Педагогічні основи наступності фізичного виховання учнівської і студентської молоді

Узагальнення отриманих даних за останні 15 років показує, що оздоровчий ефект фізичного виховання визначається насамперед спрямованим впливом на організм індивіда регулярних фізичних вправ, що становлять основу дидактичного наповнення програм наступності для розвитку основних фізичних якостей особистості.

У третьому розділі - “Концептуальна модель наступності фізичного виховання учнівської й студентської молоді” - на основі аналізу провідних ідей і теорій учених було обґрунтовано й розроблено концептуальну модель забезпечення наступності фізичного виховання особистості старшокласника, студента, яка базується на 5- компонентній моделі особистості та складається з двох послідовних і взаємозалежних моделей: теоретичної й технологічної.

Теоретична модель містить у собі загальну мету, методологічні підходи: системний, аксіологічний, компетентнісний, синергетичний, особистісно-діяльнісний, загальні, дидактичні, специфічні принципи і 5-компонентну (психічний, моральний, фізичний, естетичний, інтелектуальний) модель особистості старшокласника, студента (мал.1).

Теоретична модель побудована на загальних принципах: науковості, суб`єктності, циклічності, оздоровчого напрямку, гармонійного розвитку, контекстності, технологічності; дидактичних принципах: свідомості й активності, наочності, доступності та індивідуалізації, систематичності, послідовності, міцності навчання; специфічних принципах: наступності, безперервності, прогресивних тренувальних впливів, вікової адекватності педагогічного впливу.

Мал.1. Теоретична модель змісту наступності фізичного виховання особистості старшокласника, студента

Принцип науковості передбачає обґрунтування педагогічних принципів виховання та пізнання психологічних механізмів і закономірностей розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості, які, по суті, складають наукову основу педагогічної теорії. Отже на засадах інтеграції психолого-педагогічних знань має бути досягнутий ефект у навчально-виховному процесі.

Принцип суб'єктності забезпечує засвоєння в навчально-виховному процесі теоретичних знань і вмінь, методики використання обраної системи фізичних вправ, детермінованих особистісною системою ціннісних орієнтацій майбутнього фахівця, що, в кінцевому результаті, не тільки впливає на формування його як справжнього суб'єкта навчально-виховного процесу, а й веде до успішної професійно-особистісної самореалізації Я- концепції. педагогічний наступність фізичний виховання

Принцип цілісності показує відношення між системами фізичного виховання середньої та вищої школи, сукупність компонентів і об`єктивний зв`язок, який їх об`єднує і призводить до появи нових властивостей і закономірностей. Цей зв`язок виступає як ціле (наступність фізичного виховання), а компоненти - в якості його частин (ціннісних орієнтацій, позитивної Я-концепції, спеціальних знань, рухових умінь і навичок, форм, методів і фізичних вправ).

Принцип оздоровчого напрямку базується на гуманістичній спрямованості фізичного виховання в суспільстві. Фізичне виховання повинно сприяти укріпленню здоров`я та відповідати психофізіологічним можливостям особистості. При цьому особливе значення мають методичні принципи фізичного виховання, а також об`єктивні дані різних видів контролю (педагогічного, медико-біологічного, біомеханічного, психологічного). Використання в навчально-виховному процесі будь-якого педагогічного впливу має визначати його оздоровчу цінність.

Принцип всебічно-гармонійного розвитку - це природна передумова взаємозв'язку різних сторін виховання; єдність фізичного й духовного розвитку людини. Але ця передумова сама по собі не забезпечує органічного зв'язку в потрібному напрямку всіх факторів впливу на розвиток особистості у процесі виховання. Вклад кожного виду виховання у всебічний розвиток особистості суттєво залежить від того, наскільки уміло, послідовно й цілеспрямовано використовує педагог-фахівець об'єктивно існуючі взаємозв'язки видів виховання заради досягнення єдиної мети. Засоби, методи і умови фізичного виховання, закономірності навчання рухам, виховання фізичних якостей надають великі можливості ефективного впливу не тільки на фізичний, але й на духовний розвиток особистості старшокласника, студента.

Принцип контекстності - єдність навчання й виховання, послідовне динамічне моделювання в освітній і виховній діяльності цілісного змісту, форм і умов соціально-практичної діяльності особистості у сфері культури, фізичній культурі, суспільстві й на виробництві. Це адекватність форм організації навчально-виховного процесу, що означає відмову від домінування класно-урочної системи і вибір конкретних організаційних форм в залежності від мети, змісту й умов навчання і виховання. Усі зазначені принципи фізичного виховання особистості органічно взаємозв`язані один з одним. Їх реалізація відбувається паралельно, незалежно від контингенту школярів або студентів.

Принцип технологічності полягає у вимогах оптимізації процесу наступності фізичного виховання особистості з метою досягнення найбільшого і безумовного ефекту укріплення здоров`я та підвищення фізичного розвитку, а також у розробці інформаційно-діагностичних систем ефективного забезпечення процесу наступності фізичного виховання учнівської і студентської молоді на базі комп`ютерних технологій.

Принцип наступності здійснює зв'язок теперішнього із минулим та майбутнім, між новими і теперішніми спеціальними знаннями, руховими уміннями і здібностями як елементами цілісної системи фізичного виховання школярів та студентів.

