Вади зору у дітей як предмет корекційної роботи педагогів

Мета: з'ясувати основні види реабілітації у забезпеченні соціального функціонування незрячих дітей на прикладі Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1.

Для розкриття мети потрібно виконати перелік завдань:

1) вивчити основні потреби незрячих дітей;

2) виявити суттєві проблеми незрячих дітей;

3) дізнатись основні категорії дітей які навчаються у закладі;

4) визначити чи повною мірою застосовується реабілітація;

Об'єкт: експерти Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1, зокрема директор закладу.

Предмет: визначити місце соціальної реабілітації як напрямку соціально - педагогічної діяльності при роботі з незрячими дітьми у Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1.

Для отримання повної інформації про застосування реабілітації як напрямку соціально - педагогічної діяльності та її види, ми використали експертне опитування як метод дослідження (Додаток A).

Цей метод збору інформації передбачає певну кількість блоків з переліком запитань, що допоможуть зібрати потрібну інформацію для дослідження. Основною вимогою опитування це ставити питання, що цікавлять інтерв'юєра, але так щоб вони плавно переходили одне в одне.

Експертне опитування серед працівників школи-інтернату було проведене 02.03.2015 року. В ньому взяло участь двоє осіб. Вік респондентів 38 та 52 років.

2.2.2 Інтерпретація результатів дослідження

Аналіз опитування працівників Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1.

Наше інтерв'ю можна розділити на три блоки:

1.Дослідження особливостей діяльності Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1.

2. Дослідження особливостей функціонування незрячих дітей у Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1, а також основних потреб та проблем цих дітей;

3. Дослідження застосування реабілітації як напрямку соціально - педагогічної діяльності у Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1.

Кожен з них містить свої специфічні запитання, що дозволяють розкрити зміст блоків, та зробити загальний висновок дослідження.

Перший блок запитань стосується самої школи, її структури та особливостей функціонування. Працівники розповіли, що шкода була створена дуже давно, тому має дуже цікаву історію. Заразом вона функціонує як державна загальноосвітня школа для незрячих дітей. У школі викладають як загальноосвітні предмети так і спеціальні корекційного характеру. Директор школи зауважила, що дана школа обслуговує дітей всій Кіровоградської області та ближніх областей. Обоє опитаних розповіли про погане фінансування з боку держави. Основною метою вищезгаданої школи є навчання дітей та допомога у адаптації до звичайного життя, як зазначила психолог і отримання освіти всіма без винятку дітьми, на думання, директора школи. Опитані зазначили, що школа співпрацює з організаціями, котрі допомагають у фінансуванні, але не ведеться співпраці з організаціями, які займаються питаннями незрячих дітей, оскільки їх, як зауважила директор, майже немає.

Другий блок питань дозволив опитати про потреби, проблеми та соціальне функціонування учнів школи. Важливо зазначити, що при відповіді директора школи, на запитання другого блоку, зокрема і інших питань, вона намагались наголосити, що незрячі діти такі ж діти як і інші. Відчувалось дуже позитивне ставлення до дітей. Багато запитань стосувались поведінки дітей, зокрема на початку навчання. Було зазначено, що спершу діти переживають, але пізніше легко адаптовуються, зокрема директор згадувала, що старшокласники не хочуть покидати школу. На питання про особливості поведінки, психолог зауважила недовірливість дітей на початку, директор знову підмітила, що вони ведуть себе так як і звичайні діти. Серед основних потреб були виділені такі: потреба у теплому ставленні з боку інших, увага держави до цих дітей, потреба у оволодінні специфічними знаннями, спілкування з іншими. Основні проблеми при опитуванні визначили такі: погана пристосованість до життя, але директор вказала, що саме школа дозволяє розв'язати цю проблему, неналежне облаштування державою умов життя (вулиця, робота), неорганізоване дозвілля.

Особливу увагу приділили питанню ставлення до незрячих дітей. Опитані не відмітили негативного ставлення з боку інших. Зокрема, директор зауважила, що в основному до дітей ставляться зі співчуттям, але саме у стінах школи вони відчувають себе захищеними. Психолог відзначила, що у дітях потрібно формувати активне ставлення до себе як до повноцінного члена суспільства, тоді і думка інших зміниться.

