Розвиток логіки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький інститут залізничного транспорту

Української державної академії залізничного транспорту

Кафедра ”Соціально-гуманітарних дисциплін”

Контрольна робота

з дисципліни ”логіка”

Перевірив доцент

Харитонова С.Н.

Виконав студент 2007-МО-536

Васильєва Т.В.

2008

Завдання 1

діалектика риторика логіка

Розвиток логіки в Україні. Розкрити питання склавши до нього план.

Є підстави вважати, що деякі праці античних мислителів з логіки стали відомими в Київській Русі вже в ХІ ст. Найбільш знаними серед античних мислителів були Арістотель і Платон.

Писемні пам'ятки другої половини ХV ст. (серед яких були й книги науково-природничого змісту: трактати з метафізики та логіки, астрономічна та астрологічна література) свідчать про культурно-літературне пробудження в Україні. Саме в той час завдяки старанням київських книжників-вільнодумців з'являються переклади книг науково - енциклопедичного характеру під загальною назвою ”Артистотелеві врата” або ”Тайна тайньїх”, логічних трактатів арабського філософа ХІ - початку ХІІ ст. Аль - Газалі (так звана ”Логіка Авиасафа”). Тоді ж у Києві була здійснена компіляція староукраїнською мовою логічних праць середньовічного європейського вченого Мойсея Маймоніда. Вона відома під різними назвами ”Речі Мойсея Египтянина”, ”Словесніца Мойсея Египтянина”, відіграли важливу роль у поширені логічних знань, оскільки грунтово знайомили читачів з основним змістом ”Органону” Арістотеля. Крім цих праць, в Україні на той час був відомий трактат І. Дамаскіна ”Диалектика”, де розглядалися такі логічні питання: співвідношення універсального і одиничного; визначення роду, виду й індивіда; власної і випадкової ознак; тлумачення арістотелівських категорій; діалектичні методи: підрозділ, визначення, розв'язання (аналіз) і доведення.

У XVI ст. Україна зазнала впливу Реформації. Зростала мережа протестантських навчальних закладів. Особливий вплив мала Раківська академія, де навчалося близько тисячі студентів, серед яких було чимало українців. Логіку і метафізику там читали відомі вчені Х. Стегман та Х. Остородт.

Курс діалектики та риторики читали в братських школах на рубежі XVI ст., зокрема у львовській школі, організованій Львовським Успенським братством. Щоправда, в цей час спостерігалося негативне ставлення до ”язических любомудреців” та їх творів, особливо філосовських та логічних. Це виявилось у порадах І. Вишенського Львівському братству (не вдаватися до зовнішньої філософій, поганських Арістотелів і Платонів), в ”Алфавіті духовному” І. Копинського та інших тогочасних авторів.

Проте негативне ставлення до філософій та логіки поступово змінилося на краще. Так, М. Смотрицький, який значною мірою ще дотримувався названої традиції, висловлюючи негативне ставлення до використання філософії та логіки під час розв'язання теологічних проблем, змістом своїх праць суперечив цій традиції. Він звернувся до логіко-дидуктивного виділення, логічних операцій і методів, розробленних західноєвропейською схоластикою і вдосконалених подальшим розвитком філософії. Подібне можно сказати і про З. Копистенського, який теж, всупереч традиції для аргументації своїх поглядів у процесі викладу богословського - догматичних проблем, вдався до філософських понять, логічних прийомів і операцій, розроблених у західноєвропейській філософії.

Поширенню логічних знань сприяла діяльність вченого гуртка друкарні Києво-печерчької лаври. У цей час спостеригався рух від патристики до схоластики і гуманістичних ідей. До речі, схоластику не потрібно розглядати чк цілковито негативне явище, оскільки вона, абсолютизуючи духовність, була ”гімнастикою розуму”, забеспечувала той розвиток абстрактного мислення і логічного виведення, без якого неможливо було перейти до вищих етапів історики - філософського прогресу, в тому числі й гумонізму.

Логіка була обов'язковим предметом вивчення в Києво-Могилянській академії. Що правда, оскільки вона скомпрометувала себе в середині віки слугуванням теології , то як у Західній Європі, так і в Україні (в Києво - Могилянській академії) якийсь час було підпорядкувати логіку риториці.

Причому, кожен викладач риторики складав власний курс. Та зрештою логіка посіла одне з провідних місць у системі лекційних філософських курсів Києво-Могилянській академії. Про її високий авторитет у цьому навчальному закладі свідчать численні висловлювання, наявні у філософських курсах, логіку називали ”очима розуму”, ”зорею мислення”, ”оракулом істини”, ”дорогою до мудрості”. Великого значення надавали логіці вітчизняні просвітники. Вони розрізняли логіку ”природну” і ”штучну”, тобто логіку як науку.

Наприкінці XVIII-на початку XIX ст. проблеми логіки вивчавП.Лодій, який опублікував результати своїх досліджень у працях ”Логические наставлений” і ”Теория общих правил”. Значний внесок у розвиток логіки зробив О. Потебня.