Принцип наступності тісно зв`язаний з принципами науковості, послідовності, систематичності, доступності та іншими, але не зводиться до них, а зберігає свій особливий зміст. Діалектика зв`язку наступності з іншими принципами фізичного виховання виявляється в тому, що технологія наступності є умовою й механізмом реалізації інших принципів навчально-виховного процесу, які, в свою чергу, виступають у ролі провідних факторів здійснення наступності фізичного виховання. У теоретичній моделі нами виділено п`ять компонентів:

1. Психічний компонент спрямований на формування ціннісних орієнтацій, Я-концепції, мотивів та інтересів до активної фізкультурно-спортивної діяльності у школярів і студентів.

2. Моральний компонент передбачає формування моральної свідомості, поглядів і норм поведінки, морально-вольових якостей, почуття любові до Батьківщини, національного патріотизму, колективізму, дружби, почуття громадського обов`язку і відповідальності.

3. Фізичний компонент спрямований на формування рухових умінь і навичок, розвиток і удосконалення фізичних якостей особистості старшокласника, студента, а також досягнення відповідної мети у фізкультурно-спортивній діяльності.

4. Естетичний компонент найбільш повно розкривається у фізкультурно-спортивній діяльності. Він навчає любити і творити прекрасне, захоплюватися героїчним, ненавидіти огидне, сміятися над кумедним. Естетичні цінності фізичної культури і спорту не зводяться лише до зовнішнього проявлення тілесної краси і краси рухів. Вони визначаються тим, що фізична культура веде до повноцінного здоров`я, гармонійного розвитку фізичних здібностей і тим самим сприяє досягненню ідеалу фізичного удосконалення особистості старшокласника, студента.

5. Інтелектуальний компонент збагачує особистість, яка займається фізичними вправами, її загальноосвітню і спеціальну підготовленість у сфері фізичної культури і спорту.

Усі зазначені компоненти повинні реалізовуватися в педагогічному процесі, який зорієнтований на духовний і фізичний розвиток особистості старшокласника і студента.

Технологічна модель забезпечення процесу наступності фізичного виховання особистості старшокласника, студента відповідно до відзначеної вище послідовності системного розвитку передбачає чотири етапи (фази): виникнення, становлення, зрілість і перетворення (мал.2). Ці компоненти позначені в дисертації як об'єктні, суб`єктно-функціональні і суб'єктні фази.

Виникнення - етап, який містить у собі вихідний фізичний стан, аналіз розвитку внутрішньої позиції, Я - концепції, труднощів що виникають у навчально-виховному процесі, адаптацію школяра (студента) до кожного класу (курсу), вирішення суперечностей між вже, що відбулося у зв'язку з переходом у новий статус, у нові умови навчання й фізичного виховання, та ще триваючою підготовкою до реалізації педагогічних установок, що виникли в новій ситуації фізичного виховання.

Мал.2. Технологічна модель забезпечення наступності фізичного виховання старшокласника, студента

Становлення - етап реалізації наступності фізичного виховання, що не мислиться без методів, пов'язаних із застосуванням загальних педагогічних засобів - слова й сенсорно-образних впливів «наочності». З огляду на це варто охарактеризувати в цілому як специфічні, так і інші методи, які органічно включаються в навчально-виховний процес.

Одним із основних методів фізичного виховання є оптимальне навантаження й адекватний відпочинок. Успіх у вирішенні поставлених завдань гарантується при вмілому застосуванні всього комплексу науково й практично виправданих методів з урахуванням особливостей використовуваних засобів, контингенту, який займається, й умов занять. Авторські програми наступності фізичного виховання є одними з найважливіших у технологічній моделі; вони побудовані на комп'ютерних технологіях і передбачають діагностику, корекцію, рейтинг фізичних якостей і здібностей, контроль ланок організму особистості, що відстають.

Зрілість - етап розв'язання суперечностей між фазою фізичного розвитку особистості, що вже наступила, й готовністю до самостійного виконання фізкультурно-спортивних функцій у нових умовах (класу, групи, спортивної секції). Співробітництво з педагогами для позитивного вирішення суперечностей між особливостями нового й старого в навчально-виховному процесі і, свідомого подолання труднощів у фізичному розвитку - головна ознака активної внутрішньої позиції особистості, позитивної Я - концепції.

Перетворення - етап вирішення суперечностей між особливостями нової і попередньої фази фізичного розвитку особистості. Відповідно до мети навчальних закладів старшокласники стають студентами, студенти - фахівцями. Кожний наступний етап навчально-виховного й тренувального процесу (фаза розвитку особистості) містить у собі наступність попередніх етапів і разом із цим кожний етап (фаза розвитку) процесуальні, тобто містять динамічні компоненти відповідно до відзначеної вище послідовності системного, всебічного й гармонійного розвитку особистості.

Об'єктна фаза. Її мета - формування активної позиції в оволодінні новими знаннями, уміннями, руховими навичками, у виконанні фізичних вправ, в організації і веденні здорового способу життя. Висування перед старшокласником, студентом стимулюючих перспективних цілей: ближньої - самоврядування в новій соціальній ролі; середньої - освоєння функцій студента, що дозволить брати участь у різноманітному, цікавому житті середньої і вищої школи; кінцевої - оволодіння соціально значущою професією. Надання першокурсникам різнобічної допомоги у розв'язанні суперечностей між новими умовами, настановами, вимогами вузівського навчання і фізичною підготовленістю, відсутністю досвіду студентського життя. Мотивація розв`язання основних завдань діяльності і поведінки, за яких ці суперечності можливо успішно вирішувати, приносить студентам почуття задоволення. Орієнтація студентів на основний вид діяльності: засвоєння умов, настанов, форм навчально-виховного процесу на основі підвищення культури розумової і фізичної праці, самостійної роботи, самоосвіти, самовиховання і самореалізації позитивної Я-концепції. Роз'яснення функцій різних форм фізичного виховання у вищому навчальному закладі, принципово іншого місця і значення самостійної роботи у порівнянні зі школою. У розвитку активної позиції першокурсника важливу роль відіграє особливий комплекс психолого-педагогічного впливу викладача фізичного виховання. Реалізація принципу «наскрізного» викладання вузівських дисциплін, свідомого ставлення до навчального і тренувального процесу в цілому на основі логіки навчально-виховного процесу кафедри, факультету як фактора зв`язку всіх дисциплін, які викладаються на першому курсі, з майбутньою професійною діяльністю. Розвиток морально-психологічного, педагогічного мікроклімату в групі, на курсі, факультеті як фактора, що стимулює духовні контакти першокурсників-студентів з викладачами, кураторами, тренерами, старшокурсниками. Урахування їхніх інтересів, потреб, запитів і труднощів, створення комфортних умов для занять фізичними вправами.

