Роль рухливих ігор у фізичному розвитку дітей молодшого дошкільного віку

Хід рухливої гри слід спрямувати таким чином, щоб це сприяло розвиткові позитивних якостей, створювало ситуації взаємодопомоги, підсилювало відчуття колективізму. Вихователь проводить виховну роботу, заохочує активних, старанних дітей, хто виконує правила. У паузах між програваннями потрібно робити вказівки, висловлювати пропозиції щодо змін або варіантів продовження гри, залучати також до цього дітей.

Наприкінці гри підбивають підсумки. Спочатку слід відзначити тих, хто правильно виконував правила гри та рухові дії, виявляв спритність, виручав однолітків, умів домовитися і розв`язати конфліктні ситуації. Тих гравців що програли чи не зовсім впорались із завданням необхідно підтримати і мотивувати на перемогу. Та слід пам`ятати, у молодшій групі вихователь дає позитивну оцінку кожному, а виділяє тих, хто впорався найкраще.

Виходячи з цього до вихователя в керівництві грою ставляться певні методичні вимоги, дотримання яких забезпечить успішне її проведення.

Вихователь повинен спрямовувати рухливу гру на виховання у дітей позитивних якостей: дружби, товариської підтримки, чесності, сміливості, витримки.

Для нього вихователь має наполегливо добиватись виконання дітьми в ході гри правил. Наприклад, у грі "Хитра лисиця" є правило: "лисиця" виявляє себе лише після того, як діти тричі спитають: "Хитра лисице, де ти?". При цьому "лисиця" повинна вибігти в центр кола і лише тоді починає ловити інших дітей. Якщо ж така «хитра лисичка» одразу почала квачити дітей, які ще не встигли розбігтися з кола, то звичайно, вона поквачить багатьох з них. Але це буде грубе порушення правил. Одже, вихователь має слідкувати і не допускати таких випадків. Краще повторити правила гри дітям ще раз, або відмітити гравця який грав чесно, хоч у результаті, можливо, зловив менше дітей. Тим самим пояснивши що виконання правил забезпечує позитивну оцінку і є необхідним.

Керівництво грою має сприяти виявленню самостійності й ініціативності її учасників. Для цього вихователь повинен проводити не тільки ігри, які заплановані, а й ті, які бажають грати самі діти. Знайомі дітям ігри, звісно ж, корисні і мають постійно закріплюватись та ускладнюватись. Але коли педагог бачить що гра втратила жвавий інтерес гравців, то саме час внесити в хід гри зміни, узгодивши їх із дітьми. Ще один спосіб зробити гру цікавішою - різноманіття приладдя, спортивного обладнання чи використання музичного супроводу.

Щоб розвивати у дошкільників ініціативу, корисно іноді доручати вибір ведучого їм самим. Наприклад, після того як гру було проведено з тим ведучим, якого призначив вихователь, цій дитині пропонують самій обрати наступного ведучого.

Керівництво вихователя повинно забезпечувати в грі закріплення і вдосконалення рухових навичок у дітей. Не можна назвати таку гру правильною, в якій учасники, захоплюючись емоціональною стороною, не правильно виконують рухи. Наведемо приклади. Наслідуючи в грі "зайчиків", дошкільники повинні підстрибувати на обох ногах одночасно: зображаючи "мисливців", вони роблять повний замах рукою при метанні м'яча, при цьому не виходячи з-за позначену лінію; і т.д.

Дуже важливою стороною керівництва грою є врахування вихователем вікових та індивідуальних особливостей дошкільників. При виборі гри вихователю завжди доводиться теоретично зважувати вплив гри на дітей, підбирати відповідне обладнання, місце проведення чи музичний супровід. Та слід пам`ятати, що у грі не повинно бути надто багато галасу, багато приладдя, а також різких сигналів - усе це стомлює нервову систему дошкільників, особливо молодшого віку.

Також варто врахувати гранично допустиме навантаження для кожної вікової групи. Зміст та правила гри мають бути зрозумілими усім, доступними для виконання і включати в себе закріплення уже знайомих рухів.

Слід згадати про дітей з властивостями, які потребують особливої уваги вихователя: з ослабленим здоров'ям наслідком недавно перенесеної хвороби; або ж з негативними рисами в поведінці себелюбством, бажанням завжди і всюди бути на перших ролях або, навпаки, з боязкістю, невмінням активно діяти в колективі. В таких випадках відповідним повинно бути і керівництво вихователя. Він має стежити за тим, щоб діти з ослабленим здоров'ям рухались менше в грі, або дає їм легше завдання, якщо цього дозволяють правила гри. Сором`язливих і не впевнених дітей педагог поступово залучає до ролі ведучого, але не створюючи при цьому незручностей самій дитині. Доцільно викликати її після того як гра була проведена кілька разів і дитина чітко зрозуміла завдання які стоять перед нею у ролі ведучого. А дітей із егоїстичними рисами характеру навпаки потрібно навчити нести відповідальність не тільки за себе, а й за інших дітей. В такому випадку потрібно зробити їх лідером команди, і визначити їх зобов`язання. Це сприятиме удосконаленню їх лідерських якостей і допоможе наладити дружні відносини із гравцями задля спільної перемоги.

Коли вихователь організовує і проводить гру, він має враховувати такі головні завдання: навчити дітей рухових навичок і вмінь, розвивати у них позитивні риси характеру, виховувати правильну поведінку. Вихователі, які сумлінно ставляться до своєї роботи, добре розуміють, що до рухливих ігор треба готуватись не менше ніж до занять, бо якщо рухливі ігри проводити без ретельної підготовки, то чекати від них позитивних результатів не доведеться і самі діти не отримають потрібного задоволення.

Підготовка вихователя включає три етапи:

? методична підготовка самого себе до рухливої гри;

? підготовку потрібної обстановки і приладдя;

? підготовку до гри дітей.

Розглянемо ці моменти детальніше. До змісту методичної підготовки вихователя входить опрацювання методичної літератури, планування гри, уміння продемонструвати ті рухи, що їх вимагає програма і які вказані у меті гри. Цими рухами вихователь повинен володіти бездоганно.

Вивчення спеціальної літератури озброює вихователя знаннями про правильний підбір, методику проведення ігор і про те, як треба підходити до дітей. Спираючись на ці знання, вихователь планує рухливі ігри для кожної вікової групи тільки на основі "Програмно-методичних вказівок".

Для того щоб правильно розв'язувати завдання фізичного виховання дошкільників, вихователь повинен добре знати вікові особливості своїх вихованців. Неодмінною частиною підготовки вихователя є знання дошкільної педагогіки і спеціальних методик дошкільного виховання.

Зважаючи на підготовленість дітей, умови роботи дитячого садка і клімату даної місцевості, вихователь планує ігри відповідно до принципу послідовності, тобто так щоб завдання кожного разу ускладнювались, але так, щоб у них періодично повторювались і закріплювались усі види рухів. В основному документі планування - календарному плані вихователя плануються ігри окремо для занять гімнастикою і рухливими іграми, для прогулянки та для ранкової гімнастики.

Для занять гімнастикою і рухливими іграми вихователь передбачає в своєму плані як нові, так і вже знайомі ігри; у відповідності з програмним змістом на прогулянку або для ранкової гімнастики в середній і старшій групах здебільшого плануються знайомі ігри. В молодшій групі ж використовуються ігри з рухами, які знайомі дітям з повсякденного життя, а нові ігри вихователь одразу планує для прогулянки.

Вихователь повинен пам'ятати, що однією з найважливіших умов підготовки до гри є врахування підготовленості дітей та вибір дитячого одягу і взуття, відповідно до пори року і стану погоди. Якщо в гру включається складний щодо координації рух, краще розучити його напередодні з дітьми у фізичній вправі. Наприклад, у грі "Передай м'яча" учасники, стоячи в колі, передають товаришеві м'яч певним способом, а саме: той, хто передає, вдержує м'яч між долонями зверху і знизу, а той, хто приймає, бере його так само між долонями, але з боків. Досвід підтверджує, що ця гра проходить краще, якщо рух передавання заздалегідь розучений з вихованцями. Саме попереднє розучування руху і становитиме підготовку дітей до наміченої планом гри.

Перед початком гри вихователь перевіряє, як одягнені діти. Поки ще нереально ставити питання про спеціальний одяг дітей як учасників рухливих ігор. Проте цілком своєчасно рішуче добиватись раціоналізації дитячого одягу. Він має бути таким, щоб не заважав дітям рухатись. Щодо цього велику роль можуть відіграти батьки, і вихователі повинні роз'яснювати батькам, який саме одяг потрібний для дитини в певну пору року. В усякому разі дитячий одяг має бути по змозі полегшений. Так, узимку під час рухливої гри треба запропонувати дітям скинути рукавички і підняти вуха в ушанці, а восени зняти - з шиї шарфик, якщо на пальті або курточці є верхній гудзик. Якщо восени чи весною надворі тепло, не можна допускати, щоб дітей кутали, бо вони, граючись, можуть перегрітись, що в подальшому може призвести до захворювання. Влітку найкращий одяг для ігор бавовняний. Якщо взимку температура повітря в приміщенні становить + 14, +16, то доцільно, щоб учасники гри були одягнені у фланелевий або трикотажний одяг і без шерстяних кофточок. Щодо взуття, то в приміщенні потрібне легке змінне взуття, а на майданчику, залежно від сезону, - звичайне взуття.

Систематичний контроль вихователя за одягом і взуттям дітей у підготовці до гри розвиває у них прагнення самим готуватись до гри.

Велике значення має і психологічна готовність дітей до гри. Психологічна готовність створюється не тільки під час оволодіння рухом, а й у процесі пізнання дітьми навколишнього світу і викликання у них інтересу до гри.

Слід ще сказати, що вихователь, готуючись до проведення гри, повинен подбати про створення в приміщенні чи на майданчику гігієнічної обстановки та про підготовку певного місця і приладдя. Без дотримань цих правил, ефективність рухливої гри в рази зменшується.

Проводити гру в гігієнічній обстановці вкрай важливо, бо коли діти виконують рухи, у них поглиблюється дихання, а отже зростає кількість повітря, яке вони вдихають. Гігієнічність обстановки забезпечується попереднім провітрюванням приміщення та вологим прибиранням його. Майданчик для ігор має бути рівний і добре утрамбований. Щоб улітку чи ранньої осені на майданчику не було пилу, його поливають водою за 1-2 години до виходу дітей на прогулянку. Взимку майданчик регулярно очищають від снігу і злегка посипають піском.

Як у приміщенні, так і на майданчику потрібно мати вільне від будь-яких предметів місце для гри.

У деяких іграх використовують спортивне обладнання і дрібне приладдя дуги, обручі, прапорці, шнурівки, мішечки, шапочки для вовка чи квочки тощо. Вихователь повинен заздалегідь перевірити справність цього приладдя, щоб уникнути непорозумінь під час гри, коли виявиться несправність того чи іншого приладу.

Залучення дітей до підготовки приладдя це чудовий прийом, який дозволяє привернути увагу дітей до наступної гри, викликати бажання грати. У практиці вихователь дає доручення окремим дітям принести певне приладдя або відрахувати потрібну кількість предметів. У деяких іграх кількість спортивного приладдя дорівнює її учасникам

Під час вибору рухливої гри враховуються її місце у режимі дня. Рухливі ігри проводяться на ранковій, денній та вечірній прогулянках.

o Для ранкової гімнастики можна інколи добирати ігри малої рухливості.

o Для фізкультхвилинок добираються ігри середньої рухливості, це можуть бути хороводні ігри, з римованим текстом.

o Для фізкульпауз - ігри малої, середньої та великої рухливості.

На заняттях з фізичної культури рухливі ігри можна використовувати на початку заняття у вступній частині - це ігри, які містять рухові дії для розвитку уваги, організованості та навичок з перешикування. В основній частині - ігри великої рухливості з максимальним навантаженням на дітей з основним рухом, що не був запланованим на занятті. У заключній частині -малорухливі ігри.

Рухливі ігри також широко використовуються для планування фізкультурних свят, розваг, пішохідних походів. І виконують кілька функцій: активізують рухову діяльність; покращують настрій і самопочуття; збагачують враженнями; допомагають організувати дітей.

У ході гри вихователь керує діяльністю всієї групи і окремих дітей. Жвавий інтерес вихователя до гри. що відбивається в його інтонації, у міміці обличчя, передається учасникам гри і викликає у них радісний настрій. Участь вихователя в самій грі залежить від її змісту і підготовленості групи.

В молодшій групі, особливо групі триліток, вихователь бере безпосередню участь у грі, бере на себе роль ведучого, чітко демонструє зміст гри і повторює його кілька разів (через особливості латентного періоду).

Вихователь у процесі гри дає дітям вказівки щодо правильності рухів і дій. Вказівка - це зауваження, що стосується якоїсь однієї сторони рухової діяльності дітей або їх поведінки. Якщо вона дається в ході гри і стосується одного-двох вихованців, то вона повинна мати лаконічний характер. Наприклад, у грі «Вузенькою доріжкою» вихователь помітив що деякі діти наступають за позначені межі: «Артем, Дмитро будьте уважні, ми за лінії не ступаємо».

В паузі між повтореннями гри вказівки можуть мати більш докладний характер і стосуватись кількох дітей чи навіть усієї групи. Скажімо, в паузі гри "Вудочка" вихователь зауважує: "Саша, Вітя та інші діти неправильно граються, вони підходять дуже близько і заважають мені пересувати вудочку, прошу вас трішки відійти і надалі спробуйте підстрибувати на одному місці».

Добиваючись правильності виконання рухів дітьми в іграх, вихователь, не повинен зловживати дуже довгими вказівками про правильність рухів. Не потрібно переривати гру, щоб наполегливо добиватися від декількох дітей правильності руху, тоді як більшість нетерпляче чекає продовження гри. Діти не люблять довго чекати і якщо майже вся група бездіяльна, вони легко втратять інтерес до гри і швидко знайдуть собі іншу справу, тим самим спровокують дезорганізацію дисципліни.

Очевидно, в такому разі потрібно передбачити індивідуальну роботу вихователя з дітьми або спростити саму гру.

Вказівки вихователя під час гри спрямовані і на виконання дітьми правил. Щоб привчити молодших дошкільників виконувати правила гри, вихователь повинен частіше користуватись заохоченнями, похвалою.

Наприклад: «От які у нас спритні зайчики!» Якщо ж малюка спіймали в грі, вихователь одразу ж знову вводить його в гру, кажучи: "Не попадайся більше". Звичайно, в середній і старшій групах ставлять більші вимоги до поведінки вихованців і виконання ними всіх правил.

Природно, що за одну гру не можна навчити всю групу додержувати всіх правил. Привчати до цього слід поступово і систематично, використовуючи прийом нагадування правил або приклад, заохочування, а іноді й вимогу. Ні в якому разі не можна карати дитину за невиконання правил позбавленням її права брати участь у грі. Це віддаляє вихованця від впливу колективу, налаштовує його проти вихователя.

Потрібно врахувати, що діти іноді порушують правила гри через забудькуватість. І тут дуже добре діє прийом, коли в перерві вихователь пропонує комусь з дітей пригадати правило гри. Корисно також запитувати у дітей, чи всі грали чесно. Дошкільники майже завжди підмічають недоліки в додержанні правил. Те, чого вони не помітили, додає вихователь.

У ході гри вихователь стежить за тим, щоб активними були всі діти. Тих, хто добре виконує рухи й додержується правил, треба заохочувати призначенням на роль ведучого. Під час гри вихователь змінює ведучих. Зміна ведучого проводиться залежно від характеру його дій. В іграх з безперервним бігом, наприклад, у "Чаклуні", ведучого слід змінювати кожного разу; в іграх більш спокійних його можна змінювати через два-три рази.

Особливої уваги вихователя потребують діти, які не проявляють достатньої спритності в грі. Помітивши, що деякі з учасників гри починають стомлюватись, вихователь пропонує їм більш спокійні ролі. Інші діти через стан свого здоров'я потребують індивідуального підходу. Таким дітям вихователь може зменшити розмір перешкоди в грі (наприклад, опустити стрічку нижче в грі "Дістань стрічку") та ін.

Закінчуючи гру, вихователь підводить її підсумки. Якщо гра проводиться на заняттях гімнастикою і рухливими іграми, то про її результати вихователь розповідає в загальних підсумках заняття. На прогулянці підсумок гри підводиться періодично, коли є така потреба. В підсумку дається оцінка діяльності всієї групи у вигляді висновку позитивного характеру ("Діти грались добре") та індивідуальні оцінки кожному учасникові гри.

Оцінку гри треба пов'язувати з програмним змістом. Так, у грі "Два морози" з програмним змістом - закріпляти навички бігу з вивертанням, виховувати взаємну виручку - в оцінці потрібно вказати якраз на тих дітей, які ні разу не були "замороженими", а також на тих, що виручали своїх "заморожених" товаришів. Вихователь називає учасників гри, які з помилками виконували рухи або порушували правила гри, поки що не аналізуючи причини у молодшій групі.

Гра на прогулянці закінчується по-різному: пропозицією вихователя дітям погратись самим або погратись з тим приладдям, яке використовувалось у грі. На заняттях гру звичайно завершують організованим переходом до наступних вправ або виходом на прогулянку.

Дітей треба обов'язково залучати до прибирання іграшок та предметів які використовувалися під час гри, це сприяє вихованню у них працелюбності.

У педагогічній практиці існує кілька найбільш характерних і вживаних у дитячих садках прийомів збору дітей для гри. Використання того чи іншого прийому залежить від того, з якими дітьми і в якій частині прогулянки проводиться гра. Вихованців молодшої групи найчастіше збирає для гри сам вихователь, скликаючи їх. У середній і старшій групах, крім цього, застосовують ще інші прийоми. Якщо група менше піддається організації, можна домовитись ще в роздягальні, щоб діти, вийшовши на майданчик, нікуди не розходились і були готові до гри. Проводячи гру в середині прогулянки, вихователь збирає всіх її учасників за допомогою закличок - спеціальних дитячих віршиках, що спонукають до гри. Якщо діти під час прогулянки розходяться по великому майданчику або коли близько майданчика пролягає гомінка вулиця, можна подавати сигнали збору за допомогою дзвоника чи бубна, домовившись про це з вихованцями ще до виходу на прогулянку.

Не рекомендується затягувати збір дітей на гру, щоб у них не охолонув інтерес до неї. Проводити збір треба за 1 - 2 хвилини, не більше. З досвіду стало зрозуміло, що коли систематично проводити рухливі ігри на прогулянці і використовувати ті самі засоби для збору, то діти досить швидко реагують і залюбки приєднуються до гри.

У молодшій групі, поки діти не звикли гратись спільно, можна проводити ігри з неповним складом. Поступово вихователь має добиватися залучення всіх дітей до групової гри. Для цього він застосовує різні прийоми. Наприклад, можна почати гру з неповною групою і уважно стежити за рештою вихованців. Після початку гри вони можуть через деякий короткий час зацікавитись і підійти до тих, хто бере участь у грі. Треба використати цей інтерес і одразу. включити їх у гру, не фіксуючи уваги на їх запізненні.

Малоорганізовану дитину вихователь повинен тримати у полі зору. Коли гра відбувається в колі, може поставити коло себе. Дітям, які не виявляють інтересу, доручається в грі принести якесь приладдя або виконати роль ведучого, та тільки в тому разі, якщо вихователь знає, що дитина справиться з цією роллю добре. Якщо в цьому є хоч найменший сумнів, такого доручення давати не можна.

Зібравши дітей, вихователь розміщає їх на майданчику так, щоб усім було зручно слухати його пояснення гри. Якщо є місця для сидіння, краще, звичайно, дітей посадити, бо від стояння на місці вони швидко стомлюються, починають ворушитись, позирати вбік, а часто і пустувати, не слухаючи пояснень вихователя.

Якщо ігри починаються з кола, доцільно спочатку поставити вихованців у коло, а вже потім роз'ясняти зміст гри. Це можна легко зробити за допомогою гри «Бульбашка». Це допоможе також правильно розмістити дітей і вихователя лицем один до одного, тоді всі учасники добре чутимуть і бачитимуть. Не можна ставати в центр кола, бо тоді частина учасників гри опиниться за спиною вихователя.

Призначення дітей на певні ролі в грі є одним з важливих методичних прийомів підвищення їх активності та виховання у них ініціативи. Тому основним правилом у розподілі ролей є поступове залучення всіх дітей на активні ролі в грі. Ролі розподіляють під час пояснення гри.

Найактивнішою в грі є роль ведучого. Призначаючи ведучим якогось хлопчика чи дівчинку, вихователь зважає на їх індивідуальні якості особливості. Так, якщо гра нова, краще першою призначити на цю роль ту дитину, яка в силу своїх особливостей, краще справиться з роллю ведучого і виконуватиме її так, щоб гра одразу припала всім до вподоби. Це, звичайно, зовсім не значить, що першими ведучими будуть обов'язково найздібніші, найрозумніші із вихованців.

У практиці дістали поширення кілька прийомів призначення ведучих:

1. Призначення ведучого вихователем.

Цінність цього прийому полягає в тому, що він дозволяє регулювати залучення дітей на роль ведучого; його систематично практикують вихователі в усіх вікових групах дитячих садків, особливо у молодшій групі. Проте цей прийом перешкоджає використовувати дитячу самодіяльність у виборі ведучого, тому треба суміщати прийом призначення з іншими прийомами.

2. Призначення ведучого дітьми.

Цей прийом частіше застосовують у середній і старшій групах, і його можна використати в грі, наприклад, так: викликавши дитину, вихователь пропонує їй, щоб вона сама призначила ведучого, або під час зміни, ведучий що був обирає собі наступника.

Прийом цей хороший тим, що навчає дітей самостійно проводити гру. Але вихователь повинен пам'ятати, що іноді той чи інший хлопчик (дівчинка) виходить з мізкувань особистої симпатії і може призначати ведучим свого товариша, а більшість дітей залишатиметься осторонь виконання активних ролей. Тому вихователь повинен регулювати прийом вибору ведучого за допомогою вихованця, певним чином. Для цього він пропонує підняти руки тим дітям, які ще не були ведучими, і дозволяє одному з них обрати ведучого серед цих дітей.

Не рекомендується питати дітей, хто з них хоче бути ведучим, бо всі почнуть галасувати: "Я, я, я'".

Призначити ведучого краще за допомогою лічилочки, тобто добре римованого вірша. Лічилочка допомагає краще організувати дітей для початку гри. Як лічилочку звичайно використовують будь-який добре римований вірш:

Качка з річки йшла,

гурт качок вела:

це - качатко сиве,

це - як жовта слива,

це - брудненький квачик,

це - мґякенький мґячик,

це - як вовни жменька,

це - кривеньке,

це - сніжок побіг...

Скільки ж їх усіх?

За горами, за лісами

Стоїть бочка з пирогами.

Раз, два, три -

То жмурити будеш ти!

У молодшій групі вихователь, застосувавши лічилочку для піднесення інтересу дітей до гри, показує її сам, а в середній і старшій групах самі діти. Але вихователь повинен простежити за тим. щоб діти вимовляли слова злито, разом, не допускаючи скандування по складах.

Призначення ведучого "стрілочкою". Найбільший успіх цей прийом має в іграх молодшої групи. Малюкам дуже подобається, коли вихователь, заплющивши очі, випрямленою рукою, "наче стрілочкою", проводить уздовж дітей і. нарешті, зупиняє її на комусь, хто й буде "котом" або "мишкою".

Розподіл ролей в іграх має на увазі не тільки призначення ведучого, а й залучення дітей на інші ролі в певній грі.

У своїй науково обґрунтованій методиці проведення рухливих ігор педагог А. Бикова пропонує умовно виділити три періоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшого дошкільного віку.

Завдання першого періоду (вересень - жовтень) - привчати малят гратись разом, використовуючи різноманітні іграшки, м'ячі, обручі. Водночас можна починати проводити й колективні ігри, об'єднуючи 10 - 12 дітей.

Ігри добирають прості за змістом і характером рухів. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя, наздогнати м'яч, знайти предмет та ін. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. Її рухи ще не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного - двох повторень вони повністю оволодівають правилами гри.

Наступний період триває з листопада по квітень. Він охоплює пізню осінь, зиму і ранню весну. Завдання вихователя в цей період - підвищити активність дошкільнят, привчати їх пристосовуватися до сезонних явищ.

Тому в цей час добираються ігри, у яких діти можуть рухатись без особливих труднощів навіть у теплому одязі. Це ігри з бігом і ходьбою по всьому майданчику, з катанням м'ячів, кульок, і проводяться вони в приміщенні. Рухливі ігри, що організовує вихователь у цей період, поступово ускладнюються.

У літній період (травень - серпень) легкий одяг дітей і рівень їхньої підготовки дають змогу використовувати різноманітні рухи (підлізання, стрибки, ловіння). Завдання вихователя в цей період - збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички. Уводячи нові ігри, а розучені раніше проводяться в ускладненому варіанті.

Діти цього віку особливо емоційно сприймають образи гри. Тому, стимулюючи правильне виконання рухів, враховується саме ця властивість їхньої психіки. Наприклад, радять пострибати, як зайчики, пройти тихо, як мишка або котик. Нестійка поведінка й швидка збуджуваність дошкільнят потребують від вихователя спокійного, бадьорого тону. Гру треба проводити жваво і весело [2].

Таким чином, підготовка до рухливої гри є не менш важливішою, ніж підготовка до проведення навчальних занять. Вона вміщає в себе планування, підготовку вихователя і дітей, відповідного матеріального забезпечення, знання особливостей вихованців, дотримання санітарно-гігієнічних умов і т.д Важливо також підтримувати у групі атмосферу доброзичливості і гармонії, а психічний і душевний стан самого вихователя повинен відповідати цьому. Потрібно організовувати гру так, аби вона принесла якомога більше користі, і якомога менше травмувань чи нещасних випадків. А дотримання програмового змісту забезпечить всебічний розвиток дитини: як фізичний, так психічний і соціальний розвиток.



ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність основних ідей і положень щодо використання рухливих ігор як засобу фізичного виховання дітей молодшого дошкільного та засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підстави для наступних висновків:

1. Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності. Розвиток рухових якостей дітей має також оздоровче значення.

Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та навичок; ігрових дій; здобування доступних уявлень та знань про користь занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та правила.

Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами рухливих ігор. Заняття рухливими іграми сприяють вихованню у дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині.

Успішне вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку залежить від поєднання різноманітних засобів.

2. Рухлива гра є потребою здорової дитини, дарує їй радість, розвиває здатність усвідомлювати свої дії, сприяє формуванню внутрішнього ставлення до довкілля. Вона дає змогу встановити змістовні опосередковані взаємини в дитячому колективі. Гра не втрачає дидактичного значення і за межами закладу дошкільної освіти, і у сформованій навчальній діяльності, та впливає на розвиток особистості дитини. У грі дитина набуває основні навички спілкування, які необхідні для встановлення контактів зі своїми однолітками.

Рухливі ігри - це емоційно забарвлена рухова діяльність, обмежена правилами. Ігрова діяльність в них характеризується більш чи менш складною взаємодією її учасників та взаємовідносинами між гравцями. В результаті прояву таких взаємовідносин процес ігрової взаємодії приймає різноманітний характер.

Відносини між гравцями в змаганні повинні бути в рамках норм поведінки (правил). Постійна зміна умов викликає необхідність орієнтуватися в них. В зв'язку з цим треба виявляти спостережливість, швидко аналізувати і обдумувати дії.

В рухливих іграх широко використовуються раніше набуті чи засвоєні рухливі уміння. Інколи вони виконуються у звичних ситуаціях, але частіше всього треба змінювати їх у відповідності з умовами. В результаті, з однієї сторони, формується і удосконалюється уміння керувати своїми рухами в змінних умовах чи загальному збудженні. З іншої сторони - удосконалюються засвоєні рухи, а також уміння ними користуватися. Засвоєння нових і складних форм руху в грі проблематичне.

Метою рухливих ігор, починаючи з раннього дитинства, є формування фізично досконалої людини, зміцнення здоров'я та підвищення її працездатності.

3. Максимальний вплив рухливих ігор як засобу гармонійного розвитку особистості в дошкільній освіті залежить від оптимально створених педагогічних умов їх проведення, серед яких можна відзначити:

? систематичність проведення упродовж дня;

? оптимальне поєднання прийомів і методів педагогічного керівництва грою в її підготовчій, основній і заключній частинах;

? використання педагогічних методів, адекватних значенню кожного з етапів керівництва грою для гармонійного розвитку особистості дошкільника.

Безперечно, гра має значні резерви для соціалізації дитини, що теорією та традиційною методикою ще недостатньо враховується.

Розвиваючий вплив рухливих і спортивних ігор визначає їхнє важливе місце в системі форм фізичного виховання і в режимі дня молодших дошкільників. Життєдіяльність дитини цього віку та її ігри - нероздільні.

4. Вихователь підбирає ігри відповідно до мети, яку поставив формування певних рухових навичок, виховання витримки, сміливості, організованості. Визначення й конкретизація загальної мети запобігають випадковості у доборі ігор. Одна й та сама мета може ставитися в різних іграх.

Успіх гри значною мірою визначається правильною організацією дітей. Перед тим як пояснювати нову гру, слід повторити з дітьми найскладніші для них рухи. Важливий момент у керівництві грою - дозування рухів, особливо в іграх з бігом, лазінням, стрибками.

Отже, успішне вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку залежить від поєднання різноманітних засобів, які розподіляються на види: фізичні вправи, гігієнічні фактори та рухливі ігри, які важливим засобом фізичного виховання.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А.М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук.; Авт. кол-в: / Богуш А.М. (нова редакція) Київ. - 2012.

2. Богдан Т. К. Д. Ушинський про значення природи у вихованні і навчанні дітей дошкільного віку. Вісник Чернігів. нац. пед. ун-ту. Серія : Пед. Науки Чернігів. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка; гол. ред. М. О. Носко. Чернігів : ЧНПУ, 2013. Вип. 110. С. 31-33., c. 16-20

3. Вільчковський Е.С, О.І. Куро «Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку»; Навчальний посібник 2-ге видання, перероблене та доповнене; Суми «Університетська книга» 2004

4. Вільчковський Е.С, Денисенко Н. Організація рухового режиму дітей у дошкільних навчальних закладах : навч.-метод. посіб. Тернопіль : Мандрівець, 2008. 128с , С. 54-58

5. Волкова С. Фізичне виховання дітей 5-7 років у спортивно-оздоровчих установах Сполучених Штатів Америки Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. 2011. № 1. С. 21-23., С. 24-31

6. Гаращенко Л. Огляд сучасних тенденцій у сфері фізичного виховання дітей дошкільного віку. Вісник Глухнівського національного педагогічного університету ім. Олександра Довженка. Сер. : Педагогічні науки. 2015. № 29. С.72-75.

7. «Дитина»: Освітня програма для дітей від 2 до 7 років; кер. проекту Огнев`юк В. О., наук. ред. Бєлєнька Г. В., Половіна О. А., авт. кол. Богініч О. Л., Коваленко О. В., Машовець М. А. та ін. Університет ім. Бориса Грінченка; Лист МОН від 09.11.2015 № 1/11-16163

8. Дошкільне тіловиховання «Вплив рухової активності на здоров`я дитини дошкільного віку авт.-упоряд. Л.Калуська, З.Калуський, М.Гуменюк. Тернопіль : Мандрівець. 2008. С.186, С.169-170.

9. Кенеман А.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста/ А.В. Кенеман, Д.В. Хухлаева. - М.: Просвещение, 1985.

10. Комісарик М.І. Теорія та методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. Книги - XXI. 2013. -C.484.

11. Лєсгафт П.Ф. Собр. пед. соч. - М., 1953. - Т. 4. - С. 270

12. Микола Єфименко. Нездорові школярі: час змінити методики // «Учитель початкової школи» №7, 2015 - C.3-5

13. Микола Єфименко. Рух - це життя // «Дошкільне виховання» №7 2014р C.26-30

14. Макаренко А.С. Твори. - К.: Радянська школа, 1954. - Т.4. - С.366-396 2 Руководство по физическому образованию детей школьного возраста //

15. Т.І. Поніманська «Дошкільна педагогіка»: Академвидав, Київ 2004, С.165-184

16. «Українське дошкілля»: Програма розвитку дитини дошкільного віку; Білан О. І, Возна Л. М., Максименко О. Л. та ін.; «Мандрівець»; Лист МОН від 23.05.2017 № 1/11-4988



Додаток

Перелік рухливих ігор для дітей молодшого дошкільного віку

Рухлива гра «Переступи через палицю»

Мета: привчати дітей під час ходьби не човгати ногами, піднімати їх вище. Розвивати вміння переступати через предмети, які трапляються на шляху.

Хід гри: покласти на підлогу посеред кімнати паралельно дві палиці на відстані 80-100 см. Попереду палиць з іншого боку кімнати поставити стілець і на сидіння покласти прапорець.

Дитина стає у 2-3 кроках від палиць обличчям до них. За вказівкою дорослого вона йде по першій палиці, переступає через неї, потім переступає через другу палицю, іде до стільця, бере прапорець, піднімає його вгору і рухає ним. Порухавши, кладе прапорець і повертається на своє місце. Завдання виконує наступна дитина.

Вказівки до проведення: якщо діти швидко і впевнено виконуватимуть вправу, можна її ускладнити: покласти на підлогу паралельно 4-6 палиць або кілька обручів і запропонувати дітям переступати через них.

Рухлива гра «Пташки в гніздечку»

Мета: вчити дітей ходити і бігати врозсип, не наштовхуючись один на одного; привчати їх швидко діяти за сигналом вихователя, допомагати одні іншим.

Хід гри: діти сидять на стільчиках, розставлених в кутках кімнати. Це - гніздечка. За сигналом ведучого всі пташки вилітають на середину кімнати, розлітаються в різні боки, присідають, розшукуючи корм, знову літають, розмахуючи руками-крилами. За сигналом «Пташки, в гніздечка!» діти повертаються на свої місця.

Вказівки до проведення: вихователь стежить за тим, щоб діти-пташки діяли за сигналом: летіли від гніздечка щонайдалі й поверталися тільки до свого гніздечка.

Для гніздечок можна використовувати великі обручі, покладені на підлогу. Це можуть бути і кола, накреслені на землі, в яких діти присідають навпочіпки.

Вихователь вчить дітей бути уважними під час бігу. Діти привчаються поступатися місцем тим, хто біжить назустріч, щоб не зіштовхнутися; акуратно вистрибувати з гніздечок (обручів), контролювати власні рухи, враховуючи загальний темп гри.

Ігри на розвиток бігу

Рухлива гра «Доженіть мене»

Мета: навчати дітей бігати в одному напрямку, слухати сигнал вихователя і починати рухи за сигналом.

Хід гри: діти сидять на стільцях чи на лаві з одного боку кімнати чи майданчика. „Дожени мене”, - каже вихователь і біжить на протилежний бік. Діти біжать за ним, прагнуть піймати педагога. Вихователь зупиняється, коли діти підбігають, каже: „Тікайте, тікайте, наздожену”. Діти бігом повертаються на свої місця.

Вказівки до проведення: спочатку гру доцільно проводити з 4-6 дітьми, збільшуючи кількість до 10-12 дітей. Вихователь повинен не дуже швидко бігти, щоб діти наздогнали його. Коли малюки зайняли місце на стільцях, їх варто похвалити, відзначити, як добре вони бігають.

Рухлива гра «Пташки і пташенята»

Мета гри: Розвивати у дітей вміння виконувати рухи за сигналом вихователя, запам'ятовувати своє місце, вправлятись з бігу в різних напрямках, не зачіпаючи один одного.

Опис: Діти поділяються на 3-4 групи з 5-6 чоловік, кожна група має свій будиночок - гніздо. Діти зображують пташенят. У кожній групі є пташка - мати. За словами вихователя «Полетіли!» - пташенята вилітають з гнізда. Літають біля будинку, помахуючи руками - крилами. Пташки - матері відлітають геть, за їжею. За словами вихователя «Додому!» - пташки - матері повертаються і звуть пташенят додому. У гнізді пташенята сідають у коло і пташка - мати годує їх уявними черв'ячками.

Правила:

1. Пташки та пташенята вилітають за словом вихователя «Полетіли!».

2. Пташенята повертаються додому за покликом пташки - матері.

3. Пташки - матері повертаються додому за словом вихователя «Додому!».

Варіанти: Запропонувати пташкам злітати на височину. У кожної пташки свій колір будиночка - гнізда. Можна змінювати будиночки місцями.

Ігри на розвиток повзання

Рухлива гра «Доповзи до брязкальця»

Мета: удосконалювати в дітей навички повзання, зацікавлювати дітей виконанням руху.

Хід гри: діти сидять на стільчиках, поставлених уздовж стіни чи майданчика. Перед дітьми, на відстані близько 4-х метрів від них, на підлозі лежить брязкальце. Вихователь викликає дитину, пропонує їй навколішках доповзти до брязкальця, взяти його, встати і поторохтіти. Потім брязкальце покласти на підлогу і повернутися назад. Завдання виконують почергово.

Вказівки до проведення: у грі можуть брати участь одночасно кілька дітей, тоді готується і кілька брязкалець. Завдання викликає в дитини прагнення швидко доповзти до мети. В такому випадку часто знижується якість виконання. Тому вихователю необхідно звернути увагу не на швидкість, а на якість.

Діти, які сидять на стільцях, перед початком гри хором промовляють: „Раз, два, три - повзи!” - і радісно плескають в долоні, коли дитина закінчила вправу. Таким чином, уся група активно спостерігає за ходом гри. Повзання відбувається у зігнутому положенні тіла.

Після цього бажано провести вправу на випрямлення, наприклад, покласти м'яч в сітку, підвішену на рівні зросту дитини, накинути кільце на палицю, яку тримає вихователь.

Рухлива гра «Будь обережним»

Мета: вправляти дітей у повзанні по обмеженій і припіднятій над підлогою поверхні. Виховувати сміливість.

Хід гри: діти сидять на стільцях, поставлених уздовж гімнастичної лави. За вказівкою дорослого вони підходять по одному до кінця лави, стають на неї, спираючись на руки і коліна і проповзаючи до кінця лави, тримаючись за краї. На кінці лави дитина встає і сходить з неї.

Вказівки до проведення: вихователь притримує дитину. Вправу можна виконувати і на похилій дошці, покладеній на підлогу, вгору й униз.

Ігри з м`ячем

Рухлива гра «М'яч у колі»

Мета: удосконалювати навички відштовхування м'яча під час котіння.

Хід гри: діти сідають в коло і котять м'яч один одному.

Вказівки до проведення: дорослий стоїть поза колом і підказує, кому котити м'яч, пояснює, що м'яч потрібно відштовхувати двома руками, підказує, як краще це зробити, подає м'яч, якщо він викотився з кола.

Рухлива гра «Лови м'яч»

Мета: навчити дітей кидати м'яч у певному напрямку і ловити м'яч у повітрі.

Хід гри: діти стають у коло. Вихователь з великим м'ячем у руках (діаметр 18-20 см) стоїть у центрі й каже: «Іро, лови м'яч!». Потім кидає його дівчинці. Та ловить і кидає назад.

Вказівки до проведення: вихователь стежить, щоб діти енергійно кидали м'яч двома руками знизу, а ловили його, злегка витягуючи руки вперед і хапаючи м'яч кистями, не притискаючи до грудей.

Ігри для розвитку стрибків

«Котик»

Мета: вчити дітей виконувати рухи згідно зі словами; закріплювати вміння імітувати повадки тварини, підстрибувати на місці.

Хід гри: котик в середині кола ходить, імітуючи рухи. Роль кота спочатку виконує вихователь. Діти виконують рухи згідно зі словами.

Ходить котик по кімнаті, в нього тапочки на ваті.

Позіхав байдуже, спати хоче дуже.

Скочив котик на подушку, водить лапкою по вушку,

Вигинає спинку, лапки на годинку,

А тим часом миші сходу по кімнаті роблять шкоду:

Брязкальцями брязкають, киці спати не дають.

Як підскочив кіт у гору, повтікали миші в нору

Та сюди, та туди, повтікали від біди.

«Зайці на галявинці»

Мета: вчити дітей діяти за сигналом, привчати їх орієнтуватися в просторі, вчити дітей стрибати на двох ногах, бігати до визначеного об'єкта, розвивати спритність.

Хід гри : у кімнаті або на ділянці виділяється галявинка. На слова вихователя: «На полянці в лісі зайчики збирались» - діти ідуть на галявинку. Вихователь виразно промовляє, а діти імітують рухи:

Зайчику, пострибай, веселіше пострибай,

лапками помахай, на травичку (сніжок) впади,

відпочинь і полежи. Відпочив?

Тепер стрибни, й до ялиночки біжи

і назад мерщій скачи.

Вказівки до проведення: найкраще гру проводити в природних умовах, коли діти падають у справжню траву або сніг.

Размещено на Allbest.ru