Міфологія як світогляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет ім. Б.Д. Грінченка

Кафедра філософії

Реферат з теми:

Міфологія як світогляд

Київ 2010

План

Вступ

Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції

Міфологія як історичний тип світогляду, структура міфологічної свідомості

Основні риси міфологічного світогляду

Використана література

Вступ

Існує ціла низка питань на які немає чітко визначеної відповіді. Це питання і про оточуючий світ людини, його сутність, вічність його існування, і про роль людини у цьому світі, смисл її існування та інші. Для того, щоб знайти відповіді на ці та інші життєво хвилюючі питання необхідно набути, сформувати, та проаналізувати повсякденні та наукові знання, мати уявлення про цінності та ідеали, таким чином формуючи світогляд як такий.

Зрозуміло, що світогляд як «світобачення» не стоїть на місці, він має властивість змінюватися відповідно до змін у суспільстві, природі та в світі взагалі. Але, також особливістю його є і нашаровування одного історичного типу світогляду на інший. Тобто, всі типи світогляду взаємоповязані. А отже, важливим для розгляду світогляду сьогодні, є важливим вивчення сутності, функцій, структури та рис найпершої форми світогляду, що сформувалася історично, і є основою подальшого розвитку світогляду - міфологічного світогляду.

Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції

Людство на всіх етапах розвитку завжди цікавили певні питання. Що таке оточуючий людину світ? Яка його сутність, як він облаштований? Чи створений він, чи існує вічно? Яка його доля в майбутньому, чи є перспектива існування? Нарешті, яке місце і роль людини в цьому світі, в чому смисл її існування? Відповіді на ці питання обумовлені потребою в загальній орієнтації, самовизначенні людини у світі. Адже перелічені питання тісно пов'язані з можливістю відповіді на більш конкретні, але болючіші питання сьогодення. Мається на увазі усвідомлення труднощів, суперечностей, визначення шляхів, тенденцій розвитку кожного конкретного суспільства чи держави. Як зрозуміти перетворення, що відбуваються в сучасну епоху? Яким чином і чи можна взагалі позбутися загроз, що нависли над людством, - екологічної, ядерної, бездуховності тощо.

Отже, для розуміння, усвідомлення всіх цих питань, розв'язання більш конкретних практичних завдань потрібен широкий кругозір, бачення перспектив розвитку світу і людства, треба розуміти сутність всього, що відбувається в світі і в більш конкретному середовищі. Необхідно розуміти смисл і мету нашого життя: що ми робимо і для чого, які наші устремління, як вони сприймаються людьми тощо.

Сукупність таких уявлень про світ та місце і роль людини в світі можна назвати світоглядом.

Отже, світогляд - це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше усвідомлення, розуміння світу, місця в ньому людини, а також ціннісні орієнтації людей, їх життєві позиції.

Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання, ідеали, цілі, мотиви поведінки, інтереси, ціннісні орієнтації, принципи пізнання, моральні норми, естетичні погляди тощо.

Якщо проаналізувати сукупність елементів світогляду, можна виділити органічно взаємопов'язані підсистеми. Це - пізнавальна, ціннісна, та підсистема поведінки. Це виражається тим, що світогляд формується насамперед за допомогою знань. До складу світогляду входять як повсякденні і наукові знання, так і різноманітні форми суспільної свідомості - політична, правова, моральна, релігійна. Саме цей запас знань особи чи суспільства в цілому і створює надійне підґрунтя для відповідного світогляду. Крім знань про світ і людину, у світогляді відображаються також певні поняття цінностей. У свідомості людей формується конкретне ставлення до всього, що відбувається, і відповідно у них виникають світоглядні ідеали (моральні, політичні, естетичні). Відповідно від знань і системи ціннісних орієнтацій залежить і поведінка людини, її життєва позиція.

Структура світогляду залежить від певних чинників. Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на: світовідчуття. Це емоційно-психологічний бік світогляду на рівні настрою, почуттів; світорозуміння. Це пізнавально-інтелектуальний бік світогляду. світосприйняття. Це досвід формування пізнавальних уявлень про світ за допомогою сприйняття (наочних образів).

За ступенем загальності розрізняють світогляд:

особистості;

груповий;

загальнолюдський.

За ступенем історичного розвитку:

античний

середньовічний

епохи відродження

нового часу і т.д.

За ступенем теоретичної «зрілості» вирізняють стихійно-повсякденний (житейський) і теоретичний (філософський).

Світогляд виконує найважливіші функції в життя людини.

Міфологія як історичний тип світогляду, структура міфологічної свідомості

Для розуміння сутності світогляду важливо знати, як він виник, етапи його розвитку, чим відрізнялися його ранні етапи від наступних, більш зрілих. Для розкриття специфіки сучасного світогляду, його функцій необхідно уявити цей шлях, перші кроки, джерела сьогоднішнього світорозуміння, тобто заглянути в історію формування світогляду.

Історичними формами світогляду прийнято вважати такі: міфологія, релігія, філософія.

Першою історично сформованою цілісною системою світогляду була міфологія. Ми зустрічаємо міфи у всіх культурних регіонах Стародавнього світу. Міфологія - систематизована, універсальна форма суспільної свідомості і духовно-практичний спосіб освоєння світу первісного

суспільства. Це - історично перша спроба дати зв'язну відповідь на світоглядні питання людей, задовольнити їх потребу у світопроясненні і самовизначенні. Будь-який міф побудований як розповідь на ту чи іншу світоглядну тему - про світоустрій, про походження людського роду, про стихії, богів, титанів, героїв. Широко відомі античні міфи - детально розроблені розповіді древніх греків і римлян про богів, титанів, героїв, фантастичних тварин.

Дослідження вчених показали, що міфи в тій чи іншій формі були у всіх народів світу. Виявлені окремі елементи міфологічної творчості, так само як і розгалужені системи, у древніх іранців, індійців, германців, слов'ян. Великий інтерес з точки зору історії культури представляють міфи народів Африки, Америки, Австралії.

Будучи найдавнішою формою духовного життя людства, міфи перш за все виступають як найбільш ранній, відповідний первісному суспільству спосіб світосприйняття, тлумачення навколишньої дійсності і самої людини. Тут знаходять своє відображення практично всі основні елементи світоглядної свідомості як такої - проблеми походження світу (космогонічні міфи) і людини (антропогонічні міфи), проблеми народження та смерті, долі, сенсу життя, людського призначення (міфи сенсу життя), питання майбутнього, пророцтва про "кінець світу" (есхатологічні міфи) та ін. Поряд з цим важливе місце займають міфи про появу тих чи інших культурних благ: про добування вогню, землеробство , винахід ремесел, а також встановлення серед людей певних соціальних правил, звичаїв і обрядів.

Для міфології характерна своя просторово-часова структура. Будь-яка подія, про яку розповідається в цьому роді розповідях, відноситься до далекого минулого - до міфологічного часу. Таким чином, священний ("сакральний") час суворо відділений від "профанного", тобто емпіричного, "Справжнього" часу. В історії культури період панування архаїчного свідомості характеризується тим, що в міфі знято поділ ідеального і матеріального, образу і предмета, значення і сенсу.

Той, хто "живе" міфом, каже М. Еліаде, із профанного, хронологічного часу вступає в інший час, інший стан, а саме в "священний час", який є даним споконвічно і може як завгодно часто поновлюватися. Завдяки залученості в ритуальне дійство індивід ніби випадає зі свого повсякденного існування в звичайному світі з його звичайною, природною логікою і здоровим глуздом і вступає в прояснений, сяючий світ, який пронизаний присутністю надприродного. Танцюрист, що приймає участь у міфічній драмі, не тільки уособлює бога, він внутрішньо, психологічно ототожнюється з ним. Всі події, явища і речі в міфічному часі грають роль зразка, правила, закону, тобто набувають значення парадигми, стандарту поведінки і масштабу оцінок у сьогоденні. Тим самим стародавність міфологічного сюжету переживається в сьогоденні як вища, справжня реальність, підтримуючи традиції, моральні установки і безперервність племінної культури.

Архаїчна свідомість відображала нерозвиненість практики людей, зародковий характер форм предметного освоєння світу людиною. Воно двояко за своєю структурою: по-перше, це колективна свідомість (звідси здатність кожного члена роду до співпереживання, ототожнення себе з іншими), по-друге, це родова свідомість, заснована на збереженні історичної пам'яті предків роду (звідси стійкість і традиційність змістовного виміру первісної свідомості). З цієї двоякості випливає сама можливість міфотворчості.

Міф завдяки своїм світоглядним сюжетам з'єднує первісну людину з нескінченністю космосу, вписує її в структуру світобудови, у соціальний та природний світ, орієнтує її поведінкові реакції на досягнення потрібних роду життєвих цінностей. Через ритуал, обряд, через музику, танець, спів, ритм міф залучає індивіда в якості активної самодіяльної сили в життя соціуму, пробуджує в ньому відчуття повноцінності буття, почуття стабільності і захищеності.

Міфологічну свідомість відрізняють чотири характерні риси:

1) символізм;

2) етіологізм і генетизм;

3) синкретизм;

4) прозорість.

Символізм означає, що всі в рамках даної культури світоглядні категорії і мотиви знаходять своє вираження засобами мови наочних образів; узагальнений сенс у межах конкретно-чуттєвого мислення може формуватися тільки тоді, коли який-небудь конкретний предмет (наприклад, емпірично існуюче дерево) стає символом, чуттєвим представником іншого явища, що має культурну значимість (наприклад, предка роду).

Етіологізм (від грецького слова "причина") висловлює ту особливість будь-якого міфологічного сюжету, що пов'язана з його пояснювальною функцією; розповідь містить в собі надзавдання: дати пояснення тим чи іншим явищам оточуючого світу,шляхом відповіді на питання "чому?". Дуже часто способом пояснення виступає генетизм, тобто спроба підмінити причинно-наслідкові пояснення розповіддю про "походження" пояснюваного явища або видимого устрою світу. Пояснити устрій речі означало дати опис того, як вона робилася.

Синкретизм міфу - це злитість в одному цілому зачатків всіх форм духовного освоєння світу - мистецтва, релігії, моралі і ін. Синкретична природа міфології послужила вихідною категоріально-смисловою базою і первинним художньо переробленим матеріалом для всіх наступних явищ духовного виробництва, і в сфері словесної творчості (казка, легенда, історичний переказ, епос), і в сфері раціонально-розумових форм - філософії, науки та ін.

Прозорість міфологічної свідомості виявляється в тому, що представлена в міфі картина світу повністю ототожнюється первісною людиною з самою реальністю; індивід наївно вірить в те, що речі та явища навколишнього світу саме такі, якими вони виглядають в міфологічній інтерпретації. Прозорість міфу означає, що людина бачить світ через призму існуючих світоглядних уявлень, при цьому сама ця призма, подібно склам оптичного приладу, ніяк не сприймається. Звідси, не існує ніякогї розбіжності, суперечності між міфом і реальністю. Прозорість міфу дозволяє відповісти на кардинальне

для функціонування будь-якого типу світогляду питання: яким чином у даній системі світогляду забезпечується стабільність і переконливість. Ніяка світоглядна система не може існувати, не маючи підстави до переконливості. Для міфології такими підставами служить принцип прозорості, що забезпечує повну довіру індивіда до того, що говориться в світоглядному сюжеті.

Основні риси міфологічного світогляду

Отже, основними рисами міфологічного світогляду стали:

уявлення про кровно-родинні зв'язки природних сил та явищ. З тим щоб подолати відчуження природи в первісному суспільстві, якось пояснити незрозумілі природні явища, коли людина не здатна була пояснити їх, повністю залежала від них і була безсилою подолати негативні наслідки природних явищ, вона переносила людські риси на навколишній світ (наприклад, ототожнення виверження вулкану з нібито покаранням людям за щось природою);

персоніфікація, уособлення природних сил та способів людської діяльності. Явища природи отримували певні імена, «оживлялися» з тим, щоб пояснити їх, щоб була змога звернутися до них, «задобрити», принести жертву тощо (наприклад, принесення різних тварин в жертву богу плодородства, щоб був хороший врожай);

міфологічне мислення оперує образами, а не поняттями. Картина відображення дійсності постає як поєднання реальності і фантазії, природного і надприродного, думки і емоції. Майже відсутнє абстрактне мислення, узагальнення, аналіз, класифікація. Подібне мислення спостерігається у дітей, художників, поетів;

міфи сприймалися як реальність, що не потребує доказовості, обґрунтування та перевірки. Все сприймалося на віру, не було ніяких сумнівів. Міф передавався від покоління до покоління, від народу до народу, не було навіть думки щодо перевірки, підтвердження практикою;

людина розумілася як іграшка в руках природних чи надприродних сил, її життєвий шлях визначався долею, фатумом. Вважалося, що всі людські дії, вчинки, весь життєвий шлях було наперед визначено. Звідси - пасивно-пристосовницька поведінка людини, тобто людина не прагнула перетворювати природу, вона сліпо їй підкорювалась, оскільки та була найвищою силою.

Висновок

світогляд міфологія свідомість синкретизм

Отже, міфологія є найбільш ранньою формою світогляду. У міфах людина прагнула відповісти насамперед на так звані космічні питання: походження ті будова світу, виникнення та сутність найбільш важливих явищ природи. Значна увага приділялась також питанням про походження людини, її народження та смерті.

Головними рисами міфологічного світогляду, як найпершої форми світогляду є реальність (вони не потребували перевірки, до них не було сумнівів), символізм (ототожнення конкретного предмету з іншим явищем, що має культурне значення) та інші.

У цілому міфи виконували надзвичайно важливі функції. Вони допомагали усвідомити зв'язок минулого із сучасним і майбутнім, завдяки ним складалися колективні уявлення певного народу, забезпечувався духовний зв'язок поколінь. Міфи сприяли виробленню та збереженню суспільної системи цінностей, успішному впровадженню норм поведінки.

Використана література

1. Касьян В.І. Філософія: Відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. - 5-те вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2008. - 347 с.

2. Лазарев Ф.В., Трифонова М.К. Філософия. Учебное пособие. - Симферополь: СОНАТ, 1999. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru