Вплив ЗМІ на виховання дитини

Створення системи медіаосвіти - процес тривалий і дорогий. Але наявні сьогодні можливості дозволяють приступити до вирішення цієї задачі й у першу чергу - у школі [30].

Два аспекти комунікаційної взаємодії -- індивідуальний і соціально-колективний - знаходяться в постійному протиріччі один з одним. Домінування соціального -- колективного відразу викликає відповідну реакцію індивідуалізованого посилання. Усі суб'єкти комунікаційної взаємодії змушені - постійно позиціонувати себе: індивідуалізувати, вириваючи з подібності й анонімності, і в той же час "вигадувати" різні семіотичні форми, ускладнювати сигніфікацію для анонімності своєї участі в інформаційному процесі. Новий телевізійний проект ГРТ, скандальна, програма журналіста Кирила Набутова й уїдливий відгук телеглядача на персональній сторінці в мережі Інтернет -- явища того самого порядку: прагнення до індивідуалізації заради... соціалізації.

Суб'єкти комунікації всі частіше виявляються задіяними не в реальній ситуації, а віртуальної, придуманої чи змінений. Це істотно змінює всі їх характеристики, модифікує поводження і "плутає карти" зондувальним маси спеціалістам. Аудиторія перестає бути об'єктом інформаційного впливу. Вона сама, стаючи суб'єктом комунікації і беручи участь у створенні віртуальної картини світу; самодетермінувати себе як об'єкта чи керування маніпуляції.

Світ сучасної масової комунікації -- це світ індетермінізму, де по-новому інтерпретуються співвідношення необхідності і випадковості, де сваволя окремої особистості здатний чи дестабілізувати, навпаки, зрівноважити систему соціальних зв'язків і відносин. У період соціального динамізму і загострення соціальної неоднорідності особливо стає необхідним вплив особистостей, що через ЗМІ можуть задати чи суспільству групі оптимальний характер соціальної мобільності [25].

Найбільш яскравою ілюстрацією такого роду системи є Інтернет. Його принцип існування -- самоорганізація. «Немає направляючої руки, немає програміста. Самоорганізація народжується самою системою в результаті втрати стійкості деякого стану» [ 1 ]. Це не означає, що раніш таких систем не було. Усі природні системи такі. Тим більше, така природа масової комунікації. Просто Інтернет зробив явним і спостерігати те, що раніш було сховано.

Масова комунікація, суспільна думка є такого роду системами. Відчуття всемогутнього суб'єкта-управителя (четвертої влади) тут зненацька змінюється ошелешеністю паяца, слухняністю автомата і назад. Суть же в тім, що немає і не може бути ні суб'єкта-управителя, ні односторонньо керованих об'єктів. Всі учасники активні і як самостійні одиниці непередбачені. Участь кожного вносить свій внесок у полілог мислень, що й обумовлює властивості масової комунікації, що породжують властивості масової комунікації [1].

Однією з основних категорій медіапсихології, таким чином, є «творчість в процесі комунікування». Воно відбиває, з одного боку, здатність людини до спонтанного мислення і самовираження в умовах масової комунікації. З іншої, - фіксує специфічні особливості діяльності, що породжує, на рівні колективних процесів [7].

Державу можна розглядати, як фактор стихійної соціалізації, оскільки характерна для нього політика, ідеологія, економічна і соціальна практика створюють певні умови для життя його громадян, їх розвитку і самореалізації. Держава виконує відносно напрямлену соціалізацію своїх громадян, що належать до тих чи інших статево вікових, соціально-професійних, національно-культурних груп [29].

Ускладнення соціально-економічних та культурних потреб суспільства змінює роль та співвідношення різних інститутів виховання в системі соціалізації молодого покоління. Поряд із зростанням їх кількості, змінюється їх кількісний склад. Так, нині важливим фактором соціалізації молоді стають засоби масової інформації (комунікації).

Масова комунікація - це процес розповсюдження масової соціальної інформації за допомогою технічних засобів (друк, радіо, телебачення, кіно, відеотехніка), це особливий вид соціального спілкування, що здійснюється в масштабах суспільства і є важливою передмовою суспільного розвитку та організації. Масова комунікація суспільно обумовлена. За допомогою її засобів набувають масового тиражування духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають пануючі світоглядні уявлення, суспільний настрій. Розповсюдження інформації за допомогою масової комунікації засобом політичного, економічного та інших впливів на свідомість (мислення) та діяльність (поведінку) людей [19].

Висновки до розділу 1

Перегляд телевізійних програм існує переважно як негативний фактор виховання: кіно відволікає від навчання, гальмує фізичний розвиток дитини, надає далеко не естетичні зразки поведінки. Проте й уникнути впливу телевізора не можна. Діти сприймають телебачення як канал інформаційний і канал комунікативний, що вирішує проблеми, які їх цікавлять.

Проте сучасна людина не може обійтися без телебачення. Телебачення - це важливий фактор її існування. Кількість часу, проведеного біля телевізора, демократичність, доступність телепродукції - все це справляє великий формуючий вплив на смаки й уподобання людини.

Молодь, особливо підлітки - найбільш активна глядацька аудиторія. За даними соціальних наук, підлітки сприймають телеекран подвійно: як інформаційний канал і як співрозмовника. Бажання розширити обсяг відомостей про навколишнє життя, приємно провести час - ось основні мотиви дитини. З іншого боку, існують мотиви особистісного ставлення. Підлітки звертаються до телеекрана, щоб отримати підтвердження або заперечення їх позиції, як суспільно значущих, придатних до порівняння з суспільними зразками.

Телебачення має велику привабливість для людини, формує уподобання, стиль мислення та поведінки. Це пов'язано з механізмами його впливу на людину.

1. Телебачення серед усіх інших засобів масової інформації є засобом масової комунікації, що найлегше сприймається людиною, бо, порівняно з читанням газет або ж прослуховуванням радіо, тут людина докладає найменше розумових зусиль. Природно, що діти швидко потрапляють під вплив такого «гарного помічника» у процесі пізнання ними світу.

2. Телебачення найшвидше та найоперативніше інформує про події у світі, легко та комфортно може перенести людину в будь-який куточок світу. Чому б не подорожувати разом з таким «другом», тим більше, що навряд чи ми колись об'їздимо не те що весь світ, а хоча б маленьку його частину?

3. Телебачення імітує тривимірний простір на екрані, одночасно використовує зорові та слухові образи, створює справжнє видовище, яке приносить відчутну насолоду людині. Як не любити такого домашнього «шоумена», тим більше, що й діти не пустують, а сидять собі тихенько на дивані та пильно стежать за подіями на телеекрані?

4. Не так уже рідко телебачення стає чи не єдиним співрозмовником для самотніх, спустошених соціальними бідами людей. У них виникає ілюзія причетності до подій всесвітнього масштабу або до певної групи людей; людина після перегляду «мильних опер» поринає у світ рожевих мрій і сподівань на краще. Чим же тоді телебачення відрізняється від справжнього «психотерапевта»? Нічим, тільки тим, що його послуги дешевші.

5. Нині телебачення стало найдоступнішим видом відпочинку для більшості населення, способом забуття. Для дітей, яких змалку дорослі намагаються залучити до світу абстрактних знань і навчання, для школярів та студентів - це відпочинок від холодної логіки, підрахунків, штучних понять і незрозумілих формул.

Отже, як бачимо, спілкування молоді з телебаченням - найбільш суспільно значуща форма дії засобів масової інформації та комунікації. Це спілкування має багатогранний характер і відрізняється переплетенням мотивів, потреб і засобів їх задоволення. Молодь легко бере участь у різних формах видовищного телеспілкування (як засобу емоційної релаксації), прагне стати активним учасником теледіалогу.

Індустрія розваг продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної апатії, пасивності, примітивних смаків, інтересів, потреб, зневажливе ставлення до справжньої культури, до історії і сучасних досягнень людської цивілізації. Тому невипадково, що у цивілізованих країнах світу розгорнулася боротьба навколо проблеми дозвілля молоді, впливу на неї продукції засобів масової інформації, які орієнтуються на створення умов для “задоволення та веселощі молоді”.

Розділ 2. Вплив засобів масової інформації на соціальне виховання дитини

2.1 Зарубіжний досвід громадського контролю над ЗМІ

Місцева влада деяких регіонів США, а також ділові кола намагаються здійснити контроль над тим, чим розважається їх молодь. В Далласі, наприклад, місцеві общини ввели систему градацій фільмів, яка включає три ступеня оцінки картини. Об'єднана общинна рада Клівленда прийняла рішення, за яким забороняється радіостанціям транслювати пісні з відверто сексуальним і непристойним змістом. У Х'юстоні общинна Федерація благопристойності поставила заслони пікетувальщиків навколо магазину, де видають на прокат відеокасети з фільмами або продають журнали, зміст яких батьки вважають непристойним.

Тиск американської громад кості примусив індустрію розваг піти на деякі поступки. У країнах введено кодування фільмів, які випускаються за особливою системою символів із рекомендаціями для дітей відповідного віку (після 16 років, після 18 років і після 21 року). Використовуючи певні прийоми (особливий ключ) для блокування від дітей спеціальних каналів для показу порнографічних фільмів. Розпочався випуск відеозаписів і платівок з написом “тільки з дозволу батьків”. Відео клуби та інші заклади еротичного спрямування концентруються в певних кварталах, їх існування, на думку захисників відео бізнесу, є необхідним, оскільки забезпечує право будь-якої людини на вибір і самовиявлення в умовах демократії.

Навчальне телебачення є одним із засобів становлення дитячої особистості. Воно найбільш повно відтворює прагнення школярів прилучитися до ціннісних орієнтацій дорослих. Свою історію навчальне телебачення започатковує вже з 50-х років. Тільки в США навчальні програми транслюються майже 200 телестанціями, понад 700 студій пропонують навчальні передачі за кабельними системами. В межах держави аудіовізуальне навчання координує міністерство освіти. Впровадженням нових навчальних програм керують кілька центрів, з яких найбільш відомий знаходиться в Стенфордському університеті (Каліфорнія).

Інтенсивно розповсюджується навчальне телебачення в Західній Європі. Англійська компанія Бі-бі-сі виходить в ефір щорічно з навчальними програмами, обсяг яких становить понад 400 годин. Передачі дивляться практично у всіх школах. Кожний десятий заклад початкової освіти і всі середні навчальні заклади мають не тільки телеприймачі, а й записуючу відеоапаратуру.

У Франції державні станції існують вже з початку 70-х років. Вони ведуть систематичні телевізійні передачі: навчальні - по неділях і вівторках, профорієнтаційні - по середах. Більше 20 років існує Національний центр аудіовізуального навчання у Ванві. В 1979 році при Міністерстві освіти створено групу, яка координує впровадження засобів телебачення у навчальні заклади країни.

Масштабним є вплив навчального телебачення в Японії. Воно повсякденно втручається в шкільне життя. З 17 до 20-ї години по п'яти каналах пропонуються різноманітні освітні програми для дітей різних вікових груп.

Пошук можливостей щодо мобілізації уяви, емоцій, інтелекту учнів за допомогою засобів масової інформації постійно триває. Вже з початку 80-х років і Франції дослідною роботою з питань аудіовізуального навчання охоплені всі загальноосвітні школи країни. В багатьох коледжах та ліцеях є автономні телевізійні системи. Педагоги Франції спочатку прагнули підвищити ефективність викладання виключно за допомогою кабельного телебачення. Але згодом було зроблено висновок про те, що таке рішення є недостатнім для розв'язання посталих проблем. Тоді виникла ідея створити фонд аудіовізуальної документації. В таких фондах почали збирати діапозитиви, відео та звукозаписи - своєрідні досьє з різних навчальних тем і програм. Матеріали досьє почали транслювати у класи. Другий загальнонаціональний експеримент, який проходив у Франції, мав назву “Активний юний телеглядач”. Його завдання - навчити школярів “читати” телесюжети, сприяти вихованню та розвитку молодої глядацької аудиторії. Допомогу дітям надавали як учителі, так і батьки, що пройшли спеціальне стажування в аудіовізуальних навчальних центрах.

Використання телебачення та інших технічних засобів як засобів “паралельного” виховання породжувало важливі педагогічні проблеми. Особливе занепокоєння вчителів різних країн викликала загроза дегуманізації формування особистості школяра. Так, на думку японських педагогів, телетермінали знищують дитячу мрію. Розбудити уяву, викликати фантазію дитини краще, ніж будь-які технічні засоби, зможе учитель-друг.

У зв'язку із введенням у школах розвинутих країн в останні роки предмета “інформатика” перед ним ставить спеціальне виховне завдання - виробити відповідальне і критичне ставлення школярів до новітніх засобів масової інформації та їх використання, розвинути здатність до правильної оцінки, самостійного виробу дій, сформувати навички щодо проведення дозвілля. Педагоги застерігають проти того, щоб новітні засоби масової інформації не відсунули на другий план людські контакти, які грають важливу роль у становленні та розвитку людської особистості. Тому “паралельна” школа приймається закордонними педагогами з суттєвими поправками. Як свідчить експерт ЮНЕСКО П. Шефлем, попкультура, яку проповідують нині радіо і телебачення, не може бути “своєю людиною” в школі та шкільному класі.

2.2 ЗМІ у структурі навчально-виховної діяльності зарубіжних країн

Слід підкреслити, що у США, як і у багатьох країнах, прогресивні люди відокремлюють комерційне кіно від справжнього мистецтва і протестують проти комерціалізації засобів масової інформації, яка іде на шкоду підростаючому поколінням. Разом з тим вони усвідомлюють, що одними протестами, обуреннями та окремими розрізненими заходами вирішити таку складну і гостру соціальну проблему не можна. Тут потрібний комплекс соціально-політичних, юридичних і педагогічних заходів та ініціатив. Насамперед, необхідно звернути серйозну увагу на посилення законодавчих актів щодо захисту дітей, підлітків від шкідливого впливу комерційного телебачення. Ставиться питання про активізацію контрольної діяльності, а в ряді випадків - і створення соціальних органів контролю за відеопродукцією, відео ринком, всією друкованою продукцією і літературою для дітей.

Нині у Канаді та США всі телепередачі та кінофільми, які містять епізоди насильства, жорстокості, сексу, показують тільки на спеціальних каналах, за які має додатково сплачувати сім'я, тобто батьки в таких випадках беруть на себе частину відповідальності. А чи можна використовувати силу ЗМІ, зокрема й телебачення, для благородної мети? На прикладі пізнавальної телепередачі для дітей “Sesame Street” було показано, що вона має позитивний, хоча й короткочасний розважальний ефект, а саме: збагачує словниковий запас дітей, формує в них навички читання. Цей ефект був сильнішим, якщо зміст телепередачі обговорювався дитиною з батьками або супроводжувався навчанням. Однак і ця передача піддається критиці: вона допомагає насамперед дітям із сімей з високим соціальним рівнем, а в цілому знову викликає в дітей пасивність та знижує мовленнєві навички. Інші телепередачі подібного типу в США були спрямовані на пробудження в дітей інтересу до науки і літератури, прищеплення їм почуття захвату від наукових відкриттів, боротьбу зі стереотипом природничої науки як важкого, нудного та неприємного заняття.

2.3 Вплив засобів масової інформації та інших джерел на формування здорового способу життя молоді

Проблеми, пов'язані зі зловживанням ПАР (психологічно активними речовинами, тобто алкоголем, наркотиками, психотропними та іншими речовинами, які певним чином впливають на психологічний стан людини), поступово стають одним з головних викликів людської цивілізації. Усвідомлення небезпеки подальшого поширення епідемії наркотичної та алкогольної залежності активізує вироблення державної політики в галузях охорони суспільного здоров'я, морального спокою та громадського порядку. Йде постійний пошук засобів боротьби з цим суспільним злом, уряди та громадські організації багатьох країн намагаються створити нові канали впливу на масову свідомість, щоб перешкодити подальшому зростанню числа скалічених та хворих.

В Україні проблеми, пов'язані з алкоголізмом, нарко- та токсикоманією стоять не менше гостро, ніж в інших країнах. Наприклад, начальник відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ГУ УМВС у м. києві В. І. Кравченко наводить такі дані: якщо у 1993 р. осіб, що зловживають наркотичними засобами, по Києву нараховували 11000 чоловік, то в 2003 р. - 9 тис., причому число неповнолітніх зросло з 17 до 700. і це тільки включаючи тих, хто анонімно звернувся до відповідних медичних установ. В той же часовий проміжок кількість кримінальних справ, пов'язаних з незаконним обігів наркотиків, збільшилася з 1200 до 4000. І особливо небезпечно, що, по-перше, серед наркоманів стала високою питома вага жінок, а по друге, значно знизився вік тих, хто зловживає наркотичними засобами. Серед затриманих за зловживання ПАР підлітків зустрічається навіть діти 1992-1993 років народження [2].

Як відомо, переломний момент у розвитку української держави співпав з переходом всього сучасного світу в якісно нову стадію суспільного розвитку, що характеризується як “постіндустріальне суспільство”, або “інформаційне суспільство”, в якому діяльність людей ґрунтується на використанні послуг, отримуваних за допомогою інформаційних та комунікативних технологій. Система масової інформації стає основним засобом формування суспільної свідомості, поширення економічних, політичних і культурних ідей. ЗМІ сьогодні є не тільки провідником суспільно значущої інформації, а певним чином самі детермінують шляхи та формування соціальної комунікації.