Досліджуючи третій блок питань, акцент робився на застосуванні реабілітації як напрямку соціально-педагогічної діяльності. У процесі опитування було виявлено, що програма навчання дітей складається з загальних предметів та корекційно-розвиткових занять. Це заняття із соціально-побутового орієнтування, орієнтування у просторі, розвиток мовлення, лікувальна фізкультура, масаж. Всього у школі працює 53 спеціалісти, серед них 12 дефектологів, психолог, логопед, лікарі, бібліотекар. Важливим було дослідити саме місце реабілітації. Нажаль, директор відповіла, що заняття корекційного спрямування, а серед видів реабілітації зазначила лише медичну. Це свідчить, про недостатній рівень розвитку дитини, адже такі важливі види реабілітації як соціальна, що сприяє інтеграції дитини у суспільство не використовуються. Навіть сама директор зауважила, що діти формують своє оточення лише з незрячими дітьми і тільки там почувають себе у безпеці, але залишається проблема яким чином незряча дитина буде жити після школи і чи зможе повноцінно функціонувати надалі. Ще однією проблемою залишається нечисельна кількість не лише таких загальноосвітніх шкіл, але і інших осередків де б якісно надавали послуги незрячим і слабозорим дітям.

Отже, у третьому розділі, який має практичних характер, було досліджено місце реабілітації як напрямку соціально-педагогічної діяльності у Світловодської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІІ ступенів №1.

Для цього ми обрали метод експертного опитування. Ми опитали двох експертів, директора та психолога школи. У процесі дослідження були виявлені основні проблеми, потреби, а також застосування реабілітації у даному закладі.



2.3 Організація корекційно-компенсаторної роботи тифлопедагога

Проведення корекційних занять по розвитку зорового сприйняття, орієнтуванню в просторі, виправленню недоліків мовного розвитку та суспільно-побутовому орієнтуванню здійснюється з урахуванням особливостей розвитку дітей, що мають зорові вади.

Корекційні заняття проводяться дефектологом відповідно до навчального плану і програми в формі індивідуальних та підгрупових занять.

Нижче подані типи, основні принципи побудови та проведення корекційних занять тифлопедагога.

І. ТИПИ КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ.

Формування предметних уявлень (ФПУ) На занятті тифлопедагог знайомить дітей з об'єктом, його основними ознаками.

Формування сенсорних еталонів (ФСЕ) Діти більш поглиблено знайомляться з основними ознаками предмета. Особлива увага приділяється формі, величині та кольору.

Орієнтування в просторі (ОВП) На занятті формуються уміння дітей орієнтуватися у малому та великому просторі.

Сприйняття сюжетного зображення (ССЗ) Діти вчаться послідовно розглядати сюжетне зображення, виділяти головне і другорядне. Формується уміння послідовного опису зображеного на картині.

Сприйняття глибини простору (СГП) На занятті формуються різні способи сприйняття глибини простору (перспектива, перекриття, віддалення). Розвивається бінокулярний зір.

Сприйняття мімічних та пантомімічних дій (СМПД) Діти знайомляться з мімікою та позою людини. Вчаться розрізняти настрої та відображати їх за допомогою виразу обличчя та рухів.

Узагальнююче заняття (УЗ) На занятті закріплюються та узагальнюються всі отримані дітьми знання по темі, що вивчається. В процесі заняття можливе використання елементів всіх типів занять.

Виправлення мовних дефектів (ВМД) Логопедичні заняття, що проводяться для розвитку фонематичного слуху дітей, формування правильної звуковимови, зв'язного мовлення та усунення мовних дефектів у дітей.

Формування предметно-практичних дій (ФППД) На заняттях формуються предметно-практичні уміння та навички дітей

Індивідуальне заняття (ІЗ) Проводиться для корекції загального розвитку та зорових функцій дитини.

Розпочинати вивчення лексичної теми рекомендовано на заняттях типу ФПУ (два-чотири об'єкти вивчення), далі розширити отримані знання на заняттях по ФСЕ, та ОВП і закріпити на УЗ . У випадку вивчення великої кількості об'єктів в межах однієї лексичної теми, рекомендовано провести кілька комбінованих занять типу ФПУ з елементами ФСЕ та ОВП (вивчаючи одночасно не більше трьох-чотирьох об'єктів). Завершити вивчення лексичної теми рекомендовано на заняттях типу ССЗ або СГП, використовуючи отримані дітьми знання по темі, що вивчається.

Заняття типу СМПД проводиться при вивченні теми "Міміка і поза", а також на занятті ССЗ для кращого сприйняття емоційного настрою зображених на картині персонажів.

Заняття типу ВМД може проводитися окремо, або як компонент заняття по ССЗ.

Заняття типу ФППД проводяться з дітьми ясельного та молодшого дошкільного віку.

Індивідуальні заняття проводяться щоденно з дітьми, які потребують додаткових вправ для засвоєння, або корекції умінь, навичок, зорових функцій, мовних дефектів та інших відхилень у загальному розвитку.

Нижче наведені схеми деяких типів занять (етапи):

ФПУ Називання.

Сприйняття об'єкта в цілому.

Виділення частин.

Виділення ознак.

Узагальнення в поняття.

Класифікація, диференціація.

Розвиток зорових функцій.

ФСЕ Впізнавання і називання.

Закріплення основних ознак (частини тіла, призначення).

Робота з формою.

Робота з величиною.

Робота з кольором.

Розвиток зорових функцій згідно теми з елементами сенсорики.

ОВП Впізнавання і називання.

Орієнтування в малому просторі.

Орієнтування в великому просторі.

Орієнтування по карті-схемі.

Орієнтування по клітинці.

Розвиток зорових функцій з елементами орієнтування.

ССЗ Загальне сприйняття всієї картини (обведи очима всю картину).

Детальне розглядання:

а) що знаходиться на І, ІІ, ІІІ планах;

б) дійові особи (про кого ця картина?);

в) місце розташування персонажів (хто де знаходиться? Як взнав?);

г) час дії (в яку пору дня, року це відбувається? Як дізнався?);

д) визначення самої дії (що сталося? Чому так думаєш?);

настрої, жести, пози та інші ознаки.

Відтворення розглянутого (робота над послідовним описом або пам'яттю, увагою; мімікою, позою; сенсорикою, орієнтуванням з елементами розвитку зорових функцій.

СМПД Виявлення рівня.

Знайомство з емоційними настроями та їх проявами.

Навчання правильному розумінню міміки, жесту, пози:

а) на рівні сприйняття;

б) імітація, моделювання;

в) використання сформованих умінь та прийомів на навчальному матеріалі або в грі;

г) використання прийомів та умінь в спілкуванні з іншими людьми.

Рекомендації по побудові корекційних занять.

Починати заняття необхідно із зорової гімнастики на розслаблення. А також звернути увагу на поставу дітей (положення ніг, рук, голови, спини).

Будувати заняття потрібно поступво ускладнюючи завдання (від простого до складного).

Чергувати завдання так, щоб діти спрямовували погляд то в далину, то на близьку відстань (1 демонстраційне завдання, 1 індивідуальне; або 1 демонстраційне і 2 індивідуальних).

Закінчувати заняття бажано роботою на розвиток дрібної моторики та зорових функцій (ціле з частини, малювання по крапках, по пересічному контуру, обводки, трафарети, розфарбовування і т.д. ).

Після першої половини заняття необхідно провести фізкультхвилинку (бажано по темі, що вивчається) та зорову гімнастику.

Кількість завдань на колекційному занятті залежить від віку дітей:

молодша група - 3 - 4 завдання (10 - 15 хв.)

середня група - 4 - 5 завдань (15 - 20 хв.)

старша група - 5 - 6 завдань (20 - 25 хв.)

підготовча група - 6 - 7 завдань (25 - 30 хв.).

В кінці заняття необхідно провести підсумок (що сподобалось дітям), та оцінити діяльність дітей у старших групах (хто як працював).

Рекомендації по обладнанню та проведенню корекційних занять.

Обладнання та освітлення кабінету дефектолога:

а) при обладнанні кабінету тифлопедагога особливу увагу слід звернути на розміщення робочих місць дітей. Робоче місце с/з дитини має бути розташоване на відстані 0,5 - 0,7 м. від вікна та 1,0-1,5 м. від дошки.

б) Крім природного освітлення робочих місць, необхідно використовувати також штучне освітлення:

- для приміщень - люмінесцентні лампи типу "біле" світло (ЛБ), або лампи "денного" світла (ЛЕ) - не менше 500 люкс.

- для дошки (фланелеграфа) - додаткове освітлення зверху лампою ЛЕ у вертикальній площині 500 люкс. Спеціальний козирок повинен спрямовувати світло вниз, на поверхню демонстраційного фланелеграфу.

в) На кожному робочому місці дитини повинен бути індивідуальний фланелеграф з контрастним фоном (темний фон рекомендується дітям з міопією, особливо високого ступеню; світлий фон рекомендується дітям з атрофією зорового нерва), розміром 20 х 30 см.

Крім того, дітям зі збіжною косоокістю необхідно мати на занятті фланелеграф з підставкою (вертикальне положення).

Для демонстраційної роботи використовують великий (70 ч 100 см) фланелеграф з контрастними фонами, що встановлюється на рівні очей дітей.

Принципи розміщення дітей на підгрупових заняттях:

а) Кількість дітей на підгруповому занятті не повинна перевищувати чотирьох чоловік.

б) Для корекційних занять формуються підгрупи, згідно з висновками ППО, по рівням розвитку:

І (високий) рівень,

ІІ (середній) рівень,

ІІІ (низький) рівень.

в) Бажано, щоб в підгрупу входило троє дітей з середнім ступенем зорового дефекту і одна дитина з важкою формою зорового дефекту.

Це полегшить роботу тифлопедагога при виготовленні індивідуальних посібників (3 комплекти мінімального розміру і один комплект - максимального).

г) При розміщенні дітей за столами необхідно звертати увагу на діагноз і гостроту зору, а також корекцію та оклюзію (наприклад: якщо у дитини збіжна косоокість і амбліопія правого ока (ОД), гострота зору 0.2, оклюзія лівого ока (OS), то такій дитині рекомендована 1-а парта, ліва сторона, що виключить можливість посилення дефекту, до того ж буде забезпечена корекція косоокості).

Обладнання робочих місць для проведення заняття та основні вимоги до його проведення:

а) Всі індивідуальні посібники потрібно розкласти на дитячих столах (у верхній частині) у порядку їх використання (зліва направо), зворотною стороною догори, щоб не відволікати уваги дітей передчасно. Фішки, дрібний роздатковий матеріал вкладається у індивідуальні коробочки з кришками, або у конверти.

б) При використанні індивідуальних посібників дітьми, дефектолог повинен давати чіткі установки (звідки взяти посібник, куди покласти, як з ним працювати). Вже використані посібники діти акуратно складають і повертають на попереднє місце. Все це забезпечить порядок на робочих місцях дітей та чітке виконання завдань.

в) Щоб не створювати додаткового коливання погляду та не порушувати зорової уваги, всі відповіді на питання тифлопедагога діти дають, сидячи за столом (не встають). Крім випадків показу, або розповіді біля демонстраційного фланелеграфу.

г) Неприпустимо проводити демонстрацію об'єкта, тримаючи його у руках. Це викликає малопомітне тремтіння об'єкту, що спричиняє втомлюваність очей у дітей. Тому всі демонстраційні та індивідуальні об'єкти повинні бути фіксованими на великому або індивідуальних фланелеграфах.

д) При демонстраційному та індивідуальному показі дефектолог і діти обов'язково повинні використовувати указки.

є) Під час заняття тифлопедагог повинен знаходитися з правого боку демонстраційного фланелеграфу (при поясненні, показі). Дефектолог може стояти, якщо у підгрупі займаються діти зі збіжною косоокістю, або сидіти, якщо діти мають розбіжну косоокість.

ж) Одяг тифлопедагога має бути спокійних тонів. Неприпустимо проводити заняття в одязі червоного або оранжевого кольору, це спровокує несвідоме відволікання зорової уваги, і як наслідок - порушить все сприйняття.

Основні вимоги до спеціальних наочних посібників.

Посібники, що їх використовує вчитель-дефектолог, мають відповідати педагогічним, лікувально-корекційним та гігієнічним вимогам.

Ілюстраційний матеріал повинен бути максимально наближеним до реальності. Неприпустимо використовувати стилізовані зображення.

Таблиця 1. Розмір індивідуальних посібників залежить від гостроти зору дітей та діагнозу при амбліопії

Ступінь амбліопії	Гострота зору	Розмір окремих деталей	Загальний розмір об'єкту
Висока	0,1 і нижча	0,5-1,0 см.	3-4 см.
Середня	0,2-0,3	0,2-0,3 см	2-2,5 см.
Низька	0,4 і вища	0,1-0,05 см.	0,5-1,5 см.

Таблиця 2. Розмір індивідуальних посібників залежить від гостроти зору дітей та діагнозу при міопії

Ступінь амбліопії	Гострота зору	Розмір окремих деталей	Загальний розмір об'єкту
Висока	0,01-0,4	0,7-1,0 см	3-4 см
Середня	0,4-0,7	0,5-0,7 см	1,5-2,5 см
Низька	0,7-0,9	0,1-0,4 см	0,5-1,0 см

Посібники повинні мати чіткі форми, контур, достатню насиченість кольорів та правильне їх поєднання:

а) бажано уникати поєднання червоного і зеленого; синього та зеленого. В окремих випадках, коли цього уникнути неможливо (квіти: пролісок, тюльпан), необхідно використати контрастні відтінки ( темний - світлий), та чіткий контур, що буде відділяти ці кольори.

б) оптимальне поєднання кольорів при амбліопії: червоний - жовтий; при міопії: синій - білий, жовтий - чорний, зелений - білий.

Демонстраційні посібники повинні мати оптимальний для сприйняття розмір - 8 х 12 см.

Контур, що в посібниках повинен відділяти окремі деталі та окреслювати весь об'єкт, теж змінюється в залежності від діагнозу:

а) при міопії та амбліопії високого ступеню контур повинен бути чітким, насиченим, контрастним;

б) при амбліопії середнього ступеню контур може бути менш вираженим і вужчим;

в) при амбліопії низького ступеню деталі об'єкту можуть взагалі не відділятися контуром.

Для дітей з міопією та високим ступенем амбліопії не дозволяється використовувати посібники з блискучою поверхнею.

Висновки

На теперішній час процес соціалізації є предметом дослідження фахівців багатьох галузей наукового знання. Психологи, філософи, соціологи, педагоги, соціальні психологи розкривають різні аспекти цього процесу, досліджують механізми, етапи та стадії, фактори соціалізації. Особливо актуальна і в теоретичному, і в практичному відношенні проблема соціалізації дітей, підлітків та дорослих з порушеннями зору.

У нашій країні, як і в усьому світі, простежується тенденція зростання кількості дітей-інвалідів зору. Показник інвалідності дітей (018 років) внаслідок захворювань органа зору та придаткового апарату по Україні в 2014р. склав абсолютне число 10553 на 10 тис. д / населення.

Перші спроби створення і реалізації програм профілактики сліпоти відносяться до 1882 р., коли у Великобританії вперше була заснована Лондонська спілка з профілактики сліпоти. Члени спілки вивчали причини виникнення сліпоти та можливості боротьби з нею.

У 1929 р. в Гаазі була заснована перша в історії Міжнародна асоціація з профілактики сліпоти, до складу якої увійшли представники 29 країн Європи, США, яка в 1956р. почала реалізовувати всесвітні програми боротьби зі сліпотою.

У 1999 р. в Китаї пройшла шоста генеральна асамблея Міжнародного агентства з попередження сліпоти. Найбільшу увагу було приділено проблемам сліпоти, яку можна попередити і впровадження розпочатої в лютому 1999р. Всесвітньої програми «Зір -2020, право на зір». На асамблеї були представлені різні проекти реалізації програм і визначені ключові вимоги для викорінення цього виду сліпоти до 2020р.

У 2004 р. в Україні почалася реалізація програми «Зір - 2020, право на зір». Пріоритетне завдання якої - боротьба з дитячою сліпотою, якої можна уникнути.

В умовах економічної нестабільності, кризового стану практично всіх складових гуманітарної сфери, початкового етапу правової стабілізації інваліди виявилися найбільш незахищеною категорією населення.

Інвалідність у дітей означає суттєве обмеження життєдіяльності, вона сприяє соціальній дезадаптації, яка обумовлена порушеннями у розвитку, труднощами у самообслугованні, спілкуванні, придбанні професійних навиків. Засвоєння дітьми-інвалідами соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відношень потребує від суспільства певних додаткових заходів, засобів та зусиль (це можуть бути спеціальні програми, центри по реабілітації, учбові заклади тощо). Розробка цих заходів повинна базуватися на знанні закономірностей, задач, сутності процесу соціалізації.

Організація навчально-реабілітаційного процесу в закладах нового типу передбачає внутрішню інтеграцію та соціальну адаптацію дітей з різними особливостями психофізичного розвитку.

Основна стратегічна мета навчально-виховного процесу та психологічного супроводу дітей в умовах навчально-реабілітаційного центру - це соціально-психологічна адаптація та інтеграція інвалідів по зору в середовище здорових однолітків, а в подальшому - систему вищої школи.

Система реабілітації дітей-інвалідів, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, має забезпечити комплексність і неперервність медичної, психолого-педагогічної, трудової, фізичної, соціальної реабілітації для створення оптимальних умов їхнього фізичного, психічного, інтелектуального розвитку.

Зокрема, педагогічна реабілітація передбачає запровадження комплексу заходів (у т. ч. відповідних форм, методів, змісту навчання), що створюють передумову для оволодіння дітьми з особливими освітніми потребами системою знань, умінь і навичок, застосування яких сприяє подальшому розвитку особистості: підвищення освітнього, кваліфікаційного рівня, здатність до самостійної трудової діяльності, організації побуту, адекватного планування самостійного життя.

Соціально-психологічна адаптація дітей з порушеннями зору на цей час є одною з найважливіших проблем колекційної освіти, зокрема тифлопсихологіїї.

Отже, в умовах реформування організаційних форм і змісту освіти дітей з глибокими порушеннями зору, що відбувається на сучасному етапі одночасно з реформуванням національної системи освіти в цілому, принципово змінюються методологічні підходи до структурування і добору змісту шкільного навчання цієї категорії дітей. Освіта осіб із зоровою депривацією має забезпечувати інвалідові за зором можливість брати участь у трудовому та соціальному житті, а також здобувати знання й уміння, необхідні для цього.

Відповідно головною метою освіти дітей із порушеннями зору визначено досягнення ними потенційно можливого рівня освіченості та формування компенсаторних способів діяльності з корекцією порушень вторинного характеру, щоб забезпечити їх оптимальну інтеграцію в соціум. Реалізація цієї мети базується на врахуванні вікових особливостей дітей. Маються на увазі й ті особливості, які у них виникають як вторинні внаслідок порушень зору. Наприклад, орієнтація у просторі, розвиток мануальної діяльності, обмеженість, неточність, недостатня узагальненість уявлень про довкілля, їх мала варіантність, слабкість візуальної пам'яті та інші гальмують розвиток образного мислення, уяви тощо. Це негативно позначається на рівні розвитку різних видів діяльності.

Основні вимоги щодо забезпечення корекційно-розвивальної спрямованості навчання можна визначити як:

Адаптація змісту навчання до пізнавальних можливостей учнів. Спрощення структури знань та практичних дій. Навчальний матеріал подається на більш низькому рівні узагальнення, недоступні поняття випускаються.

Наочність. Зловживання лише предметною наочністю робить дітей пасивними спостерігачами, затримує розвиток мислення. Використання різних видів наочності (натуральні предмети, умовно-об'єктні посібники, схематичні, символічні) дозволяє досягти на уроках дидактичної та корекційної мети.

При вивченні нового матеріалу багаторазово подаються одні й ті ж знання, перед вивченням нового докладно відтворюється раніше вивчене.

Вправляння. Поступове включення учня в діяльність, спрямовану на розвиток пізнавальних можливостей. Поступове посилення самостійності дитини при виконанні різноманітних навчальних завдань, що досягається обмеженням допомоги з боку вчителя, переходу від максимально розрізнених дій до цілісних.

Індивідуальний та диференційований підхід до учнів.

Праця як засіб корекції. Спеціальний підбір трудових завдань, дозування і регламентація трудових зусиль.

Гра як засіб корекції. У грі відбувається стимуляція фізичної та психічної активності уповільнених дітей, врівноваження гіперактивних, подолання замкнутості, виправлення мови, мислення, моторики.

Оздоровлення, профілактика та лікування дітей з особливими потребами.

Охоронно-педагогічні заходи. Нагляд за станом здоров'я, санітарно-попереджувальні та поточні спостереження, консультації лікаря.

Суспільно-корисна діяльність. Успішне виконання посильних корисних справ сприяє формуванню соціальних почуттів, самореалізації учня, розвиває його життєву компетентність.

Використання наведених матеріалів у змісті різних навчальних предметів у школах для сліпих і слабозорих дітей та у методиках їх навчання сприятиме формуванню в учнів ціннісних уявлень і понять, які забезпечуватимуть:

- адаптацію до навколишнього й соціального середовища;

- опанування різних видів діяльності: гри, учіння, праці, спілкування;

- формування особистісного ставлення до довкілля, етичних і моральних норм;

- рівень загальної ерудиції, який сприятиме неперервному навчанню протягом життя.

Ці вимоги розкривають необхідний рівень підготовки сліпих і слабозорих учнів до самостійного життя, інтеграції в сучасне середовище.

Література

1. Бикметов Е. Ю Социализация в семье детей с ограниченными физическими возможностями: условия и факторы / Е. Ю. Бикметов, З. Л. Сизоненко, О. Н. Юлдашева.Уфа: Аркаим.- 2012. -171 с.

2. Бистрова Ю. О. Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах навчально-реабілітаційного центру / Ю. О. Бистрова, Н. А. Колодна // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка.- 2010.- № 10.- С. 80- 91.

3. Все про соціальну роботу: Навчальний енциклопедичний словник - довідник / За науковою ред. д.с.н., проф. В. М. Пічі. Вид. 2-ге, виправлене, перероблене та доповнене.- “Львів: Новий світ - 2000”, 2013.- 616 с.

4. Вавіна Л. C. Розвиваємо у дитини вміння бачити: від народження до 6 років: поради батькам / Л. C. Вавіна, В. M. Ремажевська. - K. : ЛітераЛТД.-2009. - 128 c.

5. Вихляэв Ю. М. Лідер-тренажер для сліпих і глухих плавців / Ю. М. Вихляэв // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту- 2007. - № 11. - С. 18 - 21.

6. Григорьева Л. П. Психофизиологические исследования зрительных функций нормальновидящих и слабовидящих школьников /Л.П. Григорьева.- М.: Педагогика.- 2009. - С. 52- 57.

7. Гудонис В. П. Теоретические предпосылки интеграции лиц с нарушенным зрением / В. П. Гудонис // Дефектология.- 2009. -№2. - С. 7- 12.

8. Дегтяренко Т. М., Вавіна Л.С. Корекційно-реабілітаційна робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами: Навчальний посібник/Суми: ВТД «Університетська книга», 2011.- 302 с.

9. Денискина В. З. Использование остаточного зрения и развитие зрительного восприятия в процессе обучения математике учащихся начальных классов школ слепых детей / В. З. Денискина // Коррекционная педагогика: теория и практика.- 2010. - № 5. - С. 62-79.

10. Денискина В. З. Особенности обучения социально-бытовой ориентировке детей с нарушением зрения / В. З. Денискина. -Уфа: Изд-во Филиала МГОПУ им. М. А. Шолохова в г. Уфе, 2010. -62 с.

11. Ермаков В. II. Развитие, обучение и воспитание детей c нарушением зрения : справочно-методическое пособие для учителя / В. П. Ермаков, Г. А. Якунин. -M. : Просвещение.-2009.-223c.

12. Ермаков В. П. Профессиональная ориентация учащихся с нарушениями зрения: Медицина, психология, педагогика: пособие для учителя / В. П. Ермаков; под ред. В. И. Селиверстова.- М: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2011.- 176 с.

13. Земцова М. И. Особенности познавательной деятельности детей нарушением зрения / М. И. Земцова // Воспитание и обучение детей с нарушениями развития. -2013. - № 3. - С. 26-32.

14. Колупаєва А.А., Таранченко О.М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально- методичний посібник/ К.: «АТОПОЛ» - 2010.- 96 с.

15. Корекційна робота з виправлення зорових вад першокласників / С. В. Степанюк, Л. В. Заремба, О. О. Базенко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія : збірник / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. - Вип. 18. - С. 243-247.

