Бесіда як метод ознайомлення дітей з природою

(Діти підходять до хатинки. Під хатинкою сидить зайчик і плаче.)

Вихователь: Діти, давайте привітаємось з зайчиком.

Діти: Добрий день, зайчику.

Вихователь: Зайчику, а чому ти такий сумний і весь тремтиш? Діти, зайчик плаче тому, що він загубив ключі від хатинки, коли по лісі бігав і тепер не знає як йому потрапити додому. А ще зайчик замерз і не може зігрітись. Давайте ми зігріємо зайчика. Назбираємо гілочок, полінець і розкладемо вогнище. А біля вогню і зайчик зігріється.

(Діти збирають і складають гілочки.)

Влітає Сорока:

Скре-ке-ке, скре-ке-ке?

Де ви бачили таке,

Щоб вогонь в лісі палити

Може все навкруг згоріти?

Би послухайте сороку,

Мене сороку-білобоку,

Я також колись палила,

Собі крильця підпалила

І вам раджу, малюки,

Не беріть у руки сірники.

Щоб неприємностей позбавитись,

З вогнем, дітки, не можна бавитись.

Я в лісі скрізь гуляла,

Ключі під ялинкою відшукала,

Принесла вам швидше діти,

Щоб зайчику хатиночку відкрити.

Тільки я не знав який ключик підійде

до зайчикового замка.

Вихователь: Діти, подивіться, чи всі ключі однакові. Зараз ми спробуємо відкрити зайчикові хатинку.

(Діти підбирають ключ до замка, відкривають хатинку. Зайчик дякує дітям.)

Під ялинкою є хатка,

А живе у ній зайчатко.

Ти зайчику вибігай

З нами весело пограй.

Гра "Зайчик біленький сидить". (Див. додаток 1)

Вихователь: А зараз трошки спочинемо, розважимо зайчика, прочитаємо йому вірші.

(Діти розповідають зайчику вірші. Див. додаток 1)

Діти, а що любить їсти зайчик? Ось тут у корзинці ми принесли зайчику гостинці. Пригощайся зайчику. А нам, малята, вже час повертатися додому. Зайчику, до побачення! Назад повертатися будемо тим самим шляхом, що йшли сюди.

(Діти підходять до пічки)

Пічка: Поки ви гостювали у зайчика мої пиріжки спеклися. Пригощайтеся, малятка, мої любі помічники.

Діти: Дякуємо!

Вихователь: Пройдемо, діти по стежці. А ось і яблунька.

Яблунька: Діточки, і я вас хочу пригостити смачними яблучками.

(Діти дякують і проходять через місток)

Річка: і від мене, малята, прийміть гостинець, смачний молочний киселик.

(Діти повертаються в групу)

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Де живе зайчик?

2. Як потрібно переходити болото?

3. Навіщо потрібно збирати сміття?

4. Чому не можна гратися сірниками?

5. Що любить їсти зайчик?

6. Як потрібно вітатися?

7. Якого кольору зайчик?

Бесіда екологічного спрямування:

Програмовий зміст: уточнити й закріпити знання дошкільнят про живу природу; вчити встановлювати взаємозалежність у рослинному і тваринному світі; розширювати чуттєвий досвід дітей; сприяти розвиткові екологічної симпатії; стимулювати інтерес до пізнання природи; розвивати розумову та творчу активність; виховувати усвідомлене сприйняття довкілля, дбайливе ставлення до нього.

Матеріал: набір "чарівних" дощечок із закріпленим на них природним матеріалом; картки із зображенням лисиці, зайця, черепахи; таблиці: "Екологічна система "Ліс", "Хто де живе?", "Хто чим харчується?"; аудіозапис музики "Звуки лісу", "Шум дощу".

Попередня робота: проведення вправ "Чарівні дощечки", "Кумедні танці", "Надворі дощ" (див. додаток 2).

Хід заняття

- Доброго ранку, діти! Які ви гарненькі, чепурненькі! Подивімося приязно одне на одного, привітаймося! Побажаймо добра й злагоди. О, чуєте стукіт у двері? Здається, хтось прийшов до нас на гостини. Цікаво, хто ж то.

З'являється Лісовичок (дорослий) і веде розмову з вихователем та дітьми.

- Добридень, любі друзі!

- Доброго здоров'я, Лісовичку! А чому ти не в лісі?

- Ой, у нас сталася прикра пригода. Тож хочу розповісти вам про неї. Я так радів, коли настала весна! На галявинках зазеленіла травичка, зацвіли перші весняні квіти, на деревах та кущах з'явилося зелене листячко. З вирію повернулися птахи, й у лісі додалося веселого гомону. Як ви гадаєте, діти, чому прокинулися рослини, що спали взимку? (- Зійшов сніг, пригріло сонце).

А чим клопоталися птахи? (- Будували гнізда, почали висиджувати пташенят). Так, життя в лісі пожвавішало, навкруги стало гарно й любо. Аж учора я зненацька почув галас, гучну музику. Вийшов зі своєї криївки на узлісся, а там діти - бігають, вигукують, пташок передражнюють. Дівчатка набрали оберемки квітів, чимало з них ще й валялося долі. А хлопчаки надибали в кущах гніздечко з яєчками, взяли собі по одному й заходилися підкидати їх угору та ловити. Що ви на це скажете? Чи можна так робити? (- Ні, не можна. Викрадені яєчка впадуть і розіб'ються. Дорослі ж птахи, які влаштували гніздо й збиралися вивести пташенят, налякаються. Вони відлетять із цього місця, навіть якщо там залишилися яєчка). Ви правильно сказали, діти. Мій друг їжачок також це знає, бо і йому були непереливки. Він собі гарненько спав під кущиком у купці торішнього листя, а нечемні гості розбудили його й почали забавлятися з ним. Щоправда, в їжачка особливий кожушок - який саме? (- З голочок). У руки його важко взяти, тож хлопчаки закотили їжачка в шапку й почали тішитися колючим клубочком. А чи сподобалося їжачкові це ? (- Напевне ні. Він хотів би робити своє, і йому не подобається, коли хтось заважає).

Вихователь показує зображення мурашника. Лісовичок запитує, чи впізнали діти, що це. Діставши правильну відповідь, скрушно продовжує розповідь.

- Дісталося й мурашкам - сумлінним трудівникам. Непроханці встромили у їхню оселю палицю, розворушили й ущент зруйнували. А яке вогнище розпалили ці діти! Мені було боляче за свій ліс. Я бідкався, аби не сталося пожежі. Це ж бо найбільше лихо для всіх нас, лісових мешканців.

- Тепер ми розуміємо, Лісовичку, чому тобі сумно. Неправильно чинили ті хлопчики і дівчатка. Діти, як ви гадаєте, чи можна їх назвати друзями природи? А як саме вони мали б поводитися, щоб Лісовичок був веселий, утішений?

Діти розповідають про правила поводження в лісі.

- Та все ж таки, Лісовичку, не засмучуйся і май надію на краще. Залишайся з нами на якийсь час. Ми допоможемо тобі. А ти також допоможеш нам у наших справах. Знаєш, ми з дітьми любимо гратись у лісові ігри. Ось у нас є чарівні дощечки, які допомагають уявити ліс і все гарне, що є в ньому. Ми дамо тобі одну таку дощечку, й ти відразу відчуєш себе вдома.

Звучить музичний запис. Вихователь пропонує Лісовичкові торкнутися дощечки й уявити, де він знаходиться. Лісовичок розповідає.

- А зараз діти також візьмуть чарівні дощечки й розкажуть про свої почуття. Вони всі гуртом немовби опиняться в лісі, де живеш ти, Лісовичку. (Дошкільнята беруть дощечки й пригадують, що є в лісі й чим воно гарне). Ось ми й побували на гостинах у чудовому лісі. Але це ще не все. Я маю цікаві завдання, що стосуються лісового життя. Ми знаємо, що у природі все взаємозалежне. Знаємо, як живуть і поводяться різні тварини, як пов'язані тварини з рослинами, а ті - з комахами. Пропоную вам, діти, пригадати це, а Лісовичок нехай перевірить ваші знання.

Педагог, умовно розподіливши дітей на три підгрупи, роздає їм картки із зображеннями зайця, лисиці та черепахи. Дошкільнята довільними рухами відтворюють характери цих персонажів і збираються у відповідні гурти. Кожен гурт отримує картку з логічним завданням ("Екологічна система "Ліс"; "Хто де живе?"; "Хто чим харчується?") і з'ясовує взаємозалежність у рослинному та тваринному світі.

- Тепер пропоную пограти у гру "Кумедні танці".

Ігрове правило таке: треба уявити улюблену рослину чи тварину й спробувати створити її власний танок. Але спочатку попросимо Лісовичка показати нам свого друга, а ми вгадуватимемо, хто це. Далі кожний гурт загадає свого персонажа й покаже його танок. Інші висловлюватимуть свої припущення.

Звучить запис звуків дощу. Вихователь пропонує пограти у гру "Дощ у лісі".

- Пригадайте, діти, як виглядають дерева, квіти, трава, коли йде дощ. Будь ласка, розповідайте! (- Дерева мокрі, з опущеним листям. Дощ шумить, краплинки перестрибують, перекочуються з листочків на травинки. Замовкають птахи, настовбурчують мокре пір'я). А тепер уявіть себе кимсь із лісових мешканців або чимось під час дощу й складіть коротеньку розповідь про свої відчуття. Ось я, наприклад, уявляю себе краплинкою. Я велика, прозора, я падаю з хмаринки. Я весела, люблю співати й стрибати з гілочки на квіточку. Вмиваю, напуваю листочки і відчуваю, що я потрібна. (Діти розповідають, ким вони себе уявляють і що відчувають).

Молодці! Бачите, Лісовичок усміхається. Йому сподобалось у нас.

Лісовичок дякує дітям за розповіді та ігри й прощається з ними. Вихователь підсумовує:

- Ми не лише чимало знаємо про рідну природу, а й піклуємося про неї. Ми любимо все живе. Пам'ятаймо, що ми - діти Землі, тож маємо оберігати те, серед чого живемо.

Висновки

Отже, проблеми методики ознайомлення дітей з природою можна знайти у працях як зарубіжних, так і вітчизняних видатних педагогів.

У педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямована, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в тому, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в процесі бесіди створюються можливості для використання раніше набутих знань. В ході бесіди ці знання закріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції. Під час бесід виховується ставлення дітей до природних об'єктів.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою використовуються вступні, супровідні і заключні бесіди.

Бесіда - це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те, про що у дітей є конкретні уявлення. Ось чому заключній бесіді в старшій групі про осінь повинні передувати екскурсії і цільові прогулянки в різні осінні місяці у ліс, парк, на водойму, збір урожаю на городі, перегляд діафільмів "Осінь", "Хто як до зими готується", дидактичні ігри на закріплення знань про дикорослі і культурні рослини, тварин, розучування віршів про осінь тощо. Вихователь повинен добре уявляти дидактичну мету бесіди, який зміст треба уточнити, конкретизувати, які суттєві зв'язки для узагальнень і систематизації слід виділити, до яких узагальнень і висновків необхідно підвести дітей у ході бесіди.

Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислуховувати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними висловлюються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторювали їх за вихователем.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про природу; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і залежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Описова розповідь повинна містити такі елементи інформації:

1. Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови.

2. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розповідях про тварин - де живе, чим живиться, як захищається, найбільш цікаві сезонні зміни.

3. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини.

Література

1. Аквилева Г.Н., Постникова Е.А., Суворова Г.Ф. Преподавание природоведения в малокомплектной школе: Пособие для учителя трехлет. нач. шк. - М.: Просвещение, 1987. - 96 с.

2. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посіб. - 2-гевид., переробл. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 407 с.

3. Возрастные возможности усвоения знаний / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. - М.: Просвещение, 1966. - 442 с.

4. Воїнственний М.А. Стойко С.М. Охорона природи: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1977. - 142 с.

5. Вопросы психологии учебной деятельности младших школьников: Сб. статей / Под ред. Д.Б. Элысонина, В.В. Давыдова. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. - 287 с.

6. Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1981. - 152 с.

7. Гальперин Л.Я. Основные результаты исследований по проблеме "Формирование умственных действий и понятий". - М.: Изд-во МГУ, 1965. -520 с.

8. Деребо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на-Дону: Издательство "Феникс", 1996. - 480 с.

9. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 192 с.

10. Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. - Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. - 248 с.

11. Журнал "Дошкільне виховання" за 2003-2005 роки.

12. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. - К.: Вища школа, 1973. - 468 с.

13. Казанский И.Г., Назарова Т.С. Дидактика (Нач. классы): Учеб. пособие для пед. ин-тов. - М.: Просвещение, 1978. - 224 с.

14. Карпенчук С. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997. - 261 с.

15. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. - М.: Педагогика, 1981. - 185 с.

16. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. - М.: Знание, 1980. - 96 с.

17. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.

18. Нарочна Л.К. та ін. Методика викладання природознавства: Навч. посібник / Л.К. Нарочна, Г. В. Ковальчук, К.Д. Гончарова. - 2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища школа, 1990. - 302 с.

19. Охотина Л.Т. Психологические основы урока: В помощь учителю. - М.: Просвещение, 1977. - 96 с.

20. Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. - К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. - 252 с.

21. Пакулева Л.Т. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

22. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. - 608 с.

23. Розвиток освіти і педагогічної думки на Україні / За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1991. - 592 с.

24. Русова С. Вибрані педагогічні твори. - К.: Освіта, 1996. - 304 с.

25. Стєльмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. - К.: ІСДО, 1996. - 228 с.

26. Український садочок: Читанка: У 3 кн. / Упоряд.: Д. Чередниченко, Г. Кирпа. - К.: Смолоскип, 1997. - 208 с Кн. 3: Метод, додаток до читанки для українського дошкілля.

27. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Знання, 2000. - 653 с.

28. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1993. - 255 с.

Додатки

Морський хижак косатка, що може сягати в довжину 11 метрів, має велику зубату пащу. Ця косатка відзначається надзвичайною ненажерливістю. Одного разу в її шлунку знайшли 13 дельфінів та 14 морських котиків.

У Середземному морі живе бентозавр - риба з ногами. Довгі відростки, які є продовженням двох нижніх плавців і хвоста, слугують рибі ногами.

Морські черепахи відкладають яйця на суші. Закопавши їх у землю, вони одразу ж повертаються в море. Цікаво, що черепахи точно «відраховують» сорок діб - період, за який повинні вилупитися малюки. На той час черепахи знову виходять на берег і повзуть на місце кладки яєць. Повертаються в море уже з нащадками.

Риб'яча лусочка росте все життя і наростає кільцями. Влітку риба багато їсть, швидко росте - і кільця на лусці широкі. Взимку риба майже не їсть і майже не росте - отже кільця утворюються вузенькими, ледве помітними. Просвіт - літо, смужка - зима. Одразу видно, скільки рибі весен і скільки рибі зим.

Липу заслужено називають королевою медоносів. Вікове дерево, що росте на добре освітленому місці, за період цвітіння може виділити 5 відер нектару.

Пірамідальні тополі не проводять електрику. Тому, щоб уберегти себе від блискавки під час грози, сміливо ховайся під ці дерева.

Горіх ліщини в 1,5 рази переважає за поживністю жирну свинину, в 3 рази - хліб, в 10 разів - молоко і в 13-14 разів - свіжі яблука та груші. В ньому міститься до 70 відсотків жиру, багато білка, вуглеводи і цілий ряд вітамінів. У плодах недозрілого волоського горіха в 40-50 разів більше вітаміна С, ніж у лимонах і помаранчах.

Медуницю називають «світлофором». У цієї рослини рожеві, сині та фіолетові квіти на одному стеблі. Різне їх забарвлення - сигнали для бджіл: рожевий колір бутона сигналізує, що солодкий сік тут ще не з'явився; малиново-фіолетова квітка повідомляє: нектару багато - летіть сюди; у синій квітці соку вже немає.

Вовчиці дуже опікують своє потомство, причому не тільки власне, а й чуже. Якщо їм зустрінуться беззахисні вовченята, які втратили батьків, вони обов'язково їх нагодують напоять, навчать полювати.

Летючі миші можуть подовгу обходитися без їжі. Відомий випадок, коли один нетопир голодував 48 днів. Після 35 днів голодування він був ще досить сильним і добре літав. Їжак під час сплячки може перебувати без їжі 236 діб.

Заєць - дуже обережна тварина. Перед сном (сплять вони вдень) він наробить стільки слідів-візерунків, що не кожний з його ворогів розбереться в них. Заплутавши сліди, заєць з розгону стрибає вбік і там причаюється під кущиком або в ямі, за сніговим наметом.

Лось вагою понад 400 кілограмів може, не розганяючись, перестрибнути паркан заввишки 2 метри 15 сантиметрів.

Мисливці хвіст лисиці називають «трубою». Хвіст вовка - «поліном», а хвіст зайця - «квіткою».

Перепілки завжди здійснюють перельоти разом із гусями. Прилітаючи над морелі, гуси через певні відстані шляху сідають на воду відпочивати, а перепілки в цей час відпочивають на гусячих спинах.

Одна сова за літо з'їдає таку кількість мишей, польовок та бабаків, які можуть знищити тонну зерна.

У зозулі черевце смугасте, як у яструба, тому пташки, побачивши її, тікають. А зозулі тільки того й треба - відразу знаходить гніздо, куди можна покласти своє яйце. Це гніздо вона попередньо вже нагледіла. Яйце, яке вона несе у дзьобі, за кольором не відрізняється від яєць, що лежать у гнізді, бо інакше пташки-господарі його викинуть геть.

Сич на зиму заморожує собі в дуплі, як у холодильнику, мишей і птахів. В одного такого запасливого сича знайшли якось аж 2 кілограми лісових мишей.

Шия горобця має вдвічі більше хребців, аніж шия жирафа.

Понад 300 років помідори були лише декоративною рослиною, вони навіть вважалися отруйними. З історії відомо, що особистий кухар американського президента Джорджа Вашінгтона був підкуплений британською розвідкою і намагався отруїти голову держави, додаючи йому в їжу... помідори.

Один з матросів Христофора Колумба привіз із Південної Америки небачені в Європі екзотичні плоди - довгасті бульби з шорсткою оболонкою. Згодом ці «земляні яблука» поширилися по всій земній кулі і під назвою «картопля» впродовж віків годують ціле людство.

Великий математик і філософ Піфагор не тільки прославляв капусту у своїх наукових трактатах, але й успішно виводив нові й сорти. Недарма одна з найкращих форм цієї рослини носить ім'я Піфагора.

У древній Мексиці квасоля прирівнювалася до грошей і її зернами, які вважалися надзвичайно цінними, мексиканці розраховувалися один з одним.

Чому у кішки світяться очі? Виявляється, у котів в очах є речовина - гуанін, - яка має здатність вбирати найслабкіше світло. Завдяки їй очі котів у 40 разів чутливіші до світла, ніж очі людини.

Звичайний дворовий пес розпізнає до півмільйона запахів, недоступних людині. Без їжі, але при наявності води, собака може прожити до 60 днів, а кішка - 18.

Домашні гуси - подвійні рекордсмени. Вони найбільші довгожителі серед свійських птахів (за сприятливих умов доживають до 100 років) і найбільш морозостійкі (переносять температуру до 110° морозу).

Індичка за одну хвилину робить близько 60 клювальних рухів, а курка - 240.

З дитинства ти знаєш, як півень сповіщає про те, що настав новий день: «ку-ку-рі-ку!» Проте німці вважають, що він співає: «кікі-рікі!», турки - «коко-рі-коо!», голландці - «куке-луку!», ну а англійці чують зовсім дивне: «куке-дубль-ду!»

Нерпа спить по 2-3 хвилинки. Прокинеться, подивиться навкруги: чи не наближається ворог - і ... спати! Та знову лише на 2-3 хвилини.

Раніше вважалося, що дельфіни взагалі не сплять. Насправді ж у дельфіна спочатку спить одна частина мозку, а потім засинає друга.

Стриж перші 3-5 років свого життя спить у повітрі. На теплій повітряній течії птах тримається, немов човник на воді.

Водяним черепахам добре спиться у мулі на дні водойми. Кілька годин можна просидіти на березі, чекаючи, поки вирине черепаха за новою порцією повітря.

Зате соня за добу прокидається лише на 3-4 години, а ще спить 7-8 місяців поспіль у холодну пору року.

Кінь звик спати стоячи - мабуть, так швидше втекти в разі небезпеки.

Кажан спить головою донизу. З такого положення йому найзручніше злетіти, коли прокинеться.

Для маленького кенгурятка, як і для всіх сумчастих, найсолодший сон - у маминій сумці!

У КОЖНОГО СВОЯ ХАТА

Збудував собі лелека на високому дереві гніздо. Оглядає задоволено й каже:

- Який гарний мій дім! Найкращий у світі.

Внизу, під деревом, будували собі житло мурашки. Наносили тоненьких прутиків, хвоїнок, грудочок землі. Он як вибудували! Зібралися, радіють:

- Великий, просторий наш дім! Зручно й затишно буде в ньому! Наш дім - найкращий!

Обабіч шляху й зеленого гаю будували дім люди. Цеглину до цеглини клали, стіни рівняли, поверх за поверхом зводили. А як закінчили - радо почали новоселів приймати.

- Ох який чудовий, світлий дім! Новий-новісінький! Піднялося сонечко. Оглянуло землю. Усміхнулося:

- Добре всі попрацювали, добре постаралися! - і сипнуло золотим промінням.

ЧОМУ ПАВУКИ СОНЦЯ БОЯТЬСЯ?

Колись давно-давно зібралися павуки і вирішили: занадто світло на світі, треба закрити сонце. Як же це зробити? Думали-гадали й надумали: підкрадемося з усіх боків до сонця й закриємо його павутинням.

- Сплетемо сітку, - порадив найстаріший павук, - і буде в ній сонце, як у мішку.

Так і зробили. Сплели навколо сонця мішок. Стало темно на цілому світі. Зраділи павуки. Потягли мішок у нору. Розгнівалося сонце і спалило мішок. Обпекло павукам лапки й виплило на синє небо.

З того часу павуки бояться сонця й не ходять лапками по землі, а тільки по павутині лазять. Бо лапки в них попечені.

За В. Сухомлинським

КАЗКА ПРО ТЕ, ЯК СОЛОВЕЙКО ТА ЛЕЛЕКА СПІВАТИ ВЧИЛИСЬ

Було це дуже-дуже давно, коли ще птахи співати не вміли.

Прийшла чарівна Весна, і усі птахи, звірі, комахи і люди радо її зустрічали. Кожен прагнув по-своєму висловити радість красуні.

Зібралися всі птахи і вирішили прославляти Весну піснями. Але ж ніхто співати не вмів! Довідалися вони, що далеко за морями-океанами живе Мудрець, котрий усе вміє.

От почали вони вибирати посланця до Мудреця. Довго сперечалися. Одні хизувалися красою, інші - силою, ще інші - швидкістю. Суперечкам не було кінця. Великі птахи вирішили послати лелеку. У нього великі широкі крила, довгі ноги, гострий дзьоб, біле пір'я. А маленькі пташки-горобчики, синички, повзики... - обрали Соловейка. Він скромно сидів у куточку і навіть не наважувався подати голосу.

Настав день відльоту. Зібралися всі птахи. Лелека широко змахнув крилами і високо піднявся вгору, а Соловейко тріпоче своїми крильцями - ніяк не наздожене.

Прилетів поважний Лелека до Мудреця і відразу сказав, що йому потрібно. Засумував Мудрець, що така гарна птиця зовсім не вміє себе поводити, і вирішив спочатку навчити його хороших манер. Він вивів Лелеку з дому, постукав у двері і сказав:

- Роби так.

Зрадів Лелека, що наука виявилася нескладною, повернувся і полетів додому, не промовивши жодного слова.

Аж ось, нарешті, і наш Соловейко прилетів. Довго він не наважувався турбувати Мудреця, але згодом тихенько постукав дзьобиком у двері, привітався і розповів, за чим він сюди прилетів. Дуже зрадів Мудрець, що познайомився з. таким вихованим, скромним і тямущим учнем. І навчив його найкращих пісень, які були на Землі.

Повернувся Соловейко в рідний край, защебетав так гарно, що всі дерева, кущі, трави, птахи і звірі довго слухали його, затамувавши подих. А Лелека досі поважно ходить, стукаючи дзьобом, і вважає пісню свою неперевершеною.

ПОДОРОЖНИК

Старий лікар Подорожник жив неподалік дороги. Бджілки, метелики зверталися до нього по допомогу. Кому крильце підлікувати, кому хоботок. Якось метелик засліпив свої гарні очі. Подорожник промив їх краплями прохолодної роси. За це назвали його Добрим Лікарем.

Одного разу, коли сонечко зібралося ховатися за гору, й на землю стали спускатися сутінки, Коник повертався з концерту. Він був переповнений радістю, такий успіх! Він виступив краще за всіх, і Цвіркун нагородив його Золотим смичком. Коник співав, стрибав від радості, та раптом посковзнувся, поранив ніжку. Єдиний, хто міг допомогти Конику, був Подорожник. Дізнавшись про біду Коника, він посадив його на один із своїх листочків, і з часом рана загоїлась. Коник був дуже вдячний Доброму Лікареві. Й на прощання заграв для нього на скрипці. Коник поскакав, а Подорожникові ще довго вчувалися звуки цієї прекрасної мелодії.

ГОРОБИНКА

Восени біг узліссям олень. Аж раптом чує:

- Олешку, олешку, - шелестить листям струнке деревце, - покуштуй червоної горобини.

Зупинився олень, покуштував.

- Гарна ти на вигляд, горобинко, але гірка. Так мовив і далі побіг. Зажурилася горобинка. А тут бачить на узлісся ведмідь вийшов.

- Мишко, мишко, - листям шелестить струнке деревце, - моєї горобини червоної покуштуй. Ведмідь також покуштував.

- Ні, каже, - хоч на вигляд ти гарна, а гірка. Не мед. Знову зажурилася горобина. Журиться, аж чує, що хтось іде. Не просто йде, - снігом сипле.

- Чого це ти сумуєш? - питає у неї Дід Мороз. - Чого зажурена?

- Як мені не сумувати. Морозе? Олень узліссям біг, моїх плодів покуштував, - гіркі, - каже. Пригостила ведмедя - і той те саме. От і журюся.

- Не сумуй, - втішає горобинку Дід Мороз, - можна цій біді зарадити.

І дмухнув на горобинку, на її червоні кетяги, приморозив їх. Снігурі з гілки на гілку стрибають. Горобинкою примороженою ласують. Смачна. Солодка. Є птахам пожива. А чому так сталося? Мороз допоміг. Спасибі йому.

ЛЮДИНА І ДЕРЕВО

З долоні на долоню перекладала людина маленьку насінинку, ніби зігріваючи її своїми руками, та й ненароком випустила. Потрапивши в ґрунт, зернятко не гаяло часу, а одразу проросло - і з землі пробився ніжний паросток.

Почав він рости корінчиками вниз, міцно вростаючи в землю, з якої п'є воду, а стебельцем тягнутися вгору - прямісінько до сонця, до тепла його. І тепер уже земля і сонце замінили йому теплі долоні людини. Насінина ніби розчинилася у тому паростку - віддала йому усі свої сили. Ось із стебельця з'явилися гілочки, а на них клейкі листочки. І зашелестіли вони, радіючи сонцю, вітру, небу, дощику.

А відтак, як зернятко назавжди запам'ятало тепло великих добрих людських долонь, дерево виростало кремезним і могутнім. І, коли ці долоні торкалися дорослого вже дерева, його шорсткого стовбура, воно вдячно тріпотіло і тягнулось своїм гіллям назустріч людині, неначе руками. Воно схиляло надлюдиною, що посадила його, своє зелене шатро, давало їй притулок під час дощу і спекотного дня.

Потоваришували людина і дерево. Та так, що відтоді завжди поруч. Де селилася людина, там виростали дерева. А де росли дерева, там зупинявся подорожній. Так було і так буде! Отака велика дружба існує між людьми і деревами.

ЧОМУ ДУБ УЗИМКУ НЕ СКИДАЄ ЛИСТЯ?

Наступила холодна зима. Тихо тепер у лісі. Тільки часом пропищить синичка та чути, як стукає по стовбуру своїм дзьобом дятел. Сумні стоять дерева. Адже влітку у них був чудовий одяг, а зараз на гілочках не залишилось жодного листочка. Тільки сніг, немов тепла шапка, закутав верхівки. Але є в лісі дерево, листя якого хоч і змінило колір, проте міцно тримається на вітті. Це дуб.

Одного разу прилетів до дуба старий крук.

- Ти чому не скинув листя на зиму? - запитав він. А ти поміркуй, - запропонував йому дуб.

- Знаю, це щоб бути найкрасивішим, - сказав крук.

- Зовсім ні, - заперечив дуб, - Я не хочу, щоб дерева суму вали взимку. Довгими зимовими вечорами буду нашіптувати їм, що скоро наступить весна, прийде тепло, й у них знову будуть на гілках зелені листочки...

ЧОМУ СОНЕЧКО НЕ СВІТИТЬ

Чи знаєте, чому інколи Сонечко не виглядає зі свого віконечка? Його тітонька Хмара не пускає.

Одного разу відпустила тітка Сонечко погуляти. Та воно не вбереглося, простудилося, бо скупалося у холодній річці. Тяжко захворіло. Лікує його, чаєм із малиною напуває тітонька Хмаринка. Гуляти не пускає.

Тож, як Сонечка не видно, знайте, що воно захворіло. Його хмарки теплою ковдрою вкривають і від хвороби лікують.

ПОДАРУНОК

Було це давним-давно, коли ще білочки ходили в сіреньких шубках. Одного разу бігла Білочка лісом, шукала грибочки. Бачить, а Баба-Яга ховає Сонце у чорну скелю. Закувала його в залізні ланцюги. А як скінчила роботу, полетіла до Змія.

Білочка вибралася зі схованки. Побігла Сонечко виручати. Перегризла ланцюги - випустила його на волю.

Сонечко подякувало своїй рятівниці і подарувало їй золоту шубку. Тепер білочка має дві шубки. Одну вдягає взимку, а другу навесні.

СОНЕЧКО ТА БЕРІЗКА

Жила-була собі Берізка. Звали її Білокорочкою. Одного разу пішла вона до лісу. Глянула - а в небі випливає жовтенька тарілочка. Білокорочці стало дуже цікаво.

Зупинилася вона, чекає. А тарілочка скотилася прямо до неї.

- Хто ти? - запитала Білокорочка.

- Я Сонечко. А ти хто?

- Я Берізка-білокорочка. А як тебе звати?

- Мене звати Промінчастик. Давай дружити!

- Давай, - погодилася Берізка.

Стали вони дружити. Берізка все тягнеться до Сонечка. А Сонечко свій перший промінець дарує Берізці.

ГОРДА ТРОЯНДА І СКРОМНА РОМАШКА

На зеленому кущі розквітла червона Троянда. Була вона гордою і неприступною. Пишалася своєю красою, з усіх насміхалася. А найбільше знущалася з сором'язливої Ромашки.

Побачило Сонечко таку несправедливість. Ромашці подарувало золоту перлинку, а Троянді - гострі колючки.

Зрозуміла Троянда, що треба жити дружно. З тих пір вона вже не глузувала ні з кого.

СПРАВЖНЯ ДРУЖБА

Жила-була Горобинка. Звали її Маринка. І росла біля неї Ялинка-Голубинка. Жили вони дружно й весело. Вранці зустрічали ясне сонечко. Слухали спів пташок, бджілок, як тече струмок. З вітерцем бавилися. А вночі тихенько шепотіли.

Та прийшла золота осінь. Задумала посварити подруг. Одягла Горобинку в золоте вбрання. Намистинками прикрасила, А Ялинці нічого не дала. Та горобинка поділилася з Ялинкою своїм намистом. Обидві стали ошатні і красиві.

Дружба все переможе!

СНІГОВА БАБА

Одного морозяного ранку зліпила дітвора Снігову Бабу. Коли вона була вже готова, дівчатка принесли ніс-морквину, відерце-шапку. Хлопчики знайшли два круглі камінчики-оченята. Ох і гарною ж вийшла Снігова Баба!

Почали діти бавитися навколо неї, та так захопилися, що й не помітили, як Баба ожила...

- І мені весело! - бадьоро вигукнула вона, і почала кумедно витанцьовувати, запрошуючи малюків у танок. Діти весело закружляли навколо неї.

Та ось настав вечір. Малятам час додому, а розлучатися з такою веселою подружкою не хотілося.

- Коли настане весна, ти повернешся у свій холодний край - сумно запитав її Петрик.

- Ні, - всміхнулася Снігова Баба. - Я попрошу сонечко, щоб перетворило мене в прозорий струмочок. І побіжу до річеньки-сестрички, а ви, маленькі мої, будете пускати по воді паперові кораблики. Разом із річечкою, омиваючи рідні береги, я милуватимуся красою чарівниці-весни, аж поки пухнаста хмаринка не візьме мене з собою в подорож. Пропливаючи блакитним небом, я навчусь розуміти мову птахів. І сама розповім їм про зиму, про вас, малята. А коли Земля попросить пити, впаду на ліси, на поля, на квіти рясним теплим дощем. Згодом сонечко знову перетворить мене на невелику хмаринку. А коли прийде зимонька, впаду я зіроньками-сніжинками на це саме подвір'я. І ми знову зустрінемось...

Василь Струтинський

ЧОМУ РИПИТЬ СНІЖОК

А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім. Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м'якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика. Підійшов до нього та й питає:

«Чому це ти, вуханчику, плачеш?» А той, схлипуючи, відповідає: «Заблукав, додому нія-а-ак не втраплю!»

Здивувався дідусь: отакої, заєць - і раптом заблукав у лісі. Як же те могло статися? Все ще схлипуючи, куцохвостий розповів свою пригоду.

Уранці він гуляв з братиками та сестричками на галявині, їм було весело, так добре стрибати з розгону в снігові кучугури, що й незчулися, як мисливець підійшов. Пролунав постріл. Зайчата кинулися тікати. Найдалі, в лісову гущавину, забіг той зайчик, якого оце й зустрів Дід Мороз...

Добрий дідусь заспокоїв малюка, і вони разом швидко знайшли стежину до заячої хати. А там уже зібралися його братики й сестрички. Всі живі та здорові. Мама з татом уже ходили шукати свого найменшенького. Шукали, шукали та вже й зневірилися, що він живий. Ото радощів було, коли побачили свого синочка, та ще й з Дідом Морозом!

Дідусь привітав усю заячу родину з Новим роком, гостинці роздав: кожному по великій соковитій морквині. А на прощання, погладжуючи довгу бороду, сказав: «Я зроблю так, що сніжок рипітиме. Щоб ви, зайці, чули, коли хтось до вас підкрадатиметься».

Як сказав, так і сталося: відтоді сніжок рипить, тобто попереджає, зайців та інших беззахисних звірів про небезпеку. Ось так; рип-рип, хтось іде, пильнуй!

Додаток 1

Гра "Зайчик біленький сидить"

Мета: учити стрибати на місці на двох ногах. Виховувати увагу і витримку.

Хід гри

Діти-"зайчики" сидять (навпочіпки) у колі, посередині якого - вихователь. Вихователь проговорює текст:

Ось біленькі зайчики сидять,

Вони вушками ворушать.

Діти піднімають долоні до голови.

Ось так, ось так

Вони вушками ворушать.

Діти вирушать пальцями.

Їм холодно сидіти,

Треба лапоньки погріти.

Діти піднімаються і стоячи плещуть у долоні.

Вже набридло їм стояти,

Трохи треба пострибати.

Стриб, стриб, стриб, стриб,

Трохи треба пострибати.

Діти стрибають на місці на обох ногах.

Зайчики, поспішайте,

Вовк за деревом - тікайте!

Діти розбігаються в різні сторони. Гра повторюється.

Вказівки до гри: Під час гри вихователь стежить, щоб усі діти робили рухи відповідно до тексту, плескали в долоні, стрибали на обох ногах, бігали врозтіч, не наштовхуючись один на одного.

ВІРШІ

В. Крищенко

Зайченятко

Ой маленьке зайченятко,

Де твоя домівка-хатка?

В мене хатка за горбочком,

Під ялинкою й дубочком.

У. Познанська

Зайчики

В лісі сніг. У лісі звірі.

Ось зайчатка скачуть сірі

Сірі з голоду тремтять

Бідні зайчики голодні,

Ще й не снідали сьогодні.

Д. Павличко

Заєць

Заєць має двоє вух

Як одним він рухає

Другим слухає вітрець

Що за полем дмухає.

А коли настане ніч,

Спатоньки вкладається

Одне вухо стеле він,

Другим накривається.

Біжить зайчик дорогою

Біжить зайчик дорогою

Та й скаче,

Затуляється лапками

Та й плаче:

Усі ж бо я городи

обійшов

Ніде ж бо я капустинки

Не знайшов.

Заєць

Заєць косолапий

Плаче на дорозі

Поморозив лапи

Вчора на морозі

Ой рятуйте люди,

Верещить вухатий

Як тепер я буду

Від вовків тікати.

Додаток 2

Вправа "Чарівні дощечки"

Мета: розширити чуттєвий досвід дітей, розвивати уяву.

Матеріал (для кожної дитини): комплект із 10 карток (5?10 см). З одного боку на кожній картці закріплений або наклеєний природний матеріал (стебла різної товщини, листя та кора дерев, хвоїнки, насіння рослин, пісок, дрібні камінці, черепашки, рибна луска, пір'їнки тощо).

Методичні рекомендації. Дітям роздають картки й пропонують обстежити їх у різний спосіб (розглянути, помацати, понюхати абощо), визначити природний матеріал і пригадати, де його можна побачити у природі. Потім треба заплющити очі, вибрати з-поміж карток якусь одну, обстежити її. Уявивши себе на тому місці, де зустрічається вміщений на ній матеріал, розповісти про свої відчуття, про реальні спогади, пов'язані з цим місцем, а також про використання цього природного матеріалу. Наприкінці треба придумати назву картці. Такі вправи проводяться кілька днів. Кожна картка отримує свою назву, відповідно до відчуттів дітей.

Ускладнення:

1. Вихователь пропонує прослухати коротеньку розповідь чи вірш, де описується природа. Діти добирають картку з відповідним зображенням і пояснюють свій вибір.

2. Дитині пропонують вибрати картку, яка може нагадати їй туман над рікою, осінній вітер, пташиний щебет, грибний дощ та інше. Треба не лише обґрунтувати свій вибір, а й намалювати це явище.

Вправа "Кумедні танці"

Мета: вчити дітей ідентифікувати себе з тваринами та рослинами. Стимулювати бажання відтворювати ці образи у танці.

Методичні рекомендації. Учасникам тренінгу пропонують уявити улюблену тварину або рослину й спробувати показати її рухами. Одна дитина показує, інші вгадують.

Ускладнення: придумати танок равлика, дощового черв'яка, осіннього листочка, надламаного деревця, літнього дощу, веселки та інших природних явищ. Танок може супроводжуватися музикою.

Вправа "Надворі дощ"

Мета: розвивати емоційну чутливість, екологічну симпатію.

Методичні рекомендації. Дітям пропонують пригадати, як виглядає ділянка дитсадка під час дощу. Кожен обирає якийсь об'єкт, уявляє себе на його місці й від імені обраного об'єкта складає коротеньку розповідь про свої відчуття та настрій.

Ускладнення: можна організувати діалог між двома дітьми-"об'єктами" про їхній стан під час дощу (між лавкою та калюжею, краплиною та деревом, листком та вітром і т.д.).

СОНЦЕ

1. Мета: показати рух сонця по небу.

Матеріал: вертикальний предмет (стовп, дерево), крейда.

Умови проведення досліду: літо, сонячна днина.

Хід досліду. Уранці визначити місцезнаходження сонця на небі за певними орієнтирами (будинки, дерева тощо) й накреслити крейдою тінь від якогось із них. Повторити опівдні та ввечері.

2. Мета: показати залежність між висотою стояння сонця та кількістю його тепла.

Матеріал: ліхтарик.

Умови: затемнене приміщення.

Хід досліду. Спрямувати світло ліхтарика на руку дитини під певним кутом, потримати 20-30 сек., потім спрямувати світло вертикально до руки. Запитати дитину, коли тепло було найвідчутніше.

3. Мета: та сама.

Матеріал: природні об'єкти; металеві предмети, розміщені на подвір'ї.

Умови: весна, літо, рання осінь, сонячна днина. Хід досліду. Визначити висоту стояння сонця (за певними орієнтирами) та відчути на дотик температуру вади, піску, різних предметів уранці, опівдні та ввечері. З'ясувати залежність між висотою стояння сонця (проміння йде збоку чи прямо - як у ліхтарика) та кількістю його тепла.

ПОВІТРЯ

1. Мета: продемонструвати наявність повітрі навколо нас, у воді. Умови: звичайне приміщення.

Хід досліду

Склавши у трубочку губи, з силою втягнути повітря.

Повітряний струмінь "звучить" і відчувається на губах. Увімкнути вентилятор і дати дітям відчути рух повітря. Опустити сухий камінець у склянку з водою. На поверхні з'являться бульбашки, наповнені повітрям.

Перекинути порожню склянку догори дном і, тримаючи її дуже рівно, повільно занурити у воду. Чи потрапляє до склянки вода? Чому не потрапляє?

Подмухати на паперовий човник. Чому він рухається? Зважити на вагах дві повітряні кульки (одна надута, інша ні). Яка з них важча? Чому?

2. Мета: навчити розрізняти якісний стан повітря.

Умови: весняна або літня днина.

Хід досліду

Звернути увагу дітей на повітря навколо, підкреслити, що воно прозоре. Запропонувати відчути, чим воно пахне.

Звернути увагу на повітря після того, як проїхала машина.

Висновок: чисте повітря прозоре, має приємний запах або не має жодного запаху. Забруднене повітря непрозоре, воно може мати неприємний запах. Дихати бажано чистим повітрям.

3. Мета: продемонструвати потребу у повітрі людей, тварин.

Хід досліду. Запропонувати дітям на короткий час затулити носа і рота рукою, а потім глибоко вдихнути повітря й відчути, як це приємно. Покласти руки на груди й відчути, як вони ритмічно рухаються під час дихання. Зробити те саме під час спостереження за кішкою, кролем.

Я повітряна кулька. Глянь, яка я гарна. Я вмію літати. А роблю це завдяки повітрю, яке всередині мене та навколо. Воно для всіх найважливіше. Хочеш познайомитися з ним? Тож полетімо разом.

У яких предметах, з-поміж зображених, усередині є повітря? Знайди такі предмети навколо.

Коли повітря рухається, утворюється вітер. Він буває сухий, вологий, теплий, гарячий, холодний, а також слабкий, сильний і дуже сильний - то вже буря.

Розглянь дерева на малюнку і визнач силу вітру. Намалюй вітровій у довкіллі.

Люди навчилися визначати напрямок вітру за допомогою спеціальних приладів. Але ти можеш дізнатися про це і без приладів. Розглянь дівчаток. Якій із них вітер заважає бігти, а якій допомагає?

А що іще підкаже тобі про напрямок вітру?

Повітрям дихають люди, тварини, рослини. Головним насосом, що втягує його, у людей і тварин є ніс. Чиї носи ти бачиш на малюнку? Який із них найчутливіший? Який найкраще захищений від пилу? Розглянь у люстерко свій ніс. Що ти бачиш всередині? Спробуй роздивитися носи у жаби, горобця, мурашки чи в когось іншого. Чи має ніс рибка? Як вона дихає?

Назви тварин, які літають. Насіння яких рослин летюче?

Куди потрапляє повітря, коли ми дихаємо?

Від чого забруднюється повітря?

Хто чистить повітря? Які дерева ростуть біля твого будинку? Намалюй їх.

Чи є повітря в сирому курячому яйці?

Візьміть сире куряче яйце і опустіть його обережно на дно каструлі з теплою водою. Варіть яйце. Зверніть увагу дітей на те, що на шкаралупці з'являються крихітні повітряні бульбашки, які виходять з яйця.

Розкажіть дітям про будову яйця, про необхідність повітря для розвитку пташенятка. Закінчіть цю розповідь акцентом: без повітря неможливе життя.

Чи ховається в яйці повітряна бульбашка? Візьміть круто зварене яйце. Обережно поступово знімайте шкаралупку. Підкажіть дітям, як шкаралупка щільно прилягає до самого яйця. Та от в одному місці кругленьке, гладеньке, обтічне яйце має заглибину. Так, в цьому місці в яйці було сховане повітря.

Чи можна дізнатись, де ця схованка, не розбиваючи яйця?

Налийте у глибоку миску води з міцним розчином солі. Опустіть в цю воду яйце. Подивіться, яким місцем яйце сплило на поверхню. Саме тут міститься повітряна бульбашка. Яйце більш важкою частиною опускається на дно. Помітьте це місце олівцем. А тепер знімайте шкаралупку і знаходьте підтвердження досліду.

ВОДА

1. Мета: навчити розрізняти стан води (холодна, тепла, гаряча, чиста, забруднена).

Матеріал: три склянки з водою різної температури, дві прозорі банки із чистою та забрудненою водою (вкинути грудочку землі).

Умови: звичайне приміщення будь-якої пори року. Хід досліду

Розглянути з дітьми три однакові склянки з водою. Запитати: чи однакова вода в них? (Так, зовні однакова). Запропонувати по черзі відчути на дотик. З'ясувати, яка температура води у склянках, як використовують різну воду.

Розглянути дві банки з водою. Запитати: чим вони відрізняються? Показати дітям, що крізь забруднену воду погано видно предмети. Підкреслити, що чиста вода прозора, не має ні запаху, ні кольору.

2. Мета: продемонструвати перетворення води у газоподібний стан.

Матеріал: спиртівка, сірники, прозора колба з водою, невеличка покришка з будь-якої посудини.

Умови: звичайне приміщення, обов'язкове додержання правил безпеки.

Хід досліду

Незначну кількість води у прозорій колбі довести до кипіння. Потримати покришку над колбою й розглянути з дітьми краплі на ній. Поспостерігати за парою і за поступовим зменшенням кількості води у колбі.

Висновок: вода від нагрівання перетворюється у дрібні крапельки (пару) й піднімається вгору.

3. Мета: продемонструвати нагрівання води сонячним промінням і випаровування її.

Матеріал: пласкі мисочки з водою.

Умови: літо, сонячна днина.

Хід досліду

Вранці виставити надворі дві мисочки з водою: одну - на сонці, іншу - в затінку. Порівняти температуру та кількість води вранці та надвечір.

4. Мета: продемонструвати перетворення води в різні стани: з твердого у рідину і навпаки.

Матеріал: прозора склянка, лід.

Умови: зима, морозяна днина.

Хід досліду

Розглянути шматок льоду, покласти його в склянку й занести до приміщення. Коли розтане, знову винести на холод.

Висновок: від холоду вода перетворюється на лід, а лід у теплі знову стає водою. Лід, сніг - це різні стани води.

5. Мета: показати властивості снігу.

Матеріал: дві невеликі металеві або пластмасові банки з покришками, наповнені водою однакової температури.

Умови: зима, морозяна днина.

Хід досліду

Виставити одну банку з водою на відкритій місцині, а другу присипати снігом. Через годину порівняти воду в обох банках.

Висновок: сніг зберігає тепло.

6. Вода міститься в продуктах.

У цілий сухий поліетиленовий пакет покладіть кілька свіжих фруктів або овочів. Можна покласти зелень петрушки, кропу. Пакет треба щільно зав'язати і покласти в холодильник. Через добу вийняти пакет і показати дітям, що на внутрішній поверхні пакета видно крапельки води.

Звідки взялася вода? Так, вона міститься в овочах і фруктах.

Розрізати огірок навпіл, посолити, або поскрести ложечкою. Показати дітям сік.

Взяти свіжу ягоду вишні й засушену вишню. Видавити зі свіжої вишні краплю соку. Намагатись зробити це і з сухої вишні. Обговорити цю ситуацію: чому не можна отримати соку з сухого плоду? Де поділася вода?

Кілька скибок чорного та білого хліба в різних пакетах покласти в холодильник. Через добу засвідчити появу вологи на внутрішній поверхні пакета. Вода знаходиться в хлібі.

7. Ми видихаємо з повітрям і воду.

або

Під час дихання ми виділяємо воду.

Запропонувати дітям подихати на дзеркальце або холодне скло. Дзеркальце помутніло, запотіло. Провести пальцем по запотілому склу. Чому палець став мокрим? Звідки взялася вода? Це ми її виділяємо від час дихання. За добу людина втрачає багато води, і її треба поповнити: випити або спожити з їжею.

8. Як зробити чисту воду?

Взяти стакан води з різними домішками: зерном, паличками, ниточками... Пропустити цю воду через паперовий фільтр в другий стакан.

Найчистіша вода одержується шляхом охолодження водяної пари. Вона не містить ніяких домішок.

На носик чайника одягніть склянку, баночку, а під нею прилаштуйте глибоке блюдце чи мисочку. Закрийте чайник кришкою і починайте кип'ятити воду. Вода випаровуватиметься через носик. Пара, торкаючись стінок холодної банки, охолоджується і знову перетворюється на воду. Крапельки води мають стікати у блюдце.

Граємо мильними бульками

Хіба ви ніколи не видували мильні бульки просто заради втіхи? А скільки знань криється в цій на перший погляд простій справі!

Треба взяти півсклянки перевареної охолодженої води і розчинити в ній шматочок мила. Додайте декілька крапель гліцерину - це збільшить успіх вашої роботи. Чим густіший мильний розчин, тим більший розмір мильної бульки будете мати.

В цей розчин встромлюємо тонку солом'яну трубочку, розщеплену на кінці, або трубочку для коктейлю, і обережно, повільно видуваємо бульку. Розмір мильної бульки буде залежати від товщини трубки: чим товща трубка, тим більший розмір мильної бульки. А ще, чим холодніший розчин, тим булька більша.

Дослід 1.

Що знаходиться в середині мильної бульки?

Видувши бульку, вийміть трубку з рота. Зверніть увагу дітей на те, що булька прагне скоротитися, зменшитися в розмірі.

Чому так відбувається? Повітря починає витікати крізь соломинку. Давайте перевіримо. Запалюємо свічку, і кінець соломинки підносимо до полум'я свічки. Зверніть увагу дітей на те, як полум'я свічки відхилилось у протилежний бік.

Отже, в середині мильної бульки знаходиться повітря.

Дослід 2.

Прикрийте відкритий кінець соломинки пальцем. Мильна булька перестала зменшуватись. Ми перекрили хід повітрю. Зверніть увагу на те, що чим менша булька за розміром, тим більше вона схожа на кульку.

Дослід 3.

Дайте змогу дітям повидувати великі мильні бульки. Розглянути їх форму: схожі на грушу, сливу... А відірвавшись від трубочки чи соломинки, стають кульками. Це пов'язано з тим, що повітря в середині бульки рівномірно розтягує плівку кульки.

На доведення цієї думки надувайте повітряну кульку з латексу (звичайну повітряну кульку) і разом з дітьми спостерігайте за змінами її форми.

Дослід 4.

Які мильні бульки довше живуть?

Практично в експерименті разом з дітьми вирішуйте:

а) чи залежить тривалість життя мильної бульки від її розміру;

б) чи залежить життя бульки від густоти розчину. Для розв'язання проблеми (б) треба мати два-три стаканчики з різною густотою розчину. Бо саме відповідь на ситуацію (б) і є відповіддю на проблему всього досліду.

ҐРУНТ

1. Мета: навчити дітей розрізняти вологу та суху землю.

Матеріал: добре зволожена і суха земля. Умови: літо - подвір'я; зима - куточок природи.

Хід досліду

Запропонувати дітям взяти в руки дві жмені землі - мокрої та сухої - і стиснути кулаки.

Висновок: волога земля м'яка , зліплюється в грудку, з неї можна витиснути воду. Суха земля тверда, при здавлюванні розсипається.

2. Мета: показати властивість піску пропускати воду, а глини - утримувати її.

Матеріал: три банки - одна з піском, друга з глиною, третя - з водою.

Хід досліду

Налити у банки з піском та глиною однакову кількість води й спостерігати, як вона просочується.

Висновок: пісок пропускає воду, а глина ні.

ЯВИЩА ПРИРОДИ

1. Мета: продемонструвати утворення вологи.

Матеріал: шланг для поливання, тригранна скляна призма.

Умови: літо, сонячна днина.

Хід досліду

Спрямувати високо вгору дрібно розсіяний струмінь води. Сонячне проміння, проходячи крізь краплі води, утворює веселку. Таке саме явище можна побачити біля водограю.

На шляху сонячних променів, спрямованих у вікно, поставити тригранну скляну призму. На протилежній стіні з'явиться смугаста "зебра".

2. Мета: продемонструвати утворення грому та блискавки.

Матеріал: два твердих камінці.

Умови: затемнене приміщення.

Хід досліду

Потерти камінці один об одний - чути потріскування й з'являється іскра. Це і є у спрощеному вигляді грім та блискавка. Таке саме явище можна спостерігати під час розчісування волосся гребінцем.

РОСЛИНИ

1. Мета: показати значення води для росту рослин.

Матеріал: дві прозорі банки (з водою та без води), дві однакові цибулини.

Хід досліду

Довготривале спостереження за змінами, що відбуваються з цибулинами у банках.

Висновок: для росту рослин необхідна вода.

2. Мета: продемонструвати необхідність світла для росту рослин.

Хід досліду

Знайти на подвір'ї плаский предмет, який тривалий час лежить на траві. Підняти його і порівняти траву під ним та на відкритій місцині.

Висіяти овес у дві коробки. Одну з них тримати у темному місці. Порівняти сходи вівса.

3. Мета: продемонструвати необхідність тепла для росту рослин.

Матеріал: дві однакові гілочки вишні (або іншого дерева), дві вази з водою.

Умови: місяці лютий, березень.

Хід досліду

Поставити одну вазу з гілочкою в кімнаті, другу - в прохолодному місці (між віконними рамами). Спостерігати за змінами, порівнюючи стан гілочок, порівнювати зі станом дерев на подвір'ї.

ТВАРИНИ

1. Мета: визначити кількість корму, необхідного для акваріумних риб.

Матеріал: акваріум з рибками, корм, плаваюча годівничка, ложечка-мірка.

Хід досліду

Зранку насипати корму в годівничку, відміряючи його міркою. Оглянути годівничку через 15-20 хвилин. Якщо корму залишилося багато або ж його не залишилося зовсім, повторити дослід наступного дня. Кількість корму вважати достатньою, коли його в годівничці залишиться небагато. Дослід повторювати два-три рази на рік.