Суб`єктно-функціональна фаза. Ознайомлення старшокласників, студентів з їхніми основними функціями і видами діяльності, в яких дані функції реалізуються. Особливості умов здійснення цих функцій на відміну від попередніх. Суперечність постає між інформаційним сприйняттям висунутих вимог, репродуктивною інформацією про умови навчально-виховного процесу і необхідністю діяти самостійно та домагатися поставлених цілей і завдань. Основний тип діяльності - освоєння функцій, форм і способів їхньої реалізації. Старшокласник, студент - об'єкт освоєння нових функцій і суб'єкт відносин до них. У цій фазі особливого значення набуває організація загальної життєдіяльності старшокласника, студента, подальше забезпечення їх не тільки відповідною інформацією, але й уміннями, навичками повноцінного виконання своїх функцій. На першому курсі необхідна, як відомо, цілеспрямована допомога студентам у формуванні активної життєвої позиції, в оволодінні технологією розвитку основних фізичних якостей і прилученні до здорового способу життя. Якщо об'єктна фаза припускає забезпечення студентів необхідною інформацією, створення нових настанов, включення в нові види діяльності, то ця переорієнтовує студента на освоєння та відносно самостійне виконання нових функцій.

Суб'єктна фаза припускає не тільки освоєння функцій старшокласника, студента, але, головним чином, самостійну їхню реалізацію в різних видах діяльності: у прояві прав, виконанні обов'язків, у співробітництві з викладачами фізичного виховання.

Позиція особистості - це центральна категорія соціальної поведінки людини. Її сутність досліджували у своїх працях педагоги (В. Агієвець, Б. Ананьєв, П. Атутов, М. Віленський, С. Годник, В. Фрідріх), філософи (В. Асєєв, Е. Балер, А. Валицька, Є. Князєва, А. Спіркін), соціологи (А. Здравомислов, П. Стєповой, В. Ядов), психологи (Л. Божович, Є.Ільїн, А. Леонтьєв, Г. Ложкін, К. Обуховський, А. Пуні, С. Рубінштейн, П. Рудік ).

Усі автори надають позиції особистості винятково важливе значення, оскільки вона безпосередньо пов'язана з категоріями цілей, потреб і мотивів, характером діяльності і поведінки, самооцінкою, самовихованням і самореалізацією позитивної Я-концепції.

Суперечність - між тривалою стадією адаптації старшокласника, студента, коли він усе ще переважно об'єкт навчально-виховного процесу, і необхідністю щодо самостійного виконання своїх функцій. Важливо створити умови, за яких першокурсники зможуть результативно використати свої права, реалізувати зростаючі можливості «сьогодення» студента. У цілому для цієї фази характерна «зрілість» студента в стадії адаптації і його перетворення в повноцінного студента. Він здатний тепер уже не тільки послуговуватися вузівськими умовами побуту, навчання, фізкультурно-спортивної діяльності, але й брати участь у реалізації основних завдань навчально-виховного процесу.

У фазі перетворення старшокласник - старшокласник-випускник; старшокласник - випускник - студент 1-го курсу; студент 1-го курсу - студент-старшокурсник; студент-випускник - спеціаліст, вступаючи в нову соціальну роль і новий етап (фазу) фізичного розвитку зустрічаються з новими проблемами і труднощами, і цей цикл є безперервним протягом усього життя.

Обґрунтування послідовності таких умов, як основи реалізації цілей і завдань наступності фізичного виховання, логічної організації цього процесу, розвитку духовних контактів зі студентами-однокурсниками і студентами старших курсів.

Виходячи із принципу єдності свідомості і діяльності, взаємозв'язку зовнішніх і внутрішніх умов, можна зробити висновок про те, що регулярна фізкультурно-спортивна діяльність зумовлює появу певних змін, які формують індивідуальну структуру якостей особистості, що відрізняється від такої, яка не виконує фізичні вправи. Такі якості, як стійкість, цілеспрямованість, сміливість характеризують людей, які займаються фізичними вправами, і ці якості вдосконалюються в навчально-виховному процесі.

Найбільш важливим і відповідно актуальним на сьогоднішній день є питання пошуку шляхів і методів формування позитивного ставлення молоді до фізкультурно-спортивної діяльності.

Логіка наступності фізичного виховання розкриває діалектику формування внутрішньої позиції особистості, зовнішні та внутрішні суперечності, що виникають при цьому, а також послідовність їхнього вирішення. Об'єктно-суб'єктне перетворення особистості і логіка наступності фізичного виховання виступає основним джерелом підвищення фізкультурно-спортивної активності старшокласників і студентів.

У четвертому розділі - «Педагогічна система забезпечення наступності фізичного виховання учнівської й студентської молоді» - розкрито систему фізичного виховання, яка поєднує відмітність, суперечності, протилежності: колективізм та індивідуалізм, раціональне й ірраціональне, абстрактне і почуттєве, певне і невизначене, закономірність і хаотичність, інтелект та емоції. Компоненти фізичного виховання розвиваються в різних темпах, що означає кількісні й якісні відмінності, пов'язані з їх рухом і розвитком.

Системі фізичного виховання загалом завжди притаманні суперечності. Розв'язання одних суперечностей виводить систему фізичного виховання на вищий рівень розвитку, що, у свою чергу, породжує нові суперечності, тому процес наступності фізичного виховання і розвитку системи фізичного виховання нескінченний.

Розроблена нами концептуальна модель була перевірена у формувальному педагогічному експерименті зі старшокласниками і студентами молодших курсів і дозволила:

-вирішити загальні завдання наступності фізичного виховання, випереджальної (на прогностичній основі й зворотному зв'язку) підготовки до продовження освіти, професійного росту, фізичного розвитку, що збагачує вплив попередньої ланки на наступну;

-розв'язати загальну, по суті, основну суперечність, що умовно була нами позначена формулою: суперечність між попереднім та наступним. Мова йдеться про взаємодію різних інститутів неперервної освіти і фізичного виховання в конкретних умовах: наприклад, старшокласник ще вчиться в школі, але його вже треба готувати до навчання у вищому навчальному закладі, до суспільно-корисної діяльності; студент першого курсу вищого навчального закладу вже перебуває в нових умовах навчання (фізичного виховання), до яких він ще готовий лише попередньо;

-зрозуміти сталість змін, що відбуваються на межі всіх ланок неперервного фізичного виховання, у кожному випадку переходу з одного рівня освіти і фізичного виховання на інший змінюється статус школяра (студента), завдання, настанови, вимоги навчання і фізичного виховання, навчальні плани, зміст, форми, методи навчально-виховного процесу, професійна кваліфікація педагогів;

-усвідомити методологічну проблему для аналізу (синтезу) взаємодії між етапом наступності й стадією розвитку внутрішньої позиції, Я-концепції, діяльнісного підходу до об'єктно-суб'єктного перетворення особистості на всіх щаблях неперервного фізичного виховання.

Розв`язання суперечностей у навчально-виховному процесі є «рушійною силою» розвитку наступності фізичного виховання. Серед постійних суперечностей можна виділити суперечність між простором можливостей викладачів та якістю педагогічного процесу. Вирішення названої суперечності виводить систему фізичного виховання і процес наступності фізичного виховання школярів та студентів на новий рівень розвитку.

Оскільки молодь має різний фізичний розвиток і фізичну підготовку, мету, мотиви, потреби, ціннісні орієнтації, простір їхніх можливостей розвивається різними темпами. Тому викладачі усереднюють простір можливостей школярів та студентів, і тому навчально-виховний процес здійснюється диференційовано й індивідуально - згідно з їхнім рівнем фізичного розвитку та фізичної підготовки.

Теоретичний аналіз і узагальнення практики свідчить, що на сьогодні вже є досить досліджень, присвячених використанню комп'ютерних технологій у процесі фізичного виховання школярів та студентів. Аналіз розроблених комп'ютерних інформаційно-діагностичних систем оцінки фізичного стану і використання їх у практиці фізичного виховання показує, що вони в основному розроблені переважно для загальноосвітніх шкіл (Г. Апанасенко, В. Бальсевич, А. Бубела, А. Скалій, В. Шандригось - віковий період 7-16 років; С. Душанін, Л. Іващенко, Є. Пірогова, Р. Раєвський - віковий період 20-60 років, щодо віку 17-20 років є тільки кілька робіт (О. Жбанков, Л. Хрипко, В. Шигалевський).

Отже, саме віковий період 17-20 років є предметом нашого дисертаційного дослідження, оскільки на сьогодні він залишається мало вивченим. На наш погляд, «фундамент здоров'я» - основний чинник в успішному освоєнні обраної спеціальності. Тільки здорова людина має здатність успішно вчитися, бути витривалою не тільки до фізичних, але й до психічних стрес-факторів, мати високу працездатність.

Завданням нашої дисертаційної роботи була не тільки розробка оцінки тестування показників здоров'я і фізичної підготовленості молоді, але й одержання максимальної інформації про недоліки в показниках здоров'я і фізичної підготовленості з метою їхньої корекції за допомогою диференційованих тренувальних програм наступності.

Виховання школярів та студентів з опорою на поняття «простір можливостей» допоможе педагогам з фізичного виховання створювати в навчально-виховному процесі необхідні педагогічні ситуації та підвищувати ефективність.

Інформаційний простір процесу наступності фізичного виховання обумовлений сукупністю баз даних як у традиційній формі, так і в комп'ютерних технологіях, які мають радикально змінену геометрію. У такому інформаційному просторі може виникати та існувати велика кількість зв'язків, що розширює можливості обміну інформацією в системі «педагог - учень, студент».

Якісні зміни системи фізичного виховання наступають лише тоді, коли технічні засоби стають ефективнішими, ніж традиційні методи ведення навчально-виховного процесу, дозволяють сформувати нові форми та методи фізкультурно-спортивної діяльності. Саме цей процес може і повинен привести педагога до трансформації інформаційного простору в простір освітній і виховний для учнівської та студентської молоді. Сукупність компонентів, що складають навчальне середовище процесу наступності фізичного виховання, дозволяє розширити можливості реалізації дидактичних принципів (наочності, свідомості, неперервності), активізувати діяльність учнів, студентів, радикально удосконалити педагогічний процес і, тим самим, підвищити ефективність функціонування системи фізичного виховання і процесу наступності. Очевидно, що така система може бути створена й може ефективно функціонувати тільки на педагогічній основі, із застосуванням комп'ютерної технології, реалізованої на базі інформаційно-діагностичних систем.

Розроблене програмне забезпечення для «Паспорта здоров'я» школярів і студентів повною мірою дозволяє автоматизувати оцінювання і накопичення банку даних та індивідуалізувати інтерпретацію даних їх фізичного розвитку, адаптації й фізичної підготовленості. Апробація програм тестування і тренування в старших класах середньої школи та вищих навчальних закладах довела ефективність їхнього використання при досягненні цих цілей.

Розроблений комплекс прикладних комп'ютерних програм містить ряд методик з оцінки здоров'я і фізичної підготовленості осіб від 16 до 30 років. Програми дозволяють вибирати і надавати користувачеві «Паспорт здоров'я», диференційовані програми наступності тренувальних занять із обліком виявлених при тестуванні недоліків, одержувати коментарі й довідкові дані за підсумками тестування, а також включають модулі статистичної обробки бази даних і відслідковують динаміку зрушень при повторному тестуванні.

Розроблені програми наступності розвитку фізичних якостей для всіх рівнів фізичного стану включають етапне і варіативне підвищення фізичного навантаження, а це може бути з успіхом використано у процесі корекції негативних зрушень у розвитку всіх фізичних якостей.

Розроблений пакет прикладних програм аналізу показників здоров'я і фізичної підготовленості дозволяє провести динамічне обстеження і виявити його ефективність.

Наші дослідження розкривають технологію наступності навчально-виховного процесу в системі «середня загальноосвітня школа - вищий навчальний заклад», реалізації принципів відповідності засобів та методів тренування в умовах, що змінюються, підготовленості й поточної працездатності спортсменок у ході тренувального процесу і змагальної діяльності у зв'язку з вимогами етапного, поточного і оперативного контролю та з урахуванням специфіки софтболу.

Як один із напрямків організації тренувального процесу обґрунтований метод програмування наступності, заснований на вивченні індивідуальних особливостей структури загальнофізичної й спеціальної підготовленості софтболісток дитячого, юнацького та дорослого віку. Метод засновано на комплексному аналізі підготовки спортсменок в умовах максимальних ергометричних тестів анаеробного, змішаного й аеробного характеру.

Таким чином, передбачається індивідуальне програмування змісту основних засобів навчально-виховного процесу в структурі навчального року. Як критерій ефективності індивідуального програмування використовуються величини приросту показників у рухових тестах.

Отже, тренувальні програми наступності повинні діяти «день у день, з тижня в тиждень, з місяця на місяць, рік у рік», тільки в цьому випадку дотримується головний принцип «наступність фізичного виховання» особистості.

Розроблена й апробована концептуальна модель забезпечення наступності фізичного виховання дозволила підвищити рівень фізичного розвитку та фізичної підготовленості молоді й на цій основі підвищити якість підготовки висококваліфікованих спортсменів. У наших дослідженнях було здійснено теоретичне і методологічне обґрунтування концепції наступності фізичного виховання учнівської й студентської молоді.

Сенситивні періоди не обмежуються лише віковим періодом, а залежать від багатьох факторів і, на наш погляд, у першу чергу від морфобіомеханічних, а також від генотипічної і фенотипічної складових, які мають бути ще досліджені в майбутньому. Отже, у нашому дослідженні підтверджується гіпотеза багатьох учених, які розглядали проблему гетерохронності онтогенетичного розвитку фізичних якостей індивіда.

Це явище особливо чітко простежується в динаміці розвитку фізичних якостей у юнаків і дівчат 10 й 11 класів, які піддавалися акцентованому вихованню в критичні періоди з найбільш високими темпами росту швидкісно-силових якостей (табл.1).

Таблиця 1. Результати формувального експерименту з вивчення впливу ефекту акцентованого розвитку фізичних якостей у школярів 10 й 11 класів в умовні критичні періоди їх розвитку ()

Примітка. Достовірність різниці в показниках фізичної підготовленості: Р >0,05.

У юнаків за дворічний період навчально-виховного процесу приріст результату у підніманні тулуба в сід за 30 сек. склав 14,81%, у підтягуванні на поперечині - 15,51%, ручній динамометрії -22,22%, а у дівчат: згинання і розгинання рук в упорі лежачи за 30 сек. приріст склав 16,66%, ручній динамометрії - 16,94% у підніманні тулуба в сід за 30 сек. - 21,27%.

У вправі на витривалість (біг на 2414 м) приріст був приблизно однаковий: у юнаків - 3,56%, в дівчат - 3,89%. Дослідження показали, що при акцентованому вихованні фізичних якостей ефект, одержаний у результаті занять протягом однієї або двох чвертей навчального року, який виражається в достовірному оптимальному показнику збільшенні рівня досліджуваних фізичних якостей, зберігається надалі, і наступна динаміка розвитку не має тенденцій до зближення розходжень між учнями експериментальних і контрольних класів. Більше того, слід зазначити, що учні експериментальних класів здебільшого у наступному після експерименту році демонструють високі темпи розвитку більшості досліджуваних фізичних якостей. Крім того, у ряді випадків, учні експериментальних класів стабільно протягом двох років демонстрували більш високий рівень розвитку фізичних якостей, ніж учні контрольних класів.

Таким чином, ефект акцентованого виховання фізичних якостей в умовно-критичні періоди розвитку не є тимчасовим, плинним, він неодмінно зберігається в наступній динаміці розвитку фізичних якостей. У цілому можна констатувати, що наступна динаміка розвитку фізичних якостей у юнаків і дівчат експериментальних класів протікає за єдиними закономірностями, які в експериментальних класах повніше реалізуються під час вступу до вищих навчальних закладів.

Виходячи із принципу єдності свідомості і діяльності, взаємозв'язку зовнішніх і внутрішніх умов, можна зробити висновок про те, що регулярна фізкультурно-спортивна діяльність спричиняє появу певних змін, які формують індивідуальну структуру якостей особистості, що відрізняється від такої, яка не виконує фізичні вправи. Такі якості, як стійкість, цілеспрямованість, сміливість характеризують молодь, яка займається фізичними вправами, і ці якості вдосконалюються в навчально-виховному процесі.

Одержані результати (табл.2) показують, що у студентів молодших курсів при акцентованому розвитку фізичних якостей, темпи приросту показників у порівнянні зі старшокласниками значно нижчі, за винятком бігу на дистанцію 2414 метрів у юнаків; у кінці другого курсу результат виріс на 6,76% у порівнянні з початком 1-го курсу.

Аналіз типологічної позиції особистості відкриває нові можливості діалектичного підходу до розуміння важливих проблем її формування. У нашому дослідженні ми виявили, що для процесів переходу особистості від одного статусу до іншого, а також з одного внутрішнього стану в інший, такою ланкою є внутрішня позиція особистості, Я-концепція. Вона є однією з головних особистісних характеристик у наступних ситуаціях:

а) зміна соціального статусу, коли нова система настанов спонукає особистість формувати нову поведінку і діяльність;

б) вирішення нових завдань в умовах того ж статусу перед майбутніми життєвими акціями: визначення свого ставлення до подолання труднощів, зміни умов навчання, фізкультурно-спортивної діяльності, складу викладачів, складу класу, студентської групи.

Запропонована в даній роботі концептуальна модель у цілому підпорядкована загальному порядку теоретичного й методологічного мислення, використовувалася нами в дослідженні проблеми наступності фізичного виховання на межі середньої й вищої школи. Розробка комплексних, диференційованих програм наступності фізичного розвитку школярів і студентів, творча співдружність вищої й середньої школи, єдиний виховний простір та планування відкривають шлях до ефективного співробітництва педагогів вищої і середньої школи. У процесі фізичного виховання фізичні якості у старшокласників і студентів проходять етапи становлення й удосконалення. Розвиток однієї фізичної якості

Таблиця 2. Результати формувального експерименту з вивчення впливу ефекта акцентованого розвитку фізичних якостей у студентів 1-го і 2-го курсів в умовні критичні періоди їх розвитку ()

Примітка. Достовірність різниці в показниках фізичної підготовленості: Р >0,05.

не є ізольованим процесом, а, навпаки, набуває породжуючої функції для паралельного розвитку інших якостей. Відбувається перебудова внутрішніх структур цілісної системи розвитку якостей у результаті переносу активності на інші функції. При плануванні навчально-виховного процесу необхідно враховувати, що для біологічного розвитку молоді характерні глибокі внутрішні й зовнішні зміни всіх систем організму, які вимагають відповідного удосконалення навчально-виховного процесу як за формою, так і за змістом.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне і методологічне обґрунтування нової категорії «наступність фізичного виховання» і педагогічних основ наступності фізичного виховання учнівської й студентської молоді. Розроблено концепцію наступності фізичного виховання. Проведене дослідження дало підстави сформулювати наступні висновки.

1. Закономірний характер наступності проявляється в такому взаємозв`язку старого із новим і нового зі старим, коли виникають діалектичні суперечності; вони розв`язуються на основі взаємодії педагогічних систем середньої й вищої школи, коли нове «знімає» старе, попередньо збагачує його, щоб перехід від старого до нового для об`єкта (суб`єкта) виховання був найбільш природним і ефективним, дозволив йому успішно долати труднощі й переходити з одного рівня освіти і виховання на інший. Суть наступності в тому, що конструктивна взаємодія сьогодення, минулого і майбутнього в розвитку особистості інтенсифікує різноманітні - моральні, інтелектуальні, психічні, естетичні, фізичні - можливості людини.

Наступність служить умовою і механізмом реалізації інших складових системи неперервної освіти і виховання, а ті, в свою чергу, виступають в ролі визначальних факторів здійснення наступності. Системоутворюючим фактором неперервного фізичного виховання є феномен цілісності, суть системи - у цілісному підході до формування особистості протягом усього життя.

Наступність як закономірність відображає необхідний, суттєвий, повторювальний, стійкий зв`язок явищ у педагогічній діяльності, перетворюючи вихованця із переважно об'єкта навчально-виховного процесу - переважно в його суб`єкт, який ціленаправлено й активно реалізує установки того або іншого інституту неперервного фізичного виховання. У цьому перетворенні - суть педагогічної діяльності. Вихідне положення цієї закономірності - принцип наступності - обумовлює систему, структуру, порядок взаємозв'язку педагогічних явищ в умовах їх реальної дискретності. Цей принцип реалізується у способі наступності - технології здійснення принципу (формах, методах, прийомах діяльності), встановлює взаємозв`язки дискретних компонентів. Оскільки інститути системи неперервного фізичного виховання функціонують в суспільстві, то реалізації їх взаємозв`язку сприяють або перешкоджають конкретні соціальні, економічні, моральні, психологічні, гуманітарні фактори. Указані категорії слугують обґрунтуванню процеса наступності фізичного виховання й змістовно реалізуються в ньому.

2. Визначено, що наступність фізичного виховання є однією з важливих педагогічних складових у системі фізичного виховання учнівської й студентської молоді. У найбільш загальному розумінні було сформульовано зміст цієї педагогічної категорії - наступність фізичного виховання здійснює зв`язок сьогодення із минулим і майбутнім, між новими і старими спеціальними знаннями, руховими уміннями і навичками як елементами цілісної системи; вона виступає як засіб розв'язання суперечностей у навчально-виховному процесі, здійснює контроль, корекцію, прогнозування і подальший духовний і фізичний розвиток особистості. Зв`язок минулого із наступним несе в цьому процесі об`єктивний і необхідний характер, оскільки наступність виступає як його закономірність.

3. Розширено й доповнено теорію фізичного виховання: до комплексу понять «адаптація», «фізичне виховання», «фізичний розвиток» пропонується нова педагогічна категорія «наступність фізичного виховання», якій властива потенційна єдність теорії, методології й технології - від закономірності до засобів. Реалізація цієї можливості в педагогічній діяльності здійснюється на основі взаємозв'язку змістовної, процесуальної й структурної сторін наступності фізичного виховання. Системно-структурний аналіз наступності фізичного виховання дає підставу розкривати діалектичний характер її етапів, які програмують і здійснюють послідовні стадії (фази) розвитку внутрішньої позиції,

Я-концепції старшокласника і студента в динаміці їхнього фізичного розвитку.

4. Пріоритетним напрямком у підвищенні мотивації школярів і студентів до занять фізичними вправами може і повинна стати відмова від уніфікації й стандартизації навчальних програм фізичного виховання, створення якомога більшого числа альтернативних, авторських програм з огляду на регіональні, економічні й екологічні особливості, культурно-історичні традиції, матеріально-технічне устаткування спортивної бази конкретного навчального закладу. Підвищення мотивації школярів і студентів до занять фізичними вправами буде ефективним, якщо в навчальному процесі будуть ураховуватися їхні інтереси й потреби, вікові й статеві, а також соціально-демографічні особливості. Навчальний процес необхідно проводити диференційовано, відповідно до вихідних тестових показників здоров'я, фізичного розвитку й фізичної підготовленості молоді за п'ятьма рівнями фізичного стану і фізичної підготовленості, розроблених у реферованій дисертації (низький, нижче середнього, середній, вище за середній, високий). Одним з найважливіших критеріїв, які дозволяють судити про реальності навчально-виховного процесу, є досягнення особистістю такого стану, при якому реалізуються її індивідуальні й соціальні мотиви із самореалізацією позитивної Я-концепції. Процес формування стійкої потреби у фізичному вдосконаленні повинен бути гуманістичним за формою і особистісно-індивідуальним за змістом.

5. Педагогічні основи наступності фізичного виховання учнівської й студентської молоді побудовані на основі системного, аксіологічного, компетентнісного, синергетичного й особистісно-діяльнісного, загальних, дидактичних і специфічних принципів, на яких формується духовно і гармонійно розвинена особистість як суб`єкт фізичного виховання. Об`єктно-суб`єктне перетворення особистості становить сутність педагогічної діяльності й повинне здійснюватися на основі наступності.

Це перетворення є педагогічною основою фізичного розвитку особистості в ситуаціях, які змінюються, а також це сприяє оволодінню новими знаннями, уміннями і навичками, самоствердженню, знаходженню нових можливостей, самовихованню і самореалізації позитивної Я-концепції.

6. Компетентнісний підхід і аналіз констатувального і формувального педагогічних експериментів дозволили обґрунтувати й розробити концепцію наступності фізичного виховання учнівської й студентської молоді, відповідно до якої наступність є однією із закономірних основ педагогічної діяльності й повинна розглядатися, як послідовне розгортання навчально-виховного процесу в наступній ланці фізичного виховання в діалектичному зв'язку із системою попередньої ланки.

У досліджені знайшли подальший розвиток специфічні принципи організації процесу наступності фізичного виховання. Це принципи: наступність фізичного виховання, яка здійснює зв`язок сьогодення із минулим і майбутнім, між новими і старими спеціальними знаннями, руховими уміннями і навичками як елементами цілісної системи фізичного виховання старшокласників і студентів; суб`єктність, яка передбачає засвоєння в навчально-виховному процесі спеціальних знань і умінь, детермінованих особистісною системою гуманістичних ціннісних орієнтацій майбутнього спеціаліста, що в кінцевому результаті впливає на формування його як суб'єкта навчально-виховного процесу; неперервність передбачає недопущення дискретності педагогічного процесу, яка призводить до зниження досягнутого рівня фізичної підготовленості; прогресування тренувальних впливів забезпечує спрямоване підвищення вимог до рухової активності (об'єму й інтенсивності) в процесі адаптації особистості до фізичного навантаження; циклічність визначається структурною впорядкованістю навчально-виховного процесу (мікро-, мезо-, макроцикл). Його зміст передбачає планування розвиваючих занять цільового напрямку і відпочинку з урахуванням сукупності факторів, що відображають закономірності адаптації організму до фізичних навантажень; вікова адаптація педагогічного впливу передбачає спрямоване регулювання міри виховного впливу на різних етапах онтогенезу. Усі розглянуті в дисертації принципи відображають різні сторони і закономірності навчально-виховного процесу. Принцип свідомості й активності формулює загальну передумову реалізації всіх інших принципів фізичного виховання, а свідоме й активне ставлення старшокласників, студентів до фізичних вправ обумовлює доступність, міцність одержаних знань, умінь і навичок, зв`язок попереднього із наступним, дає установку на подальший прогрес. Активна діяльність вважається свідомою, коли вона веде до окресленої мети і узгоджується із принципами наочності, доступності, індивідуалізації, систематичності. Без обліку принципу доступності й індивідуалізації неможливі принципи послідовності й прогресування навантажень, а межі доступного розширяються на основі реалізації принципів систематичності і прогресування. Отже, ні один із указаних принципів не може бути реалізований повною мірою, якщо ігноруються інші. Лише на основі єдності й наступності у зв`язках усіх принципів досягається найбільша ефективність кожного з них.

7. У дослідженні здійснено побудову авторської концептуальної моделі забезпечення процесу наступності фізичного виховання старшокласника, студента, яка базується на 5-компонентній моделі особистості (психічній, моральній, фізичній, естетичній, інтелектуальній) і двох послідовних та взаємозалежних моделях: теоретичній і технологічній.

Теоретична модель передбачає загальну мету забезпечення процесу наступності фізичного виховання особистості старшокласника, студента, методологічні підходи, загальні, дидактичні і специфічні принципи даного процесу.

Технологічна модель забезпечує ефективну технологію процесу наступності фізичного виховання особистості старшокласника, студента, яка будується на послідовності системного розвитку особистості й передбачає чотирі етапи (фази): виникнення, становлення, зрілість і перетворення. Етап (фаза) фізичного виховання виникнення - це вихідний фізичний стан і підготовленість, висунення основних педагогічних вимог, аналіз розвитку внутрішньої позиції, Я-концепції, труднощів у фізичному вихованні, адаптація старшокласника, студента-першокурсника до нових умов навчально-виховного процесу. Етап (фаза) становлення - відповідність старшокласника, студента новій соціальній ролі, реалізація на кожному етапі навчання і виховання структурних основ методики і змісту наступності фізичного виховання. Етап (фаза) зрілість старшокласника, студента - вирішення суперечностей між особливостями нового й старого в наступності фізичного виховання, співпраця їх зі спортивними педагогами у подоланні труднощів у фізичному розвитку і підготовленості, самовиховання позитивної Я-концепції. Етап (фаза) перетворення - вирішення суперечностей між особливостями нової й попередньої соціальної ролі, фізичним розвитком і підготовленістю: старшокласник-студент-першокурсник; студент-першокурсник - студент-старшокурсник; студент-випускник - спеціаліст. Кінцевий результат - підсумкова фізична підготовленість особистості старшокласника, студента (ціннісні орієнтації, теоретичні, методичні знання, практичні уміння і навички, самореалізація позитивної Я-концепції).

8. Експериментальна перевірка концептуальної моделі у навчально-виховному процесі середніх і вищих навчальних закладів дозволила вирішити:

-загальні завдання навчання, виховання, професійної орієнтації та наступності фізичного виховання;

-методологічну проблему взаємодії між етапом наступності та стадіями розвитку внутрішньої позиції, Я-концепції, особистісно-діяльнісного підходу до об'єктно-суб'єктного перетворення особистості на всіх рівнях неперервного фізичного виховання.

Результати множинного регресійного аналізу показують, що найбільше впливають на результат «диференційована залікова оцінка» рухові фактори - загальна витривалість і загальний швидкісно-силовий тест, для яких оцінка коефіцієнта регресії дорівнює відповідно 0,133 і 0,115. У цілому ж внесок у підсумкову оцінку соціально-психологічних факторів виявився значно нижчим загального внеску факторів фізичної підготовки. Множинний регресійний аналіз дозволяє одержати досить чітку картину розподілу ролей факторів інтенсифікації навчально-виховного і тренувального процесів, а системне осмислення результатів може бути основою для вдосконалення процесу наступності фізичного виховання учнівської й студентської молоді. Таким чином, теоретико-прикладна модель забезпечення процесу наступності фізичного виховання є основою, засобом і програмою вдосконалення наступності фізичного виховання на стику середньої й вищої школи.

9. Проведене дослідження дозволило виявити значні потенційні можливості створення сучасних комп'ютерних технологій для оцінки фізичного стану молоді на базі персональних комп'ютерів. Створений автоматизований діагностичний комплекс дозволяє одержати висновок про здоров'я і фізичну підготовленість індивідів у вигляді «Паспорта здоров'я». У контрольному експерименті після проведення дворічного циклу навчального процесу з практичним використанням «Паспорта здоров`я» і програм наступності фізичного виховання приріст фізичних якостей у юнаків експериментальних 10 й 11 класів був у підніманні тулуба у сід за 30 сек. на 14,81%, підтягуванні на поперечині - 15,51%, ручній динамометрії - 22,22%, а у дівчат у згинанні-розгинанні рук в упорі лежачи за 30 сек. приріст склав 16,65%, ручній динамометрії - 16,94% і підніманні тулуба в сід за 30 сек. - 21,27%. Приблизно такі результати були одержані у студентів 1-го і 2-го курсів експериментальних груп, покращились показники і у студентів університету (оцінок «добре» і «відмінно» стало більше на 16,3%, «задовільно» на 20,8%, «незадовільно» зменшилось на 37,1%).

10. У ході дослідження розроблені, науково обґрунтовані рекомендації з впровадження у практику шкіл і вищих навчальних закладів цілісної системи навчання і фізичного виховання. Поставлені перед дослідницькою програмою завдання в цілому вирішені, проте актуальність проблеми від цього не знижується. Крім того, інтенсивне вдосконалення і перебудова педагогічної освіти і виховання вимагає на компетентнісній основі подальшого дослідження й удосконалення методології та програм наступності фізичного виховання, адаптованих до конкретних регіонів України.