16. Криводонова Ю. Е. Влияние ценностных ориентаций личности слепых, слабовидящих на особенности выбора профессии / Ю. Е. Криводонова // Азимут научных исследований: педагогика и психология. -2012. -№ 1.- С. 45 - 54.

17. Лобайчук Г. Ф. Освітні аспекти соціальної реабілітації дітей з вадами психофізичного розвитку / Г. Ф. Лобайчук // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки : Збірник наукових праць: Навчальний посібник для спец. "Дефектологія" / М-во освіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова, Ін-т корекційної педагогіки та психології, Навчально - реабілітац. центр для дітей з вадами зору "Левеня"/Київ: НПУ.- 2010. -Вип. 2. -С. 93 - 97.

18. Лоторева Е. В. Пути повышения эффективности социокультурной адаптации незрячих людей в современных условиях / Е. В. Лоторева // Аспирантский вестник Поволжья : науч.-информационный межвузовский журн. - 2010. - № 2. - С. 19- 20.

19. Маллаев Д. М. Игры для слепых и слабовидящих: учеб. пособие для педагогов спец. (коррекционных) образоват. учреждений III и IV видов, тренеров, врачей любого ранга и проф. направл. / Д. М. Маллаев. - М.: Сов.спорт, 2012.- 136 с.

20. Основы специальной психологии: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / Л. В. Кузнецова, Л. И. Переслени, Л. И. Солнцева; Под ред. Л. В. Кузнецовой. - М.: Издательский центр «Академия».- 2012. - 480 с.

21. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу- інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку/ K.- 2010.- 24 c.

22. Психология детей c отклонениями и нарушениями психического развития / сост. В. M. Астапов, Ю. В. Микадзе. СПб. : ІІитер.- 2011. - 384 c.

23. Подготовка детей-инвалидов к семейной и взрослой жизни. Пособие для родителей и специалистов / Под ред. Е. Р. Ярской-Смирновой. Издание 2-е, дополненное. Саратов: ООО Издательство «Научная книга».- 2011.- 188 с.

24. Подколзина Е. Н. Особенности использования наглядности в обучении детей с нарушением зрения / Е. Н. Подколзина // Журнал Дефектология, 2010 - №6 - С. 33-40

25. Риков С. О. Організація медичної допомоги та медико - соціальної реабілітації сліпим та слабкозорим дітям: проблеми та шляхи їх вирішення / С. О. Риков , Т. А. Аліфанова // Укр. мед. часопис. - 2003.- № 3. -С. 67-72.

26. Свиридюк Т. П. Воспитание самостоятельности слепых и слабовидящих дошкольников в процессе организации обслуживающего труда / Т. П. Свиридюк. - Киев.-2009.- 32 с.

27. Солнцева Л. И. Современная тифлопедагогика и тифлопсихология в системе образования детей с нарушениями зрения / Л. И. Солнцева.- М.: Полиграф - Сервис.- 2009.- 180 с.

28. Солодянкина О. В. Проблемы личного развития детей с нарушениями зрения со сложными дефектами и пути их решения / О. В. Солодянкина // Вестник Удмуртского университета. Психология и педагогика, 2009.- № 9.-С. 102.

29. Социокультурная реабилитация инвалидов по зрению: Проблемы и инновационные тенденции: Материалы международной научно-практической конференции. Красноярск, 28-29 сентября 2010 г. / сост. Т.В. Фуряева.- Красноярск.- 2011.- С. 158- 163.

30. Синьова Є. ГІ. Тифлопсихологія: підручник / Є. П. Синьова. K. : Знання.- 2010.- 365 c.

31. Специальная психология: учебное пособие для студентов вьісшпх учебньїх заведений / под ред. В. И. Лубовского/ M. : Академия.- 2009. - 464 c.

32. Федоренко C. Тифлодидактика : навчальний посібник для студентів BH3 / C. В. Федоренко. - K. : НПУ ім. M. П. Драгоманова.- 2009. - 144 c.

33. Фомичева Л. В. Клинико-педагогические основы обучения и воспитания детей с нарушением зрения : офтальмологические и гигиенические аспекты охраны и развития зрения: учеб.-метод. пособие для студ. вузов, обуч. по направл. "Педагогика" / Л. В. Фомичева.- С.: КАРО, 2011.- 256 с.

Размещено на Allbest.ru