Теоретичні і методичні засади професійного навчання у закладах профтехосвіти художнього профілю

Вивчення законодавчої та нормативно-правової бази щодо розвитку народних художніх промислів і ремесел, професійної підготовки майбутніх фахівців у ПТНЗ художнього профілю показало, що традиційна система навчання не забезпечувала належного рівня сформованості професійної самостійності й творчої самореалізації випускників, а тому потребувала оновлення концептуальних, дидактичних і методичних засад професійно-художньої освіти.

Концепція дослідження ґрунтується на врахуванні філософських, культурологічних, мистецтвознавчих, психологічних, педагогічних та інших підходів до професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у ПТНЗ художнього профілю, теоретичних положень та ідей щодо сутності й механізмів професійного розвитку особистості фахівця, його самореалізації в декоративно-вжитковій творчості.

У другому розділі - "Концептуальні засади розвитку професійно-художньої освіти в Україні" - обґрунтовано положення щодо гуманістичної спрямованості професійно-художньої освіти; викладено авторську концепцію розвитку професійно-художньої освіти; схарактеризовано педагогічні моделі, що використовувалися в професійній підготовці майбутніх фахівців художнього профілю; розкрито особливості інноваційної моделі професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у системі "Педагогічна майстерня майстра художнього ремесла".

Гуманістичний характер сучасної професійно-художньої освіти потребує оновлення змісту, урахування духовно-культурних цінностей українського народу, забезпечення особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу; створення комфортного і творчо-розвивального культурно-освітнього й професійно-художнього середовища.

Розвиток професійно-художньої освіти спрямовується на підвищення її якості, забезпечення умов для розвитку особистості фахівців художніх промислів і ремесел у процесі ступеневого професійного навчання, його неперервності, наступності і взаємозв'язків на всіх освітніх рівнях; стандартизації змісту професійно-художньої освіти на основі компетентнісного підходу; первинності національної культури у змісті підготовки фахівців художнього профілю; досягнення якості професійної підготовки фахівців на основі посилення фундаментальної образотворчої й технологічної компоненти змісту професійно-художньої освіти; поєднання принципів розвитку народного і сучасного декоративно-вжиткового мистецтва у їхній професійній підготовці; пріоритету естетичних ідеалів над утилітарно-меркантильними цінностями та інтересами особистості як активного творчого суб'єкта, здатного до самостійного вдосконалення власної професійно-художньої майстерності; єдності педагогічних і мистецьких цінностей у професійно-художньому навчанні, вихованні, творчому розвитку і саморозвитку особистості; інноваційності науково-методичного забезпечення професійно-художньої освіти; гармонізації інтересів, взаємовідносин й співпраці учнів і педагогів у процесі навчальної, професійно-художньої діяльності, декоративно-вжиткової творчості; створення нових освітніх структур, типів навчальних закладів, навчально-виробничих підрозділів художнього профілю; розвитку взаємодії ПТНЗ художнього профілю з підприємствами, організаціями художнього спрямування, досвідченими майстрами народного мистецтва.

Моделі професійного навчання фахівців у ПТНЗ художнього профілю формувалися відповідно до рівня базової та повної загальної середньої освіти учнів, термінів, обсягів і змісту професійно-художнього навчання. Результати навчання учнів за цими моделями засвідчили низький рівень успішності (середній бал становив 3,78). Причини такого стану пояснюються, на нашу думку, великою наповнюваністю навчальних груп (25-30 осіб), браком необхідного початкового досвіду учнів у галузі художніх промислів і ремесел, недостатнім рівнем культури професійно-педагогічної діяльності педагогів ПТНЗ художнього профілю, відсутністю належного навчально-методичного забезпечення професійно-художнього навчання. З урахуванням принципів індивідуалізації, наступності та наслідування в засвоєнні традицій народного мистецтва, інтеграції змісту теоретичного і практичного компонентів професійно-художньої освіти розроблено авторську модель професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у системі "Педагогічна майстерня майстра художнього ремесла"

Роль майстра художнього ремесла в такій системі навчання полягає у забезпеченні педагогічної взаємодії з учнями в групі не більше 5-6 осіб, до якої вони зараховуються за результатами співбесіди, а також виконаних самостійних творчих робіт, контрольних завдань, тестів.

Дидактичною умовою впровадження авторської моделі є оновлення змістового й структурного компонентів професійно-художньої освіти, що реалізуються на основі системного та діяльнісно розвивального підходів до організації професійно-теоретичної й професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у ПТНЗ художнього профілю. Системність професійно-художнього навчання забезпечується цілеспрямованим педагогічним впливом майстра художнього ремесла на формування в учнів загальнохудожніх, загальнопрофесійних і технологічних компетенцій на основі використання сукупності взаємопов'язаних змісту, засобів і методів навчання, вимог до оцінювання результатів навчально-виробничої діяльності й декоративно-вжиткової творчості.

Діяльнісно розвивальний підхід до формування в учнів ПТНЗ художнього профілю компетенцій з художнього ремесла реалізується в цілісному процесі навчання, з одного боку, на основі врахування їхніх індивідуальних особливостей, творчих здібностей і можливостей, а також початкового досвіду в галузі художніх промислів і ремесел, а з другого, шляхом використання індивідуальних методів навчання й реалізації індивідуальних програм професійно-художнього розвитку учнів під час навчально-виробничої діяльності й декоративно-вжиткової творчості (конкурси, фестивалі, виставки).

Запропонована модель забезпечує можливість формування авторських шкіл - майстерень художнього ремесла, які сприяють розвитку в учнів художнього мислення, вироблення індивідуального стилю професійно-художньої діяльності, навичок дослідницького етнографічного пошуку давніх символів, орнаментів, узорів з метою застосування здобутої інформації в подальшій творчій етнодизайнерській діяльності.

У третьому розділі - "Теоретичне обґрунтування змісту професійного навчання фахівців художнього профілю" - викладено положення щодо фундаменталізації професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел; визначено дидактичні підходи, принципи, критерії відбору і структурування змісту професійно-художньої освіти; обґрунтовано значення декоративно-вжиткового мистецтва в професійно-художньому навчанні; здійснено дидактичний аналіз стану розроблення стандартів з професій художніх промислів і ремесел в Україні і зарубіжних країнах; обґрунтовано сучасні підходи до створення професійних і освітніх стандартів на засадах компетентності.

Фундаменталізація професійного навчання фахівців художніх промислів і ремесел як важлива тенденція розвитку професійно-художньої освіти характеризується формуванням фундаментальної системи знань і фундаментально-креативної моделі навчання (на засадах особистісного, системного і діяльнісного підходів), що сприяє розвитку соціокультурного світогляду особистості фахівця, прискоренню адаптації до нових умов і вимог професійно-художньої діяльності. Фундаменталізація забезпечує якість теоретичної і практичної підготовки учнівської молоді на основі науковості, дослідницького характеру знань, їх професійної спрямованості.

Зумовленість урахування дидактичних підходів (культурологічного, особистісно орієнтованого, діяльнісно розвивального і компетентнісного) виявляється у відборі і структуруванні змісту професійно-художньої освіти відповідно до цілей розвитку особистості фахівця художніх промислів і ремесел, його інтелектуальних і художніх здібностей, творчого художньо-образного мислення. Запропонований підхід ґрунтується на використанні традицій народного мистецтва в композиційній побудові виробів художніх промислів і ремесел (орнамент, колір, форма), сучасних тенденцій розвитку декоративно-вжиткового мистецтва, етнодизайну; специфіки професійних завдань, які виконує кваліфікований робітник на підприємствах художніх промислів і ремесел різних форм власності; сучасних досягнень науки, мистецтва, техніки і технологій художнього виробництва.

Доведено доцільність використання поряд із загальнодидактичними специфічних принципів відбору і структурування змісту професійно-художньої освіти (ціннісних орієнтацій в декоративно-вжитковому мистецтві, врахування регіональних особливостей народного мистецтва, самореалізації особистості в художньо-творчій діяльності, наступності, інтеграції видів художньої діяльності, єдності теорії і практики в художньому розвитку особистості фахівця художніх промислів і ремесел).

Теоретично обґрунтовано критерії відбору і структурування змісту навчального матеріалу для професійної підготовки майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел: цілісного відображення перспектив неперервного професійного вдосконалення особистості фахівця художніх промислів і ремесел; забезпечення наступності та взаємозв'язку змісту загальноосвітньої і професійної підготовки; доступності та відповідності обсягів змісту віковим можливостям учнів; відображення регіонального декоративно-вжиткового компонента; відповідність змісту професійно-художньої освіти навчально-методичній та матеріально-технічній базі ПТНЗ художнього профілю.

Декоративно-вжиткове мистецтво розглядається як галузь художньої творчості, що спрямована на створення художніх виробів і безпосередньо наближена до виробничої діяльності та побуту народу, формує естетично-художнє середовище (Н. Полонська-Василенко), національний світогляд особистості й характер глибинної духовності (О. Гевко), слугує декорацією монументального мистецтва, окрасою тіла, приміщень, утилітарних речей (В. Щербаківський). У створенні виробів декоративно-вжиткового мистецтва провідна роль належить майстрам народного мистецтва, а також фахівцям художніх промислів і ремесел, які мають мотивацію до оволодіння декоративно-вжитковим компонентом змісту професійно-художньої діяльності. Доведено, що використання декоративно-вжиткового компонента в змісті предметів "Композиція", "Технічний рисунок", "Технологія ткацтва", "Технологія вишивки", "Історія українського народного костюма", "Основи крою та шиття народного одягу", "Народні художні промисли" сприяє розвитку в майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел креативного рівня самореалізації в декоративно-вжитковому мистецтві.

З'ясовано, що впровадження стандартів нового покоління на компетентнісній основі забезпечить можливість майбутнім фахівцям художніх промислів і ремесел самостійно обирати траєкторію навчання та розробляти плани побудови кар'єри; переходити на інший кваліфікаційний рівень на основі наступності професійно-технічної і вищої освіти, підтверджувати та забезпечувати врахування набутих у процесі трудової діяльності або професійної підготовки компетенцій для продовження навчання.

Викладено структуру професійного стандарту: назва професії, її код за ДК-003: 2005, кваліфікаційні рівні (початковий, базовий, середній, високий), короткий опис професії, професійні функції, компетенції (професійні, ключові, загальнопрофесійні (наскрізні)), орієнтовний перелік робіт, визнання кваліфікацій і галузь застосування. Обґрунтовано характер і зміст праці фахівців художніх промислів і ремесел на виробництві (індивідуальне, серійне, масове), методи художньої діяльності (ручні, механізовані), регіональні особливості декоративно-вжиткового мистецтва (техніки виконання традиційних орнаментів, композицій, сюжетів тощо), сучасне обладнання, які є основою розроблення загальнопрофесійних і спеціальних параметрів діяльності фахівців з професій художніх промислів і ремесел.

У четвертому розділі - "Дидактичні засади професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел" - обґрунтовано ієрархію цілей професійно-художнього навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел; розкрито систему принципів навчання, що регламентують педагогічну діяльність майстрів виробничого навчання ПТНЗ художнього профілю; викладено методику формування професійно важливих умінь самостійної діяльності учнів у процесі навчання й етнографічних практик; здійснено аналіз комплексу навчально-методичного забезпечення професійно-художнього навчання, обґрунтовано функції та структуру підручника "Технологія вишивки", засобів письмового інструктування майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел.

На основі аналізу сучасних теорій педагогічного визначення цілей, урахування вимог комплексного, структурного і цілісного підходів до розроблення системи цілей, що відповідає потребам особистості майбутнього фахівця художніх промислів і ремесел як творчого суб'єкта професійної діяльності, запитам суспільства і держави, обґрунтовано ієрархію цілей професійно-художнього навчання. Доведено, що підготовка конкуренто-спроможного на ринку праці фахівця художніх промислів і ремесел, здатного працювати в суміжних галузях професійно-художньої діяльності, спроможного творчо використовувати традиції народного мистецтва, сучасні художні технології, а також професійно вдосконалюватися в декоративно-вжитковій творчості можлива за умови реалізації ієрархічно структурованих цілей, як-от: загальна ціль; підцілі (компетентнісна, освітня, виховна, розвивальна); стратегічні цілі (функціональна, технологічна, діяльнісна, комунікативна, мотиваційна, пізнавальна, інформативна, орієнтаційна, ціннісна, культурологічна, етнокультурна, художньо-естетична, особистісна, креативна, рефлексивна і самореалізаційна); проміжні й оперативні цілі, кінцева ціль.

Якісна організація виробничого навчання з професій художніх промислів і ремесел ґрунтується на дидактичних принципах, а саме: науковості, культурологічного підходу, аксіологічного підходу, випереджувального характеру навчання, єдності навчання і виховання, зв'язку теорії з практикою, системності, послідовності, наступності, інтеграції, індивідуалізації, диференціації, наочності, професійної мобільності; а також специфічних, якими є принципи: традиційності, наслідування в засвоєнні художнього досвіду, єдності колективної та індивідуальної творчості, врахування регіональних особливостей народного мистецтва, поєднання функціонального та декоративного, єдності змісту і форми витворів мистецтва.

Обґрунтовано методику формування вмінь самостійної діяльності учнів ПТНЗ художнього профілю та структуру професійної самостійності майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел, компонентами якої є: художньо-мотиваційний, творчо-проектувальний, технологічно-виконавчий, художньо-результативний, виставково-позиціонувальний. Така структура дає можливість організовувати індивідуальну професійно-художню діяльність на креативному рівні самореалізації особистості майбутнього фахівця художніх промислів і ремесел у декоративно-вжитковому мистецтві.

Розроблено систему професійно важливих умінь самостійної роботи учнів ПТНЗ художнього профілю і критеріїв їх оцінювання: сприймати, аналізувати предмети і явища навколишнього світу; образно, творчо й водночас практично мислити; спостерігати і виконувати постановку (натюрморт), тобто навчальне та квазіпрофесійне завдання; перетворювати природні форми в декоративні; створювати композицію художнього виробу; художньо оздоблювати і виконувати вироби; здійснювати самоконтроль результатів навчальної та квазіпрофесійної діяльності.

Теоретично обґрунтовано комплекс навчально-методичного забезпечення професійно-художнього навчання як оптимальну систему навчально-планової документації, навчальної і методичної літератури, дидактичних і технічних засобів навчання, засобів діагностування та контролю навчальних досягнень учнів тощо, дидактичні функції яких забезпечують якість професійної підготовки на основі підвищення рівня наочності, доступності навчального матеріалу, розвитку пізнавальних інтересів учнів, інтенсифікації їхньої самостійної діяльності, темпу оволодіння новими знаннями і вміннями, наданню професійній підготовці фахового та особистісного спрямування.

Специфіка професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел засвідчила, що розроблення підручника "Технологія вишивки" й засобів письмового інструктування має спрямовуватися на реалізацію його мотиваційної, інформаційної, евристичної, виховної, розвивальної, управлінської, оцінної функцій. Розроблений комплекс навчально-методичного забезпечення уможливив підвищення рівня сформованості професійної самостійності випускників і культури професійно-педагогічної діяльності педагогів ПТНЗ художнього профілю.

У п'ятому розділі - "Методичні засади діяльності педагогів професійно-технічних навчальних закладів художнього профілю" - розкрито підходи до розвитку методологічної культури педагогічних працівників ПТНЗ художнього профілю; визначено провідну роль методів пізнання, дослідницького методу й рефлексії в структурі методологічної культури педагога; обґрунтовано умови розвитку технологічної та дослідницької культури педагогів ПТНЗ художнього профілю.

Методологічна культура педагогів ПТНЗ художнього профілю включає в себе фундаментальні наукові знання, що забезпечують пізнання етнокультурних і художньо-творчих процесів, розвиток креативного мислення на противагу технократичному, яке притаманне більшості з них. Вона є невід'ємною складовою культури професійно-педагогічної діяльності викладачів і майстрів виробничого навчання, зорієнтованої на впровадження інновацій у процес професійного навчання й розвиток особистості майбутнього фахівця художніх промислів і ремесел, особливо з метою цілевизначення, оновлення змісту професійно-художньої освіти, розроблення засобів навчання.

Доведено, що важливими складовими технологічної культури педагога ПТНЗ художнього профілю є соціально-психологічна, дидактична і методична компетентності. Соціально-психологічна компетентність передбачає наявність у педагога системи когнітивних знань, практичних навичок і вмінь, які стосуються, насамперед, психологічної культури, тобто загальних психологічних знань про закономірності і механізми продуктивної діяльності особистості; психолого-соціальний розвиток особистості учня; психічні закономірності розвитку взаємовідносин в учнівському колективі, вплив стилю спілкування педагога на активізацію навчальної діяльності учнів тощо; дидактична компетентність - це вміння прогнозувати, моделювати й реалізовувати навчальний процес, близький до виробничих умов; інтегрувати зміст теоретичної і практичної підготовки. Методична компетентність спрямовується на формування в учнів ПТНЗ художнього профілю знань, навичок, умінь, професійно важливих якостей, художнього досвіду з професії, а також полягає у вмінні педагога самостійно розробляти навчально-методичну документацію, засоби навчання і контролю знань учнів; у реалізації концепції особистісно орієнтованого та суб'єктно діяльнісного навчання; в управлінні індивідуальним розвитком особистості майбутнього фахівця за початковим, алгоритмічним, евристичним і творчим рівнями.

Дослідницька культура педагога ПТНЗ художнього профілю ґрунтується на системному та діяльнісному підходах до реалізації навчально-виховного процесу і передбачає володіння педагогічним знанням, вміннями створення концепції і практичного її використання для вдосконалення підготовки майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел. Доведено, що дослідницька діяльність педагога ПТНЗ художнього профілю потребує аналітичних умінь (здатності аналізувати педагогічні явища, осмислювати елементи педагогічного явища, знаходити в педагогічній теорії положення, висновки, закономірності, діагностувати педагогічне явище, формулювати пріоритетні педагогічні завдання, знаходити способи їх розв'язання); прогностичних умінь (визначати освітні цілі й завдання, обґрунтовувати методи дослідження, передбачати можливі результати, конструювати зміст взаємодії учасників освітнього процесу тощо); проектних умінь (визначати освітні проблеми, обґрунтовувати способи їх поетапної реалізації, планувати зміст і види діяльності суб'єктів освітнього процесу, визначати форми і структуру навчального процесу, планувати індивідуальну роботу з учнями, добирати форми і методи навчання та виховання тощо); рефлексивних умінь (об'єктивно оцінювати результати власної діяльності й діяльності майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел).

З'ясовано значення етнокультурної компетентності педагога ПТНЗ художнього профілю в професійній підготовці майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел, що ґрунтується на врахуванні особливостей сучасної естетичної і художньої реальності, показниками якої визначено етнокультурні, етнопедагогічні, етнопсихологічні, регулятивно-технологічні й полікультуро-творчі компетенції (О. Вєтрякова).

Розроблено програму етнографічної практики учнів ПТНЗ художнього профілю в музеях, що передбачає два етапи: дослідження історичних аспектів розвитку народного мистецтва в конкретному регіоні України (за вибором); вивчення регіональних особливостей орнаменту, поєднань кольору, технік виготовлення та оздоблення виробів декоративно-вжиткового мистецтва тощо. Обґрунтовано положення про доцільність проведення етнографічно-пошукової роботи на трьох рівнях: на рівні ПТНЗ художнього профілю під час вивчення теоретичних предметів і виробничого навчання; на рівні музеїв народного декоративно-вжиткового мистецтва; на рівні художньої майстерні майстра народного мистецтва. Доведено важливість введення етнографічного компонента до змісту теоретичних дисциплін ("Спеціальна технологія", "Композиція", "Основи моделювання одягу", "Рисунок", "Живопис", "Основи крою та шиття народного одягу", "Етнографія і фольклор України", "Історія українського народного костюма", "Народні художні промисли") та практичних завдань з виробничого навчання. Це забезпечує оволодіння учнями унікальними художніми системами виготовлення та оздоблення виробів декоративно-вжиткового мистецтва різних регіонів України.

У шостому розділі - "Результати експериментальної перевірки авторської концепції розвитку професійно-художньої освіти" - викладено методику організації дослідно-експериментальної роботи; висвітлено стан підготовки майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел за традиційними програмами; описано проведення формувального експерименту: дослідження ефективності авторських моделі й комплексу навчально-методичного забезпечення професійно-художнього навчання; розроблено показники, критерії оцінювання й рівні творчої самореалізації та професійної самостійності випускників ПТНЗ художнього профілю, а також культури професійно-педагогічної діяльності педагогів; обґрунтовано перспективи розвитку професійно-художньої освіти.

На констатувальному і формувальному етапах дослідження брали участь учні, педагоги і випускники Грицівського ВХПУ № 19 і Кам'янець-Подільського професійного художнього ліцею Хмельницької області, Київського ВПУ швейного і перукарського мистецтва, Решетилівського художнього професійного ліцею Полтавської області, Рівненського Центру ПТО сервісу і дизайну, Сімферопольського ВПУ сервісу та дизайну Автономної Республіки Крим, ВПХУ № 5 м. Чернівці, Кролевецького ВПУ № 23 Сумської області, викладачі ВНЗ, роботодавці. Усього на різних етапах експерименту було задіяно 1045 осіб, із них 836 учнів і 144 педагога ПТНЗ художнього профілю, 56 роботодавців, 9 викладачів ВНЗ.

Узагальнення результатів констатувального етапу експерименту засвідчило, що незначна кількість учнів І-го курсу під час навчання в загальноосвітній школі брала участь у діяльності гуртків художньої творчості (18 %); відвідувала музеї (15 %) і виставки декоративно-вжиткового мистецтва (13 %). До вступу на навчання у ПТНЗ художнього профілю невелика кількість абітурієнтів мала початкову художню освіту (18 %) і початкові навички з виготовлення й оздоблення художніх виробів (12 %); знала про наявність зв'язків між народним декоративно-вжитковим мистецтвом і сучасною модою (8 %), види народного декоративно-вжиткового мистецтва (3 %). За результатами опитування виявлено, що учні не володіли знаннями про існування зв'язків між народним декоративно-вжитковим мистецтвом і фольклором та етнографією. Крім того, дослідження показало, що досить значною була кількість випускників ПТНЗ художнього профілю з низьким (42,4 %) і середнім (52,8 %) рівнями сформованості професійної самостійності.

У більшості педагогів ПТНЗ художнього профілю виявлено критичний рівень культури професійно-педагогічної діяльності. Отже, педагогічна діагностика стану підготовки майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел, здійснена в ході констатувального етапу експерименту, засвідчила, що зміст професійно-художньої освіти переважно мав технологічну спрямованість і не сприяв зростанню рівня їх творчої самореалізації й професійної самостійності. Це зумовило необхідність розроблення авторської моделі професійного навчання в ПТНЗ художнього профілю, за якою майбутні фахівці художніх промислів і ремесел поетапно досягають початкового, проектного, технологічного, прикладного й креативного рівнів самореалізації в декоративно-вжитковому мистецтві та професійно-художній діяльності.

Результати дослідження свідчать, що на початковому рівні майбутні фахівці художніх промислів і ремесел оволодівають уміннями сприймати природні форми й творчо перетворювати їх в художні образи. На проектному рівні учні ПТНЗ художнього профілю вчаться розробляти авторські творчі ескізи, оперуючи системою виражальних засобів відповідно до основних законів композиції, кольорознавства, макетування в заданому масштабі.

Досягнувши технологічного рівня самореалізації, майбутній фахівець вміє добирати відповідні художні техніки і технології, інструменти, обладнання, матеріали тощо, розробляти алгоритм виготовлення та оздоблення виробів декоративно-вжиткового мистецтва, прогнозувати можливі дефекти.

Майбутні фахівці художніх промислів і ремесел на прикладному рівні самореалізації вдосконалюють професійно-художню майстерність з виготовлення високохудожніх виробів декоративно-вжиткового мистецтва.

Результатом досягнення креативного рівня самореалізації є створення авторських колекцій творів декоративно-вжиткового мистецтва, їх позиціонування на художніх виставках, фестивалях, конкурсах професійної майстерності.

Порівняння рівнів творчої самореалізації майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел контрольних і експериментальних груп дало змогу констатувати значне зростання кількості учнів із креативним рівнем в експериментальних групах (73,9 %) порівняно з контрольними (24,0 %).

Водночас результати експертної оцінки авторської моделі професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у системі "Педагогічна майстерня майстра художнього ремесла" засвідчили доцільність її застосування (94 %), високу ефективність завдяки поєднанню функцій викладача і майстра (87 %), рівень реалізації стратегічних цілей (81 %) та індивідуалізації процесу професійно-художнього навчання (94%), можливість залучення учнів до дослідницької діяльності під час етнографічної практики (94 %) і підвищення якості знань і вмінь учнів (87 %).

Оцінювання роботодавцями авторської моделі професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у системі "Педагогічна майстерня майстра художнього ремесла" за допомогою анкетування показало, що 90 % опитаних роботодавців підтверджують позитивний вплив моделі на якість загальної підготовки, 80 % - визначають її вплив на формування високого рівня самостійності випускників у процесі виробничої діяльності, підтверджуючи: наявність в учнів творчого художнього досвіду (90 %); сформованого рівня професійної мобільності (80 %); здатності молодих працівників до роботи в команді (80 %); відповідальності за якість роботи (50 %).

Випускники ПТНЗ художнього профілю зазначають, що модель створює умови для творчої самостійної роботи (86 %), забезпечує індивідуальний підхід до навчання (89 %), дає можливість навчатися в групах по 5-6 осіб (92 %), спрямовується на виконання авторських художніх робіт (83 %), участь у виставках (84 %), забезпечує проходження етнографічної практики (76 %) і поєднання функцій викладача і майстра виробничого навчання (84 %), уможливлює якісну навчально-виробничу практику в умовах художнього виробництва (82 %).

Дослідження ефективності комплексу навчально-методичного забезпечення професійно-художнього навчання спрямовувалося на виявлення його впливу на сформованість професійної самостійності випускників ПТНЗ художнього профілю.

Професійна самостійність розглядається нами як інтегральна властивість майбутнього фахівця художніх промислів і ремесел, сформована в процесі послідовного оволодіння ним такими професійно важливими уміннями: сприймати, аналізувати предмети і явища навколишнього світу; образно, творчо й водночас практично мислити; спостерігати і виконувати постановку (натюрморт), тобто навчальне та квазіпрофесійне завдання; перетворювати природні форми в декоративні; створювати композицію художнього виробу; художньо оздоблювати і виконувати вироби; здійснювати самоконтроль результатів навчальної та квазіпрофесійної діяльності.

Кількісні та якісні показники результатів навчання в експериментальних групах свідчать, що учні з високим рівнем сформованості професійної самостійності відрізнялися тим, що могли використовувати здобуті знання в повному обсязі, володіли професійною термінологією, вдало добирали кольори, самостійно розробляли узори, орнаменти, творчо виконували технологічні завдання, виявляли дефекти і вміло їх усували.

Учні з середнім рівнем сформованості професійної самостійності володіли знаннями в повному обсязі, хоча припускалися незначних помилок у техніках оздоблення; не виявляли особливої творчості в роботі.

Низький рівень сформованості професійної самостійності продемонстрували ті учні, які не виявляли самостійності й старанності в роботі, в користуванні інструментами, інструктивним матеріалом; які припускалися грубих порушень технології, працювали лише за зразком.

Здійснений статистичний аналіз дав можливість оцінити ефективність підготовки майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел в експериментальних і контрольних групах з урахуванням запропонованого нами комплексу навчально-методичного забезпечення

Узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи, проведеної впродовж 2005-2009 рр., засвідчило значні відмінності кількісних і якісних показників рівнів сформованості професійної самостійності майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел в контрольних і експериментальних групах. Порівняння динаміки змін показників дало змогу констатувати значне зростання професійної самостійності майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у експериментальних групах і маловідчутні зміни в контрольних, що підтверджує ефективність впровадження авторського комплексу навчально-методичного забезпечення.

Результати аналізу динаміки сформованості професійної самостійності майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел за рівнями (високий, середній, низький) експериментальних груп до і після експерименту показують, що в експериментальних групах кількість випускників із високим рівнем сформованості професійної самостійності в середньому зросла на 13,6 %, відповідно зменшилася кількість випускників із низьким на 12,5 %.

Доведення статистичної значущості одержаних результатів експериментальної роботи відбувалося за допомогою ч 2-критерію, застосування якого дало можливість стверджувати з вірогідністю похибки не більше, ніж 5 %, що в результаті впровадження в закладах профтехосвіти комплексу навчально-методичного забезпечення професійно-художнього навчання в рівнях професійної самостійності майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел експериментальних груп відбулися статистично значущі зміни, а контрольних груп - статистично незначні, що підтверджує ефективність проведеної дослідно-експериментальної роботи.

Дослідження культури професійно-педагогічної діяльності педагогів ПТНЗ художнього профілю до і після експерименту засвідчило підвищення рівнів сформованості її складових (методологічної, технологічної й дослідницької культури). Це дозволило зробити висновок про те, що відбулися внутрішні (якісні) зміни в розвитку соціально-психологічної, дидактичної, методичної та етнокультурної компетентностей.

Узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи підтвердили правильність висунутої загальної гіпотези щодо ефективності авторської концепції розвитку професійно-художньої освіти в ПТНЗ художнього профілю. Водночас зазначимо, що не всі часткові гіпотези підтверджено повною мірою. Всебічний аналіз проміжних і кінцевих результатів дослідження показав, що не було одержано позитивних результатів щодо впровадження авторської моделі професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у системі "Педагогічна майстерня майстра художнього ремесла" в усіх ПТНЗ художнього профілю, за винятком Грицівського вищого художнього професійного училища № 19 Хмельницької області. Це спричинено жорсткою нормативно-правовою регламентацією функцій професійно-технічних навчальних закладів у частині планування навчально-виробничого процесу, наповнюваності навчальних груп, організації теоретичних і практичних занять.

Загалом, мету наукового пошуку досягнуто, поставлені завдання виконано.

Висновки

Теоретичний аналіз проблеми та одержані результати дослідно-експериментальної роботи дають змогу сформулювати такі висновки.

1. На кожному історичному етапі розвитку суспільства вдосконалювалися художньо-промислові форми, види і засоби праці, а також моделі професійного навчання молоді технічних прийомів виготовлення виробів декоративно-вжиткового призначення. Виокремлено шість основних етапів становлення і розвитку системи професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел: І етап - навчання ремесла в сім'ї (VI-VIIІ ст.); ІІ етап - індивідуальне учнівство у ремісника (ХІ-ХV ст.); ІІІ етап - навчання в цехах у майстрів (ХVІ-ХVІІІ); IV етап - навчання в ремісничих школах, училищах та ін. (ХІХ - поч. ХХ ст.); V етап - навчання в художньо-промислових школах, училищах декоративно-вжиткового мистецтва, професійно-технічних училищах та ін. (20-90 рр. ХХ ст.); VI етап - навчання у професійних художніх ліцеях, художніх професійно-технічних училищах, вищих художніх професійних училищах тощо (90 рр. ХХ - поч. ХХІ ст.). Підготовка фахівців з художніх промислів і ремесел набула системного характеру лише на початку ХХ століття, що сприяло перетворенню індивідуальної ремісничої праці на робітничі професії. На цьому етапі формуються педагогічні системи підготовки робітників із професій (ткач, гончар, вишивальниця, різьбар по дереву тощо); вдосконалюється зміст навчальних програм відповідно до специфіки конкретних напрямів художніх промислів і ремесел з урахуванням народних традицій, що передавалися майстрами від покоління до покоління; створюються належні умови для навчання; до викладацької діяльності залучаються педагоги, які оволоділи методичними основами організації теоретичних і практичних занять.

2. Концептуальні засади розвитку професійно-художньої освіти розкривають інноваційну сутність мети, завдань і дидактичних підходів до формування її змісту з урахуванням історичного вітчизняного досвіду учнівства в художньому ремеслі й сучасних тенденцій підготовки фахівців художніх промислів і ремесел, а також принципів професійно-художнього навчання, що забезпечують розвиток особистості майбутнього фахівця з високим рівнем професійної самостійності, мобільності й творчої самореалізації в декоративно-вжитковому мистецтві.

Провідною ідеєю авторської концепції розвитку професійно-художньої освіти є створення цілісної системи формування творчого потенціалу майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел на основі поєднання педагогічних і мистецьких цінностей у професійно-художньому навчанні, вихованні, розвитку й саморозвитку особистості; забезпечення єдності загальнодидактичних і специфічних принципів, що розкривають значення народного й декоративно-вжиткового мистецтва в організації професійно-теоретичної й професійно-практичної підготовки, художньої творчості учнівської молоді, здатної за допомогою творів мистецтва впливати на зростання культури суспільства, бути носіями його духовних цінностей.

Гуманістична сутність професійно-художньої освіти виявляється у сприянні досягнення фахівцем художніх промислів і ремесел ідеалу як найвищої цінності майстра-митця, суб'єкта культуротворчої професійно-художньої діяльності.

3. Особливістю авторської моделі професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у системі "Педагогічна майстерня майстра художнього ремесла", розробленої з урахуванням культурологічних і психолого-педагогічних положень, є організація в єдину систему знань (загальнохудожніх, спеціальних) і практичних умінь на засадах синтезу народного мистецтва й технологій сучасного художнього виробництва, інтеграції змісту і видів професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки.

Професійне навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у системі "Педагогічна майстерня майстра художнього ремесла" ґрунтується на стратегічних цілях професійно-художньої освіти, що здійснюється на основі ефективного поєднання педагогом функцій викладача і майстра виробничого навчання, індивідуалізації навчання учнів у малих групах (5-6 осіб), проведення виробничої практики на базі художніх підприємств, творчих лабораторій народних майстрів, організації етнографічних практик на базі музеїв, активної участі учнів у виставках і фестивалях декоративно-вжиткового мистецтва. Реалізація системи уможливлює створення майстрами виробничого навчання ПТНЗ художнього профілю авторських шкіл, мета яких - вироблення у вихованців високого рівня національної свідомості, громадянськості й відповідальності за збереження духовно-культурної спадщини українського народу, формування в них індивідуального стилю професійно-художньої діяльності, прийомів і способів виготовлення та оздоблення художніх виробів на основі етнокультурних традицій народного мистецтва.

4. Відбір і структурування змісту навчального матеріалу професійної підготовки майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел здійснюється на засадах загальнодидактичних принципів: науковості, гуманізації, гуманітаризації, фундаменталізації, культуровідповідності, естетизації, екологізації, природовідповідності, системності, індивідуалізації і диференціації, доступності, наступності, інтеграції, а також специфічних принципів: ціннісних орієнтацій особистості в декоративно-вжитковому мистецтві (аксіологічний підхід), самореалізації особистості в художньо-творчій діяльності (синергетичний підхід), урахування регіональних особливостей народного мистецтва, єдності теорії і практики в художньому розвитку фахівця.

Оволодіння знаннями з декоративно-вжиткового мистецтва дає змогу майбутнім фахівцям художніх промислів і ремесел зрозуміти унікальність світу, в якому зберігаються і розвиваються композиційні та структурні побудови сюжетів народного мистецтва, мотивів, орнаментів, узорів, а також досягнення сучасних художніх технологій та етнодизайнерської творчості. Обґрунтовано доцільність вивчення майбутніми фахівцями художніх промислів і ремесел предмета "Народні художні промисли".

На основі запропонованої структури професійного стандарту визначено зміст ключових, професійних, загальнопрофесійних (наскрізних) компетенцій як підтверджену здатність випускників ПТНЗ художнього профілю використовувати знання, уміння, навички, досвід, здібності в особистісному і професійному розвитку. Професійним стандартом визначається достатній рівень комунікативних, професійних і організаторських компетенцій, необхідних для виготовлення високохудожніх виробів декоративно-вжиткового мистецтва; здійснення системи трудових дій для виконання технологічних процесів і операцій під час створення й оздоблення художніх виробів; розвиток самостійності у виборі алгоритму виготовлення художньої продукції; готовності діяти в нестандартних ситуаціях, що виникають у процесі роботи тощо. Важливим теоретичним підґрунтям розроблення освітніх стандартів із професій художніх промислів і ремесел є категорія "художня традиція". Це зумовлює необхідність формування змісту професійно-художньої освіти з урахуванням регіонального компонента розвитку народного мистецтва на різних історичних етапах і сучасного декоративно-вжиткового мистецтва.

5. Особливості професійного навчання майбутніх фахівців у ПТНЗ художнього профілю полягають у спрямуванні його цілей, принципів і засобів на формування професійної самостійності й творчої самореалізації учнівської молоді в декоративно-вжитковому мистецтві. Ієрархія цілей професійно-художнього навчання, обґрунтована на засадах теорій педагогічного цілевизначення, дає змогу досягати високих результатів у розвитку майбутнього фахівця, його художньої культури, креативного, технологічного і екологічного мислення. Система взаємопов'язаних принципів навчання регламентує педагогічну діяльність майстрів виробничого навчання і визначає формування особистості, професійно компетентної в декоративно-вжитковому мистецтві на рівні виконавця > майстра художніх промислів і ремесел > інтерпретатора > митця. До них віднесено: загальнодидактичні принципи (науковості, культурологічного й аксіологічного підходів, єдності навчання і виховання, зв'язку теорії з практикою, випереджувального характеру навчання, системності, послідовності й наступності, інтеграції, індивідуального та диференційованого підходу, наочності, професійної мобільності) та специфічні принципи (традиційності, наслідування в засвоєнні художнього досвіду, єдності колективної та індивідуальної творчості, врахування регіональних особливостей народного мистецтва, поєднання функціонального й декоративного, композиційної єдності змісту і форми творів народного мистецтва).

Запропонована методика формування вмінь самостійної діяльності учнів ПТНЗ художнього профілю спрямована на реалізацію художньо-мотиваційного, творчо-проектувального, технологічно-виконавського, художньо-результативного, виставково-позиціонувального компонентів. Сформована система професійно важливих умінь майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел уможливлює: сприймати й аналізувати предмети і явища навколишнього світу; уважно спостерігати й виконувати навчальне та квазіпрофесійне завдання; перетворювати природні форми в декоративні; створювати композиції, художньо оздоблювати вироби; здійснювати самоконтроль результатів навчальної та квазіпрофесійної діяльності. Реалізація цієї методики сприяє досягненню випускниками ПТНЗ художнього профілю високого рівня професійної самостійності. Узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи засвідчило значні відмінності в показниках рівнів сформованості професійної самостійності випускників ПТНЗ художнього профілю контрольних і експериментальних груп.

6. Авторський комплекс навчально-методичного забезпечення професійно-художнього навчання, що охоплює підручник "Технологія вишивки" (співавтор Г. Пащенко), підручник "Моделювання одягу", навчальні посібники "Програмно-методичні матеріали для рівневої підготовки вишивальниць", "Лабораторно-практичні роботи з предмета "Матеріалознавство швейного виробництва"", засоби письмового інструктування (інформаційні, інструктивні, контрольні), програми етнографічної практики й підвищення професійної компетентності педагога ПТНЗ художнього профілю, розроблений на основі розвивального, інтегративного, індивідуального та диференційованого підходів, дає змогу забезпечити формування професійної самостійності майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел під час занять з предметів "Технологія вишивки", "Обладнання", "Матеріалознавство", "Технічний рисунок", "Композиція", "Основи кольорознавства", "Історія орнаментів", "Моделювання одягу" тощо, а також під час виробничого навчання, виробничої й етнографічної практик, у процесі підвищення кваліфікації та стажування педагогів ПТНЗ художнього профілю.

7. Розвиток методологічної, технологічної й дослідницької культури педагогів ПТНЗ художнього профілю, їх готовності до педагогічної рефлексії, пізнання етнокультурних і художньо-творчих процесів, реалізації концепції особистісно орієнтованого, діяльнісно розвивального навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел підтверджується досягненням педагогами високого рівня професійної кваліфікації, психолого-педагогічної ерудиції, педагогічної техніки взаємодії з учнями, а також здатності прогнозувати й моделювати навчальний процес, інтегрувати зміст професійно-художньої освіти, враховуючи реальні виробничі умови. Підвищенню рівня етнокультурної компетентності педагога ПТНЗ художнього профілю сприяє запропонована методика організації етнографічно-пошукової роботи майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел у музеях, творчих лабораторіях народних майстрів, суть якої полягає в дослідженні історичних аспектів розвитку народного мистецтва в конкретному регіоні України (за вибором), специфіки орнаментів, поєднань кольорів і технік виготовлення та оздоблення творів мистецтва тощо.

8. Глобалізаційні та інтеграційні процеси, світові економічні взаємозв'язки актуалізують проблему збереження культурних цінностей, що передаються від покоління до покоління в інтересах особистості, суспільства, держави. За таких умов у професійних навчальних закладах різних регіонів України розширюватимуться напрями підготовки фахівців художнього профілю і, зокрема, з професій художніх промислів і ремесел, з урахуванням етнонаціональних традицій та соціально-культурного досвіду народу, в тому числі національних меншин. Зростатиме варіативність змісту професійно-художньої освіти, набуватимуть поширення процеси диверсифікації, що уможливлюватиме гнучкість, відкритість, неперервність і багатоваріантність організаційно-педагогічних форм професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел.

Результати здійсненого дослідження дали змогу обґрунтувати науково-методичні рекомендації та пропозиції щодо перспектив розвитку професійно-художньої освіти в Україні.

На загальнодержавному рівні: оновлення законодавчої бази, що регламентує діяльність ПТНЗ художнього профілю та професійну підготовку в цих закладах майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел з одночасним забезпеченням виконання чинних законів, постанов, розпоряджень, концепцій, спрямованих на державну підтримку розвитку народних художніх промислів і ремесел, а також створення відповідних умов для відродження професійної підготовки фахівців цього профілю; забезпечення системної взаємодії Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури, Національної спілки майстрів народного мистецтва Україна, Національної спілки художників України, Спілки дизайнерів України у формуванні в суспільстві усвідомленого інтересу до збереження і відродження народного мистецтва, підтримки талановитої молоді, яка оволодіває професіями художніх промислів і ремесел, а також моральне і матеріальне стимулювання творчих педагогів-майстрів, художників; доповнення Державного класифікатора професій (ДК-003:2005) інтегрованими професіями художнього профілю; обґрунтування сучасних і перспективних потреб підготовки педагогів-художників для ПТНЗ, вирішення питання щодо створення умов для підвищення їхньої кваліфікації на базі вищих навчальних закладів художнього профілю; створення творчих колективів із числа науковців, методистів, педагогів для підготовки підручників і навчальних посібників з художніх напрямів на паперових та електронних носіях.

На регіональному рівні: надавати ПТНЗ художнього профілю постійну підтримку: фінансову, матеріально-технічну, науково-методичну, а також створювати відповідні умови для вибору форм професійно-художнього навчання (художні студії, авторські майстерні) з мінімальною наповнюваністю навчальних груп (5-6 осіб); розвивати взаємодію із соціальними партнерами, особливо з роботодавцями, з метою забезпечення баз для проведення практик; створювати умови для організації на базі ПТНЗ профільного навчання учнів старшої школи з технологічного (художнього) напряму, а також підготовки і перепідготовки дорослого населення; забезпечувати системну співпрацю обласних управлінь освіти і науки та культури з обласними творчими спілками з метою проведення на базі ПТНЗ художнього профілю культурно-освітніх заходів, фестивалів народної творчості, конкурсів фахової майстерності, художніх виставок.

На рівні ПТНЗ художнього профілю: перехід педагогів від репродуктивного до творчого й дослідницького методів професійного навчання та виховання учнівської молоді; розширення функцій методичних комісій у прогнозуванні перспектив розвитку професій художніх промислів і ремесел, оновленні змісту і форм організації навчально-виробничого процесу; підвищення рівня управлінської компетентності сучасного керівника ПТНЗ художнього профілю. Для забезпечення творчого рівня діяльності педагога доцільно створювати сприятливі умови для розроблення авторських методик, створення шкіл педагогічної майстерності, проведення курсів і тренінгів; на дослідницькому рівні - брати участь у науково-дослідній роботі, спрямованій на оновлення змісту професійно-художньої освіти і впровадження інноваційних технологій навчання тощо.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми професійного навчання в закладах профтехосвіти художнього профілю. Подальшого вивчення потребують: філософські засади професійно-художньої освіти; теорія навчального плану для ПТНЗ художнього профілю; дидактичне обґрунтування навчально-методичних комплексів для професій різних художніх профілів і методик викладання загальнохудожніх і спеціальних дисциплін; порівняльний аналіз систем підготовки фахівців художнього профілю в зарубіжних країнах; прогностичне обґрунтування розвитку професійно-художньої освіти в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів.