Соціальна інтеграція дітей з особливостями психофізичного розвитку як напрямок гуманізації системи освіти

- забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв'язків зі своїми громадами.

- діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.

- вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками [35, с. 8].

Інклюзивний підхід:

- створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах;

- водночас, усі учні мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється».

Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з проблемами у розвитку та обдаровані діти, безпритульні і працюючі діти, діти, котрі належать до мовних, етнічних чи культурних меншин. Школам необхідно знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей, включаючи дітей, які мають фізичні чи розумові проблеми.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах:

- цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;

- кожна людина здатна відчувати і думати;

- кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;

- адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;

- справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;

- всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;

- задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;

- визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов;

- залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей;

- командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів;

- складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;

- рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною;

- подолання потенційних бар'єрів в навчанні [25, с. 144].

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Переваги інклюзивної освіти:

1) для дітей з особливими освітніми потребами:

- завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;

- ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;

- оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;

- навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;

- у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті;

2) для інших дітей:

- діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;

- діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;

- діти вчаться співробітництву;

- діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим;

3) для педагогів та фахівців:

- вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;

- вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності [27, с. 174].

Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Важлива роль у процесі освітньої інтеграції дитини з порушеннями психофізичного розвитку відводиться сім'ї, яка є одним із основних факторів її залучення до системи суспільних відносин. Сучасна сім'я дитини з порушеннями психофізичного розвитку досить рідко може виступати в якості дієвого фактора її інтегрування в загальноосвітній простір. Основними причина такої ситуації є: низький економічний статус багатьох сімей; відсутність будь-якої дієвої підтримки з боку держави (в тому числі просвітницької); негативне соціальне ставлення.

Фактори, що ускладнюють реалізацію практик соціальної й освітньої інтеграції, здебільшого, зводяться до недостатнього фінансування системи сучасної загальної освіти, а також негативного або байдужого ставлення до проблем осіб з відхиленнями розвитку. Втім, аналіз економічного підґрунтя сумісного навчання здорових дітей і дітей з порушеннями психофізичного розвитку засвідчує, що значні фінансові асигнування мають, переважно, одноразовий характер і необхідні на початкових етапах становлення такого соціального інституту.

В цілому, для розвитку практик соціальної й освітньої інтеграції дітей з порушеннями психофізичного розвитку важливою є трансформація державної соціальної політики в напрямі беззаперечного визнання їхніх прав і свобод, розвитку різнобічної підтримки і включення у суспільство.

Інтеграційні процеси основуються на дотриманні загальнолюдських прав, зокрема щодо здобуття освіти. Зважаючи на це, можна окреслити коло умов, які є визначальними для їх успішності:

- стійка соціальна державна політика, зорієнтована на інтеграцію всіх без винятку членів суспільства;

- реалізація практик ранньої інтервенції і проведення корекційно-розвивальних заходів;

- соціальна підтримка і допомога сім'ям дітей з обмеженими можливостями;

- обмеження практики навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах сегрегації;

- розробка законодавчої бази інтегрованого та інклюзивного навчання осіб з порушеннями психофізичного розвитку;

- створення і розширення системи освітньої і професійно-трудової підготовки й інтеграції осіб з порушеннями розвитку в державні і недержавні структури;

- формування толерантного ставлення до осіб з порушеннями психофізичного розвитку.

Інтегроване та інклюзивне навчання передбачає комплексний системний особистісно-орієнтований та індивідуалізований характер роботи, що проводиться. Подолання девіацій поведінки, соціалізація учнів, подолання дефіцитарності розвитку потребують вивчення і знання не лише структури наявного порушення розвитку, а й рівня життєвих компетенцій, комунікативно-пізнавальної діяльності кожного учня. У процесі навчальних і корекційно-розвивальних занять мають враховуватися перспективи майбутнього розвитку, соціальної поведінки, індивідуальні уподобання і наміри дітей.

2.4 Методичні рекомендації для вчителів, вихователів загальноосвітніх шкіл, спеціальних шкіл-інтернатів

У процесі демократизації суспільства людство переходить на нову парадигму - «єдине суспільство», яке включає людей з різними проблемами психофізичного розвитку, тобто починає формуватися нова культурна і освітня норма - повага до людей з особливими потребами. Соціальне інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України - це один із напрямів гуманізації всієї системи освіти, що відповідає пріоритетам державної політики та має відображення у Національній Доктрині розвитку освіти.

Для успішного входження в суспільство таких дітей необхідна організація їх навчання і виховання в інтегрованих умовах, що забезпечить соціальний, емоційний та когнітивний розвиток кожної дитини з особливостями психофізичного розвитку з тим, щоб вона відчувала себе повноцінним учасником соціального життя.

Головною метою соціальної інтеграції в умовах загальноосвітнього закладу є створення умов для особистісного розвитку дитини, її творчої самореалізації та можливості бути корисною іншим людям.

Основними завданнями соціальної інтеграції є:

- забезпечення прав дитини з особливостями психофізичного розвитку на отримання середньої освіти в умовах навчального закладу з комплексним поєднанням корекційно-реабілітаційних заходів;

- всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків, здібностей;

- формування ціннісних інтересів та потреб;

- виховання в дітей прагнення до праці, забезпечення їх професійної підготовки;

- виховання дитини як моральної і культурної людини з етичним відношенням до оточуючого світу і самої себе [16, с. 19].

Діти з особливостями психофізичного розвитку, як правило, мають постійну соціальну дезадаптацію, що обмежує можливість їх інтеграції в соціумі. У зв'язку з цим, вчителям та вихователям закладів освіти слід застосовувати заходи, пов'язані з покращенням стану соціальної адаптації, яка включає в себе такі напрямки:

- встановлення довірливих відносин з дитиною, створення ситуації психологічного комфорту;

- формування в дитини позитивної самооцінки;

- формування мотивації досягнень;

- створення умов для підвищення рівня навчання;

- виховання правильних навичок поведінки в суспільстві;

- підвищення рівня самоаналізу;

- розвиток моральних уявлень, пізнавальних інтересів, розширення світогляду;

- формування в дитини позитивних життєвих перспектив, визначення разом з нею шляхів самореалізації, сфер самоповаги [20, с. 195].

Реалізація цих напрямків буде більш ефективною, якщо соціально- реабілітаційний процес, перш за все, підпорядкований формуванню особистості дитини і зорієнтований на гідні відносини з нею. Соціально-реабілітаційна діяльність педагогів має свої якісні характеристики. Найбільш загальні з них:

- цілеспрямованість (усвідомлення того, якими особистісними і психічними якостями повинна оволодіти дитина);

- опосередкованість (зв'язок унормованих понять - мовлення, норм моралі, цінностей);

- суб'єктивність (прояв індивідуальності дитини, наявність минулого досвіду, емоції, особливості міжособистісних відносин);

- інтенсивність (використання різних способів і засобів впливу на особистість);

- динамічність (наступність в реалізації поточних завдань в роботі з дитиною); ефективність (співвідношення досягнень до запланованих результатів) [23, с. 124].

Окрім цього, забезпечуючи діяльність дитини, педагог перш за все, повинен направляти свої зусилля на тих дітей, в яких виникають труднощі під час входження в соціальний простір. Саме через це зміст і засоби досягнення визначених цілей, міжособистісних впливів у соціально-реабілітаційній практиці обумовлені специфікою розвитку дитини з особливостями психофізичного розвитку.

Таким чином, здійснення максимальної інтеграції в закладах освіти забезпечується створенням системи комплексної реабілітації, яка здійснюється у відповідності з програмою розвитку для кожної дитини. Програма може бути представлена трьома основними етапами: адаптаційно-діагностичним, корекційним та інтеграційним, в кожному з яких реалізуються свої специфічні завдання.

На першому етапі проводиться діагностика особистісного розвитку дитини, визначаються шляхи її реабілітації. Другий етап передбачає організацію роботи щодо реабілітації дитини, навчання педагогів, батьків реабілітаційним технологіям. На третьому етапі підводяться підсумки комплексної реабілітації за визначений термін та шляхи інтеграції дитини в соціальне середовище.

Сучасна практика організації процесу соціальної інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку передбачає чимало прикладів комплексного підходу.

В деяких спеціальних закладах освіти більше уваги приділяється розвитку соціальних умінь і навичок. Для цього організована мережа центрів, гуртків ремесел, комп'ютерного навчання, естетичного розвитку, які допомагають дітям засвоювати найбільш цікаві для них види прикладних ремесел, підвищувати свій освітній рівень. Такий підхід створює кращі умови для успішної соціалізації та трудової адаптації дитини.

Разом з цим, доцільним є комплексний вплив на дитину з особливостями психофізичного розвитку за всіма можливими напрямками: візуальному, мовленнєвому, емоційному. Тобто робота з дітьми може бути організована за узгодженою системою медичних, психологічних, педагогічних, культурологічних та інших заходів.

Така система у роботі з дітьми позитивно впливає на корекцію й розвиток, на максимально повну й ранню їх адаптацію до соціального середовища.

Вищезазначені підходи створюють такі соціальні ситуації, в яких діти на практиці пізнають і засвоюють не тільки найближче мікросередовище, а й багатогранну систему соціальних відносин.

Слід зазначити, що для інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку необхідно створювати наступні умови:

- надання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги, з урахуванням стану здоров'я, особливостей психофізичного розвитку учнів;

- максимальна свобода дітей у виборі дистанції і позиції спілкування та взаємодії;

- самостійність вибору для себе цікавого заняття;

- поради у спілкуванні краще подавати в альтернативній формі, що дозволяє дитині отримати можливість вибору;

- для збагачення емоціонального і поведінкового досвіду дітей збільшувати коло музично-розважальних і театралізованих програм, надаючи їм більше змістовності та привабливості;

- використання гри, як засобу невербального самовизначення дитини, відображення оточуючого світу і свого місця в ньому.

Тільки за таких умов інтеграція дітей з особливостями психофізичного розвитку може бути ефективною.

При цьому особливо важливим є своєчасне виявлення відхилень у розвитку та здоров'ї дитини, здійснення своєчасної комплексної роботи з нею, що матиме позитивний вплив на підготовку її до інтегрованого навчання.

Значну роль в інтеграції навчально-виховного процесу відіграє психологічна готовність дитини і батьків до навчання, взаємодії з дітьми здоровими, а також готовність колективу прийняти таку дитину.

Соціальна інтеграція передбачає участь дітей з особливостями психофізичного розвитку у позакласній діяльності з іншими учнями навчального закладу (харчування, ігри, екскурсії, свята тощо) як у дошкільних так і в загальноосвітніх навчальних закладах.

У практиці роботи існують й інші типи інтеграції, які запроваджуються у роботі з дітьми, що мають особливості психофізичного розвитку, наприклад:

- функціональна - діти вищезазначеної категорії та їх однолітки навчаються в одному класі (при частковій інтеграції діти з особливостями психофізичного розвитку навчаються в окремому спеціальному відділенні або класі та відвідують лише окремі загальні шкільні заходи);

- зворотна - «здорові» діти відвідують спеціальну школу;

- спонтанна або неконтрольована - діти з особливостями психофізичного розвитку відвідують загальноосвітні класи без отримання додаткової спеціальної підтримки (існують підстави вважати, що у багатьох країнах чимало таких дітей залишається навчатися на другий рік) [20, с. 199].

Визначені типи інтеграції дозволяють дітям з особливостями психофізичного розвитку інтегруватися в середовище здорових однолітків, що підвищує їх соціальний досвід, позитивно впливає на комунікативні навички міжособистісних відносин в різних соціальних ситуаціях. З цією метою слід проводити спільні свята, спортивні заходи, розважальні ігрові програми та сприяти неформальному спілкуванню між дітьми. Показниками ефективності у цьому процесі можуть бути: порівняльні позитивні зміни особистості дитини за визначений період, здатність до адаптації і інтеграції в соціальне й економічне життя з урахуванням реабілітаційного потенціалу.

Разом з цим, проведене спеціальне різноаспектне опитування показало, що тільки третина вчителів масових шкіл, 45% вчителів спеціальних шкіл-інтернатів, біля 20% батьків цих дітей вважають, що в цілому суспільство гуманно й милосердно ставиться до цієї категорії дітей.

Таким чином, вищезазначене вказує на те, що в суспільстві ще існує потреба в забезпеченні психологічної готовності до інтегрованого навчально-виховного процесу всіх його учасників. У зв'язку з цим, робота педагогів у закладах освіти потребує глибоких професійних знань, високих моральних якостей, впевненості в тому, що дитина з особливостями психофізичного розвитку може стати повноцінною особистістю.

Важлива роль в цьому відводиться співпраці з батьками, бо для більшості з них характерне порушення зв'язків з дитиною ще на ранніх ступенях розвитку, оскільки дорослий носій культури не може, не знає, яким чином передати дитині з порушеннями розвитку той соціальний досвід, який здобуває дитина без спеціально організованих додаткових і спеціальних засобів, методів, шляхів навчання. У зв'язку з цим, важливим є індивідуальне консультування батьків лікарем-психіатром, вчителем-дефектологом, психологом, логопедом, знайомство батьків з корекційно-оздоровчим середовищем навчально-виховного закладу. Залучення батьків до групових та колективних форм роботи (батьківський клуб, дні відкритих дверей, Школа здоров'я, лекції-презентації) матимуть позитивний вплив на розв'язання актуальних проблем розвитку власної дитини.

Соціальна інтеграція передбачає динамічну систему, в ході якої здійснюється послідовна реалізація виникаючих під час взаємодії з дитиною тактичних завдань на шляху поновлення її соціального статусу.

Таким чином, якість навчально-виховного процесу, буде визначатися тим, наскільки враховуються й реалізуються потенційні можливості навчання та розвитку кожної дитини з особливостями психофізичного розвитку, адже у дитини завжди є резерви розвитку, використання яких може дієво поліпшити якість її життя.

Вивчення, осмислення та узагальнення теоретичного і практичного світового й вітчизняного досвіду дає змогу визначити коло питань рекомендаційного спрямування щодо оптимізації процесу інтегрування учнів означеної категорії до загальноосвітнього простору:

- ефективність інтегрованого та інклюзивного навчання суттєво підвищиться за умови своєчасної та кваліфікованої діагностики психофізичного розвитку дитини, а також при наданні консультативно-інформаційної підтримки педагогам і адміністрації загальноосвітнього закладу, в якому вона навчається, і її батькам;

- інтегроване та інклюзивне навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку передбачає відповідний супровід різних фахівців (дефектолог - асистент вчителя, психолог, медичний працівник, соціальний працівник, помічник вчителя та ін.);

- інтегроване та інклюзивне навчання потребує створення відповідної нормативно-правової бази, що закріплює правові засади здобуття освіти в різних формах особами з порушеннями психофізичного розвитку;

- необхідними є розробка і подальше удосконалення спеціальних навчальних планів, програм, підручників і дидактичних засобів з урахуванням вимог особистісно-діяльнісного підходу в освіті дітей з особливостями психофізичного розвитку;

- ефективне інтегроване та інклюзивне навчання можливе лише за умови спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів. Спеціальні школи доцільно використовувати в якості навчально-методичних ресурсних центрів.

- широке запровадження інтегрованого та інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку має здійснюватися поступово, у міру підготовки кваліфікованих кадрів і зміни ставлення суспільства до дітей означеної категорії.

ВИСНОВКИ

Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку у загальноосвітні заклади - це світовий процес, до якого залучені всі високорозвинені країни. В основі концепції інтеграції лежить принцип дотримання прав дитини на здобуття якісної освіти. Водночас, це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, пов'язаний з переосмисленням суспільством і державою ставлення до неповносправних, з визначенням їхнього права на одержання рівних з іншими можливостей в різних галузях життя, в тому числі й освіті.

Важливою умовою ефективності освітнього інтегрування є педагогічна робота, спрямована на формування у здорових учнів адекватних уявлень про однолітків з порушеннями психофізичного розвитку, на нівелювання наслідків пізнавальної, соціальної та емоційної депривації.

Інклюзивне навчання, що є закономірним і логічним варіантом трансформації інститутів загальної і спеціальної освіти, виступає одним із основних інститутів соціальної інтеграції. Реалізація технологій освітньої інтеграції дає змогу узгодити протиріччя між рівними правами осіб з обмеженими можливостями у виборі життєвого шляху, форми освіти, освітніх послуг і фактичною нерівністю можливостей різних соціальних груп (здорових людей і людей з відхиленнями розвитку) в реалізації цих прав.

В цілому, для розвитку практик соціальної й освітньої інтеграції дітей з порушеннями психофізичного розвитку важливою є трансформація державної соціальної політики в напрямі беззаперечного визнання їхніх прав і свобод, розвитку різнобічної підтримки і включення у суспільство.

Інтеграційні процеси основуються на дотриманні загальнолюдських прав, зокрема щодо здобуття освіти. Зважаючи на це, можна окреслити коло умов, які є визначальними для їх успішності:

- стійка соціальна державна політика, зорієнтована на інтеграцію всіх без винятку членів суспільства;

- реалізація практик ранньої інтервенції і проведення корекційно-розвивальних заходів;

- соціальна підтримка і допомога сім'ям дітей з обмеженими можливостями;

- обмеження практики навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах сегрегації;

- розробка законодавчої бази інтегрованого та інклюзивного навчання осіб з порушеннями психофізичного розвитку;

- створення і розширення системи освітньої і професійно-трудової підготовки й інтеграції осіб з порушеннями розвитку в державні і недержавні структури;

- формування толерантного ставлення до осіб з порушеннями психофізичного розвитку.

Реалізація ідеї інтеграції, як однієї з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку національної системи спеціальної освіти, жодною мірою не означає згортання існуючої диференційованої системи спеціальної освіти. Ефективна інтеграція можлива лише в умовах постійного удосконалення систем загальної і спеціальної освіти. В цій галузі принципово важливою є виважена державна політика, яка не допускає крайнощів у вирішенні будь-яких питань.

Вивчення, осмислення та узагальнення теоретичного і практичного світового й вітчизняного досвіду, а також одержаних експериментальних результатів дає змогу визначити коло питань рекомендаційного спрямування щодо оптимізації процесу інтегрування учнів означеної категорії до загальноосвітнього простору:

- ефективність інтегрованого та інклюзивного навчання суттєво підвищиться за умови своєчасної та кваліфікованої діагностики психофізичного розвитку дитини, а також при наданні консультативно-інформаційної підтримки педагогам і адміністрації загальноосвітнього закладу, в якому вона навчається, і її батькам;

- інтегроване та інклюзивне навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку передбачає відповідний супровід різних фахівців (дефектолог - асистент вчителя, психолог, медичний працівник, соціальний працівник, помічник вчителя та ін.);

- інтегроване та інклюзивне навчання потребує створення відповідної нормативно-правової бази, що закріплює правові засади здобуття освіти в різних формах особами з порушеннями психофізичного розвитку;

- необхідними є розробка і подальше удосконалення спеціальних навчальних планів, програм, підручників і дидактичних засобів з урахуванням вимог особистісно-діяльнісного підходу в освіті дітей з особливостями психофізичного розвитку;

- ефективне інтегроване та інклюзивне навчання можливе лише за умови спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів. Спеціальні школи доцільно використовувати в якості навчально-методичних ресурсних центрів.

- широке запровадження інтегрованого та інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку має здійснюватися поступово, у міру підготовки кваліфікованих кадрів і зміни ставлення суспільства до дітей означеної категорії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бастуй Н.А. Діти й молодь із розумовою недостатністю в Україні та в світі // Соціальна політика і соціальна робота. - 2004. - №2-3. - С.88-94.

2. Гармаш О.В. Право на спеціальну освіту дітей із розумовою відсталістю // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - №4. - С.104-109.

3. Даніелс Е. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів / Е. Даніелс, К. Стаффорд. - Л.: Надія, 2000. - 255 с.

4. Дмитриев А.А. О некоторых проблемах интегрированного обучения детей с особыми образовательными потребностями // Дефектология. - 2005. - №4. - С.4-8.

5. Еременко І.В. Соціальний супровід дітей з особливими потребами // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - №3. - С.110-114.

6. Засенко В.В. Інтеграція осіб з порушеннями слуху: проблеми, пошуки, перспективи / В.В. Засенко, А.А. Колупаєва // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. зб. - К.: Контекст, 2000. - C.61-63.

7. Засенко В.В. Інтегроване навчання: вибір за батьками / В.В. Засенко, А.А. Колупаєва // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. - К.: Науковий світ, 2003. - С.153-156.

8. Колупаева А.А. Интегрированное обучение детей с особыми образовательными потребностями // Материалы 2 международной конференции «Развитие инклюзивных школ». - М.: Перспектива, 2005. - С.6.

9. Колупаєва А.А. Інтегроване навчання: реалії, перспективи // Дефектологія. - 2001. - №3. - С.55-57.

10. Колупаєва А.А. Проблеми спеціальної освіти дітей з особливими потребами в Україні // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки: Зб. наукових праць Національного педагогічного університету. - Вип. 2. - К., 2003. - С.98-102.

11. Колупаєва А.А. Спеціальна освіта в Україні: погляд в майбутнє // Дефектологія. - 2004. - №2. - С.50-52.

12. Колупаєва А.А. Від сегрегації до інклюзії // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. - Вип. 6. - К.: Науковий світ, 2005. - С.52-56.

13. Колупаєва А.А. До проблеми інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку // Дефектологія. - 2001. - №4. - С.2-3.

14. Колупаєва А.А. Інтегративні тенденції в спеціальній освіті сучасної України // Імідж сучасного педагога. - 2004. - №8-9. - С.5-7.

15. Колупаєва А.А. Інтеграція: за і проти / Діти з особливими потребами: поради батькам. - К.: Знання, 2004. - С.209-214.

16. Колупаєва А.А. Інтегроване навчання - вимога часу // Кроки до демократичної освіти. - 2002. - №2. - С.19-27.

17. Колупаєва А.А. Інтегроване навчання - сучасна тенденція розвитку спеціальної освіти // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. - Вип. 2. - К.: Науковий світ, 2001. - С.17-19.

18. Колупаєва А.А. Інтегроване навчання: проблема кадрового забезпечення // Дефектологія. - 2002. - №4. - С.55-57.

19. Колупаєва А.А. Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір як напрям гуманізації системи освіти // Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні. - К.: Крок за кроком, 2007. - С.14-20.

20. Колупаєва А.А. На шляху до порозуміння та взаємодії // Діти з особливими потребами у початковій школі: поради батькам. - К.: Науковий світ, 2006. - С.195-200.

21. Колупаєва А.А. Навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітньому просторі // Актуальні проблеми виховання та навчання студентів із особливими потребами. - К.: Знання, 2002. - С.124-128.

22. Колупаєва А.А. Організаційно-педагогічні умови інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір // Дефектологія. - 2003. - №4. - С.10-12.

23. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади: Монографія. - К.: Педагогічна думка, 2007. - 457 с.

24. Колупаєва А.А. Правові основи здобуття освіти особами з обмеженими можливостями здоров'я // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. - К.: Університет «Україна», 2007. - С.92-100.

25. Колупаєва А.А. Проблеми інтегрування дітей з психофізичними особливостями у загальноосвітній простір України // Сучасні проблеми організації роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку: Зб. праць Кам'янець-Подільського державного університету. - Вип. 6. - К-Подільський, 2006. - С.144-147.

26. Колупаєва А.А. Проблеми, перспективи та інновації в освіті дітей з особливими потребами в Україні // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. - К.: Університет «Україна», 2004. - С.144-147.

27. Колупаєва А.А. Психолого-педагогічна підтримка дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання в європейських країнах // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. - К.: Університет «Україна», 2006. - С.174-175.

28. Колупаєва А.А. Сучасна спеціальна освіта в Україні // Дефектологія. - 2003. - №2. - С.2-3.

29. Колупаєва А.А. Сучасні тенденції здобуття освіти неповносправними дітьми: за та проти // Вісник Луганського Національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2005. - №13 (93). - С.88-93.

30. Колупаєва А.А. Шляхи інтеграції дітей з порушеннями слуху у суспільство // Громадянська освіта і соціалізація дітей з вадами слуху. Українсько-канадський Альянс. - К., 2002. - С.48-50.

31. Лещинска Т.Л. Интегрированное обучение и воспитание в условиях общеобразовательных учреждений. - Мн.: НИО МО РБ, 1998. - 257 с.

32. Малофеев Н.Н. Перспективы развития учебных заведений для детей с особыми образовательными потребностями // Начальная школа. - 2000. - №2. - С.45-47.

33. Масенко В.В. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: Науково-методичний збірник. - К.: ФО-П, 2007. - 180 с.

34. Ольсен Х. «Включенное» образование - стратегия для достижения образования для всех // Актуальные проблемы интегрированного обучения. - М.: Наука, 2001. - С.24-29.

35. Шевчук Л.Е. Интегрированное обучение учащихся с особенностями развития в общеобразовательном учреждении // Дефектология. - 2003. - №6. - С.8-11.

36. Шматко Н.Д. Для кого может быть интегрированное обучение // Дефектология. - 2003. - №2. - С.14-16.

Размещено на Allbest.ru