природу, структурні відмінності та функціональні залежності. Поряд з цим визначено топологічні параметри між ними та функціональні залежності між соціальною роботою та елементами алгоритму саморозгортання громадянського суспільства, встановлено фази прямої та зворотної їх взаємодії. Розглянуто механізм взаємодії соціальної роботи та громадянського суспільства, виділено фази прямого (особистість людини - сім'я - перехідного (трудові колективи) - зворотного (середній клас - еліта) руху.

Виокремлено провідний фактор оптимізації формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи в Україні - реалізація соціальних прав людини на основі Конституції (право у сфері житла, соціального захисту, зайнятості, охорони здоров'я та освіти), що, з одного боку, веде до зростання рівня соціальності української держави, а з іншого - реально відкриває можливість вступу її до Ради Європи.

Ключові слова: громадянське суспільство, соціальна робота, соціалізація, соціальна держава, соціальний організм країни, соціум.

АННОТАЦИЯ

Горпинич О.В. Социальная работа как фактор формирования гражданского общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Институт высшего образования Академии педагогических наук Украины. Киев, 2004.

Диссертация посвящена комплексному анализу формирования гражданского общества и социальной работы как целого и части в социальном организме страны. В работе установлена их общая природа, структурные отличия и функциональные зависимости не только между ними, но и между ними и социальным организмом страны. Вместе с тем определены топологические параметры между ними и функциональные зависимости между социальной работой и элементами алгоритма саморазвертывания гражданского общества, установлены прямые и обратные фазы их взаимодействия. Рассмотрен механизм взаимодействия социальной работы и гражданского общества, выделены прямая (личность человека - семья) - переходная (трудовые коллективы) - обратная (средний класс - элита) фазы движения.

Выделен ведущий фактор оптимизации формирования гражданского общества средствами социальной работы в Украине, которым является реализация социальных прав человека на основе Европейской социальной хартии (это право в сфере жилья, социальной защиты, занятости, охраны здоровья и образования), что, с одной стороны, ведет к росту уровня социальности украинского государства, а с другой - реально открывает возможность вступления в Совет Европы.

В диссертации выделены четыре этапа взаимодействия гражданского общества и социальной работы. На первом этапе формирования гражданского общества, на уровне индивида, находящегося в тяжелых жизненных обстоятельствах, работает самоорганизационная функция социальной работы. На втором этапе социальная работа обслуживает семью как источник массового воспроизводства родовой жизни, что создает гражданскому обществу условия самовоспроизводства. На третьем этапе самовоспроизводства гражданского общества социальная работа охватывает трудовые коллективы государственных и частных предприятий, а также территориальные общины. На четвертом этапе возникает элита, которая обеспечивает интеллектуальными способами стабильное функционирование и дальнейшее развитие гражданского общества, благодаря стандартизации социальных услуг, определению идеалов социального развития, созданию социального государства, ведущего к накоплению социального капитала.

В работе проанализированы актуальные проблемы формирование гражданского общества средствами социальной работы в условиях украинской действительности. Определено, что в Украине сделаны только первые шаги построения эффективной системы социальной работы.

Низкая организованность системы социальной работы в Украине объясняется организационной неупорядоченностью действий со стороны системы государственной власти, которая должна обеспечить интеграцию субъектов социальной политики в единую систему.

Ключевые слова: гражданское общество, социальная работа, социализация, социальное государство, социальный организм страны, социум.

SUMMARY

Gorpinich O.V. Social Work as a Factor of Civil Society Forming. -Manuscript.

Thesis for the Degree of Candidate in Philosophical Sciences, subject field 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. The Institute of Higher Education of the Academy of Pedagogical sciences of Ukraine. Kiev, 2004.

The thesis is dedicated to complex analysis of civil society forming and social work as whole and private in the social organism of the country. The thesis determines their common nature, structural differences and functional dependence not only between them, but also between them and social organism of the country.

The thesis determines also topological parameters between them and functional dependence between social work and elements of algorithm of civil society self-development. It determines direct and reverse phases of their interaction. At the same time the thesis examines the mechanism of social work and civil society interaction. It marks out direct (personality -family) - transitional (working collectives) - reverse (middle class - elite) phases of movement.

In the thesis there is determined leading factor of optimization of civil society forming by means of social work in Ukraine. These means are realization of social rights of people on basis of Constitution (rights in dwelling sphere, in social defense, in employment, in health defense and in education), is all leads, on the one hand, to development of level of Ukrainian state social status and, on the other hand, it gives real possibility to enter the Council Europe.

Key words: civil society, social work, socialization, social state, social organism of the country, socium.

Размещено на Allbest.ru