У період радянської влади в Україні формальну логіку тривалий час ігнорували, а то й критикували як основу метафізичного методу. Тільки в другій половині 40-х років за таємничих обставин її було реабілітовано (”мовчки”), і курс формальної логіки введено до програм не лише вузів, а й середніх шкіл та деяких спеціальних середніх закладів освіти (крайнощі тоді були нормою життя). А через якийсь час курс логіки вилучили з програм середніх навчальних закладів і більшості вузівських. Сучасну ж логіку, зокрема логіку висловлювань і логіку предикатів, зневажливо називали логістикою. Лише у 1961 р. Є. Войшвілло прочитав у Київському державному університеті для викладачів логіки курс лекцій з логіки висловлювань і логіки предикатів. У той самий час в Інституті філософії АН УРСР розпочинали свою роботу М. Попович і С. Кримський (а в Одесі розпочинав роботу А. Уйомов). Ці київські вчені та їх учні - С. Васильєв та Є. Ледніков - зробили певний внесок у розвиток символічної логіки, логічної семантики та семіотики і пробудили цікавість до цієї сфери знань.

Завдання 2

Покажіть із допомогою конкретних прикладів, що наступні схеми умовивідів не є правильними (замість слів ”перше” та ”друге” повинні підставити висловлювання):

1. Якщо перше, то друге. Отже, якщо друге, то перше.

2. Якщо перше, то друге. Але перше невірне. Виходить, друге також невірне.

3. Якщо перше, то друге. друге вірне. Виходить, вірне також перше.

1. Якщо сьогодні гарна погода, то Київ - столиця України. Отже, якщо Київ - столиця України, то сьогодні гарна погода.

2. Якщо Донецьк не столиця України, то сьогодні я займалася математикою. Але Донецьк не столиця України. Виходить сьогодні я не займалася математикою.

3. Якщо сьогодні йде дощ, то Київ - столиця України. Київ - столиця України. Виходить сьогодні йде дощ.

Завдання 3

Дайте визначення судження. Приведіть приклади.

Судження - це форма мислення, у якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв'язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами.

Будь - яке судження складається:

– суб'єкт (S) - предмет, про який говориться у судженні;

– предікат (Р) - частина судження в якому дається характеристика, властивості, риса предмета;

– зв'язка (є, не має) бути стверджувальною, або негативною.

– кількісний знак (всі, деякі).

Деякі студенти в цій аудіторії є студентами МО.

Судження бувають: категоричні, прості, складні.

Категоричні суждения бувают:

– загалноствердні (общеутвердительные) (всі S є Р). Всі поети пишут вірші.

– загальнозаперечні (общеотрицательные) (все S не есть Р). Всі люди не є студентами першого курсу.

– частковоствердні (часноутвердительные) (деякі S є Р). Деякі люди є мешканцями міста Донецк.

– частковозаперечні (часноотрицательные). (деякі S не є Р) . Деякі письменники не пишут віршів.

Стверджувальні судження - відображають наявність якої-небудь ознаки, тобто риси сторони, властивості, стан та інше в предметі судження.

Негативні судження - відображають відсутність якої-небудь ознаки в предметі судження.

Часткові судження - висловлюється нами тоді, коли ми, установивши, що деякі предмети якого-небудь класу предметів володіють (або не володіють) відомою ознакою, ще не установивши ні того, що цією ознакою володіють (не володіють) також і усі інші предмети даного класу предметів, ні того, що цією ознакою не володіють (або володіють) деюкі інші предмети даного класу.

Загальні судження - судження, в якому присудок відноситься до всього об'єму підмета. Незадовільненість такого визначення загального судження вже помітна тому, що це визначення не дає можливості загальне судження від одиничного судження, в якому же також присудок відноситься до всього об'єму підмета

Прості судження - це такі судження, в яких пов'язані два поняття суб'єкт S та предикат P.

Прості судження поділяються на:

1) екзистенціальні (судження існування), у яких виражаеться сам факт існування предмета, що відображається в думці: а - а;

2) відносні судження, у яких роль предмета, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття: а R в, або R (а, в);

3) атрибутивні судження, у яких стверджується або заперечуються певні властивості, що належать предмету: S є P, S не є P.

Складні судження (два та більш речень) бувають:

– коньюктивні (від лат. Conjunctio - союз, зв'язок) з'єднуються союзом ”і”. Союз позначається ”&”, ”^”. Я сьогодні вранці підійнялася та прийшла до інституту (А & В).

– диз'юктивні (від лат. disjunctio - роз'єднаня) з'єднуються союзом ”або”.

Союз позначається ”V”. Ми сбогодні прийдемо додому або у кінотеатр (А V В).

– імпликативні (від лат. implico - тісно зв'язані) з'єднуються союзом ”якщо, то”. Союз познначається ” ”. Якщо сьогодні гарна погода, то ми підемо до лісу (А В).

– еквіваленції (від пізнолат. aequivalens - рівнозначний, рівноцінний) з'єднуються союзом ”тоді і тільки тоді, коли”, ”якщо і тільки якщо, коли”. Союз позначається ” ”. Тоді і тільки тоді я одержу экзамен по логіці, коли я напишу контрольну роботу (А В).

Список використаних джерел

1. Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Кирик Д.П. Логіка: навчальний посібник для економістів.- Вид. 2-ге, допов. і перероб. - К.: КНЕУ, 2000. - 144 с.

2. Конспект лекций.

3. Курбатов В.И. Логика: Учебн. пособие. - Феникс, 1996. - 320 с.

4. Руденко К.П. Логіка. - К.: Вища школа, 1996. - 320 с.

5. Торофул Н.Г. Логіка: Посібник. Для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академія, 1999. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru