Методика викладання української мови як педагогічної науки

Високої педагогічної майстерності вимагає знаходження оптимальних шляхів їх реалізації. Тут чітко повинні домінувати три основні аспекти: добір матеріалу, визначення структури уроку, організація навчальної діяльності учнів. Слід пам'ятати, що результативність навчання визначається не кількістю і різноманітністю завдань, а цілеспрямованим і планомірним впливом на особистість школяра всієї системи навчальної роботи на уроках рідної мови.

Учитель, плануючи свій урок, передусім повинен відмовитися від уроків-копій відомих поурочних розробок, оскільки в них не знайшли вияву риси індивідуальної майстерності вчителя, особливості роботи з даним контингентом дітей. Також необхідно звернути увагу на уроки «творчого» типу, які нагадують виставу з «феєрверком» різноманітних педагогічних засобів і прийомів.

Зміст будь-якого уроку визначається насамперед програмою і підручником. Але слід глибоко усвідомити, що сучасне викладання - не копіювання, а втілення методичних ідей. Головним має бути вдумливий підхід до запровадження методичних рекомендацій з урахуванням конкретних умов роботи з дітьми всього класу. Тільки переглянувши всі рекомендації, проаналізувавши необхідні навчальні посібники й дидактичні матеріали, обміркувавши різні методи, з допомогою яких має бути досягнута мета, можна скласти власний поурочний план-конспект.

Вважаємо за необхідне звернути увагу на залучення додаткового матеріалу, який за дидактичними можливостями не повинен поступатися тому, що у систематизованому вигляді вміщений у підручниках. Додатковий матеріал можна використовувати в тих випадках, коли він має виховні й розвивальні можливості, коли його застосування вимагає навчальна мета уроку, конкретні умови даного класу, місцевості. Таким матеріалом можуть бути диференційовані завдання, творчі вправи, інформація, пов'язана з подіями сьогодення, залучення життєвих спостережень учнів тощо. Щоб забезпечити результативність уроку, слід продумувати режим діяльності учнів. Важливим при цьому є правильний розподіл часу на уроці, визначення оптимального використання елементів його структури. Від того, як чергуються види діяльності, яка тривалість етапів уроку та окремих завдань, залежить активність сприйняття, увага й працездатність учня.

Слід пам'ятати, що на результативність уроку впливає й визначена вчителем мета уроку. Об'єктивно не можна не бачити й не розуміти того, що мета й завдання кожного уроку дедалі ускладнюються. Це закономірний наслідок розв'язання школою її основних завдань: озброїти учнів знаннями про природу та суспільство, необхідними практичними вміннями та навичками, розвинути розумові здібності учнів, їхні нахили та інтереси, підготувати їх до поповнення знань протягом усього життя, забезпечити належне виховання тощо. Реалізація цих завдань зумовила наявність триєдиної мети: навчальної, розвивальної, виховної, що, у свою чергу, характеризує ефективність уроку, яка, за Підласим І.П,, визначається такими критеріями:

- високим науковим обґрунтуванням стратегії й тактики керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;

- напруженою, досконало організованою й результативною пізнавальною працею всіх учнів із врахуванням психологічних можливостей молодшого школяра;

- ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу й наслідків навчально-виховного процесу, вибором на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів:

- творчим, нестандартним підходом до розв'язання конкретних завдань відповідно до наявних умов та можливостей;

- обґрунтованим вибором, доцільним застосуванням необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів;

- диференційованим підходом до окремих груп учнів, дійовою індивідуалізацією педагогічного впливу на основі діагностики реальних можливостей, проектування конкретних зрушень, контролю запланованих результатів;

- ефективним використанням кожної хвилини навчального заняття;

- атмосферою демократизму, змагання, діловитості, стимулювання. дружнього спілкування, високою відповідальністю усіх учасників навчально-виховного процесу за результати спільної праці. Підготувати і провести такий урок дуже непросто. Для цього треба і багато знати, і багато вміти, дуже хотіти, відповідально ставитися до своїх учительських обов'язків, а найбільше - вийти на новий рівень педагогічного мислення.

Підготовка вчителя до уроків рідної мови.

Сучасний ефективний урок - це урок добре підготовлений, розрахований відповідно до поставлених цілей та наявних можливостей. Результат уроку визначається не рівнем підготовки до нього вчителя, а майстерністю його діяльності на самому уроці. Чим ґрунтовніша підготовка, тим вільніший учитель у вияві своєї майстерності на уроці. Суть підготовки учителя до уроку полягає в тому, щоб, враховуючи наявні педагогічні умови (характер навчального матеріалу, склад учнів, обладнання, резерви часу і т. ін.), наперед передбачити й обрати оптимальні шляхи та засоби керування навчально-виховною діяльністю учнів, домогтися найвищих показників ефективності уроку в цих умовах.

Підготовка уроку включає три органічно нерозривні стадії:

а) діагностику об'єктивних умов навчально-виховного процесу, аналіз факторів, що діятимуть на уроці;

б) прогнозування ефективності уроку та досягнень учнів;

в) складання програми керування навчально-виховною діяльністю учнів на уроці.

Варто пам'ятати про розвивальні можливості уроків рідної мови. На кожному уроці необхідно, по-перше, навчати учнів визначати, розуміти, а потім самостійно ставити перед собою навчальне завдання. Оволодіння учінням здійснюється на основі виконання навчальних дій - порівняння, моделювання, аналізу, дії змінення. По-друге, навчати учнів використовувати раціональні дії; способи роботи, які забезпечують успішне засвоєння навчального матеріалу. Оволодіння навчальним матеріалом - це його вміле сприймання, усвідомлення, запам'ятовування і використання в практичній діяльності. Для організації сприймання знань необхідно пропонувати учням чіткі й конкретні завдання, спрямовувати їх на ті сторони, властивості, ознаки предмета, які потрібно побачити, виділити, запам'ятати. Особливо важливим для сприймання є виконання учнями практичних завдань і дій із предметом, який вивчається.

Усвідомлення знань завжди пов'язане з виконанням розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Усвідомленню знань, виконанню учнями на уроці певних завдань конструювання і моделювання сприяє робота з підручником.

Для оволодіння навчальним матеріалом потрібно його запам'ятати. Тому необхідно організовувати роботу з учнями так, щоб вона була привабливою, подавалась у незвичній для учнів формі, викликала позитивні емоції й глибокі почуття. Щоб учні добре запам'ятали навчальний матеріал, необхідно ставити перед ними конкретні завдання, організовувати повторення, здійснювати контроль вивченого.

По-третє, необхідно формувати в учнів навчальні мотиви, пізнавальні інтереси, бажання вчитися. Вирішальним для формування позитивного ставлення до навчання є використання вчителем різних форм активізації процесу учіння, серед яких найбільш поширеними є:

-самостійна навчальна діяльність на уроці, тобто робота, що виконується поза безпосередньою участю вчителя, який лише визначає завдання уроку і керує його виконанням з допомогою запитань, наприклад: Ми знаємо, в чому полягає наше завдання, скажіть, з чого ми повинні почати його виконання? Ми назвали кілька можливих способів виконання завдання, як вибрати найкращий? Ми знаємо, як найкраще виконати завдання. Чого нам не вистачає для роботи ? - поетапне керування учителем роботою учня. Учневі дається завдання відповідно до якого-небудь етапу роботи. Наприклад: «Склади план, на основі якого будемо виконувати свою роботу. Визнач дії, за допомогою яки виконується завдання. Визнач послідовність виконання дій. Назви дії, якими ти володієш добре, і ті, що складні для тебе. Визнач, як ти будеш перевіряти свою роботу». Готуючись до будь-якого уроку, необхідно дотримуватися таких положень: - Навчайте дітей так, щоб вони розуміли, що, чому і як треба робити, і ніколи не виконували вказівок учителя механічно. - Навчаючи, застосовуйте усі види і форми пізнавальної діяльності, поєднуйте аналіз із синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовуйте аналогію.

- Домагайтеся, щоб учні розуміли суть і зміст кожного слова, речення: для цього розкривайте поняття, пояснюйте незрозумілі слова, опираючись на знання і досвід учнів, аргументуйте свої пояснення.

- Те, що учням невідомо, логічно пов'язуйте з вивченим. Де немає логічного зв'язку між засвоєним і засвоюваним, там немає усвідомленого навчання.

- Не забувайте, що головне - не знання предмета, а особистість, яка формується. Навчайте і виховуйте так, щоб учень не був «додатком» до навчального предмета, а навпаки - суб'єктом його активного освоєння. Пам'ятайте, що формує особистість учитель своєю діяльністю.

- Навчайте знаходити і виділяти головне і другорядне в тому, що вивчається, домагайтеся розуміння головного. Застосовуйте оптимальну кількість прикладів, але так, щоб вони не затьмарили суті головного.

- Допомагайте своїм учням оволодівати найбільш продуктивними методами пізнавальної діяльності, навчайте вчитися.

- Застосовуйте диференційований підхід до навчання в умовах колективної праці; формуйте тимчасові диференційовані підгрупи учнів, використовуйте адаптовані до їхніх можливостей навчальні матеріали, впроваджуйте принцип вільного вибору варіантів завдань, що відповідають можливостям і підготовленості учнів.

- Частіше використовуйте запитання «чому», щоб навчити учнів мислити причинно-наслідково.

- Пам'ятайте, що знає не той учень, який переказує, а той, що на практиці застосовує свої знання.

- Зрозуміле й доступне пояснення вчителя не досягне мети, доки воно не стане предметом уваги учнів: користуйтеся усіма засобами, щоб пробудити і втримати увагу учнів, знайте їхні уподобання й інтереси, уникайте шаблонів. Пам'ятайте, що майстерність ставити запитання й вислуховувати відповіді - одна з найважливіших умов збудження і підтримання активності.

- Використовуйте найновіші здобутки технології навчання: алгоритмічні схеми, опорні таблиці, пізнавальні ігри, навчально-виховні ситуації тощо.

- Пам'ятайте, що дитина мислить формами, фарбами, звуками, образами взагалі; звідси доцільність наочного навчання, яке будується на конкретних образах.

- Використовуючи наочність, актуалізуйте чуттєвий досвід учнів: уявлення, які вже склалися в дітей, конкретизуйте та ілюструйте ті поняття, які ви в них формуєте.

- Через надмірне захоплення наочністю створюються штучні перешкоди для глибокого оволодіння знаннями: воно стає гальмом розвитку абстрактного мислення, розуміння суті загальних закономірностей.

- Застосовуйте найновіші надбання методики навчання: складайте зі своїми учнями опорні моделі, конструкції, структурно-логічні схеми, алгоритми,

пам'ятки, які полегшують і прискорюють засвоєння знань. - Частіше повторюйте і вдосконалюйте те, що вивчалося раніше, вводьте його у нові системи зв'язків. Повторюйте і систематизуйте вивчене не лише на початку уроку (для перевірки засвоєного) а й у кінці уроку (для закріплення набутих знань), а також після завершення кожної логічно закінченої частини навчального матеріалу. Практикуйте кількаразове повторення головних ідей під час заняття.

- Не збуджуйте діяльність стомлених учнів штучно, не зловживайте зацікавленістю новим видом роботи. Дотримуйтеся фізіологічних норм розумової активності учнів, плануйте і передбачайте її спади й підйоми.

- Пам'ятайте, що найглибші істини перетворюються на банальні фрази, коли засвоюються поверхово. Якісний навчально-виховний процес той, у якому присутні думка, мораль, почуття. - Привчайте кожного учня працювати відповідно до його здібностей і можливостей, на повну силу. Боріться з лінощами, формуйте оптимальний темпоритм діяльності.

- Не починайте вивчення нового, попередньо не виробивши в учнів двох найважливіших якостей: зацікавленості та позитивного ставлення до нього.

- Не проводьте повторення матеріалу за тією схемою, що й вивчення: дайте учням можливість розглянути його в нових зв'язках, багатоаспектно.

- Поспішайте повільно! Не форсуйте без потреби навчально-виховний процес, не прагніть швидкого успіху.

- Розповідайте для учнів. Не змушуйте їх пристосовуватись до вас, а навпаки - самі максимально пристосовуйтеся до них.

- Прагніть до нового як у змісті, так і в методах навчання. - Остерігайтеся неправдоподібних, неоднозначних і фальшивих фраз, які можуть стати причиною нездорової уяви дітей. У школі учитель не повинен допускати довільного, хибного трактування мовленого ним. Це не означає, що не треба розвивати дитячу фантазію, гостроту думки, образність сприймання. Проте серйозні речі мають сприйматися серйозно.

- У навчально-виховному процесі поєднуйте розумову діяльність із практичною, у процесі якої засвоюється 85% знань.

- Навчайте й виховуйте, ідучи від життя до знань або від знань до життя: зв'язок знання з життям - обов'язковий. Учень має зрозуміти, переконатися, що бути освіченим і вихованим - найвагоміша життєва необхідність людини. Такий підхід до організації й змісту уроку забезпечуватиме пріоритетність розвивальних цілей навчання, спрямовуватиме учителів не на збільшення, а на підвищення якості пропонованих учням знань, на розвиток потенційних можливостей кожної дитячої особистості. І саме уроки рідної мови покликані дати такі знання, що потрібні будуть кожній людині протягом усього її життя незалежно від виду її діяльності (незаперечною є значущість уміння читати, писати, висловлювати свої думки в усній чи писемній формі у всіх доступних типах, стилях мовлення на момент оволодіння ними, що в свою чергу, сприяє самовизначенню дитини в колективі та суспільстві).

Уроки рідної мови покликані всіляко стимулювати розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів, оскільки саме на цих уроках створюються умови для реалізації однієї з найважливіших потреб - потреби у повсякчасному спілкуванні як в умовах школи, так і позашкільному житті. Формування мовно-мовленнєвої культури школяра у подальшому полегшить йому адаптацію в суспільстві, допоможе осягнути поняття взаємодопомоги, співчуття, милосердя, совісті, поваги тощо, що є основою високої моральності.

Як зазначено у «Методичних рекомендаціях щодо усного і писемного мовлення молодших школярів» (Київ: Masicmp - S, 2000) вчитель повинен забезпечувати засвоєння учнями елементарних знань і вмінь з різних розділів мовної теорії, удосконалювати каліграфічні навички дітей, прищеплювати їм культуру оформлення письмових робіт, виробляти вміння зв'язно висловлювати свої думки не лише в усній, а й у письмовій формі, тим самим формуючи у вихованців якості, властиві освіченій людині.

Усне мовлення учнів.

Усне мовлення учнів має бути грамотним, виразним, чітким, емоційним, що передбачає:

* розпізнавання ними змістових відтінків слів, словосполучень, фраз та усвідомлення змісту розповіді;

* уміння в темпі, нормальному для сприймання співрозмовником, передати, доповнити, продовжити сказане чи почуте, застосовуючи художні засоби зображення та засоби виразності (міміку, жести, інтонацію) і вживаючи займенники з метою уникнення повторення слів;

* знання норм етики спілкування.

Крім цього, учні мають оволодіти первинними навичками лаконічно, з посиланням на джерело інформації, аргументувати свою думку, не боячись бути не сприйнятими іншими в разі її хибності; уміти при потребі користуватися певною довідковою літературою та здійснювати само- і взаємооцінку висловленого або почутого з інших уст, що сприятиме усуненню недоліків у їхньому мовленні.

Особливою вимогою до учнів є уміння правильно та чітко давати відповіді на запитання, висловлюючи одночасно закінчену думку. Учитель повинен ознайомити учнів з алгоритмами побудови відповіді, що значною мірою підвищить культуру їхнього мовлення.

Учитель має систематично стежити за правильністю та логічністю висловлювань учнів, грамотною побудовою речень та їх змістовим поєднанням,дбати, щоб вони правильно вимовляли слова і терміни, зокрема ті, які вперше трапляються у їхній мовленнєвій практиці.

Мовні і мовленнєві помилки учнів учитель виправляє на кожному уроці, у процесі позакласної та позашкільної роботи, під час перерв тощо. Почувши від учня неправильне мовлення, він повинен спокійно, тактовно виправити його. Виправляти мовленнєві помилки учня треба після відповіді, якщо вона коротка, або під час логічних інтервалів, оскільки неодноразові зауваження переривають хід думки школяра.

Починаючи з післябукварного періоду, потрібно формувати у дітей уміння користуватися орфографічним і тлумачним словниками для учнів початкових класів, систематично проводити практичну роботу з ними. Учитель має бути взірцем культурного співрозмовника, дотримуватися мовних норм під час уроків і в позаурочний час. Плануючи роботу з батьками, він має передбачати бесіди з ними щодо виконання єдиних вимог до усного та писемного мовлення учнів у школі і вдома.

Успіх у досягненні високої культури мовлення, спілкування забезпечать взаємоконтроль і взаємодопомогу всіх суб'єктів освітянського процесу.

Писемне мовлення учнів.

Культура писемного мовлення передбачає грамотне, правильне висловлення думки за допомогою графічних знаків - літер (на письмі), охайне, чисте, відповідно до мовних норм, каліграфічних та естетичних правил, письмо.

Формуючи культуру писемного мовлення, вчитель одночасно сприяє виробленню в учнів таких якостей особистості, як охайність, дисциплінованість, витримка, старанність, відповідальність, що, у свою чергу, підвищує моральність майбутнього громадянина країни. Тому слід формувати в учнів навички грамотного, каліграфічного письма, чіткого і правильного почерку.

Для формування в учнів навичок писемного мовлення вчитель повинен:

* проводити систематичну роботу з вивчення орфографії;

* розвивати практичні навички побудови синтаксичних конструкцій;

* формувати навички каліграфічного письма;

* стежити за охайністю записів учнів;

* давати зразки правильного письма в зошитах, щоденниках тощо;

* виправляти правописні, граматичні та мовні помилки;

* вимагати від учнів уважно ставитися до оформлення письмових робіт,

додержувати правил ведення учнівських зошитів з усіх предметів.

Письмові контрольні роботи з рідної мови проводять на другому чи третьому уроці за розкладом (крім понеділка і суботи). Не рекомендується проводити роботи в перший та останній дні чверті, у перший день після свята.

Програма з рідної мови спрямовує роботу вчителя на формування, розвиток навичок мовленнєвої діяльності, уміння досконало користуватися мовою, формування певного кола знань про мову, про мовні одиниці різних рівнів (звук, слово, словосполучення, речення, текст). Формування лінгвістичних знань та мовних умінь теж вважається необхідними, але на першому місці мають бути усі види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння читання й письмо.

Мовленнєве спрямування навчання мови в початкових класах завжди було актуальним. Однак суттєвою ознакою сучасних програм є те, що усі види мовленнєвої діяльності на тому чи іншому етапі початкового навчання мають стати об'єктом обов'язкового контролю. Результати їх оцінювання будуть враховуватися під час визначення ступеня навчальних досягнень учнів з рідної мови.

Ведення учнівських зошитів та вимоги до оформлення письмових робіт з української мови.

Для забезпечення високої грамотності і загальної культури учнів необхідно дотримуватися визначених правил і рекомендацій щодо ведення учнівських зошитів.

Школярі зобов'язані бережливо використовувати зошит, не починати новий зошит, докине списано попередній, користуватися обгортками (бажано поліетиленовими), не бруднити сторінок, не виривати листків.

Заміна зошитів блокнотами або окремими аркушами паперу не допускається.

Для навчальної роботи необхідно використовувати зошити лише вітчизняного виробництва, оскільки вони відповідають діючим в Україні стандартам.

Відповідно до діючих в Україні стандартів допускається використання зошитів з такими видами графічної сітки: № 1 - у дві горизонтальні лінії різної інтенсивності з похилими лініями, де висота робочого рядка - 4,0 мм; відстань від робочого рядка до верхньої (нижньої) міжрядкової лінії становить 6,0 мм, а між похилими лініями - 25,0-27,0 мм; кут нахилу між похилою і рядковою - 65°; № 2 - у дві горизонтальні лінії різної інтенсивності, де відстані відповідно дорівнюють: між лініями робочого рядка - 4,0 мм, між робочими рядками - 8,0 мм; № 3 - з горизонтальними лініями через 9,0 мм; № 5 - у клітинку з нормою лініювання 5,0х5,0 мм.

На початковому етапі формування в першокласників графічних навичок письма за наявності різних зошитів учитель має надавати перевагу зошитам, у яких горизонтальні лінії робочого рядка різної інтенсивності з основними лініями таких кольорів: фіолетового, блакитного, сірого.

У 2-4 класах для навчальних класних і домашніх завдань з української мови учні ведуть по два зошити (для періодичної заміни їх у разі перевірки вчителем).

Для контрольних робіт з української мови слід використовувати окремий зошит, у якому учні також аналізують помилки контрольної роботи.

Учнівський зошит не є державним документом, тому в початкових класах, з огляду на вік дитини, повільну техніку письма, учні міських шкіл пишуть лише номер школи, а сільських - назву школи. У 1-му та 2-му класах чотирирічної зошити підписує вчитель. У 3-4-х - це роблять учні за зразком, написаним учителем на дошці, наприклад:

Зошит

з української мови для контрольних робіт

учня(ениці) 1-А класу з української мови

школи №4 м. Тернополя учня(ениці) 4-го класу

Кравченко Ірини Решетилівської початкової школи

Остапчука Максима Карпенка Віктора

Музичук Оксани

На кожній сторінці зошита із зовнішнього боку вертикального зрізу залишається поле завширшки 2,0 см (проводиться червоним кольором вертикальна лінія).

У письмовій роботі з мови треба зазначати дату виконання роботи, яка це робота (класна чи домашня), вид завдання (вправа, диктант, твір, переказ, творча робота тощо), заголовок зв'язного тексту (переказу, розповіді тощо).

Відповідно до 4-го видання «Українського правопису» («Український правопис», 4-е видання, К., «Наукова думка», 1993 р., С.127) в кінці заголовків крапка не ставиться.

Наприклад:

24 жовтня

Домашня робота

Вправа 123

Дату, назву роботи та її вид (вправа, словниковий диктант1 тощо) учні записують, починаючи з 2-го класу 4-річної податкової школи. У 4 класі дату виконання роботи з мови записують словами.

У зошитах для контрольних робіт, що виконуються в класі, учні пишуть дату, вид завдання і заголовок тексту.

Наприклад:

24 квітня

Диктант

Весна

Під час виконання письмової роботи учні повинні додержувати абзаців.

Необхідно стежити, щоб учні дотримувалися однакових інтервалів між словами, дописували кожен рядок до кінця, орієнтуючись на правила переносу, не виходячи за межі рядка.

Якщо потрібно виправити помилку, учень має закреслити неправильно написану літеру чи цифру навкіс (справа наліво) і замість неї зверху написати потрібну літеру чи цифру. Якщо треба замінити слово, словосполучення, речення чи приклад у ході виконання роботи, то те, що підлягає заміні, слід закреслити тонкою горизонтальною лінією, а не брати в дужки, оскільки дужки є пунктуаційним знаком, і далі записати правильно.

Виправлення (закреслення та поновлення) написаного робити ручкою, а не олівцем.

У період навчання грамоти учні 1-го класу виконують навчальні завдання в зошиті з друкованою основою (зошити для письма і розвитку мовлення), де подано зразки написання літер, їх поєднань, окремих слів і речень, а також вправи на розвиток мислення і мовлення школярів.

У 2-4-х класах на уроках української та російської мови паралельно із 1 запис учнями виду роботи (словниковий, попереджувальний диктант) здійснюється за вказівкою вчителя (за функціональною потребою).

Звичайним зошитом використовують зошити з друкованою основою (один із зошитів), рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

Зошит з друкованою основою використовують як на уроці, так і під час виконання домашніх завдань. Після опрацювання теми за підручником зошит з друкованою основою перевіряють, виконання завдання оцінюють.

Щоб навчити першокласників орієнтуватись у розлініюванні зошита та для виконання індивідуальних, дифереційованих вправ і завдань, починаючи з другої чверті 1-го класу (4-річна початкова школа) можна паралельно практикувати виконання окремих завдань у шкільних зошитах з таким самим розлінуванням.

Для виконання різноманітних завдань, пов'язаних з мовним аналізом (креслення схем речень, звуко-складової структури слів, «друкування» тощо), першокласники ведуть окремий зошит у клітинку з графічною сіткою № 5.

У 3-му класі на уроках української та іноземної мов протягом усього півріччя учні продовжують писати в зошитах у дві лінії з контрольними похилими (зошит з графічною сіткою № 1) або в зошитах у дві горизонтальні лінії без контрольних похилих (зошит з графічною сіткою № 2). У 2-му півріччі краще підготовлені учні поступово переходять на письмо в одну лінію.

Повний перехід усього класу на письмо в одну лінію може бути закінчений у IV чверті 3-го класу або в 1-му півріччі в 4-му класі. Висота малих літер становить близько 4,0 мм.

У період навчання грамоти дату виконання завдань, слова «Класна робота» та «Домашня робота» учні не пишуть.

У цей період між завданнями класної і домашньої робіт учні залишають по два робочі рядки для записів чи поміток учителя.

Записи на новій сторінці зошита учні починають робити з першого рядка.

Початок запису тексту і його заголовок виконують на одній сторінці. Якщо залишаються вільні рядки на сторінці, то їх використовують для виконання інших завдань на розсуд учителя. Між датою і назвою роботи (класна, домашня), між назвою та видом роботи, а також між видом роботи та заголовком рядок не пропускають.

Між заключним рядком тексту однієї письмової роботи і наступної слід пропускати два робочих рядки (для відокремлення однієї роботи від іншої та для виставляння оцінки).

Перевірка письмових робіт.

Систематичний контроль і перевірка якості виконання письмових робіт - важливий стимул розвитку грамотності і писемного мовлення учнів. У 1- 4 класах кожну учнівську роботу з української мови перевіряють та оцінюють.

Размещено на Allbest.ru