Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми

Якщо зі сторони вчителів - предметників є показники для переходу дитини більш старший клас, соціальний педагог повинен уважно ознайомитися з тією дитиною, проконсультуватися з психологом і тільки тоді давати батькам поради про її подальше навчання.

Соціальний педагог пропонує батькам звернути увагу на наступні моменти:

?Чи достатньо дитина фізично розвинена, щоб разом зі старшими дітьми приймати участь в іграх і заняттях? Якщо ні, у нього може скластися про себе думка як про відстаючого, причому не тільки фізично, но можливо і розумово. Вчителі можуть швидко забути її істинний вік і неадекватними вимогами посилять це її негативне переживання;

?Чи володіє вона достатніми розумовими здібностями щоб на рівних грати зі старшими дітьми? Якщо вона завжди грає в групі роль молодшої і відповідно себе веде, то діти, швидше за все виключають її з гри, а це її засмучує;

Чи достатньо вона соціально дозріла, щоб проводити в школі весь день в оточені старших дітей? П'ять днів в тиждень по вісім годин в день вести себе так, як ніби ти старший, чим ти є, - це вимагає не малих зусиль. Чи слід покладати таку ношу на плечі дитини на всі шкільні роки?

Як правило, навіть для самих обдарованих дітей вимагає створення у старших класах - це не найкраще вирішення. Більш корисним буває забезпечення їх додатковим навантаженням, як в школі, так і по за нею.

Розвиток і навчання обдарованих дітей вимагає створення спеціальних навчальних закладів - ліцеїв і гімназій для обдарованих, спеціальних класів в масових загальноосвітніх школах. Тут може здійснюватися і індивідуальний підхід і прискорене навчання.

г) Підтримання талановитої дитини батьками

Позитивних результатів у досягнути лише тоді, коли буде створено умови для реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Важливо допомогти дитині пізнати себе, свої здібності, нахили, допомогти їй накреслити індивідуальну програму свого розвитку на більш чи менш віддалену перспективу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей. На жаль, не всі педагоги та батьки можуть вчасно помітити обдарованість своєї дитини і створити відповідні умови для її розвитку. Багато психологічних проблем обдарованих дітей обумовлені ставленням батьків до самого факту обдарованості їхньої дитини.

Одна з головних психологічних проблем обдарованих дітей полягає в тому, що в них бачать дітей лінивих, упертих, інколи аномальних, «не відсвіту цього». Ранній та незвичайний розвиток дитини не помічають батьки з низьким рівнем освіти або невисоким загальним культурним розвитком. У сім'ях, де дитина є єдиною або навпаки, всі діти мають особливі здібності, теж нерідко «упускають» обдаровану дитину, тому що її нема з ким порівнювати. Інший варіант - батьки опираються визнанню своєї дитини обдарованою. Але коли батьки «заплющують очі» на особливі здібності дітей, вони однак продовжують впливати на взаємини дитини з тими, хто поруч. Тоді дитині самостійно доводиться розбиратися у складних ситуаціях. Почуття провини, неприйняття себе, бажання «бути як усі» можуть утруднювати чи навіть нівечити розвиток особистості. Батьки можуть відчувати провину через те, що, як їм здається, вони не до кінця чи не так, як потрібно, виконують свої обов'язки стосовно обдарованої дитини. Найчастіше це пов'язано з соціально-економічним статусом сім'ї - розвиток дітей, їх навчання коштує грошей і чималих. У такій ситуації й діти можуть відчувати провину через те, що батьки змушені надмірно напружуватися. Можливо, це одна з причин приховування дітьми своїх здібностей. Трапляється, що батьки бачать обдарованість там, де її немає. Особливо, коли вони самі талановиті в якій-небудь сфері. Вони очікують від дитини обдарованості й бачать бажане. Прес батьківських очіку­вань - надмірний тягар для дитини. Відома фраза про те, що обдарована дитина обдарована в усьому, - неточна. І стосовно дітей, мабуть, неправильна. Непропорціональність у розвитку - істотна проблема для обдарованих дітей. Явні чи видатні здібності можуть виявлятися в якійсь одній сфері (наприклад, у математиці), водночас розвиток іншої сфери (наприклад мовлення) може бути нижчим від норми.

Обдарованість може виявлятися в позашкільній діяльності, а в школі така дитина буває «середнячком», а то й нижче «середнячка». Обдаровані діти виявляють надмірну наполегливість у бажанні отримати результат. Висока захопленість справою, яка вдається, швидко може призвести до завищених особистісних стандартів і внутрішньої невдоволеності: бути у всьому досконалим - неможливо. Оцінюючи свою роботу дорослими мірками, дитина опиняється в ситуації фрустрації, відчуває тривогу та недитячі переживання. Хоча, з іншого боку, це може бути варіантом «мук творчості». Всі ці переживання можуть посилитись, якщо очікування дорослих, особливо батьків, надто великі. Можливо, дитина сприйматиме себе як невдаху, тобто є вірогідність формування заниженої самооцінки, тоді як завищено рівні домагань і об'єктивно хороших результатів діяльності. Оцінне ставлення до дитини не корисне всім дітям, але для обдарованих дітей таке ставлення особливо небезпечне. «У мене нічого не виходить», «Я ні на що не здатний» - такі думки доволі часто з'являються в об'єктивно цілком успішних дітей. Цінність будь-яких успіхів та досягнень тут витіснено, заперечено, бо така дитина бачить себе вимогливим батьківським оком. Ряд проблем виникає через те, що батьківська опіка часто виявляється в надмірному заохоченні дитини до якоїсь однієї сфери, наносячи шкоду іншим. Тоді дитина швидко починає розуміти, що в ній особливо цінують батьки. І може розвиватись однобоко, засвоївши, що перемогти, стати кращим, першим - це єдиний спосіб заслужити максимум батьківської уваги. Гіпертрофована увага до якоїсь однієї здібності дитини впливає й на її самосприимання, на формування Я-концепції. Наслідком такого ставлення:а) талант може бути «заритий у землю»;б) розвивається невротичне бажання завжди бути першим;в) непомірні батьківські амбіції можуть викликати високий рівень агресивності та ворожості дітей.

Тому потрібно прагнути того, щоб батьки та педагоги зрозуміли: особистість цілісна і цінна саме у цілісності, усвідомлення дитиною своєї унікальності, унікальності будь-якої іншої людини допоможе їй «перемагати так, щоб інші теж вигравали». Тим самим можна уникнути невротичних тенденцій. Оскільки здібності розвиваються в процесі певної діяльності, їх формування більшою мірою за­лежить від батьків, розуміння ними суті відповідних здібностей, бажання побачити їх прояви і надати необхідну допомогу своїй дитині. Головний напрям впливу - сприяння активізації навчаль­ної діяльності з метою вияву наявних у дитини здібностей, підтримання інтересу, заохочення досягнень, підтримання впевненості у своїх силах та можливостях.навчання, єдність інтелектуального, морального, фізичного та естетичного розвитку, культуровідповідність.

Висновки

Від природи люди ґрунтовно розрізняються, зокрема, за своїми талантами. Слід відмітити, що не дивлячись на велику, довгу та часом широку історію вивчення обдарованості на заході і в нашій країні, власне, термінологія, ще не установилася. Поняття „обдарованість” має кілька різних значень: як уява про спадкоємні передумови, про рівень розумового розвитку, що характеризує кожну людину, тощо.

Отже, обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, розвинутими навичками самоконтролю, високою працездатністю. Їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції. Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати беззупинно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю. Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності. Робота з обдарованими здійснюється за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості, або на слабких, посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі. Проблема обдарованості являє собою комплексну проблему, в якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з них є проблеми виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей, а також проблеми професійної та особистісної підготовки педагогів, психологів та управлінців освіти для роботи з обдарованими дітьми.З психологічної точки зору необхідно зазначити, що обдарованість є складний психічний об'єкт, в якому нерозривно переплетені пізнавальна, емоційна, вольова, мотиваційна, психофізіологічна і інші сфери психіки людини. Особливості, властиві обдарованим, збагачують наше життя у всіх її проявах і роблять їх внесок у неї надзвичайно значущим. По-перше, обдарованих відрізняє висока чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене почуття справедливості, вони здатні чутливо вловлювати зміни в суспільних відносинах, нові віяння часу в науці, культурі, техніці, швидко і адекватно оцінювати характер цих тенденцій у суспільстві. Друга особливість - пізнавальна безперервна активність і високо розвинений інтелект дають можливість отримувати нові знання про навколишній світ. Творчі здібності тягнуть їх до створення нових концепцій, теорій, підходів. Оптимальне поєднання в обдарованих дітей інтуїтивного і дискурсивного мислення (у переважній більшості випадків при домінуванні першого над другим) робить процес отримання нових знань дуже продуктивним і значущим. По-третє, більшості обдарованих властиві велика енергія, цілеспрямованість та наполегливість, які в поєднанні з величезними знаннями і творчими здібностями дозволяють втілювати в життя масу цікавих і значущих проектів. Серед педагогів і психологів існує, як мінімум, дві точки зору на навчання обдарованих. Згідно з однією з них, для навчання обдарованих дітей необхідно створювати спеціальні класи та спеціальні освітні установи. Відповідно до іншої точки зору, обдаровані діти повинні навчатися разом з усіма дітьми, інакше вони не навчаться жити серед «нормальних» людей, спілкуватися і працювати з ними.

Поки немає комплексної діагностики, що дозволяє визначити загальну і специфічну обдарованість, схильність дитини до того чи іншого виду творчості. Обдарованість виявляється тільки тоді, коли їй якимось чином вдалося проявитися і закріпитися. Ще не повністю враховується той факт, що в силу особистісних особливостей обдаровані діти найбільш чутливі до неадекватних оцінок, несправедливих і негативних впливів. У цій області є дефіцит знань про особливості поведінки і мислення обдарованих дітей, їх особистісному розвитку та вихованні. Практична реальність висвічує і те, що школа відчуває особливі потреби в підручниках і програмах, у яких враховувалися б індивідуальні запити і інтереси обдарованих дітей. У програмах не закладаються альтернативні шляхи просування талановитої дитини за межі курсу. Робота педагога з обдарованими дітьми - це складний і ніколи не припиняється процес. Він вимагає від учителів і вихователів особистісного зростання, хороших, які постійно оновлюються, знань в області психології обдарованих і їх навчання, а також тісної співпраці з психологами, іншими вчителями, адміністрацією і обов'язково з батьками обдарованих. Він вимагає постійного зростання майстерності педагогічної гнучкості, вміння відмовитися від того, що ще сьогодні здавалося творчою знахідкою і сильною стороною.

Список використаної літератури

1.Буряк М.П. Працюємо у союзі з батьками //Обдарована дитина. - 2004. - №1. - с.25-26.

2.Валкова Н.П Педагогіка К.- 2002 - 344c.

3.Волоцух І. Незакопуймо таланти в землю .Обдаровані діти //Рідна школа. - 1998. №1 - с.63-65.

4.Грабовський А..І Виды детской одаронности //Обдарована дитина. - 2004. - №5. с.38-46.

5.Диниченко Л. Робота з обдарованими дітьми або спроба засвітити зірку // Рідна школа. - 2000. - №5 - с.77-80.

6.Эфролмсон Владимир. У генеальних людей любящие матери. // Обдарована дитина. - 2004.- №6 -с.8-12.

7.Карж.М. Многогранность одаронности //Обдарована дитина. - 2004 - №6-с.2-5.

8.Киричков Ю.В. Обдаровані діти - майбутня еліта суспільства // Обдарована дитина. - 2003. - №2 - с.4-5.

9.Козіпа І. Плекаємо особистість - плекаємо талант. // Обдарована дитина - 2003 - №2 - с.23-24.

10.Коротьєва В.С. Підтримай іскру, дай їй розігрітись // Обдарована дитина. - 2003. - №1 - с.46-50.

11.Кравченко Д. Немає не обдарованих дітей. // Обдарована дитина - 2003 - №2 -с.23-24.

12.Красноголов В.О. Визначення поняття «обдарованість» в зарубіжній психолого-педагогічній літературі // Обдарована дитина. -- 1998. -- №5--6.

13.Красноголов В.О. Комплексна психодіагностика якостей. Визначення творчої індивідуальності дітей і шляхів її розвитку // Обдарована дитина. -- 1999. -- №2.

14.Михорн Герлинда; Ханс - Георг Мелхорн. Психология обдарованости; проблемы, структура; показателы, генеямы не раждаютса. //Обдарована дитина - 2003 - №7- с.42;93.

15.Моляко В.О. Актуально соціально - педагогічні аспекти проблеми обдарованості. // Обдарована дитина. - 1998. - №2 с. 2-5.

16.Музика О.Л Цінності обдарованої особистості // Обдарована дитина. - 1998. №4- с.6-10.

17.Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості // Обдарована дитина -1998 - №8 - с.5-11.

18.Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. - К.: Либідь, 1999. - 511 с.

19.Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.- 379 с.

20.Пропонуємо батькам ознайомитися з думками святителя Іоанна Златоуста „О воспитании детей”// Обдарована дитина. - 2003 - №3 - с.43-44.

21.Розвиток здібностей дітей за Вальдоррською педагогічною системою // Обдарована дитина. - 2004 - №5 - с.30-34.

22.Ушинський К.Д . Про сімейне виховання (вибрані матеріали із творів ). // Обдарована дитина - 2002 - №6. - с.24-28.

23.Чем отличаются одаронние дети //Обдарована дитина. - 1998 - №3 - с.34-35.

24.Чорна О. Роль шкільного психолога в розвитку фантазії у молодших школярів //Обдарована дитина. - 2004 - №3 с.46-52.

25.Что полезно малышу. // Обдарована дитина - 2002 - №6 - с.7-12.

26.Чудновський В.Е і Юркевич В.С .Обдарованість - це унікальність кожної особливості. // Обдарована дитина - 2005. - №2 - с.2-7.

Размещено на Allbest.ru