Логіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Логіка

ВАРІАНТ - 4

1. Здійснити узагальнення та обмеження обсягу понять: Республіка. Зірка. Газета

Обсягом поняття «республіка» є всі держави, яким притаманні суттєві ознаки цього поняття: держава що має такий устрій. Тобто узагальнюючим до поняття «республіка» є поняття «держава».

Обсягом поняття «зірка» є 1) небесне тіло; 2) видатний діяч; 3) геометрична фігура. Отже, ми обмежуємо поняття «зірка».

Обсягом поняття «газета» є всі періодичні друковані видання, яким притаманні суттєві ознаки цього поняття: переважно щоденне друковане видання. Тобто узагальнюючим до поняття «газета» є поняття «періодика».

2. Визначити відношення між: обсягами понять, відобразивши цe за допомогою кіл Ейлера: Місто (А), область (B), регіон (C), столиця України (D), Київ (E), Причорномор'я (F), адміністративна одиниця (G)

Відомо, що місто, область, регіон - це адміністративні одиниці адміністративно-територіального устрою України. Отже, ці поняття будуть мати відношення перетину.

Між поняттями «Регіон» і «Причорномор'я» - існує відношення тотожності.

Поняття «місто», «столиця України» і «Київ» - також тотожні між собою.

3. Визначити дані судження за їхніми якісно-кількісними характеристиками; показати за допомогою кіл Ейлера розподіленість термінів

Судження «Деякі люди палять цигарки» є категоричним. За якістю це судження є ствердним, а за кількістю - частковим, означеним. Крім того це судження є частково ствердним.

У цьому судженні (деякі S є P) обсяг суб'єкта частково включається до обсягу предиката. Тут і суб'єкт (поняття «люди»), і предикат («палять цигарки») не розподілені, оскільки обсяг одного терміна лише частково включається до обсягу другого.

Судження «Жоден правопорушник не повинен уникнути покарання» є категоричним. За якістю це судження є заперечним, а за кількістю - загальним, виділяючим. Крім того це судження є частково ствердним. Крім того це судження є загально заперечним.

У цьому судженні (жодне S не є P) обсяг суб'єкта (поняття «правопорушник») повністю виключається із обсягу предиката («уникнути покарання»), тому обидва терміни (S і P) тут розподілені.

4. Проаналізувати складне судження

Якщо особа займалась рибним чи іншим незаконним водним промислом, вона карається позбавленням волі на строк до 1 року або виправними роботами на той самий строк.

Дане судження є складним, оскільки складається з двох простих суджень, пов'язаних логічним сполучником. Це судження є умовним (імплікативним) і складається із підстави (Якщо особа займалась рибним чи іншим незаконним водним промислом) та наслідку (вона карається позбавленням волі на строк до 1 року або виправними роботами на той самий строк).

Дане умовне судження істинним, воно правильно відображає умовну залежність одного явища від другого. Між явищем, про яке йдеться в підставі умовного судження, і явищем, про котре ідеться в наслідку умовного судження, дійсно існує умовна залежність, про яку йдеться в умовному судженні, таке умовно судження є істинним, воно правильно відображає зв'язок між явищами.

5. За яких значень змінних будуть істинними дані вислови. (Визначте за допомогою таблиць істинності). (ab) V аb

До складу цієї формули входить дві пропозиційні змінні a і b. Кожна з них може мати значення «істина» або «хиба». Отже, кількість рядків в таблиці істинності такого висловлювання буде 2= 4

a	b	ab	a b	(ab) ab
і	і	і	і	і
і	х	х	х	х
х	і	х	i	і
х	х	х	i	і

На основі наведеної таблиці істинності можна визначити, що дане висловлювання виконується.

6. Зробити висновок з даних засновків, визначити терміни, фігуру та модус силогізму. Показати відношення між термінами за допомогою кіл Ейлера. Чинність кримінального кодексу України поширюється на усі злочинні дії, але Василюк не вчинив жодної злочинної дії.

Чинність (Р) кримінального кодексу України поширюється на усі злочинні дії (М)

Василюк (S) не вчинив жодної злочинної дії (М).

Отже, на Василюк (S) не поширюється чинність (Р) кримінального кодексу України.

Термін, який займає місце суб'єкта у висновку, називається меншим терміном. У нашому прикладі «Василюк» - менший термін.

Термін, котрий займає місце предиката у висновку, називається більшим терміном. У нашому прикладі «чинність кримінального кодексу України» - більший термін.

Середнім терміном називається поняття, яке входить до обох засновків і відсутнє у висновку. У нашому прикладі «злочинна дія» - середній термін.

Цей умовивід побудований за другою фігурою. Середній термін займає місце предиката в обох засновках.

Модус силогізму - АЕЕ, де А - загальноствердний засновок, Е - загальнозаперечний.

7. Чи випливає висновок з даних засновків, якщо ні - вказати помилку

Більшість з тих, хто сповідує православ'я, відвідують храм. К. не сповідує православ'я.

Визначимо терміни у даному судженні.

Більшість з тих, хто сповідує православ'я (М), відвідують храм (Р). К. (S) не сповідує православ'я (М).

Якщо один із засновків заперечний, той висновок має бути заперечним.

Більшість М є Р

S не є М

Отже, S не є Р.

Таким чином з даних засновків випливає висновок.

8. Умовивід із складних, суджень: зробіть висновок, назвати тип та модус (де це потрібно) умовиводу. Побудуйте його схему.

Якщо оперативна робота поставлена добре, то вона допомагає завчасно запобігти скоєнню злочинів.

Якщо оперативна робота поставлена добре, то вона допомагає швидкому розкрито злочинів. У райвідділі N. завчасно запобігають скоєнню злочинів або швидко розкривають злочини... ?

Якщо оперативна робота поставлена добре, то вона допомагає завчасно запобігти скоєнню злочинів.

Якщо оперативна робота поставлена добре, то вона допомагає швидкому розкриттю злочинів.

У райвідділі N. завчасно запобігають скоєнню злочинів або швидко розкривають злочини.

Отже, у райвідділі N оперативна робота поставлена добре

Якщо А, то В1

Якщо А, то B2

N є B

N є А

Таким чином даний умовивід є дедуктивним.

9. Формалізуйте доведення:

Можна припустити, що вбивство А, було вчинене з метою пограбування. Але це здається малоймовірним, бо А, був одягнений погано і дорогоцінностей при собі не мав. Убивство могло бути вчинене з помсти, але люди, які знали А., характеризували його як людину скромну, тиху. Останні три роки він працював сторожем при школі і не мав ніяких сварок

З якою метою було вчинене вбивство.

З'ясуємо засновки та висновок міркування.

Вбивство А. могло бути вчинене з метою пограбування або із помсти, або з хуліганських мотивів.

Вбивство не було вчинене з метою пограбування.

Вбивство не було вчинене з помсти.

Отже, вбивство було вчинене з хуліганських мотивів.

Визначимо логічну форму (схему) міркування.

10. Побудуйте просту конструктивну і деструктивну дилеми

Проста конструктивна дилема:

Якщо йде дощ - я беру парасольку, і якщо йде сніг - я беру парасольку

Синоптики обіцяють дощ або сніг

Я бере парасольку

Проста деструктивна дилема:

Якщо людина хвора, то в неї підвищена температура, і якщо людина хвора, то вона втрачає апетит

У мого брата не має підвищеної температури або він не втратив апетит

Отже, мій брат не хворий

11. Сутність і правила визначення та поділу понять. Класифікація

поняття судження дилема

1. Сутність визначення

Зміст поняття з'ясовується завдяки логічній дії (операції), що здобула назву визначення (definitio).

Визначенням (дефініцією) називається розкриття змісту поняття.

Оскільки зміст поняття складають необхідні, істотні ознаки предмета, то визначити поняття -- означає з'ясувати істотні ознаки предмета. Так, визначити поняття «наклеп» -- означає з'ясувати істотні ознаки наклепу.

Визначення розв'язує такі два пізнавальні (гносеологічні) завдання:

1. З'ясовує властивість визначуваного предмета, дає відповідь на запитання про те, що є даний предмет.

2. Обмежує визначуваний предмет від усіх інших суміжних з ним предметів.

Визначення є підсумком складного й тривалого процесу пізнання предметів або явищ. Визначенням нібито завершується процес вироблення поняття.

Визначення відіграють важливу роль у пізнанні та практиці. Жодна наука не може обійтися без визначення своїх понять. Доти, доки відсутнє наукове визначення того чи іншого поняття, немає й точного знання істотності предмета, що відображається цим поняттям, відсутній і критерій для відокремлення одних предметів від інших. Наприклад, відсутнє в попередньому законі чітке визначення поняття «посадова особа» призводила в судовій практиці до того, що особи, які не є посадовими (наприклад, пастух), розглядались іноді як посадові, що породжувало судові помилки.

У той час же необхідно мати на увазі, що будь-яке визначення не повністю відображає предмет, воно бере у предмета тільки істотні ознаки і полишає поза своїм змістом масу інших ознак, якими наділений певний предмет.

2. Види визначень

Визначення бувають реальні й номінальні. У реальних визначається предмет, у номінальних -- ім'я предмета.

До реальних визначень відносять такі: визначення через рід і видові відмінності, генетичне та інші способи визначення. Розгляньмо кожен вид визначення окремо.

Визначення через рід і видову відмінність. При визначенні через рід і видову відмінність визначуване поняття підводиться під друге, більш ширше поняття» що є найближчим його родом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду.

Наприклад, визначаючи поняття «присуд», спочатку називають рід «присуд є рішення», а потім перелічують ознаки, що складають видову відмінність «Присуд є рішення (рід), винесене судом у засіданні з питання про винність чи невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання (видова відзнака).

Видова відмінність -- це ознака або група ознак, якими відрізняється визначуваний предмет від предметів, що входять до цього роду. Ознак, які утворюють видову відмінність, має бути вказано у визначенні стільки, щоб вони разом з родовою ознакою виражали сутність визначуваного предмета і їх було достатньо для обмеження цього предмета від усіх інших схожих предметів.

Визначення через рід і видову відмінність можна виразити так: А є Вс.

У будь-якому визначенні розрізнюють визначуване поняття (дефінієдум) -- це те, що визначається, і визначальне (дефінієнс), те, за допомогою чого щось визначається. У наведеній формулі А -- визначуване поняття, а Вс -- визначальне При цьому В -- означає рід, а с -- видову відмінність.

Генетичне визначення (від грецької «генезис», що означає «походження») -- це таке визначення, в якому зміст поняття розкривається за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета. Описуючи походження предмета, ми перелічуємо його істотні ознаки і, таким чином, з'ясовуємо зміст визначального поняття. Цим способом визначено чимало понять у математиці і, зокрема, в геометрії. Наприклад: «Коло є крива, яка утворюється рухом на площині точки, котра зберігає рівну відстань від центру» Називаючи спосіб виникнення «ода, ми перелічуємо його істотні ознаки і, таким чином, з'ясовуємо зміст визначуваного поняття: 1) крива, 2) що утворюється рухом точки, 3) яка зберігає рівну відстань від центру, тобто з'ясовуємо зміст поняття «коло».

Інші способи визначення Не всяке поняття можна визначити через рід і видову відмінність або за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета Не можна, наприклад, визначити через рід та видову відмінність поняття з винятково широким обсягом (категорії), оскільки вони не мають роду і, отже, не є видами якихось інших понять. Тому, крім розглянутих видів визначень, у практиці мислення користуються і деякими іншими способами

1. Визначення через вказівку відношення предмета до своєї протилежності.

Як приклад, можна навести таке визначення поняття «матерія»: «Матерія є те, що, діючи на наші органи чуттів, спричиняє відчуття; матерія є об'єктивна реальність дана нам у відчутті і т. д.». Тут зміст поняття «матерія» розкривається завдяки вказівки на відношення матерії і свідомості: матерія -- первинна, свідомість -- вторинна.

Визначення через вказівку відношення визначуваного предмета до своєї протилежності є основним способом визначення філософських та інших категорій.

2. Визначення через перелічення предметів або явищ, до яких застосовне дане поняття.

Наприклад: «Близькі родичі» -- батьки, діти, усиновителі, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, а також дружина»; «Законні представники» -- родичі, усиновителі, опікуни, опікуни обвинувачуваного або потерпілого, представники установ і організацій, під опікою яких перебуває обвинувачений або потерпілий».

У проведених визначеннях перелічуються не ознаки предметів, а самі предмети, на які поширюються поняття «близькі родичі» і «законні представники». Тому таке визначення можна було б взагалі не вважати визначеннями. Проте за своєю функцією вони схожі на визначення, оскільки дають змогу відмежувати одне від одного, наприклад, близьких від інших родичів, законних представників від усіх інших осіб.

Номінальні визначення. Номінальними є таке визначення, за допомогою якого визначається не сам предмет, а його ім'я. Номінальне визначення не розкриває змісту поняття, тому воно не є визначенням у власному розумінні слова. За допомогою номінальних визначень дається найменування предметам і явищам, які вивчаються, уводяться нові терміни в науковий обсяг, з'ясовується значення вживаних термінів і т. д.

Щоб краще з'ясувати відмінність номінальних визначень від реальних, порівняємо номінальне й реальне визначення юридичної особи:

1) «Кількісні утворення як суб'єкти цивільного права іменуються юридичними особами».

2) «Юридичними особами визнаються організації, які володіють відособленим майном, можуть від свого імені придбати майнові і особисті немайнові права і нести відповідальність, бути позивачами і відповідачами ш суді, арбітражі або в третейському суді».

Перше визначення є номінальним, а друге -- реальним.

3. Правила визначення і помилки, можливі при визначенні

Щоб визначення було правильним, необхідно дотримуватися таких правил:

1. Визначення має бути співмірним, тобто обсяг визначуваного має дорівнювати обсягу визначаючого (А=Вс). Порушення цього правила викликає подвійні помилки: визначення може бути або надто широким, або надто вузьким.

Надто широке визначення -- це таке визначення, в котрому обсяг визначаючого поняття ширше від обсягу визначуваного (А<Вс).

Приклад надто широкого визначення: «Купівля-продаж є договір про перехід права власності». У цьому визначенні обсяг визначуваного становлять лише частину обсягу визначаючого поняття, оскільки «договором про перехід права власності» є не тільки купівля-продаж, а й, наприклад, дарування.

Визначення буде надто широким, якщо під визначу-вальне поняття підвести не тільки визначуване, а й ще якесь поняття. Найпоширенішим прикладом таких визначень є визначення, в яких названі лише родові ознаки предмета і не названі специфічні, тобто не названо ознаки, що становлять видову відмінність.

Надто вузьке визначення -- це таке визначення, у якому обсяг визначаючого вужчий (менший) від обсягу визначуваного поняття (А>Вс).

Надто вузькими є, наприклад, такі визначення «домашня тварина -- це тварина, яка приручена людиною і використовується нею для сільськогосподарських pобіт» і т. д.

2. Визначення не має робити кола, тобто визначуване поняття не може визначатися через саме себе.

При порушенні цього правила можливі такі дві помилки: коло у визначенні і тавтологія.

Коло у визначенні буде у тому випадку, коли визначуване поняття визначається через друге поняття, котре в свою чергу пояснюється через перше

Наприклад, «Цивільне право регулює відносини, передбачені цивільним законом». Тут має місце коло у визначенні: визначальне поняття («відносини, передбачені цивільним законом») не розкриває зміст визначуваного («цивільне право»), а просто повертає нас до нього. Із визначення нам так і не зрозуміло, які відносини регулюють цивільне право.

Тавтологією називається таке визначення, в якому визначальне поняття лише повторює визначуване, хоч іноді іншими словами (idem per idem -- те ж через те саме).

Приклади тавтології: «Побічним доказом називається такий доказ, у якому теза доводиться побічно»; «Цивільне право -- це наука про цивільне право» тощо.

Тавтологія -- це також коло у визначенні тільки більш виражене; тут визначальне поняття буквально повторює те, що сказане у визначуваному Зміст поняття тавтологія не розкриває, тому вона не виконує функцій визначення.

3. Визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності. Визначення буде виразним, якщо поняття, посередництвом яких розкривається зміст визначуваного поняття, є визначеними, такими, що мають одиничне значення, У визначенні не може бути понять двозначних, таких, які можна розуміти по-різному: так і отак. Якщо ж при визначенні користуються поняттями невизначеннями (неоднозначними), такими, зміст котрих точно не установлено, то визначення стає нечітким і невиразний.

Вимога виразності, чіткості визначень в юридичній науці має виняткове значення. Відсутність чіткого визначення правового поняття приводить до різнобою у розумінні закону і до складності в застосуванні закону в судовій практиці. Особливо важливе значення це правило має при визначенні кримінально-правових понять. Визначення кримінального закону мають бути найвиразнішими і найточнішими. Чим точніше в законі описані ознаки складу злочину, тим легше виконувати закон.

Визначення понять не можна змішувати з різноманітними засобами, схожими з визначеннями, такими, як опис, характеристика, порівняння, показ.

Опис предмета полягає у зазначенні ряду якихось особливих зовнішніх ознак, на основі котрих описуваний предмет відрізняють від Інших предметів. Описуються звичайно індивідуальні предмети і явища, наприклад, особа розшукуваного злочинця, речовий доказ, місце події тощо.

Опис не дає відповіді на запитання про те, що таке даний предмет, не розкриває його суті, але дає змогу виділити предмет із оточуючих предметів і впізнати його. Тому опис досить широко використовується у слідчій практиці. Він застосовується, наприклад, при розшуку майна. Так, перш ніж розшукувати викрадені предмети, необхідно їх описати, установити індивідуальні, розпізнавальні ознаки, без знання яких виділити предмет із загальної маси однорідних предметів досить важко. Особливо важливе значення опис має під час ототожнювання людини за зовнішніми ознаками. Криміналістикою розроблена класифікація ознак зовнішності особи, створені спеціальні схеми, котрих слід дотримуватися, описуючи розшукуваних злочинців.

Опис не має визначення, тому там, де вимагається дати визначення поняття, не можна обмежитися описом предмета.

Характеристика -- це перелік найважливіших у певному відношенні ознак предмета, явища, особи Наприклад: «Політика є концентроване вираження економіки». У цьому судженні не розкривається зміст поняття «політика», не перелічуються зміст поняття, як соціального явища, але вказана ознака, котра найточніше виражає відношення, існуючі між політикою та економікою.

Характеристикою часто користуються в судових промовах, даючи оцінку обвинувачуваного, потерпілого, свідків, інших осіб.

Порівняння -- наочне роз'яснення предмета або явища за допомогою порівняння його з чимось іншим Наприклад: «Діти -- квіти життя» тощо.

Показ -- це демонстрація предмета, унаслідок якої відбувається ознайомлення з предметом за допомогою безпосереднього його сприймання, або з'ясування класу (роду), до якого належить предмет, котрий нас цікавить. Наприклад: «Це -- кафедра»; «Цей колір -- синій»; «Кібернетика -- наука» і т. д.

4. Поділ понять

Коли ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить не тільки їхній зміст, а й обсяг. Наприклад, вивчаючи державу, нас цікавить не лише те, що таке держава, її-ознаки, а й те, які бувають держави, їх види, тобто обсяг даного поняття.

Зміст поняття установлюється, як уже відомо, за допомогою визначення. Обсяг поняття розкривається за допомогою поділу. Розкрити обсяг поняття -- означає установити, на які види воно поділяється.

Поділ -- це розподіл на види (групи) предметів, що входять до обсягу даного поняття.

За допомогою поділу ми визначаємо види, з яких складається рід. Наприклад, розділяючи юридичні факти на «події» та «дії», ми розкриваємо обсяг поняття «юридичний факт». Говорячи про те, що договори бувають «відплатні» і «безплатні», ми встановлюємо обсяг поняття «договір»

У поділу розрізнюють поділюване, члени поділу та основа поділу.

Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається поділюваним.

Види предметів, на котрі розподіляється рід, називаються членами поділу.

Ознака, за якою ми розподіляємо поняття на види, називається основою поділу.

Найбільше утруднення і відповідальність при поділі становить вибір ознаки, за якою поняття розподіляються на види. У принципі (формально) поняття можна розподіляти на види за будь-якою ознакою. Договори, наприклад, можна розподіляти на види у залежності від того, чи здійснюються вони знайомими чи незнайомими людьми, під час чи після роботи, у приміщенні чи на вулиці тощо. Але такий поділ договорів не має інтересу для науки й судової практики, він є надуманим.

Вибираючи основу поділу, слід керуватися певною науковою або практичною метою. Поділ має бути таким, щоб мав певне значення і для науки, і для практики. Поділ понять не можна змішувати із мисленним розчленуванням цілого на частини.

Поділ поняття відрізняється від розчленування предмета на частини так. До кожного члена ділення застосовна назва, якою позначається поділюване поняття. Наприклад, коли ми поділяємо юридичні факти на «поди» і «дії», то і «події», і «дії» можна назвати юридичним фактом. При розчленуванні ж предмета на частини, кожну частину чи сторону не можна назвати на ім'я, котре позначає розчленування предмет. Так, не можна сказати, що «гіпотеза» або «диспозиція» -- це «норма права», як не можна сказати, що «норма права» є «гіпотеза». Такі судження будуть неправильними.

5. Правила поділу

У процесі поділу слід дотримуватися таких правил:

1. Поділ має бути спів мірним. Це означає, що обсяг членів поділу, разом узяті, має дорівнювати обсягу поділюваного поняття. Якщо ж обсяг членів поділу не вичерпує обсягу поділюваного поняття, тобто при поділі перелічені не всі види поділюваного і якийсь член поділу пропущений, то такий поділ є неповним.

Прикладом неповного поділу є поділ юридичних фактів на правотвірні та правоприпинні, оскільки, окрім названих видів, існують і правомірні юридичні факти.

Правило співмірності порушується і тоді, коли указуються тільки члени поділу, тобто такі, котрі не є видами поділюваного поняття. Наприклад, «Угоди бувають односторонні, взаємні та угоди, укладені на корнету третьої особи».

2. Поділ має відбуватися на одній основі. Під час поділу не можна одну основу підміняти другою, тобто поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а другі -- за другою.

Приклад поділу не на одній основі: «Студенти бувають відмінники, ті, що добре встигають, і спортсмени. Тут поділ відбувається на двох основах: за успішністю («відмінники» і «ті, що добре встигають») і стосовно спорту («спортсмени»).

3. Члени поділу мають виключати один одного. Поділ має бути таким, щоб кожен окремий предмет, мислимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу. Це правило випливає з другого. Якщо основа поділу одна, то члени поділу виключають один одного, якщо ж поділ проведено не за однією основою, то члени поділу будуть перехрещуватися.

Наприклад: «Студенти бувають відмінники, заочник» і спортсмени». Тут поділ проведено за трьома основам» відразу 1) успішністю, 2) формою навчання та 3) стосовно спорту. Члени поділу не виключають один одного тому, що одні й ті ж студенти можуть одночасно входити до обсягу всіх членів поділу.

4. Поділ має бути безперервним. Це означає, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стрибком у поділі.

Так, якщо ми угоди поділяємо на «усні» й «письмові», а потім кожен із цих видів у свою чергу поділяємо на найближчі види («письмові», «наприклад, на «прості» й «нотаріально засвідчені»), то такий поділ буде безперервним. Якщо ж угоди ми будемо поділяти на «усні», «прості» й «нотаріально засвідчені», то ми припустимося названої помилки -- стрибок у поділі.

5. Основа поділу має бути виразною. Ознака, за якою поняття поділяється на види, має бути досить точною і виразною (ясною), щоб її не можна було розуміти по-різному. Якщо ознака, взята за основу поділу, є невизначеною, такою, що кожен може тлумачити її по-своєму, то поділ буде невиразним. Таким, наприклад, має бути поділ наук на складні й нескладні, цікаві й нецікаві і т.д.

6. Класифікація

Класифікацією називається розподіл предметів на класи, зроблений таким чином, що кожен клас займає стосовно інших класів точно визначене І міцно закріплень місце.

Класифікація є видом поділу поняття, але вона відрізняється від звичайного поділу. При класифікації поділ відбувається не за будь-якою ознакою, а за найістотнішою, такою, що визначає характер усіх останніх ознак предметів, котрі класифікуються, і дає змогу установити для кожного класу чітко визначене, постійне місце серед інших класів.

Класифікація є такий поділ, у якому рід поділяється на види, види -- на підвиди і т.д. За допомогою класифікації здобувають струнку систему розміщення тих чи інших предметів за класами, закріплених у таблицях, схемах, кодексах тощо.

Класифікації бувають природними й допоміжними.

Допоміжна класифікація -- розміщення предметів або явищ у певному порядку за якоюсь зовнішньою ознакою.

Прикладом такої класифікації є розміщення в алфавітному порядку прізвищ робітників і службовців у відомості на одержання зарплати. У юрисдикції до допоміжної класифікації відноситься інкорпорація законів або інших правових актів за хронологією чи алфавітом.

Допоміжна класифікація дає змогу легше і швидше відшукати той чи інший предмет серед інших класифікованих предметів. Наприклад, із того, що робітник Іваненко занесений до відомості сьомим, про нього не можна зробити жодного висновку.

Природна класифікація -- це розподіл предметів або явищ за групами (класами) на основі їхніх істотних ознак.

Приклади природної класифікації: класифікація суспільно-економічних формацій, класифікація хімічних елементів {періодична система елементів), класифікація тварин у біології, класифікація рослин у бота ниці тощо.

Як приклад класифікації у юридичній науці можна навести систему державного права України. За предметом правового регулювання воно поділяється на такі галузі права: 1) державне право, 2) цивільне право, 3) адміністративне право, 4) фінансове право, 5) трудове право, 6) земельне право, 7) колгоспне право, 8) сімейне право, 9) кримінальне право, 10) судоустрій, 11) кримінальний процес та 12) цивільний процес. Кожна галузь права поділяється в свою чергу на правові інститути. Так, галузь державного права включає в себе інститути громадянства, виборчої системи тощо. Галузь цивільного права -- інститути права власності, спадщини, підряд і т. д.

На відміну від допоміжної класифікації, природна класифікація стверджує можливість визначити за місцем, яке посідає предмет у класифікації, його властивості, а також передбачити властивості тих предметів, які ще не відшукані, але існування котрих можна допускати, виходячи із даної класифікації. Наприклад, Д. В. Менделєєв, створивши періодичну систему елементів, передбачив на її основі властивості таких на той час не відомих, відкритих пізніше, хімічних елементів, як гелій, скандій і германій.

Класифікуючи, слід мати на увазі, що, окрім розвинутих, типових форм, існують і форми нерозвинені або нетипові, проміжні, такі, котрі стоять на грані різних класифікованих предметів, сполучають у собі ознаки предметів, які входять до різних груп. Наприклад, єхидна і качконіс мають ознаки і ссавців і плазунів, сполучають риси обох цих класів.

Подібні факти трапляються і під час систематизації правових норм. Так, поряд із типовими відносинами -- майновими та сімейними -- є і майново-сімейні відносини, нетипові ні для цивільного, ні для сімейного права. У таких випадках предмет відносять до тієї групи, яка стоїть ближче до класифікаційного предмета і більше відповідає його природі. Так, майново-сімейні відносини в силу більших їхніх зв'язків із сімейними відносинами законодавець відніс до сімейного права, а не до цивільного; авторські відносини включені не до трудового, а до цивільного права, оскільки за методом регулювання вони ближчі до цивільного права, ніж до трудового.

Будь-яка класифікація відносна. Із розвитком науки вона уточнюється, доповнюється, замість однієї класифікації створюється нова, більш адекватна дійсності. Кожна класифікація приблизна, вона в огрубілій формі розкриває зв'язки між предметами, що класифікуються.

Природна класифікація при неправильній її побудові може виявитися штучною. Штучною вважається така класифікація, у якій розподіл предметів на класи проведено не за істотною ознакою, а за зовнішньою, другорядною. Така класифікація викривляє взаємозв'язки між предметами та явищами і тому є непридатною для науки й практики.

Прикладом штучної класифікації є класифікація історії людського суспільства, прийнята в історичних науках до марксизму. Ця класифікація поділяє історію людського суспільства на періоди у відповідності до того, які царські династії, окремі царі та імператори панували в ту чи іншу епоху.

Велике значення класифікація має в юридичному законодавстві й правовій науці. Наприклад, завдяки такому способу класифікації, як кодифікація, норми різних галузей права приводяться до стрункої системи і, таким чином, створюються умови для користування законами. Кодифікація правових норм створює можливість не тільки швидко знайти ту чи іншу норму права, a й розкрити за допомогою систематичного тлумачення її зміст.

Кодифікація дає змогу виявити прогалини в праві, неузгодженість і можливі протиріччя між окремими правовими актами.

Важливу роль для судової практики і юридичної науки відіграють такі класифікації, як класифікація юридичних фактів, класифікація доказів, класифікація угод, класифікація слідів тощо.

Використана література

1. Жеребкін В.Є. Логіка. - Х.: Основа, 2003. - 258 с.

2. Івін О.А. Логіка. - К., 1996.

3. Конверський А.Є. Логіка. - К., 1998.

4. Хоменко І.В. Логіка для юристів. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru