Основи економічного виховання учнів початкових класів

Отже, на сучасному етапі розвитку педагогічної думки відносно економічної освіти і виховання, особлива увага звертається на формування особистості пристосованої до життя і праці в ринковій економіці. Проте ще недостатньо розроблені засади економічного виховання, які б відповідали вимогам сучасного розвитку нашого суспільства та менталітету українського народу.

Висновки до першого розділу

Особлива актуальність економічного виховання визначається тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки і в своїй професійній діяльності, і в особистому житті. Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін. Окрім того, кожен громадянин як морально вихована людина повинен: бережливо і по-господарському ставитися до природи, активно протидіяти негативним явищам у цій галузі діяльності людини; дбайливо ставитися до народного надбання; активно вивчати і осмислювати економічну політику нашої держави.

Економічне виховання учнів необхідне в даний час, адже із розвитком ринкової економіки, повинні розвиватися економічні інтереси, діловитість, відповідальність, творчий пошук шляхів поліпшення господарської діяльності.

Розділ 2. Організація економічної освіти і виховання дітей молодшого шкільного віку

2.1 Економічна підготовка учнів початкових класів та формування економічного мислення

Становлення та розвиток в Україні ринкової економіки детермінували необхідність розробки і впровадження системи економічної підготовки населення. Власне проблема економічної підготовки не є принципово новою для вітчизняної психолого-педагогічної науки. Значну кількість досліджень за відповідною тематикою було здійснено починаючи з 60-х pоків. Зрозуміло, що проблеми економічної освіти й економічного виховання вивчалися і раніше. (К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький, П.П. Блонський, А.С. Макаренко тощо), проте як окремий напрямок педагогічних досліджень економічна підготовка визначилася саме в цей період. Слід зазначити, що спочатку даний напрямок охоплював економічну підготовку не лише школярів, але й усього працюючого населення. У 70-ті--80-ті pоки з'явилася низка партійних та урядових постанов щодо поліпшення економічного виховання трудящих мас. Зокрема у 1983 р. було поставлено завдання протягом п'яти років здійснити тотальну підготовку та перепідготовку всього працюючого населення країни. Проте формальність, декларативність і, головне, відсутність реальної можливості впливати на господарювання в умовах надцентралізованої планової економіки зумовили низьку ефективність компаній за «економічний всеобуч».

Антидіалектичний підхід до розуміння суті економіки, законів її розвитку певною мірою гальмував розвиток економічної освіти учнів, спрямовував їх не на глибинне розуміння основ економіки, а на ейфорійне почуттєве «формування» рис ощадливості, бережливості, господарності тощо. Попри системні недоліки, притаманні тодішньому трактуванню економічної освіти і виховання народних мас, цей період відіграв певну роль в розвитку теорії та практики економічної підготовки населення, передусім школярів і учнівської молоді. Виник ряд наукових досліджень з питань організації економічної освіти та виховання. Для вищої і середньої школи були підготовлені посібники, визначені структура, зміст, система, форми та методи економічної освіти і виховання тощо.

Початок економічних реформ в Україні показав, що рівень економічної підготовки її мешканців є вкрай незадовільним та неадекватним новим економічним реаліям. Оскільки країна не має і скоріш за все не матиме в найближчі роки можливості здійснити тотальну економічну перепідготовку працюючих, підвищення загального рівня економічної культури у близькота середньостроковій перспективі вбачається лише через здійснення економічного виховання та освіти молоді.

Перші пошукові дослідження, спрямовані на розробку змісту економічної освіти молоді, адекватної елементам ринкових відносин, які тільки почали впроваджуватися у СРСР, розпочалися наприкінці 80-х pоків. На початку 90-х pоків за їх результатами було впроваджено трудову допрофесійну підготовку старшокласників за напрямком підприємницької діяльності. Поступово у деяких середніх закладах освіти у Х--ХІ класах розпочалося вивчення курсів з економіки, які за своїми завданнями, змістом та структурою наближалися до загальноосвітніх шкільних дисциплін. Протягом останніх років було створено декілька спеціалізованих середніх закладів освіти з економічною спеціалізацією (економічні ліцеї) та відкрито досить багато профільних класів у загальноосвітніх школах. Поступово впровадження навчальних курсів економічного спрямування перемістилося із старшої до середньої школи (VII--IX класи). У деяких середніх професійно-технічних училищах та вищих навчальних закладах елементи економічної теорії й економіки відповідної галузі було включено до змісту підготовки студентів за спеціальностями, які безпосередньо з економікою не пов'язані. Проте, зміст економічної освіти у школах, СПТУ та вищих навчальних закладах не пов'язаний між собою і не утворює систему безперервної економічної освіти молоді.

За останні роки з'явилася низка досліджень, в яких висвітлено теоретичні та практичні аспекти реалізації безперервної освіти (В.І. Бондар, М.М. Ващенко, В.І. Маслов, О.Г. Мороз тощо). Ґрунтовне визначення цієї педагогічної категорії дав В.І. Маслов: «Безперервну освіту можна сформувати як цілеспрямовану, спеціально організовану і керуючу цілісну систему перманентного формування в індивідуумів соціального досвіду (моральних норм, інтелектуальних якостей, знань, умінь і навичок), об'єктивно необхідного для розвитку суспільства, у відповідності з психофізіологічними можливостями і соціальними потребами конкретної особистості на всіх етапах його становлення, розвитку і життєдіяльності» [1]. Щодо безперервності економічної освіти, то дослідники А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, І.А. Сасова та ін. торкалися, як правило, лише окремих її аспектів. Наприклад, В.О. Поляков дає таке визначення: «Безперервна економічна освіта передбачає неперервний характер навчання, постійний рух від простого до складного, поєднання вивчення економічних проблем з оволодінням знаннями інших наук» [3]. В цілому погоджуючись з ним, можна зауважити, що воно має занадто загальний характер і може бути використаним для визначення будь-якого напрямку безперервної освіти, якщо замінити слово «економічна» на інший напрямок освіти (математична, фізична тощо). На мій погляд, більш точним та відповідним проблемі, що розглядається, є визначення, наведене О.Т. Шпаком: «Безперервна економічна освіта -- це процес систематичного накопичення і поновлення економічних знань, умінь і навичок, формування економічного мислення та культури, їх перманентної актуалізації згідно з новими змістовими та інституційними вимогами економічного середовища в середині країни та на глобальному ринку, виховання ініціативності, підприємливості, відповідальності за власну економічну поведінку, раціонального прийняття рішень з метою досягнення оптимального результату з максимальним застосуванням інтелектуального потенціалу індивідуума та оптимальними затратами наявних ресурсів» [5].

Аналізуючи стан економічної підготовки в Україні в контексті безперервності, можна виділити такі напрямки її подальшого розвитку:

економізація змісту предметів базового компонента загальної середньої освіти;

впровадження окремого загальноосвітнього курсу для середньої школи або спеціальних курсів з основ економіки, підприємництва бізнесу тощо для середніх (старших) класів (на сьогодні вже розроблено декілька варіантів програм з економіки для І--XI класів [4]); спеціальна допрофесійна та професійна підготовка молоді в школах, СПТУ, фахових курсах, вищих навчальних закладах економічного профілю;

ознайомлення студентів вузів з особливостями економіки галузі за напрямком підготовки.

Слід зазначити, що деякі дослідники (Н.Г. Грамма, Я.І. Ханніков, Р.А. Юсупов) вважають за необхідне виділяти як окремий етап економічної підготовки період емоційно-образного сприйняття, який є характерним для дітей старшого дошкільного віку. Проте, ми вважаємо, що в цьому випадку мова може вестися скоріше про сімейне економічне виховання або про пропедевтику економічного виховання.

Реалізація безперервної економічної освіти передбачає наявність відповідної інфраструктури, яка складається з основних, паралельних та додаткових структур. До основних структур забезпечення здійснення економічної освіти відносяться загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади; до паралельних -- економічне навчання під час практики, підготовчі курси та відділення; до додаткових -- різноманітні формальні об'єднання за інтересами (гуртки, клуби, Мала академія наук, наукові товариства студентів тощо).

Сьогодні відсутність систематичної та розгалуженої системи шкільної економічної освіти є одним з факторів, що опосередковано впливає на якість підготовки майбутніх спеціалістів в економічних вузах. Абітурієнти часто мають недостатньо чіткі уявлення про економіку в цілому та мету, завдання, зміст праці фахівців з економіки, зокрема. Здійснення масової економічної підготовки школярів дозволило б позитивно вплинути на вирішення цієї проблеми.

Економічна освіта в школі може реалізовуватися за такими рівнями:

1. Загальна економічна підготовка всіх школярів, яка спрямована на засвоєння ними базового мінімуму знань про особисту, сімейну та загальну економіку. Цей рівень може бути реалізованим у середніх або навіть початкових класах.

2. Відповідно до впровадження 12-річного терміну освіти другий рівень передбачає поглиблену профільну економічну підготовку у старшій школі, що має на меті підготовку до вступу у вищий навчальний заклад економічного профілю.

3. Третій рівень передбачає допрофесійну або початкову професійну підготовку учнів старшої школи у галузі економіки та бізнесу, формування практичних навичок підприємницької діяльності і, можливо, їх залучення до практичної педагогічно керованої й обґрунтованої продуктивної та комерційної діяльності. Слід зазначити, що саме цей напрямок економічної підготовки школярів є найбільш розробленим у теоретичному та практичному аспектах (дисертаційні дослідження Н.А. Побірченко, В.В. Дрижака, Р.Ф. Пустовійта, К.М. Старченка, О.В. Тополь тощо, багаторічний позитивний досвід підготовки старшокласників до підприємницької діяльності в процесі трудового професійного, допрофесійного та профільного навчання [2]).

Аналізуючи стан економічної підготовки молоді, можна зазначити, що існують сприятливі умови для її здійснення як безперервної. Проте сьогодні її основні етапи не пов'язані між собою структурно, їх зміст не є спадкоємним і т. ін.

2.2 Економічне виховання учнів початкових класів у процесі навчання

Особливої ваги набувають зміст і засоби економічної освіти та виховання учнів. В організації роботи зі здійснення економічної освіти та виховання учнів важливу роль відіграє рівень економічної компетентності керівників і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Мета формування економічної свідомості - перетворення суспільно-громадських інтересів і потреб в особистісно значущі мотиви діяльності та поведінки кожної людини.

Мета спостереження й аналізу - ефективність економічного виховання учнів у процесі навчання.

На допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів пропонується система оцінних параметрів стану економічного виховання учнів у процесі навчання:

знання вчителями основних економічних понять, категорій, законів і закономірностей;

володіння методами економічного виховання учнів у процесі навчання;

розкриття засобом змісту навчального предмета особливостей ринкової економіки на сучасному етапі державотворення України;

зміст і методи виховання в учнів економічного мислення, інтересу до економічних знань;

здійснення економічного виховання в інтеграції з трудовим, моральним і фізичним вихованням;

забезпечення засвоєння учнями таких економічних і трудових категорій, як «розподіл і кооперація праці», «планування», «нормування праці», «облік», «контроль», «матеріальне й моральне стимулювання», «тендер» та ін.;

виховання бережливого ставлення до матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством; до шкільного майна, одягу, підручників та інших приладів навчання;

виховання учнів у дусі раціонального використання людських ресурсів (фізичних, духовних та емоційних сил);

навчання учнів у дусі економії часу, правильного його розподілу на навчальні заняття, позакласну діяльність за інтересами, спорт і дозвілля.

Економічні знання являють собою сукупність економічних теорій про зміст, характер, особливості матеріальних благ, їх виробництво, обмін, розподіл і споживання, про вплив матеріального життя на розвиток суспільства, а також про шляхи, форми і методи, котрі сприяють прискоренню розвитку суспільства [6]. Вони є відображенням у свідомості людей реального економічного життя, результатів дії об'єктивних економічних законів [8, 32]. Це - суттєва частина духовного багатства суспільства. Як зазначав К.Маркс, майстерність і знання (наукової сили) самих робітників є основним нагромадженням. Опановуючи економічні знання, працівники повинні правильно використовувати “основне нагромадження”, тобто вміти застосовувати економічні знання на практиці [8, 33]. Ці знання розширюють кругозір підростаючого покоління, сприяють глибшому розумінню ним своєї ролі в розвитку суспільного виробництва, допомагають йому впевнено почувати себе, працювати ефективніше. Від їх наявності значною мірою залежить активна економічна діяльність. Радикально змінюються вимоги до професійної підготовки учнів. Вони полягають у тому, щоб сформувати сучасну економічну свідомість, ринкову економічну культуру, допомогти юнакам і дівчатам оволодіти елементами економічної поведінки і навиками роботи в умовах ринку, навчити нести відповідальність за прийняте рішення, відчувати повагу до ділових партнерів, прагнути до чесного накопичення капіталу.

Під економічним вихованням учнів розуміють систематичний, цілеспрямований вплив на неї з метою формування у неї потреб і інтересів, стилю мислення, які відповідають принципам і нормам ринкового господарювання, демократичної моралі.

Бережливе господарювання, раціональне використання всіх ресурсів, діловитість, організованість, свідома дисципліна - ці важливі риси є об'єднуючою ланкою між трудовими, моральними, політичними та іншими напрямами системи виховання. На сучасному етапі слід розвивати інтерес до систематичного поповнення і засвоєння економічних знань, формування і закріплення навичок, умінь, стимулів і мотивів ефективної економічної діяльності, прищеплення прагнення по-господарськи ставитись до власності, примножувати власні і державні надбання, збільшувати творчу активність в утвердженні й розвитку ринкових принципів господарювання і управління [6, 165]. Особлива актуальність економічного виховання зумовлена тим, що кожна Людина зіштовхується з проблемами економіки в професійній діяльності і в особистому житті.

Молода людина, як майбутній працівник, має оволодіти економічними навичками в плануванні і організації своєї праці; виконанні професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінювати результати своєї праці за відповідними критеріями; шукати шляхи підвищення ефективності своєї праці; вдосконалювати виробництво в галузі своєї професійної діяльності; планувати та організовувати особистий бюджет, доходи і витрати своєї сім'ї; економічно обґрунтовувати оцінку товарів, що їх купують для особистого користування, раціонально ними користуватись.

Головним в економічному вихованні є зв'язок з життям, із практикою. Якщо молодим людям, які здобули економічну освіту, дати можливість отримати хорошу практику, то, звісно, поліпшуються стиль і форми економічної поведінки, які є домінуючими факторами у формуванні економічної культури особистості [6, 182].

Велику увагу треба приділяти вивченню економічної теорії і конкретної економіки на основі факторів і явищ сучасності, не уникаючи гострих і актуальних проблем ринкової економіки; активізувати творчий потенціал учнів у розв'язанні конкретних виробничо-економічних завдань. Економічна освіта формує насамперед наукову ідеологію (систематизовані, теоретичні погляди), економічне виховання - психологію (установки, мотиви, ціннісні орієнтації). Єдність освіти і виховання формує у учнів раціонально-емоційні духовні якості. Наприклад, суміш знань, переконань і вчинків утворює нові якості - ідейність, свідомість, відчуття себе господарем власного багатства [6, 184].

Сьогодні для успішного розвитку нашого суспільства необхідне поєднання дієвої системи економічної освіти і виховання. Адже для прищеплення у підростаючого покоління морального імунітету до негативних явищ в економічній діяльності, формування уявлень про ринкову економіку, культуру взаємовідносин учасників ринку, про маркетинг, менеджмент, економічну культуру недостатньою є лише теоретична і вузькоспеціалізована підготовка. В Україні важко формувати ринкову економічну культуру учнів через відсутність належної системи економічної освіти і такого виховання підростаючого покоління, яке має бути спрямоване на ті форми ринку, котрі відповідають національним традиціям і культурі. Насамперед необхідно підвищити реальну результативність економічного навчання. Сутність освіти полягає не лише в збагаченні пам'яті запасом інформації, але й у розвитку здібностей творчо розв'язувати економічні завдання мірою їх виникнення.

Нагальною є проблема підготовки фахівців на перспективу. Це пов'язано з упровадженням інформаційних, комунікативних технологій та з прискоренням технологічного розвитку. Наше суспільство потребує мобільних, контактних, інноваційно спрямованих, всебічно розвинутих спеціалістів, які здатні швидко адаптуватися до умов життя, виявляти ініціативу та творчий підхід до справи. Сьогодні молода людина повинна бути морально, психологічно, теоретично, практично підготовленою до життя в системі ринкових відносин, чітко усвідомлюючи, що її майбутнє залежатиме від обсягу та якості набутих знань і вмінь, обґрунтованого вибору сфери професійної діяльності, працьовитості та ініціативності, компетентності і творчості, підприємливості та діловитості. Економічна підготовка молодих людей передбачає формування соціально-економічних та професійних знань з метою осмислення економічних понять, категорій, законів розвитку; розвиток інтересу до економічних питань і подій та потреби в постійному оновленні соціально-економічних знань; формування сучасного економічного мислення. Ринкове економічне мислення включає в себе готовність до вільного, самостійного, відповідального подолання економічних труднощів. Вивчення економічних дисциплін учнями покликане формувати в неї глибоке розуміння явищ, процесів, відносин в економічній системі, а також засобів і способів вирішення економічних проблем.

Отже, економічна освіта і економічне виховання є важливими чинниками формування економічної культури. Саме вони мають стати неодмінним атрибутом будь-якої свідомої діяльності, передумовою успішної роботи практично в усіх сферах життя, невід'ємною складовою культурного розвитку учня, формування економічного світосприйняття учнів, допомагають їй усвідомити правильність, істинність економічної теорії, зрозуміти економічні погляди, ідеї, співвідносити теорії із реальною поведінкою, готовністю діяти відповідно до засвоєних економічних знань. У сучасних умовах посилюється ціннісно-орієнтаційна вага соціально-економічних знань, зростає значення наявності в молодої людини економічного мислення. Внаслідок цього зростає потреба суспільства у перебудові діяльності освітніх закладів, у збагаченні матеріальної основи економічної освіти і вдосконаленні методів економічного виховання, спрямованих на формування ринкової економічної культури, нового економічного мислення, розвиток заповзятливості, ініціативності, енергійності, прагнення до успіху, вміння у різноманітних ситуаціях приймати нестандартні рішення.

2.3 Конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів

Виховання дітей та молоді в умовах ринкової економіки набуває ваги як чинник економічного, соціального, культурного розвитку, збереження духовних, національних, особистісних цінностей. Долю майбутнього суспільства вирішуватиме всебічно розвинена, компетентна особистість, здатна до самостійного мислення, соціального вибору, суспільно корисної діяльності. Підґрунтя цих якостей закладається в початковій школі, зокрема завдяки економічному вихованню.

Аналіз педагогічного досвіду, шкільної практики свідчить, що загальноосвітня школа не забезпечує умов для економічного виховання. Воно починається занадто пізно - з 10 класу - при необхідності його започаткування з першого класу. У цьому процесі вихованню духовності уваги не приділяється. Також існують певні упередження щодо віку молодшого школяра, складності опанування економічними термінами. Вирішенню виховної задачі перешкоджає непідготовленість вчителів до здійснення економічного виховання, недостатній зв'язок теорії виховання з теорією освіти та дидактикою. Проблема безпосередньо стосується предметних методик. Крім цього, як зазначає Н. Щуркова, “урок зібрав у собі всі проблеми шкільного виховання, відобразив загальний облік школи та стан справ виховання дітей”.[3, с.3]. Ситуація сучасного уроку - це ситуація прощання з уроком суворим та зустріч з вільним уроком, який “породжений прагненням гуманізувати дійсність, визнати людину як найвищу цінність, надати людині максимум волі для індивідуального розвитку, ствердити у повсякденній реальності цінності гідного життя” [3, с.5]. У зв'язку з цим постає проблема конструювання освітніх ситуацій у діяльності сучасного педагога в економічному вихованні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор Слід зазначити, що проблема економічного виховання завжди була у колі досліджень багатьох науковців. У різні історичні часи представники наукової думки висловлювали своє розуміння економічного виховання на філософському

(В. Демичев, І. Іткін, В. Попов, А. Улєдов тощо.), педагогічному (А. Аменд, П. Блонський, Ю. Васильєв, Л. Епштейн, Я. Коменський, Дж. Локк, А. Макаренко, Л. Пономарьов, І. Сасова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Е. Фромм, К. Хесс, М. Шелгунов, С. Шацький, Б. Шемякін, О. Шпак тощо.) рівні. Так чи інакше, а усі науковці торкалися певних вихованих, навчальних ситуацій. Питання соціально-економічного виховання на основі діяльнісного підходу вивчали Л. Байбородова, О. Леонтьєв, А. Нісімчук, С. Рубінштейн тощо. Основні ідеї вдосконалення процесу фахової підготовки особистості вчителя знайшли своє відображення у працях видатних педагогів К. Ушинського, П. Лесгафта, П. Блонського, С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського та інших.

Ми зупинимося на тих роботах, які мають значення для досліджуваної проблеми. Так, А. Аменд вперше розробив питання організації економічного виховання у поєднанні з моральним у початковій школі, висвітлив особливості планування навчальної, позакласної роботи з економічного виховання. Науковець вважав за необхідне в економічному вихованні здійснювати індивідуальний підхід, враховувати зміну кола діяльності, мотиви поведінки, вікові особливості (повідомлення не складних економічних знань, знайомство в популярній формі з економікою рідного краю) [1, с.40]. А. Аменд був стурбований недостатньою підготовленістю вчителів, їх невмінням конструювати освітні ситуації з економічного виховання, малоефективним застосуванням економічних знань у процесі трудового навчання, міжпредметних зв'язків, використання фольклору.

Науковці І. Сасова та А. Аменд стверджували, що відсутність спеціального предмету ускладнює вирішення задач економічного виховання, тому пропонували здійснювати міжпредметні зв'язки в процесі викладання всіх загальноосвітніх дисциплін. Ними був визначений тезаурус економічних понять для учнів загальноосвітньої школи, описані деякі навчальні ситуації [4, с.8].

А. Федоровим розглянуто різноманітні ситуації з економічного виховання молодших школярів на уроках, у позашкільній діяльності, у родині [5, с.18].

Удосконаленню економічної, методичної підготовки вчителів, економічній освіті, вихованню школярів присвячені роботи П. Бойчука, О. Павелків, І. Рябової та інших, методичному забезпеченню викладання економіки в початкових класах - напрацювання О. Божко, Ю. Лелюк та інших. Дослідження Н. Кривошеї доводять, необхідність системного впровадження у педагогічний процес знайомство дітей з професіями, створення ігрових ситуацій, використання різних видів діяльності, підготовки вихователів, батьків до економічного виховання [2, с. 21].

Незважаючи на численні дослідження економічного виховання, не висвітленим достатньо залишається конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів.

Можна висвітлити методику конструювання та впровадження освітніх ситуацій в діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Вихідними у діяльності з економічного виховання молодших школярів та підготовки вчителя до виховної, навчальної діяльності ми вважаємо три постулати, що закладені у основу нової технології уроку (за Н. Щурковою) [3].

1. Урок є відкриттям, пошуком й усвідомленням істини у сучасній діяльності дітей та учнів [3, с.10]. Саме тому урок, освітня ситуація - організоване педагогом духовне спілкування, змістом якого є наукове знання, а результатом (продуктом духовного зусилля) стає інтелект кожного суб'єкту спілкування, духовне збагачення. Саме тому, урок, освітня ситуація має звеличувати дитину до усвідомлення істини, сприяти руху до щастя. Знання варто розглядати як засіб осягнення таємниць, засіб отримання вільного вибору в будівництві власної долі. Знання перестають бути проблематичними з точки зору запам'ятовування, застосування, засвоєння, коли особистість осягає істину, наповнюючи її особистісним змістом.

2. “Урок є частиною життя дитини, і прожиття цього життя має відбуватися на рівні високої загальнолюдської культури” [3, с.16]. Вільний урок, навчальна ситуація - протікання сорокап'ятихвилинного життя як продовження домашнього життя, як шматок історії особистісної долі дитини.

3. “Людина в якості суб'єкту усвідомлення істини та суб'єкту життя на уроці залишається завжди найвищою цінністю, виступаючи у ролі мети і ніколи не виступаючи у ролі засобу” [3, с.20]. Вільний урок - це урок звільнений від страху перед навчальним матеріалом, зусиллями щодо його опанування, невдачами тощо. Педагог повинен мати сміливість жити на уроці, бути відкритим до всіх проявів життя. Урок - це робота душі, і тим вона продуктивніше, чим поважніше ставлення дитини до самої себе та вчителя до своєї особистості. Варто враховувати вимоги як “Не можна не працювати”, “Не можна посягати на іншу людину”.

Важливого значення набуває ситуація успіху, мізансцена (розташування всіх учасників навчальних занять).

Переміщення центра насичує урок, освітню ситуацію емоційно, дає можливість фізичної активності, підтримує високий інтерес до інтелектуальної роботи, запобігає втомлюваності. Ми підтримуємо тезу, що ситуація успіху - це запорука позитивного ставлення до навчання, фактор розвитку особистості школяра. Володіючи мистецтвом створення ситуації успіху, вчитель може включити і ситуацію неуспіху (порівняння того, що б міг досягнути школяр з тим, що він досягнув зараз) [3, с.38]. Важливо не втрачати почуття міри, бо ситуація неуспіху - “тонке мистецтво”, яким користуватися варто продумано.

Важливим також є уміння вчителя створити комфортні умови, дотримуватися почуття міри, гармонійності на уроці, в освітніх ситуаціях. У ході експериментальної роботи ми поставили завдання сприяти активному засвоєнню й застосуванню економічних знань в аспекті духовності молодшими школярами. Виходячи з концепції економічного виховання, ми підійшли до необхідності духовної взаємодії в процесі засвоєння ціннісного змісту економічних понять, сутності економічних законів, особливостей економічної діяльності в навчальній, позаурочній роботі, конструюванні освітніх ситуацій. Характеризуючи таку духовну взаємодію, слід виокремити сфери співпраці дорослого і дитини у розв'язанні завдань економічного, духовного виховання у їх поєднанні: духовна діяльність з ціннісного осмислення економічної інформації, аналіз морального аспекту економічних категорій; збагачення духовного світу особистості дитини надбаннями українського фольклору, традицій; розкриття соціальної галузі життя, духовного аспекту економічних понять у рольових іграх, іграх зі змішуванням ролей; пробудження співчуття й надання допомоги героям казкових сюжетів, близьким людям і оточуючим; знайомство з первинними фізіологічними та духовними потребами, їх значенням і пріоритетом духовних потреб для духовної людини; творча літературна, художня, прикладна, проектна діяльність у застосуванні економічних знань, виконання творчих завдань (розгадування ребусів, кросвордів, складання казок, віршів), театралізація; здійснення свідомого морального вибору на основі вмінь співставлювати можливості й бачити наслідки вибору, визначення та розв'язання проблемних запитань етичного характеру; пробудження відчуття дорослості, відповідальності; застосування економічних знань у розв'язку життєвих ситуацій морально-духовної спрямованості; засвоєння духовних цінностей в процесі трудової діяльності (дитячі майстерні), ознайомлення з працею дорослих; диспути на духовно-економічну тематику; випуск економічних газет за результатами рейдів бережливості (щодо шкільного майна, книжкового фонду, використання води, світла); економічні турніри, олімпіади, конкурси.

У навчальній діяльності вчитель конструює урок так, щоб він містив декілька частин, різних за видом взаємодії, різні освітні ситуації. Ми починали урок з повторення попереднього матеріалу через створення проблемної ситуації, ситуації успіху, застосовували пошуковий, ігровий методи, прийом фантазування, складання загадок, віршів, казок тощо. Підведення до теми уроку, колективне формулювання правила, закріплення знань відбувається за рахунок постановки проблемних запитань, опрацювання творів фольклору, діалогів, творчих завдань (кросвордів, віршів, ребусів), економічних загадок, рольових, ситуативних ігор, які дозволяють приймати моральні норми, робити економічні відкриття.

Для перевірки знань та навичок ми використовували поточний, проміжний підсумковий контроль у формі казкового заліку, розв'язування задач, виконання завдань тестів, ребусів, кросвордів. Після вивчення теми “Грошова система” почали застосовувати прийом введення казкової грошової одиниці для оцінювання знань учнів. Рух “коштів” було унаочнено, що стимулювало освітню активність, розвиток економічного мислення, навички розрахунків, користування безготівковими грошима. За отримані гроші учні могли купувати вироби на шкільних ярмарках, вкладати кошти у банк, підраховувати проценти на своїх рахунках. Такий прийом щільно поєднує знання з їх практичним застосуванням.

Дослідження особливостей взаємодії вчителя й учнів в навчальній і позаурочній діяльності дозволило визначити найбільш ефективні з них. Деякі з них ми розглянемо на конкретних прикладах.

Для духовного зростання учнів в навчально-виховному процесі мовою навчальної взаємодії було обрано українську, а формою подачі навчального матеріалу - казкову, емоційно насичену. Ми обрали персонажі з побутових народних казок, перед якими постають різноманітні проблеми ведення домашнього господарства. Створені нами “Робочі зошити з економіки” містять казкові ситуації, які розкривають соціальне життя, духовний аспект економічних понять, формують бережливе ставлення до природи, ресурсів, поважливе ставлення до праці, людини праці. З допомогою казки діти бачать себе збоку, у віддзеркалених виявах дій улюблених персонажів. Така навчальна взаємодія не пригнічує дитину через її невмілість, а виховує опосередковано (через навчання казкових персонажів), дає змогу не почуватися невдахою, подолати страх. Спостереження виявило, що школярі через повчання казкових героїв виробляли у собі впевненість, уміння відстоювати власну позицію. Слід зазначити, що з першого уроку учні встановили правила роботи на уроці, зокрема, кожний має право на думку, яку варто поважати; будь-яка думка має право на життя, якщо її аргументовано; коли хтось з дітей висловлюється, всі слухають тощо.

На казковому матеріалі ми збуджували співчуття дітей і бажання допомагати. Вже в першому класі, опрацьовуючи тему “Ресурси”, ми запропонували дітям уявити і продемонструвати як сусіди допомагали родині зайців будувати дім: як ведмідь носив колоди, як зайчиха з зайчатами подавали цеглу. Це було способом емоційного пояснення і релаксації одночасно. Далі запропонували дітям відповісти на запитання: “Чи змогли б зайці самі побудувати дім?” Діти відповідали, що тільки спільна праця допомогла зайцям звести такий красивий, надійний дім. Отже, необхідно дружно працювати, допомагати один одному. Пробудження потреби в діяльній допомозі здійснювалося протягом чотирьох років навчання, що сприяло закріпленню потреби в діяльній допомозі.

Казкова, проблемна ситуація застосовувалася нами для знайомства з первинними фізіологічними потребами у житлі, їжі, безпеці вже у першому класі. У другому класі на уроці з теми: “Головні та другорядні потреби” ми створили ситуацію успіху, яка навчає робити правильний духовно-економічний вибір, сприяє усвідомленню цінності духовної потреби та шляхів її задоволення. Поштовхом до роздумів на уроці за темою: “Блага. Дарові, економічні, духовні блага” стає казковий сюжет про наведення звірятами чистоти на шкільному подвір'ї, задоволення, осмислення ними потреби в красі. В цьому школярикам допомагала казкова вчителька Сова. Вона пояснила лісовим учням, що наведення порядку біля школи можна вважати духовним благом, тому, що від цього у всіх стало добре на душі. В казковому діалозі звірятка дізнаються про те, що і музика, і пісні, і вірші, і картини, і почуття: любов, радість, щастя, співчуття - все, що є рухом душі, вважають духовним благом. Таким чином, освітня ситуація підносить учня до усвідомлення інформації, сприяє руху до щастя.

З аналізу потреб хлопчиків і дівчаток, жінок і чоловіків, дітей і дорослих діти бачать обумовленість потреб статтю, віком, професією тощо. Ставимо проблемне запитання: “Чиї потреби буде задовольняти книга, прогулянка, дружба, любов, щастя, здоров'я, мир тощо?” Діти доходять висновку, що є явища, події, предмети, які необхідні усім людям на Землі, тобто загальнолюдські потреби.

Націлюємо учнів на пошук рішення проблеми: “Чи всі бажання, потреби слід задовольняти?” Діти за нашою допомогою доходять висновку, що необхідно розумно задовольняти і головні, і другорядні, і духовні потреби. Пропонуємо обміркувати ситуацію. “Якби ти був багатий, то гроші свої вклав: а) у свою нову справу; б) віддав би тим, хто чекає допомоги; в) перерахував у дитячий будинок; г) віддав своїм батькам; д) використав для задоволення своїх різноманітних потреб”. Учні аналізують морально-духовний зміст відповідей і доходять висновку, що вибір залежить від того, що людина вважає цінним, які в неї духовні потреби. Серед відповідей переважають: надання грошей у дитячий будинок і своїм батькам. Отже, створена освітня ситуація сприяє усвідомленню цінності духовної потреби та шляхів її задоволення.

Особливістю духовної співпраці на уроці є застосування уяви дітей, емоційного забарвлення інформації, казкова й діалогова форми взаємодії, активація розумової діяльності через проблемні запитання, сприяння їх успіху. Нами досліджено, що образи-враження залишають відбиток у пам'яті дітей, оволодівають увагою, підтримують інтерес, тим самим спонукають до активної діяльності. Так, з перших уроків навчання ми застосовували проблемні запитання. Вони розкривають суттєві ознаки економічних понять, наприклад: “Хто правий: заєць, який пропонує зробити необхідні стільці з дуба, що росте біля дому, чи зайчиха, яка заперечує це?” Разом з казковими героями учні опиняються перед проблемою вибору, наприклад: як розподілити кошти, щоб купити найнеобхідніші товари, співставлюючі ціни товарів і кількість наявних грошей з врахуванням потреб усіх членів родини? Постійно акцентується увага на питаннях етичного характеру, бережливого ставлення до ресурсів, праці, хліба тощо: “Поясни правила поведінки”, “Проаналізуй, чому не можна так робити?”

У навчальній взаємодії ми широко застосовували українські народні прислів'я, зміст яких тлумачили як з точки зору економіки, так і духовності, пропонували дітям добирати до теми уроку прислів'я, вчитися пояснювати їх зміст. Наприклад, зміст прислів'я: “То не біда, що гроші просять, а то біда, як даєш, та не беруть” школярі тлумачили таким чином: “Просять гроші в тих людей, у яких вони є, у тих хто вміє співчувати, хто добрий, які можуть і хочуть поділитися. Проте, в жадібної, злої, немилосердної людини гроші просити не будуть”. Після аналізу змісту прислів'їв ми підводили дітей до висновку: добре мати гроші для задоволення розумних потреб, заробляти їх треба чесно, ділитися з тими, хто потребує допомоги. Так може зробити тільки духовно багата людина.

Творча діяльність дітей виявилась могутнім засобом економічного, духовного виховання у їх поєднанні. Ми побачили, що завдання “Склади казку”, “Продовж казку” не тільки розвивають творчість і мотивацію дітей, але й вміння прогнозувати наслідки вибору, аргументувати правильність обраного рішення. Зміст дитячих творінь свідчив про розвиток морально-етичних, духовних, естетичних почуттів, розвиток інтелекту, формування світоглядних переконань як основи життєвої позиції, опанування економічними знаннями як основи життєвої компетентності. Як показав експеримент, найвищим етапом такої творчості, є театралізація казкових сюжетів, українських народних казок “Ріпка”, “Колобок”, “Коза-дереза” та інших.

Ми впевнилися, що необхідною умовою є участь всіх дітей (як акторів, декораторів, костюмерів тощо.), щоб у кожного з них було відчуття причетності до результатів справи, щоб кожна дитина отримала задоволення, виявити себе духовно, збагатитись народним фольклором.

Творчому самовияву дитини сприяє завдання зі складання рекламних текстів, яке допомагає опанувати економічними знаннями, висвітлює ціннісний аспект економічної діяльності. Наведемо приклад реклами, яку склав учень 1 класу.

Я продаю огірочки,

Їх полюбляють сини й дочки.

Купуйте хрумкі огірочки

Зелені з жовтими квіточками.

Не самі дешеві, бо праця важка,

А самі свіженькі,

бо сьогодні зібрав.

Підходьте, куштуйте,

Швидше купуйте!

Як бачимо, зміст рекламного тексту шестирічного учня свідчить про розуміння ним окремих вимог до реклами, деяких економічних взаємозв'язків з огляду на духовний зміст: “Не самі дешеві, бо праця важка”.

Для поєднанням творчого завдання і завдання з розвитку потреби в здійсненні допомоги ми пропонували складання рекламних оголошень, малювання плакатів та вивісок з метою допомоги бізнесмену Мишкові.

Навчальні творчі проекти як розробка й виготовлення виробу (надання послуги) від ідеї до реалізації здійснювалися безпосередньо учнями під керівництвом вчителя, що сприяло формуванню системи інтелектуальних, загально-трудових, економічних знань у контексті духовності, умінь і навичок учнів, загальному розвитку особистості. Ми тільки організовували пізнавальну діяльність. Специфіка навчальної взаємодії виявилася у фактичній відсутності готових систематизованих знань з проекту. Встановлення істини - справа самого учня. Етапи діяльності школярів відповідали загальній структурі проектування. Це організаційно-підготовчий, технологічний, заключний. Ми дійшли висновку, що в початковій школі можна робити 2 - 3 проекти на один навчальний рік з будь-яких предметів, зокрема з економіки. Доцільно починати проектну діяльність з другого року навчання, проте готуватися до цього з першого класу. Продуктивні методи

навчання (частково-пошуковий, дослідницький), активне й усвідомлене залучення до процесу технологічного аналізу завдання й виконання його на уроці (аналіз об'єкта, планування етапів роботи, організація діяльності, контроль і самоконтроль процесу і результаті в праці) позитивно впливають на сприйняття навчальної інформації, якісного виконання справи. Зважаючи на те, що у молодших школярів ще не сформовані навички самостійної роботи, ми пропонували їм такі проекти, які б виконувалися у мікрогрупах. За метою, характером - ігрові, проекти-мандрівки, дослідницькі, творчі тощо.; за характером партнерських взаємовідносин - кооперативні, конкурсні, змагальні; щодо реалізації міжпредметних зв'язків - монопредметні, міжпредметні, позапредметні.

Ігрові види діяльності використовувались нами зі значним ефектом для розвитку економічної вихованості. Виявилось, що у грі складається та вдосконалюється креативність, соціалізація й саморегуляція. З одного боку, граючий виконує реальну діяльність, що вимагає рішення нестандартних задач, з іншого - деякі моменти цієї діяльності мають умовний характер, що дозволяє відволіктись від реальної ситуації з її відповідальністю. Ця двоплановість гри обумовлює розвиваючий ефект. Нами використовувались ігри з яскраво вираженими елементами як виробничої, так і пізнавальної, дослідницької праці, духовно-етичні аспекти: “Ринок”, “Обмін”, “Вареники”, “Видобування ресурсів” та інші.

Досвід ігрової взаємодії учнів дозволяв поставити проблемне запитання: чи варто застосовувати кооперацію та поділ праці у родині? Діти доходять висновку, що спільна праця дає можливість економити час та сили всіх членів родини й відчувають необхідність, моральний обов'язок допомоги батькам, негативно ставляться до тих, хто забуває про піклування.

Це відбувається також під час розгляду та аналізу сімейного бюджету казкових героїв, родин учнів, шкільних витрат. Ми спостерігали, що запропоновані нами освітні ситуації звеличували дитину до усвідомлення істини, сприяли руху до щастя, розвитку мотивації навчання. За опитуванням дітей, найулюбленіший урок - це урок економіки, бо на уроці вони не бояться висловлюватись, мають право на вибір, який поважають, їх цінують, завжди вислуховують, їм легко і цікаво вчитися, їм довіряють батьки самостійно здійснювати покупки, планувати як витратити свої кишенькові гроші, а знання корисні вже сьогодні. Школярам подобаються повчальні казки про звірів з Лісової економічної школи, бо “коли слухаєш історію, ніби знаходишся поруч”.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже, можна зробити висновок, що конструювання освітніх ситуацій, реалізація духовної взаємодії вчителя з дітьми під час навчання за програмою авторського курсу “Початки економіки” дозволяє створити атмосферу духовної напруги, коли дитина є найвищою цінністю, проживає разом з вчителем певну інформацію, без проблем засвоює її, відчуває себе вільною Це сприяє формуванню економічної вихованості, рівень якої можна підвищити, створивши певні умови. Подальшої роботи вимагають питання щодо розвитку економічної компетентності вчителя початкових класів в умовах післядипломної педагогічної освіти.

Висновки до другого розділу

Ми ознайомились з методикою конструювання освітніх ситуацій з економічного виховання молодших школярів. Вирішенню виховної задачі перешкоджає непідготовленість вчителів до здійснення економічного виховання, недостатній зв'язок теорії виховання з теорією освіти та дидактикою. Сьогодні урок відобразив загальний облік школи та стан справ виховання, зокрема економічного. Проте, сучасний урок - це вільний урок, який має гуманізувати дійсність, визнати людину як найвищу цінність. Тому необхідно підготувати вчителів до економічного виховання, навчити їх конструювати освітні ситуації, створювати духовну взаємодії в економічному вихованні.

Загальний висновок

Підсумовуючи усе викладене в першому розділі, можна сказати, що головною метою вивчення економічної дисципліни є формування в школярів сучасного економічного мислення, в основу якого покладено глибоке засвоєння категоріального апарату та фундаментальних положень економічної теорії. Метою навчання слід уважати не просто сприйняття економічних категорій, закономірностей і відносин, а й надання можливості молодій людині вибирати в реальному житті ту сферу, що по-справжньому її цікавить. Наприклад, наявність необхідних знань та вмінь з сімейної економіки та основ бізнесу може підвищити статус школяра в сім'ї та привести до корекції його поведінки в реальному житті. Тому, економічна освіта є базовою для сучасної освіченої людини, яка повинна усвідомлювати, що рівень розвитку суспільства, всіх сфер життя в першу чергу залежить від стану економіки та активної і свідомої участі кожного члена суспільства в економічних відносинах. Економіка як навчальна дисципліна -- це широкий комплекс різнопланової інформації, що має свій понятійний апарат, свої категорії, закони, власну систему алгоритмів розв'язування найрізноманітніших задач. Вивчення економіки має сприяти досягненню таких цілей:

1. Забезпечення учням і студентам соціально необхідного мінімуму систематизованих економічних знань як бази формування сучасної економічної культури особистості.

2. Сприяння учням і студентам у набутті стійких навичок самостійного аналізу й оцінки найпоширеніших економічних явищ, зв'язків, принципів ефективного господарювання. З тексту другого розділі можна зробити висновок, що ефективність досягнення цих цілей залежить насамперед від майстерності вчителя, його вмінь і навичок в поданні необхідного матеріалу. Важливим при цьому є врахування психологічних особливостей учнів та особливостей вікової групи,, і відповідно здійснювати навчальний процес. Отже, економіку в школі треба викладати як поведінкову науку. Це потребує дуже уважного підходу до відбору понять і теоретичних концепцій, які повинні знати школярі. При цьому для шкільного віку більш зрозумілою є прикладна економіка, яка доводить до свідомості учнів базові економічні знання на прикладі цікавих ситуацій, користуючись ігровими методами навчання. рішення. Треба чітко усвідомити, що від рівня економічної грамотності наших теперішніх школярів залежить ефективність роботи всієї економічної системи України, а особистий добробут кожного її громадянина багато в чому визначатиметься тим, наскільки економічно грамотною буде його поведінка в різних соціально-економічних ситуаціях В основі вивчення курсу початкової економіки має бути чітке розуміння добре сформованих базових економічних понять і закономірностей.

Список використаної літератури

1. Аменд А.Ф. Экономическое образование и воспитание учащихся IV - X (V -XI) классов: Учебное пособие. Челябинск: ЧГПИ, 1987. - 164 с.

2. Кривошея Н.Б. Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з працею дорослих як засіб початкового економічного виховання. Автореферат дис.канд. пед. наук: 13.00.01/ Укр. держ. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 1997. - 24 с.

3. Культура современного урока/ Под ред. Н.Е. Щурковой. - М.: Издательство "Российское педагогическое агентство", 1997. - 92 с.

4. Сасова І.А., Падалка О.С., Шпак О.Т. Неперервна економічна освіта: Навчальні програми. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 176 с.

5. Федоров А.Н. Экономическое воспитание в школе и дома. - Горький: Волго-Вятское кн. изд-во, 1990. - 127 с.

6. Пономарев В.Д., Попов В.Д., Чичканов В.П. Экономическая культура: сущность, направления развития. - М., 1987.

7. Бурдьє П. Образование как трамплин профессиональной карьеры // Социология образования: Тексты. - М., 2000.

8. Маркс К. Капитал: Критика политической экономии. - М., 1983.