Протягом останнього десятиліття провідні позиції в нашому суспільстві поступово займає ідеологія споживацтва. При цьому активізується інформаційні чинники, що безпосередньо сприяють її поширенню, особливо у найбільш нестійкому та вразливому середовищі - серед молоді та підлітків. Отримання негайного задоволення без докладання особливих зусиль стає домінантою сучасного стилю життя - тим більше привабливими стають речовини, які швидко змінюють психологічний стан. Тривалий і постійний перегляд розважальних телепередач перешкоджає розвиткові творчих можливостей, виховує пасивний підхід до життя, що, в свою чергу, створює сприятливу основу для розвитку адекватної поведінки. Сутність її полягає в тому, що прагнучи піти від реальності, люди намагаються штучним шляхом змінити свій психологічний стан, що дає їм ілюзію безпеки, відновлення рівноваги. Це відбувається на тлі економічного розшарування суспільства, зростаючого безробіття, відповідної втрати престижності багатьох професій і зниження мотивації до підвищення професійного та освітнього рівня [14].

Одну з причин подальшого зростання рівня наркотизації багато дослідників вбачають також у поширенні серед молоді модних мас-культурних течій, в яких регулярне споживання наркотиків є невід'ємною рисою.

Вітчизняні соціологи, звертаючи увагу на масові факти адитивної поведінки, доходять висновку про наявність стійкої тенденції формування особливих соціальних груп споживачів адитивних речовин і відповідно адитивної субкультури, виникнення специфічних соціальних відносин, певної трансформації соціальної структури під впливом наркотизму, та водночас, - формування й інституціалізації цілої антинаркотичної індустрії.

Давно доведено, що лікування вже хворих наркоманією і алкоголізмом - справа важка та малоефективна. Саме тому надзвичайно важливою є первинна профілактика наркотичної і алкогольної залежності. При цьому важливо враховувати, що чим би не визначалася поведінка - власними цінностями, переживанням стресу, тиском засобів масової інформації або впливом оточення, людина сама дозволяє або не дозволяє собі бути детермінованою цими чинниками. «Іншими словами, свобода втілюється в можливості зайняти по відношенню до психоактивних речовин ту або іншу особисту позицію. … Надання можливостей вибору, визнання альтернатив у відношенні до психоактивних речовин спричиняє необхідність прийняття відповідальності за рішення, що приймаються і вчинки, що здійснюються. Тому в антинаркотичних програмах велику частину часу займає навчання прийняттю рішень і формуванню розуміння можливих наслідків тих або інших вчинків» [21].

Саме в цьому напрямі у справі профілактики алкоголізму та наркоманії можуть бути задіяні ЗМІ. У своїй діяльності вони цілком здатні використовувати дуже важливий ресурс - високий рівень суспільної довіри.

За даними загальноукраїнського опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» і «СОЦІСом» - Центром соціальних і політичних досліджень з 29 квітня 2004 року до 6 травня 2004 року, за рівнем довіри ЗМІ поступилися лише Церкві, Збройним Силам та СБУ [Додаток №1].

Особливу роль відіграють ЗМІ у забезпечені тривалого інформаційного впливу - профілактична програма має починатися в дитинстві і супроводжувати людину протягом всього життя. Довгострокова профілактика більш ефективна, ніж короткочасні програми. Одночасно треба розрізняти профілактику і пропаганду здорового образу життя, яка відрізняється від першої своїм глобальним розумінням здоров'я і адресується до всіх людей, незалежно від стану їхнього здоров'я.

Таким чином, профілактичні заходи можливо умовно поділити на дві групи: 1) загальнодержавні програми, в основному спрямовані на створення системи протидії розповсюдженню та зростанню споживання спихоактивних речовин, 2) психологічна робота з населенням (заходи психокорекції, тренінги, лекції, громадські заходи тощо). На думку харківських дослідників І. Руденко та В. Кузьмінова, концепцію профілактичної роботи відносно потенційних споживачів ПАР можна звести до наступних складових частин: Знання - Відношення - Поведінка. Завдання санітарно-освітньої роботи в цей період передбачає поширення сучасних об'єктивних знань про наслідки споживання наркотичних препаратів. При цьому загальновизнано, що шкідлива інформація (рецептура кустарного виготовлення наркотичних препаратів, нові лікарські засоби, що використовуються для наркотизації, пристосування для вживання наркотичних препаратів, адреси наркопритонів) не повинна міститися в ЗМІ. У профілактично-освітніх публікаціях використовуються консультації досвідчених лікарів-наркологів, юристів, інших фахівців, сповіді колишніх наркоманів. При виробленні негативного ставлення до вживання наркотичних засобів використовується не тільки демонстрація руйнівних наслідків наркотизації (підірване здоров'я, втрачені можливості, конфлікти із законом), але і демонстрація альтернативи, переваг тверезого способу життя, чого можна досягти, не вживаючи наркотиків. Тверезий спосіб життя - це здоров'я, соціальний успіх, досягнення в спорті, науці і т.п. [22].

У межах проекту “Молодь - за здоров'я / Україна - Канада” Українським інститутом соціальних досліджень та Центром “Соціальний моніторинг” було проведено соціологічне дослідження щодо виявлення ролі різноманітних джерел інформації у формуванні здорового способу життя дітей і молоді віком від 10 до 22 років. Дослідження дозволило визначити рейтинг тих ЗМІ, з яких молодь та підлітки отримують інформацію щодо здорового способу життя. За рейтингом, перше місце посідає телебачення (60%), друге - радіомовлення (23%), третє - інформаційні буклети та листівки (17%), четверте - періодичні видання (неспеціалізовані газети та журнали), соціальна реклама у вигляді наочної, Інтернет (4%) [12].

Рівень впливу тих чи інших засобів масової інформації у різних вікових групах є різним. Так, серед вікових груп 10 - 14 років найбільш популярними є спеціальні журнали та радіо. У наступних (15 - 22 років) вікових групах зростає рівень використання таких інформаційних джерел, як телебачення, інформаційні буклети, газети.

На думку молоді, найбільш впливовим інформаційним джерелом з питань впливу на здоров'я наркотичних речовин (тютюн, алкоголь та наркотики) є, перш за все, телебачення (64%), газети (44%), радіо (25%). Останні позиції за рейтингом цих джерел займають спеціальна література (книжки, журнали, довідники) та інформаційні буклети та листівки. Щодо такого джерела інформації як Інтернет, молоді люди готові звертатися до нього вдвічі більше, ніж роблять це зараз, але слід враховувати, що ще більшою мірою стосується мешканців обласних центрів та великих міст і значно менше сільської молоді [8].

Особливе значення у використанні потужного впливу ЗМІ набуває здатність знайти нові, нестандартні підходи до висвітлення тем, пов'язаних з подоланням суспільних пороків. На відміну від інших складових профілактичних програм, ЗМІ мають можливість впливати не лише на окремих індивідів, а й на цілі соціальні групи або навіть суспільство загалом.

Особливо слід відзначити, що прийоми залякування, які часто застосовуються вітчизняними ЗМІ, відносно підлітків не тільки не ефективні, але і дають зворотні результати. Більше того, в гонитві за сенсацією ЗМІ часто фактично пропагують наркотизацію, розказуючи про методи й ефекти вживання ПАР.

Одночасно слід звернути увагу на важливість кореляційної форми та змісту інформації, що подається в ЗМІ, з очікуваннями потенційних реципієнтів. Ієрархія завдань, які мають вирішувати ЗМІ, загалом може виглядати наступним чином. На перші місця висуватися інструментальні, прагматичні можливості ЗМІ, а саме їх здатність давати практичну інформацію, довідки, поради, надавати допомогу в конкретних ситуаціях. Потім ЗМІ мають сприяти вирішенню гносеологічних завдань: забезпечувати можливість висловлювання різних думок, аналізувати події, шукати шляхи вирішення проблем. До третьої групи можна віднести соціально-політичні завдання - контроль над діями господарських і політичних структур. Потім йдуть такі заходи, як сприяння взаєморозумінню і вирішення суперечок, критика дій влади та ін. Це обумовлює вибір цілей діяльності ЗМІ та критеріїв їхньої ефективності.

Рекламні заходи займають особливе місце у здійсненні профілактики зловживання ПАР. Реклама не тільки бере участь у формуванні споживчих потреб членів суспільства, але має певний вплив на всю життєдіяльність людини. Виконуючи роль механізму переконання, вона впливає на цінності та спосіб життя людини, і цей вплив має як позитивний, так і негативний аспекти [7].

Висновки до розділу 2

Засоби масової інформації та комунікації, реклама, елементи public relations у відношенні до проблем поширення алкоголізму та вживання ПАР, мають досить виражений дуалістичний характер. З одного боку, саме за допомогою ЗМІ та реклами поширюються певні настанови, що пропагують споживання психодійних речовин як невід'ємної складової людського життя. З іншого боку - саме ЗМІ володіють найміцнішими каналами впливу для попередження подальшого розгортання наркотичної епідемії.

У першу чергу це пов'язано з важливим місцем, яке займають засоби масової інформації та комунікації у сучасному інформаційному суспільстві.

На мою думку необхідно створити спеціальну програму “грамотної поведінки” зі ЗМІ для школярів і дошкільників. Розробити спеціальні заняття, на яких дітей будуть навчати критично ставитися до телебачення, розрізняти фантазію та реальність на екрані. Дітям також розказуватимуть про економічний базис телевізійної індустрії. Як свідчить зарубіжний досвід, такі програми досить ефективні. Запобігати негативному впливові телебачення можна і в колі сім'ї. Звісно, що батьки не мають змоги весь час контролювати зміст передач, які дивляться їхні діти, тому буде ефективніше сформувати в дитини певне ставлення до телебачення. Добре, коли вся сім'я обговорює побачене на екрані, коли батьки висловлюють ставлення до того, що відбувається у фільмі. Отже, протидіяти негативному впливові телебачення можна й потрібно, і робити це необхідно різними способами й на кількох рівнях: суспільства, сім'ї, окремої людини. Якщо ми й не можемо відмовитися від цього продукту людської творчості у своєму повсякденному житті, то хоча б спробуймо не перетворювати його на головну життєву цінність.

Загальні висновки

Досліджуючи суть функцій ЗМК у суспільстві можна сказати, що саме розвиток техносфери породжує нові компоненти індустрії дозвілля, сприяє створенню умов для розвитку дітей, збагачення їх словникового запасу, оволодіння широким колом інформації. В той же час техносфера формує свою аудиторію глядача, слухача - пасивного споживача.

Чи стане дитина як споживач продукції масової комунікації активним споживачем культури та її цінностей - залежить від багатьох умов, і в першу чергу - від особистого життєвого досвіду, якості інформації тощо.

Вплив ЗМІ на соціалізацію молоді має суперечливий характер: як позитивні так і негативні сторони. Тому головним завданням соціального педагога є уміння не тільки враховувати це в своїй роботі, особливо з підлітками, а й правильно будувати свою роботу по вихованню людини, яка є глядачем культурним, вихованим, освіченим, - тільки тоді спілкування з засобами масової інформації у поєднанні з іншими формами набуття суспільного досвіду стає могутнім позитивним фактором соціалізації особистості.

Потрібно також зазначити, що свого часу в зарубіжних країнах публікація у пресі результатів психологічних досліджень, якими б песимістичними вони не були, відігравала свою позитивну роль. Формувалася суспільна думка, створювалися державні комітети з дослідження телебачення та соціальної поведінки, наводився лад у законодавстві. У деяких країнах громадяни бойкотують певні рекламовані товари та подають судові позиви на телебачення.

Оцінювати будь-яке явище суспільного життя, зокрема ЗМІ, доречно з погляду співвідношення „гуманне - антигуманне”, „моральне - аморальне”, „духовне - бездуховне”, „культурне - анти культурне”, „красиве - потворне”. Якщо оцінювати інформацію, яку дитина отримує через ЗМІ, саме в цій системі координат, то стає зрозумілими, які цінності ними пропагуються.

Сутність масової комунікації завжди полягала у проходженні циклу людського пізнання: від події через їх повідомлення й усвідомлення до осмислення, тобто від життя до його смислу... У якому б вигляді, із яких би позицій і сторін масова комунікація не здійснювалася, вона не має втрачати свою основну сутність - наближатися до розуміння сенсу життя.

Неможливо переоцінити вплив сучасних засобів масової інформації на формування підростаючого покоління. Адепти нової соціологічної теорії “інформативного суспільства” відводять цим засобам визначальне місце в системі відносин сучасне суспільство, оскільки вони перетворилися на необхідний елемент повсякденного життя людини, стали органічною частиною середовища її проживання. Нові технології, насамперед мікроелектроніка глибоко впроваджуються у виробництво, все активніше застосовуються у всіх типа навчально-виховних закладів, а також у сферах дозвілля дітей та молоді.

Список використаних джерел

1. Апостолова Г.В. Про наслідки використання електронної техніки для розвитку здібностей дитини // Обдарована дитина. - 2003. - № 1. - С. 18 - 23.

2. Борсукова І. Розірвати наркопавутиння - означає знешкодити павука. Інтерв'ю з начальником відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ГУ УМВС у м. Києві В.І. Кравченко // Урядовий кур'єр. - 2004. - 13 травня. - С. 7 - 10.

3. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио, телевидения. - М.: Изд - во МГУ., 1991. - 127 с.

4. Бондарчук О. Дитина та ЗМІ: ефекти і впливи // Шкільний світ. - 2003. - № 21. - С. 1 - 3.

5. Бутковский В. Эффективность СМИ в системе образования взрослых // Школа. - 2004. - № 1. - С. 2 - 6.

6. Допира А.И. Воздействие экранного насилия на подрастающее поколение: история социально-психологических последствий // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - № 8. - С. 10 - 14.

7. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» // Урядовий кур'єр. - 2003. - 24 вересня. - С. 25 - 27.

8. Здіорук С. І. Психологічне обґрунтування використання ЗМІ та різних видів рекламної продукції з метою профілактики нарко-, токсикоманії та алкоголізму // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 10. - С. 6 - 9.

9. Как защитить Вашего ребенка? / Под ред. А.С. Осипова. - М.: Даниловский благовестник, 2002. - 352 с.

10. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбнік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 392 с.

11. Колин К.К. Информатизация общества и проблемы образования // Библиотековедение. - 2003. - № 2. - С. 32 - 41.

12. Круглий стіл «Громадська думка населення України - травень 2004 р.» / Прес-реліз Фонду «Демократичні ініціативи» і Центру «Соціс». - К. - 2004. - С. 7.

13. Моляко В.О. Чи так потрібен телевізор? // Обдарована дитина. - 1999. - № 1. - С. 3 - 4.

14. Наукові методи досліджень ефектів, зумовлених засобами інформації: американський досвід // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. - Журналістика. - 2002. - № 11. - С. 38 - 42.

15. Оніфрійчук М. Духовна місія преси та книги // Урядовий кур'єр. - 1996. - 22 червня. - С. 4.

16. Приходченко Л. Газетні публікації як засіб впливу на громадську думку // Вісник УАДУ. - 2000. - № 1. - С. 141 - 149.

17. Рассадин С. Испытание зрелищем: Поэзия и телевидение. - М., 1984. - 253 с.

18. Рейман Л.Д. Информационное общество и роль телекоммуникаций в его становлении // Вопросы философии. - 2001. - № 3. - С. 3 - 9.

19. Реклама: внушение и манипуляция. Медиа- ориентированный поход / Под ред. Д.Я. Райгородского. - Самара, 2001. - 752 с.

20. Роль засобів масової інформації та інших джерел у формуванні здорового способу життя молоді / Яременко О., Балакірєва О. та ін. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. - 111 с.

21. Романова О.Л., Иванникова И.В. Культурологические аспекты антинаркотического воспитания // Вопросы психологи. - 1993. - № 3. - С. 48.

22. Рущенко І.П., Кузьмінов В.Н. Первинна профілактика наркоманії в Україні: огляд досвіду і постановка проблеми // Профілактика наркоманії: організаційні і методичні аспекти. Підсумкові матеріали міжнародного проекту. - Х.: Фінарт, 2002. - С. 74 - 84.

23. Социальная педагогика / Под ред. А.В. Мудрик. - Москва, 2002. - С. 62 - 66.

24. Тарасов К. Насилие в фильмах как социокультурная проблема // Українська культура. - 2000. - № 2. - С. 11 - 14.

25. Толстых А.В. Психология юного зрителя. - М., 1986. - 465 с.

26. Только 7 минут понадобилось народным депутатам, чтобы запретить в Украине рекламу табака и алкоголя // Бизнес. - 2001. - № 48 (463), С. 12.

27. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. - М.: Прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2001. - 448 с.

28. Чередайк О. Якісна суспільна інформація як складова розвитку демократії // Громадські ініціативи. - 2002. - № 3. - С. 19.

29. Чорна Л. Сучасне телебачення та його вплив на внутрішній світ і поведінку людини // Психолог. - 2003. - № 46. - С. 18 - 22.

30. Шелестова Л. «Молоко» й «Екстрім». Про сучасні ЗМІ для підлітків // Шкільний світ. - 2004. - № 12. - С. 1 - 2.

31. Штельмах В. Газета як інструмент формування суспільної свідомості в умовах становлення державності України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 2. - С. 186 - 191.